Samaveda
http://dbpedia.org/resource/Samaveda an entity of type: Abstraction100002137
سامافيدا (Samaveda؛ باللغة السنسكريتية सामवेद هو نص من النصوص الهندوسية (فيدا) المقدسة لدى الهندوسية. تشتق التسمية من كلمة sāman، والتي تعني أغنية، بالتالي يكون نص فيدا هذا نص الأغاني والأهازيج.
rdf:langString
La Samavedo (Sanskrite, सामवेद, sāmaveda, laŭvorte: "Scio pri la kantoj") estas unu de la kvar Vedoj de la sankta skribaĵo de Hinduismo. Plejparte la himnoj konsistas el elektaĵo de la Rigvedo sed konformigitaj al la liturgiaj melodioj de la ceremonioj. La plej malnovaj partoj de la Samavedo datiĝas de ĉirkaŭ 1000 a.K.
rdf:langString
El Sāmaveda (‘Veda del canto’) es un sagrado texto sánscrito del hinduismo.texto épico-religioso con himnos dedicados a múltiples dioses El 100 % del texto del Sāmaveda proviene del Rigveda (‘el Veda de los himnos’, el libro más antiguo de la literatura de la India, de mediados del II milenio a. C.).Contiene un total de 1810 estrofas (rik), de las cuales 1549 (el 85,6 % del texto) son copiadas del «Sakala Śākha» del Rigveda; otras 75 estrofas (el 4,1 % del texto) son copiadas del «Bashkala sakha» del Rigveda. Las 186 estrofas restantes (el 10,3 %) son repeticiones de las estrofas anteriores.
rdf:langString
Samaveda (Sanskerta: सामवेद, sāmaveda, berakar dari kata sāman "irama" + veda "pengetahuan") tidak lain adalah himpunan mantra-mantra yang diberi tanda nada untuk berbagai irama. Samaveda merupakan bagian dari Catur Veda yang disebut juga "Nyanyian Veda Suci. Samaveda memuat 1875 mantram, dan di mana 1800 mantram merupakan pengulangan daripada Rgveda dan 75 mantram yang lain memang disusun dan dimuat dalam sastra ini.
rdf:langString
Le Sāmaveda (sanskrit devanagari : सामवेद) est le « Véda des modes de cantillation ». La Sāmaveda-samhitā est la seconde des quatre collections (samhitā) du Quadruple-Véda, les trois autres étant le Rig-Véda, Arthava Veda et le Yajur-Véda.
rdf:langString
사마베다(산스크리트어: सामवेद)는 기원전 1000년 경부터 형성된 베다의 두번째 삼히타로, 리그베다의 중요한 부분을 모은 가사에 선율을 가미하며 엮은 경전이다. 사마베다는 크게 예배의식을 할 때 영창하는 시구와 제관인 판디트들이 부르는 노래의 가사를 모은 아르치카와 노래하면서 특별한 음을 부가한 선율집인 가나로 구성되어 있으며, 인도 고대음악의 전통을 이해하고 연구하는 데 많은 도움이 된다.
rdf:langString
『サーマ・ヴェーダ』（Sāmaveda, सामवेद）は、バラモン教の聖典であるヴェーダの一つ。
rdf:langString
Samaveda, en fornindisk hymnsamling. De är ett utdrag ur och utgör ungefär en sjättedel av Rigveda. 75 av hymnerna har dock annat ursprung. De är sammanställda och ordnade för att sjungas vid somaoffret. Namnet är sanskrit och betyder "sångernas veda", det vill säga "vetandet om melodierna".
rdf:langString
娑摩吠陀（梵語：सामवे，羅馬化：sāmaveda），梵文是由sāman（“典禮的聖歌”）和veda（“知識”）兩個詞根構成的復合詞，漢譯為讚頌明論，是四大吠陀經之第二部、共兩卷。基本上是集第一部梨俱吠陀的頌而成。 梵語维基文库中与本条目相关的原始文献：सामवेदः
rdf:langString
Der Samaveda (Sanskrit, m., सामवेद, sāmaveda, wörtl.: "Wissen von den Gesängen") ist einer der vier Veden, der heiligen Texte des Hinduismus. Bei den Hymnen handelt es sich zu großen Teilen um eine Auswahl aus dem Rigveda, allerdings angepasst an die liturgischen Melodien des Zeremoniells. Die ältesten Teile des Samaveda werden auf ca. 1000 v. Chr. datiert. Die zum Samaveda gehörenden Brahmanas sind u. a. Pancavimsha-Brahmana, Shadvimsha-Brahmana und Jaiminiya-Brahmana. Die Chandogya-Upanishad ist ebenso Bestandteil des Samaveda.
rdf:langString
The Samaveda (Sanskrit: सामवेद, romanized: sāmaveda, from sāman "song" and veda "knowledge"), is the Veda of melodies and chants. It is an ancient Vedic Sanskrit text, and part of the scriptures of Hinduism. One of the four Vedas, it is a liturgical text which consists of 1,875 verses. All but 75 verses have been taken from the Rigveda. Three recensions of the Samaveda have survived, and variant manuscripts of the Veda have been found in various parts of India. It is also referred to as Sama Veda.
rdf:langString
Il Sāmaveda (devanāgarī: सामवेद) è una delle quattro suddivisioni canoniche dei Veda. Il nome può essere reso con "Veda delle melodie": sāman è traducibile con "canto", "inno", "melodia", e il riferimento è ai mantra cantati dall'officiante durante i riti. Nel Sāmaveda troviamo una Saṃhitā, la Sāmaveda Saṃhitā; e due Brāhmaṇa molto noti: il primo è il Jaiminīya Brāhmaṇa (o Talavakāra Brāhmaṇa, il Brāhmaṇa dei musici) che prende il nome dal saggio Jaimini. Il secondo è il (o Pañcaviṃśa Brāhmaṇa). Quest'ultimo prende il nome da Tanda un maestro legato alla trasmissione dello Yajurveda bianco.
rdf:langString
De Samaveda (Devanagari: सामवेद, Sanskriet: sāmaveda, van sāman, lied en veda, kennis) is de Veda van melodieën en chants. Het bestaat vooral uit verzen uit de Rigveda die op muziek zijn gezet. Deze werden gezongen door een zanger, de . Dit was belangrijk, aangezien de Veda's een orale traditie zijn. Er zijn drie recensies of 's overgeleverd, , en of Talavakara. De samhita wordt niet lang na die van de Rigveda gedateerd.
rdf:langString
Samaweda – jedna z czterech (zbiorów) wchodzących w skład Wed; jej strofy śpiewał w trakcie spełniania ofiary udgatar (kapłan biorący udział w ofierze wedyjskiej, „kantor”). Powstała ok. XI wieku p.n.e. Redakcje te to:
* Kauthuma (uznawana za tekst liturgiczny)
* Ranajanija
* Dźaiminija (lub Talavakara; tekst przekazywany przez muzyków)
rdf:langString
O Samaveda (Sânscrito: सामवेद, sāmaveda, um composto tatpurusha de sāman "canto ritual" + veda "sabedoria, inteligência"), é o terceiro, na ordem normal de enumeração dos quatro Vedas, as antigas escrituras hindus. O Samaveda sobrevive em uma única shakha ou versão, o Kauthuma shakha, com um segundo shakha, Jaiminiya (ou Talavakara), sobrevivendo fragmentariamente, o Jaiminiya Samhita. Do Jaiminiya shakha, também temos o , o e o .
rdf:langString
Са́маве́да (санскр. सामवेद, IAST: sāmaveda, татпуруша: सामन्, IAST: sāman, «ритуальное песнопение» и वेद, IAST: veda, «знание») — третья в обычном порядке нумерации четырёх Вед, древнего ядра писаний индуизма. По святости и значению для ритуала «Самаведа», или «Веда песнопений», идёт сразу же после Ригведы. Её самхита, или метрический текст, состоит преимущественно из гимнов, воспеваемых священниками удгатарами во время важных жертвоприношений, в которых в честь разных богов совершались возлияния сомы, очищенного и смешанного с молоком и другими ингредиентами.
rdf:langString
Са́ма-ве́да (санскр. सामवेद, sāmaveda IAST, походить від санскр. सामन्, sāman IAST, "ритуальний спів" і санскр. वेद, veda IAST,"знання") — третя в звичайному порядку нумерації з чотирьох Вед. За святістю та значенням для ритуалу «Сама-веда», або «Веда піснеспівів», йде відразу ж після Рігведи. Її Самхіта, або метричний текст, складається переважно з гімнів, які співалися священиками-удгатарами під час важливих жертвопринесень, в яких на честь різних богів відбувалися соми, очищеної і змішаного з молоком та іншими інгредієнтами. «Сама-веда», можливо, була складена близько 1300 до н. е.
rdf:langString
rdf:langString
Samaveda
rdf:langString
سامافيدا
rdf:langString
Samaveda
rdf:langString
Samavedo
rdf:langString
Sāmaveda
rdf:langString
Samaweda
rdf:langString
Sāmaveda
rdf:langString
Sama-Véda
rdf:langString
사마베다
rdf:langString
サーマ・ヴェーダ
rdf:langString
Samaweda
rdf:langString
Samaveda
rdf:langString
Samaveda
rdf:langString
Самаведа
rdf:langString
Samaveda
rdf:langString
Сама-веда
rdf:langString
娑摩吠陀
xsd:integer
36693125
xsd:integer
1118433652
xsd:integer
1875
rdf:langString
right
rdf:langString
Four Vedas
rdf:langString
Four Vedas
rdf:langString
vertical
rdf:langString
Samaveda is a Hindu scripture in the Vedic Sanskrit language. Samaveda manuscripts exist in many Indic scripts. Above: Devanagari, Below: Grantha.
xsd:integer
1636
1863
rdf:langString
c. 1200-1000 BCE
xsd:integer
320
rdf:langString
سامافيدا (Samaveda؛ باللغة السنسكريتية सामवेद هو نص من النصوص الهندوسية (فيدا) المقدسة لدى الهندوسية. تشتق التسمية من كلمة sāman، والتي تعني أغنية، بالتالي يكون نص فيدا هذا نص الأغاني والأهازيج.
rdf:langString
La Samavedo (Sanskrite, सामवेद, sāmaveda, laŭvorte: "Scio pri la kantoj") estas unu de la kvar Vedoj de la sankta skribaĵo de Hinduismo. Plejparte la himnoj konsistas el elektaĵo de la Rigvedo sed konformigitaj al la liturgiaj melodioj de la ceremonioj. La plej malnovaj partoj de la Samavedo datiĝas de ĉirkaŭ 1000 a.K.
rdf:langString
Der Samaveda (Sanskrit, m., सामवेद, sāmaveda, wörtl.: "Wissen von den Gesängen") ist einer der vier Veden, der heiligen Texte des Hinduismus. Bei den Hymnen handelt es sich zu großen Teilen um eine Auswahl aus dem Rigveda, allerdings angepasst an die liturgischen Melodien des Zeremoniells. Die ältesten Teile des Samaveda werden auf ca. 1000 v. Chr. datiert. Jeder der vier Veden, das sind Rigveda, Samaveda, Atharvaveda und Yajurveda umfasst vier Textschichten. Die älteste Schicht umfasst jeweils die Samhitas (Hymnen), die nächste Schicht die Brahmanas (Ritualtexte), dann kommen die Aranyakas (Waldtexte) und zuletzt die Upanishaden (philosophische Lehren). Unter den Priestern des vedischen Opferrituals ist der Samaveda dem Udgatri (Sänger) zugeteilt. Die Samhitas (Hymnen) des Samaveda enthalten jedoch nur die Texte für die Gesänge, nicht die Melodie. (Noten gibt es erst später, in den sogenannten Ganas). Die zum Samaveda gehörenden Brahmanas sind u. a. Pancavimsha-Brahmana, Shadvimsha-Brahmana und Jaiminiya-Brahmana. Die Chandogya-Upanishad ist ebenso Bestandteil des Samaveda.
rdf:langString
El Sāmaveda (‘Veda del canto’) es un sagrado texto sánscrito del hinduismo.texto épico-religioso con himnos dedicados a múltiples dioses El 100 % del texto del Sāmaveda proviene del Rigveda (‘el Veda de los himnos’, el libro más antiguo de la literatura de la India, de mediados del II milenio a. C.).Contiene un total de 1810 estrofas (rik), de las cuales 1549 (el 85,6 % del texto) son copiadas del «Sakala Śākha» del Rigveda; otras 75 estrofas (el 4,1 % del texto) son copiadas del «Bashkala sakha» del Rigveda. Las 186 estrofas restantes (el 10,3 %) son repeticiones de las estrofas anteriores.
rdf:langString
The Samaveda (Sanskrit: सामवेद, romanized: sāmaveda, from sāman "song" and veda "knowledge"), is the Veda of melodies and chants. It is an ancient Vedic Sanskrit text, and part of the scriptures of Hinduism. One of the four Vedas, it is a liturgical text which consists of 1,875 verses. All but 75 verses have been taken from the Rigveda. Three recensions of the Samaveda have survived, and variant manuscripts of the Veda have been found in various parts of India. While its earliest parts are believed to date from as early as the Rigvedic period, the existing compilation dates from the post-Rigvedic Mantra period of Vedic Sanskrit, between c. 1200 and 1000 BCE or "slightly rather later," roughly contemporary with the Atharvaveda and the Yajurveda. Embedded inside the Samaveda is the widely studied Chandogya Upanishad and Kena Upanishad, considered as primary Upanishads and as influential on the six schools of Hindu philosophy, particularly the Vedanta school. The Samaveda set important foundations for the subsequent Indian music. It is also referred to as Sama Veda.
rdf:langString
Samaveda (Sanskerta: सामवेद, sāmaveda, berakar dari kata sāman "irama" + veda "pengetahuan") tidak lain adalah himpunan mantra-mantra yang diberi tanda nada untuk berbagai irama. Samaveda merupakan bagian dari Catur Veda yang disebut juga "Nyanyian Veda Suci. Samaveda memuat 1875 mantram, dan di mana 1800 mantram merupakan pengulangan daripada Rgveda dan 75 mantram yang lain memang disusun dan dimuat dalam sastra ini.
rdf:langString
Le Sāmaveda (sanskrit devanagari : सामवेद) est le « Véda des modes de cantillation ». La Sāmaveda-samhitā est la seconde des quatre collections (samhitā) du Quadruple-Véda, les trois autres étant le Rig-Véda, Arthava Veda et le Yajur-Véda.
rdf:langString
사마베다(산스크리트어: सामवेद)는 기원전 1000년 경부터 형성된 베다의 두번째 삼히타로, 리그베다의 중요한 부분을 모은 가사에 선율을 가미하며 엮은 경전이다. 사마베다는 크게 예배의식을 할 때 영창하는 시구와 제관인 판디트들이 부르는 노래의 가사를 모은 아르치카와 노래하면서 특별한 음을 부가한 선율집인 가나로 구성되어 있으며, 인도 고대음악의 전통을 이해하고 연구하는 데 많은 도움이 된다.
rdf:langString
De Samaveda (Devanagari: सामवेद, Sanskriet: sāmaveda, van sāman, lied en veda, kennis) is de Veda van melodieën en chants. Het bestaat vooral uit verzen uit de Rigveda die op muziek zijn gezet. Deze werden gezongen door een zanger, de . Dit was belangrijk, aangezien de Veda's een orale traditie zijn. Er zijn drie recensies of 's overgeleverd, , en of Talavakara. De samhita wordt niet lang na die van de Rigveda gedateerd. De samhita is door elke recensie aangevuld met brahmana's en upanishads. De recensies Ranayaniya - Kauthuma kennen de Pancavimsa-Brahmana en de Sadvimsa-Brahmana, de en ook de en worden hier wel toe gerekend.De recensie Jaiminiya kent de Jaiminiya-Brahmana, de , de en de .
rdf:langString
Il Sāmaveda (devanāgarī: सामवेद) è una delle quattro suddivisioni canoniche dei Veda. Il nome può essere reso con "Veda delle melodie": sāman è traducibile con "canto", "inno", "melodia", e il riferimento è ai mantra cantati dall'officiante durante i riti. Nel Sāmaveda troviamo una Saṃhitā, la Sāmaveda Saṃhitā; e due Brāhmaṇa molto noti: il primo è il Jaiminīya Brāhmaṇa (o Talavakāra Brāhmaṇa, il Brāhmaṇa dei musici) che prende il nome dal saggio Jaimini. Il secondo è il (o Pañcaviṃśa Brāhmaṇa). Quest'ultimo prende il nome da Tanda un maestro legato alla trasmissione dello Yajurveda bianco. Nel Sāmaveda si distinguono infine un Āraṇyaka: lo ; e due Upaniṣad: la (anche nota come ), e la Chāndogya Upaniṣad, facente parte del Tāṇḍya Mahā Brāhmaṇa. Occorre notare che in letteratura si incontra spesso scritto Sāmaveda per indicare la Sāmaveda Saṃhitā, ma non va confuso il Sāmaveda (termine maschile indicante una suddivisione) con Sāmaveda (la raccolta, la saṃhitā cioè).
rdf:langString
『サーマ・ヴェーダ』（Sāmaveda, सामवेद）は、バラモン教の聖典であるヴェーダの一つ。
rdf:langString
O Samaveda (Sânscrito: सामवेद, sāmaveda, um composto tatpurusha de sāman "canto ritual" + veda "sabedoria, inteligência"), é o terceiro, na ordem normal de enumeração dos quatro Vedas, as antigas escrituras hindus. O Samaveda fica em segundo lugar na santidade e importância litúrgica depois do Rigveda ou Veda da Louvação Recitada. O seu Sanhita (samhita), ou porção métrica, consiste principalmente de hinos a serem cantados pelos sacerdotes Udgatar na execução destes importantes sacrifícios nos quais o suco da planta Soma, clarificado e misturado com leite e outros ingredientes, era oferecido em libação a várias deidades. A Coleção é feita de hinos, porções de hinos e versos destacados, tirados principalmente do Rigveda, transpostos e re-organizados, sem referência à sua ordem original, para adaptarem-se às ceremônias religiosas às quais eles eram empregados. Não pretendia-se que os versos fossem cantados, mas sim cantados em específicas melodias usando os sete svaras ou notas. Tais músicas são chamadas e, nesse sentido, o Samaveda é realmente um livro de hinos. Nestes hinos compilados, há variações freqüentes, de maior ou menor importância, do texto do Rigveda como possuímos agora, em que as variações, embora, em alguns casos, sejam aparentemente explanatórias, parecem, em outros, ser mais antigas e originais que as leituras do Rigveda. No canto, os versos ainda são alterados por prolongação, repetição e inserção de sílabas, e várias modulações, descansos e outras modificações perscritas, para a orientação dos sacerdores excercentes, nos Ganas ou Livros de Canções. Dois destes manuais, o Gramageyagana, ou Congregacional, e o Aranyagana ou Livro de Canções da Floresta, seguem a ordem dos versos da Parte I, do Sanhita, e os outros dois, o Uhagana, o Uhyagana, da Parte II. Esta parte é menos deslocada que a Parte I, e é geralmente organizada em trios dos quais o primeiro verso é geralmente a repetição de um verso que ocorreu em uma Parte I. O Samaveda sobrevive em uma única shakha ou versão, o Kauthuma shakha, com um segundo shakha, Jaiminiya (ou Talavakara), sobrevivendo fragmentariamente, o Jaiminiya Samhita. Do Jaiminiya shakha, também temos o , o e o .
rdf:langString
Samaweda – jedna z czterech (zbiorów) wchodzących w skład Wed; jej strofy śpiewał w trakcie spełniania ofiary udgatar (kapłan biorący udział w ofierze wedyjskiej, „kantor”). Powstała ok. XI wieku p.n.e. Samaweda to w znacznej mierze zbiór nieoryginalny: większość strof zaczerpnięto wprost z Rygwedy (głównie mandali ósmej i dziewiątej). Dotarła do naszych czasów w trzech redakcjach – co oznacza, że tradycja czytania i zgłębiania Samawedy rozpadła się na trzy szkoły i to prawdopodobnie już we wczesnym okresie jej kształtowanie się, przed ostateczną kodyfikacją. Różnice między redakcjami są niezbyt znaczące. Redakcje te to:
* Kauthuma (uznawana za tekst liturgiczny)
* Ranajanija
* Dźaiminija (lub Talavakara; tekst przekazywany przez muzyków) Samaweda jest znacznie mniejsza od Rygwedy – redakcja Kauthuma zawiera jedynie 1810 strof, a jeśli odliczy się powtórzenia to 1549 (z czego tylko 76 strof nie pochodzi z Rygwedy). Strofy ułożone są w dwóch częściach (arcika) według kolejności wymaganej przez rytuał (a nie według kolejności logicznej). Pierwsza część (purwarcika) zawiera 587 strofy i tylko 45 jest oryginalnych. Zebrano je w dziesiątki (dasiat); dziesięć takich dziesiątek stanowi „recytację” (prapathaka). Druga część (uttararcika) liczy 1225 strof, 31 nie pochodzi z Rygwedy.Większość strof napisano w metrum gajatri lub pragatha. Samaweda podaje teksty w postaci mówionej, melodie zaś zapisane są w śpiewnikach (gana), które zawierają teksty w takiej postaci, w jakiej należało je śpiewać (z zaznaczeniem, gdzie trzeba przedłużyć samogłoskę, gdzie powinno pojawić się powtórzenie, z dodanymi wykrzyknikami itd.).
rdf:langString
Samaveda, en fornindisk hymnsamling. De är ett utdrag ur och utgör ungefär en sjättedel av Rigveda. 75 av hymnerna har dock annat ursprung. De är sammanställda och ordnade för att sjungas vid somaoffret. Namnet är sanskrit och betyder "sångernas veda", det vill säga "vetandet om melodierna".
rdf:langString
Са́ма-ве́да (санскр. सामवेद, sāmaveda IAST, походить від санскр. सामन्, sāman IAST, "ритуальний спів" і санскр. वेद, veda IAST,"знання") — третя в звичайному порядку нумерації з чотирьох Вед. За святістю та значенням для ритуалу «Сама-веда», або «Веда піснеспівів», йде відразу ж після Рігведи. Її Самхіта, або метричний текст, складається переважно з гімнів, які співалися священиками-удгатарами під час важливих жертвопринесень, в яких на честь різних богів відбувалися соми, очищеної і змішаного з молоком та іншими інгредієнтами. «Сама-веда», можливо, була складена близько 1300 до н. е. Збірка складена з гімнів, частин гімнів і окремих віршів, взятих переважно з «Ріг-веди», перемішаних та розставлених без зв'язку зі своїм початковим порядком, щоб краще підходити до релігійних церемоній в яких вони повинні були використовуватися. Вірші призначені не для простого читання, а для співу на спеціально позначені мелодії з використанням семи нот. Такі пісні називаються саманом, і в цьому сенсі «Сама-веда» — дійсно книга гімнів. У гімнах часто зустрічаються відмінності від текстів «Ріг-веди» — іноді важливі, іноді незначні. Деякі по суті є явно поясненнями і, можливо, старші та ближчі до першооснови, ніж варіант «Ріг-Веди». При співі ці вірші все ж змінюються через продовження, повторення і вставки складів, різних модуляцій, пауз і інших модифікацій, приписаних ганами, або Книгами пісень. Два таких керівництва, Грамагеягана (Gramageyagana), або «Зібрана», і Араньягана (Aranyagana), або «Лісова книга пісень», слідують порядку віршів першої частини Самгіти, а два інших, Ухагана і Ухагаяна, — другій. Ця частина більш зв'язна, ніж перша, і організована переважно триплетами, в яких перший вірш — часто повторення вірша, що з'являвся в першій частині. «Сама-веда» збереглася повністю в одній шакхі (редакції), Каутхуме, у другій шакхі — Джайміні, або Талавакара, вона збереглася частково, у вигляді Джайміні-Самгіти. У Джайміні шакхі також існують Джайміні-брахмана, Джайміні-упанішад-брахмана (Jaiminiya Upanishad Brahmana) і Кена-упанішада. Спочатку існувала тисяча шакх «Сама-веди», імена деяких:
* Ранаяна (Ranayana)
* Шатьямукхья (Shatyamukhya)
* Вьяса (Vyasa)
* Бхагурі (Bhaguri)
* Оулунді (Oulundi)
* Гоулгулві (Goulgulvi)
* Бхануман-оупамаява (Bhanuman-oupamayava)
* Карат (Karati)
* Машака Гарг (Mashaka Gargya)
* Варсгагавья (Varsgagavya)
* Кутум (Kuthuma)
* Сгакугітра (Sgakugitra)
* Джайміні (Jaimini) Оскільки «Сама-веда» записана віршами, її можна співати. Доктором Мрідула Кирті був зроблений поетичний переклад «Сама-веди» на гінді, що має назву «Samveda Ka Hindi Padyanuvad».
rdf:langString
Са́маве́да (санскр. सामवेद, IAST: sāmaveda, татпуруша: सामन्, IAST: sāman, «ритуальное песнопение» и वेद, IAST: veda, «знание») — третья в обычном порядке нумерации четырёх Вед, древнего ядра писаний индуизма. По святости и значению для ритуала «Самаведа», или «Веда песнопений», идёт сразу же после Ригведы. Её самхита, или метрический текст, состоит преимущественно из гимнов, воспеваемых священниками удгатарами во время важных жертвоприношений, в которых в честь разных богов совершались возлияния сомы, очищенного и смешанного с молоком и другими ингредиентами. Собрание состоит из гимнов, частей гимнов и отдельных стихов, взятых преимущественно из «Ригведы», транспонированных и реаранжированных, расставленных без связи со своим изначальным порядком, чтобы лучше соответствовать религиозным церемониям, в которых они должны были использоваться. Стихи предназначены не для простого чтения, но для пения на специально обозначенные мелодии с использованием семи свар (нот). Такие песни называются , и в этом смысле «Самаведа» — действительно книга гимнов. В гимнах часто встречаются отличия от текстов «Ригведы» — иногда более важные, иногда менее. Некоторые по сути явно являются объяснениями и, возможно, старше и ближе к изначальному варианту, чем вариант «Ригведы». При пении эти стихи всё же изменяются из-за продления, повторения и вставки слогов, различных модуляций, пауз и других модификаций, предписанных Ганами, или Книгами песен. Два таких руководства, Грамагеягана (Gramageyagana), или «Собранная», и Араньягана (Aranyagana), или «Лесная книга песен», следуют порядку стихов первой части самхиты, а два других, Ухагана и Ухагаяна, — второй. Эта часть более связна, чем первая, и организована преимущественно триплетами, в которых первый стих — часто повторение стиха, появлявшегося в первой части. «Самаведа» сохранилась полностью в одной шакхе (редакции), Каутхуме, во второй шакхе — Джайминия, или Талавакара, она сохранилась частично, в виде Джайминия-самхиты. В Джайминия шакхе также сущестувуют Джайминия-брахмана, (Jaiminiya Upanishad Brahmana) и Кена-упанишада. Изначально существовала тысяча шакх «Самаведы». Вот имена некоторых:
* Ранаяна (Ranayana)
* Шатьямукхья (Shatyamukhya)
* Вьяса (Vyasa)
* Бхагури (Bhaguri)
* Оулунди (Oulundi)
* Гоулгулви (Goulgulvi)
* Бхануман-оупамаява (Bhanuman-oupamayava)
* Карати (Karati)
* Машака Гаргья (Mashaka Gargya)
* Варсгагавья (Varsgagavya)
* Кутума (Kuthuma)
* Сгакугитра (Sgakugitra)
* Джаймини (Jaimini) Одним из основных распространителей «Самаведы» был Пандит Ревашанкар Шастри из Пададхари (Гуджарат). Его Святейшество Парамачарья Шанкарачарья (Paramacharya Sankaracharya) из Канчи Камакоти Питам в 1960 г. в Мадрасе (Индия) удостоил его титула Самаведа Мартанды (Samaveda Martanda). Поскольку «Самаведа» записана стихами, её можно петь. Доктором Мридул Кирти был сделан поэтический перевод «Самаведы» на хинди, озаглавленный «Samveda Ka Hindi Padyanuvad».
rdf:langString
娑摩吠陀（梵語：सामवे，羅馬化：sāmaveda），梵文是由sāman（“典禮的聖歌”）和veda（“知識”）兩個詞根構成的復合詞，漢譯為讚頌明論，是四大吠陀經之第二部、共兩卷。基本上是集第一部梨俱吠陀的頌而成。 梵語维基文库中与本条目相关的原始文献：सामवेदः
xsd:integer
6
xsd:nonNegativeInteger
25111
