Usus
http://dbpedia.org/resource/Usus
Diacorico, dal greco dià, attraverso, e khorā, regione, è un aggettivo che in dialettologia è riferito alle varianti regionali di una lingua. Un suo sinonimo più diffuso è diatopico. Una lingua con molteplici varianti grammaticali e lessicali diacoriche e di registro stilistico costituisce un diasistema linguistico.
rdf:langString
Uzus językowy (od łac. usus „zwyczaj, praktyka”) – rzeczywisty stan funkcjonowania systemu językowego, pewna forma jego realizacji lub pewien styl utarty w określonej wspólnocie językowej (rodzina, zespół pracowniczy, wydawnictwo itp.), według niektórych ujęć również zachowania językowe pojedynczej osoby (idiolekt). Uzus obejmuje środki językowe, które rzeczywiście istnieją w obiegu, a także przyjęte wzorce komunikacji językowej, niezależnie od teoretycznej oceny normatywnej poszczególnych elementów. Uzus tworzy nie tylko oparcie dla normy językowej, ale stanowi również samodzielny przedmiot badań w językoznawstwie korpusowym. Może mieć charakter społeczny lub jednostkowy.
rdf:langString
У́зус (лат. usus «применение, обычай, правило») — общепринятое носителями данного языка употребление языковых единиц (слов, устойчивых оборотов, форм, конструкций). Понятие тесно связано с понятиями языковой нормы и языковой системы. Узуальное употребление слов, фразеологизмов и т. д., с одной стороны, противопоставляется окказиональному (вре́менному, индивидуальному, обусловленному специфическим контекстом) употреблению и с другой стороны — языковой норме.
rdf:langString
У́зус (від лат. usus — користування, вживання, звичай) — в мовознавстві, прийняте в певному суспільстві вживання мовних засобів — слів, фразеологізмів тощо. Узус протиставляється оказіональному, тимчасовому чи індивідуальному, використанню. Наприклад, неологізм не є узуальна одиниця мови. Узус реалізується в акті мовлення. Власне, акт мовлення здійснюється відповідно до узусу. Звичайне узуальне вживання одиниць мови фіксується словниками — тлумачними, фразеологічними, орфографічними, орфоепічними тощо.
rdf:langString
rdf:langString
Varianti diacoriche
rdf:langString
Uzus językowy
rdf:langString
Usus
rdf:langString
Узус
rdf:langString
Узус
xsd:integer
34565118
xsd:integer
1107665513
rdf:langString
Diacorico, dal greco dià, attraverso, e khorā, regione, è un aggettivo che in dialettologia è riferito alle varianti regionali di una lingua. Un suo sinonimo più diffuso è diatopico. Una lingua con molteplici varianti grammaticali e lessicali diacoriche e di registro stilistico costituisce un diasistema linguistico.
rdf:langString
Uzus językowy (od łac. usus „zwyczaj, praktyka”) – rzeczywisty stan funkcjonowania systemu językowego, pewna forma jego realizacji lub pewien styl utarty w określonej wspólnocie językowej (rodzina, zespół pracowniczy, wydawnictwo itp.), według niektórych ujęć również zachowania językowe pojedynczej osoby (idiolekt). Uzus obejmuje środki językowe, które rzeczywiście istnieją w obiegu, a także przyjęte wzorce komunikacji językowej, niezależnie od teoretycznej oceny normatywnej poszczególnych elementów. Uzus tworzy nie tylko oparcie dla normy językowej, ale stanowi również samodzielny przedmiot badań w językoznawstwie korpusowym. Może mieć charakter społeczny lub jednostkowy. Termin „uzus” odegrał istotną rolę w teoriach Ottona Jespersena i Louisa Hjelmsleva.
rdf:langString
У́зус (від лат. usus — користування, вживання, звичай) — в мовознавстві, прийняте в певному суспільстві вживання мовних засобів — слів, фразеологізмів тощо. Узус протиставляється оказіональному, тимчасовому чи індивідуальному, використанню. Наприклад, неологізм не є узуальна одиниця мови. Узус реалізується в акті мовлення. Власне, акт мовлення здійснюється відповідно до узусу. Поняття узусу тісно пов'язано з поняттями мовної норми і мовної системи. Норма — це певна абстракція, узагальнення та кодифікація правил, на основі яких здійснюється узус, тобто це формалізований та унормований узус. В деяких випадках норма та узус можуть протиставлятися. Наприклад, у випадку коли живі норми узусу ще не відбиті у формальних правилах норми. Звичайне узуальне вживання одиниць мови фіксується словниками — тлумачними, фразеологічними, орфографічними, орфоепічними тощо.
rdf:langString
У́зус (лат. usus «применение, обычай, правило») — общепринятое носителями данного языка употребление языковых единиц (слов, устойчивых оборотов, форм, конструкций). Понятие тесно связано с понятиями языковой нормы и языковой системы. Узуальное употребление слов, фразеологизмов и т. д., с одной стороны, противопоставляется окказиональному (вре́менному, индивидуальному, обусловленному специфическим контекстом) употреблению и с другой стороны — языковой норме. Под узусом также понимаются «частные» нормы, отличающиеся от нормы литературного языка; в этом смысле говорят об узусах профессиональных (например, узусе научного изложения), узусах социальных групп, узусе обиходного общения и т. п. Узус, будучи тесно связанным с языковой нормой, тем не менее отличен от неё: узус может фиксироваться словарями (толковыми, фразеологическими, орфографическими и т. п.) и далее кодифицироваться в языковую норму.
xsd:nonNegativeInteger
47