Sugar shack
http://dbpedia.org/resource/Sugar_shack
A sugar shack (French: cabane à sucre), also known as sap house, sugar house, sugar shanty or sugar cabin is a commercial establishment, primarily found in Eastern Canada and northern New England. As the name implies, sugar shacks are small cabins or groups of cabins where sap collected from sugar maple trees is boiled into maple syrup. It is often found on the same territory as the sugar bush, which is intended for cultivation and production of maple syrup by way of craftsmanship (as opposed to global mass production factories built for that purpose in the 20th century).
rdf:langString
Sukerkabano (france cabane à sucre; angle sugar shack) estas duonkomerca entrepreno ofta en Orienta Kanado kaj en la nordo de Nov-Anglio. La sukerkabanoj estas lokoj, kie kolektiĝas kaj boliĝas la sevo de acero por produkti acero-siropon. La nuntempaj sukerkabanoj oferas lokon por kunvenoj kaj eksteraj aktivaĵoj por la publiko. Tio inkluzivas sledrajdadon, esploradon de la ĉirkaŭaĵoj kaj manĝadon de receptoj preparataj antaŭ la klientoj.
rdf:langString
La cabane à sucre, érablière ou sucrerie est l'endroit où on fabrique les produits de l'érable, dont le fameux sirop d'érable. La sucrerie se trouve au sein de l’érablière où l'acériculteur récolte la sève de printemps, des érables, également appelée eau d'érable. Cette eau est évacuée des cellules de l'arbre en automne afin de lui permettre de survivre au gel de l'hiver. Il ne s'agit pas de la sève brute, ni de la sève élaborée, qui est amère.
rdf:langString
Een cabane à sucre, sucrerie, sugar house, sap house, sugar shack, sugar shanty of suikerhuis is van oorsprong een schuur waar het sap van de suikeresdoorn wordt ingekookt tot esdoornsiroop. Een cabane à sucre ligt meestal in de nabijheid van een esdoornbos, waar het sap verzameld wordt. Cabanes à sucre vindt men vooral in Quebec, waar 71% van de wereldproductie van esdoornsiroop vandaan komt, en in mindere mate in de rest van Canada en in het noordoosten van de Verenigde Staten.
rdf:langString
Кленоварня, также сахарная хижина (фр. cabane à sucre), домик для сока, сахарный домик, сахарная лачуга или сахарная каюта, — вид полукоммерческого предприятия, в основном распространённый в Восточной Канаде и северной части Новой Англии. Как следует из названия, сахарные хижины — это маленькие постройки или группы построек, где из древесного сока, собранного с сахарных клёнов, с помощью кипячения получают кленовый сироп. Обычно такие домики строят прямо в кленовых рощах, где одновременно выращивают деревья и собирают сок (в отличие от крупных заводов массового производства, построенных для этой цели в XX веке).
rdf:langString
Кленоварня, також цукрова хижа (фр. cabane à sucre), будиночок для соку, цукрова хатина або цукрова каюта — вид напівкомерційного підприємства, в основному поширений в і північній частині Нової Англії. Як випливає з назви, цукрові хатини — це маленькі споруди або групи будівель, де з деревного соку, зібраного з цукрових кленів, за допомогою кип'ятіння отримують кленовий сироп. Зазвичай такі будиночки будують прямісінько в кленових гаях, де одночасно вирощують дерева і збирають сік (на відміну від великих заводів масового виробництва, побудованих для цієї мети в XX столітті).
rdf:langString
rdf:langString
Sukerkabano
rdf:langString
Cabane à sucre
rdf:langString
Cabane à sucre
rdf:langString
Sugar shack
rdf:langString
Кленоварня
rdf:langString
Кленоварня
xsd:integer
9354756
xsd:integer
1110285883
rdf:langString
Sukerkabano (france cabane à sucre; angle sugar shack) estas duonkomerca entrepreno ofta en Orienta Kanado kaj en la nordo de Nov-Anglio. La sukerkabanoj estas lokoj, kie kolektiĝas kaj boliĝas la sevo de acero por produkti acero-siropon. La kabanoj devenas de indiĝena kaj eŭropa elpenso. Franca esploristo priskribis la indiĝenajn popolojn en la produktado de acersukero en sia "L'histoire veritable et naturelle des moeurs et productions du pays de la Nouvelle-France, vulgairement dite le Canada" (1664). La fabrikado de sukero el acero fariĝis tradicio enkondukita de svisaj kaj normandaj kolonianoj tra la 17-a jarcento. Post la brita konkero en 1763, la tradicio disvastiĝis en la provincoj de Ontario, New Brunswick kaj Nov-Skotio sed restis familia tradicio en Kebekio La nuntempaj sukerkabanoj oferas lokon por kunvenoj kaj eksteraj aktivaĵoj por la publiko. Tio inkluzivas sledrajdadon, esploradon de la ĉirkaŭaĵoj kaj manĝadon de receptoj preparataj antaŭ la klientoj. La plej vizitata tempo por sukerkabanoj estas inter la fino de Oktobro kaj la fino de Aprilo, kiam la acerosevo estas disponebla. Sub nulgrada temperaturo estas neeble elpreni la sevon, do tio okazas kutime dum la du unuaj semajnoj de Aprilo kaj tio markas la la printempon kaj alvenon de Pasko.
rdf:langString
A sugar shack (French: cabane à sucre), also known as sap house, sugar house, sugar shanty or sugar cabin is a commercial establishment, primarily found in Eastern Canada and northern New England. As the name implies, sugar shacks are small cabins or groups of cabins where sap collected from sugar maple trees is boiled into maple syrup. It is often found on the same territory as the sugar bush, which is intended for cultivation and production of maple syrup by way of craftsmanship (as opposed to global mass production factories built for that purpose in the 20th century).
rdf:langString
La cabane à sucre, érablière ou sucrerie est l'endroit où on fabrique les produits de l'érable, dont le fameux sirop d'érable. La sucrerie se trouve au sein de l’érablière où l'acériculteur récolte la sève de printemps, des érables, également appelée eau d'érable. Cette eau est évacuée des cellules de l'arbre en automne afin de lui permettre de survivre au gel de l'hiver. Il ne s'agit pas de la sève brute, ni de la sève élaborée, qui est amère. Celles-ci ne sont généralement actives que durant le « temps des sucres », au printemps. C'est là que, la plupart du temps, est faite la transformation en sirop d'érable à l'aide d'un système de cuves où l'eau d'érable (sève) est bouillie. Sa concentration de sucre s'accroît alors à chaque étape (voir Fabrication du sirop d'érable). Dans sa plus simple expression, une cabane à sucre est un petit bâtiment rudimentaire ne servant strictement qu'à la fabrication du sirop. Au sens plus large, une cabane à sucre dite commerciale offre en plus des services de restauration et de réception qui sont particulièrement prisés autant par les touristes que par les locaux au printemps.
rdf:langString
Een cabane à sucre, sucrerie, sugar house, sap house, sugar shack, sugar shanty of suikerhuis is van oorsprong een schuur waar het sap van de suikeresdoorn wordt ingekookt tot esdoornsiroop. Een cabane à sucre ligt meestal in de nabijheid van een esdoornbos, waar het sap verzameld wordt. Veel families in de Canadese provincie Quebec hebben een eigen cabane à sucre. Daarnaast bestaan er commerciële "cabanes à sucre": schuren die zijn uitgegroeid tot toeristische attracties waar de siroop en verwante producten worden verkocht en eten wordt geserveerd.Een commerciële cabane à sucre heeft meestal een winkel en een restaurant, en organiseert activiteiten zoals sleerijden en esdoorntoffee op sneeuw. De restaurants van de cabanes à sucre serveren folkloristische maaltijden waarin witte bonen, ham, spek, bacon, worst, pannenkoek, poffertjes en esdoornsiroop een grote rol spelen. Er worden folklorische liedjes gezongen vergezeld met traditionele muziek om er een gezellige stemming aan te geven. Vaak is er ook een dansvloer. Een uitje naar een cabane à sucre vindt meestal aan het eind van de winter plaats, de tijd dat ook de oogst van het esdoornsap plaatsvindt. Cabanes à sucre vindt men vooral in Quebec, waar 71% van de wereldproductie van esdoornsiroop vandaan komt, en in mindere mate in de rest van Canada en in het noordoosten van de Verenigde Staten.
rdf:langString
Кленоварня, також цукрова хижа (фр. cabane à sucre), будиночок для соку, цукрова хатина або цукрова каюта — вид напівкомерційного підприємства, в основному поширений в і північній частині Нової Англії. Як випливає з назви, цукрові хатини — це маленькі споруди або групи будівель, де з деревного соку, зібраного з цукрових кленів, за допомогою кип'ятіння отримують кленовий сироп. Зазвичай такі будиночки будують прямісінько в кленових гаях, де одночасно вирощують дерева і збирають сік (на відміну від великих заводів масового виробництва, побудованих для цієї мети в XX столітті). Історично кленоварні є продуктом індіанської та європейської винахідливості. Французький дослідник і колоніст записав спостереження за корінними народами, що роблять кленовий сироп, в своєму «l'histoire veritable et naturelle des moeurs et productions du pays de la Nouvelle-France, vulgairement dite le Canada» (1664). Виробництво кленового сиропу стало традицією, яку принесли у Нову Францію поселенці швейцарського і французького (нормандського) походження протягом XVII століття. Їх метою було виробництво сиропу для торгівлі або продажу, а також для особистого користування в холодні зимові місяці. Після британського завоювання 1763 року ця традиція поширилася в провінціях Онтаріо, Нью-Брансвік та Нова Шотландія, але в Квебеці залишалася переважно сімейною (нарівні з іншими патріархальними ремеслами). Нині багато цукрових будиночків працюють в комерційних цілях, а також пропонують гостьові зали та заходи на свіжому повітрі, відкриті для широкої публіки в певні місяці. Багато з цих заходів включають катання на санях, екскурсії по території, а також поїдання кленових ірисок, приготованих у будиночку в присутності клієнта. Прийомні зали обслуговують великі групи, пропонуючи страви, приправлені кленовим сиропом. Ці страви включають шинку, бекон, сосиски, запечені боби, яєчню, свинячі шкварки і млинці. Є також такі фірмові страви, як домашні соління, домашній хліб, а також десерти, такі як цукровий пиріг і кленовий ірис на снігу. Більш завантажений період для цукрових хатин — з кінця жовтня по кінець квітня, коли кленовий сік стає доступним. Проте, при температурі нижче 0 градусів за Цельсієм практично неможливо витягти сік, і тому основна діяльність розгортається в період відтавання ранньою весною. Заходи зазвичай проводяться протягом двох перших тижнів квітня, і є щорічним святом весни і прологом до Великодня.
rdf:langString
Кленоварня, также сахарная хижина (фр. cabane à sucre), домик для сока, сахарный домик, сахарная лачуга или сахарная каюта, — вид полукоммерческого предприятия, в основном распространённый в Восточной Канаде и северной части Новой Англии. Как следует из названия, сахарные хижины — это маленькие постройки или группы построек, где из древесного сока, собранного с сахарных клёнов, с помощью кипячения получают кленовый сироп. Обычно такие домики строят прямо в кленовых рощах, где одновременно выращивают деревья и собирают сок (в отличие от крупных заводов массового производства, построенных для этой цели в XX веке). Исторически кленоварни являются продуктом индейской и европейской изобретательности. Французский исследователь и колонист записал наблюдения за коренными народами, делающими кленовый сироп, в своем «l’histoire veritable et naturelle des moeurs et productions du pays de la Nouvelle-France, vulgairement dite le Canada» (1664). Производство кленового сиропа стало традицией, принесённой в Новую Францию поселенцами швейцарского и французского (нормандского) происхождения в течение XVII века. Их целью было производство сиропа для торговли или продажи, а также для личного пользования в холодные зимние месяцы. После британского завоевания 1763 года эта традиция распространилась в провинциях Онтарио, Нью-Брансуик и Новая Шотландия, но в Квебеке оставалась преимущественно семейной (наряду с другими патриархальными ремёслами). Сегодня многие сахарные хижины работают в коммерческих целях, а также предлагают гостевые залы и мероприятия на свежем воздухе, открытые для широкой публики в определённые месяцы. Многие из этих мероприятий включают катание на санях, экскурсии по территории, а также поедание кленового ириса, приготовленного в домике в присутствии клиентов. Приемные залы обслуживают большие группы, предлагая блюда, сдобренные кленовым сиропом. Эти блюда включают ветчину, бекон, сосиски, запечённые бобы, яичницу, свиные шкварки и блины. Есть также такие фирменные блюда, как домашние соленья, домашний хлеб, а также десерты, такие как сахарный пирог и кленовый ирис на снегу. Более загруженный период для сахарных хижин — с конца октября до конца апреля, когда кленовый сок становится доступным. Тем не менее, при температуре ниже 0 градусов по Цельсию практически невозможно извлечь сок, и поэтому основная деятельность разворачивается в период оттаивания ранней весной. Мероприятия обычно проводятся в течение двух первых недель апреля, являясь ежегодным праздником весны и прологом к Пасхе.
xsd:nonNegativeInteger
3995
