Theodicy
http://dbpedia.org/resource/Theodicy an entity of type: Thing
La teodicea és la disciplina filosòfica-teològica que tracta de conciliar l'existència de Déu amb la presència de mal en el món (Problema del mal). La teodicea tracta de justificar el mal, donant-li un sentit i fent-lo necessari, exculpa Déu i demostra que «tot està bé» (Pope) i que «aquest és el millor dels mons possibles» (Leibniz).
rdf:langString
Teodicea (z franc. théodicée, od řec. theos, Bůh a dikaios, spravedlivý) znamená ospravedlnění Boha. Jde o starý problém filozofie a teologie a týká se přítomnosti zla ve světě. Klíčovou otázkou je proč Bůh, pokud je všemohoucí a dobrý, dopouští zlo? Tímto tématem se zabývali již od starověku skeptici i agnostikové, na počátku novověku toto téma znovu otevřel Gottfried Wilhelm Leibniz, který také roku 1710 poprvé použil pojem teodicea.
rdf:langString
Ο όρος Θεοδικία είναι φιλοσοφικός και συγχρόνως θεολογικός όρος που χρησιμοποιήθηκε από τον Γερμανό φιλόσοφο Λάιμπνιτς για να προσδιορίσει τη φιλοσοφική-θεολογική συζήτηση περί του πώς συμβιβάζεται ηύπαρξη του κακού στο διηνεκές στον κόσμο με την πανσοφία, παναγαθότητα, παντοδυναμία και δικαιοσύνη του Θεού. Προσδιορίζοντας έτσι τον όρο Θεοδικία να σημαίνει δικαιοσύνη του Θεού.
rdf:langString
Teodiceo (Justeco de Dio) estas branĉo de la teologio kiu esploras la rilaton inter la justeco fare de Dio kaj la ĉeesto de la malbono; pro tio ĝi estas ankaŭ indikata kiel “Natura Teologio” kaj, en 19-a jarcento foje ankaŭ “Racia Teologio”.
rdf:langString
Teodizea (grezieratik θεός -jainko- + δίκη -zuzenbidea-) Jainkoaren existentzia arrazoibideen bitartez frogatzen eta haren ezaugarriak eta izaera aztertzen saiatzen den filosofiaren adarra da. Etimologikoki, Jainkoaren zuribidea izango litzateke eta, horregatik, barruan kokatzen da, nahiz eta sarritan biak nahastu eta sinonimotzat hartu. Berez, Teodizea oinarrizko galdera bati erantzun nahi zion: Nola Jainkoak, hain ona izanez, gaizkia uzten du?
rdf:langString
La teodicea (del griego θεός -dios- + δίκη -justicia-) es una rama de la filosofía cuyo objetivo es la demostración racional de la existencia de Dios mediante razonamientos, así como la descripción análoga de su naturaleza y atributos. Etimológicamente hablando, Teodicea es «justificación de Dios», y por tanto se enmarca en el ámbito más amplio de la teología natural, aunque a menudo estos dos términos se toman como sinónimos.
rdf:langString
Une théodicée (du grec Θεοũ δίκη, « justice de Dieu ») est une explication de l'apparente contradiction entre l'existence du mal et deux caractéristiques propres à Dieu : sa toute-puissance et sa bonté.
rdf:langString
神義論（しんぎろん、ドイツ語: Theodizee）は、1646年に生まれたドイツの哲学者かつ数学者であるゴットフリート・ライプニッツが作った言葉。弁神論とも訳す。ライプニッツはキリスト教の立場から、全能で善なる神の存在にかかわらず、世界に悪が存在することの矛盾の弁証を1710年刊の著書『弁神論』Essai de théodicée sur la bonté de Dieu，la liberté de l'homme et l'origine du mal（神の善性、人間の自由、悪の起源に関する弁神試論）で論じた。 と同義に用いられることもある。
rdf:langString
La teodicea ("giustizia di Dio", dal greco theos, dio e dike, giustizia) è una branca della filosofia (teologia) che studia il rapporto tra la giustizia di Dio e la presenza nel mondo del male; per tale motivo, è anche indicata come teologia naturale e, nel XIX secolo limitatamente alla cultura francese, come teologia razionale.
rdf:langString
Теодице́я (новолат. theodicea «богооправдание» от др.-греч. θεός «бог, божество» + δίκη «право, справедливость») — совокупность религиозно-философских доктрин, призванных оправдать управление Вселенной добрым Божеством, несмотря на наличие зла в мире: так называемая проблема зла. Термин введён Лейбницем в 1710 году.
rdf:langString
الثيوديسيا Theodicyأو نظرية العدالة الإلهية أو العَدالةُ الإلهيَّة أو عِلْمُ تَبْرِير العَدالَةِ الإلهِيَّة أو إثْبات العَدالَةِ الإلهِيَّة فرع محدد من الثيولوجيا والفلسفة يهتم بحل مشكلة الشر. يعني تبرير الله؛ للإجابة على سؤال لماذا يسمح الله الخير بمظهر شر، وبالتالي حل مشكلة الشر. تعالج بعض النظريات أيضًا مشكلة الشر الواضحة من خلال محاولة «جعل وجود إله كلي المعرفة، قدير، ورحيم متماسكة منطقية مع وجود الشر أو المعاناة في العالم.» وعلى عكس الدفاع الديني الذي يحاول إثبات أن وجود الله ممكن منطقياً مع وجود الشر، تحاول الثيوديسيا توفير إطار يكون فيه وجود الله مقبولًا أيضًا. صاغ عالم الرياضيات والفيلسوف الألماني غوتفريد لايبنيز مصطلح «ثيوديسيا» في عام 1710 في مؤلفه Théodicée، على الرغم من طرح استجابات مختلفة لمشكلة الشر. تتبع الفيلسوف البريطاني جون هيك تاريخ الثيوديسيا الأخلاقية في مؤلفه لعام 19
rdf:langString
Theodizee [teodiˈʦeː] (französisch théodicée, griechisch θεοδικία theodikía von altgriechisch θεός theós ‚Gott‘ und δίκη díkē ‚Gerechtigkeit‘) heißt „Gerechtigkeit Gottes“ oder „Rechtfertigung Gottes“. Gemeint sind verschiedene Versuche einer Antwort auf die Frage, wie das Leiden in der Welt mit der Annahme zu vereinbaren sei, dass ein (zumeist christlich-monotheistisch aufgefasster) Gott sowohl allmächtig, allwissend als auch gut sei. Konkret geht es um die Frage, wie ein Gott oder Christus wissentlich das Leiden unter der Voraussetzung zulassen kann, dass er doch die Omnipotenz („Allmacht“) und den Willen („Güte“) besitze, das Leiden zu verhindern. Die ursprünglich französische Bezeichnung théodicée (später deutsch „Theodizee“) geht auf den deutschen Philosophen und frühen Vordenker der
rdf:langString
Teodisi adalah pandangan filosofis untuk menjawab alasan dari Tuhan yang Mahabaik mengizinkan adanya kejahatan di dunia, sehingga mampu menyelesaikan isu dari masalah kejahatan. Beberapa ilmu teodisi juga membahas masalah pembuktian kejahatan dengan mencoba untuk "menyelaraskan keberadaan Tuhan yang Mahapengampun, Mahakuasa, dan Mahatahu dengan keberadaan kejahatan atau penderitaan di dunia". Istilah ini dicetuskan pada tahun 1710 oleh filsuf Jerman Gottfried Leibniz dalam karyanya yang berjudul , walaupun sebelumnya berbagai solusi untuk masalah kejahatan telah diajukan. Filsuf Britania John Hick menyatakan bahwa terdapat tiga tradisi utama dalam teodisi: teodisi Plotinus, teodisi Agustinus, dan . Filsuf lain menyatakan bahwa teodisi adalah disiplin modern karena Tuhan dalam kepercayaan d
rdf:langString
Theodicy (/θiːˈɒdɪsi/) means vindication of God. It is to answer the question of why a good God permits the manifestation of evil, thus resolving the issue of the problem of evil. Some theodicies also address the problem of evil "to make the existence of an all-knowing, all-powerful and all-good or omnibenevolent God consistent with the existence of evil or suffering in the world". Unlike a defense, which tries to demonstrate that God's existence is logically possible in the light of evil, a theodicy provides a framework wherein God's existence is also plausible. The German philosopher and mathematician Gottfried Leibniz coined the term "theodicy" in 1710 in his work Théodicée, though various responses to the problem of evil had been previously proposed. The British philosopher John Hick t
rdf:langString
신정론(神正論, 신의론(神義論), 변신론(辯神論), 호신론(護神論), 독일어: Theodizee, 프랑스어: théodicée, 영어: theodicy, 고대 그리스어: θεός theós‚ 신과 δίκη díke‚ 의로움)은 '신의 정당함을 주장하는 이론'을 가리킨다. 이 이론은 신이 전능하면서도 선하다고 한다면 어째서 이 세상에 고통이 존재하는가를 묻는 물음에 대한 다양한 대답이라고 할 수 있다. 즉, 신에게 고통을 막을 수 있는 능력(전능)과 의지(선함)가 있다고 해야할텐데 그럼에도 왜 신이 고통을 허용하는가의 문제를 설명하려는 것이다. 신정론이라는 개념은 초기 계몽주의자인 고트프리트 빌헬름 라이프니츠 (Gottfried Wilhelm Leibniz)의 저서 '신정론 Theodizee'(원제: Essais de théodicée (1710))에까지 거슬러 올라갈 수 있다. 신의 정당화에 대한 물음은 현대에 특히 홀로코스트라는 끔찍한 사건 이후(소위 아우슈비츠 이후의 신학) 다시금 등장하게 되었다.
rdf:langString
Teodycea – gałąź teologii zajmująca się problemem, jak pogodzić istnienie dobrego, miłosiernego Boga z istnieniem zła. Termin ten pochodzi od greckiego θεός (theós – bóg) i δίκη (díkē – sprawiedliwość), można go tłumaczyć dwojako: albo jako "oddanie sprawiedliwości Bogu", albo "sprawiedliwość Boga". Słowa tego po raz pierwszy w 1710 roku użył niemiecki filozof Gottfried Leibniz w pracy zatytułowanej Théodicée sur la bonté de Dieu, la liberté de l'homme et l'origine du mal ("Teodycea o dobroci Boga, wolności człowieka i pochodzeniu zła"), poświęconej obronie sprawiedliwości Bożej w odpowiedzi na zarzuty przeciw istnieniu Opatrzności oparte na stwierdzeniu zła w świecie. Swoją pracę Leibniz skierował głównie polemicznie przeciw sceptykom hugenockim i wolnomyślicielom, na czele z Pierre’em Ba
rdf:langString
Een theodicee (van het Klassieke Grieks: theos (God) en dikè (recht, rechtvaardiging): de "rechtvaardiging van God") is een argumentatie die een rechtvaardiging moet zijn voor (het geloof in het bestaan van) een God die zowel volmaakt goed als almachtig is, terwijl er toch kwaad in de wereld bestaat (het probleem van het lijden). Een theodicee poogt een logische verklaring te geven voor deze paradoxale combinatie van eigenschappen en feiten. Er zijn in de loop van de geschiedenis verschillende theodiceeën opgesteld. Het woord stamt uit de christelijke traditie.
rdf:langString
Teodiceia é um termo derivado do título da obra Ensaio de Teodiceia do filósofo alemão Leibniz, que sustenta a existência de Deus a partir da discussão do problema da existência do mal e de sua relação com a bondade de um Deus onisciente e onipotente. O termo teodiceia provém do grego θεός - theós, "Deus" e δίκη - díkē, "justiça", que significa, literalmente, "justiça de Deus", sendo uma área da filosofia que, entre outras coisas, busca uma resposta ao Paradoxo de Epicuro e ao "problema do mal".
rdf:langString
Teodicéproblemet – ondskans problem (av franska théodicée, ytterst av grekiska θεός, Gud, och δίκη díkē, ’rättvisa’) - behandlar problemet med att förklara Guds existens, närmare bestämt hur Gud kan vara både fullkomligt god och allsmäktig när det samtidigt finns ondska och lidande. Ett förslag till lösning på teodicéproblemet kallas en teodicé. Problematiken i teodicéproblemet kan beskrivas som att inte motsäga sig själv och samtidigt behålla en systematisk helhet när man på en och samma gång hävdar de tre satserna: 1.
* Gud är allsmäktig 2.
* Gud är fullkomligt god 3.
* det onda finns
rdf:langString
Теодице́я (лат. theodicea) — релігійно-філософське вчення, що узгоджує існування Бога як творця і правителя світу поряд з існуванням темних сторін буття та узгоджує наявність зла й несправедливості з ідеєю мудрості, благості та всемогутності Бога. Термін введений Вільгельмом Лейбніцем 1710 року. У творі «Теодицея» (боговиправдання) Лейбніц дав космологічний доказ буття Божого. Усе мусить мати причину й достатню основу свого існування, через що виходить ланцюг кінцевих речей, який повинен, нарешті, мати кінцеву причину, ні від чого не залежну. Такою причиною є Бог.
rdf:langString
神义论（英語：theodicy），是一个神学和哲学的分支学科，主要探究上帝内在或基本的至善（或稱全善）、全知和全能的性质与罪恶的普遍存在的矛盾关系，这个术语来源于希腊语theos（表示“上帝”）和dike（表示“义”）。由于对其各自对圣典的强调，神义论通常与亚伯拉罕诸教，包括基督教、犹太教和伊斯兰教相关联。神义论的根本论点在于人的罪恶问题：它持续的存在与上帝消灭罪恶的意愿之间的矛盾。最普遍的支持上帝的三全（全爱、全知、全能）的神义论观点认为，罪恶事实上并不像我们定义的那样存在，而且即使是我们所认为“最罪恶”的事情也是上帝能够预见和确保的。一些文献来源使用这一术语来表示对于上帝行为的解释。 然而与反面辩护不同，神义论尝试在罪恶存在的前提下正面提供一个理论框架来说明上帝的存在在逻辑上的可能性。虽然早期对这个问题已有各種的回應，但是“神义论”作为一个神学术语直到1710年才由德国哲学家戈特弗里德·莱布尼茨在他的著作《神义论》（Théodicée）中被首次提出。英国哲学家在他的著作《罪恶与至善的上帝》（Evil and the God of Love）中回顾道德神学的历史时提出了三种主要的道德神学传统：普罗提诺神義論、奥古斯丁神義論和爱任纽神義論。其他的哲学家认为神义论主要关注的是一个现代神学的原则，因为古代的众神往往是不完美的。
rdf:langString
rdf:langString
Theodicy
rdf:langString
ثيوديسيا
rdf:langString
Teodicea
rdf:langString
Teodicea
rdf:langString
Theodizee
rdf:langString
Θεοδικία
rdf:langString
Teodiceo
rdf:langString
Teodizea
rdf:langString
Teodicea
rdf:langString
Teodisi
rdf:langString
Théodicée
rdf:langString
Teodicea
rdf:langString
신정론
rdf:langString
神義論
rdf:langString
Teodycea
rdf:langString
Theodicee
rdf:langString
Teodiceia
rdf:langString
Теодицея
rdf:langString
Teodicéproblemet
rdf:langString
Теодицея
rdf:langString
神义论
xsd:integer
30106
xsd:integer
1119219639
rdf:langString
The author of Job seeks to expand the understanding of divine justice... beyond mere retribution, to include a system of divine sovereignty [showing] the King has the right to test His subject's loyalty... The book of Job corrects the rigid and overly simplistic doctrine of retribution in attributing suffering to sin and punishment. It closes with a focus on the bond between creator and creation, on placing one in that, and on hope rooted in belief that God is in ultimate control.
rdf:langString
Theodicy
rdf:langString
الثيوديسيا Theodicyأو نظرية العدالة الإلهية أو العَدالةُ الإلهيَّة أو عِلْمُ تَبْرِير العَدالَةِ الإلهِيَّة أو إثْبات العَدالَةِ الإلهِيَّة فرع محدد من الثيولوجيا والفلسفة يهتم بحل مشكلة الشر. يعني تبرير الله؛ للإجابة على سؤال لماذا يسمح الله الخير بمظهر شر، وبالتالي حل مشكلة الشر. تعالج بعض النظريات أيضًا مشكلة الشر الواضحة من خلال محاولة «جعل وجود إله كلي المعرفة، قدير، ورحيم متماسكة منطقية مع وجود الشر أو المعاناة في العالم.» وعلى عكس الدفاع الديني الذي يحاول إثبات أن وجود الله ممكن منطقياً مع وجود الشر، تحاول الثيوديسيا توفير إطار يكون فيه وجود الله مقبولًا أيضًا. صاغ عالم الرياضيات والفيلسوف الألماني غوتفريد لايبنيز مصطلح «ثيوديسيا» في عام 1710 في مؤلفه Théodicée، على الرغم من طرح استجابات مختلفة لمشكلة الشر. تتبع الفيلسوف البريطاني جون هيك تاريخ الثيوديسيا الأخلاقية في مؤلفه لعام 1966، الشر وإله الحب، وحدد ثلاثة تقاليد رئيسية: 1.
* ثيوديسيا أفلوطين 2.
* ثيوديسا أوغسطين التي وضعها هيك بناء على كتابات أوغسطينوس 3.
* ثيوديسيا القديس إيريناوس التي طورها هيك بناءً على تفكير القديس إيريناوس تم تحليل مشكلة الشر أيضًا من قبل علماء وفلاسفة المسلمين ما قبل الحداثة. ويرى الفيلسوف الألماني فيبر (1864-1920) أن مشكلة الثيوديسيا مشكلة اجتماعية، بناءً على الحاجة الإنسانية لشرح الجوانب المحيرة للعالم. وجادل عالم الاجتماع بيتر ل. بيرغر (1929–2017) بأن الدين نشأ بسبب الحاجة إلى نظام اجتماعي، ووضعت «ثيودوسي ضمنيًا لكل النظام الاجتماعي» لدعمه. وقد طور في أعقاب الهولوكوست عدد من اللاهوتيين اليهود استجابة جديدة لمشكلة الشر، التي تسمى أحيانًا معاداة الثيوديسيا، وتؤكد أن الله لا يمكن تبريره بشكل مجدٍ. كبديل عن الثيوديسيا اقترح الفيلسوف الأمريكي ألفين بلانتينجا دفاعًا يركز على إظهار الإمكانية المنطقية لوجود الله مع وجود الشر. وجادل بلانتنغا عن دفاع الإرادة الحرة بأن وجود الله مع وجود الشر ليس مستحيلاً منطقياً، وأن الإرادة الحرة تعلل وجود الشر دون التأثير على الاعتقاد بوجود الله.على غرار الثيوديسيا تحاول نزعة تبرير خيرية الكون (cosmodicy) تبرير وجود الخير الأساسي للكون مقابل الشر في بعض جوانبه، ومحاولات تبرير خيرية البشر (anthropodicy) لتبرير الخير عند البشرية مقابل الشر عند أفراد منها.
rdf:langString
La teodicea és la disciplina filosòfica-teològica que tracta de conciliar l'existència de Déu amb la presència de mal en el món (Problema del mal). La teodicea tracta de justificar el mal, donant-li un sentit i fent-lo necessari, exculpa Déu i demostra que «tot està bé» (Pope) i que «aquest és el millor dels mons possibles» (Leibniz).
rdf:langString
Teodicea (z franc. théodicée, od řec. theos, Bůh a dikaios, spravedlivý) znamená ospravedlnění Boha. Jde o starý problém filozofie a teologie a týká se přítomnosti zla ve světě. Klíčovou otázkou je proč Bůh, pokud je všemohoucí a dobrý, dopouští zlo? Tímto tématem se zabývali již od starověku skeptici i agnostikové, na počátku novověku toto téma znovu otevřel Gottfried Wilhelm Leibniz, který také roku 1710 poprvé použil pojem teodicea.
rdf:langString
Theodizee [teodiˈʦeː] (französisch théodicée, griechisch θεοδικία theodikía von altgriechisch θεός theós ‚Gott‘ und δίκη díkē ‚Gerechtigkeit‘) heißt „Gerechtigkeit Gottes“ oder „Rechtfertigung Gottes“. Gemeint sind verschiedene Versuche einer Antwort auf die Frage, wie das Leiden in der Welt mit der Annahme zu vereinbaren sei, dass ein (zumeist christlich-monotheistisch aufgefasster) Gott sowohl allmächtig, allwissend als auch gut sei. Konkret geht es um die Frage, wie ein Gott oder Christus wissentlich das Leiden unter der Voraussetzung zulassen kann, dass er doch die Omnipotenz („Allmacht“) und den Willen („Güte“) besitze, das Leiden zu verhindern. Die ursprünglich französische Bezeichnung théodicée (später deutsch „Theodizee“) geht auf den deutschen Philosophen und frühen Vordenker der Aufklärung Gottfried Wilhelm Leibniz zurück. Der Hinweis auf das Leid als religiöse oder religionskritische Frage ist bereits in Kulturen der Antike, z. B. im alten China, in Indien, Iran, Sumer, Babylonien und Ägypten zu finden. Skeptische Philosophen der griechischen Antike argumentierten, dass der Demiurg (göttlicher Schöpfer) – wenn er existiere – in der Tat Übel verhindern müsse, und führten teils weitere Argumente zugunsten eines Agnostizismus oder Atheismus an. Besonders ausgeprägt ist das Theodizeeproblem im Monotheismus. Nach moderner Theologie behandelt schon die Geschichte von Hiob aus dem jüdischen Tanach (christliches Altes Testament) die Frage, wie es sein könne, dass ein allmächtiger Gott dulde, dass guten Menschen Böses widerfahre. Die klassische Frage der christlichen Theologie nach der Rechtfertigung Gottes stellte sich für viele religiöse abendländische Menschen in besonderer Weise nach den Schrecken des Holocaust (vgl. auch Theologie nach Auschwitz).
rdf:langString
Ο όρος Θεοδικία είναι φιλοσοφικός και συγχρόνως θεολογικός όρος που χρησιμοποιήθηκε από τον Γερμανό φιλόσοφο Λάιμπνιτς για να προσδιορίσει τη φιλοσοφική-θεολογική συζήτηση περί του πώς συμβιβάζεται ηύπαρξη του κακού στο διηνεκές στον κόσμο με την πανσοφία, παναγαθότητα, παντοδυναμία και δικαιοσύνη του Θεού. Προσδιορίζοντας έτσι τον όρο Θεοδικία να σημαίνει δικαιοσύνη του Θεού.
rdf:langString
Teodiceo (Justeco de Dio) estas branĉo de la teologio kiu esploras la rilaton inter la justeco fare de Dio kaj la ĉeesto de la malbono; pro tio ĝi estas ankaŭ indikata kiel “Natura Teologio” kaj, en 19-a jarcento foje ankaŭ “Racia Teologio”.
rdf:langString
Teodizea (grezieratik θεός -jainko- + δίκη -zuzenbidea-) Jainkoaren existentzia arrazoibideen bitartez frogatzen eta haren ezaugarriak eta izaera aztertzen saiatzen den filosofiaren adarra da. Etimologikoki, Jainkoaren zuribidea izango litzateke eta, horregatik, barruan kokatzen da, nahiz eta sarritan biak nahastu eta sinonimotzat hartu. Berez, Teodizea oinarrizko galdera bati erantzun nahi zion: Nola Jainkoak, hain ona izanez, gaizkia uzten du?
rdf:langString
La teodicea (del griego θεός -dios- + δίκη -justicia-) es una rama de la filosofía cuyo objetivo es la demostración racional de la existencia de Dios mediante razonamientos, así como la descripción análoga de su naturaleza y atributos. Etimológicamente hablando, Teodicea es «justificación de Dios», y por tanto se enmarca en el ámbito más amplio de la teología natural, aunque a menudo estos dos términos se toman como sinónimos.
rdf:langString
Une théodicée (du grec Θεοũ δίκη, « justice de Dieu ») est une explication de l'apparente contradiction entre l'existence du mal et deux caractéristiques propres à Dieu : sa toute-puissance et sa bonté.
rdf:langString
Teodisi adalah pandangan filosofis untuk menjawab alasan dari Tuhan yang Mahabaik mengizinkan adanya kejahatan di dunia, sehingga mampu menyelesaikan isu dari masalah kejahatan. Beberapa ilmu teodisi juga membahas masalah pembuktian kejahatan dengan mencoba untuk "menyelaraskan keberadaan Tuhan yang Mahapengampun, Mahakuasa, dan Mahatahu dengan keberadaan kejahatan atau penderitaan di dunia". Istilah ini dicetuskan pada tahun 1710 oleh filsuf Jerman Gottfried Leibniz dalam karyanya yang berjudul , walaupun sebelumnya berbagai solusi untuk masalah kejahatan telah diajukan. Filsuf Britania John Hick menyatakan bahwa terdapat tiga tradisi utama dalam teodisi: teodisi Plotinus, teodisi Agustinus, dan . Filsuf lain menyatakan bahwa teodisi adalah disiplin modern karena Tuhan dalam kepercayaan dunia kuno biasanya tidak sempurna.
rdf:langString
Theodicy (/θiːˈɒdɪsi/) means vindication of God. It is to answer the question of why a good God permits the manifestation of evil, thus resolving the issue of the problem of evil. Some theodicies also address the problem of evil "to make the existence of an all-knowing, all-powerful and all-good or omnibenevolent God consistent with the existence of evil or suffering in the world". Unlike a defense, which tries to demonstrate that God's existence is logically possible in the light of evil, a theodicy provides a framework wherein God's existence is also plausible. The German philosopher and mathematician Gottfried Leibniz coined the term "theodicy" in 1710 in his work Théodicée, though various responses to the problem of evil had been previously proposed. The British philosopher John Hick traced the history of moral theodicy in his 1966 work, Evil and the God of Love, identifying three major traditions: 1.
* the Plotinian theodicy, named after Plotinus 2.
* the Augustinian theodicy, which Hick based on the writings of Augustine of Hippo 3.
* the Irenaean theodicy, which Hick developed, based on the thinking of St. Irenaeus The problem was also analyzed by premodern theologians and philosophers in the Islamic world. As an alternative to theodicy, a defense has been proposed by the American philosopher Alvin Plantinga, which is focused on showing the logical possibility of God's existence. Plantinga's version of the free-will defence argued that the coexistence of God and evil is not logically impossible, and that free will further explains the existence of evil without contradicting the existence of God. Similar to a theodicy, a attempts to justify the fundamental goodness of the universe, and an anthropodicy attempts to justify the goodness of humanity.
rdf:langString
神義論（しんぎろん、ドイツ語: Theodizee）は、1646年に生まれたドイツの哲学者かつ数学者であるゴットフリート・ライプニッツが作った言葉。弁神論とも訳す。ライプニッツはキリスト教の立場から、全能で善なる神の存在にかかわらず、世界に悪が存在することの矛盾の弁証を1710年刊の著書『弁神論』Essai de théodicée sur la bonté de Dieu，la liberté de l'homme et l'origine du mal（神の善性、人間の自由、悪の起源に関する弁神試論）で論じた。 と同義に用いられることもある。
rdf:langString
신정론(神正論, 신의론(神義論), 변신론(辯神論), 호신론(護神論), 독일어: Theodizee, 프랑스어: théodicée, 영어: theodicy, 고대 그리스어: θεός theós‚ 신과 δίκη díke‚ 의로움)은 '신의 정당함을 주장하는 이론'을 가리킨다. 이 이론은 신이 전능하면서도 선하다고 한다면 어째서 이 세상에 고통이 존재하는가를 묻는 물음에 대한 다양한 대답이라고 할 수 있다. 즉, 신에게 고통을 막을 수 있는 능력(전능)과 의지(선함)가 있다고 해야할텐데 그럼에도 왜 신이 고통을 허용하는가의 문제를 설명하려는 것이다. 신정론이라는 개념은 초기 계몽주의자인 고트프리트 빌헬름 라이프니츠 (Gottfried Wilhelm Leibniz)의 저서 '신정론 Theodizee'(원제: Essais de théodicée (1710))에까지 거슬러 올라갈 수 있다. 그러나 종교적 혹은 종교철학적 질문으로서의 고통에 대한 물음은 이미 고대 문화, 예를 들면 고대 중국, 인도, 수메르, 바빌로니아, 이집트와 이스라엘 등에서도 찾을 수 있다. 유명한 예로는 구약성경에 있는 욥의 이야기가 있다. 고대 그리스의 회의주의 철학에서도 신이 (만약 존재한다면) 실제로 악을 막아야 하는 것이 아니냐는 주장이 있었고, 이 주장은 일부 더 나아가 불가지론이나 무신론으로 이어지기도 하였다. 신의 정당화에 대한 물음은 현대에 특히 홀로코스트라는 끔찍한 사건 이후(소위 아우슈비츠 이후의 신학) 다시금 등장하게 되었다.
rdf:langString
La teodicea ("giustizia di Dio", dal greco theos, dio e dike, giustizia) è una branca della filosofia (teologia) che studia il rapporto tra la giustizia di Dio e la presenza nel mondo del male; per tale motivo, è anche indicata come teologia naturale e, nel XIX secolo limitatamente alla cultura francese, come teologia razionale.
rdf:langString
Een theodicee (van het Klassieke Grieks: theos (God) en dikè (recht, rechtvaardiging): de "rechtvaardiging van God") is een argumentatie die een rechtvaardiging moet zijn voor (het geloof in het bestaan van) een God die zowel volmaakt goed als almachtig is, terwijl er toch kwaad in de wereld bestaat (het probleem van het lijden). Een theodicee poogt een logische verklaring te geven voor deze paradoxale combinatie van eigenschappen en feiten. Er zijn in de loop van de geschiedenis verschillende theodiceeën opgesteld. Het woord stamt uit de christelijke traditie. De zware aardbeving in Lissabon die die stad in 1755 op een kerkelijke feestdag verwoestte bracht velen in Europa, de filosofen van de Verlichting voorop, aan het twijfelen over het bestaan van een rechtvaardige God. De gangbare gedachten over een theodicee konden niet met de ramp in overeenstemming worden gebracht. Met name de theodicee van Leibniz werd door vooruitstrevende intellectuelen verworpen naar aanleiding van deze catastrofe.
rdf:langString
Teodycea – gałąź teologii zajmująca się problemem, jak pogodzić istnienie dobrego, miłosiernego Boga z istnieniem zła. Termin ten pochodzi od greckiego θεός (theós – bóg) i δίκη (díkē – sprawiedliwość), można go tłumaczyć dwojako: albo jako "oddanie sprawiedliwości Bogu", albo "sprawiedliwość Boga". Słowa tego po raz pierwszy w 1710 roku użył niemiecki filozof Gottfried Leibniz w pracy zatytułowanej Théodicée sur la bonté de Dieu, la liberté de l'homme et l'origine du mal ("Teodycea o dobroci Boga, wolności człowieka i pochodzeniu zła"), poświęconej obronie sprawiedliwości Bożej w odpowiedzi na zarzuty przeciw istnieniu Opatrzności oparte na stwierdzeniu zła w świecie. Swoją pracę Leibniz skierował głównie polemicznie przeciw sceptykom hugenockim i wolnomyślicielom, na czele z Pierre’em Bayle’em, który wydał swój "Słownik historyczny i krytyczny" w 1697, a powiększył w drugim wydaniu w 1702, korzystając z protestanckiej tolerancji w Holandii.
rdf:langString
Teodicéproblemet – ondskans problem (av franska théodicée, ytterst av grekiska θεός, Gud, och δίκη díkē, ’rättvisa’) - behandlar problemet med att förklara Guds existens, närmare bestämt hur Gud kan vara både fullkomligt god och allsmäktig när det samtidigt finns ondska och lidande. Ett förslag till lösning på teodicéproblemet kallas en teodicé. För att man över huvud taget skall kunna tala om teodicé förutsätts Guds existens, liksom det ondas. Om den ena eller andra tas bort, förekommer inte längre något problem. (En tidig formulering av detta var Epikuros paradox. Epikuros menade att eftersom ondskan finns så kan inte gudarna vara allgoda, utan är likgiltiga inför människan.) Problematiken i teodicéproblemet kan beskrivas som att inte motsäga sig själv och samtidigt behålla en systematisk helhet när man på en och samma gång hävdar de tre satserna: 1.
* Gud är allsmäktig 2.
* Gud är fullkomligt god 3.
* det onda finns Den kristne författaren Lactantius formulerade på 300-talet frågan om vad Gud vill och kan: Teodicéproblemet handlar alltså om att vara koherent. Problemet förekommer enbart i de monoteistiska religioner som bekänner en allsmäktig och god Gud. Bakgrunden till principerna om Guds allsmäktighet och godhet anses vara tron och vördnaden till Gud. Människan förväntas inte ifrågasätta Gud, utan ära honom som ofelbar, och se honom som ensam gud och därmed att ingen annan makt står över honom. I religioner med flera gudar så anses problemet komma av gudar, onda och goda, som motarbetar varandra.
rdf:langString
Teodiceia é um termo derivado do título da obra Ensaio de Teodiceia do filósofo alemão Leibniz, que sustenta a existência de Deus a partir da discussão do problema da existência do mal e de sua relação com a bondade de um Deus onisciente e onipotente. O termo teodiceia provém do grego θεός - theós, "Deus" e δίκη - díkē, "justiça", que significa, literalmente, "justiça de Deus", sendo uma área da filosofia que, entre outras coisas, busca uma resposta ao Paradoxo de Epicuro e ao "problema do mal". Após o Holocausto, vários teólogos judeus desenvolveram uma nova resposta ao problema do mal, às vezes chamada de anti-teodicéia, que afirma que Deus não pode ser justificado de forma significativa.
rdf:langString
Теодице́я (новолат. theodicea «богооправдание» от др.-греч. θεός «бог, божество» + δίκη «право, справедливость») — совокупность религиозно-философских доктрин, призванных оправдать управление Вселенной добрым Божеством, несмотря на наличие зла в мире: так называемая проблема зла. Термин введён Лейбницем в 1710 году.
rdf:langString
神义论（英語：theodicy），是一个神学和哲学的分支学科，主要探究上帝内在或基本的至善（或稱全善）、全知和全能的性质与罪恶的普遍存在的矛盾关系，这个术语来源于希腊语theos（表示“上帝”）和dike（表示“义”）。由于对其各自对圣典的强调，神义论通常与亚伯拉罕诸教，包括基督教、犹太教和伊斯兰教相关联。神义论的根本论点在于人的罪恶问题：它持续的存在与上帝消灭罪恶的意愿之间的矛盾。最普遍的支持上帝的三全（全爱、全知、全能）的神义论观点认为，罪恶事实上并不像我们定义的那样存在，而且即使是我们所认为“最罪恶”的事情也是上帝能够预见和确保的。一些文献来源使用这一术语来表示对于上帝行为的解释。 然而与反面辩护不同，神义论尝试在罪恶存在的前提下正面提供一个理论框架来说明上帝的存在在逻辑上的可能性。虽然早期对这个问题已有各種的回應，但是“神义论”作为一个神学术语直到1710年才由德国哲学家戈特弗里德·莱布尼茨在他的著作《神义论》（Théodicée）中被首次提出。英国哲学家在他的著作《罪恶与至善的上帝》（Evil and the God of Love）中回顾道德神学的历史时提出了三种主要的道德神学传统：普罗提诺神義論、奥古斯丁神義論和爱任纽神義論。其他的哲学家认为神义论主要关注的是一个现代神学的原则，因为古代的众神往往是不完美的。 德国哲学家马克斯·韦伯将神义论视为社会学问题，并认为其基于人类解释这个令人困惑的世界的需要。美国社会学家彼得·柏格认为宗教起源于人类对于社会秩序的需要，而神义论就是为了维持这种社会秩序而产生的。在二次大战中的犹太大屠杀的影响下，一些犹太神学家针对罪恶的问题提出了新的观点。这种观点有时被称为反神义论，它主张上帝不可能被证明是完全公义的。针对这种新的理论，人们为神义论提出了辩护，其仅仅专注于上帝存在在逻辑上的可能性。美国哲学家阿尔文·普兰丁格提出了自由意志辩护，其主张上帝与罪恶的共存在逻辑上是可能的，并且提出了自由意志来解释为什么罪恶的存在不会威胁上帝的存在。与神义论类似，宇宙义论尝试说明宇宙在本原上的正义性，而尝试说明人性本身的正义性。
rdf:langString
Теодице́я (лат. theodicea) — релігійно-філософське вчення, що узгоджує існування Бога як творця і правителя світу поряд з існуванням темних сторін буття та узгоджує наявність зла й несправедливості з ідеєю мудрості, благості та всемогутності Бога. Термін введений Вільгельмом Лейбніцем 1710 року. Назва теодицеї запропонована Лейбніцем у 1710 році з публікацією «Розвідок про Теодицею на Благо Боже, свободу людини й походження зла». Цим твором Лейбніц прагнув оборонити, чи виправдати Бога перед випадами П'єра Бейля (1647—1706) у статті «Rorarius» свого «Історичного і критичного словника», показуючи, що існування зла у світі не протиставляється справедливості, мудрості й Божому благу. Назва теодицея потім перейшла до означення філософського пошуку довкола Бога, і не лише стосовно вказаних божественних атрибутів. Назва мала успіх, може особливо через той острах, що інший вираз «природна теологія» ототожнювався б з теологією, назвою, що вживалася в означенні надприродної богословії. Все ж забувається, що слово теологія мало своє чисто філософське походження від грецьких філософів, які насправді не знали надприродної богословії. Але, кращою назвою є природна теологія, щодо «теодицеї», оскільки краще роз'яснює властивий предмет та зміст. У творі «Теодицея» (боговиправдання) Лейбніц дав космологічний доказ буття Божого. Усе мусить мати причину й достатню основу свого існування, через що виходить ланцюг кінцевих речей, який повинен, нарешті, мати кінцеву причину, ні від чого не залежну. Такою причиною є Бог.
xsd:integer
1
xsd:nonNegativeInteger
65734
