Romantic nationalism
http://dbpedia.org/resource/Romantic_nationalism an entity of type: Thing
رومانسية قومية هي أحد أشكال القومية تستمد الدولة من خلالها شرعيتها استنادا على وحدة محكوميها اللغوية والعرقية والدينية والثقافية نشأ هذا اللون من القومية كردة فعل على السيطرة الملكية أو الإمبراطورية التي كانت تستمد شرعيتها من الدين مشيا على مفهوم حق الملوك الإلهي لا خيار الشعب كان للتأكيد على الثقافة الرومانسية القومية أثر مركزي على سياسة وفنون عصر التنوير وتركيزها على اللغة والفلكلور أدى إعادة رسم خريطة أوروبا وظهور دعوات حق تقرير المصير في أوروبا.
rdf:langString
Als Nationalromantik oder romantischer Nationalismus werden kulturelle und politische Strömungen bezeichnet, die romantische Deutungsmuster, Ausdrücke und Bilder für geschichtliche und politische Prozesse sowie für die Identität der sich als Nation verstehenden Gesellschaft anbieten.
rdf:langString
Nasionalisme romansa (juga romantisisme nasional, nasionalisme organik, nasionalisme identitas) adalah bentuk nasionalisme dimana negara meraih pengesahan politiknya sebagai sebuah konsekuensi organik dari persatuan orang-orang yang memerintah. Tergantung pada penerapan praktik tertentu, ini meliputi bahasa, ras, budaya, agama dan adat istiadat bangsa dalam esensi primanya dari orang-orang yang lahir dalam budayanya. Bentuk nasionalisme ini berkembang dalam menanggapi hegemoni dinasti atau imperial, yang menunjang pengesahan negara dari pelengseran, mendepak seorang penguasa atau otoritas lainnya, yang membenarkan keberadaannya. Kekuasaan yang diselimuti pelengseran semacam itu secara mutlak dianggap datang dari seorang dewa atau dewa-dewa (lihat hak ilahi raja-raja dan Mandat Surgawi).
rdf:langString
국민낭만주의(national romanticism)는 유럽에서 18 ~ 19세기의 문학과 정치의 낭만주의를 기원으로 미술과 음악, 건축 등 다양한 예술 영역에 파급된 운동이다. 정치적으로는 파시즘 등의 형성에 영향을 주었다.
rdf:langString
ナショナル・ロマンティシズム(英語: National Romanticism)は、民族的ロマン主義または国民的ロマン主義とも訳され、ヨーロッパの18～19世紀の文学や政治におけるロマン主義を起源とし、美術や音楽、建築など広範囲の芸術領域に波及した潮流。 芸術におけるナショナル・ロマンティシズムは、汎ヨーロッパ的な意味合いを持つ古典主義に対する、民族や国民国家などのアイデンティティを意識したローカリズムの主張と模索であったとひとまず考えることができる。したがって、イギリス・フランス・イタリアといったヨーロッパ文化の中心をなす国よりも、北欧・東欧・南欧（特にスペイン）などの周辺的な存在の国や地域により強く出現する傾向にあった。 政治的には国民国家やファシズムなどの形成に影響を与えた。
rdf:langString
El nacionalisme romàntic, també anomenat «nacionalisme orgànic» o «nacionalisme de la identitat», és una forma de nacionalisme en la qual l'estat deriva la seva legitimitat política com a conseqüència orgànica de la unitat dels individus que aquest governa. Això inclou, depenent de la manera particular de la pràctica, la llengua, l'ètnia, la cultura, la religió i els costums de la «nació» en el seu sentit primari de conjunt de persones «nascudes» dins de la cultura. Aquesta forma de nacionalisme va néixer com a reacció a l'hegemonia dinàstica o imperial, que proclamava la legitimitat de l'estat «de dalt cap a baix» que el monarca rebia de Déu.
rdf:langString
Romantika naciismo (ankaŭ organika naciismo, identec-naciismo) estas tiu formo de naciismo, ĉe kiu la ŝtato devenigas sian politikan legitimecon kiel organikan konsekvencon de la unueco de la regatoj. Tiu inkluzivas, depende de la specifa praktikmaniero, la lingvon, rason, etnon, kulturon, religion kaj kutimojn de la nacio laŭ ties praa senco: tiuj, kiuj naskiĝis ene de ĝia kulturo. Tiuspeca naciismo estiĝis kiel reago je dinastia aŭ imperia hegemonio, kiu konceptis la legitimecon de la ŝtato de supre malsupren, eliranta de monarko aŭ alia aŭtoritato-tenanto, kiu pravigis ĝian ekziston. Tia malsuprenradianta potenco eventuale estis devenigita de dio aŭ dioj (vd. la didevenan rajton de reĝoj kaj la mandaton de la ĉielo).
rdf:langString
El nacionalismo romántico, también llamado «nacionalismo orgánico» o «nacionalismo de la identidad», es una forma de nacionalismo en la cual el estado deriva su legitimidad política como consecuencia orgánica de la unidad de los individuos que este gobierna. Esto incluye, dependiendo de la manera particular de la práctica, la lengua, la raza, la cultura, la religión y las costumbres de la «nación» en su sentido primario de conjunto de personas «nacidas» dentro de la cultura. Esta forma de nacionalismo nació como reacción a la hegemonía dinástica o imperial, que proclamaba la legitimidad del estado «de arriba hacia abajo» que el monarca recibía de Dios.
rdf:langString
Romantic nationalism (also national romanticism, organic nationalism, identity nationalism) is the form of nationalism in which the state claims its political legitimacy as an organic consequence of the unity of those it governs. This includes such factors as language, race, ethnicity, culture, religion, and customs of the nation in its primal sense of those who were born within its culture. It can be applied to ethnic nationalism as well as civic nationalism. Romantic nationalism arose in reaction to dynastic or imperial hegemony, which assessed the legitimacy of the state from the top down, emanating from a monarch or other authority, which justified its existence. Such downward-radiating power might ultimately derive from a god or gods(see the divine right of kings and the Mandate of He
rdf:langString
Le nationalisme romantique (ou romantisme national, nationalisme organique, ou encore nationalisme identitaire) est un mouvement idéologique et culturel ayant parcouru l'Europe de la fin du XVIIIe siècle au début du XXe siècle. Le nationalisme romantique est pour une large part l'ancêtre du nationalisme contemporain, en particulier en considérant que la légitimité politique de l'État est une conséquence organique de l'unité de ceux qu'il gouverne. Cette unité est supposée reposer sur la langue, l'ethnie, la culture, la religion et les coutumes nationales qui forment un socle culturel commun. Cette forme de nationalisme crût en réaction aux grands empires gouvernés par des monarques de droit divin dont les pouvoirs s'étendaient sur des vastes étendues culturellement hétérogènes (Autriche-Ho
rdf:langString
Il nazionalismo romantico (o nazionalismo organico) è la forma di nazionalismo in cui lo stato deriva la sua legittimità politica dalla natura organica dei suoi governati, la cui unità complessiva è assimilata cioè ad un organismo vivente, ed è animata da un comune spirito del popolo (Volksgeist in tedesco). Quest'unità include, a seconda del particolare modo in cui la si applica, la lingua, l'etnia, la cultura, la religione e i costumi della "nazione", nel suo principale significato di coloro che sono "nati" all'interno della medesima cultura. Tale forma di nazionalismo nasce come reazione all'egemonia imperiale e dinastica, in cui la legittimità dello stato proveniva dall'alto del potere monarchico, che ne giustificava l'esistenza, e poteva al limite derivare da Dio (si veda il diritto d
rdf:langString
Nationalromantiken, eller nationell romantik, var en intellektuell och estetisk rörelse under 1800-talet och början av 1900-talet. Nationalromantiken var de konstnärliga uttrycken för nationalismen, som en nationalistisk gren av romantiken, och förekom i de flesta länder i Europa från början av 1800-talet och fram till realismen, tiden varierar dock från olika konstformer. Natur och landsbygd hyllas, liksom den egna staten. Både Skansen och Nationalmuseum i Stockholm skapades under den nationalromantiska perioden i Sverige.
rdf:langString
O nacionalismo romântico (também chamado de nacionalismo orgânico ou nacionalismo da identidade) é uma forma de nacionalismo na qual o Estado deriva sua legitimidade política como consequência orgânica da unidade dos indivíduos que este governa. Isto inclui, dependendo da maneira particular da prática, a língua, a raça, a cultura, a religião e os costumes da "nação" em seu sentido primário de conjunto de pessoas "nascidas" dentro da cultura. Esta forma de nacionalismo surgiu como reação à hegemonia dinástica ou imperial, que proclamava a legitimidade do estado "de cima para baixo", emanando do monarca ou de outra autoridade, justificando desta maneira sua existência. O poder "de cima" poderia derivar finalmente de um Deus ou de vários deuses (veja o Direito divino dos reis).
rdf:langString
Романти́ческий национали́зм (нем. Volkstum — «народность») — свойственная поздней фазе романтизма тяга к идеализации национального прошлого и культуры. Столетие романтического национализма в европейской истории — это период от конца Наполеоновских войн (1814) до начала Первой мировой войны (1914). Подъём национального чувства оставил неизгладимый след в европейской истории, а в Германии, Италии, Греции и ряде других стран он привёл к образованию национальных государств.
rdf:langString
Романтичний націоналізм (також національний романтизм, органічний націоналізм, ідентичний націоналізм) — форма націоналізму, в якому держава отримує свою політичну легітимність, як наслідок органічної єдності тих, хто нею керує. Це включає, залежно від конкретного способу, мови, раси, культури, релігії і звичаї націй до їхніх первинних почуттів, тих, хто «народився» в рамках своєї культури. Ця форма націоналізму виникла як реакція на династичну або імперську гегемонію, що оцінювала легітимність держави «згори донизу», починаючи з монарха або іншого органа, який виправдовував своє існування. Подібна концепція в кінцевому рахунку, з точку зору тієї еліти, є похідною від Бога або богів.
rdf:langString
浪漫民族主义（英語：Romantic nationalism），又称民族浪漫主义（national romanticism）、有机民族主义（organic nationalism）或身份民族主义（identity nationalism），是民族主义的一种形式，表现为国家政权从其统治下的整体的有机后果派生出其政治合理性。取决于实践中的特定方式，这种形式包括在其文化下出生的人而形成的原始意义上的民族的语言、人种、文化、宗教和风俗。这种形式的民族主义是针对王朝或帝国霸权而产生的。霸权往往把国家政权的合理性建立在一个帝王或其它权威，从上到下发散而确立其存在的依据。这种下散式的强权可能最终是从一个或多个神祇而衍生出来的（见君权神授说及天命）。 在浪漫主义重要主题中，及其最持久的遗产，浪漫民族主义的在文化上的主张一直在后启蒙时代的艺术和政治哲学中占中心地位。浪漫民族主义早期主要影响了民族语言及民俗的发展，以及地方风俗及传统的精神上的价值。后来整个运动重塑欧洲国家版图，并掀起了民族自決风潮。民族主义是浪漫主义中一个决定因素，并决定了它的角色、表达方式及意义。
rdf:langString
rdf:langString
Romantic nationalism
rdf:langString
قومية رومانسية
rdf:langString
Nacionalisme romàntic
rdf:langString
Nationalromantik
rdf:langString
Romantika naciismo
rdf:langString
Nacionalismo romántico
rdf:langString
Nasionalisme romansa
rdf:langString
Nazionalismo romantico
rdf:langString
Nationalisme romantique
rdf:langString
ナショナル・ロマンティシズム
rdf:langString
국민낭만주의
rdf:langString
Nacionalismo romântico
rdf:langString
Романтический национализм
rdf:langString
Nationalromantik
rdf:langString
浪漫民族主义
rdf:langString
Романтичний націоналізм
xsd:integer
26096
xsd:integer
1116893386
rdf:langString
German fascism extracted Romanticism from the naphthalene of the past, established its ideological kinship with it, included it in its canon of forerunners, and after some cleansing on racial grounds, absorbed it into the system of its ideology and thereby gave this trend, which in its time was not apolitical, a purely political and topical meaning ... Schelling, Adam Müller and others thanks to the fascists again became our contemporaries, though in the specific sense in which every corpse taken out of its century-old coffin for any need becomes a "contemporary". In his book The Tasks of National Socialist Literary Criticism, Walther Linden, who revised the history of German literature from a fascist point of view, considers the most valuable for fascism that stage in the development of German Romanticism when it freed itself from the influences of the French Revolution and thanks to Adam Müller, Görres, Arnim and Schelling began to create truly German national literature on the basis of German medieval art, religion and patriotism.
xsd:integer
1935
rdf:langString
El nacionalisme romàntic, també anomenat «nacionalisme orgànic» o «nacionalisme de la identitat», és una forma de nacionalisme en la qual l'estat deriva la seva legitimitat política com a conseqüència orgànica de la unitat dels individus que aquest governa. Això inclou, depenent de la manera particular de la pràctica, la llengua, l'ètnia, la cultura, la religió i els costums de la «nació» en el seu sentit primari de conjunt de persones «nascudes» dins de la cultura. Aquesta forma de nacionalisme va néixer com a reacció a l'hegemonia dinàstica o imperial, que proclamava la legitimitat de l'estat «de dalt cap a baix» que el monarca rebia de Déu. Entre els temes clau del romanticisme i el seu llegat més durador, les pretensions culturals del nacionalisme romàntic van ser també centrals en l'art postil·lustració i en la filosofia política. Des dels seus inicis, amb la concentració en el desenvolupament de les llengües, el folklore nacional i el valor espiritual dels costums i tradicions locals, fins als moviments que haurien de reorganitzar el mapa d'Europa, amb les al·lusions a l'«autodeterminació» de les nacions, el nacionalisme va ser una qüestió clau del romanticisme, determinant el seu paper, les seves formes d'expressió i els seus significats.
rdf:langString
رومانسية قومية هي أحد أشكال القومية تستمد الدولة من خلالها شرعيتها استنادا على وحدة محكوميها اللغوية والعرقية والدينية والثقافية نشأ هذا اللون من القومية كردة فعل على السيطرة الملكية أو الإمبراطورية التي كانت تستمد شرعيتها من الدين مشيا على مفهوم حق الملوك الإلهي لا خيار الشعب كان للتأكيد على الثقافة الرومانسية القومية أثر مركزي على سياسة وفنون عصر التنوير وتركيزها على اللغة والفلكلور أدى إعادة رسم خريطة أوروبا وظهور دعوات حق تقرير المصير في أوروبا.
rdf:langString
Als Nationalromantik oder romantischer Nationalismus werden kulturelle und politische Strömungen bezeichnet, die romantische Deutungsmuster, Ausdrücke und Bilder für geschichtliche und politische Prozesse sowie für die Identität der sich als Nation verstehenden Gesellschaft anbieten.
rdf:langString
Romantika naciismo (ankaŭ organika naciismo, identec-naciismo) estas tiu formo de naciismo, ĉe kiu la ŝtato devenigas sian politikan legitimecon kiel organikan konsekvencon de la unueco de la regatoj. Tiu inkluzivas, depende de la specifa praktikmaniero, la lingvon, rason, etnon, kulturon, religion kaj kutimojn de la nacio laŭ ties praa senco: tiuj, kiuj naskiĝis ene de ĝia kulturo. Tiuspeca naciismo estiĝis kiel reago je dinastia aŭ imperia hegemonio, kiu konceptis la legitimecon de la ŝtato de supre malsupren, eliranta de monarko aŭ alia aŭtoritato-tenanto, kiu pravigis ĝian ekziston. Tia malsuprenradianta potenco eventuale estis devenigita de dio aŭ dioj (vd. la didevenan rajton de reĝoj kaj la mandaton de la ĉielo). Inter la ĉeftemoj de la romantikismo kaj ĝia plej daŭra heredaĵo estis la kulturaj sinasertoj de la romantika naciismo, kiuj centre rolis en la postklerismaj arto kaj politika filozofio. Ekde siaj plej fruaj aperoj, kun sia fokuso je evoluigo de naciaj lingvoj kaj folkloro kaj la spirita valoro de lokaj kutimoj kaj tradicioj, ĝis movadoj por redesegni la mapon de Eŭropo kaj alvokantaj favore al memdetermino de nacioj, naciismo estis unu el la ŝlosilaj demandoj en la Romantikismo, kundifinante ties rolojn, sinesprimojn kaj signifojn. En la eŭropa historio, la romantika naciismo kulminis en 1848, kiam revolucia ondo disvastiĝis trans la kontinenton; multaj naciismaj revolucioj okazis en diversaj fragmentoplenaj regionoj (kiel Italio) aŭ multnaciaj ŝtatoj (kiel la Aŭstra imperio. Kvankam en la tuja postsekvo la revolucioj malvenkis kontraŭ reakciaj fortoj kaj la malnova ordo estis rapide restarigita, la multaj revolucioj prezentis la unuan paŝon al liberaligo kaj formado de modernaj nacio-ŝtatoj en granda parto de Eŭropo.
rdf:langString
El nacionalismo romántico, también llamado «nacionalismo orgánico» o «nacionalismo de la identidad», es una forma de nacionalismo en la cual el estado deriva su legitimidad política como consecuencia orgánica de la unidad de los individuos que este gobierna. Esto incluye, dependiendo de la manera particular de la práctica, la lengua, la raza, la cultura, la religión y las costumbres de la «nación» en su sentido primario de conjunto de personas «nacidas» dentro de la cultura. Esta forma de nacionalismo nació como reacción a la hegemonía dinástica o imperial, que proclamaba la legitimidad del estado «de arriba hacia abajo» que el monarca recibía de Dios. Entre los temas clave del romanticismo, y su legado más duradero, las pretensiones culturales del nacionalismo romántico fueron también centrales en el arte post-Ilustración y en la filosofía política. Desde sus inicios, con la concentración en el desarrollo de las lenguas y el folklore nacionales, y el valor espiritual de las costumbres y tradiciones locales, hasta los movimientos que habrán de reorganizar el mapa de Europa, con las llamadas a la «autodeterminación» de las naciones, el nacionalismo fue una cuestión clave del romanticismo, determinando su papel, sus formas de expresión y sus significados.
rdf:langString
Le nationalisme romantique (ou romantisme national, nationalisme organique, ou encore nationalisme identitaire) est un mouvement idéologique et culturel ayant parcouru l'Europe de la fin du XVIIIe siècle au début du XXe siècle. Le nationalisme romantique est pour une large part l'ancêtre du nationalisme contemporain, en particulier en considérant que la légitimité politique de l'État est une conséquence organique de l'unité de ceux qu'il gouverne. Cette unité est supposée reposer sur la langue, l'ethnie, la culture, la religion et les coutumes nationales qui forment un socle culturel commun. Cette forme de nationalisme crût en réaction aux grands empires gouvernés par des monarques de droit divin dont les pouvoirs s'étendaient sur des vastes étendues culturellement hétérogènes (Autriche-Hongrie ou Russie par exemple). Un des aspects principaux du nationalisme romantique — et un de ses legs les plus durables — a été son impact sur la production artistique, littéraire et philosophique, dans le prolongement des idées des Lumières. Dans le domaine littéraire, le développement des langues nationales a un été un élément central, de même que la valorisation et la défenses des folklores, à travers les valeurs spirituelles, les coutumes et les traditions locales. Aujourd'hui encore, des œuvres picturales et littéraires directement issues du nationalisme romantique sont des œuvres phares dans leurs pays : les peintures d'Akseli Gallen-Kallela en Finlande ou les écrits d'Adam Mickiewicz en Pologne en sont des exemples. Ce mouvement a accompagné la transformation de la carte de l'Europe, voire y a contribué, en favorisant l'auto-détermination des nations contre les pouvoirs hégémoniques. De nombreuses nations actuelles trouvent en effet les origines idéologiques de leur autonomie dans le nationalismes romantique du XIXe siècle, telle que par exemple la Finlande, les pays baltes ou la République tchèque. Cette liste ne saurait être exhaustive tant le nationalisme romantique a pu avoir un impact étendu. Les révolutions de 1848 notamment, connues sous le nom de "Printemps des peuples" y sont intimement liées.
rdf:langString
Romantic nationalism (also national romanticism, organic nationalism, identity nationalism) is the form of nationalism in which the state claims its political legitimacy as an organic consequence of the unity of those it governs. This includes such factors as language, race, ethnicity, culture, religion, and customs of the nation in its primal sense of those who were born within its culture. It can be applied to ethnic nationalism as well as civic nationalism. Romantic nationalism arose in reaction to dynastic or imperial hegemony, which assessed the legitimacy of the state from the top down, emanating from a monarch or other authority, which justified its existence. Such downward-radiating power might ultimately derive from a god or gods(see the divine right of kings and the Mandate of Heaven). Among the key themes of Romanticism, and its most enduring legacy, the cultural assertions of romantic nationalism have also been central in post-Enlightenment art and political philosophy. From its earliest stirrings, with their focus on the development of national languages and folklore, and the spiritual value of local customs and traditions, to the movements that would redraw the map of Europe and lead to calls for self-determination of nationalities, nationalism was one of the key issues in Romanticism, determining its roles, expressions and meanings. Romantic nationalism, resulting from this interaction between cultural production and political thought, became "the celebration of the nation (defined in its language, history and cultural character) as an inspiring ideal for artistic expression; and the instrumentalization of that expression in political consciousness-raising". Historically in Europe, the watershed year for romantic nationalism was 1848, when a revolutionary wave spread across the continent; numerous nationalistic revolutions occurred in various fragmented regions (such as Italy) or multinational states (such as the Austrian Empire). While initially the revolutions fell to reactionary forces and the old order was quickly re-established, the many revolutions would mark the first step towards liberalisation and the formation of modern nation states across much of Europe.
rdf:langString
Nasionalisme romansa (juga romantisisme nasional, nasionalisme organik, nasionalisme identitas) adalah bentuk nasionalisme dimana negara meraih pengesahan politiknya sebagai sebuah konsekuensi organik dari persatuan orang-orang yang memerintah. Tergantung pada penerapan praktik tertentu, ini meliputi bahasa, ras, budaya, agama dan adat istiadat bangsa dalam esensi primanya dari orang-orang yang lahir dalam budayanya. Bentuk nasionalisme ini berkembang dalam menanggapi hegemoni dinasti atau imperial, yang menunjang pengesahan negara dari pelengseran, mendepak seorang penguasa atau otoritas lainnya, yang membenarkan keberadaannya. Kekuasaan yang diselimuti pelengseran semacam itu secara mutlak dianggap datang dari seorang dewa atau dewa-dewa (lihat hak ilahi raja-raja dan Mandat Surgawi).
rdf:langString
Il nazionalismo romantico (o nazionalismo organico) è la forma di nazionalismo in cui lo stato deriva la sua legittimità politica dalla natura organica dei suoi governati, la cui unità complessiva è assimilata cioè ad un organismo vivente, ed è animata da un comune spirito del popolo (Volksgeist in tedesco). Quest'unità include, a seconda del particolare modo in cui la si applica, la lingua, l'etnia, la cultura, la religione e i costumi della "nazione", nel suo principale significato di coloro che sono "nati" all'interno della medesima cultura. Tale forma di nazionalismo nasce come reazione all'egemonia imperiale e dinastica, in cui la legittimità dello stato proveniva dall'alto del potere monarchico, che ne giustificava l'esistenza, e poteva al limite derivare da Dio (si veda il diritto divino dei re). Il nazionalismo romantico è stato uno dei concetti chiave del romanticismo e uno dei suoi lasciti più durevoli; le sue affermazioni culturali hanno avuto un ruolo centrale nell'arte e nelle filosofie post-illuministiche. Fin dalle sue fasi iniziali, in cui poneva attenzione allo sviluppo dei linguaggi nazionali, del folklore nazionale, dei valori spirituali, dei costumi e delle tradizioni locali, ai movimenti che avrebbero ridisegnato la mappa d'Europa e portato alle richieste di "autodeterminazione" della nazionalità, il nazionalismo fu uno dei temi chiave del Romanticismo, che ne determinò il suo ruolo, espressioni e significati.
rdf:langString
국민낭만주의(national romanticism)는 유럽에서 18 ~ 19세기의 문학과 정치의 낭만주의를 기원으로 미술과 음악, 건축 등 다양한 예술 영역에 파급된 운동이다. 정치적으로는 파시즘 등의 형성에 영향을 주었다.
rdf:langString
ナショナル・ロマンティシズム(英語: National Romanticism)は、民族的ロマン主義または国民的ロマン主義とも訳され、ヨーロッパの18～19世紀の文学や政治におけるロマン主義を起源とし、美術や音楽、建築など広範囲の芸術領域に波及した潮流。 芸術におけるナショナル・ロマンティシズムは、汎ヨーロッパ的な意味合いを持つ古典主義に対する、民族や国民国家などのアイデンティティを意識したローカリズムの主張と模索であったとひとまず考えることができる。したがって、イギリス・フランス・イタリアといったヨーロッパ文化の中心をなす国よりも、北欧・東欧・南欧（特にスペイン）などの周辺的な存在の国や地域により強く出現する傾向にあった。 政治的には国民国家やファシズムなどの形成に影響を与えた。
rdf:langString
Nationalromantiken, eller nationell romantik, var en intellektuell och estetisk rörelse under 1800-talet och början av 1900-talet. Nationalromantiken var de konstnärliga uttrycken för nationalismen, som en nationalistisk gren av romantiken, och förekom i de flesta länder i Europa från början av 1800-talet och fram till realismen, tiden varierar dock från olika konstformer. Natur och landsbygd hyllas, liksom den egna staten. Både Skansen och Nationalmuseum i Stockholm skapades under den nationalromantiska perioden i Sverige. Nationalismen fanns som ett inslag i romantiken redan från dess födelse, med Ossians sånger. Med nationalismens födelse och vurmen för nationalstaten i början av 1800-talet föds den egentliga nationalromantiken, till att börja med främst inom litteratur och musik. Inom arkitektur och konst var de klassicistiska idealen så starka, att det var först framåt mitten av 1800-talet som de började luckras upp.
rdf:langString
O nacionalismo romântico (também chamado de nacionalismo orgânico ou nacionalismo da identidade) é uma forma de nacionalismo na qual o Estado deriva sua legitimidade política como consequência orgânica da unidade dos indivíduos que este governa. Isto inclui, dependendo da maneira particular da prática, a língua, a raça, a cultura, a religião e os costumes da "nação" em seu sentido primário de conjunto de pessoas "nascidas" dentro da cultura. Esta forma de nacionalismo surgiu como reação à hegemonia dinástica ou imperial, que proclamava a legitimidade do estado "de cima para baixo", emanando do monarca ou de outra autoridade, justificando desta maneira sua existência. O poder "de cima" poderia derivar finalmente de um Deus ou de vários deuses (veja o Direito divino dos reis). Entre os principais temas do romantismo, e seu legado mais duradouro, as pretensões culturais do nacionalismo romântico também foram importantes na arte pós-Iluminismo e na filosofia política. Desde seu princípio, com a concentração no desenvolvimento das línguas e do folclore nacional, e o valor espiritual dos costumes e tradições locais, até os movimentos que hão de reorganizar o mapa da Europa, com as chamadas para a "autodeterminação" das nações, o nacionalismo foi uma questão importante do romantismo, determinando seu papel, suas formas de expressão e seus significados.
rdf:langString
Романти́ческий национали́зм (нем. Volkstum — «народность») — свойственная поздней фазе романтизма тяга к идеализации национального прошлого и культуры. Столетие романтического национализма в европейской истории — это период от конца Наполеоновских войн (1814) до начала Первой мировой войны (1914). Подъём национального чувства оставил неизгладимый след в европейской истории, а в Германии, Италии, Греции и ряде других стран он привёл к образованию национальных государств. Эпоха романтизма характеризовалась неудовлетворённостью «пошлой», тривиальной современностью и увлечением прошлыми эпохами в жизни страны. Исторические романы Вальтера Скотта и других авторов стимулировали всеобщий интерес к Средневековью, к истокам национальной государственности. Наибольший интерес привлекали те исторические периоды, когда та или иная страна находилась на пике могущества: например, в Скандинавии это была эпоха викингов, а в Польше — времена шляхетской «золотой вольницы». Исторический аспект романтизма дополнялся лингвистическим. В качестве силы, сплачивающей нацию в единое целое, рассматривалась не только историческая традиция, но и наличие общего языка. Началось составление словарей «живого» и «народного» языка (в России это был словарь Даля) и переработка на его основе литературной нормы. В таких странах, как Норвегия и Греция, движение за «очищение» языка от «чужеродных» привнесений имело весьма далекоидущие последствия, став основой для складывания современного литературного языка. Бок о бок с изучением языка шёл сбор и изучение народных преданий, сказок, былин, поговорок и т. д. Первопроходцами в этом отношении стали братья Гримм. Велась активная публикация средневековой литературы эпического склада, в которой якобы наиболее полно выразился «дух народа». В Германии распространялся культ «Песни о Нибелунгах», в Британии — «Беовульфа», во Франции — «Песни о Роланде», в Швеции — «Саги о Хервер», в России — «Слова о полку Игореве». Отсутствие в стране средневекового эпоса компенсировалось написанием стилизаций под него (пример — финская «Калевала»). Одним из символов формирования национальной идентичности во времена Иосифа II в 1770—1780 годы стала немецкая национальная опера, особенно после закрытия итальянской оперы в Вене. Схожую маркерную роль играл «романтический балет» в Англии, Италии, Франции и России. Теоретическим обоснованием всплеска национального чувства служили учения немецких философов — Гегеля, Гердера, Фихте. Из словаря немецких авторов был позаимствован термин «народность». В школах и университетах насаждался культ извлечённых из исторического континуума «великих событий» и «великих людей», таких, как Куликовская битва в России или Вильгельм Телль в Швейцарии. Если в более раннюю эпоху памятники на улицах и площадях увековечивали монархов, то романтический национализм сместил упор на сохранение памяти о национальных героях. Правительства поощряли археографические и археологические исследования. Большой резонанс получали громкие археологические находки (например, раскопки Чёрной могилы под Черниговом или королевских курганов Уппсалы). Изучение материальной культуры прошлых веков позволяло реконструировать облик того времени на театральных подмостках и в исторических полотнах. Отсюда — расцвет исторической живописи на национальные темы (Матейко, Арбо, Васнецов). Значимые общественные здания (даже современного назначения, как, например, вокзалы) трактовались как витрина национального архитектурного стиля: в Западной Европе — неоготики, в Северной Европе — северного модерна (национального романтизма), в Испании — неомавританского стиля, в России — неорусского стиля. Интерес к народной музыке придавал национальную окраску музыке таких композиторов, как Глинка, Сметана, Григ, участники «Могучей кучки». Романтический национализм особенно мощно проявил себя в странах Восточной и Северной Европы. В эпоху Просвещения национальные элиты этих стран ориентировались на французские и немецкие образцы, списывая национальные традиции на пережитки средневекового варварства. Подъём национального самосознания вылился в освободительные движения в Греции и Бельгии, придал особую остроту прокатившейся по Европе революционной волне 1848—1849 годов. В связи с формированием доктрины национального самоопределения политическим идеалом многим виделось мононациональное государство (ср. сионизм). Националистические идеологии вроде славянофильства были чреваты перехлёстами: на правом конце политического спектра они зачастую перетекали в проповедь национального превосходства либо в имперский национализм. Местные диалекты зачастую рассматривались как угроза для национального единства и ущемлялись; в Российской империи дело доходило до запретов на печатание книг на языках национальных меньшинств. Актуальность приобретали проекты расширения национальных границ наподобие Великой Румынии и Великой Болгарии (ср. панславизм, пантюркизм, пангерманизм). В условиях унижений Первой мировой войны эти явления дали начало реваншистско-националистическим течениям в политической жизни Европы (см. фашизм).
rdf:langString
浪漫民族主义（英語：Romantic nationalism），又称民族浪漫主义（national romanticism）、有机民族主义（organic nationalism）或身份民族主义（identity nationalism），是民族主义的一种形式，表现为国家政权从其统治下的整体的有机后果派生出其政治合理性。取决于实践中的特定方式，这种形式包括在其文化下出生的人而形成的原始意义上的民族的语言、人种、文化、宗教和风俗。这种形式的民族主义是针对王朝或帝国霸权而产生的。霸权往往把国家政权的合理性建立在一个帝王或其它权威，从上到下发散而确立其存在的依据。这种下散式的强权可能最终是从一个或多个神祇而衍生出来的（见君权神授说及天命）。 在浪漫主义重要主题中，及其最持久的遗产，浪漫民族主义的在文化上的主张一直在后启蒙时代的艺术和政治哲学中占中心地位。浪漫民族主义早期主要影响了民族语言及民俗的发展，以及地方风俗及传统的精神上的价值。后来整个运动重塑欧洲国家版图，并掀起了民族自決风潮。民族主义是浪漫主义中一个决定因素，并决定了它的角色、表达方式及意义。 在欧洲历史上，浪漫民族主义的分水岭年份是1848年，当时革命浪潮席卷了整个大陆；多个民族革命发生在各个支离破碎的地区（如意大利）或者在多民族的国家（如奥地利帝国）。虽然刚开始时革命被反抗势力打败，旧秩序得以快速恢复，但是很多革命却标志了欧洲各地朝向自由化和现代民族国家建立的第一步。
rdf:langString
Романтичний націоналізм (також національний романтизм, органічний націоналізм, ідентичний націоналізм) — форма націоналізму, в якому держава отримує свою політичну легітимність, як наслідок органічної єдності тих, хто нею керує. Це включає, залежно від конкретного способу, мови, раси, культури, релігії і звичаї націй до їхніх первинних почуттів, тих, хто «народився» в рамках своєї культури. Ця форма націоналізму виникла як реакція на династичну або імперську гегемонію, що оцінювала легітимність держави «згори донизу», починаючи з монарха або іншого органа, який виправдовував своє існування. Подібна концепція в кінцевому рахунку, з точку зору тієї еліти, є похідною від Бога або богів. Серед ключових тем романтизму і його спадщини культурне затвердження романтичного націоналізму також займає центральне місце в постпросвітництві мистецтва і політичній філософії. З найперших моментів хвилювання, з акцентом на розвиток національних мов і фольклору, духовна цінність місцевих звичаїв і традицій, рухів, які б перекроїли мапу Європи і привели до закликів «самовизначення» національностей, націоналізм був одним з ключових питань у романтизмі, у визначення його ролі, виразів і значень.
rdf:langString
N. Berkovsky
xsd:nonNegativeInteger
34116
