Tragic hero
http://dbpedia.org/resource/Tragic_hero an entity of type: Thing
البطل المأساوي التراجيدي (بالإنجليزية: Tragic Hero) شخصية محورية نبيلة لها قدر مأساوي، أو خلل مميت، يقودها في النهاية إلى حتفها. وُجد مفهوم البطل المأساوي في الإغريقية القديمة، وعرفه أرسطو.
rdf:langString
Ο τραγικός ήρωας είναι ο πρωταγωνιστής τραγωδίας σε ένα δράμα. Στο Περὶ ποιητικῆς, ο Αριστοτέλης καταγράφει τις περιγραφές ενός τραγικού ήρωα στο δραματουργό και εξηγεί αυστηρά ότι ο τραγικός ήρωας πρέπει να παίζει και το είδος του ανθρώπου που πρέπει να είναι. Ο Αριστοτέλης στήριξε τις παρατηρήσεις του σε προηγούμενα δράματα. Πολλές από τις πιο δημοφιλείς περιπτώσεις τραγικών ηρώων εμφανίζονται στην Ελληνική λογοτεχνία, κυρίως σε έργα του Σωκράτη και του Ευρυπίδη.
rdf:langString
Un héroe trágico es el protagonista de una tragedia en los dramas. En su Poética, Aristóteles registra las descripciones del héroe trágico al dramaturgo y define estrictamente el papel que el héroe trágico debe desempeñar y el tipo de hombre que debe ser. Aristóteles basó sus observaciones en dramas anteriores. Muchos de los casos más famosos de héroes trágicos aparecen en la literatura griega, particularmente en las obras de Sófocles y Eurípides.
rdf:langString
Le héros tragique est originellement un concept littéraire qui naît, dans la culture occidentale, en Grèce antique, et qui désigne le protagoniste d'une tragédie, mi-innocent, mi-coupable, sur lequel s'abat le destin. Ce concept s'est ensuite enrichi d'une dimension philosophique et religieuse.
rdf:langString
A tragic hero is the protagonist of a tragedy. In his Poetics, Aristotle records the descriptions of the tragic hero to the playwright and strictly defines the place that the tragic hero must play and the kind of man he must be. Aristotle based his observations on previous dramas. Many of the most famous instances of tragic heroes appear in Greek literature, most notably the works of Sophocles and Euripides.
rdf:langString
Трагический герой — основной протагонист произведений жанра трагедия. Данный тип героя был разработан древнегреческими трагиками — Софоклом, Эсхилом, Еврипидом, затем получил развитие в трагедиях Сенеки, Уильяма Шекспира, Гёте, Шиллера и других. По словам Аристотеля, трагический герой должен вызывать у зрителя чувство жалости и страха. В то же время он отмечает, что трагический герой должен быть добродетельным, но никогда в высшей мере.
rdf:langString
Un heroi tràgic és, en sentit estricte, el protagonista d'una obra dramàtica en la qual es representa la seva caiguda inexorable com a resultat d'una hamartia o error tràgic. La caiguda de l'heroi té com a finalitat, segons Aristòtil, despertar compassió i terror en l'espectador per tal que s'identifiqui amb el protagonista i pugui experimentar catarsi. En la definició de Knox, l'heroi tràgic és el personatge que, sense estar recolzat pels déus i enfrontat a les decisions humanes, pren una decisió que manté fins al punt de la seva pròpia autodestrucció. Trobem herois tràgics en les obres dels dramaturgs grecs Èsquil, Sòfocles, Eurípides i llatins com Sèneca però també a Shakespeare, Pierre Corneille, Jean Racine, Goethe, Friedrich von Schiller, Strindberg, García Lorca, Àngel Guimerà, etc.
rdf:langString
Der tragische Held ist ein Protagonist einer Tragödie. Der tragische Held erleidet nach Aristoteles sein Unglück aus Gründen, die in ihm selbst zu finden sind. Folglich trägt er als Handelnder zwar die Verantwortung für sein Tun, jedoch geschieht dies nicht aus einer negativen Motivation heraus. Außerdem muss der tragische Held intelligent sein, um die Fehler seines Handelns einzusehen. Der Tod des tragischen Helden ist üblich.
rdf:langString
Um herói trágico é o personagem principal de uma tragédia. O uso moderno do termo geralmente envolve a noção de que o herói cometeu um erro em suas ações, o que leva à sua queda. A ideia de que este seja um equilíbrio entre crime e castigo é incorretamente atribuída a Aristóteles, que é bastante claro em seu pronunciamento que o infortúnio do herói não é provocada "por vício e depravação, mas por algum erro de julgamento". Na verdade, na Poética de Aristóteles, é imperativo que o herói trágico é nobre.
rdf:langString
Трагічний герой — основний протагоніст у трагедіях. Цей тип героя був розроблений давньогрецькими трагіками: Есхілом, Софоклом, Евріпідом — потім отримав розвиток в трагедіях Луція Аннея Сенеки, Вільяма Шекспіра, Йоганна Вольфганга Гете, Фрідріха Шиллера та інших. У своїй «Поетиці» Арістотель описує трагічного героя й чітко визначає для драматургів його роль і тип. За словами Арістотеля, трагічний герой мав викликати у глядача відчуття жалості й страху. У той же час, відзначає філософ, трагічний герой повинен бути доброчесним, але ніколи у вищій міри.
rdf:langString
rdf:langString
بطل مأساوي
rdf:langString
Heroi tràgic
rdf:langString
Tragischer Held
rdf:langString
Τραγικός ήρωας
rdf:langString
Héroe trágico
rdf:langString
Héros tragique
rdf:langString
Herói trágico
rdf:langString
Tragic hero
rdf:langString
Трагический герой
rdf:langString
Трагічний герой
xsd:integer
306424
xsd:integer
1116885751
rdf:langString
Un heroi tràgic és, en sentit estricte, el protagonista d'una obra dramàtica en la qual es representa la seva caiguda inexorable com a resultat d'una hamartia o error tràgic. La caiguda de l'heroi té com a finalitat, segons Aristòtil, despertar compassió i terror en l'espectador per tal que s'identifiqui amb el protagonista i pugui experimentar catarsi. En la definició de Knox, l'heroi tràgic és el personatge que, sense estar recolzat pels déus i enfrontat a les decisions humanes, pren una decisió que manté fins al punt de la seva pròpia autodestrucció. Trobem herois tràgics en les obres dels dramaturgs grecs Èsquil, Sòfocles, Eurípides i llatins com Sèneca però també a Shakespeare, Pierre Corneille, Jean Racine, Goethe, Friedrich von Schiller, Strindberg, García Lorca, Àngel Guimerà, etc. En sentit ampli l'heroi tràgic apareix constantment en altres gèneres literaris com el capità Acab a Moby Dick o April Wheeler a Revolutionary Road i profusament al cinema. Dins aquesta categoria cal situar Eric i Einar de la pel·lícula Els víkings on el primer mata, sense saber-ho, primer el pare i després el germà o bé Holly Martins i Anna Schmit a El tercer home.
rdf:langString
البطل المأساوي التراجيدي (بالإنجليزية: Tragic Hero) شخصية محورية نبيلة لها قدر مأساوي، أو خلل مميت، يقودها في النهاية إلى حتفها. وُجد مفهوم البطل المأساوي في الإغريقية القديمة، وعرفه أرسطو.
rdf:langString
Ο τραγικός ήρωας είναι ο πρωταγωνιστής τραγωδίας σε ένα δράμα. Στο Περὶ ποιητικῆς, ο Αριστοτέλης καταγράφει τις περιγραφές ενός τραγικού ήρωα στο δραματουργό και εξηγεί αυστηρά ότι ο τραγικός ήρωας πρέπει να παίζει και το είδος του ανθρώπου που πρέπει να είναι. Ο Αριστοτέλης στήριξε τις παρατηρήσεις του σε προηγούμενα δράματα. Πολλές από τις πιο δημοφιλείς περιπτώσεις τραγικών ηρώων εμφανίζονται στην Ελληνική λογοτεχνία, κυρίως σε έργα του Σωκράτη και του Ευρυπίδη.
rdf:langString
Der tragische Held ist ein Protagonist einer Tragödie. Der tragische Held erleidet nach Aristoteles sein Unglück aus Gründen, die in ihm selbst zu finden sind. Folglich trägt er als Handelnder zwar die Verantwortung für sein Tun, jedoch geschieht dies nicht aus einer negativen Motivation heraus. Außerdem muss der tragische Held intelligent sein, um die Fehler seines Handelns einzusehen. Friedrich Schiller fasst in seiner Schrift Ueber den Grund des Vergnügens an tragischen Gegenständen vier Merkmale zusammen. Der tragische Held gehorcht den Pflichten zuungunsten der Neigung. Seine Entscheidung für die Pflicht lässt jenen Helden leiden, woraus eine tragische Rolle resultiert. Auch stürzt das Dilemma den Helden in einer Tragik, wenn er sich für eine höhere Pflicht zuungunsten der niederen Pflicht entscheiden muss. Weiterhin kann selbst ein Bösewicht ein tragischer Held sein, so ihm sein Handeln Vergnügen bereitet, obwohl die Ziele amoralisch sind. Der Tod des tragischen Helden ist üblich.
rdf:langString
Un héroe trágico es el protagonista de una tragedia en los dramas. En su Poética, Aristóteles registra las descripciones del héroe trágico al dramaturgo y define estrictamente el papel que el héroe trágico debe desempeñar y el tipo de hombre que debe ser. Aristóteles basó sus observaciones en dramas anteriores. Muchos de los casos más famosos de héroes trágicos aparecen en la literatura griega, particularmente en las obras de Sófocles y Eurípides.
rdf:langString
Le héros tragique est originellement un concept littéraire qui naît, dans la culture occidentale, en Grèce antique, et qui désigne le protagoniste d'une tragédie, mi-innocent, mi-coupable, sur lequel s'abat le destin. Ce concept s'est ensuite enrichi d'une dimension philosophique et religieuse.
rdf:langString
A tragic hero is the protagonist of a tragedy. In his Poetics, Aristotle records the descriptions of the tragic hero to the playwright and strictly defines the place that the tragic hero must play and the kind of man he must be. Aristotle based his observations on previous dramas. Many of the most famous instances of tragic heroes appear in Greek literature, most notably the works of Sophocles and Euripides.
rdf:langString
Um herói trágico é o personagem principal de uma tragédia. O uso moderno do termo geralmente envolve a noção de que o herói cometeu um erro em suas ações, o que leva à sua queda. A ideia de que este seja um equilíbrio entre crime e castigo é incorretamente atribuída a Aristóteles, que é bastante claro em seu pronunciamento que o infortúnio do herói não é provocada "por vício e depravação, mas por algum erro de julgamento". Na verdade, na Poética de Aristóteles, é imperativo que o herói trágico é nobre. Heróis trágicos aparecem na obra dramática de Ésquilo, Sófocles, Eurípides, Sêneca, Marlowe, Shakespeare, Webster, Marston, Corneille, Racine, Goethe, Schiller, Kleist, Strindberg, e muitos outros escritores.
rdf:langString
Трагічний герой — основний протагоніст у трагедіях. Цей тип героя був розроблений давньогрецькими трагіками: Есхілом, Софоклом, Евріпідом — потім отримав розвиток в трагедіях Луція Аннея Сенеки, Вільяма Шекспіра, Йоганна Вольфганга Гете, Фрідріха Шиллера та інших. У своїй «Поетиці» Арістотель описує трагічного героя й чітко визначає для драматургів його роль і тип. За словами Арістотеля, трагічний герой мав викликати у глядача відчуття жалості й страху. У той же час, відзначає філософ, трагічний герой повинен бути доброчесним, але ніколи у вищій міри. У класичному трагічному конфлікті втілено протиріччя між свободою людської діяльності й вчинків та об'єктивною дійсністю, яка протистоїть волі людини. Георг Вільгельм Фрідріх Гегель, роз'яснюючи різницю між нещастям і трагедією, писав, що прикрі неприємності можуть трапитися з людиною без усякого сприяння з її боку, без будь-якої провини, просто внаслідок збігу обставин, випадковостей (хвороба, втрата багатства, смерть тощо). Справді трагічне страждання є наслідком особистих дій індивіда, спрямованих на відстоювання чогось усім своїм існуванням. Тобто лише особиста дія героя створює трагічну колізію свободи й необхідності. В античній трагедії необхідність сприймалась як рок, доля, фатум, тобто вона усвідомлювалась як неминучість настання певної події. В основу колізії античної трагедії часто закладалося незнання як причина негативного вчинку, відповідно й трагічної провини героя. Герой трагедії Софокла «Едіп-цар» потрапляє в трагічну колізію внаслідок особистої дії через своє незнання.
rdf:langString
Трагический герой — основной протагонист произведений жанра трагедия. Данный тип героя был разработан древнегреческими трагиками — Софоклом, Эсхилом, Еврипидом, затем получил развитие в трагедиях Сенеки, Уильяма Шекспира, Гёте, Шиллера и других. По словам Аристотеля, трагический герой должен вызывать у зрителя чувство жалости и страха. В то же время он отмечает, что трагический герой должен быть добродетельным, но никогда в высшей мере.
xsd:nonNegativeInteger
7577
