Vladimir Dudintsev
http://dbpedia.org/resource/Vladimir_Dudintsev an entity of type: Thing
Wladimir Dmitrijewitsch Dudinzew (russisch Владимир Дмитриевич Дудинцев; * 16.jul. / 29. Juli 1918greg. in Kupjansk in der Oblast Charkow, Ukraine; † 23. Juli 1998 in Moskau) war ein russischer Schriftsteller.
rdf:langString
Vladímir Dmítriyevich Dudíntsev (Влади́мир Дми́триевич Дуди́нцев). (Kúpiansk (óblast de Járkov), Ucrania, 29 de julio de 1918 - Moscú, Rusia, 23 de julio de 1998), escritor en idioma ruso. Su disidencia con el régimen estalinista le costó graves penurias durante casi toda su vida.
rdf:langString
블라디미르 두진체프(러시아어: Влади́мир Дми́триевич Дуди́нцев, 1918년 7월 29일 ~ 1998년 7월 23일)는 소련의 작가이다. 남러시아 하르코프주에서 태어났다. 모스크바 법과대학 졸업 후, 레닌그라드 공방전에서 중상을 입고 시베리아에서 군검찰국에 근무했다. 최초의 시나 단편은 별로 문제되지 않았으나 전후 <프라우다>지 기자로 있으면서 쓴 장편 <빵에만 의존하는 것이 아니다>(1956)로 일약 소련뿐만 아니라 세계의 이목을 모았다. 제20차 전당대회 후의 스탈린 개인숭배가 처음으로 비판된 때의 이상한 분위기가 고조되어 있고 헝가리 침공으로 해빙(解氷)에 대한 역행적 정세도 곁들어서 전후 소련 문학계와 독서계에 일찍이 없었던 최대의 반향을 불러일으켰고 서방세계의 저널리즘도 이를 센세이션으로 취급했다.
rdf:langString
Влади́мир Дми́триевич Дуди́нцев (настоящее имя Владимир Семёнович Байков; 29 июля 1918, Купянск, Харьковская область — 22 июля 1998, Москва) — русский советский писатель.
rdf:langString
Władimir Dmitrijewicz Dudincew (ros. Владимир Дмитриевич Дудинцев; ur. 29 lipca 1918 w Kupiańsku, zm. 22 lipca 1998 w Moskwie) -– rosyjski pisarz, autor utworów o tematyce produkcyjnej i skutkach ideologizowania nauki.
rdf:langString
弗拉基米尔·德米特里耶维奇·杜金采夫（俄語：Влади́мир Дми́триевич Дуди́нцев，烏克蘭語：Володимир Дмитрович Дудинцев，1918年7月29日－1998年7月22日）苏联乌克兰俄语作家、记者，曾参与第二次世界大战，以1956年赫鲁晓夫解冻时期发表的小说《》而知名，该小说在苏联国内引发轰动，讲述理想主义的工程师被冷酷的官僚所毒害的故事。同年11月文学年鉴《莫斯科文学》出版，其中的部分诗歌表达了去斯大林化的积极影响。赫鲁晓夫担忧知识分子的自由化倾向，他批评杜金采夫的文章“某些章节写的很有力度”，但“思想基础是错误的”。杜金采夫因此受到政府报复，生活拮据。1987年发表小说《穿白衣的人们》。
rdf:langString
فلاديمير ديميترييفيتش دودينتسيف (بالروسية: Влади́мир Дми́триевич Дуди́нцев) (29 يوليو 1918 - 23 يوليو 1998) كاتب سوفيتي اشتهر بروايته ليس بالخبز وحده المنشورة في عام 1956، التي نُشرت في الفترة المعروفة باسم "ذوبان خروتشيف". التحق دودينتسيف بكلية الحقوق في موسكو وشارك في الحرب العالمية الثانية. وبعد الحرب أصبح مراسلًا صحفياً وكاتبًا. وفي عام 1987 ومع تفاهم تدهور الأحوال في الاتحاد السوفيتي، نشر دودينتسيف رواية «الأثواب البيضاء» والتي حصل عليها جائزة الدولة في العام التالي.
rdf:langString
Vladimir Dimitrievitch Doudintsev (en russe : Владимир Дмитриевич Дудинцев ; ukrainien : Володимир Дмитрович Дудинцев) né le 29 juillet 1918 à Koupiansk (République populaire ukrainienne), et mort le 23 juillet 1998 à Moscou (Russie), est un écrivain soviétique de langue russe très connu pour son roman L'Homme ne vit pas seulement de pain, publié à Moscou en 1956 à l'époque du dégel de Khrouchtchev. La publication de cet ouvrage par Novy Mir a constitué un jalon important dans la déstalinisation de la vie culturelle et politique de l'Union soviétique et a donné lieu à des discussions passionnées. Dès le refroidissement suivant, Doudinstev a été victime d'un ostracisme prolongé qui l'a quasiment empêché de publier jusqu'à la période de la perestroïka, date à laquelle il publie Les Roses bla
rdf:langString
Vladimir Dimitrievich Dudintsev (Russian: Влади́мир Дми́триевич Дуди́нцев, Ukrainian: Володимир Дмитрович Дудинцев; 29 July 1918 – 23 July 1998) was a Soviet writer who gained fame for his 1956 novel, Not by Bread Alone, published at the time of the Khrushchev Thaw. Dudintsev, the son of a member of the gentry, attended law school in Moscow and fought during the second world war. After the war, he became a reporter and writer.
rdf:langString
Vladimir Dmitrievič Dudincev, in russo: Владимир Дмитриевич Дудинцев? (Kup"jans'k, 29 luglio 1918 – Mosca, 23 luglio 1998), è stato uno scrittore russo. Compì gli studi a Mosca laurandosi in giurisprudenza. Dal 1933 collaborò con alcune Case editrici di Stato. Arruolatosi durante la Seconda guerra mondiale, nel 1942 fu ferito nei pressi di Leningrado. Nell'immediato dopoguerra iniziò a lavorare come saggista alla Komsomolskaja Pravda. Nel 1952 pubblicò U semi bogatyrej ("Dai sette paladini russi").
rdf:langString
Vladimir Dudintsev född den 29 juli 1918 i Kupjansk, Ukrainska folkrepubliken, död den 23 juli 1998 i Moskva, var en sovjetisk författare. Dudintsev studerade juridik, sårades i andra världskriget 1942. Därefter arbetade han i en i Sibirien. 1946-1951 var han korrespondent för Komsomolskaja Pravda. Han debuterade 1952.
rdf:langString
Володи́мир Дми́трович Дуди́нцев (рос. Дудинцев Владимир Дмитриевич; *29 липня 1918, Куп'янськ — †22 липня 1998, Москва) — російський письменник українського походження. Народився 16 (29) липня 1918 в Куп'янську Харківської області. 1940-го закінчив . Після цього був мобілізований до лав Червоної Армії, учасник Великої Вітчизняної війни. Отримав поранення під Ленінградом, почав працювати в воєнній прокуратурі в Сибіру (1942—1945). Після війни працював у Москві, писав нариси в газеті «Комсомольська правда» (1946—1951). Помер в Москві 22 липня 1998.
rdf:langString
rdf:langString
فلاديمير دودينتسيف
rdf:langString
Wladimir Dmitrijewitsch Dudinzew
rdf:langString
Vladímir Dudíntsev
rdf:langString
Vladimir Doudintsev
rdf:langString
Vladimir Dmitrievič Dudincev
rdf:langString
블라디미르 두진체프
rdf:langString
Władimir Dudincew
rdf:langString
Vladimir Dudintsev
rdf:langString
Дудинцев, Владимир Дмитриевич
rdf:langString
Vladimir Dudintsev
rdf:langString
Дудинцев Володимир Дмитрович
rdf:langString
弗拉基米尔·德米特里耶维奇·杜金采夫
xsd:date
1998-07-23
rdf:langString
Kupyansk, Soviet Union
xsd:date
1918-07-29
xsd:integer
24280147
xsd:integer
1094293329
xsd:date
1918-07-29
xsd:date
1998-07-23
rdf:langString
فلاديمير ديميترييفيتش دودينتسيف (بالروسية: Влади́мир Дми́триевич Дуди́нцев) (29 يوليو 1918 - 23 يوليو 1998) كاتب سوفيتي اشتهر بروايته ليس بالخبز وحده المنشورة في عام 1956، التي نُشرت في الفترة المعروفة باسم "ذوبان خروتشيف". التحق دودينتسيف بكلية الحقوق في موسكو وشارك في الحرب العالمية الثانية. وبعد الحرب أصبح مراسلًا صحفياً وكاتبًا. كتب رواية ليس بالخبز وحده، قصة مهندس اخترع آلة ثورية لصب الأنانيب، توفر الكثير من الجهد والوقت، لكن يرفض البيروقراطيون الموافقة عليها، ويوافقون على آلة أخرى. أثارت الرواية حماسة جامحة بين سكان الاتحاد السوفيتي. فسخطت عليه السلطات السوفيتية، وعانى دودينتسيف سنوات من الفقر، ولم يكن قادرًا إلا على نشر أعمال هامشية. وفي عام 1987 ومع تفاهم تدهور الأحوال في الاتحاد السوفيتي، نشر دودينتسيف رواية «الأثواب البيضاء» والتي حصل عليها جائزة الدولة في العام التالي.
rdf:langString
Wladimir Dmitrijewitsch Dudinzew (russisch Владимир Дмитриевич Дудинцев; * 16.jul. / 29. Juli 1918greg. in Kupjansk in der Oblast Charkow, Ukraine; † 23. Juli 1998 in Moskau) war ein russischer Schriftsteller.
rdf:langString
Vladímir Dmítriyevich Dudíntsev (Влади́мир Дми́триевич Дуди́нцев). (Kúpiansk (óblast de Járkov), Ucrania, 29 de julio de 1918 - Moscú, Rusia, 23 de julio de 1998), escritor en idioma ruso. Su disidencia con el régimen estalinista le costó graves penurias durante casi toda su vida.
rdf:langString
Vladimir Dimitrievitch Doudintsev (en russe : Владимир Дмитриевич Дудинцев ; ukrainien : Володимир Дмитрович Дудинцев) né le 29 juillet 1918 à Koupiansk (République populaire ukrainienne), et mort le 23 juillet 1998 à Moscou (Russie), est un écrivain soviétique de langue russe très connu pour son roman L'Homme ne vit pas seulement de pain, publié à Moscou en 1956 à l'époque du dégel de Khrouchtchev. La publication de cet ouvrage par Novy Mir a constitué un jalon important dans la déstalinisation de la vie culturelle et politique de l'Union soviétique et a donné lieu à des discussions passionnées. Dès le refroidissement suivant, Doudinstev a été victime d'un ostracisme prolongé qui l'a quasiment empêché de publier jusqu'à la période de la perestroïka, date à laquelle il publie Les Roses blanches qui connait un grand succès en URSS.
rdf:langString
Vladimir Dmitrievič Dudincev, in russo: Владимир Дмитриевич Дудинцев? (Kup"jans'k, 29 luglio 1918 – Mosca, 23 luglio 1998), è stato uno scrittore russo. Compì gli studi a Mosca laurandosi in giurisprudenza. Dal 1933 collaborò con alcune Case editrici di Stato. Arruolatosi durante la Seconda guerra mondiale, nel 1942 fu ferito nei pressi di Leningrado. Nell'immediato dopoguerra iniziò a lavorare come saggista alla Komsomolskaja Pravda. Nel 1952 pubblicò U semi bogatyrej ("Dai sette paladini russi"). Nel 1956, a seguito del secondo Congresso degli scrittori sovietici, iniziò il cosiddetto disgelo letterario. In questo contesto Dudincev pubblicò il suo primo romanzo, Ne chlebom edynim, uscito in rivista nel 1956 (su Novyj Mir 8, 9,10) e in volume separato nel 1957, pubblicato in Italia con il titolo (tradotto da Eridano Bazzarelli). Il romanzo, che mette in luce la corruzione e l'incompetenza del potere burocratico sovietico, diventa un caso letterario in patria e all'estero, suscitando grande scandalo nella classe dirigente, che presto provvede ad ostracizzarne l'autore. Nei quarant'anni che seguirono, fino alla morte avvenuta a Mosca nel 1998, riuscirà a pubblicare solo un breve racconto, Novogodniaja skazka (1960), pubblicato in Italia con il titolo (tradotto da Fausto Malcovati), e il romanzo Belye odezdy (1988), pubblicato in Italia con il titolo nel 2021 dall'editore Besa Muci (tradotto da Anna Belozorovitch, ISBN 978-88-3629-196-0).
rdf:langString
Vladimir Dimitrievich Dudintsev (Russian: Влади́мир Дми́триевич Дуди́нцев, Ukrainian: Володимир Дмитрович Дудинцев; 29 July 1918 – 23 July 1998) was a Soviet writer who gained fame for his 1956 novel, Not by Bread Alone, published at the time of the Khrushchev Thaw. Dudintsev, the son of a member of the gentry, attended law school in Moscow and fought during the second world war. After the war, he became a reporter and writer. Motivated by a report of Soviet apparatchiks refusing to credit a report of a deposit of nickel because Soviet dogma said it was impossible, Dudintsev wrote Not by Bread Alone, the tale of an engineer who is frustrated by bureaucrats when he attempts to bring forth his invention. The novel sparked wild enthusiasm among the Soviet population. Official reaction soon turned against the book, and Dudintsev suffered years of poverty, and was only able to publish occasional works. As the USSR tottered, in 1987, Dudintsev published a novel, The White Robes, for which he was awarded a State Prize the following year.
rdf:langString
블라디미르 두진체프(러시아어: Влади́мир Дми́триевич Дуди́нцев, 1918년 7월 29일 ~ 1998년 7월 23일)는 소련의 작가이다. 남러시아 하르코프주에서 태어났다. 모스크바 법과대학 졸업 후, 레닌그라드 공방전에서 중상을 입고 시베리아에서 군검찰국에 근무했다. 최초의 시나 단편은 별로 문제되지 않았으나 전후 <프라우다>지 기자로 있으면서 쓴 장편 <빵에만 의존하는 것이 아니다>(1956)로 일약 소련뿐만 아니라 세계의 이목을 모았다. 제20차 전당대회 후의 스탈린 개인숭배가 처음으로 비판된 때의 이상한 분위기가 고조되어 있고 헝가리 침공으로 해빙(解氷)에 대한 역행적 정세도 곁들어서 전후 소련 문학계와 독서계에 일찍이 없었던 최대의 반향을 불러일으켰고 서방세계의 저널리즘도 이를 센세이션으로 취급했다.
rdf:langString
Влади́мир Дми́триевич Дуди́нцев (настоящее имя Владимир Семёнович Байков; 29 июля 1918, Купянск, Харьковская область — 22 июля 1998, Москва) — русский советский писатель.
rdf:langString
Władimir Dmitrijewicz Dudincew (ros. Владимир Дмитриевич Дудинцев; ur. 29 lipca 1918 w Kupiańsku, zm. 22 lipca 1998 w Moskwie) -– rosyjski pisarz, autor utworów o tematyce produkcyjnej i skutkach ideologizowania nauki.
rdf:langString
Vladimir Dudintsev född den 29 juli 1918 i Kupjansk, Ukrainska folkrepubliken, död den 23 juli 1998 i Moskva, var en sovjetisk författare. Dudintsev studerade juridik, sårades i andra världskriget 1942. Därefter arbetade han i en i Sibirien. 1946-1951 var han korrespondent för Komsomolskaja Pravda. Han debuterade 1952. Hans roman Icke av bröd allenast (1956, svensk översättning 1957) markerade upptakten för en ny och i någon mån oppositionell riktning inom Sovjetunionens litteratur. Boken, som var kritisk mot byråkratin och delar av kommunistpartiets ideologi, väckte en våldsam debatt och bannlystes av regimen. Den har dock tryckts i flera länder utanför Sovjetunion.
rdf:langString
弗拉基米尔·德米特里耶维奇·杜金采夫（俄語：Влади́мир Дми́триевич Дуди́нцев，烏克蘭語：Володимир Дмитрович Дудинцев，1918年7月29日－1998年7月22日）苏联乌克兰俄语作家、记者，曾参与第二次世界大战，以1956年赫鲁晓夫解冻时期发表的小说《》而知名，该小说在苏联国内引发轰动，讲述理想主义的工程师被冷酷的官僚所毒害的故事。同年11月文学年鉴《莫斯科文学》出版，其中的部分诗歌表达了去斯大林化的积极影响。赫鲁晓夫担忧知识分子的自由化倾向，他批评杜金采夫的文章“某些章节写的很有力度”，但“思想基础是错误的”。杜金采夫因此受到政府报复，生活拮据。1987年发表小说《穿白衣的人们》。
rdf:langString
Володи́мир Дми́трович Дуди́нцев (рос. Дудинцев Владимир Дмитриевич; *29 липня 1918, Куп'янськ — †22 липня 1998, Москва) — російський письменник українського походження. Народився 16 (29) липня 1918 в Куп'янську Харківської області. 1940-го закінчив . Після цього був мобілізований до лав Червоної Армії, учасник Великої Вітчизняної війни. Отримав поранення під Ленінградом, почав працювати в воєнній прокуратурі в Сибіру (1942—1945). Після війни працював у Москві, писав нариси в газеті «Комсомольська правда» (1946—1951). 1952-го вийшла збірка оповідань «У семи богатирів» («У семи богатырей»), в 1953 — повість «На своєму місці» («На своём месте»). 1956-го опублікував роман «Не хлібом єдиним» («Не хлебом единым»), що викликало великий резонанс і дискусії. Єдиний фантастичний твір Дудинцева, чий роман «Не хлібом єдиним» (1956; 1957) став першою ластівкою хрущовської «відлиги», — повість «Новорічна казка» (1956; 1965), в котрій вчений перед лицем неминучої смерті відкриває нове джерело дешевої енергії. Своєю граничною насиченістю — ідеї, сюжету і характеру героя — повість різко контрастує з трафаретами наукової фантастики тієї пори. Після виходу «Новорічної казки» («Новогодней сказки») (1960) і збірок «Повісті й оповідання» («Повести и рассказы») (1959) та «Оповідання» («Рассказы») (1963) на публікації творів Дудинцева була накладена фактична заборона. 1987-го вийшов роман «Білі шати» («Белые одежды»), який було удостоєно Державної премії СРСР (1988). Помер в Москві 22 липня 1998.
xsd:nonNegativeInteger
5055