Second Triumvirate

http://dbpedia.org/resource/Second_Triumvirate an entity of type: Thing

El Segon Triumvirat consistí en una magistratura extraordinària de la República Romana, formada per Octavi, Marc Antoni i Marc Emili Lèpid l'any 40 aC. Si bé els tres homes havien rebut la magistratura per deu anys, no arribaren a acomplir-la: Marc Antoni i Octavi quedaren irreversiblement enfrontats, i Lèpid fou destituït de manera unilateral per Octavi el 35 aC. * Octavi C August, renebot de Juli Cèsar * M. E. Lèpid * Marc Antoni rdf:langString
Historio > Romio > Romia Respubliko > triumviroj > dua triumviraro La dua triumviraro (43-33 a.K.) konsistis el tri viroj, kiuj dividis Romion inter si: * Oktavio * Marko Antonio * Marko Lepido Antonio klare estis la plej bona generalo inter la tri, sed lia amoro por Kleopatra sklavigis lin kaj nubigis lian juĝon. Oktavio estis la heredinto de Julio Cezaro. Lepido estis venkita de Oktavio, kiu tiam batalis kontraŭ Antonio pri la imperio kaj fine venkis lin en la Batalo de Aktio je -31. Kvar jarojn post la batalo Oktavio fariĝis Aŭgusto Cezaro kaj imperiestro. rdf:langString
Le second triumvirat est une alliance politique de la Rome antique scellée à Bologne le 11 novembre -43 et rassemblant Marc Antoine, Lépide et Octave (futur Auguste). rdf:langString
Secondo triumvirato è il nome che gli storici danno all'alleanza stipulata il 26 novembre del 43 a.C. tra Ottaviano Augusto, Marco Antonio e Marco Emilio Lepido. Questa alleanza durò fino al 33 a.C., per dieci anni, ma non venne rinnovata. A differenza del primo triumvirato, che era solo un accordo privato, il secondo triumvirato fu una organizzazione ufficiale, anche se extracostituzionale, che ricevette l'imperium maius. rdf:langString
後三頭同盟是歷史學家給予屋大维(Augustus)、马克·安东尼(Marcus Antonius)和雷必达(Marcus Aemilius Lepidus)组成的官方政治同盟的名稱,大多數的歷史學家稱這三人組盟為“後三雄”,與凱撒、克拉蘇和庞培所組的“前三雄”分別。這同盟成立於公元前43年11月27日,維持至公元前33年。不同於較出名的前三頭同盟,後三頭同盟是官方組織(當時憲法未規定),在羅馬共和國獲法律認可取得壓倒性優勢,他們的統治大權高於其他地方官員,包括执政官。 rdf:langString
الثلاثية الثانية (Second Triumvirate). هو الاسم الذي يطلقه المؤرخون إلى التحالف السياسي الرسمي من إثر اغتيال يوليوس قيصر، والذي شكل في 26 نوفمبر 43 ق.م. كان هناك مدتان خمس سنوات، والذي يغطى الفترة من 43 قبل الميلاد—33 قبل الميلاد. تحالف ماركوس أنطونيوس إثر اغتيال قيصر مع أكتافيوس وليبيدوس مكونين التريومفيراتوس الثاني (43-33 ق.م.). انحلّ التريومفيراتوس سنة 33 ق.م. وأزيح ليبيدوس عن ساحة الأحداث بينما أدت الاختلافات بين أكتافيوس وماركوس أنطونيوس إلى نشوب حرب أهلية سنة 31 ق.م. انتهت بهزيمة هذا الأخير وحليفته كليوباترا السابعة في معركة أكتيوم البحرية انتحر على إثرها ماركوس أنطونيوس وذلك سنة 30 ق.م. rdf:langString
Jako druhý triumvirát se označuje spojenectví Gaia Julia Caesara Octavia (později Octavianus Augustus – tj. božský), Marka Antonia a Marka Aemilia Lepida, trvající od r. 43 př. n. l. do r. 33 př. n. l. V platnost vstoupil zákonem zvaným . rdf:langString
Η Δεύτερη Τριανδρία, λατιν.: Triumviratus (43–32 π.Χ.) ήταν μία πολιτική συμμαχία, που δημιουργήθηκε μετά τη δολοφονία του Ρωμαίου δικτάτορα Ιούλιου Καίσαρα, που περιελάμβανε τον υιοθετημένο γιο τού δικτάτορα Οκταβιανό (μελλοντικό αυτοκράτορα Αύγουστο) και τους δύο πιο σημαντικούς υποστηρικτές του δικτάτορα, τον Μάρκο Αντώνιο και τον Μάρκο Αιμίλιο Λέπιδο. Η τριανδρία για την οργάνωση της δημοκρατίας (λατινικά: tresviri rei publicae constituendae‎), όπως ήταν επίσημα γνωστή, κυβέρνησε τη Ρωμαϊκή Δημοκρατία ουσιαστικά ως στρατιωτική δικτατορία, με καθέναν από τους τρεις να αναλαμβάνει την ευθύνη ενός μεμονωμένου συνόλου επαρχιών. Σε αντίθεση με την προηγούμενη (Καίσαρας, Πομπήιος και Κράσσος), η Δεύτερη ήταν ένας επίσημος, νόμιμα εγκατεστημένος θεσμός, του οποίου η συντριπτική εξουσία στ rdf:langString
El Segundo Triunvirato fue una alianza por cinco años realizada entre Marco Antonio, César Octavio y Marco Emilio Lépido, tras el vacío de poder originado por el asesinato de Julio César. El 11 de noviembre de 43 a. C. se produce la entrevista de Bolonia, de la que sale el Segundo Triunvirato (43-38 a. C.). El 23 de noviembre de 43 a. C., con la Ley Titia se hace oficial dicho pacto, se limita su vigencia a cinco años, y se procede al reparto territorial: rdf:langString
Bigarren triunbiratua da historialariek Oktavio, Lepido eta Marko Antoniok osatutako itunari eman dioten izena. Lehen Triunbiratuak ez bezala, bigarrenak estatus ofiziala (nahiz eta legez kanpokoa) izan zuen. Ez zeukaten paregaberik, eta haien boterea kontsulenen gainean zegoen. Muga bakarra epea zen: 5 urteko agintaldia zen. rdf:langString
The Second Triumvirate was an extraordinary commission and magistracy created for Mark Antony, Marcus Aemilius Lepidus, and Octavian to give them practically absolute power. It was formally constituted by law on 27 November 43 BC with a term of five years; it was renewed in 37 BC for another five years before expiring in 32 BC. Constituted by the lex Titia, the triumvirs were given broad powers to make or repeal legislation, issue judicial punishments without due process or right of appeal, and appoint all other magistrates. The triumvirs also split the Roman world into three sets of provinces. rdf:langString
Triumviratus Kedua (bahasa Latin: Secundus Triumviratus) atau Triumviratus Yang Lain (bahasa Latin: Alter Triumviratus) adalah sebutan sejarawan bagi persekutuan politik Gaius Iulius Caesar Octavianus (Kaisar Agustus), Marcus Antonius (Markus Antonius), dan Marcus Aemilius Lepidus (Markus Lepidus) yang terbentuk secara resmi pada tanggal 27 November 43 SM berdasarkan (Undang-Undang Tisius). Sebagian pihak menganggap pengesahan Undang-Undang Tisius oleh senat sebagai peristiwa penamat riwayat Republik Romawi, sementara yang lain beranggapan bahwa Republik Romawi baru tamat seusai Pertempuran Aktion, atau seusai penobatan Oktavianus menjadi Kaisar Agustus pada tahun 27 SM. Triumviratus Kedua ditetapkan berjalan selama lima tahun, mulai tahun 43 SM sampai tahun 33 SM. Berbeda dari , Triumvir rdf:langString
제2차 삼두정치는 로마 공화정 말기인 기원전 43년 당시 로마의 유력자인 옥타비아누스, 마르쿠스 안토니우스, 레피두스가 결성한 일종의 정치, 군사적 협약을 말한다. 5년을 단위로 갱신되어 기원전 33년을 마지막으로 파기되었다. 제1차 삼두정치는 원로원의 눈을 피하기 위해 비밀리에 결성되었으나 제2차 삼두정치는 공인된 형태를 취했고 로마 공화정이 붕괴되고 제정으로 넘어가는 결정적인 사건중에 하나가 되었다. 기원전 43년 11월 26일 북이탈리아의 볼로냐에서 모인 카이사르파의 세사람 옥타비아누스, 레피두스, 안토니우스는 서로 다음과 같이 결의하였다. * "살생부"를 작성하여 반대파를 숙청함 * 옥타비아누스와 안토니우스는 공동으로 브루투스와 카시우스를 격파하고 그동안 레피두스는 본국에서 배후를 관리한다. 레피두스는 일찌감치 삼두정치의 무대에서 내려오고 이제 옥타비아누스와 안토니우스 두 사람이 제각기 자기의 영역에서 경쟁하게 되었다. 안토니우스는 이집트의 클레오파트라와 결합하고 옥타비아와 이혼했다. 제2차 삼두정치는 기원전 33년 종말을 고하고 로마는 안토니우스와 옥타비아누스의 내전으로 돌입했다. rdf:langString
Het tweede triumviraat of driemanschap (Latijn: triumviratus) is de naam door historici gegeven aan de officiële politieke alliantie die Gaius Julius Caesar (Octavianus) (later bekend als Augustus), Marcus Aemilius Lepidus en Marcus Antonius sloten op 26 november 43 v.Chr. Deze alliantie kreeg twee termijnen van elk vijf jaar en besloeg de periode van 43 tot 33 v.Chr. rdf:langString
O Segundo Triunvirato (associação política entre três homens) foi estabelecido em 43 a.C., na República Romana, entre Marco Antônio, Otávio e Lépido, prolongou-se até 33 a.C.. Ao contrário do primeiro triunvirato, um acordo informal entre Júlio César, Pompeu, o Grande e Marco Licínio Crasso, este triunvirato foi uma aliança política formal. Com o nome oficial de Triunviros para a Organização do Povo (em Latim: Triumviri Rei Publicae Constituendae Consulari Potestate), o triunvirato foi legislado pela Lex Titia e aprovado pela Assembleia do Povo, conferindo poderes universais aos três homens por um período de cinco anos. rdf:langString
II triumwirat – porozumienie zawarte w 43 r. p.n.e. pomiędzy Oktawianem, Markiem Antoniuszem i Markiem Lepidusem. Zostało powołane w celu uporządkowania sytuacji w Rzymie po śmierci Gajusza Juliusza Cezara i ukarania jego zabójców. Pod koniec października 43 roku p.n.e. trzej przywódcy obozu cezariańskiego spotkali się – zachowując wszelkie środki ostrożności (nie ufali bowiem sobie nawzajem) – na jednej z wysp na Padzie w pobliżu Bolonii i pod presją okoliczności, które niejako zmuszały ich do współdziałania, zawarli prywatne porozumienie w celu wspólnego rządzenia państwem. rdf:langString
Триумвира́т в Древнем Риме — коллегия трёх магистратов (от лат. vir,viris,m — муж), уполномоченных высшим законодательным органом государства. В период классической Республики триумвирами обычно назначались сенаторы, направляемые на завоёванные территории для выведения (основания) римских колоний. А в период кризиса Римской республики государственная власть дважды переходила от сената и магистратов к тройке людей (где каждый раз третий участник был слабее двух основных соперников), которых, согласно позднеантичной традиции, также стали именовать триумвирами. rdf:langString
Тріумвірат — у Стародавньому Римі — колегія трьох магістратів (від лат. virum — чоловік), уповноважених вищим законодавчим органом держави. У період класичної Республіки тріумвірами зазвичай призначалися сенатори, що направлялися на завойовані території для виведення (заснування) римських колоній. А в період кризи Римської республіки державна влада двічі переходила від сенату і магістратів до трійки людей (де кожен раз третій учасник був слабшим двох основних суперників), яких, згідно пізньоантичної традиції, також стали іменувати тріумвірами. rdf:langString
rdf:langString الحكم الثلاثي الثاني
rdf:langString Segon Triumvirat
rdf:langString Druhý triumvirát
rdf:langString Zweites Triumvirat
rdf:langString Δεύτερη Τριανδρία
rdf:langString Dua triumviraro
rdf:langString Segundo Triunvirato (Antigua Roma)
rdf:langString Bigarren Triunbiratua
rdf:langString Triumviratus Kedua
rdf:langString Secondo triumvirato
rdf:langString Second triumvirat
rdf:langString 제2차 삼두정치
rdf:langString Tweede triumviraat
rdf:langString II triumwirat
rdf:langString Second Triumvirate
rdf:langString Второй триумвират
rdf:langString Segundo Triunvirato
rdf:langString Другий тріумвірат
rdf:langString 后三头同盟
xsd:float 43.11222076416016
xsd:float 12.38888931274414
xsd:integer 67435
xsd:integer 1123989567
rdf:langString right
rdf:langString Coin with face and inscription
rdf:langString Two golden coins with faces and inscriptions
rdf:langString Coins of the triumvirs , bearing the inscription III vir R P C .
rdf:langString Antony with Octavian aureus.jpg
rdf:langString Lepidus.jpg
xsd:integer 400
xsd:string 43.11222222222222 12.38888888888889
rdf:langString الثلاثية الثانية (Second Triumvirate). هو الاسم الذي يطلقه المؤرخون إلى التحالف السياسي الرسمي من إثر اغتيال يوليوس قيصر، والذي شكل في 26 نوفمبر 43 ق.م. كان هناك مدتان خمس سنوات، والذي يغطى الفترة من 43 قبل الميلاد—33 قبل الميلاد. تحالف ماركوس أنطونيوس إثر اغتيال قيصر مع أكتافيوس وليبيدوس مكونين التريومفيراتوس الثاني (43-33 ق.م.). انحلّ التريومفيراتوس سنة 33 ق.م. وأزيح ليبيدوس عن ساحة الأحداث بينما أدت الاختلافات بين أكتافيوس وماركوس أنطونيوس إلى نشوب حرب أهلية سنة 31 ق.م. انتهت بهزيمة هذا الأخير وحليفته كليوباترا السابعة في معركة أكتيوم البحرية انتحر على إثرها ماركوس أنطونيوس وذلك سنة 30 ق.م. وخلافًا للثلاثية الأولى، الأكثر شهرة كانت الثلاثية الثانية رسمية السلطة في الدولة الرومانية الثلاثية الثانية، وأُعطت القانونية الكاملة.
rdf:langString El Segon Triumvirat consistí en una magistratura extraordinària de la República Romana, formada per Octavi, Marc Antoni i Marc Emili Lèpid l'any 40 aC. Si bé els tres homes havien rebut la magistratura per deu anys, no arribaren a acomplir-la: Marc Antoni i Octavi quedaren irreversiblement enfrontats, i Lèpid fou destituït de manera unilateral per Octavi el 35 aC. * Octavi C August, renebot de Juli Cèsar * M. E. Lèpid * Marc Antoni
rdf:langString Jako druhý triumvirát se označuje spojenectví Gaia Julia Caesara Octavia (později Octavianus Augustus – tj. božský), Marka Antonia a Marka Aemilia Lepida, trvající od r. 43 př. n. l. do r. 33 př. n. l. V platnost vstoupil zákonem zvaným . Na rozdíl od prvního triumvirátu byl druhý triumvirát oficiálně vyhlášen a přivlastnil si mnoho funkcí zvláště na úkor senátu, čímž definitivně odsoudil republikánské zřízení k zániku. Během trvání triumvirátu bylo zavražděno množství jeho odpůrců, mj. bratři Marcus Tullius a Quintus Tullius Ciceronovi. Po odstranění Lepida z veřejných funkcí Octavianem v r.36 př. n. l. se naplno rozhořel boj o moc mezi Octaviem a Antoniem, který vyvrcholil námořní bitvou u Actia r. 31 př. n. l. , ve které byl Antonius, na jehož straně stála egyptská královna Kleopatra VII., poražen. Záminkou pro tento boj bylo to, že Antonius uděloval území, které patřilo Římu, Egyptu, neboť Kleopatra VII. byla jeho milenkou. V roce 29 př. n. l. se pak Octavius přejmenoval na Augustus a stal se cenzorem, čímž získal všechny funkce. V roce 27 př. n. l. tyto funkce symbolicky vrátil senátu, jenže v senátu bylo na jeho pokyn jen 600 senátorů - jeho příznivců, kteří mu všechny funkce vrátili na doživotí. Poté nastolil principát jako první římský císař. Antonius je vyslán do Egypta, aby převzal moc nad Egyptem od Kleopatry, ale zamiluje se do Kleopatry a postaví se do čela Egypta proti Římu.
rdf:langString Η Δεύτερη Τριανδρία, λατιν.: Triumviratus (43–32 π.Χ.) ήταν μία πολιτική συμμαχία, που δημιουργήθηκε μετά τη δολοφονία του Ρωμαίου δικτάτορα Ιούλιου Καίσαρα, που περιελάμβανε τον υιοθετημένο γιο τού δικτάτορα Οκταβιανό (μελλοντικό αυτοκράτορα Αύγουστο) και τους δύο πιο σημαντικούς υποστηρικτές του δικτάτορα, τον Μάρκο Αντώνιο και τον Μάρκο Αιμίλιο Λέπιδο. Η τριανδρία για την οργάνωση της δημοκρατίας (λατινικά: tresviri rei publicae constituendae‎), όπως ήταν επίσημα γνωστή, κυβέρνησε τη Ρωμαϊκή Δημοκρατία ουσιαστικά ως στρατιωτική δικτατορία, με καθέναν από τους τρεις να αναλαμβάνει την ευθύνη ενός μεμονωμένου συνόλου επαρχιών. Σε αντίθεση με την προηγούμενη (Καίσαρας, Πομπήιος και Κράσσος), η Δεύτερη ήταν ένας επίσημος, νόμιμα εγκατεστημένος θεσμός, του οποίου η συντριπτική εξουσία στο Ρωμαϊκό κράτος είχε πλήρη νομική κύρωση και του οποίου η εξουσία υπερέβαινε της εξουσίας όλων των άλλων αξιωματούχων (magistrates), συμπεριλαμβανομένων των υπάτων. Η Τριανδρία αναγνωρίστηκε επίσημα από τη Σύγκλητο με τον Lex Titia τον Νοέμβριο του 43 π.Χ., δίνοντας στους τρείς άνδρες την ανώτατη εξουσία για πέντε χρόνια (μέχρι την 1η Ιανουαρίου 37 π.Χ.), και αναθέτοντάς τους το σημαντικό καθήκον να κυνηγήσουν τους συνωμότες, που εμπλέκονταν στη δολοφονία του Ιουλίου Καίσαρα, ιδιαίτερα τον Βρούτο και τον Κάσσιο Λογγίνο. Επισήμως θεοποίησε τον Καίσαρα ως Divus Julius το 42 π.Χ., και ο Καίσαρας Οκταβιανός έγινε στο εξής Divi filius ("υιός του Θεϊκού"). Για να εδραιώσει τη συμμαχία, ο Αντώνιος έδωσε τη θετή του κόρη Κλαυδία στον Οκταβιανό για γάμο και τα εδάφη της Ρώμης μοιράστηκαν μεταξύ των τριών ανδρών. Βλέποντας ότι η επιείκεια του Καίσαρα είχε ως αποτέλεσμα τη δολοφονία του, η Δεύτερη Tριανδρία επανέφερε την προγραφή, που είχε εγκαταλειφθεί από τον Σύλλα. Έτσι συμμετείχε νόμιμα στη δολοφονία μεγάλου αριθμού αντιπάλων της, προκειμένου να χρηματοδοτήσει 45 λεγεώνες της στον δεύτερο εμφύλιο πόλεμο εναντίον του Βρούτου και του Κάσσιου Λογγίνου. Ο Αντώνιος και ο Οκταβιανός τους νίκησαν στους Φιλίππους. Εκείνη την περίοδο, ο Αντώνιος παντρεύτηκε την αδελφή του Οκταβιανού, την Οκταβία. Η Δεύτερη Τριανδρία ήταν τελικά ασταθής και δεν μπόρεσε να αντέξει εσωτερικές ζηλοτυπίες και φιλοδοξίες. Ο Αντώνιος απεχθανόταν τον Οκταβιανό και περνούσε τον περισσότερο χρόνο του στην Ανατολή, ενώ ο Λέπιδος ευνοούσε τον Αντώνιο, αλλά ένιωθε να τον επισκιάζουν και οι δύο συνάδελφοί του. Μετά την εξέγερση της Σικελίας με επικεφαλής τον Σέξτο Πομπήιο, άρχισε μία διαμάχη μεταξύ του Λέπιδου και του Οκταβιανού σχετικά με την κατανομή των εδαφών. Ο Οκταβιανός κατηγόρησε τον Λέπιδο για σφετερισμό της εξουσίας στη Σικελία και απόπειρα εξέγερσης· το 36 π.Χ. ο Λέπιδος αναγκάστηκε να εξοριστεί στο Circeii (μεταξύ Ρώμης και Νάπολης) και του αφαιρέθηκαν όλα τα αξιώματα εκτός από εκείνο του Pontifex Maximus. Οι πρώην επαρχίες του αποδόθηκαν στον Οκταβιανό. Ο Αντώνιος εν τω μεταξύ νυμφεύτηκε την ερωμένη του Καίσαρα, την Κλεοπάτρα Ζ΄, σκοπεύοντας να χρησιμοποιήσει την μυθικά πλούσια Αίγυπτο ως βάση, για να κυριαρχήσει στη Ρώμη. Στη συνέχεια ξεκίνησε ένας τρίτος εμφύλιος πόλεμος μεταξύ του Οκταβιανού από τη μία και του Αντώνιου και της Κλεοπάτρας από την άλλη. Αυτός ο τελευταίος εμφύλιος πόλεμος κορυφώθηκε με την ήττα του τελευταίου στο Άκτιον (Actium) τον 31 π.Χ. Μετά οι δυνάμεις του Οκταβιανού κυνήγησαν τον Αντώνιο και την Κλεοπάτρα στην Αλεξάνδρεια, όπου και οι δύο αυτοκτόνησαν το 30 π.Χ. Με την πλήρη ήττα του Αντωνίου και την περιθωριοποίηση του Λέπιδου, ο Οκταβιανός, αφού αποκλήθηκε το 27 π.Χ. Αugustus (Σεβαστός), ένα όνομα που τον ανέβασε σε καθεστώς θεϊκότητας, παρέμεινε ως ο μοναδικός κύριος του Ρωμαϊκού κόσμου και προχώρησε στην καθιέρωση του Πριγκιπάτου ως ο πρώτος Ρωμαίος «Πρίγκιπας» (Αυτοκράτορας).
rdf:langString Historio > Romio > Romia Respubliko > triumviroj > dua triumviraro La dua triumviraro (43-33 a.K.) konsistis el tri viroj, kiuj dividis Romion inter si: * Oktavio * Marko Antonio * Marko Lepido Antonio klare estis la plej bona generalo inter la tri, sed lia amoro por Kleopatra sklavigis lin kaj nubigis lian juĝon. Oktavio estis la heredinto de Julio Cezaro. Lepido estis venkita de Oktavio, kiu tiam batalis kontraŭ Antonio pri la imperio kaj fine venkis lin en la Batalo de Aktio je -31. Kvar jarojn post la batalo Oktavio fariĝis Aŭgusto Cezaro kaj imperiestro.
rdf:langString El Segundo Triunvirato fue una alianza por cinco años realizada entre Marco Antonio, César Octavio y Marco Emilio Lépido, tras el vacío de poder originado por el asesinato de Julio César. El 11 de noviembre de 43 a. C. se produce la entrevista de Bolonia, de la que sale el Segundo Triunvirato (43-38 a. C.). El 23 de noviembre de 43 a. C., con la Ley Titia se hace oficial dicho pacto, se limita su vigencia a cinco años, y se procede al reparto territorial: * La mitad oriental del territorio romano (Galia Cisalpina) para Marco Antonio. * La mitad occidental del territorio romano (Galia Narbonense e Hispania) para Octavio. * África para Lépido. * Las islas de Sicilia, Cerdeña y Córcega estaban controladas por Sexto Pompeyo, que resistía controlando este territorio durante el principio del triunvirato. A comienzos del año 37 a. C., Augusto y Marco Antonio renovaron sus poderes triunvirales por un periodo de cinco años sin la mediación de un plebiscito.​ La denominación oficial de este triunvirato era Triumviri Rei Publicae Constituendae Consulari Potestate (en español: Triunvirato para la Constitución de la República con Poder Consular; abreviado en Latín como: III VIR RPC). El poder con el que contaban los triunviros era muy superior al que poseían todos los demás hombres de estado juntos, dándoles una increíble libertad de acción y decisión en la política Romana. Su poder era prácticamente ilimitado, siendo el margen de cinco años el único freno o "control" a su mando, aunque de todas maneras, este podía ser renovado (como así fue en su momento). Si bien los integrantes del triunvirato poseían un poder superior al consulado, como su mismo nombre indica, estos también serían designados como Cónsules, lo que no deja de ser algo irónico.
rdf:langString Bigarren triunbiratua da historialariek Oktavio, Lepido eta Marko Antoniok osatutako itunari eman dioten izena. Lehen Triunbiratuak ez bezala, bigarrenak estatus ofiziala (nahiz eta legez kanpokoa) izan zuen. Ez zeukaten paregaberik, eta haien boterea kontsulenen gainean zegoen. Muga bakarra epea zen: 5 urteko agintaldia zen. Proskripzioak berreskuratu zituzten ogasun publikoa betetzeko. Biktima nabarmenena Marko Tulio Zizeron izan zen. Zesarren aurkari zaharra ez ezik, Marko Antonio ere gogor kritikatu zuen Filipiketan. Haren anaia Kinto Tulio Zizeronen kontra ere jo zuten. Ezusteko handiagoa zen Luzio Julio Zesarrena, zein Zesarren lagun eta laguntzaile ohia nahiz Marko Antonioren osaba zen. Zesarren hiltzaileek, Marko Brutok eta Kasiok, ekialdeko probintzien agintea zeukaten. Oktaviok eta Marko Antoniok menderatu zituzten Filipoko bi batailetan, eta hiltzaileek bere burua hil zuten. K.a. 42an, triunbiroek probintziak haien artean banatu zituzten. Oktaviok mendebaldea hartu zuen, Marko Antoniok ekialdea eta Lepidok Afrika. Marko Antoniok ekialdeko probintziak erreformatzen zituen bitartean, Oktaviok Sexto Ponpeio pirata, Ponpeio Handiaren semea, eraso eta garaitu zuen. Kanpainak Oktavioren laguntzaileak, Marko Vispasiano Agripak, burutu zuen. Agripa K.a. 37an izan zen kontsul, eta triunbiraldia beste bost urterako luzatu zien. Lehen Triunbiratuak bezala, Bigarrenak ezin izan zituen osatzaileen jelosiak eta handinahiak jasan. Lepido, beste bien itzalpean beti, saiatu zen Oktavioren legio garaileen menpea hartzen. Hori zela kausa, Oktaviok triunbiratutik bota zuen, nahiz eta pontifex karguan jarraitzea utzi zion. Marko Antoniok, Oktavioren arrebarekin ezkondu arren, ez zuen Kleopatrarekiko harremana ezkutatzen. Horretaz baliatuta, Oktaviok iritzi publikoa Marko Antonioren kontra jarri zuen. K.a. 33an, triunbiraldia bukatu bazen ere, Marko Antoniok triunbiro titulua erabiltzen segi zuen. Oktaviok, Marko Antonioren testamentua ilegalki eskuratutakoan, ozenki irakurri zuen Erroman. Kleopatrarekin izandako seme-alabak oinordeko izendatzen ziren eta Alexandrian ehorzteko nahia adierazi zuen Marko Antoniok. Erromak, asaldatuta, gerra deklaratu zion. K.a. 31an, Aktio batailan, Oktaviok Marko Antonio eta Kleopatraren tropak menderatu zituen. Garatitutakoek, Egiptora ihes eginda, bere buruaz beste egin zuten Alexandrian K.a. 30ean. Lepidoren bazterketari eta garaipen horri esker, Oktavio Erromako buru bakarra eta ukaezina bihurtu zen. Errepublikaren garaia bukatu eta Inperioarena hasi zen.
rdf:langString Triumviratus Kedua (bahasa Latin: Secundus Triumviratus) atau Triumviratus Yang Lain (bahasa Latin: Alter Triumviratus) adalah sebutan sejarawan bagi persekutuan politik Gaius Iulius Caesar Octavianus (Kaisar Agustus), Marcus Antonius (Markus Antonius), dan Marcus Aemilius Lepidus (Markus Lepidus) yang terbentuk secara resmi pada tanggal 27 November 43 SM berdasarkan (Undang-Undang Tisius). Sebagian pihak menganggap pengesahan Undang-Undang Tisius oleh senat sebagai peristiwa penamat riwayat Republik Romawi, sementara yang lain beranggapan bahwa Republik Romawi baru tamat seusai Pertempuran Aktion, atau seusai penobatan Oktavianus menjadi Kaisar Agustus pada tahun 27 SM. Triumviratus Kedua ditetapkan berjalan selama lima tahun, mulai tahun 43 SM sampai tahun 33 SM. Berbeda dari , Triumviratus Kedua adalah lembaga negara yang dibentuk secara resmi, memiliki kekuasaan yang sangat besar di negara Republik Romawi berikut kewenangan penuh untuk menjalankannya, serta mengemban imperium maius (kewenangan memerintah tertinggi) mengatasi seluruh kewenangan memerintah yang dimiliki magistratus (pejabat negara) lain, termasuk konsul.
rdf:langString The Second Triumvirate was an extraordinary commission and magistracy created for Mark Antony, Marcus Aemilius Lepidus, and Octavian to give them practically absolute power. It was formally constituted by law on 27 November 43 BC with a term of five years; it was renewed in 37 BC for another five years before expiring in 32 BC. Constituted by the lex Titia, the triumvirs were given broad powers to make or repeal legislation, issue judicial punishments without due process or right of appeal, and appoint all other magistrates. The triumvirs also split the Roman world into three sets of provinces. The triumvirate, formed in the aftermath of a , emerged as a force to reassert Caesarian control over the western provinces and wage war on the liberatores led by the men who assassinated Julius Caesar. After proscriptions, purging the senatorial and equestrian orders, and a brutal civil war, the liberatores were defeated at the Battle of Philippi. After Philippi, Antony and Octavian took the east and west, respectively, with Lepidus confined to Africa. Octavian and Antony were pushed to cooperation, in part by their soldiers, and the triumvirs had their legal arrangement renewed for another five years in 37 BC. Eventually, after Antony's defeat in Parthia and Octavian's victory over remnant Pompeians in Sicily, Octavian forced Lepidus from the triumvirate in 36 BC. Relations between the two remaining triumvirs broke down in the late 30s BC before they fought a final war, from which Octavian emerged the victor.
rdf:langString Le second triumvirat est une alliance politique de la Rome antique scellée à Bologne le 11 novembre -43 et rassemblant Marc Antoine, Lépide et Octave (futur Auguste).
rdf:langString 제2차 삼두정치는 로마 공화정 말기인 기원전 43년 당시 로마의 유력자인 옥타비아누스, 마르쿠스 안토니우스, 레피두스가 결성한 일종의 정치, 군사적 협약을 말한다. 5년을 단위로 갱신되어 기원전 33년을 마지막으로 파기되었다. 제1차 삼두정치는 원로원의 눈을 피하기 위해 비밀리에 결성되었으나 제2차 삼두정치는 공인된 형태를 취했고 로마 공화정이 붕괴되고 제정으로 넘어가는 결정적인 사건중에 하나가 되었다. 기원전 43년 11월 26일 북이탈리아의 볼로냐에서 모인 카이사르파의 세사람 옥타비아누스, 레피두스, 안토니우스는 서로 다음과 같이 결의하였다. * "살생부"를 작성하여 반대파를 숙청함 * 옥타비아누스와 안토니우스는 공동으로 브루투스와 카시우스를 격파하고 그동안 레피두스는 본국에서 배후를 관리한다. 기원전 42년 필리핀전투에서 브루투스와 카시우스를 격퇴한 뒤 옥타비아누스는 서부를, 안토니우스는 동부를 각각 분담하여 복구한다며 나누어 통치했다. 안토니우스가 이집트에서 클레오파트라 7세와 화려한 궁정생활을 하는 동안 이탈리아에서는 안토니우스의 동생 와 그의 아내 풀비아가 반란을 일으켰고 옥타비아누스에게 진압되는 일이 일어났다. 안토니우스는 당장 이 반란이 자신과 관계없다고 주장하고 삼두정치의 세사람은 기원전 40년 브린디시에서 다시 만나 서로의 통치영역을 재확인했다. 또한 옥타비아누스는 누나인 옥타비아를 안토니우스와 결혼시켜 동맹을 강화했다. 그 후 옥타비아누스는 섹스투스 폼페이우스와 다시 협정을 맺고 서로의 적대행위를 종결했다. 레피두스는 일찌감치 삼두정치의 무대에서 내려오고 이제 옥타비아누스와 안토니우스 두 사람이 제각기 자기의 영역에서 경쟁하게 되었다. 안토니우스는 이집트의 클레오파트라와 결합하고 옥타비아와 이혼했다. 제2차 삼두정치는 기원전 33년 종말을 고하고 로마는 안토니우스와 옥타비아누스의 내전으로 돌입했다.
rdf:langString Het tweede triumviraat of driemanschap (Latijn: triumviratus) is de naam door historici gegeven aan de officiële politieke alliantie die Gaius Julius Caesar (Octavianus) (later bekend als Augustus), Marcus Aemilius Lepidus en Marcus Antonius sloten op 26 november 43 v.Chr. Deze alliantie kreeg twee termijnen van elk vijf jaar en besloeg de periode van 43 tot 33 v.Chr. In tegenstelling tot het zogenaamde "eerste triumviraat", was het tweede triumviraat een officiële (zij het een uitzonderlijke) instantie, waarvan de verregaande bevoegdheden over de Romeinse staat volledige kracht van wet werd gegeven. Bovendien bezaten de triumviri ("driemannen", de leden van het triumviraat) een imperium maius, dat dat van alle andere magistraten overtrof, inclusief dat van de consuls.
rdf:langString Secondo triumvirato è il nome che gli storici danno all'alleanza stipulata il 26 novembre del 43 a.C. tra Ottaviano Augusto, Marco Antonio e Marco Emilio Lepido. Questa alleanza durò fino al 33 a.C., per dieci anni, ma non venne rinnovata. A differenza del primo triumvirato, che era solo un accordo privato, il secondo triumvirato fu una organizzazione ufficiale, anche se extracostituzionale, che ricevette l'imperium maius.
rdf:langString II triumwirat – porozumienie zawarte w 43 r. p.n.e. pomiędzy Oktawianem, Markiem Antoniuszem i Markiem Lepidusem. Zostało powołane w celu uporządkowania sytuacji w Rzymie po śmierci Gajusza Juliusza Cezara i ukarania jego zabójców. Pod koniec października 43 roku p.n.e. trzej przywódcy obozu cezariańskiego spotkali się – zachowując wszelkie środki ostrożności (nie ufali bowiem sobie nawzajem) – na jednej z wysp na Padzie w pobliżu Bolonii i pod presją okoliczności, które niejako zmuszały ich do współdziałania, zawarli prywatne porozumienie w celu wspólnego rządzenia państwem. Głównym punktem zawartego porozumienia było ustanowienie nadzwyczajnego kolegialnego urzędu dyktatorskiego, który miał nosić nazwę tresviri rei publicae constituendae, tzn. kolegium trzech dla zaprowadzenia porządku w państwie. 27 listopada 44 r. p.n.e. na mocy ustawy trybuńskiej lex Titia urząd ten został sojusznikom powierzony do 31 grudnia 38 roku p.n.e. Choć nazwa urzędowa mogłaby to sugerować, celem triumwiratu nie było zreformowanie systemu politycznego Republiki, lecz rozprawienie się z zabójcami Cezara, którzy przez nowych dyktatorów uważani byli również za wrogów państwa rzymskiego. Triumwirom przyznano szerokie kompetencje, które obejmowały nie tylko Rzym oraz Italię, lecz także Imperium Romanum. Z uwagi na perspektywę rychłej wojny z zabójcami Cezara uzyskali możliwość zadbania o to, by podczas ich nieobecności w Rzymie nie mogło dojść do nowego przewrotu politycznego. Chodziło przy tym nie tylko o to, że podobnie jak dyktator Cezar mogli z wyprzedzeniem na kilka kolejnych lat obsadzić swoimi zwolennikami „standardowe” urzędy i zachowali decydujący wpływ na rezultaty wyborów, które formalnie nadal przeprowadzano, lecz przede wszystkim o przyznanie im prawa do rozprawienia się z – faktycznymi i rzekomymi – wrogami w Rzymie i w Italii w taki sposób, w jaki uczynił to dyktator Sulla. Poza tym zostało im też przyznane prawo do wywłaszczenia osiemnastu gmin posiadających duże areały żyznych ziem uprawnych, które miały zostać rozparcelowane i przydzielone żołnierzom po zakończeniu wojny. Triumwirowie podzielili się zadaniami w taki sposób, że Antoniusz i Oktawian mieli prowadzić działania wojenne na Wschodzie, a Lepidus miał podczas ich nieobecności pilnować spraw w Rzymie. Władza urzędowa, którą posiadali triumwirowie, była formalnie równa władzy konsularnej, lecz w przeciwieństwie do konsulów każdy z dyktatorów otrzymał w zarząd prowincję: Lepidus obie prowincje hiszpańskie oraz Galię Narbońską, Antoniusz – zgodnie z ustawą z 44 roku – Galię Przedalpejską oraz podbitą przez Cezara Galię Zaalpejską. Oktawian musiał się na razie zadowolić pozycją „młodszego wspólnika” – przyznano mu obie prowincje afrykańskie, tzn. prowincję Africa oraz utworzoną na terytorium niemal całkowicie zaanektowanego przez Cezara królestwa Numidii prowincję Africa nova, a także Sycylię i Sardynię; najpierw jednak musiał podjąć starania, aby faktycznie objąć je w posiadanie. W wypadku obu wysp udaremnił mu to Sekstus Pompejusz, którego flota panowała na morzu. O tym, że Oktawian mimo jego udanego „zamachu stanu” z sierpnia 43 r. p.n.e. był przez Marka Antoniusza spychany na drugi plan, świadczyć może fakt, że dopiero co zdobyty urząd konsula musiał przekazać jednemu z jego zauszników, Publiuszowi Wentydiuszowi. Wywłaszczenie całych gmin odłożono na czas po zakończeniu wojny z zabójcami Cezara, jednak proskrypcje według sullańskiego wzorca rozpoczęto natychmiast. Ofiarą tej fali terroru padło podobno ok. 300 senatorów oraz 2000 ekwitów. Nawet jeśli komuś udało się uciec lub ukryć, jego majątek i tak był konfiskowany przez triumwirów, którzy przede wszystkim zainteresowani byli zgromadzeniem środków na sfinansowanie planowanych operacji militarnych. Jednak choć w wyniku proskrypcji w ich ręce wpadły majątki o olbrzymiej wartości, nadal brakowało im jeszcze 200 milionów denarów. Aby je zdobyć, sojusznicy zarządzili, że do kasy państwowej mają być odprowadzone półroczne dochody z nieruchomości (domów i gruntów), a majątki o wartości wyższej niż 100 000 denarów obłożyli pożyczką przymusową w wysokości 2%. Prócz tego wprowadzony został podatek od niewolników, a w Italii przywrócono cła. Planowano również opodatkowanie osobistego majątku 1400 zamożnych rzymskich matron, lecz z powodu ich gwałtownych protestów z tego projektu zrezygnowano. Wschód nie doświadczył wprawdzie okrucieństw proskrypcji, ale także tam Brutus i Kasjusz z całą bezwzględnością ściągali z ludności pieniądze potrzebne na cele wojskowe. Dwa niezależne państwa, które chciały zachować swoją neutralność, republika morska Rodos oraz Związek Licyjski w południowej części Azji Mniejszej, latem 42 roku zostały zmuszone przez rzymskich wodzów do podporządkowania się ich woli. Rodos zostało zdobyte przez wojsko Kasjusza, a dzięki temu zgarnął on pieniądze i cenne kruszce o wartości 8000 talentów, czyli 48 milionów denarów. Następnie, w 42 p.n.e., doszło do bitwy pod Filippi, gdzie triumwirowie pokonali zabójców Cezara. Później podzielili między siebie rzymskie imperium. Podział zmieniał się kilkukrotnie. Ostatecznie Antoniusz otrzymał Wschód, Oktawian Zachód, a Lepidus Afrykę. Italia miała być prowincją wspólną, Oktawian miał dopilnować przydziału ziemi w Italii weteranom. Triumwirat rozpadł się po usunięciu Lepidusa w roku 36 p.n.e. W 32 p.n.e. doszło do wojny między Markiem Antoniuszem i Oktawianem. W następnym roku Antoniusz przegrał bitwę pod Akcjum, a następnie popełnił samobójstwo (30 p.n.e.). Oktawian został jedynowładcą i pierwszym cesarzem Rzymu.
rdf:langString O Segundo Triunvirato (associação política entre três homens) foi estabelecido em 43 a.C., na República Romana, entre Marco Antônio, Otávio e Lépido, prolongou-se até 33 a.C.. Ao contrário do primeiro triunvirato, um acordo informal entre Júlio César, Pompeu, o Grande e Marco Licínio Crasso, este triunvirato foi uma aliança política formal. Com o nome oficial de Triunviros para a Organização do Povo (em Latim: Triumviri Rei Publicae Constituendae Consulari Potestate), o triunvirato foi legislado pela Lex Titia e aprovado pela Assembleia do Povo, conferindo poderes universais aos três homens por um período de cinco anos. A constituição do Segundo Triunvirato e atribuição de poderes excepcionais a António, Otávio e Lépido justificou-se no período de crise sem precedentes que se seguiu ao assassinato de Júlio César nos Idos de Março de 44 a.C. Otávio então com cerca de 20 anos era filho adotivo do ditador, António e de Lépido dois dos seus comandantes de maior confiança; todos ambicionavam poder e vingança. A primeira ação dos triúnviros foi a de eliminar todos os homens que conspiraram contra César - Cícero foi uma das vítimas – e perseguir Bruto e Cássio que entretanto haviam se refugiado na Grécia. Tirando Lépido, que era uma figura de consenso e sem grande ambição política, Otávio e António odiavam-se e conspiraram um contra o outro desde a formação do triunvirato. Em 38 a.C. o acordo foi renovado por mais cinco anos, mas as relações entre os três estavam longe de ser amigáveis. Lépido foi afastado do poder e exilado de Roma na sequência de uma manobra política falhada, enquanto António, estacionado com o exército no Egito, atacava Otávio com todas as armas. Finalmente em 33 a.C., o triunvirato chegou ao fim e António e Otávio entraram na guerra aberta que haveria de resultar na Batalha de Áccio (31 a.C.) e no suicídio do primeiro. Com os seus pares afastados do poder, Otaviano ficou sozinho para governar Roma. Em 27 a.C., Otávio aceitou o título de augusto e este ano é considerado pela historiografia como o início do Império Romano. * Marco Antônio * Otávio, busto no Museu Nacional Romano * Lépido, imagem em moeda
rdf:langString Триумвира́т в Древнем Риме — коллегия трёх магистратов (от лат. vir,viris,m — муж), уполномоченных высшим законодательным органом государства. В период классической Республики триумвирами обычно назначались сенаторы, направляемые на завоёванные территории для выведения (основания) римских колоний. А в период кризиса Римской республики государственная власть дважды переходила от сената и магистратов к тройке людей (где каждый раз третий участник был слабее двух основных соперников), которых, согласно позднеантичной традиции, также стали именовать триумвирами. В октябре 43 г. до н. э. Марк Антоний, Октавиан и Марк Эмилий Лепид, объединившиеся против убийц Юлия Цезаря — Марка Юния Брута и Гая Кассия Лонгина, сопровождаемые войсками, встретились на реке Рено близ города Бононии в Северной Италии и заключили соглашение, известное под названием второго триумвирата. Этот союз просуществовал с 43 по 36 г. (формально до 31 до н. э.), и был, в отличие от первого триумвирата, утверждён комициями, и триумвиры получили чрезвычайные полномочия «для устройства государственных дел». Таким образом, второй триумвират был не просто соглашением частных лиц (как первый), а публично-правовым органом (обычно его относят к экстраординарным магистратурам). Свою власть триумвиры использовали для распределения между собой провинций и организации проскрипций против политических противников. После битвы при Филиппах (42 г. до н. э.) Лепид получил при разделе провинций только Африку, а в 36 г. до н. э., после победы Октавиана над Секстом Помпеем был совершенно отстранён от государственных дел. Распался союз в результате противоречий между триумвирами, главным образом между Октавианом и Марком Антонием, что привело в 31 г. до н. э. к новой кровопролитной гражданской войне. В сражении у мыса Акций 2 сентября 31 г. до н. э. полководец Октавиана Агриппа нанёс Антонию решающее поражение. В 30 г. до н. э., после самоубийства Антония и его последней супруги, египетской царицы Клеопатры VII, Октавиан остался единоличным повелителем Римской империи.
rdf:langString 後三頭同盟是歷史學家給予屋大维(Augustus)、马克·安东尼(Marcus Antonius)和雷必达(Marcus Aemilius Lepidus)组成的官方政治同盟的名稱,大多數的歷史學家稱這三人組盟為“後三雄”,與凱撒、克拉蘇和庞培所組的“前三雄”分別。這同盟成立於公元前43年11月27日,維持至公元前33年。不同於較出名的前三頭同盟,後三頭同盟是官方組織(當時憲法未規定),在羅馬共和國獲法律認可取得壓倒性優勢,他們的統治大權高於其他地方官員,包括执政官。
rdf:langString Тріумвірат — у Стародавньому Римі — колегія трьох магістратів (від лат. virum — чоловік), уповноважених вищим законодавчим органом держави. У період класичної Республіки тріумвірами зазвичай призначалися сенатори, що направлялися на завойовані території для виведення (заснування) римських колоній. А в період кризи Римської республіки державна влада двічі переходила від сенату і магістратів до трійки людей (де кожен раз третій учасник був слабшим двох основних суперників), яких, згідно пізньоантичної традиції, також стали іменувати тріумвірами. У жовтні 43 року до н. е. Марк Антоній, Октавіан та Марк Емілій Лепід, об'єдналися проти вбивць Юлія Цезаря — Марка Юнія Брута і Гая Кассія Лонгіна. Їх війська, зустрілися на річці поблизу міста Бононії в Північній Італії і уклали угоду, відому під назвою другого тріумвірату. Цей союз проіснував з 43 по 36 рік (формально до 31 до н. е.), і на відміну від першого тріумвірату, був затверджений коміціямі, і тріумвіри одержали надзвичайні повноваження «для влаштування державних справ». Таким чином, другий тріумвірат був не просто угодою приватних осіб (як перший), а публічно-правовим органом (зазвичай його відносять до екстраординарних магістратур). Свою владу вони використовували для розподілу між собою провінцій і організації проскрипцій проти політичних супротивників. Після битви при Філіппах (42 р. до н. е.) Лепід отримав при розділі провінцій тільки Африку, а в 36 р. до н. е., після перемоги Октавіана над Секстом Помпеєм був зовсім усунутий від державних справ. Розпався союз в результаті протиріч між тріумвірами, головним чином між Октавіаном та Марком Антонієм, що призвело в 31 році до н. е. до нової кровопролитної громадянської війни. У битві біля мису Акцій 2 вересня 31 р. до н. е. полководець Октавіана Марк Віпсаній Агріппа завдав вирішальної поразки Антонію. У 30 р. до н. е., після самогубства Антонія і його останньої дружини, єгипетської цариці Клеопатри VII, Октавіан залишився одноосібним володарем Римської імперії.
xsd:nonNegativeInteger 55135
<Geometry> POINT(12.388889312744 43.11222076416)

data from the linked data cloud