Scythian religion
http://dbpedia.org/resource/Scythian_religion
La religión escita es el conjunto de la mitología, las prácticas rituales y las creencias de los escitas, pueblos antiguos de origen iranio que dominaron las estepas desde el mar Negro al mar Caspio durante la Antigüedad clásica. Lo poco que se conoce de la religión procede de la obra del historiador y etnógrafo griego del siglo V a. C. Heródoto. Se asume que las creencias de los escitas estaban relacionadas con la antigua religión protoindoeuropea, y que posteriormente fue influenciada por los mitos de pueblos protoeslavos y turcos, así como la mitología de los osetios, cuyas tradiciones se creen que proceden de los escitas.
rdf:langString
La religion scythe est l'ensemble des récits mythologiques, pratiques rituelles et croyances des Scythes, un des peuples iraniens qui ont occupé la steppe pontique et de la Caspienne dans l'Antiquité classique. Le peu que l'on sait de la religion est tiré de l'ouvrage de l'historien et ethnographe grec du Ve siècle Hérodote. Il est supposé qu'elle est liée à la plus ancienne religion proto-indo-iranienne, et a influencé plus tard les mythologies slaves, hongroise et turque, ainsi que les traditions ossètes qu'on pense descendantes de la mythologie scythe.
rdf:langString
Religião cita refere-se à mitologia, às práticas rituais e crenças dos citas, um antigo povo iraniano que dominou a estepe pôntico-cáspia ao longo da Antiguidade Clássica. O pouco que se conhece desta religião foi extraído da obra do historiador grego Heródoto, composta no século V a.C. Presume-se que a religião cita tenha relações com a que a antecedeu, e que tenha influenciado mitologias posteriores, como a eslava e a turcomana, bem como as que, acredita-se, seriam descendentes diretas da mitologia cita.
rdf:langString
Ски́фская мифоло́гия — совокупность мифологических воззрений скифов, ираноязычного народа, в I тысячелетии до н. э. населявшего Северное Причерноморье.
rdf:langString
دين وأساطير سكيثية (بالإنجليزية: Scythian religion) كل ما نعرفه عن دين السكيثيين موجود في ثلاثة فصول من هيرودوت. وكانت الديانة السكيثية نوعًا من الديانات الإيرانية ما قبل الزرادشتية واختلفت عن الأفكار الإيرانية ما بعد الزرادشتية. كان الاعتقاد السكيثي أكثر قدما من الزرادشتية والنظام الهندوسي. كان استخدام القنب هو للحث على النشوة الروحية والعرافة من قبل العازفين سمة من سمات نظام المعتقدات السكيثية. كان لدى السكيثيين كهنة محترفين، ولكن من غير المعروف أنهم شكلوا طبقة وراثية. من بين الكهنة كانت هناك مجموعة منفصلة، Enarei، التي عبدت الإلهة أرغيمباسا وتوصلت إلى هويات أنثوية.
rdf:langString
The Scythian religion refers to the mythology, ritual practices and beliefs of the Scythian cultures, a collection of closely related ancient Iranian peoples who inhabited Central Asia and the Pontic–Caspian steppe in Eastern Europe throughout Classical Antiquity, spoke the Scythian language (itself a member of the Eastern Iranian language family), and which included the Scythians proper, the Cimmerians, the Sarmatians, the Alans, the Sindi, the Massagetae and the Saka.
rdf:langString
Скіфський пантеон та міфічні персонажі — реєстр імен скіфо-сколотських міфічних героїв та імен скіфських богів, які відомі нам з різних джерел доби античності. Деякі з богів названі грецькими іменами, без згадки власне скіфських. Не виключаючи в цілому концепції «семибожності» скіфського пантеону, слід зауважити, що навряд чи він відповідав тому переліку, який наведено Геродотом. Принаймні, наразі відомо ще декілька теонімів, які могли бути як іменами богів чи богинь з геродотового переліку, так й іменами інших представниць чи представників пантеону скіфів європейських.
rdf:langString
rdf:langString
Scythian religion
rdf:langString
دين وأساطير سكيثية
rdf:langString
Religión escita
rdf:langString
Religion scythe
rdf:langString
Religião cita
rdf:langString
Скифская мифология
rdf:langString
Скіфський пантеон та міфічні персонажі
xsd:integer
14499166
xsd:integer
1116638964
rdf:langString
right
rdf:langString
A lion and a cheetah attacking a pig from the Tovsta Mohyla gold pectoral
rdf:langString
Griffins attacking a horse from the Tovsta Mohyla gold pectoral
rdf:langString
center
rdf:langString
vertical
rdf:langString
Scythian gold pectoral Tovsta Mohyla .jpg
xsd:integer
250
rdf:langString
دين وأساطير سكيثية (بالإنجليزية: Scythian religion) كل ما نعرفه عن دين السكيثيين موجود في ثلاثة فصول من هيرودوت. وكانت الديانة السكيثية نوعًا من الديانات الإيرانية ما قبل الزرادشتية واختلفت عن الأفكار الإيرانية ما بعد الزرادشتية. كان الاعتقاد السكيثي أكثر قدما من الزرادشتية والنظام الهندوسي. كان استخدام القنب هو للحث على النشوة الروحية والعرافة من قبل العازفين سمة من سمات نظام المعتقدات السكيثية. أهم مصدر أدبي لدينا عن الدين السكيثيين هو هيرودوت. وفقًا له، فإن الإله الرائد في البانثيون السكيثي كان ، الذي قارنه بالإلهة اليونانية هيستيا. تم استبدال تابيتي في نهاية المطاف بواسطة Atar (هو مفهوم الزرادشتية للنار المقدسة)، وآجني، إله النار عند الهند الآريين. يمكن إرجاع معظم أسماء الآلهة السكيثية إلى الجذور الإيرانية. يذكر هيرودوت أن ثايجيماساداس كان يعبد من قبل السكيثيين الملكيين فقط، بينما يعبد الجميع الآلهة المتبقية. ويذكر أيضًا أن «آريس» إله الحرب كان الإله الوحيد الذي كرَّس له السكيثيون تماثيل أو مذابح أو معابد. تم تشييد مذبح له في كل منطقة سكيثيا، وتم تنفيذ كل من التضحيات الحيوانية والتضحيات البشرية تكريما له. اكتشف علماء الآثار مزارًا واحدًا على الأقل لـ «آريس». كان لدى السكيثيين كهنة محترفين، ولكن من غير المعروف أنهم شكلوا طبقة وراثية. من بين الكهنة كانت هناك مجموعة منفصلة، Enarei، التي عبدت الإلهة أرغيمباسا وتوصلت إلى هويات أنثوية. أعطت الأساطير السيثية أهمية كبيرة لأسطورة «الرجل الأول»، الذي كان يعتبر سلفهم. الأساطير المماثلة شائعة بين الشعوب الإيرانية الأخرى. أعطيت أهمية كبيرة لتقسيم المجتمع السكيثي إلى ثلاث طبقات وراثية، والتي تتكون من المحاربين والكهنة والمزارعين. تم اعتبار الملوك جزءًا من طبقة المحاربين. اعتبرت السلطة الملكية مقدسة وذات أصل شمسي وسماوي. لعب المبدأ الإيراني للكاريزما الملكية، المعروف باسم khvarenah في الأفستا، دورًا بارزًا في المجتمع السكيثي. من المحتمل أن يكون لدى السكيثيين عدد من الأساطير الملحمية، والتي ربما كانت مصدرًا لكتابات هيرودوت. يمكن العثور على آثار هذه الملاحم في ملاحم الأوسيتيين في الوقت الحاضر. في علم الكونيات السكيثي، تم تقسيم العالم إلى ثلاثة أجزاء، المحاربين، الذين يعتبرون جزءًا من العالم العلوي، والكهنة المستوى المتوسط، والمزارعين الجزء السفلي.
rdf:langString
La religión escita es el conjunto de la mitología, las prácticas rituales y las creencias de los escitas, pueblos antiguos de origen iranio que dominaron las estepas desde el mar Negro al mar Caspio durante la Antigüedad clásica. Lo poco que se conoce de la religión procede de la obra del historiador y etnógrafo griego del siglo V a. C. Heródoto. Se asume que las creencias de los escitas estaban relacionadas con la antigua religión protoindoeuropea, y que posteriormente fue influenciada por los mitos de pueblos protoeslavos y turcos, así como la mitología de los osetios, cuyas tradiciones se creen que proceden de los escitas.
rdf:langString
The Scythian religion refers to the mythology, ritual practices and beliefs of the Scythian cultures, a collection of closely related ancient Iranian peoples who inhabited Central Asia and the Pontic–Caspian steppe in Eastern Europe throughout Classical Antiquity, spoke the Scythian language (itself a member of the Eastern Iranian language family), and which included the Scythians proper, the Cimmerians, the Sarmatians, the Alans, the Sindi, the Massagetae and the Saka. The Scythian religion is assumed to have been related to the earlier Proto-Indo-Iranian religion as well as to contemporary Eastern Iranian and Ossetian traditions, and to have influenced later Slavic, Hungarian and Turkic mythologies.
rdf:langString
La religion scythe est l'ensemble des récits mythologiques, pratiques rituelles et croyances des Scythes, un des peuples iraniens qui ont occupé la steppe pontique et de la Caspienne dans l'Antiquité classique. Le peu que l'on sait de la religion est tiré de l'ouvrage de l'historien et ethnographe grec du Ve siècle Hérodote. Il est supposé qu'elle est liée à la plus ancienne religion proto-indo-iranienne, et a influencé plus tard les mythologies slaves, hongroise et turque, ainsi que les traditions ossètes qu'on pense descendantes de la mythologie scythe.
rdf:langString
Religião cita refere-se à mitologia, às práticas rituais e crenças dos citas, um antigo povo iraniano que dominou a estepe pôntico-cáspia ao longo da Antiguidade Clássica. O pouco que se conhece desta religião foi extraído da obra do historiador grego Heródoto, composta no século V a.C. Presume-se que a religião cita tenha relações com a que a antecedeu, e que tenha influenciado mitologias posteriores, como a eslava e a turcomana, bem como as que, acredita-se, seriam descendentes diretas da mitologia cita.
rdf:langString
Ски́фская мифоло́гия — совокупность мифологических воззрений скифов, ираноязычного народа, в I тысячелетии до н. э. населявшего Северное Причерноморье.
rdf:langString
Скіфський пантеон та міфічні персонажі — реєстр імен скіфо-сколотських міфічних героїв та імен скіфських богів, які відомі нам з різних джерел доби античності. Деякі з богів названі грецькими іменами, без згадки власне скіфських. Не виключаючи в цілому концепції «семибожності» скіфського пантеону, слід зауважити, що навряд чи він відповідав тому переліку, який наведено Геродотом. Принаймні, наразі відомо ще декілька теонімів, які могли бути як іменами богів чи богинь з геродотового переліку, так й іменами інших представниць чи представників пантеону скіфів європейських. «Співвідношення скіфських богів з грецькими, найімовірніше, належало власне Геродоту, й зробив він це при обробці своєї праці, розрахованої на грецьку публіку.» Щодо джерел інформації, заслуговує на увагу загальний перелік скіфських богів (IV, 59), — прямий аналог традиційної шлюбної загальної молитви осетин, у якій перелік духів подається у тому ж порядку, що й скіфські боги у Геродота: дух домашнього вогнища (ос. Сафа — скіф. Табіті), дух охоронець громади та родини (ос. Тихост / Тухваст — скіф. Папай), інші духи. Нижче наведено реєстр теонімів та імен міфологічних персонажів, відомих з різних античних джерел.
* Апі (грец. Ἀπί) — за Геродотом скіфська Гея (Історія, IV, 59).
* Аргімпаса (грец. Ἀργίμπασα) — за Геродотом скіфська Афродіта (Історія, IV, 59).
* (грец. )
* Арпоксай (грец. Ἀρποξάιος) — за Геродотом син Таргітая, пращур катіарів та траспіїв (Історія, IV, 5-6).
* Гойтосір (грец. Γοιτόσυρος) — за Геродотом скіфський Аполон (Історія, IV, 59).
* Дітагойя (грец. Διθαγοια) — теонім, відомий лише за посв'ятою доньки Скілура Сенамотіс за боспорського царя Перісада V.
* Колаксай (грец. Κολάξάιος) — за Геродотом син Таргітая, пращур паралатів (Історія, IV, 5-6).
* Ліпоксай (грец. Λιποξάιος) — за Геродотом син Таргітая, пращур авхатів (Історія, IV, 5-6).
* Нап (грец. Νάπας) — за Діодором (Bibliotheca Historica, ІІ, XLIII) один з двох синів першопращура Скіфа, онук Зевса та змієдіви.
* Пал (грец. Πάλους) — за Діодором (Bibliotheca Historica, ІІ, XLIII) один з двох синів першопращура Скіфа, онук Зевса та змієдіви.
* Папай (грец. Παπαῖος) — за Геродотом скіфський Зевс (Історія, IV, 59), пращур та володар всіх скіфів (Історія, IV, 127).
* Скіф (грец. Σκύθας) — за Діодором (Bibliotheca Historica, ІІ, XLIII) син народженої землею змієдіви та Зевса, батько Пала та Напа, першопращур усіх скіфів.
* Табіті (грец. Ταβιτί) — одна з головних богинь скіфського пантеону, скіфська Гестія (грец. σκυθιστὶ Ἱστίη), «цариця скіфів» (грец. Ἱστίην τὴν Σκυθέων βασίλειαν), відома з «Мельпомени» Геродота (IV, 59; 127).
* Тагімасад (грец. Θαγιμασάδας) — за Геродотом скіфський Посейдон, якого вшановували скіфи-царські (Історія, IV, 59).
* Тарга (грец. Ταργα) — теонім, відомий з низки графіті, знайдених на залишках св'ятилища в урочищі Джангуль на півострові Тарханкут, яке датоване II ст. до н. е.
* Таргітай (грец. Ταργιτάος) — за Геродотом першолюдина, пращур усіх скіфів, син Папая та німфи р. Борисфен, батько Арпоксая, Ліпоксая та Колаксая (Історія, IV, 59).
xsd:nonNegativeInteger
97000
