Sergius IV of Naples

http://dbpedia.org/resource/Sergius_IV_of_Naples an entity of type: Person

سرجيوس الرابع (توفي بعد 1036) كان دوق نابولي 1002-1036. كان أحد المحفزات الرئيسية في نمو قوة النورمان في جنوب إيطاليا في النصف الأول من القرن الحادي عشر. كان اسميًا تابعًا بيزنطيًا مثل والده من قبله. rdf:langString
Sergio IV (fallecido después de 1036) fue Duque de Nápoles entre 1002 y 1036. Favoreció de forma significativa el auge del poder normando en el Mezzogiorno durante la primera mitad del siglo XI. Nominalmente era vasallo de Bizancio, al igual que su padre Juan IV de Nápoles. rdf:langString
Sergius IV (wafat setelah 1036) merupakan Adipati Napoli sejak 1002 hingga 1036. Ia menjadi salah satu tokoh utama kebangkitan Norman di Mezzogiorno pada paruh pertama abad ke-11. Ia adalah vasal Bizantium, seperti ayahandanya, Yohanes IV. rdf:langString
Serge IV (mort après 1036) est duc de Naples de 1002 à 1036. Il est l’un des principaux acteurs de la montée en puissance des Normands dans le midi italien dans la première partie du XIe siècle. Comme son père avant lui, Serge IV relève en principe de la suzeraineté de l'empire byzantin. rdf:langString
Sergius IV was hertog van Napels van 1002 tot 1036. Hij was de zoon van . rdf:langString
Sergio IV di Napoli (... – Napoli, 1036) fu un duca che governò il Ducato di Napoli dal 1002 al 1036. rdf:langString
Ο Σέργιος, από την οικογένεια των Σεργίων, ήταν Δούκας της Νάπολης την περίοδο από το 1003 ή 1004 έως το 1034. Ονομαστικά ήταν υποτελής των Βυζαντινών, όπως ο πατέρας του πριν από αυτόν, είχε τους βυζαντινούς τίτλους του πρόξενου και του δουξ. Το 1030 με την βοήθεια του νορμανδού Ράινουλφ Ντρένγκοτ έδιωξε τον Πανδόλφο και ξαναπήρε πίσω το δουκάτο, δίνοντας στον Ράινουλφ σύζυγο την κόρη του και την περιοχή της Αβέρσα ως φέουδο. Με αγνώστου ονόματος γυναίκα απέκτησαν τέσσερα παιδιά : * Ιωάννης Ε΄, διαδοχός του σαν δουξ * Μαρίνος, κατείχε το αξίωμα του πρόξενου * Μπλάτα * Άννα rdf:langString
Sergius IV (died after 1036) was Duke of Naples from 1002 to 1036. He was one of the prime catalysts in the growth of Norman power in the Mezzogiorno in the first half of the eleventh century. He was nominally a Byzantine vassal, like his father, John IV, before him. rdf:langString
Сергий IV Неаполитанский (фр. Serge IV de Naples, итал. Sergio IV di Napoli) — герцог Неаполя в 1002—1034 годах. Первый из южноитальянских властителей предоставил норманнам феод, сделав их частью феодальной иерархии. В 1029 году Пандульф IV рассорился со своими наёмниками-норманнами во главе с Райнульфом Дренго. Сергий IV немедленно нанял норманнов и с их помощью освободил Неаполь от капуанского князя. В благодарность Сергий IV дал свою сестру в жёны Райнульфу Дренго и произвёл новоиспечённого зятя в графы Аверсы (1030 год). rdf:langString
Сергій IV (†1036) — неаполітанський дука (1002–1036), син дуки Іоанна IV. Виявився одним з перших правителів, які прискорили ріст могутності норманських завойовників у першій половині XI століття, формально був васалом Візантії. У 1034 Пандульф IV організував бунт у Сорренто та приєднав його до Капуї. Того ж року дружина Райнульфа померла, а тому він знову став прибічником Пандульфа IV. Сергій IV зрікся престолу, постригся у ченці і незадовго потому помер. Владу у дукаті спадкував його син Іоанн V. rdf:langString
rdf:langString سرجيوس الرابع من نابولي
rdf:langString Σέργιος Δ΄ της Νάπολης
rdf:langString Sergio IV de Nápoles
rdf:langString Sergius IV dari Napoli
rdf:langString Serge IV de Naples
rdf:langString Sergio IV di Napoli
rdf:langString Sergius IV van Napels
rdf:langString Sergius IV of Naples
rdf:langString Сергий IV (герцог Неаполя)
rdf:langString Сергій IV (неаполітанський дука)
xsd:integer 4220669
xsd:integer 905174150
xsd:integer 1002
rdf:langString سرجيوس الرابع (توفي بعد 1036) كان دوق نابولي 1002-1036. كان أحد المحفزات الرئيسية في نمو قوة النورمان في جنوب إيطاليا في النصف الأول من القرن الحادي عشر. كان اسميًا تابعًا بيزنطيًا مثل والده من قبله.
rdf:langString Ο Σέργιος, από την οικογένεια των Σεργίων, ήταν Δούκας της Νάπολης την περίοδο από το 1003 ή 1004 έως το 1034. Ονομαστικά ήταν υποτελής των Βυζαντινών, όπως ο πατέρας του πριν από αυτόν, είχε τους βυζαντινούς τίτλους του πρόξενου και του δουξ. Το 1024, παραδόθηκε στον Πελλεγκρίνο, αρχιεπίσκοπο της Κολωνίας και αρχιεπίσκοπο της Αγίας Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας, όταν ο τελευταίος ετοίμαζε να πολιορκήσει την Κάπουα εκ μέρους του αυτοκράτορα Ερρίκου Β΄. Ως αποτέλεσμα αυτού, κατηγορήθηκε για αδυναμία από τον Πρίγκιπα Πανδόλφο της Κάπουα, ο οποίος είχε ηττηθεί από τον Πελλεγκρίνο. Το 1026, ο Πανδόλφο, επιστρέφοντας από την αιχμαλωσία, πολιορκεί την παλιά του πρωτεύουσα, που τώρα κυβερνάται από τον Πανδόλφο Β΄, τον Κόμη του Τεάνο. Ο Βασίλειος Βοϊωάννης, ο Κατεπάνω της Ιταλίας, διαπραγματεύτηκε την παράδοση και έφερε τον Παντόλφο Β΄ στην στη Νάπολη, όπου ο Σέργιος του έδωσε άσυλο. Για αυτό, ο Σέργιος υπέστη την εχθρότητα του Πανδόλφο. Το επόμενο έτος (1027), όταν ο Βοϊωάννης ανακλήθηκε στην Κωνσταντινούπολη, ο Πανδόλφο επιτέθηκε στη Νάπολη και σε σύντομο χρονικό διάστημα τον συνέλαβε, προφανώς με δόλο. Ο Πάντολφο Β΄ διέφυγε στη Ρώμη και ο Σέργιο κρύφτηκε. Το 1030 με την βοήθεια του νορμανδού Ράινουλφ Ντρένγκοτ έδιωξε τον Πανδόλφο και ξαναπήρε πίσω το δουκάτο, δίνοντας στον Ράινουλφ σύζυγο την κόρη του και την περιοχή της Αβέρσα ως φέουδο. Το 1034, ο Πανδόλφο υποκίνησε μια εξέγερση στο Σορέντο και το προσάρτησε στην Κάπουα. Την ίδια χρονιά, η αδερφή του Δούκα της Νάπολης πέθανε και ο Ράινουλφ έκανε συμμαχία με τον Πανδόλφο . Απογοητευμένος και απελπισμένος, ο Σέργιος αποσύρθηκε σε μοναστήρι στο νησί Σαν Σαλβατόρε, όπου βρίσκεται τώρα το Καστέλ ντελ 'Όβο. Τον διαδέχθηκε ο γιος του, ο Ιωάννης Ε΄. Όταν ο Ιωάννης πήγε στην Κωνσταντινούπολη για να ζητήσει στρατιωτική βοήθεια από τους Βυζαντινούς, ο Σέργιος εγκατέλειψε για λίγο τη μονή για να ηγηθεί του Δουκάτου ως αντιβασιλέας. Με την επιστροφή του Ιωάννη, ο Σέργιος επέστρεψε στο μοναστήρι του, όπου έζησε τουλάχιστον μέχρι τον Ιούνιο του το 1036. Με αγνώστου ονόματος γυναίκα απέκτησαν τέσσερα παιδιά : * Ιωάννης Ε΄, διαδοχός του σαν δουξ * Μαρίνος, κατείχε το αξίωμα του πρόξενου * Μπλάτα * Άννα
rdf:langString Sergio IV (fallecido después de 1036) fue Duque de Nápoles entre 1002 y 1036. Favoreció de forma significativa el auge del poder normando en el Mezzogiorno durante la primera mitad del siglo XI. Nominalmente era vasallo de Bizancio, al igual que su padre Juan IV de Nápoles.
rdf:langString Sergius IV (wafat setelah 1036) merupakan Adipati Napoli sejak 1002 hingga 1036. Ia menjadi salah satu tokoh utama kebangkitan Norman di Mezzogiorno pada paruh pertama abad ke-11. Ia adalah vasal Bizantium, seperti ayahandanya, Yohanes IV.
rdf:langString Serge IV (mort après 1036) est duc de Naples de 1002 à 1036. Il est l’un des principaux acteurs de la montée en puissance des Normands dans le midi italien dans la première partie du XIe siècle. Comme son père avant lui, Serge IV relève en principe de la suzeraineté de l'empire byzantin.
rdf:langString Sergius IV (died after 1036) was Duke of Naples from 1002 to 1036. He was one of the prime catalysts in the growth of Norman power in the Mezzogiorno in the first half of the eleventh century. He was nominally a Byzantine vassal, like his father, John IV, before him. In 1024, he submitted to Pilgrim, Archbishop of Cologne, when the latter was besieging Capua on behalf of Emperor Henry II, though his own duchy was not threatened. By this he acquired a reputation for weakness in the eyes of Prince Pandulf IV of Capua, the Wolf of the Abruzzi, who had been defeated by Pilgrim. In 1026, Pandulf, returned from captivity, besieged his old capital, now ruled by Pandulf V, the count of Teano. Basil Boioannes, the Greek catapan of Italy, negotiated a surrender and gave Pandulf V safe conduct to Naples, where Sergius offered him asylum. By this, Sergius incurred Pandulf IV's enmity. In the next year (1027), after Sergius' ally Boioannes was recalled, Pandulf attacked Naples and quickly captured it, some say by treachery. Pandulf V fled to Rome and Sergius went into hiding. For Sergius, however, fortune reversed itself when Pandulf IV was abandoned by his Norman ally, Rainulf Drengot in 1029. Sergius and the Duke of Gaeta, his nephew, John V, sent an embassy to the Norman to ask his assistance in regaining the Neapolitan duchy. With Rainulf's help, Pandulf IV was chased from Naples and Sergius reinstated. Early in 1030, Sergius gave Rainulf the county of Aversa as a fief, the first Norman principality in the region. Sergius also gave his sister in marriage to the new count. In 1034, Pandulf IV instigated a revolt in Sorrento and annexed it to Capua. In the same year, Sergius' sister died and Rainulf returned to Pandulf's side. Broken in spirit, Sergius retired to the monastery of the Holy Saviour in insula maris, where the Castello del'Ovo now stands. He was succeeded by his son, John V. When John went to Constantinople seeking aid from the Byzantines, Sergius briefly came out of retirement to act as regent. On John's return, Sergius returned to his monastery, where he was still living as late as June 1036. He probably died shortly thereafter. His two retirements explain Amatus of Montecassino's reference to him twice becoming a monk.
rdf:langString Sergius IV was hertog van Napels van 1002 tot 1036. Hij was de zoon van .
rdf:langString Sergio IV di Napoli (... – Napoli, 1036) fu un duca che governò il Ducato di Napoli dal 1002 al 1036.
rdf:langString Сергий IV Неаполитанский (фр. Serge IV de Naples, итал. Sergio IV di Napoli) — герцог Неаполя в 1002—1034 годах. Первый из южноитальянских властителей предоставил норманнам феод, сделав их частью феодальной иерархии. Во время карательного похода императора Генриха II против капуанского князя Пандульфа IV (1024) Сергий IV, не дожидаясь подхода императорской армии, изъявил покорность. Сам Пандульф IV после длительной осады Капуи был взят в плен и увезён в Германию. Вернувшись из плена в 1026 году, Пандульф IV выбил из Капуи назначенного немцами князя , который нашёл убежище в Неаполе. Пандульф IV вслед за этим напал на Неаполь, преследуя соперника. Неаполь был взят Пандульфом IV, а Сергий IV удалился в изгнание. Впервые за время существования герцогства оно было захвачено врагами. В 1029 году Пандульф IV рассорился со своими наёмниками-норманнами во главе с Райнульфом Дренго. Сергий IV немедленно нанял норманнов и с их помощью освободил Неаполь от капуанского князя. В благодарность Сергий IV дал свою сестру в жёны Райнульфу Дренго и произвёл новоиспечённого зятя в графы Аверсы (1030 год). В 1034 году Пандульф IV инспирировал в принадлежавшем Неаполю Сорренто восстание и присоединил город к своим владениям. Райнульф Дренго, только что овдовев, моментально сменил фронт и поклялся в верности Пандульфу IV. Потрясённый предательством, Сергий IV удалился в монастырь, оставив власть своему сыну Иоанну V.
rdf:langString Сергій IV (†1036) — неаполітанський дука (1002–1036), син дуки Іоанна IV. Виявився одним з перших правителів, які прискорили ріст могутності норманських завойовників у першій половині XI століття, формально був васалом Візантії. У 1024 він підкорився архиєпископу Кельнському Пілігріму, який обложив Капую за наказом імператора Священної Римської імперії Генріха II. Цим вчинком він здобув репутацію слабкого правителя в очах князя Капуанського Пандульфа IV, який зазнав поразки від військ Пілігріма. У 1026 Пандульф IV повернувся з полону та обложив Капую, де уже правив Пандульф V, граф Теано. За посередництвом візантійського Бойоанна Пандульф V здався і отримав можливість утекти до Неаполя під захист Сергія IV. Через це Сергій став ворогом Пандульфа IV, який у 1027 напав на Неаполь і захопив місто. Пандульф V утік до Риму, а Сергій був змушений переховуватись. Проте удача повернулась обличчям до Сергія у 1029, коли норманський союзник Пандульфа IV Райнульф Дренгот відвернувся від нього. Сергій і герцог Гаетанський Іоанн V вислали посольство до норманів з проханням допомогти у поверненні Неаполя. За допомогою Райнульфа Сергій захопив Неаполь і відновив свою владу в дукаті. У 1030 Сергій надав Райнульфу графство Аверське як феод і видав за нього свою сестру. У 1034 Пандульф IV організував бунт у Сорренто та приєднав його до Капуї. Того ж року дружина Райнульфа померла, а тому він знову став прибічником Пандульфа IV. Сергій IV зрікся престолу, постригся у ченці і незадовго потому помер. Владу у дукаті спадкував його син Іоанн V.
xsd:nonNegativeInteger 3406

data from the linked data cloud