Sicilian School
http://dbpedia.org/resource/Sicilian_School an entity of type: Thing
كانت المدرسة الصقلية (بالإنجليزية: Sicilian School) مجتمعًا صغيرًا مكونًا من شعراء صقليين ومن البر الإيطالي متحلقين حول فريدريك الثاني، ينتمي معظمهم إلى بلاطه الإمبراطوري. أنتجوا برئاسة جياكومو دا لينتيني أكثر من ثلاثمائة قصيدة عن الحب النبيل بين عامي 1230 و 1266م، واستمرت التجربة بعد وفاة فريدريك على يد ابنه مانفريد.
rdf:langString
La Sicilia Skolo estis malgranda komunumo de Sicilianoj, kaj je pli malgranda etendo, de kontinentaj italaj poetoj arigitaj ĉirkaŭ Frederiko la 2-a, plej el ili apartenantaj al ties kortego, nome Magna Curia. Estrita de , ili produktis pli ol tri-cent poemojn de korteza amo inter 1230 kaj 1266, kaj la eksperimento pluis post la morto de Frederiko ĉe lia filo, Manfredo.
rdf:langString
La Escuela poética siciliana fue uno de los primeros movimientos estéticos de la literatura italiana y empezó en 1230 en la corte del emperador Federico II Hohenstaufen el Sabio (1198-1250) y posteriormente en la de su hijo Manfredo de Sicilia con una serie de poetas que imitaban la poesía trovadoresca provenzal y la lírica feudalizante del amor cortés. Su final puede fecharse en 1266, cuando Manfredo murió en la batalla de Benevento.
rdf:langString
The Sicilian School was a small community of Sicilian and mainland Italian poets gathered around Frederick II, most of them belonging to his imperial court. Headed by Giacomo da Lentini, they produced more than 300 poems of courtly love between 1230 and 1266, the experiment being continued after Frederick's death by his son, Manfred.
rdf:langString
Szkoła sycylijska – grupa około 30 poetów skupiona wokół osoby cesarza Fryderyka II Hohenstaufa, w większości należących do jego dworu. Działała pomiędzy rokiem 1230 a 1266, w którym nastąpił kres rządów Hohenstaufów na Sycylii.
rdf:langString
Сицилийская школа поэзии (итал. La Scuola Siciliana) — условное название группы поэтов, писавших стихи на народном языке (volgare) при дворе римско-германского императора и сицилийского короля Фридриха II, примерно с начала 1230-х по 1250-е годы. Сицилийские поэты одними из первых в Италии начали писать стихи не на латыни, а на вольгаре, положив тем самым начало итальянской национальной поэзии.
rdf:langString
Escola siciliana era uma pequena comunidade de sicilianos e, em menor medida, poetas italianos reunidos em torno de Frederico II, a maioria deles pertencentes à sua corte, a Magna Curia. Chefiados por Giacomo da Lentini, eles produziram mais de trezentos poemas de amor cortês entre 1230 e 1266, continuando a experiência após a morte de Frederico por seu filho, Manfredo.
rdf:langString
L'Escola Siciliana engloba tots aquells poetes provinents d'Itàlia, especialment de Sicília, del sud del país i de la regió Toscana, que formaven part de la Magna Curia de Frederic II durant el segle xiii. Els principals autors de l'Escola Siciliana foren: Enzo rei de Sardenya, , , Giacomo da Lentini, Percivalle Doria, Giacomino Pugliese, Guido delle Colonne, Pier della Vigna i el mateix Frederic II.
rdf:langString
Sicilská básnická škola, it. scuola siciliana byla skupina básníků píšících převážně v třicátých a čtyřicátých letech 13. století soustředěná na dvoře císaře Fridricha II. v Palermu. Fridrich II., obdařený mnoha zájmy, zvaný provensálskými básníky chlapcem z Apulie byl iniciátorem a mecenášem sicilské básnické školy, což s povděkem kvitoval i Dante Alighieri. Sdružení básníků na císařově dvoře se rekrutovalo z řad jeho dvorských úředníků a na rozdíl od svých vzorů z Provence nebyli tito muži na své básně existenčně odkázáni a své verše tvořili spíše pro sebe navzájem a pro císaře než pro nedostižné vdané dámy.
rdf:langString
Als Sizilianische Dichterschule (Scuola siciliana) bezeichnet man eine Gruppe von Dichtern, die besonders von 1220 bis 1250 aktiv war. Die etwa 30 Autoren, die ihr zugerechnet werden, gehörten zum Umkreis des Hofes von Kaiser Friedrich II., an dem sich kulturelle und literarische Einflüsse aus Südfrankreich (Trobadordichtung) und der arabisch-muslimischen Welt mit dem normannischen und dem griechischen Erbe vermischten. Auch wenn sie als „sizilianisch“ bezeichnet werden, finden sich unter ihnen ebenso Apulier, Kalabresen und Toskaner. Die Bezeichnung „sizilianisch“ geht auf Dante zurück: „[...] weil Alles, was die Italer dichten, sicilisch genannt wird [...]“ Gemeinsam ist den Autoren ihre Zugehörigkeit zur Hofkanzlei des Kaisers, der selbst einige Gedichte verfasste, von denen fünf überli
rdf:langString
L’École sicilienne (en italien, La Scuola Siciliana), aussi connue depuis Dante comme I Siciliani (« Les Siciliens »), est une école poétique du XIIIe siècle qui s'intéresse au fin'amor (amour courtois).
rdf:langString
La Scuola siciliana (detta anche Scuola poetica siciliana) fu un movimento letterario sorto in Sicilia (e più in generale nell'Italia meridionale) all'incirca tra il 1220 e il 1266 presso la corte siciliana dell'imperatore Federico II di Svevia. La poesia della Scuola siciliana, che ebbe la sua massima fioritura nel secondo quarto del XIII secolo (tra il 1230 e il 1250), costituisce la prima produzione lirica in un volgare italico e di cui abbiamo ampia testimonianza (di altre produzioni liriche in volgare riconducibili ad altre zone d'Italia, si hanno solo pochi frammenti, come nel caso della canzone Quando eu stava in le tu' cathene).
rdf:langString
Сицилійська школа (італ. Scuola siciliana також італ. Scuola poetica siciliana) — поетично-філософська школа першої половини ХІІІ ст. в Палермо, при дворі Імператора Фрідріха II (1194–1250) та його сина Манфреда (пом. 1266). Складалася з сицилійських, південно-італійських і тосканських поетів, які використовували місцевий діалект, на противагу провансальській мові, як стандартної мови для італійської любовної поезії. Вони перебували під впливом провансальської поезії трубадурів та арабської поетичної традиції, та стали засновниками двох головних італійських поетичних форм, канцони й сонета. Серед видатних поетів сицилійської школи були Джакомо да Лентіні, , , , , , , , , , Енцо Сардинський, Іоанн де Брієн та .
rdf:langString
rdf:langString
Sicilian School
rdf:langString
المدرسة الصقلية
rdf:langString
Escola Siciliana
rdf:langString
Sicilská básnická škola
rdf:langString
Sizilianische Dichterschule
rdf:langString
Sicilia Skolo
rdf:langString
Escuela poética siciliana
rdf:langString
Scuola siciliana
rdf:langString
École sicilienne
rdf:langString
Szkoła sycylijska
rdf:langString
Escola siciliana
rdf:langString
Сицилийская школа
rdf:langString
Сицилійська школа
xsd:integer
1899322
xsd:integer
1108353837
rdf:langString
L'Escola Siciliana engloba tots aquells poetes provinents d'Itàlia, especialment de Sicília, del sud del país i de la regió Toscana, que formaven part de la Magna Curia de Frederic II durant el segle xiii. Els principals autors de l'Escola Siciliana foren: Enzo rei de Sardenya, , , Giacomo da Lentini, Percivalle Doria, Giacomino Pugliese, Guido delle Colonne, Pier della Vigna i el mateix Frederic II. Els poetes de l'escola siciliana van establir la llengua vernacular siciliana com a llengua estàndard per la seva poesia (i no pas l'occità trobadoresc). Frederic II, fundador de la Universitat de Nàpols, personatge culte ell mateix i gran protector de les arts, va ser l'encarregat d'atraure a la seva cort grans ments i escriptors de la Toscana i el sud d'Itàlia. Influenciats per la poesia dels trobadors provençals i dels grups de joglars del nord de França i Alemanya, els poetes de Frederic II van crear uns centenars de poemes que, malgrat no gaudir d’una genuïna inspiració, sí que tenien una gran força emotiva per expressar sensacions com el dolor, l’angoixa i la incertesa de l’amor. Moltes d'aquestes peces són sonets, una forma literària que habitualment es considera creada per Giacomo da Lentini. Les formes poètiques imposades per l'escola siciliana van adquirir importància en els següents segles, on el sonet sicilià esdevindria la forma poètica dominant en el Renaixement italià. Després de l'any 1250, any de la mort de Frederic II, el seu fill Manfred va intentar mantenir viva la flama de l'Escola Siciliana, però la seva derrota a la Batalla de Benevent per part de Carles d'Anjou va significar també la fi d’una etapa literària. Anys més tard, però, l'Escola va ressorgir de nou a mà de l'anomenat Dolce Stil Novo, un nou estil literari provinent de la regió de la Toscana liderat per Dante Alighieri i reprès per Petrarca, entre altres autors. Aquest nou estil prendria dels poetes sicilians la llengua vernacular vulgar i l'estil del sonet sicilià creat per Giacomo da Lentini.
rdf:langString
كانت المدرسة الصقلية (بالإنجليزية: Sicilian School) مجتمعًا صغيرًا مكونًا من شعراء صقليين ومن البر الإيطالي متحلقين حول فريدريك الثاني، ينتمي معظمهم إلى بلاطه الإمبراطوري. أنتجوا برئاسة جياكومو دا لينتيني أكثر من ثلاثمائة قصيدة عن الحب النبيل بين عامي 1230 و 1266م، واستمرت التجربة بعد وفاة فريدريك على يد ابنه مانفريد.
rdf:langString
Sicilská básnická škola, it. scuola siciliana byla skupina básníků píšících převážně v třicátých a čtyřicátých letech 13. století soustředěná na dvoře císaře Fridricha II. v Palermu. Fridrich II., obdařený mnoha zájmy, zvaný provensálskými básníky chlapcem z Apulie byl iniciátorem a mecenášem sicilské básnické školy, což s povděkem kvitoval i Dante Alighieri. Sdružení básníků na císařově dvoře se rekrutovalo z řad jeho dvorských úředníků a na rozdíl od svých vzorů z Provence nebyli tito muži na své básně existenčně odkázáni a své verše tvořili spíše pro sebe navzájem a pro císaře než pro nedostižné vdané dámy. Básně byly psány v tzv. siciliano aulico vzniklém ze zlidovělé latiny. Mezi představitelé sicilské básnické školy patří samotný císař Fridrich se svými syny Jindřichem, Enziem a Manfrédem a dvorští úředníci , Pier delle Vigne, , , a .
rdf:langString
Als Sizilianische Dichterschule (Scuola siciliana) bezeichnet man eine Gruppe von Dichtern, die besonders von 1220 bis 1250 aktiv war. Die etwa 30 Autoren, die ihr zugerechnet werden, gehörten zum Umkreis des Hofes von Kaiser Friedrich II., an dem sich kulturelle und literarische Einflüsse aus Südfrankreich (Trobadordichtung) und der arabisch-muslimischen Welt mit dem normannischen und dem griechischen Erbe vermischten. Auch wenn sie als „sizilianisch“ bezeichnet werden, finden sich unter ihnen ebenso Apulier, Kalabresen und Toskaner. Die Bezeichnung „sizilianisch“ geht auf Dante zurück: „[...] weil Alles, was die Italer dichten, sicilisch genannt wird [...]“ Gemeinsam ist den Autoren ihre Zugehörigkeit zur Hofkanzlei des Kaisers, der selbst einige Gedichte verfasste, von denen fünf überliefert sind. Im Gegensatz zu den zeitgenössischen (armen) professionellen Spielleuten ging es den rhetorisch gebildeten Hofjuristen um die Demonstration der eigenen Kunstfertigkeit. Von der provenzalischen Dichtung wurden einige lyrische Formen, die Amorkonzeption und die Dichtungstheorie übernommen und modifiziert.
rdf:langString
La Sicilia Skolo estis malgranda komunumo de Sicilianoj, kaj je pli malgranda etendo, de kontinentaj italaj poetoj arigitaj ĉirkaŭ Frederiko la 2-a, plej el ili apartenantaj al ties kortego, nome Magna Curia. Estrita de , ili produktis pli ol tri-cent poemojn de korteza amo inter 1230 kaj 1266, kaj la eksperimento pluis post la morto de Frederiko ĉe lia filo, Manfredo.
rdf:langString
La Escuela poética siciliana fue uno de los primeros movimientos estéticos de la literatura italiana y empezó en 1230 en la corte del emperador Federico II Hohenstaufen el Sabio (1198-1250) y posteriormente en la de su hijo Manfredo de Sicilia con una serie de poetas que imitaban la poesía trovadoresca provenzal y la lírica feudalizante del amor cortés. Su final puede fecharse en 1266, cuando Manfredo murió en la batalla de Benevento.
rdf:langString
L’École sicilienne (en italien, La Scuola Siciliana), aussi connue depuis Dante comme I Siciliani (« Les Siciliens »), est une école poétique du XIIIe siècle qui s'intéresse au fin'amor (amour courtois). Fondée probablement par Giacomo da Lentini sous le patronage de Frédéric II d'Hohenstaufen, empereur du Saint-Empire romain germanique, ses membres étaient des notaires et juges de sa cour. Parmi les pièces dont se compose le chansonnier sicilien, on peut citer : « Io m'aggio posto in core », l’un des exemples les plus anciens du sonnet dont Giacomo da Lentini fut l’inventeur ; une Tenzone (débat amoureux) entre Pier della Vigna et Jacopo da Mostacci, arbitrée par Giacomo ; « Dolze meo drudo » (d'après le modèle provençal de l’), écrite par Frédéric, et d'autres encore qui sont attribuées à son fils Enzio, roi de Sardaigne et qui ébauchent déjà une psychologie amoureuse proche du dolce stil novo. L'école (1230-1266) constitue un moment important de l'histoire littéraire italienne, et a contribué à l'émergence de la langue nationale italienne. Peu après, Dante et ses contemporains vont largement puiser dans les travaux de cette école. Le chansonnier sicilien marque le commencement d'une véritable tradition unitaire qui tient autant du modèle provençal « haut » que des chansons populaires siciliennes et du latin, alors langue européenne par excellence. À partir de cette expérience, le dolce stil novo et Dante retiendront une grande partie des expressions destinées à entrer dans la langue moderne.
rdf:langString
The Sicilian School was a small community of Sicilian and mainland Italian poets gathered around Frederick II, most of them belonging to his imperial court. Headed by Giacomo da Lentini, they produced more than 300 poems of courtly love between 1230 and 1266, the experiment being continued after Frederick's death by his son, Manfred.
rdf:langString
La Scuola siciliana (detta anche Scuola poetica siciliana) fu un movimento letterario sorto in Sicilia (e più in generale nell'Italia meridionale) all'incirca tra il 1220 e il 1266 presso la corte siciliana dell'imperatore Federico II di Svevia. La poesia della Scuola siciliana, che ebbe la sua massima fioritura nel secondo quarto del XIII secolo (tra il 1230 e il 1250), costituisce la prima produzione lirica in un volgare italico e di cui abbiamo ampia testimonianza (di altre produzioni liriche in volgare riconducibili ad altre zone d'Italia, si hanno solo pochi frammenti, come nel caso della canzone Quando eu stava in le tu' cathene). La poesia dei Siciliani si ispirava direttamente alla lirica amorosa dei trovatori provenzali, basata sul concetto di amor cortese (o fin'amor), tuttavia si distingueva da quest'ultima per alcuni aspetti specifici e innovativi. Non fu una scuola nel senso vero e proprio, ma si trattò piuttosto di un gruppo di funzionari laici del regno che iniziò a fare poesia in modo dilettantistico, condividendo una lingua (il siciliano aulico) e una ideologia comune.
rdf:langString
Szkoła sycylijska – grupa około 30 poetów skupiona wokół osoby cesarza Fryderyka II Hohenstaufa, w większości należących do jego dworu. Działała pomiędzy rokiem 1230 a 1266, w którym nastąpił kres rządów Hohenstaufów na Sycylii.
rdf:langString
Сицилийская школа поэзии (итал. La Scuola Siciliana) — условное название группы поэтов, писавших стихи на народном языке (volgare) при дворе римско-германского императора и сицилийского короля Фридриха II, примерно с начала 1230-х по 1250-е годы. Сицилийские поэты одними из первых в Италии начали писать стихи не на латыни, а на вольгаре, положив тем самым начало итальянской национальной поэзии.
rdf:langString
Escola siciliana era uma pequena comunidade de sicilianos e, em menor medida, poetas italianos reunidos em torno de Frederico II, a maioria deles pertencentes à sua corte, a Magna Curia. Chefiados por Giacomo da Lentini, eles produziram mais de trezentos poemas de amor cortês entre 1230 e 1266, continuando a experiência após a morte de Frederico por seu filho, Manfredo.
rdf:langString
Сицилійська школа (італ. Scuola siciliana також італ. Scuola poetica siciliana) — поетично-філософська школа першої половини ХІІІ ст. в Палермо, при дворі Імператора Фрідріха II (1194–1250) та його сина Манфреда (пом. 1266). Складалася з сицилійських, південно-італійських і тосканських поетів, які використовували місцевий діалект, на противагу провансальській мові, як стандартної мови для італійської любовної поезії. Вони перебували під впливом провансальської поезії трубадурів та арабської поетичної традиції, та стали засновниками двох головних італійських поетичних форм, канцони й сонета. Серед видатних поетів сицилійської школи були Джакомо да Лентіні, , , , , , , , , , Енцо Сардинський, Іоанн де Брієн та . Видатний Фрідріх II, сам поет, знавець шести мов, засновник Університету Неаполя і щедрий покровитель мистецтв, притягнув до свого двору багато найкращих талантів свого часу. Його гурток мав приблизно 30 чоловіків, більшість з яких жителі Сицилії, але були тут також тосканці й поети з південної Італії. Обізнані з поезією трубадурів (Фрідріх оженив свою сестру на графі Провансу), Провансу, північно-французьких і німецьких менестрелів, поети Фрідріха створили багато віршів, з яких близько 125 збережено, усі вони були написані сицилійським діалектом. Близько 85 із них — канцони, а більшість з інших — сонети, винахід яких зазвичай приписують Якопо да Лентіні, автору більшості з них. Важливість поетичних форм, винайдених поетами сицилійської школою, дуже велика. Канцона стала основною формою для італійських поетів протягом сторіч. Сонет Сицилійської школи став домінуючою поетичною формою не тільки в Італії Відродження, де її використовували , Данте й Петрарка, але також у інших місцях Європи, особливо в Англії, де після введення сонета в 16-му сторіччі, його модернізували англійські поети, в особливості Вільям Шекспір. Сицилійська школа поезії підготувала ґрунт до утворення літературної італійської мови, оскільки використання поетами сицилійської школи місцевого діалекту дало змогу Данте здійснити згодом мовну революцію, сформулювавши теоретичні засади вживання в літературі тосканського діалекту замість латини і поставивши за взірець, як перший літературний стандарт, мову сицилійських поетів.
xsd:nonNegativeInteger
16073
