Tidal heating

http://dbpedia.org/resource/Tidal_heating an entity of type: WikicatTides

Slapový ohřev je ohřívání tělesa (planety či měsíce) způsobené jeho deformací, která je důsledkem gravitační interakce mezi tělesy.Jedná se o jeden z projevů slapových sil.Pro objekt obíhající po eliptické dráze jsou slapové síly nejintenzivnější v blízkosti periapsidy.Tepelná energie je dodána tělesu na úkor jeho gravitační potenciální energie; postupně to vede ke zmenšení excentricity dráhy nebo zkrácení velké poloosy dráhy. rdf:langString
Als Gezeitenheizung wird in der Astrophysik die Wärmeerzeugung eines Planeten oder Satelliten durch Gezeitenkräfte, genauer Gezeitenreibung, verstanden. rdf:langString
Le réchauffement par effet de marée (en anglais tidal heating) est une conséquence du processus de friction de la force de marée : énergie émise lors de l'orbite et la rotation se dissipe sous forme de chaleur dans la croûte des lunes et planètes impliquées. rdf:langString
조석 가열(영어: Tidal heating)은 조석 굴곡 과정에 의해 생겨나며, 자전/공전 에너지가 행성이나 위성에 열로서 방출되는 현상을 예기한다. 목성의 위성인 이오는 태양계에서 가장 화산 활동이 활발하고, 표면에는 충돌구가 없다. 이는 목성의 기조력이 이오를 짓눌르기 때문이다. 이오의 궤도 이심률 때문에 이오의 조석 팽창 정도가 궤도를 돌며 큰 차이(약 100m 정도)가 생겨나, 이오의 내부가 가열된다. 비슷하지만 강도가 조금 약한 과정이 유로파에서도 일어나는데, 이 과정으로 생긴 열이 유로파의 얼음의 하부를 녹였다고 추정되고 있다. 토성의 위성인 엔셀라두스 또한 유사하게 얼음 표면 아래에 액체 상태의 물이 존재한다고 추정된다. 엔셀라두스의 수증기 간헐천에서 수증기가 뿜어져 나오는 과정에 필요한 열을 조석 가열 과정에서 공급받는다고 추측되고 있다. 조석 가열의 총 값 은 다음과 같이 주어진다. 는 위성의 평균 밀도를, 은 위성의 평균 운동을, 은 위성의 반지름을, 는 위성 궤도의 이심률을, 는 전단 탄성 계수를, 는 무차원 소산 계수를 나타낸다. 조석 가열의 역할은 때때로 조석 가열과 내부 가열의 값이 동일할 때 무차원 수 C로 표현되기도 한다. rdf:langString
潮汐加熱(也稱為潮汐作功或潮汐折曲),經由潮汐摩擦過程產生。發生潮汐加熱的天體,其軌道和自轉的能量轉化爲自身及其衛星上地殼的熱而消失。由於木星的潮汐力讓木衛一變型,使得木衛一成爲太陽系內火山活動最活躍的天體,因此其表面上沒有隕石坑。木衛一軌道的離心率及拉普拉斯共振效應造成它在每個公轉周期中都有非常明顯的潮汐隆起(高達100米)。來自這種潮汐扭曲的摩擦力使它的內部變熱。理論上,一個相似但是微弱的過程也會在木衛二上發生,並造成在岩石地函下較低層冰層的溶解。土星的衛星土衛二同樣被認為在冰殼的下方有一個液態水的海洋。從土衛二的水蒸氣間歇泉噴發出的物質被認為是經由這顆衛星冰殼內的潮汐摩擦產生能量造成的變動。 rdf:langString
L'escalfament de marea es produeix a través dels processos de fricció de les marees: L'energia orbital i la rotacional es dissipen en forma de calor, ja sigui en la superfície de l'oceà o a l'interior d'un planeta o satèl·lit. Ío, una lluna joviana, és el cos amb major activitat volcànica del sistema solar, sense cràters d'impacte en la seva superfície, a causa de la força de marea que exerceix Júpiter sobre el satèl·lit. L'excentricitat de l'òrbita de Ío (una conseqüència de la seva participació en la ressonància de Laplace) provoca una variació en l'altura de l'escorça del satèl·lit en el transcurs de la seva òrbita (fins a 100 m), per l'escalfament de l'interior de la lluna joviana produït per la fricció de marea. Es creu que un procés similar però més feble ha fos les capes inferiors d rdf:langString
El calentamiento de marea se produce a través de los procesos de fricción de las mareas: La energía orbital y la rotacional se disipan en forma de calor, ya sea en la superficie del océano o en el interior de un planeta o satélite. Ío, una luna joviana, es el cuerpo con mayor actividad volcánica del sistema solar, sin cráteres de impacto en su superficie, a causa de la fuerza de marea que ejerce Júpiter sobre el satélite.​ La excentricidad de la órbita de Ío (una consecuencia de su participación en la resonancia de Laplace) provoca una variación en la altura de la corteza del satélite en el transcurso de su órbita (hasta 100 m), por el calentamiento del interior de la luna joviana producido por la fricción de marea. Se cree que un proceso similar pero más débil ha fundido las capas inferio rdf:langString
Tidal heating (also known as tidal working or tidal flexing) occurs through the tidal friction processes: orbital and rotational energy is dissipated as heat in either (or both) the surface ocean or interior of a planet or satellite. When an object is in an elliptical orbit, the tidal forces acting on it are stronger near periapsis than near apoapsis. Thus the deformation of the body due to tidal forces (i.e. the tidal bulge) varies over the course of its orbit, generating internal friction which heats its interior. This energy gained by the object comes from its gravitational energy, so over time in a two-body system, the initial elliptical orbit decays into a circular orbit (tidal circularization). Sustained tidal heating occurs when the elliptical orbit is prevented from circularizing d rdf:langString
Приливный разогрев является следствием процесса приливного ускорения: энергия орбитального движения рассеивается как тепловая в океане или недрах планеты или спутника. Когда объект движется по эллиптической орбите, приливная сила для него оказывается различной в разных точках орбиты. Таким образом происходит постоянная деформация тела под действием приливных сил, что создает внутреннее трение, которое нагревает недра. Происходит переход гравитационной энергии в тепловую, поэтому в системе двух тел изначально эллиптическая орбита с ходом времени становится круговой. Однако процесс приливного разогрева становится длительным в случае, когда в более сложной системе дополнительные гравитационные силы не дают эллиптической орбите перейти в круговую, в этом случае гравитационная энергия продолжае rdf:langString
O aquecimento de maré, ocorre através dos processos de fricção de maré: a energia orbital e rotacional é dissipada como calor em qualquer (ou ambos) a superfície do oceano ou o interior de um planeta ou satélite natural. Quando um objeto está em uma órbita elíptica, as forças de maré que atuam sobre ele são mais fortes perto do periapsis do que perto do apoapsis. Assim, a deformação do corpo devido às forças de maré (ou seja, a protuberância de maré) varia ao longo de sua órbita, gerando atrito interno que aquece seu interior. Esta energia ganha pelo objeto vem de sua energia gravitacional, então ao longo do tempo em um sistema de dois corpos, a órbita elíptica inicial decai em uma órbita circular. O aquecimento sustentado de maré ocorre quando a órbita elíptica é impedida de circular d rdf:langString
Припливне нагрівання (також відоме як припливне згинання) відбувається завдяки процесу припливного тертя: орбітольна і обертальна енергія розсіюється у вигляді тепла на поверхні океану чи всередині планети чи супутника. Іо, супутник Юпітера, це найбільш вулканічно активне тіло в сонячній системі, що підтверджується активними вулканами і відсутністю кратерів на його поверхні. Нагрівання Іо — результат зв'язку між Юпітером та іншими Галілеєвими супутниками. Ексцентриситет орбіти Іо (наслідок його участі в орбітальному резонансі) спричиняє значну зміну (аж до 100 м.) висоти його припливної опуклості по мірі проходження орбіти; тертя утворене завдяки його припливному згинанню нагріває його внутрішність. Є теорія, що подібний, але слабший процес розплавив нижні шари льоду скелястої мантії насту rdf:langString
rdf:langString Escalfament de marea
rdf:langString Slapový ohřev
rdf:langString Gezeitenheizung
rdf:langString Calentamiento de marea
rdf:langString Réchauffement par effet de marée
rdf:langString 조석 가열
rdf:langString Aquecimento de maré
rdf:langString Tidal heating
rdf:langString Приливный разогрев
rdf:langString Припливне нагрівання
rdf:langString 潮汐加熱
xsd:integer 5903656
xsd:integer 1118072647
rdf:langString L'escalfament de marea es produeix a través dels processos de fricció de les marees: L'energia orbital i la rotacional es dissipen en forma de calor, ja sigui en la superfície de l'oceà o a l'interior d'un planeta o satèl·lit. Ío, una lluna joviana, és el cos amb major activitat volcànica del sistema solar, sense cràters d'impacte en la seva superfície, a causa de la força de marea que exerceix Júpiter sobre el satèl·lit. L'excentricitat de l'òrbita de Ío (una conseqüència de la seva participació en la ressonància de Laplace) provoca una variació en l'altura de l'escorça del satèl·lit en el transcurs de la seva òrbita (fins a 100 m), per l'escalfament de l'interior de la lluna joviana produït per la fricció de marea. Es creu que un procés similar però més feble ha fos les capes inferiors del gel que cobreix el mantell rocós del següent major satèl·lit de Júpiter, Europa. És possible que la lluna de Saturn Encèlad també tingui un oceà d'aigua líquida sota la seva escorça de gel. Es creu que els guèisers de vapor d'aigua de Encèlad neixen de l'energia generada en la fricció de marea causada pel planeta. La quantitat total d'escalfament de marea s'obté de l'expressió: , on és el radi del satèl·lit (o planeta), és el moviment orbital mitjà, és l'excentricitat de l'òrbita, es un factor de dissipació adimensional i, és el mòdul de tall. L'escalfament de marea se sol expressar com un nombre adimensional C igual al quocient de l'escalfament de marea per l'escalfament intern total.
rdf:langString Slapový ohřev je ohřívání tělesa (planety či měsíce) způsobené jeho deformací, která je důsledkem gravitační interakce mezi tělesy.Jedná se o jeden z projevů slapových sil.Pro objekt obíhající po eliptické dráze jsou slapové síly nejintenzivnější v blízkosti periapsidy.Tepelná energie je dodána tělesu na úkor jeho gravitační potenciální energie; postupně to vede ke zmenšení excentricity dráhy nebo zkrácení velké poloosy dráhy.
rdf:langString Als Gezeitenheizung wird in der Astrophysik die Wärmeerzeugung eines Planeten oder Satelliten durch Gezeitenkräfte, genauer Gezeitenreibung, verstanden.
rdf:langString El calentamiento de marea se produce a través de los procesos de fricción de las mareas: La energía orbital y la rotacional se disipan en forma de calor, ya sea en la superficie del océano o en el interior de un planeta o satélite. Ío, una luna joviana, es el cuerpo con mayor actividad volcánica del sistema solar, sin cráteres de impacto en su superficie, a causa de la fuerza de marea que ejerce Júpiter sobre el satélite.​ La excentricidad de la órbita de Ío (una consecuencia de su participación en la resonancia de Laplace) provoca una variación en la altura de la corteza del satélite en el transcurso de su órbita (hasta 100 m), por el calentamiento del interior de la luna joviana producido por la fricción de marea. Se cree que un proceso similar pero más débil ha fundido las capas inferiores del hielo que cubre el manto rocoso del siguiente mayor satélite de Júpiter, Europa. Es posible que la luna de Saturno Encélado también tenga un océano de agua líquida bajo su corteza de hielo. Se cree que los géiseres de vapor de agua de Encélado nacen de la energía generada en la fricción de marea causada por el planeta.​ La cantidad total de calentamiento de marea se obtiene de la expresión: , donde es el radio del satélite (o planeta), es el movimiento orbital medio, es la excentricidad de la órbita, es un factor de disipación adimensional y es el módulo de corte. El calentamiento de marea se suele expresar como un número adimensional C igual al cociente del calentamiento de marea por el calentamiento interno total.​
rdf:langString Le réchauffement par effet de marée (en anglais tidal heating) est une conséquence du processus de friction de la force de marée : énergie émise lors de l'orbite et la rotation se dissipe sous forme de chaleur dans la croûte des lunes et planètes impliquées.
rdf:langString Tidal heating (also known as tidal working or tidal flexing) occurs through the tidal friction processes: orbital and rotational energy is dissipated as heat in either (or both) the surface ocean or interior of a planet or satellite. When an object is in an elliptical orbit, the tidal forces acting on it are stronger near periapsis than near apoapsis. Thus the deformation of the body due to tidal forces (i.e. the tidal bulge) varies over the course of its orbit, generating internal friction which heats its interior. This energy gained by the object comes from its gravitational energy, so over time in a two-body system, the initial elliptical orbit decays into a circular orbit (tidal circularization). Sustained tidal heating occurs when the elliptical orbit is prevented from circularizing due to additional gravitational forces from other bodies that keep tugging the object back into an elliptical orbit. In this more complex system, gravitational energy still is being converted to thermal energy; however, now the orbit's semimajor axis would shrink rather than its eccentricity. Tidal heating is responsible for the geologic activity of the most volcanically active body in the Solar System: Io, a moon of Jupiter. Io's eccentricity persists as the result of its orbital resonances with the Galilean moons Europa and Ganymede. The same mechanism has provided the energy to melt the lower layers of the ice surrounding the rocky mantle of Jupiter's next-closest large moon, Europa. However, the heating of the latter is weaker, because of reduced flexing—Europa has half Io's orbital frequency and a 14% smaller radius; also, while Europa's orbit is about twice as eccentric as Io's, tidal force falls off with the cube of distance and is only a quarter as strong at Europa. Jupiter maintains the moons' orbits via tides they raise on it and thus its rotational energy ultimately powers the system. Saturn's moon Enceladus is similarly thought to have a liquid water ocean beneath its icy crust, due to tidal heating related to its resonance with Dione. The water vapor geysers which eject material from Enceladus are thought to be powered by friction generated within its interior. The tidal heating rate, , in a satellite that is spin-synchronous, coplanar, and has an eccentric orbit is given by: where , , , and are respectively the satellite's mean radius, mean orbital motion, orbital distance, and eccentricity. is the host (or central) body's mass and represents the imaginary portion of the second-order Love number which measures the efficiency at which the satellite dissipates tidal energy into frictional heat. This imaginary portion is defined by interplay of the body's rheology and self-gravitation. It, therefore, is a function of the body's radius, density, and rheological parameters (the shear modulus, viscosity, and others – dependent upon the rheological model). The rheological parameters' values, in turn, depend upon the temperature and the concentration of partial melt in the body's interior. The tidally dissipated power in a nonsynchronised rotator is given by a more complex expression.
rdf:langString 조석 가열(영어: Tidal heating)은 조석 굴곡 과정에 의해 생겨나며, 자전/공전 에너지가 행성이나 위성에 열로서 방출되는 현상을 예기한다. 목성의 위성인 이오는 태양계에서 가장 화산 활동이 활발하고, 표면에는 충돌구가 없다. 이는 목성의 기조력이 이오를 짓눌르기 때문이다. 이오의 궤도 이심률 때문에 이오의 조석 팽창 정도가 궤도를 돌며 큰 차이(약 100m 정도)가 생겨나, 이오의 내부가 가열된다. 비슷하지만 강도가 조금 약한 과정이 유로파에서도 일어나는데, 이 과정으로 생긴 열이 유로파의 얼음의 하부를 녹였다고 추정되고 있다. 토성의 위성인 엔셀라두스 또한 유사하게 얼음 표면 아래에 액체 상태의 물이 존재한다고 추정된다. 엔셀라두스의 수증기 간헐천에서 수증기가 뿜어져 나오는 과정에 필요한 열을 조석 가열 과정에서 공급받는다고 추측되고 있다. 조석 가열의 총 값 은 다음과 같이 주어진다. 는 위성의 평균 밀도를, 은 위성의 평균 운동을, 은 위성의 반지름을, 는 위성 궤도의 이심률을, 는 전단 탄성 계수를, 는 무차원 소산 계수를 나타낸다. 조석 가열의 역할은 때때로 조석 가열과 내부 가열의 값이 동일할 때 무차원 수 C로 표현되기도 한다.
rdf:langString O aquecimento de maré, ocorre através dos processos de fricção de maré: a energia orbital e rotacional é dissipada como calor em qualquer (ou ambos) a superfície do oceano ou o interior de um planeta ou satélite natural. Quando um objeto está em uma órbita elíptica, as forças de maré que atuam sobre ele são mais fortes perto do periapsis do que perto do apoapsis. Assim, a deformação do corpo devido às forças de maré (ou seja, a protuberância de maré) varia ao longo de sua órbita, gerando atrito interno que aquece seu interior. Esta energia ganha pelo objeto vem de sua energia gravitacional, então ao longo do tempo em um sistema de dois corpos, a órbita elíptica inicial decai em uma órbita circular. O aquecimento sustentado de maré ocorre quando a órbita elíptica é impedida de circular devido a forças gravitacionais adicionais de outros corpos que continuam puxando o objeto de volta para uma órbita elíptica. Nesse sistema mais complexo, a energia gravitacional ainda está sendo convertida em energia térmica; no entanto, agora o semieixo maior da órbita encolheria em vez de sua excentricidade. o aquecimento ideal é responsável pela atividade geológica do corpo mais vulcanicamente ativo do Sistema Solar: Io, uma lua de Júpiter. A excentricidade de Io persiste como resultado de suas ressonâncias orbitais com as luas galileanas Europa e Ganímedes. O mesmo mecanismo forneceu a energia para derreter as camadas inferiores do gelo que cercam o manto rochoso da próxima grande lua de Júpiter, Europa. No entanto, o aquecimento deste último é mais fraco, devido à flexão reduzida, Europa tem metade da frequência orbital de Io e um raio 14% menor; além disso, enquanto a órbita de Europa é cerca de duas vezes mais excêntrica que a de Io, a força de maré diminui com o cubo da distância e é apenas um quarto mais forte em Europa. Júpiter mantém as órbitas das luas através de maré que elas levantam e, portanto, sua energia rotacional alimenta o sistema. Pensa-se que a lua de Saturno Encélado tenha um oceano de água líquida sob sua crosta gelada, devido ao aquecimento de maré relacionado à sua ressonância com Dione. Acredita-se que os gêiseres de vapor de água que ejetam material de Encélado são alimentados pelo atrito gerado em seu interior. A taxa de aquecimento de maré, , em um satélite que está bloqueado por maré, coplanar, e tem uma órbita excêntrica é dada por: onde , , e são respectivamente o raio médio do satélite, o , distância orbital e a excentricidade. é a massa do corpo hospedeiro (ou central) e representa a porção imaginária do de segunda ordem que mede a eficiência com que o satélite dissipa a energia de maré em calor de atrito. Essa porção imaginária é definida pela interação da reologia e da autogravitação do corpo. É, portanto, uma função do raio do corpo, densidade e parâmetros reológicos (o módulo de cisalhamento, viscosidade e outros, dependendo do modelo reológico). Os valores dos parâmetros reológicos, por sua vez, dependem da temperatura e da concentração do núcleo fundido parcialmente no interior do corpo. A enêrgia dissipada por maré em um rotador não sincronizado é dada por uma expressão mais complexa.
rdf:langString Приливный разогрев является следствием процесса приливного ускорения: энергия орбитального движения рассеивается как тепловая в океане или недрах планеты или спутника. Когда объект движется по эллиптической орбите, приливная сила для него оказывается различной в разных точках орбиты. Таким образом происходит постоянная деформация тела под действием приливных сил, что создает внутреннее трение, которое нагревает недра. Происходит переход гравитационной энергии в тепловую, поэтому в системе двух тел изначально эллиптическая орбита с ходом времени становится круговой. Однако процесс приливного разогрева становится длительным в случае, когда в более сложной системе дополнительные гравитационные силы не дают эллиптической орбите перейти в круговую, в этом случае гравитационная энергия продолжает преобразовывается в тепловую. Приливный разогрев является причиной вулканической активности на большинстве тел Солнечной системы, среди которых ярким примером является Ио, спутник Юпитера. Ио сохраняет вытянутую орбиту как результат орбитального резонанса с другим галилеевыми спутниками. Этот же процесс, но с несколько меньшим значением (из-за меньшего эксцентриситета) рассматривается в теории как сила достаточная, чтобы расплавить низкие слои льда на следующем крупном спутнике Юпитера, Европе и создать таким образом подледный океан. На спутнике Сатурна Энцеладе так же предполагают жидкий водный океан под ледяной корой, также вследствие приливного разогрева. Водяные гейзеры на Энцеладе предположительно приводятся в действие этой же силой. Величина приливного разогрева в спутнике, который находится в приливном захвате и имеет вытянутую орбиту , вычисляется по формуле: , где , , являются соответственно средним радиусом спутника, средним орбитальным движением и эксцентриситетом.
rdf:langString 潮汐加熱(也稱為潮汐作功或潮汐折曲),經由潮汐摩擦過程產生。發生潮汐加熱的天體,其軌道和自轉的能量轉化爲自身及其衛星上地殼的熱而消失。由於木星的潮汐力讓木衛一變型,使得木衛一成爲太陽系內火山活動最活躍的天體,因此其表面上沒有隕石坑。木衛一軌道的離心率及拉普拉斯共振效應造成它在每個公轉周期中都有非常明顯的潮汐隆起(高達100米)。來自這種潮汐扭曲的摩擦力使它的內部變熱。理論上,一個相似但是微弱的過程也會在木衛二上發生,並造成在岩石地函下較低層冰層的溶解。土星的衛星土衛二同樣被認為在冰殼的下方有一個液態水的海洋。從土衛二的水蒸氣間歇泉噴發出的物質被認為是經由這顆衛星冰殼內的潮汐摩擦產生能量造成的變動。
rdf:langString Припливне нагрівання (також відоме як припливне згинання) відбувається завдяки процесу припливного тертя: орбітольна і обертальна енергія розсіюється у вигляді тепла на поверхні океану чи всередині планети чи супутника. Іо, супутник Юпітера, це найбільш вулканічно активне тіло в сонячній системі, що підтверджується активними вулканами і відсутністю кратерів на його поверхні. Нагрівання Іо — результат зв'язку між Юпітером та іншими Галілеєвими супутниками. Ексцентриситет орбіти Іо (наслідок його участі в орбітальному резонансі) спричиняє значну зміну (аж до 100 м.) висоти його припливної опуклості по мірі проходження орбіти; тертя утворене завдяки його припливному згинанню нагріває його внутрішність. Є теорія, що подібний, але слабший процес розплавив нижні шари льоду скелястої мантії наступного за розміром супутника Юпітера, Європи. Аналогічно припускається, що супутник Юпітера Енцелад має рідку воду під його льодовою корою. На думку вчених, водні гейзери, що викидають матеріал з Енцелада працюють за рахунок тертя, що відбувається всередині кори, що зсувається. Загальна величина припливного нагрівання супутника , який синхронно обертається і має ексцентричну орбіту , становить: Де , і це відповідно середній радіус супутника, і ексцентриситет. — уявна частина другого порядку.
xsd:nonNegativeInteger 6294

data from the linked data cloud