Religious nationalism
http://dbpedia.org/resource/Religious_nationalism an entity of type: Person
Il nazionalismo religioso è il rapporto del nazionalismo a un particolare credo religioso, dogma, o affiliazione. Questa relazione può essere suddiviso in due aspetti: la politicizzazione della religione e l'influenza della religione sulla politica.
rdf:langString
Religia naciismo estas naciismo, kiu rilatigas sin al difinita religia kredo, dogmo aŭ aparteno. Tiu rilato povas analiziĝi laŭ du aspektoj: la politikigo de religio kaj la influo de religio al la politiko. Multaj etnaj kaj kulturaj naciismoj inkluzivas religiajn aspektojn, sed kiel markiloj de grupa identeco, anstataŭ kiel interna motivo por naciismaj pretendoj.
rdf:langString
Le nationalisme religieux est la relation mêlant le nationalisme à une croyance particulière, une religion ou à un dogme. Cette relation peut être décomposée en deux aspects : la politisation de la religion et l'influence de la religion sur la politique.Le nationalisme religieux à motivation idéologique n'est pas nécessairement dirigé contre les autres religions en tant que telles, mais peut être formulé en réponse à la modernité sociétale et, en particulier, en tant que laïque.
rdf:langString
Religious nationalism is the relationship of nationalism to a particular religious belief, dogma, or affiliation. This relationship can be broken down into two aspects: the politicisation of religion and the influence of religion on politics.
rdf:langString
Nacionalismo e religião é a relação do nacionalismo com uma crença religiosa particular, dogma ou afiliação. Essa relação pode ser dividida em dois aspectos: a politização da religião e a influência da religião na política.
rdf:langString
Религиозный национализм — это связь национализма с определенной религиозной верой, догмой и принадлежностью. Эту связь можно разделить на два аспекта: политизация религии и влияние религии на политику. Многие виды этнического и культурного национализма включают в себя религиозные аспекты, но как признак группового самосознания, а не двигатель националистических требований.
rdf:langString
Релігійний націоналізм — це ставлення націоналізму до певної релігійної віри або догми. Це співвідношення може бути розбите на дві категорії: політизація релігії і вплив релігії на політику. У першому аспекті вплив релігії можна побачити у спробі внести свій внесок у почуття національної єдності, бути загальною сполучною ланкою між громадянами країни. Інший політичний аспект релігії — підтримка національної ідентичності, як загальної етнічної приналежності, так і мови чи культури. Вплив релігії на політику більш ідеологічний, де нинішні інтерпретації релігійної ідеї стимулюють політичну активність та дії (наприклад, якісь закони приймаються для сприяння суворої релігійної приналежності).
rdf:langString
rdf:langString
Religious nationalism
rdf:langString
Religia naciismo
rdf:langString
Nationalisme religieux
rdf:langString
Nazionalismo religioso
rdf:langString
Nacionalismo religioso
rdf:langString
Религиозный национализм
rdf:langString
Релігійний націоналізм
xsd:integer
187401
xsd:integer
1117463761
rdf:langString
Religia naciismo estas naciismo, kiu rilatigas sin al difinita religia kredo, dogmo aŭ aparteno. Tiu rilato povas analiziĝi laŭ du aspektoj: la politikigo de religio kaj la influo de religio al la politiko. Ĉe la unua el la du aspektoj, kundividata religio povas esti rigardata kiel kontribuanto al sento de nacia unueco, komuna ligiteco de nacianoj. Alia politika aspekto de religio estas apogo al nacia identeco, simila kiel kundividata etneco, lingvo aŭ kulturo. La influo de religio al la politiko estas pli ideologia, ĉe kio aktualaj interpretoj de religiaj ideoj inspiras politikan aktivismon kaj agadon; ekzemple, oni envivigas leĝojn por instigi al pli strikta religia observado. Ideologie propulsata religia naciismo ne nepre estas celata kontraŭ aliaj religioj, sed povas manifestiĝi reage al la moderneco kaj precipe al la sekulara naciismo. Religia naciismo povas esti akompananto de sekulara naciismo. Nacio-ŝtatoj, kies landlimoj estas relative freŝdate difinitaj, aŭ kiuj spertis koloniismon, povas inklini al religia naciismo, kiu povas prezenti sin kiel pli aŭtentikan aŭ “tradician” esprimiĝon de identeco. Sekve, kreskis tutmonde religia naciismo en la postsekvo de la malvarma milito, ankaŭ kiam la postkolonia politiko komencis esti defiata (frontanta grandajn evoluajn defiojn, sed ankaŭ traktanta la realon de koloniisme difinitaj, kaj sekve iom artefaritaj landlimoj). En tia scenaro, alvoki al nacia sento de islama identeco, kiel en Pakistano kaj Indonezio, povas servi por superi regionajn streĉecojn. La danĝero estas, ke kiam la ŝtato devenigas sian politikan legitimecon el aliĝo al religiaj doktrinoj, tio povas lasi breĉon malfermitan al eksplicite religiaj elementoj, institucioj kaj gvidantoj, kiuj faras la alvokojn al religio pli “aŭtentikaj” per portado de pli eksplicite teologiaj interpretoj en la politikan vivon. Sekve, alvokoj al religio kiel markilo de etneco kreas malfermecon al pli sinasertaj, ideologiaj interpretoj de religia naciismo. Multaj etnaj kaj kulturaj naciismoj inkluzivas religiajn aspektojn, sed kiel markiloj de grupa identeco, anstataŭ kiel interna motivo por naciismaj pretendoj.
rdf:langString
Le nationalisme religieux est la relation mêlant le nationalisme à une croyance particulière, une religion ou à un dogme. Cette relation peut être décomposée en deux aspects : la politisation de la religion et l'influence de la religion sur la politique.Le nationalisme religieux à motivation idéologique n'est pas nécessairement dirigé contre les autres religions en tant que telles, mais peut être formulé en réponse à la modernité sociétale et, en particulier, en tant que laïque. En général, de nombreux types de nationalisme comportent des aspects religieux, mais en tant que marqueur d'identité de groupe plutôt qu'en tant que motivation intrinsèque des revendications nationalistes. Dans le premier aspect, une religion partagée peut être considérée comme contribuant à un sentiment d'unité nationale, un lien commun entre les citoyens de la nation. Un autre aspect politique de la religion est le soutien d'une identité nationale, semblable à une ethnie, une langue ou une culture partagées . L'influence de la religion sur la politique est plus idéologique , où les interprétations actuelles des idées religieuses inspirent l'activisme et l'action politiques, par exemple, des lois sont adoptées pour favoriser une adhésion religieuse plus stricte.
rdf:langString
Religious nationalism is the relationship of nationalism to a particular religious belief, dogma, or affiliation. This relationship can be broken down into two aspects: the politicisation of religion and the influence of religion on politics. In the former aspect, a shared religion can be seen to contribute to a sense of national unity, a common bond among the citizens of the nation. Another political aspect of religion is the support of a national identity, similar to a shared ethnicity, language, or culture. The influence of religion on politics is more ideological, where current interpretations of religious ideas inspire political activism and action; for example, laws are passed to foster stricter religious adherence. Ideologically-driven religious nationalism may not necessarily be targeted against other religions per se, but can be articulated in response to modernity and, in particular, secular nationalism. Indeed, religious nationalism may articulate itself as the binary of secular nationalism. Nation-states whose borders are relatively recent or that have experienced colonialism may be more prone to religious nationalism, which may stand as a more authentic or "traditional" rendering of identity. Thus, there was a global rise of religious nationalism in the wake of the end of the cold war, but also as postcolonial politics (facing considerable developmental challenges, but also dealing with the reality of colonially-defined, and therefore somewhat artificial, borders) became challenged. In such a scenario, appealing to a national sense of Islamic identity, as in the cases of Pakistan (see two-nation theory), may serve to override regional tensions. The danger is that when the state derives political legitimacy from adherence to religious doctrines, this may leave an opening to overtly religious elements, institutions, and leaders, making the appeals to religion more 'authentic' by bringing more explicitly theological interpretations to political life. Thus, appeals to religion as a marker of ethnicity creates an opening for more strident and ideological interpretations of religious nationalism. Many ethnic and cultural nationalisms include religious aspects, but as a marker of group identity, rather than the intrinsic motivation for nationalist claims.
rdf:langString
Nacionalismo e religião é a relação do nacionalismo com uma crença religiosa particular, dogma ou afiliação. Essa relação pode ser dividida em dois aspectos: a politização da religião e a influência da religião na política. No primeiro aspecto, uma religião compartilhada pode ser vista como contribuindo para um senso de unidade nacional, um elo comum entre os cidadãos da nação. Outro aspecto político da religião é o apoio de uma identidade nacional, semelhante a uma etnia, língua ou cultura compartilhada. A influência da religião na política é mais ideológica, onde interpretações atuais de idéias religiosas inspiram ativismo e ação política; por exemplo, leis são aprovadas para promover uma adesão religiosa mais rigorosa.
rdf:langString
Il nazionalismo religioso è il rapporto del nazionalismo a un particolare credo religioso, dogma, o affiliazione. Questa relazione può essere suddiviso in due aspetti: la politicizzazione della religione e l'influenza della religione sulla politica.
rdf:langString
Религиозный национализм — это связь национализма с определенной религиозной верой, догмой и принадлежностью. Эту связь можно разделить на два аспекта: политизация религии и влияние религии на политику. В первом аспекте общая религия может рассматриваться как способ формирования чувства национального единства, всеобщей связи между гражданами страны. Еще один политический аспект религии — это поддержка национального самосознания, подобно поддержке общей этнической принадлежности, общего языка или общей культуры. Влияние религии на политику несет больше идеологический характер, при котором современная трактовка религиозных идей воздействует на политическую деятельность и активность. Например, принимаются законы, чтобы ужесточить соблюдение норм религии. Религиозный национализм, движимый идеологией, не обязательно направлен против других религий как таковых, но он может проявляться в ответ на современные течения и также, в частности, на светский национализм. Религиозный национализм несомненно может выражаться как составляющая светского национализма. Государства, чьи границы обозначились сравнительно недавно, или которые пережили колониализм, могут быть более склонны к проявлению религиозного национализма, который можно считать более истинным или «традиционным» проявлением национального самосознания. Таким образом, следствием «холодной войны» стал глобальный подъем религиозного национализма, при этом постколониальная политика также стала сложной задачей (возникли серьезные трудности с развитием и пришлось столкнуться с проблемой колониального, а, следовательно, искусственного, раздела границ). При таком сценарии призыв к национальному чувству исламского самосознания, как в случае Пакистана и Индонезии, может способствовать урегулированию региональных конфликтов. Опасность заключается в том, что когда политическая легитимность государства вызвана соблюдением религиозных доктрин, это может дать возможность открыто религиозным организациям, институтам и лидерам призывать к религии более «авторитетными» путем, более явно привнося религиозные трактовки в политическую жизнь. Таким образом, призыв к религии как признаку этнической принадлежности открывает возможности для существования более влиятельных и идеологических вариантов религиозного национализма. Многие виды этнического и культурного национализма включают в себя религиозные аспекты, но как признак группового самосознания, а не двигатель националистических требований.
rdf:langString
Релігійний націоналізм — це ставлення націоналізму до певної релігійної віри або догми. Це співвідношення може бути розбите на дві категорії: політизація релігії і вплив релігії на політику. У першому аспекті вплив релігії можна побачити у спробі внести свій внесок у почуття національної єдності, бути загальною сполучною ланкою між громадянами країни. Інший політичний аспект релігії — підтримка національної ідентичності, як загальної етнічної приналежності, так і мови чи культури. Вплив релігії на політику більш ідеологічний, де нинішні інтерпретації релігійної ідеї стимулюють політичну активність та дії (наприклад, якісь закони приймаються для сприяння суворої релігійної приналежності). Ідеологічно керований релігійний націоналізм не обов'язково може бути направлений проти інших релігій, як таких, але може бути сформульований у відповідь сучасності і, зокрема, як світський. Порушення балансу між релігійним і політичним аспектами і, апелюючи до національних почуттів, наприклад, ісламської ідентичності, як це часто бувало у Пакистані та Індонезії, може служити приводом регіональної напруженості. Загалом багато типів націоналізму несуть в собі релігійні аспекти, але як маркер групової ідентичності, а не як внутрішню мотивацію для націоналістичних претензій.
xsd:nonNegativeInteger
19863