Spanish Golden Age
http://dbpedia.org/resource/Spanish_Golden_Age an entity of type: Thing
Siglo de Oro (ve španělštině doslova Století zlata, Zlaté století) je označení pro období, kdy Španělsko za vlády Habsburků zažívalo největší kulturní a politický rozmach ve svých dějinách: tedy v pozdní renesanci, resp. manýrismu a v baroku.
rdf:langString
Als Siglo de Oro (wörtlich „Goldenes Jahrhundert“) wird rückblickend ein „Goldenes Zeitalter“ Spaniens bezeichnet. Diese Epoche war in der spanischen Geschichte eine Zeit besonderer Prosperität und weltweiter politischer Macht des Landes. Sie führte in Europa zu einer Blüte der Kunst und Kultur. Das Siglo de Oro stellte in Spanien den Übergang von der Renaissance zum Barock dar und dauerte etwa von 1550 bis 1660. Vor allem in der Literaturwissenschaft wird das Ende der Epoche oft mit dem Tod Calderóns im Jahr 1681 angesetzt.
rdf:langString
El Siglo de Oro español es un periodo histórico en que florecieron el pensamiento, el arte y las letras castellanas, y que coincidió con el auge político y militar del Imperio español de la Casa de Trastámara y de la Casa de Austria. El Siglo de Oro no se enmarca en fechas concretas, aunque generalmente se considera que duró más de un siglo, entre 1492, año del fin de la Reconquista, el Descubrimiento de América, y la publicación de la Gramática castellana de Antonio de Nebrija, y el año 1659, en que España y Francia firmaron el Tratado de los Pirineos. El último gran escritor del Siglo de Oro, Pedro Calderón de la Barca, murió en 1681, año también considerado como fin del Siglo de Oro español.
rdf:langString
Espainiako Urrezko Mendea (gaztelaniaz Siglo de Oro) garai klasiko edo gorena ezagutzen da, nagusiki XVI. mendeko Pizkundea eta XVII. mendeko Barrokoa. Gertakari klabeen datak kontutan hartuz, Antonio de Nebrijaren Gramática Castellana 1492an argitaratu zenetik Pedro Calderón de la Barca 1681ean hil zen arteko garaia hartzen du.
rdf:langString
스페인의 황금기(스페인어: Siglo de Oro)는 15세기에서 17세기에 걸친 스페인의 미술, 음악, 문학 융성의 시기를 가리킨다. 그 시기는 정확히 언제부터 언제까지 말할 수는 없지만, 일반적으로 시작은 1492년 정도로 여겨지며, 페드로 칼데론 데라바르카가 죽은 1681년을 끝으로 여겨지고 있다.
rdf:langString
スペイン黄金世紀（スペインおうごんせいき、西: Siglo de Oro）とは、15世紀から17世紀にかけてのスペインの美術、音楽、文学隆盛の時期を指す。その時期は厳密にいつからいつまでと言うことはできないが、一般的に、その始まりは1492年のレコンキスタの終結、およびコロンブスの新世界への航海より早くはなく、フランスとスペイン・ハプスブルク家の間で結ばれたピレネー条約（1659年）を挟んで、大作家ペドロ・カルデロン・デ・ラ・バルカが死んだ1681年をその完全な終焉と見なしている。
rdf:langString
Por Século de Ouro entende-se a época clássica e o auge da cultura espanhola, essencialmente desde o Renascimento do século XVI até o Barroco do século XVII. Sujeito a datas concretas de acontecimentos chaves, seu início é marcado pela publicação da Gramática Castellana, de Antonio de Nebrija, em 1492, até a morte de Calderón de la Barca, em 1681.
rdf:langString
西班牙黃金時代（西班牙語：Siglo de Oro）是15世紀至17世紀西班牙美術、音樂、文學隆盛的時代。一般以1492年收復失地運動終結、哥倫布航向新大陸至作家佩德羅·卡爾德隆·德·拉·巴爾卡過世的1681年為止的期間。政治上的黃金時代以腓力二世即位（1556年）至法國和西班牙哈布斯堡王朝締結庇里牛斯條約（1659年）之間的時代。
rdf:langString
العصر الذهبي هو قمة ازدهار الأدب في إسبانيا، إلا أنه في الواقع يتكون من قرنين من الزمان. وفقًا للتأريخ، فإن المنظرين الجدد قد أصروا على إدارج تواريخ محددة تبرز بداية ونهاية هذا العصر، ونطلاقًا من ذلك، فقد بدأ مع أنطونيو دي نبريخا ونشره لـ قواعد اللغة الإسبانية عام 1492 وانتهى مع موت الكاتب المسرحي كالديرون دي لا باركا عام 1681. وعلى المستوى التاريخي والاجتماعي، فكانت كانت فترة أوج الإمبراطورية الإسبانية والحروب الدينية ومكافحة الاصلاحات والركود الاقتصادي والخمول الاجتماعي. وما كان ينقصها من السلام والاستقرار ظهر ملحوظًا في الآداب والفنون.
rdf:langString
L'anomenat segle d'or espanyol és un període de gran vitalitat literària i artística a Espanya que se sol identificar amb el segle xvii, tot i que alguns autors inclourien des del 1492, data del descobriment d'Amèrica o de la Gramática castellana de Nebrija fins a la mort de Calderón el 1681. El primer que parlà d'un segle d'or espanyol va ser l'hispanista nord-americà George Ticknor en la seua Història de la literatura espanyola, al·ludint al famós mite d'Hesíode.
rdf:langString
La hispana ora epoko (hispane Siglo de Oro) estis historia periodo de Hispanio, dum kiu prosperis artoj kaj literaturo. Tiu epoko kongruis kun la politika plifortiĝo kaj malfortiĝo de la habsburga dinastio. La limdatoj de la hispana ora epoko estas neprecizaj kaj diverse difinitaj, sed la periodo ĉiukaze ne komenciĝis antaŭ 1492, per la finigo de la reconquista kaj la vojaĝoj de Kristoforo Kolumbo al Ameriko. Ĝi politike ĉesas per la traktato de la Pireneoj inter Francio kaj habsburga Hispanio en 1659. La lasta eminenta verkisto de la periodo, Pedro Calderón de la Barca, mortis en 1681, kaj lia morto estas ofte rigardita kiel la fino de la hispana ora jarcento koncerne arton kaj literaturon.
rdf:langString
Le Siècle d'or espagnol (en espagnol : Siglo de Oro) est la période de rayonnement culturel de la monarchie catholique espagnole en Europe du XVIe au XVIIe siècle (1492-1681). Cette période de grande vitalité littéraire et artistique en Espagne et dans les pays hispanophones d'Amérique latine s'achève avec le déclin politique et la fin de la dynastie Habsbourg en Espagne avec Philippe III, Philippe IV et Charles II.
rdf:langString
The Spanish Golden Age (Spanish: Siglo de Oro [ˈsiɣlo ðe ˈoɾo], "Golden Century") is a period of flourishing in arts and literature in Spain, coinciding with the political rise of the Spanish Empire under the Catholic Monarchs of Spain and the Spanish Habsburgs. The greatest patron of Spanish art and culture during this period was King Philip II (1556–1598), whose royal palace, El Escorial, invited the attention of some of Europe's greatest architects and painters such as El Greco, who infused Spanish art with foreign styles and helped create a uniquely Spanish style of painting. It is associated with the reigns of Isabella I, Ferdinand II, Charles V, Philip II, Philip III, and Philip IV, when Spain was one of the most powerful countries in the world.
rdf:langString
Il Siglo de Oro (in italiano: Secolo d'oro) fu il periodo di massimo splendore artistico, politico-militare, e letterario della Spagna, convenzionalmente fissato tra il 1492 e il 1681. Nel 1492, i re cattolici di Spagna della Casata di Trastámara (Isabella di Castiglia e Ferdinando II d'Aragona) completarono la Reconquista con la vittoria nella guerra di Granada, autorizzarono la pubblicazione della prima grammatica spagnola, e fondarono l'impero spagnolo finanziando la scoperta delle Americhe ad opera di Cristoforo Colombo. Quest'ultimo istituì le prime colonie nelle Americhe in nome della Spagna e vi aprì miniere di metalli preziosi, iniziando quell'epoca dei conquistadores alla ricerca di oro e argento che toccò il suo apice con la conquista del Messico azteco ad opera di Hernán Cortés
rdf:langString
Hiszpański Złoty Wiek (hiszp. Siglo de Oro) – okres rozkwitu sztuki i literatury hiszpańskojęzycznej, tak w samej Hiszpanii, jak i w Ameryce Łacińskiej w XVII wieku. Zbiegł się on z politycznym upadkiem Habsburgów (Filip III, Filip IV i Karol II). Za zakończenie okresu Złotego Wieku przyjmuje się datę śmierci meksykańskiej siostry zakonnej, Juany Inés de la Cruz, zmarłej w 1695 roku ostatniej wielkiej pisarki tego czasu.
rdf:langString
Золотий вік Іспанії (ісп. Siglo de Oro) — видатний культурний підйом в історії Іспанії, який припав на XVI і на першу половину XVII століття. Іспанська держава утворилася наприкінці XV століття шляхом династичного шлюбу «католицьких величностей» Кастилії і Арагону. В Добу великих географічних відкриттів складається колоніальна імперія Іспанських Габсбургів, над якою, за відомою приказкою того часу, ніколи не заходило сонце. Одночасно Іспанії вдалося зміцнити свої позиції в Європі. Іспанська і португальська корона з'єдналися в династичної унії, до складу Іспанії увійшли найбагатші землі Європи — Бургундські Нідерланди, експансія в Італії призвела до іспанізації Меццоджорно.
rdf:langString
Золотой век Испании (исп. Siglo de Oro) — величайший культурный подъём в истории Испании, который пришёлся на XVI и на первую половину XVII века. Испанское государство образовалось в конце XV века путём династического брака «католических величеств» Кастилии и Арагона. В эпоху Великих географических открытий складывается колониальная империя Испанских Габсбургов, над которой, по известной присказке того времени, никогда не заходило солнце. Одновременно Испании удалось укрепить свои позиции в Европе. Испанская и португальская корона соединились в династической унии, в состав Испании вошли богатейшие земли Европы — Бургундские Нидерланды, экспансия в Италии привела к испанизации Меццоджорно.
rdf:langString
rdf:langString
Spanish Golden Age
rdf:langString
العصر الذهبي الإسباني
rdf:langString
Segle d'or espanyol
rdf:langString
Siglo de Oro
rdf:langString
Siglo de Oro
rdf:langString
Hispana ora epoko
rdf:langString
Siglo de Oro
rdf:langString
Espainiako Urrezko Mendea
rdf:langString
Siècle d'or espagnol
rdf:langString
Siglo de Oro
rdf:langString
スペイン黄金世紀
rdf:langString
스페인 황금기
rdf:langString
Złoty Wiek Hiszpanii
rdf:langString
Золотой век Испании
rdf:langString
Século de Ouro Espanhol
rdf:langString
Золота доба Іспанії
rdf:langString
西班牙黄金时代
xsd:integer
910084
xsd:integer
1120521447
xsd:date
2011-04-08
rdf:langString
L'anomenat segle d'or espanyol és un període de gran vitalitat literària i artística a Espanya que se sol identificar amb el segle xvii, tot i que alguns autors inclourien des del 1492, data del descobriment d'Amèrica o de la Gramática castellana de Nebrija fins a la mort de Calderón el 1681. El primer que parlà d'un segle d'or espanyol va ser l'hispanista nord-americà George Ticknor en la seua Història de la literatura espanyola, al·ludint al famós mite d'Hesíode. En història de l'art, el període s'assimila al renaixement espanyol i començaments del barroc. Aquesta esplendor artística, especialment la segona part (o estrictament el segle XVII), coincideix amb el començament del declivi polític de l'imperi Espanyol.
rdf:langString
Siglo de Oro (ve španělštině doslova Století zlata, Zlaté století) je označení pro období, kdy Španělsko za vlády Habsburků zažívalo největší kulturní a politický rozmach ve svých dějinách: tedy v pozdní renesanci, resp. manýrismu a v baroku.
rdf:langString
العصر الذهبي هو قمة ازدهار الأدب في إسبانيا، إلا أنه في الواقع يتكون من قرنين من الزمان. وفقًا للتأريخ، فإن المنظرين الجدد قد أصروا على إدارج تواريخ محددة تبرز بداية ونهاية هذا العصر، ونطلاقًا من ذلك، فقد بدأ مع أنطونيو دي نبريخا ونشره لـ قواعد اللغة الإسبانية عام 1492 وانتهى مع موت الكاتب المسرحي كالديرون دي لا باركا عام 1681. وعلى المستوى التاريخي والاجتماعي، فكانت كانت فترة أوج الإمبراطورية الإسبانية والحروب الدينية ومكافحة الاصلاحات والركود الاقتصادي والخمول الاجتماعي. وما كان ينقصها من السلام والاستقرار ظهر ملحوظًا في الآداب والفنون. وجاء مصطلح العصر الذهبي من قبل المؤرخ وعالم الآثار والكاتب الإسباني لويس خوسيه بيلاثكيث الذي استخدمه لأول مرة عام 1754 في عمله الرائد أصول الشعر الإسباني، والذي ألمح به إلى القرن السادس عشر. وبعدها انتشر التعريف ليشمل كل الفترة الكلاسيكية أو أوج الثقافة الإسبانية وعلى وجه الخصوص عصر النهضة في القرن السادس عشر وعصر الباروك في القرن السابع عشر. وجنبًا إلى جنب، ظهر أيضًا ازدهار الفنون الأخرى كالرسم والموسيقى مع بزوغ حركات فكرية وإنسانية؛ إلا أنه في الوقت ذاته، كان الأدب بجنسية الشعر والنثر في مقدمة عصر النهضة حيث ترك أعمالًا رائدة وتأسيسية ثابتة لكل ما جاء بعدها من التيارات الأدبية على الصعيدين الإسباني والعالمي.
rdf:langString
Als Siglo de Oro (wörtlich „Goldenes Jahrhundert“) wird rückblickend ein „Goldenes Zeitalter“ Spaniens bezeichnet. Diese Epoche war in der spanischen Geschichte eine Zeit besonderer Prosperität und weltweiter politischer Macht des Landes. Sie führte in Europa zu einer Blüte der Kunst und Kultur. Das Siglo de Oro stellte in Spanien den Übergang von der Renaissance zum Barock dar und dauerte etwa von 1550 bis 1660. Vor allem in der Literaturwissenschaft wird das Ende der Epoche oft mit dem Tod Calderóns im Jahr 1681 angesetzt.
rdf:langString
La hispana ora epoko (hispane Siglo de Oro) estis historia periodo de Hispanio, dum kiu prosperis artoj kaj literaturo. Tiu epoko kongruis kun la politika plifortiĝo kaj malfortiĝo de la habsburga dinastio. La limdatoj de la hispana ora epoko estas neprecizaj kaj diverse difinitaj, sed la periodo ĉiukaze ne komenciĝis antaŭ 1492, per la finigo de la reconquista kaj la vojaĝoj de Kristoforo Kolumbo al Ameriko. Ĝi politike ĉesas per la traktato de la Pireneoj inter Francio kaj habsburga Hispanio en 1659. La lasta eminenta verkisto de la periodo, Pedro Calderón de la Barca, mortis en 1681, kaj lia morto estas ofte rigardita kiel la fino de la hispana ora jarcento koncerne arton kaj literaturon. Fakte la hispana esprimo Siglo de Oro (Ora jarcento), kio fakte estis Siglos de Oro (Oraj jarcentoj), ĉar temas pri la 16-a kaj 17-a jarcentoj, enhavas iom da ironio kaj kontraŭdiro, ĉar de ekonomia kaj politika vidpunktoj la 16-a jarcento estis vere la ora jarcento, kiam Hispanio unuiĝis fakte, konkeris kaj ekkontrolis grandan (kaj riĉan) parton de Sudameriko kaj eĉ etendiĝis tra Italio, Germanio kaj aliaj eŭropaj zonoj, kiel tra la tiamaj Nederlando kaj Belgio, dum ekde la kultura kaj arta (literatura) vidpunkto, kvankam la influo de la itala Renesanco etendiĝis tra la hispanaj urboj, ankoraŭ ne produktis tiom da majstroverkoj kiom okazis dum la 17-a jarcento. Estis la epoko de la reĝadoj de Karlo la 1-a kaj Filipo la 2-a. Male dum la 17-a jarcento vere floris la hispanaj artistoj en multaj fakoj: literaturo ĉefe en poezio kaj teatro ege populara, pentrarto kun ekzemple Velázquez, kaj kulturo ĝenerale. La hispana kulturo estis rigardata en la tuta Eŭropo kiel hegemonia kaj oni eldonis librojn en la hispana en multaj eŭropaj presejoj. Tamen ekde politika kaj ekonomia vidpunkto ĉio iris tiom malglate, ke tiu jarcento estas konsiderata de historiistoj kiel Dekadenco: multaj bataloj iĝis katastrofaj malvenkoj, la ŝtato perdis la kontrolon de multaj teritorioj kaj eĉ la riĉo kiu venis el Ameriko estis ege mallerte uzata kaj venis en profito de la norditalaj aŭ germaniaj bankistoj kaj plialtigis la lukson de la Kortego, sed ege malplibonigis la vivkondiĉon de la popolo. La reĝoj ĝenerale prifajfis pri administrado kaj la tuta ŝtato kolapsis kaj bankruptis.
rdf:langString
El Siglo de Oro español es un periodo histórico en que florecieron el pensamiento, el arte y las letras castellanas, y que coincidió con el auge político y militar del Imperio español de la Casa de Trastámara y de la Casa de Austria. El Siglo de Oro no se enmarca en fechas concretas, aunque generalmente se considera que duró más de un siglo, entre 1492, año del fin de la Reconquista, el Descubrimiento de América, y la publicación de la Gramática castellana de Antonio de Nebrija, y el año 1659, en que España y Francia firmaron el Tratado de los Pirineos. El último gran escritor del Siglo de Oro, Pedro Calderón de la Barca, murió en 1681, año también considerado como fin del Siglo de Oro español.
rdf:langString
Espainiako Urrezko Mendea (gaztelaniaz Siglo de Oro) garai klasiko edo gorena ezagutzen da, nagusiki XVI. mendeko Pizkundea eta XVII. mendeko Barrokoa. Gertakari klabeen datak kontutan hartuz, Antonio de Nebrijaren Gramática Castellana 1492an argitaratu zenetik Pedro Calderón de la Barca 1681ean hil zen arteko garaia hartzen du.
rdf:langString
Le Siècle d'or espagnol (en espagnol : Siglo de Oro) est la période de rayonnement culturel de la monarchie catholique espagnole en Europe du XVIe au XVIIe siècle (1492-1681). Cette période de grande vitalité littéraire et artistique en Espagne et dans les pays hispanophones d'Amérique latine s'achève avec le déclin politique et la fin de la dynastie Habsbourg en Espagne avec Philippe III, Philippe IV et Charles II. La délimitation temporelle de cette époque de grandeur économique et politique de la monarchie catholique espagnole est généralement assez floue, entre le XVIe siècle (voire la fin du XVe siècle) et le XVIIe siècle.
rdf:langString
The Spanish Golden Age (Spanish: Siglo de Oro [ˈsiɣlo ðe ˈoɾo], "Golden Century") is a period of flourishing in arts and literature in Spain, coinciding with the political rise of the Spanish Empire under the Catholic Monarchs of Spain and the Spanish Habsburgs. The greatest patron of Spanish art and culture during this period was King Philip II (1556–1598), whose royal palace, El Escorial, invited the attention of some of Europe's greatest architects and painters such as El Greco, who infused Spanish art with foreign styles and helped create a uniquely Spanish style of painting. It is associated with the reigns of Isabella I, Ferdinand II, Charles V, Philip II, Philip III, and Philip IV, when Spain was one of the most powerful countries in the world. The start of the Golden Age can be placed in 1492, with the end of the Reconquista, the voyages of Christopher Columbus to the New World, and the publication of Antonio de Nebrija's Grammar of the Castilian Language. It roughly ended with the Treaty of the Pyrenees in 1659 that ended the Franco-Spanish War of 1635 to 1659. Some extend the Golden Age up to 1681 with the death of the Pedro Calderón de la Barca, the last great writer of the age. It can be divided into a Plateresque/Renaissance period and the early part of the Spanish Baroque period. Spanish literature blossomed as well, most famously demonstrated in the work of Miguel de Cervantes, the author of Don Quixote de la Mancha. Spain's most prolific playwright, Lope de Vega, wrote possibly one thousand plays during his lifetime, of which over four hundred survive to the present day. Diego Velázquez, regarded as one of the most influential painters of European history and a greatly respected artist in his own time, was patronized by King Philip IV and his chief minister, the Count-Duke of Olivares. The legacy of Diego Velázquez includes several portraits that demonstrate his style and skill. Some of Spain's greatest music is regarded as having been written in the period. Such composers as Tomás Luis de Victoria, Cristóbal de Morales, Francisco Guerrero, Luis de Milán and Alonso Lobo helped to shape Renaissance music and the styles of counterpoint and polychoral music, and their influence lasted far into the Baroque period which resulted in a revolution of music.
rdf:langString
Il Siglo de Oro (in italiano: Secolo d'oro) fu il periodo di massimo splendore artistico, politico-militare, e letterario della Spagna, convenzionalmente fissato tra il 1492 e il 1681. Nel 1492, i re cattolici di Spagna della Casata di Trastámara (Isabella di Castiglia e Ferdinando II d'Aragona) completarono la Reconquista con la vittoria nella guerra di Granada, autorizzarono la pubblicazione della prima grammatica spagnola, e fondarono l'impero spagnolo finanziando la scoperta delle Americhe ad opera di Cristoforo Colombo. Quest'ultimo istituì le prime colonie nelle Americhe in nome della Spagna e vi aprì miniere di metalli preziosi, iniziando quell'epoca dei conquistadores alla ricerca di oro e argento che toccò il suo apice con la conquista del Messico azteco ad opera di Hernán Cortés (1519-1521) e del Perù incaico ad opera di Francisco Pizarro e dei suoi successori (1532-1572). Nel frattempo, gli Asburgo salivano al trono di Spagna, prima nella persona di Carlo I di Spagna (1516-1556), che tuttavia regnò principalmente come Carlo V del Sacro Romano Impero, e poi soprattutto con Filippo II di Spagna (1556-1598), sotto il quale vi fu l'apogeo della potenza spagnola e del siglo de oro. Dal regno di Filippo II in poi, l'impero spagnolo si estendeva su gran parte delle Americhe (Nuova Spagna e Nuova Castiglia), sulle Filippine, sul Mezzogiorno italiano (Sicilia, Sardegna, Napoli), e sui possedimenti del cammino spagnolo dai Paesi Bassi spagnoli al Ducato di Milano. Tra 1580 e 1640 i re di Spagna furono anche sovrani del Portogallo e dell'impero portoghese in virtù dell'unione iberica. Il palazzo di Filippo II, l'Escorial, divenne la sede di rinomati artisti come El Greco. Durante i regni di Filippo III (1598-1621) e Filippo IV (1621-1665) fu pubblicato il celebre Don Quixote de la Mancha di Miguel de Cervantes e furono attivi il letterato Lope de Vega e il pittore Diego Velázquez. L'ultimo grande autore del siglo de oro, Pedro Calderón de la Barca, morì nel 1681. Sul piano economico-finanziario, il Siglo de Oro fu invece un periodo difficile per la Spagna. Proprio l'afflusso di oro e argento nel paese iniziato nel 1492, poi alimentato e dissipato da Carlo V per sostenere i conflitti del Sacro Romano Impero e da Filippo II e Filippo IV per partecipare alle fallimentari guerre di religione, contribuì all'incontrollato aumento dei prezzi (inflazione) e alle dichiarazioni di bancarotta del paese data l'incapacità della corona di sostenere i costi militari e di ripagare i creditori stranieri. L'attività agricola e commerciale soffrì di una produttività altalenante dovuta alla scarsa volontà di innovazione e alla politica della limpieza de sangre (purezza del sangue) che comportò l'espulsione di musulmani ed ebrei o la loro conversione forzata in cristiani (rispettivamente moriscos e marranos) a seguito dell'emanazione di leggi come il Decreto dell'Alhambra. Già nel siglo de oro si possono quindi rintracciare gli albori della decadenza spagnola. La Spagna conservò comunque i suoi possedimenti europei fino alla guerra di successione spagnola (1700-1714) e le sue colonie americane fino alle Guerre d'indipendenza ispanoamericane (1808-1833).
rdf:langString
스페인의 황금기(스페인어: Siglo de Oro)는 15세기에서 17세기에 걸친 스페인의 미술, 음악, 문학 융성의 시기를 가리킨다. 그 시기는 정확히 언제부터 언제까지 말할 수는 없지만, 일반적으로 시작은 1492년 정도로 여겨지며, 페드로 칼데론 데라바르카가 죽은 1681년을 끝으로 여겨지고 있다.
rdf:langString
スペイン黄金世紀（スペインおうごんせいき、西: Siglo de Oro）とは、15世紀から17世紀にかけてのスペインの美術、音楽、文学隆盛の時期を指す。その時期は厳密にいつからいつまでと言うことはできないが、一般的に、その始まりは1492年のレコンキスタの終結、およびコロンブスの新世界への航海より早くはなく、フランスとスペイン・ハプスブルク家の間で結ばれたピレネー条約（1659年）を挟んで、大作家ペドロ・カルデロン・デ・ラ・バルカが死んだ1681年をその完全な終焉と見なしている。
rdf:langString
Por Século de Ouro entende-se a época clássica e o auge da cultura espanhola, essencialmente desde o Renascimento do século XVI até o Barroco do século XVII. Sujeito a datas concretas de acontecimentos chaves, seu início é marcado pela publicação da Gramática Castellana, de Antonio de Nebrija, em 1492, até a morte de Calderón de la Barca, em 1681.
rdf:langString
Hiszpański Złoty Wiek (hiszp. Siglo de Oro) – okres rozkwitu sztuki i literatury hiszpańskojęzycznej, tak w samej Hiszpanii, jak i w Ameryce Łacińskiej w XVII wieku. Zbiegł się on z politycznym upadkiem Habsburgów (Filip III, Filip IV i Karol II). Za zakończenie okresu Złotego Wieku przyjmuje się datę śmierci meksykańskiej siostry zakonnej, Juany Inés de la Cruz, zmarłej w 1695 roku ostatniej wielkiej pisarki tego czasu. Habsburgowie, zarówno w Hiszpanii jak i w Austrii, byli wielkimi mecenasami sztuki. Siedzibę królewską w Madrycie – Alkazar, zdobiły najwybitniejsze dzieła sztuki. Eskurial, przypominający klasztor pałac królewski, zbudowany na żądanie króla Filipa II, przyciągał największych europejskich malarzy i architektów. Podobnie pałac Buen Retiro wzniesiony pół wieku później i Salon Królestw tegoż pałacu. Diego Velázquez, uznawany za jednego z najbardziej znaczących malarzy europejskich, ceniony bardzo już za życia, cieszył się przyjaźnią i szacunkiem króla Filipa IV i jego pierwszego ministra, księcia Olivaresa. El Greco, inny znany artysta tego okresu, zaszczepił na hiszpańskim gruncie styl włoskiego renesansu i współtworzył unikatowy charakter malarstwa hiszpańskiego. W tymże czasie zostały stworzone najbardziej cenione arcydzieła hiszpańskiej muzyki – przez kompozytorów takich jak Tomás Luis de Victoria, Luis de Milán i Alonso Lobo, którzy przyczynili się do ukształtowania się muzyki renesansowej z kontrapunktem i wielochórowością. Wywarli tym swój wpływ na muzykę barokową. Kwitła też w owym czasie literatura – z najsławniejszymi przejawami w postaci dzieł Miguela de Cervantesa – autora powieści Przemyślny szlachcic Don Kichote z Manchy i Lope de Vegi – największego hiszpańskiego dramaturga, autora ponad czterystu sztuk zachowanych po dziś dzień, zaś prawdopodobnie rzeczywista liczba stworzonych przez niego utworów sięgała tysiąca.
rdf:langString
Золотий вік Іспанії (ісп. Siglo de Oro) — видатний культурний підйом в історії Іспанії, який припав на XVI і на першу половину XVII століття. Іспанська держава утворилася наприкінці XV століття шляхом династичного шлюбу «католицьких величностей» Кастилії і Арагону. В Добу великих географічних відкриттів складається колоніальна імперія Іспанських Габсбургів, над якою, за відомою приказкою того часу, ніколи не заходило сонце. Одночасно Іспанії вдалося зміцнити свої позиції в Європі. Іспанська і португальська корона з'єдналися в династичної унії, до складу Іспанії увійшли найбагатші землі Європи — Бургундські Нідерланди, експансія в Італії призвела до іспанізації Меццоджорно. Політико-економічний підйом привів до того, що в період Контрреформації Іспанія опинилася в ролі культурного флагмана всієї католицької Європи, залишивши після себе цілий ряд видатних культурних звершень:
* Саламанкська школа сформулювала теорії паритету купівельної спроможності та вільного ринку; Франсиско де Віторія заклав основи міжнародного права;
* романи «Дон Кіхот» і «», формування жанру шахрайського роману, драматургія Лопе де Вега і Кальдерона;
* формування самобутньої музичної школи на чолі з Томасом Луїсом де Вікторією і оригінальної музичної науки (Хуан Бермудо, Франсиско де Салінас);
* будівництво Ескоріалу і небувалий підйом іспанського живопису (Ель Греко, Веласкес, Мурільо, Сурбаран). Хронологічні межі Золотої доби у політичному й культурному сенсах не збігаються: Іспанія мала статус великої держави з моменту відкриття Колумбом Америки та до Піренейського миру 1659 року, а золоте століття іспанської культури обчислюється з публікації роману «Ласарільо з Тормеса» (1554) до смерті останнього з класичних іспанських письменників, Кальдерона, в 1681 році. Єдиної думки про часові рамки періоду в історіографії не сформувалося.
rdf:langString
Золотой век Испании (исп. Siglo de Oro) — величайший культурный подъём в истории Испании, который пришёлся на XVI и на первую половину XVII века. Испанское государство образовалось в конце XV века путём династического брака «католических величеств» Кастилии и Арагона. В эпоху Великих географических открытий складывается колониальная империя Испанских Габсбургов, над которой, по известной присказке того времени, никогда не заходило солнце. Одновременно Испании удалось укрепить свои позиции в Европе. Испанская и португальская корона соединились в династической унии, в состав Испании вошли богатейшие земли Европы — Бургундские Нидерланды, экспансия в Италии привела к испанизации Меццоджорно. Политико-экономический подъём привёл к тому, что в период Контрреформации Испания оказалась в роли культурного флагмана всей католической Европы, оставив после себя целый ряд выдающихся культурных свершений:
* Саламанкская школа сформулировала теории паритета покупательной способности и свободного рынка; Франсиско де Витория заложил основы международного права;
* романы «Дон Кихот» и «Ласарильо с Тормеса», формирование жанра плутовского романа, драматургия Лопе де Веги и Кальдерона;
* формирование самобытной музыкальной школы во главе с Томасом Луисом де Викторией и оригинальной музыкальной науки (Хуан Бермудо, Франсиско де Салинас);
* строительство Эскориала и небывалый подъём испанской живописи (Эль Греко,Веласкес,Пареха, Мурильо,Сурбаран,Кано, Ван дер Амен,Леонардо,Риси,Де Вильясис). Архитектура Испании тесно связана с эпохой архитектуры Возрождения, включающей постройки Собора Святого Петра в Риме (Государство Ватикан) и Бургосский собор в Бургосе (строительство и декорирование с отделкой было завершенно в 1567 году);
* рассвет банковской деятельности, тесно связанный с фамильным банком семьи Медичи, которые благодаря укреплению родственных отношений с Испанскими Габсбургами возвысили своё влияние. Это дало старт налаживанию агентских связей в Испании и нескольких портах Восточного Средиземноморья. Медичи основали первую банковскую систему филиалов в Европе, при помощи изобретённой ими схемы Банковских операций расширили спектр своих услуг от закупки специй до коллекционирования предметов искусства (открыта Галерея Уффици (итал. Galleria degli Uffizi — букв. «Галерея Канцелярий»), один из первых музеев во Флоренции, основанный Козимо I и Франческо I, с этого времени популярным становится такой элемент в оформлении декора, как Гротеск (орнамент), который представлен в этой галерее) и производства новых сортов шёлка и ткани, к тому же Мария Медичи благодаря этому создала новый элемент платья, вошедший в моду как во Франции, так и во всей Европе под названием Воротник медичи;
* создание большого количества верфей; испанский флот, хоть и не занимал первых позиций, тем не менее был одним из самых могущественных в плане прочности своих кораблей и их долговечности, а такой корабль, как «Сантисима-Тринидад» (линейный корабль первого ранга), не имел аналогов на тот момент и был эксклюзивом Испанской короны, к тому же открытие Нового Света испанцами и постройки крупной верфи в Гаване способствовало торговле и дальнейшему росту Экономического развития Европейских стран. Хронологические границы Золотого века в политическом и культурном смыслах не совпадают: Испания имела статус великой державы с момента открытия Колумбом Америки и до Пиренейского мира 1659 года, а золотой век испанской культуры исчисляется с публикации романа «Ласарильо с Тормеса» (1554) до смерти последнего из классических испанских писателей, Кальдерона, в 1681 году. Единого мнения о временны́х рамках периода в историографии не сформировалось.
rdf:langString
西班牙黃金時代（西班牙語：Siglo de Oro）是15世紀至17世紀西班牙美術、音樂、文學隆盛的時代。一般以1492年收復失地運動終結、哥倫布航向新大陸至作家佩德羅·卡爾德隆·德·拉·巴爾卡過世的1681年為止的期間。政治上的黃金時代以腓力二世即位（1556年）至法國和西班牙哈布斯堡王朝締結庇里牛斯條約（1659年）之間的時代。
xsd:nonNegativeInteger
40576
