Symphonic Studies (Schumann)
http://dbpedia.org/resource/Symphonic_Studies_(Schumann) an entity of type: Thing
Die Sinfonischen Etüden von Robert Schumann sind Charaktervariationen für Klavier zu zwei Händen. Sie gehören zur wichtigsten Klavierliteratur des 19. Jahrhunderts.
rdf:langString
The Symphonic Etudes (French: Études Symphoniques), Op. 13, is a set of études for solo piano by Robert Schumann. It began in 1834 as a theme and sixteen variations on a theme by Baron von Fricken, plus a further variation on an entirely different theme by Heinrich Marschner.
rdf:langString
交響的練習曲(独:Sinfonische Etüden)作品13は、ドイツの作曲家ロベルト・シューマンが作曲したピアノのための練習曲。シューマンのピアノ曲を代表するとともに、変奏曲の傑作として広く知られている。友人だったイギリスの作曲家ウィリアム・スタンデール・ベネットに献呈されている。 この曲は、1834年から35年にかけてシューマンと交際関係にあったエルネスティーネ・フォン・フリッケンの父フリッケン男爵の「フルートとピアノのための『主題と変奏』」の旋律を主題としているが、出版に際しては『あるアマチュアの主題による』とだけ表記された。
rdf:langString
Gli Studi sinfonici (in francese: Études Symphoniques), Op. 13, sono un ciclo di studi per pianoforte di Robert Schumann. Furono composti nel 1834 sotto forma di tema con sedici variazioni su una melodia del Barone von Fricken, seguite da un'ulteriore variazione su un tema completamente diverso di Heinrich Marschner.
rdf:langString
Os Estudos Sinfônicos, opus 13 é uma série de estudos para piano solo de Robert Schumann.
rdf:langString
Les Études symphoniques, écrites pour le piano, ont été composées par Robert Schumann en 1834. La première édition intitulée Études symphoniques date de 1837; la seconde a été publiée en 1852 sous le titre Études en forme de variations.
rdf:langString
교향적 연습곡, Op. 13은 로베르트 슈만에 의해 작곡된 피아노 연습곡이다. 1837년 초판에는 이 곡이 "아마추어의 작곡"이라는 주석이 달렸는데, 이것은 슈만의 주제의 기원을 나타낸다. 아마추어 음악가 남작의 플루트를 위한 변주곡 주제 의 멜로디를 사용했다. 슈만은 1834년 에르네스틴과 약혼했으나 이듬해 갑자기 헤어졌다. 따라서 자서전적 요소가 교향적 연습곡의 기원(슈만의 다른 많은 작품의 기원에서와 같이)에 얽혀 있다. 슈만은 프리켄의 주제로 작곡한 16개의 변주곡 중 11개만 출판했다. (1834년에서 1835년 1월 사이에 완성된 초기 버전은 12악장으로 구성되어 있다.) 마지막 12번째 곡은 하인리히 마르슈너의 오페라에서 따왔다. 이전 Fricken 테마는 이 연습곡에서 가끔 잠깐 나타난다. 고도로 기교적인 요구는 종종 효과뿐만 아니라 다성음악적 복잡성을 명확하게 하고 건반 실험에 더 깊이 파고드는 것을 목표로 한다. 교향적 연습곡은 슈만의 토카타 및 환상곡과 함께, 낭만주의 피아노 작품 중 어려운 작품으로 간주된다.
rdf:langString
Симфонические этюды (фр. XII Études Symphoniques) Op. 13 — произведение Роберта Шумана для фортепиано соло, посвящённое Уильяму Стерндейлу Беннету. Работа Шумана над произведением началась в 1834 году, первая публикация состоялась в 1837 году. В 1852 году Шуман подготовил второе издание Этюдов, дав им новое название: «Этюды в форме вариаций» (фр. Études en forme de variations); помимо ряда поправок, этюды № 3 и 9 были из второй редакции исключены.
rdf:langString
Симфоні́чні етю́ди (фр. Études Symphoniques), Op. 13 — цикл етюдів для фортепіано соло Роберта Шумана. Написані впродовж 1834—1837 років. Початково етюди задумувались композитором як 16 варіацій на тему барона фон Фрікена і варіації на тему Генріха Маршнера. Пізніше Шуман зупинився на 12 різнохарактерних п'єсах, лише 9 з яких є варіаціями на вихідну тему. Головна тема — траурний марш — постійно перетворюючись, звучить у фіналі як урочистий марш. Повністю структура циклу виглядає наступним чином:
rdf:langString
rdf:langString
Sinfonische Etüden (Schumann)
rdf:langString
Estudios sinfónicos (Schumann)
rdf:langString
Études symphoniques (Schumann)
rdf:langString
Studi sinfonici (Schumann)
rdf:langString
交響的練習曲
rdf:langString
교향적 연습곡 (슈만)
rdf:langString
Symphonic Studies (Schumann)
rdf:langString
Estudos Sinfônicos
rdf:langString
Симфонические этюды
rdf:langString
Симфонічні етюди (Шуман)
xsd:integer
2940695
xsd:integer
1028580266
rdf:langString
Symphonic Etudes
xsd:date
2008-02-21
rdf:langString
Analysis of the Etudes
rdf:langString
Symphonic_Etudes%2C_Op.13_
rdf:langString
Die Sinfonischen Etüden von Robert Schumann sind Charaktervariationen für Klavier zu zwei Händen. Sie gehören zur wichtigsten Klavierliteratur des 19. Jahrhunderts.
rdf:langString
Les Études symphoniques, écrites pour le piano, ont été composées par Robert Schumann en 1834. La première édition intitulée Études symphoniques date de 1837; la seconde a été publiée en 1852 sous le titre Études en forme de variations. Les Études symphoniques connaissent une genèse particulièrement complexe. Schumann envisage tout d'abord une succession de pièces contrastées sous le titre Variations pathétiques, avant d'opter pour une nouvelle stratégie formelle qui consiste à passer d'une marche funèbre (le thème est intitulé "Tema, quasi marcia funebre" dans les esquisses) à un chant triomphant (le finale). Cette stratégie est mise en œuvre dans l'édition de 1837 qui forme un ensemble composé de 13 courtes pièces ne dépassant pas, pour la plupart et à l'exception du Finale, une ou deux pages : d'abord le thème en do dièse mineur, puis onze variations sur ce thème intitulées « études », qui font chacune appel à une particulière (jeu polyphonique, déplacements en octaves...), et enfin le Finale, d'une longueur bien plus importante et dans la tonalité de ré bémol majeur. L'édition de 1852 présente des différences majeures avec celle de 1837 : on note tout particulièrement la suppression des études 3 et 9. Les Études symphoniques font partie des œuvres pour piano seul les plus jouées de Schumann. Elles illustrent parfaitement ce qu'on appelle des "études en forme de variations" comme en témoigne d'ailleurs le titre de la seconde édition.
rdf:langString
The Symphonic Etudes (French: Études Symphoniques), Op. 13, is a set of études for solo piano by Robert Schumann. It began in 1834 as a theme and sixteen variations on a theme by Baron von Fricken, plus a further variation on an entirely different theme by Heinrich Marschner.
rdf:langString
交響的練習曲(独:Sinfonische Etüden)作品13は、ドイツの作曲家ロベルト・シューマンが作曲したピアノのための練習曲。シューマンのピアノ曲を代表するとともに、変奏曲の傑作として広く知られている。友人だったイギリスの作曲家ウィリアム・スタンデール・ベネットに献呈されている。 この曲は、1834年から35年にかけてシューマンと交際関係にあったエルネスティーネ・フォン・フリッケンの父フリッケン男爵の「フルートとピアノのための『主題と変奏』」の旋律を主題としているが、出版に際しては『あるアマチュアの主題による』とだけ表記された。
rdf:langString
교향적 연습곡, Op. 13은 로베르트 슈만에 의해 작곡된 피아노 연습곡이다. 1837년 초판에는 이 곡이 "아마추어의 작곡"이라는 주석이 달렸는데, 이것은 슈만의 주제의 기원을 나타낸다. 아마추어 음악가 남작의 플루트를 위한 변주곡 주제 의 멜로디를 사용했다. 슈만은 1834년 에르네스틴과 약혼했으나 이듬해 갑자기 헤어졌다. 따라서 자서전적 요소가 교향적 연습곡의 기원(슈만의 다른 많은 작품의 기원에서와 같이)에 얽혀 있다. 슈만은 프리켄의 주제로 작곡한 16개의 변주곡 중 11개만 출판했다. (1834년에서 1835년 1월 사이에 완성된 초기 버전은 12악장으로 구성되어 있다.) 마지막 12번째 곡은 하인리히 마르슈너의 오페라에서 따왔다. 이전 Fricken 테마는 이 연습곡에서 가끔 잠깐 나타난다. Florestan과 Eusebius에 대한 암시를 제쳐두고, Schumann이 제안한 모든 제목은 Op. 13의 개념이다. 이것은 프레데릭 쇼팽의 Op. 10에서 그 용어가 가정한 의미에서 '연습곡'에 관한 것이었다. 즉 피아노를 위한 작문 기법과 음색의 가능성에 대한 조사가 수행되는 콘서트 작품; 그것들은 불러일으키는 색상의 풍부함과 복잡성을 통해 '교향곡'이다. 키보드는 다양한 음색을 혼합, 대조 또는 중첩할 수 있는 "오케스트라"가 된다. 고도로 기교적인 요구는 종종 효과뿐만 아니라 다성음악적 복잡성을 명확하게 하고 건반 실험에 더 깊이 파고드는 것을 목표로 한다. 교향적 연습곡은 슈만의 토카타 및 환상곡과 함께, 낭만주의 피아노 작품 중 어려운 작품으로 간주된다.
rdf:langString
Gli Studi sinfonici (in francese: Études Symphoniques), Op. 13, sono un ciclo di studi per pianoforte di Robert Schumann. Furono composti nel 1834 sotto forma di tema con sedici variazioni su una melodia del Barone von Fricken, seguite da un'ulteriore variazione su un tema completamente diverso di Heinrich Marschner.
rdf:langString
Симфоні́чні етю́ди (фр. Études Symphoniques), Op. 13 — цикл етюдів для фортепіано соло Роберта Шумана. Написані впродовж 1834—1837 років. Початково етюди задумувались композитором як 16 варіацій на тему барона фон Фрікена і варіації на тему Генріха Маршнера. Пізніше Шуман зупинився на 12 різнохарактерних п'єсах, лише 9 з яких є варіаціями на вихідну тему. Головна тема — траурний марш — постійно перетворюючись, звучить у фіналі як урочистий марш. Повністю структура циклу виглядає наступним чином:
* Theme — Andante
* Etude I (варіація 1) — Un poco più vivo
* Etude II (варіація 2) — Andante
* Etude III — Vivace
* Etude IV (варіація 3) — Allegro marcato
* Etude V (варіація 4) — Scherzando
* Etude VI (варіація 5) — Agitato
* Etude VII (варіація 6) — Allegro molto
* Etude VIII (варіація 7) — Sempre marcatissimo
* Etude IX — Presto possibile
* Etude X (варіація 8) — Allegro con energia
* Etude XI (варіація 9) — Andante espressivo
* Etude XII (Finale) — Allegro brillante. Перша редакція була опублікована композитором 1837 року. 1852 року вийшла друга редакція етюдів, найбільших змін зазнали 3-й і 9-й етюди.
rdf:langString
Симфонические этюды (фр. XII Études Symphoniques) Op. 13 — произведение Роберта Шумана для фортепиано соло, посвящённое Уильяму Стерндейлу Беннету. Работа Шумана над произведением началась в 1834 году, первая публикация состоялась в 1837 году. Изначально Шуман воспользовался темой барона Фрикена, музыканта-любителя и опекуна его кратковременной невесты Эрнестины фон Фрикен (она основана на нисходящем ходе по до-диез-минорному трезвучию), и сочинил 16 вариаций на неё, прибавив в качестве финала вариацию на другую тему, взятую из оперы Генриха Маршнера «Храмовник и еврейка». В публикацию 1837 года вошли, однако, только 11 вариаций из 16-ти. На разных стадиях работы над произведением Шуман рассматривал и другие варианты композиции. В 1852 году Шуман подготовил второе издание Этюдов, дав им новое название: «Этюды в форме вариаций» (фр. Études en forme de variations); помимо ряда поправок, этюды № 3 и 9 были из второй редакции исключены. Однако Иоганнес Брамс при подготовке переиздания Этюдов в 1891 году восстановил пять этюдов, исключённых Шуманом. В дальнейших переизданиях зачастую пять «дополнительных», «посмертных» этюдов помещают после основных, при исполнении же пианисты часто вставляют их между любыми из 12 «основных», хотя «дополнительные» этюды следовало бы исполнять отдельно от редакций 1837 и 1852 годов, согласуясь с волей автора.
rdf:langString
Os Estudos Sinfônicos, opus 13 é uma série de estudos para piano solo de Robert Schumann.
xsd:nonNegativeInteger
8776