The Merry Widow
http://dbpedia.org/resource/The_Merry_Widow an entity of type: Thing
الأرملة الطروب (بالألمانية: Die lustige Witwe) هو أوبريت من تأليف المؤلف الموسيقي النمساوي المجري فرانتس ليهار. اشترك في كتابة قصة الأوبريت كل من فيكتور ليون وليو شتاين، اللذين اقتبسا فكرتها من مسرحية كوميدية عنوانها «الملحق الدبلوماسي» كتبها الكاتب الفرنسي هنري ميلهاك سنة 1861. عُرض الأوبريت للمرة الأولى في مدينة فيينا في 30 ديسمبر 1905، وكان أول عمل لليهار يحقق نجاحًا ضخمًا، حتى أنه كان أشهر أوبريت على الإطلاق في زمنه. وقد اقتبس من هذا الأوبريت عدد من الأفلام بلغات مختلفة. منها فيلم مصري (انظر الأرملة الطروب (فيلم))
rdf:langString
Η Εύθυμη χήρα (στα γερμανικά: Die lustige Witwe) είναι ιδιαίτερα επιτυχημένη οπερέτα του Αυστροούγγρου συνθέτη Φραντς Λέχαρ που παίχτηκε πρώτη φορά το 1905 (παγκόσμια πρεμιέρα στις 3 Δεκεμβρίου 1905), τα λιμπρέτα της οποίας έγραψαν οι (Viktor Léon) και (Leo Stein), με βάση την κωμωδία-φάρσα του 1861 L'attaché d'ambassade («Ο ακόλουθος της πρεσβείας») του Γάλλου συγγραφέα Ανρί Μεϊλάκ (Henri Meilhac), και από τότε παίζεται τακτικά σε όπερες σε όλο τον κόσμο.
rdf:langString
Die lustige Witwe (La gaja vidvino) estas la titolo de opereto en tri aktoj komponita de la aŭstri-hungaria komponisto Franz Lehár. La libreton verkis la aŭstriaj teatropoetoj Victor Léon kaj Leo Stein, laŭ la komedio L'attaché d'ambassade de . La agadloko estas Parizo ĉirkaŭ 1900. La gaja vidvino estis prezentita unue en la teatro an der Wien en Vieno la 30-an de decembro 1905.
rdf:langString
『メリー・ウィドウ』（ドイツ語: Die lustige Witwe, 英語: The Merry Widow 日本語に訳すと「陽気な未亡人」）は、フランツ・レハールが作曲した3幕からなるオペレッタ（）。原題はドイツ語の「ルスティゲ・ヴィトヴェ」だが、日本ではもっぱら英訳の題名「メリー・ウィドウ」で呼ばれる。
rdf:langString
( 다른 뜻에 대해서는 메리 위도우 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 메리 위도우(The Merry Widow, 독일어: Die lustige Witwe)는 오스트리아-헝가리 제국의 작곡가 프란츠 레하르의 오페레타이다. 이 오페레타는 빈에서 1905년 초연을 한 이래로 국제적은 성공을 맛보았으며 계속해서 개정해나가고 있다. 영화와 다른 각색 작품들도 만들어졌다. "Vilja Song", "Da geh' ich zu Maxim", "Merry Widow Waltz" 등의 음악이 잘 알려져 있다.
rdf:langString
Die lustige Witwe (De vrolijke weduwe) is de titel van een operette in drie bedrijven gecomponeerd door de Oostenrijks-Hongaarse componist Franz Lehár. Het libretto werd geschreven door de Oostenrijkse toneeldichters en , naar het blijspel L'attaché d'ambassade van Henri Meilhac. De plaats van handeling is Parijs rond 1900. Die lustige Witwe werd voor het eerst opgevoerd in het Theater an der Wien in Wenen op 30 december 1905.
rdf:langString
Wesoła wdówka (niem. Die lustige Witwe, węg. A víg özvegy) – operetka Franza Lehára w trzech aktach z 1905 roku. Premiera miała miejsce w Wiedniu w Theater an der Wien 30 grudnia 1905 roku. Libretto zostało napisane przez Victora Léona i .
rdf:langString
风流寡妇（Die lustige Witwe）是弗朗兹·莱哈尔一部三幕的轻歌剧。剧本由和根据Henry Meilhac的轻松喜剧L'attaché d'ambassade改编而成的。首演于1905年12月30日在维也纳的维也纳剧院。歌剧长约80分钟。
rdf:langString
Die lustige Witwe (en alemany, La vídua alegre) és una opereta en tres actes de Franz Lehár, amb llibret de i Leo Stein, basat en la comèdia L'attaché d'ambassade d'Henri Meilhac. S'estrenà al Theater an der Wien de Viena el 30 de desembre de 1905.
rdf:langString
Veselá vdova (Die Lustige Witwe) je opereta o třech dějstvích, kterou složil Franz Lehár a stala se jeho nejslavnějším a nejhranějším dílem. Klade velký důraz na lidské vášně a Lehár v ní poprvé naplno rozvinul své schopnosti v jejich hudebním vyjadřování. Premiéra se nejevila jako převratný úspěch. Nálady obecenstva se však brzy změnily a opereta dosáhla téměř 20 000 představení jen během dalších pěti let.
rdf:langString
Die lustige Witwe ist eine Operette in drei Akten von Franz Lehár. Das Libretto stammt von Victor Léon und Leo Stein nach Henri Meilhacs Lustspiel L’attaché d’ambassade von 1861. Die Uraufführung fand unter der Leitung des Komponisten am 30. Dezember 1905 am Theater an der Wien in Wien statt; die Hauptrollen spielten Mizzi Günther und Louis Treumann. Die Spieldauer der Operette beträgt zweidreiviertel Stunden, Ort der Handlung ist Paris. Die lustige Witwe ist das perfekte Beispiel einer Operette der silbernen Operettenära der Wiener Operette.
rdf:langString
La viuda alegre (título original en alemán, Die lustige Witwe) es una opereta en tres actos con música del compositor austro-húngaro Franz Lehár y libreto en alemán de y basado en la comedia L'attaché d'ambassade (1861) de Henri Meilhac. Su trama argumental gira alrededor de una rica viuda natural de un pequeño principado y del intento de sus paisanos de evitar que su patrimonio salga del país encontrándole un buen marido. Fue estrenada en Viena el 30 de diciembre de 1905 y desde entonces es considerada una de las obras más importantes del género.
rdf:langString
Die Lustige Witwe(
Pour les articles homonymes, voir La Veuve joyeuse. ) Die lustige WitweLa Veuve joyeuse Partition de la transcription pour piano (1906). Représentations notables
* 3 mars 1906, Hambourg
* 27 avril 1907, Milan, version italienne de Ferdinando Fontana
* 8 juin 1907, Londres, version anglaise d'Edward Morton
* 21 octobre 1907, New York
* 6 janvier 1910, Bruxelles Personnages Airs
* l'air de Danilo Toujours par dévouement...
* l'air de Vilja
* le duo Viens dans mon joli pavillon
* le duo Heure exquise
* le septuor Ah les femmes, femmes, femmes
rdf:langString
The Merry Widow (German: Die lustige Witwe [diː ˈlʊstɪɡə ˈvɪtvə]) is an operetta by the Austro-Hungarian composer Franz Lehár. The librettists, Viktor Léon and Leo Stein, based the story – concerning a rich widow, and her countrymen's attempt to keep her money in the principality by finding her the right husband – on an 1861 comedy play, L'attaché d'ambassade (The Embassy Attaché) by Henri Meilhac.
rdf:langString
Die lustige Witwe (titolo italiano: La vedova allegra) (The Merry Widow in inglese e La Veuve joyeuse in francese) è un'operetta in tre parti di Franz Lehár, su libretto di Victor Léon e Leo Stein, dalla commedia L'Attaché d'ambassade di Henri Meilhac (1861). In Italia debutta il 27 aprile 1907 al Teatro Dal Verme di Milano nella traduzione di Ferdinando Fontana con Adrienne Telma, in arte Emma Vecla.Dopo cinquecento repliche Lehár viene in Italia appositamente a complimentarsi con lei.
rdf:langString
Весёлая вдова (нем. Die lustige Witwe) — оперетта в трёх актах австро-венгерского композитора Франца Легара. Впервые поставлена в венском театре «Ан дер Вин» 30 декабря 1905 года. Либретто Виктора Леона и Лео Штейна по мотивам комедии французского драматурга Анри Мельяка «Атташе посольства» (Henri Meilhac, «L’attaché d’ambassade», 1862). А то я ещё видел оперетку «Die lustige Witwe». Хоть и сейчас написано, но тоже гениально… Великолепная вещь.
rdf:langString
Glada änkan (tyska: Die lustige Witwe) är en operett i tre akter med musik av Franz Lehár och libretto av Victor Léon och Leo Stein efter Henri Meilhacs lustspel L'attaché d'ambassade från 1861. Den hade premiär den 30 december 1905 på Theater an der Wien med Lehár som dirigent. Bland sångarna vid uruppförandet kan nämnas , och . Operettens speltid är ca 2 timmar och 15 minuter och den utspelas i Paris vid tiden för dess tillkomst.
rdf:langString
«Весела вдова» — одна з перших оперет австро-угорського композитора Франца Легара. Оперета — в трьох актах, вперше поставлена у віденському театрі 30 грудня 1905 року. Лібретто Віктора Леона (нім. Victor Leon) та за мотивами комедії французького драматурга «Аташе з посольства» (фр. Henri Meilhac, «L'attaché d'ambassade», 1862).
rdf:langString
rdf:langString
الأرملة الطروب
rdf:langString
Die lustige Witwe
rdf:langString
Veselá vdova
rdf:langString
Die lustige Witwe
rdf:langString
Η εύθυμη χήρα
rdf:langString
Die lustige Witwe
rdf:langString
La viuda alegre
rdf:langString
La Veuve joyeuse (opérette)
rdf:langString
La vedova allegra (operetta)
rdf:langString
메리 위도우
rdf:langString
メリー・ウィドウ
rdf:langString
Wesoła wdówka
rdf:langString
Die lustige Witwe
rdf:langString
Весёлая вдова
rdf:langString
The Merry Widow
rdf:langString
Glada änkan
rdf:langString
风流寡妇
rdf:langString
Весела вдова
xsd:integer
560587
xsd:integer
1108085445
rdf:langString
Die lustige Witwe
rdf:langString
Die lustige Witwe
rdf:langString
Die lustige Witwe
rdf:langString
Veselá vdova (Die Lustige Witwe) je opereta o třech dějstvích, kterou složil Franz Lehár a stala se jeho nejslavnějším a nejhranějším dílem. Klade velký důraz na lidské vášně a Lehár v ní poprvé naplno rozvinul své schopnosti v jejich hudebním vyjadřování. Premiéra se konala 30. prosince 1905 ve vídeňském Divadle na Vídeňce (Theater an der Wien). Libreto v německém jazyce napsali a na základě německého překladu činoherní komedie „Atašé z velvyslanectví“ („L'Attaché de l'ambassade“) od Henriho Meilhaca (který se proslavil jako Offenbachův libretista). Leo Stein a Victor León příběh přepracovali a nabídli . Nebyli však spokojeni s jeho hudbou, tak ho nabídli Lehárovi. Ani Lehárova hudba je příliš nenadchla a stejně tak ani ředitele Theater an der Wien, . Ten nevěřil, že opereta se dlouho udrží na programu, a proto pro zkoušky povolil jen málo dní. Herci divadla se postavili na Lehárovu stranu a byli ochotni zkoušet i přes noc. Tak se podařilo operetu do premiéry dobře nastudovat. Jako první poznal kvalitu díla . Premiéra se nejevila jako převratný úspěch. Nálady obecenstva se však brzy změnily a opereta dosáhla téměř 20 000 představení jen během dalších pěti let. Představení byla zpočátku poznamenána protesty Černohorců proti svému „zesměšňování“ v operetě. Ministát, který se v původním Meilhacově díle nazýval „Marsovie“ (kombinace Mazovie a Varsovie), libretisté totiž v operetě nazvali „Montenegro“, tj. Černá Hora. Vzápětí ho přejmenovali na „Pontevedro“, avšak na souvislost s Černou Horou nadále místy ukazují jména postav i hudba. Přesto si opereta probojovala cestu k srdcím publika. Po dvou měsících měla premiéru v Hamburku a odtud vystartovala ke svému úspěchu do celého světa.
rdf:langString
Die lustige Witwe (en alemany, La vídua alegre) és una opereta en tres actes de Franz Lehár, amb llibret de i Leo Stein, basat en la comèdia L'attaché d'ambassade d'Henri Meilhac. S'estrenà al Theater an der Wien de Viena el 30 de desembre de 1905. Entre els passatges musicals més coneguts es troben la cançó Vilia i el Vals de la vídua alegre. La història està ambientada en un país imaginari on una bellíssima jove ha quedat vídua del seu marit milionari i ha de casar-se novament per raons d'Estat. Aquesta és la trama que dona peu al compositor per a crear una comèdia poblada de ritmes i melodies plenes de sensualitat.
rdf:langString
الأرملة الطروب (بالألمانية: Die lustige Witwe) هو أوبريت من تأليف المؤلف الموسيقي النمساوي المجري فرانتس ليهار. اشترك في كتابة قصة الأوبريت كل من فيكتور ليون وليو شتاين، اللذين اقتبسا فكرتها من مسرحية كوميدية عنوانها «الملحق الدبلوماسي» كتبها الكاتب الفرنسي هنري ميلهاك سنة 1861. عُرض الأوبريت للمرة الأولى في مدينة فيينا في 30 ديسمبر 1905، وكان أول عمل لليهار يحقق نجاحًا ضخمًا، حتى أنه كان أشهر أوبريت على الإطلاق في زمنه. وقد اقتبس من هذا الأوبريت عدد من الأفلام بلغات مختلفة. منها فيلم مصري (انظر الأرملة الطروب (فيلم))
rdf:langString
Die lustige Witwe ist eine Operette in drei Akten von Franz Lehár. Das Libretto stammt von Victor Léon und Leo Stein nach Henri Meilhacs Lustspiel L’attaché d’ambassade von 1861. Die Uraufführung fand unter der Leitung des Komponisten am 30. Dezember 1905 am Theater an der Wien in Wien statt; die Hauptrollen spielten Mizzi Günther und Louis Treumann. Die Spieldauer der Operette beträgt zweidreiviertel Stunden, Ort der Handlung ist Paris. Die lustige Witwe ist Lehárs erfolgreichste und bekannteste Operette. Zwischen 1905 und 1948, dem Todesjahr des Komponisten, wurde sie weltweit über 300.000 Mal aufgeführt und mehrfach . Die lustige Witwe ist das perfekte Beispiel einer Operette der silbernen Operettenära der Wiener Operette.
rdf:langString
Η Εύθυμη χήρα (στα γερμανικά: Die lustige Witwe) είναι ιδιαίτερα επιτυχημένη οπερέτα του Αυστροούγγρου συνθέτη Φραντς Λέχαρ που παίχτηκε πρώτη φορά το 1905 (παγκόσμια πρεμιέρα στις 3 Δεκεμβρίου 1905), τα λιμπρέτα της οποίας έγραψαν οι (Viktor Léon) και (Leo Stein), με βάση την κωμωδία-φάρσα του 1861 L'attaché d'ambassade («Ο ακόλουθος της πρεσβείας») του Γάλλου συγγραφέα Ανρί Μεϊλάκ (Henri Meilhac), και από τότε παίζεται τακτικά σε όπερες σε όλο τον κόσμο.
rdf:langString
Die lustige Witwe (La gaja vidvino) estas la titolo de opereto en tri aktoj komponita de la aŭstri-hungaria komponisto Franz Lehár. La libreton verkis la aŭstriaj teatropoetoj Victor Léon kaj Leo Stein, laŭ la komedio L'attaché d'ambassade de . La agadloko estas Parizo ĉirkaŭ 1900. La gaja vidvino estis prezentita unue en la teatro an der Wien en Vieno la 30-an de decembro 1905.
rdf:langString
La viuda alegre (título original en alemán, Die lustige Witwe) es una opereta en tres actos con música del compositor austro-húngaro Franz Lehár y libreto en alemán de y basado en la comedia L'attaché d'ambassade (1861) de Henri Meilhac. Su trama argumental gira alrededor de una rica viuda natural de un pequeño principado y del intento de sus paisanos de evitar que su patrimonio salga del país encontrándole un buen marido. Fue estrenada en Viena el 30 de diciembre de 1905 y desde entonces es considerada una de las obras más importantes del género. La opereta ha disfrutado de un éxito internacional extraordinario desde su estreno y sigue representándose y grabándose con frecuencia. En las estadísticas de Operabase aparece la n.º 22 de las cien óperas más representadas en el período 2005-2010, siendo la 1.ª en Hungría además de encabezar el listado de obras más representadas de Lehár, con 149 funciones. Se han hecho adaptaciones al cine. Entre sus pasajes musicales más conocidos se encuentra la "canción de Vilia", "Da geh' ich zu Maxim" ("Me encontraréis en el Maxim's") y el "Vals de la viuda alegre".
rdf:langString
Die Lustige Witwe(
Pour les articles homonymes, voir La Veuve joyeuse. ) Die lustige WitweLa Veuve joyeuse Partition de la transcription pour piano (1906). Représentations notables
* 3 mars 1906, Hambourg
* 27 avril 1907, Milan, version italienne de Ferdinando Fontana
* 8 juin 1907, Londres, version anglaise d'Edward Morton
* 21 octobre 1907, New York
* 6 janvier 1910, Bruxelles Personnages Version en allemand
* Hanna Glawari, veuve joyeuse (rôle-titre), soprano
* Comte Danilo Danilowitsch, attaché militaire, ténor ou baryton lyrique
* Baron Mirko Zeta, ambassadeur de Pontevedro à Paris, baryton
* Valencienne, épouse du Baron Zeta, soprano
* Camille, comte de Rosillon, attaché français à l'ambassade, ténor
* Njegus, secrétaire d'ambassade, rôle parlé
* Kromow, conseiller militaire pontévédrin, baryton
* Bogdanowitsch, attaché militaire pontévédrin, baryton
* Sylviane, épouse de Bogdanowitsch, soprano
* Raoul de St Brioche, attaché militaire belge, ténor
* Vicomte Cascada, consul du Guatémala, baryton
* Olga, épouse de Kromow, mezzo-soprano
* Pritschitsch, deuxième secrétaire, baryton
* Praskowia, épouse de Pritschitsch, mezzo-soprano
* Parisiens et Pontévédrins, musiciens et serviteurs Airs
* l'air de Danilo Toujours par dévouement...
* l'air de Vilja
* le duo Viens dans mon joli pavillon
* le duo Heure exquise
* le septuor Ah les femmes, femmes, femmes Die lustige Witwe (La Veuve joyeuse en français) est une opérette autrichienne en trois actes de Franz Lehár créée en 1905. Le livret a été écrit par Victor Léon et Leo Stein d'après la comédie d'Henri Meilhac, L'Attaché d'ambassade (1861).
rdf:langString
The Merry Widow (German: Die lustige Witwe [diː ˈlʊstɪɡə ˈvɪtvə]) is an operetta by the Austro-Hungarian composer Franz Lehár. The librettists, Viktor Léon and Leo Stein, based the story – concerning a rich widow, and her countrymen's attempt to keep her money in the principality by finding her the right husband – on an 1861 comedy play, L'attaché d'ambassade (The Embassy Attaché) by Henri Meilhac. The operetta has enjoyed extraordinary international success since its 1905 premiere in Vienna and continues to be frequently revived and recorded. Film and other adaptations have also been made. Well-known music from the score includes the "Vilja Song", "Da geh' ich zu Maxim" ("You'll Find Me at Maxim's"), and the "Merry Widow Waltz".
rdf:langString
『メリー・ウィドウ』（ドイツ語: Die lustige Witwe, 英語: The Merry Widow 日本語に訳すと「陽気な未亡人」）は、フランツ・レハールが作曲した3幕からなるオペレッタ（）。原題はドイツ語の「ルスティゲ・ヴィトヴェ」だが、日本ではもっぱら英訳の題名「メリー・ウィドウ」で呼ばれる。
rdf:langString
( 다른 뜻에 대해서는 메리 위도우 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 메리 위도우(The Merry Widow, 독일어: Die lustige Witwe)는 오스트리아-헝가리 제국의 작곡가 프란츠 레하르의 오페레타이다. 이 오페레타는 빈에서 1905년 초연을 한 이래로 국제적은 성공을 맛보았으며 계속해서 개정해나가고 있다. 영화와 다른 각색 작품들도 만들어졌다. "Vilja Song", "Da geh' ich zu Maxim", "Merry Widow Waltz" 등의 음악이 잘 알려져 있다.
rdf:langString
Die lustige Witwe (titolo italiano: La vedova allegra) (The Merry Widow in inglese e La Veuve joyeuse in francese) è un'operetta in tre parti di Franz Lehár, su libretto di Victor Léon e Leo Stein, dalla commedia L'Attaché d'ambassade di Henri Meilhac (1861). Debuttò con enorme successo al Theater an der Wien a Vienna il 30 dicembre 1905 con la boema Mizzi Günther, soprano di operetta, ed il tenore viennese Louis Treumann sotto la direzione del compositore.L'operetta è stata scritta per un'orchestra di grandi dimensioni comprendente l'Arpa ed il Glockenspiel.Dopo duecento rappresentazioni (arriveranno ad oltre quattrocento) la direzione del teatro dona a Lehár una medaglia di riconoscimento. In Italia debutta il 27 aprile 1907 al Teatro Dal Verme di Milano nella traduzione di Ferdinando Fontana con Adrienne Telma, in arte Emma Vecla.Dopo cinquecento repliche Lehár viene in Italia appositamente a complimentarsi con lei.
rdf:langString
Die lustige Witwe (De vrolijke weduwe) is de titel van een operette in drie bedrijven gecomponeerd door de Oostenrijks-Hongaarse componist Franz Lehár. Het libretto werd geschreven door de Oostenrijkse toneeldichters en , naar het blijspel L'attaché d'ambassade van Henri Meilhac. De plaats van handeling is Parijs rond 1900. Die lustige Witwe werd voor het eerst opgevoerd in het Theater an der Wien in Wenen op 30 december 1905.
rdf:langString
Весёлая вдова (нем. Die lustige Witwe) — оперетта в трёх актах австро-венгерского композитора Франца Легара. Впервые поставлена в венском театре «Ан дер Вин» 30 декабря 1905 года. Либретто Виктора Леона и Лео Штейна по мотивам комедии французского драматурга Анри Мельяка «Атташе посольства» (Henri Meilhac, «L’attaché d’ambassade», 1862). «Весёлую вдову» заслуженно называют «королевой оперетт». Остроумное либретто, проникновенная красочная музыка Легара обеспечили ей неувядаемую популярность, это одна из самых известных оперетт в мире и самая известная оперетта Легара. Не только широкая публика, но и многие знатоки высоко оценивали остроумие и жизнерадостный лиризм «Весёлой вдовы». Например, Сергей Рахманинов в письме 1907 года сообщал: А то я ещё видел оперетку «Die lustige Witwe». Хоть и сейчас написано, но тоже гениально… Великолепная вещь.
rdf:langString
Wesoła wdówka (niem. Die lustige Witwe, węg. A víg özvegy) – operetka Franza Lehára w trzech aktach z 1905 roku. Premiera miała miejsce w Wiedniu w Theater an der Wien 30 grudnia 1905 roku. Libretto zostało napisane przez Victora Léona i .
rdf:langString
Glada änkan (tyska: Die lustige Witwe) är en operett i tre akter med musik av Franz Lehár och libretto av Victor Léon och Leo Stein efter Henri Meilhacs lustspel L'attaché d'ambassade från 1861. Den hade premiär den 30 december 1905 på Theater an der Wien med Lehár som dirigent. Bland sångarna vid uruppförandet kan nämnas , och . Operettens speltid är ca 2 timmar och 15 minuter och den utspelas i Paris vid tiden för dess tillkomst. Glada änkan är Lehárs mest framgångsrika och berömda operett. Mellan åren 1905 och 1948 (Lehars dödsår) spelades den fler än 300 000 gånger och filmades vid ett antal tillfällen. 1929 gjorde Lehár en revyversion av operetten med Fritzi Massary i huvudrollen. På hennes önskan infogades sången Ich hol dir vom Himmel das Blau i verket. Snart nog återgick man emellertid till originalversionen.
rdf:langString
风流寡妇（Die lustige Witwe）是弗朗兹·莱哈尔一部三幕的轻歌剧。剧本由和根据Henry Meilhac的轻松喜剧L'attaché d'ambassade改编而成的。首演于1905年12月30日在维也纳的维也纳剧院。歌剧长约80分钟。
rdf:langString
«Весела вдова» — одна з перших оперет австро-угорського композитора Франца Легара. Оперета — в трьох актах, вперше поставлена у віденському театрі 30 грудня 1905 року. Лібретто Віктора Леона (нім. Victor Leon) та за мотивами комедії французького драматурга «Аташе з посольства» (фр. Henri Meilhac, «L'attaché d'ambassade», 1862). Віртуозна легкість комедійної інтриги, типи дійових осіб, весь її образ побутової салонної комедії з великосвітського життя, порівнюють «Веселу вдову» із «Паризьким життям» Оффенбаха, і з «Кажаном» Штрауса. Але любов у ній трактована серйозно, а лірика насправді безмежна. «Весела вдова» по праву вважається вершиною творчості Легара. Це одна з найпопулярніших оперет у світі та найвідоміша оперета Легара. Не тільки широкий загал, а й багато знаних людей високо оцінювали дотепність та життєрадісний ліризм «Веселої вдови». Наприклад, Сергій Рахманінов в листі 1907 року повідомляв:«А то я ещё видел оперетку „Die lustige Witwe“. Хоть и сейчас написано, но тоже гениально… Великолепная вещь.»
xsd:date
1905-12-30
xsd:nonNegativeInteger
34962
