Reichskammergericht
http://dbpedia.org/resource/Reichskammergericht an entity of type: Thing
Das Reichskammergericht war von seiner Gründung im Jahr 1495 unter dem deutschen König und späteren Kaiser Maximilian I. bis zu seiner Auflösung 1806 neben dem Reichshofrat das oberste Gericht des Heiligen Römischen Reichs. Es hatte die Aufgabe, ein geregeltes Streitverfahren an die Stelle von Fehden, Gewalt und Krieg zu setzen. Zuerst hatte das Gericht seinen Sitz in Frankfurt am Main. Nach Zwischenstationen in Worms, Augsburg, Nürnberg, Regensburg, Speyer und Esslingen am Neckar war es ab 1527 in Speyer und nach dessen Zerstörung infolge des Pfälzischen Erbfolgekriegs von 1689 bis 1806 in Wetzlar ansässig.
rdf:langString
La Chambre impériale (en allemand : Reichskammergericht) est, de 1495 à 1806, le sommet du pouvoir judiciaire dans le Saint-Empire romain germanique et le tribunal de dernier ressort à côté du Conseil aulique. La Chambre impériale est créée en relation avec la proclamation d'une paix perpétuelle par la diète de 1495.
rdf:langString
제국사법실(독일어: Reichskammergericht 라이히스카머게리흐트[ˈʁaɪçs.kamɐɡəˌʁɪçt][*], 영어: Imperial Chamber Court)은 신성로마제국의 두 개의 최고 사법기구 중 하나다. 다른 하나는 에 소재한 이었다. 1495년 보름스에서 소집된 제국의회에서 그 설치가 결정되었다. 제국사법실은 평결을 내리기까지 시간이 끔찍하게 오래 걸리기로 악명이 높았다. 영방국가들 간에 벌어진 쟁송의 경우 해결에 수백 년이 걸리기도 했다.
rdf:langString
Il Tribunale della Camera imperiale, generalmente detto Tribunale camerale dell'Impero (ted. Reichskammergericht, lat. Camerae Imperialis Judici), costituisce uno dei primi esempi di tribunale centrale in uno Stato moderno. Essa fu istituita nel 1495 da Massimiliano I d'Asburgo nell'ambito di una riforma dell'ordinamento giudiziale del Sacro Romano Impero, riforma caldeggiata dai principi elettori in seno alla Dieta di Worms.
rdf:langString
Rikskammarrätten (ty. Reichskammergericht), jämte Rikshovrådet högsta domstolen i det forna Tyska riket, inrättades 1495 och bestod av en av kejsaren utnämnd "kammerrichter" (furste eller greve), 2 (senare 4) presidenter och ett antal assessorer. Efter reformationen var dels katoliker, dels evangeliska; de tillsattes och avlönades av riksständerna. Rikskammarrätten hade från 1693 tills den i och med Tyska rikets upplösning upphörde (1806) stadigt sitt säte i Wetzlar. Den dömde i alla mål, som rörde riksomedelbara, och var högsta instans i civilsaker för riksmedelbara, utom när privilegiet "de non appellando" var något riksstånd tillförsäkrat. Rättens arkiv har till största delen fördelats på de olika tyska staterna.
rdf:langString
帝国枢密法院（德語：Reichskammergericht ; 拉丁語：Iudicium imperii ) 是神圣罗马帝国的两个最高司法机构之一，另一个是维也纳的帝国宫廷法院。它根据沃尔姆斯帝国议会的决议于1495年创立。神圣罗马帝国的所有法律诉讼都可以提交至帝国枢密法院审理，除非该领土的统治者有所谓的不上诉特权。另一个例外是刑法，只有在违反基本程序规则的情况下，帝国枢密法院才能进行干预。
rdf:langString
El Tribunal de la Cambra Imperial (alemany: Reichskammergericht /ˈʁaɪçs.kamɐɡəˌʁɪçt/; en llatí: Iudicum imperii) era el màxim tribunal del Sacre Imperi Romanogermànic. Va ser establert l'any 1495 sota el govern de l'emperador Maximilià I d'Habsburg, i va actuar com a màxima autoritat judicial del Sacre Imperi fins a la seva dissolució en 1806. En la seva concepció, el tribunal va ser ideat per la dieta del Sacre Imperi com un contrapès al poder de l'emperador. Així, nominalment almenys, era el tribunal de més rang dins del Sacre Imperi Romanogermànic.
rdf:langString
Το Αυτοκρατορικό Δικαστικό Επιμελητήριο (γερμανικά: Reichskammergericht) ήταν θεσμός της Αγίας Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας. Ιδρύθηκε στις 31 Οκτωβρίου 1495, κατά τη διάρκεια της περιόδου βασιλείας του αυτοκράτορα Μαξιμιλιανού Α΄, ενώ έπαυσε να υφίσταται, ταυτόχρονα με την ίδια την Αγία Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία, το 1806. Είχε ως αρμοδιότητα την επίλυση των διενέξεων μέσω της δικαστικής, αντί της στρατιωτικής, οδού. Ο Δικαστής του Επιμελητηρίου (γερμανικά: Kammerrichter) οριζόταν από τον ίδιο τον Αυτοκράτορα, ενώ η επιλογή του, έως τα τέλη του 17ου αιώνα, γινόταν μέσω των πριγκίπων της Αγίας Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας.
rdf:langString
El Tribunal de la Cámara Imperial (en alemán, Reichskammergericht) era el máximo tribunal del Sacro Imperio Romano. Fue establecida en el año 1495 bajo el gobierno del emperador Maximiliano I de Habsburgo, y actuó como suprema autoridad judicial del Sacro Imperio hasta su disolución en 1806. En su concepción, el tribunal fue ideado por la Dieta del Sacro Imperio como un contrapeso al poder del emperador. Así, nominalmente al menos, era el tribunal de mayor rango dentro del Sacro Imperio Romano Germánico.
* Datos: Q707604
* Multimedia: Reichskammergericht / Q707604
rdf:langString
The Reichskammergericht (German: [ˈʁaɪçs.kamɐɡəˌʁɪçt]; German for 'Imperial Chamber Court'; Latin: Iudicium imperii) was one of the two highest judicial institutions in the Holy Roman Empire, the other one being the Aulic Council in Vienna. It was founded in 1495 by the Imperial Diet in Worms. All legal proceedings in the Holy Roman Empire could be brought to the Imperial Chamber Court, except if the ruler of the territory had a so-called privilegium de non appellando, in which case the highest judicial institution was found by the ruler of that territory. Another exception was criminal law in which the Imperial Chamber Court could intervene only if basic procedural rules had been violated.
rdf:langString
Reichskammergericht (bahasa Jerman: [ˈʁaɪçs.kamɐɡəˌʁɪçt]; bahasa Jerman untuk Pengadilan Kamar Kekaisaran; bahasa Latin: Iudicium imperii) adalah salah satu dari dua lembaga peradilan tertinggi di Kekaisaran Romawi Suci, yang lainnya adalah Konsili Aulicum di Wina. Reichskammergericht didirikan pada 1495 oleh Dewan Kekaisaran di Worms. Semua proses hukum di Kekaisaran Romawi Suci dapat dibawa ke Reichskammergericht, kecuali jika penguasa wilayah itu memiliki apa yang disebut Privilegium de non appellando, dalam hal ini lembaga peradilan tertinggi ditemukan oleh penguasa wilayah itu. Pengecualian lain adalah hukum pidana di mana Reichskammergericht dapat melakukan intervensi hanya jika aturan prosedural dasar telah dilanggar.
rdf:langString
Het Rijkskamergerecht (Duits: Reichskammergericht) was naast de Rijkshofraad (Reichshofrat) de hoogste gerechtelijke instantie in het Heilige Roomse Rijk. Het Rijkskamergerecht werd op 31 oktober 1495 onder keizer Maximiliaan I ingesteld als onderdeel van de Rijkshervorming. Het Rijkskamergerecht moest een gerechtelijk alternatief bieden voor de onderlinge oorlogen die het Heilige Roomse Rijk teisterden. Landvredesbreuk konden door het Rijkskamergerecht worden bestraft met de rijksban.
rdf:langString
Sąd Kameralny Rzeszy (niem. Reichskammergericht, łac. Camerae Imperialis Judici) – najwyższa instancja sądownictwa I Rzeszy w epoce nowożytnej. Został ustanowiony przez cesarza Maksymiliana I Habsburga i Sejm Rzeszy obradujący w Wormacji w 1495 roku. Zbierał się w Spirze, a od końca XVII wieku w Wetzlarze. Postulat utworzenia tej instytucji był elementem programu reformy Rzeszy (Reichsreform) wysuwanego przez niektórych książąt niemieckich, dążących do ograniczenia władzy cesarskiej. W efekcie władza sądowa cesarza znacznie zmalała. Kompetencje Sądu obejmowały:
rdf:langString
O Reichskammergericht (Câmara da Corte Imperial) foi uma das duas maiores instituições judiciárias, no Sacro Império Romano-Germânico, sendo a outra o Reichshofrat (Conselho Áulico), em Viena. Foi fundada em 1495 pelo Reichstag em Worms. Todos os procedimentos legais no Sacro Império Romano poderiam ser trazidos para o Reichskammergericht, salvo se o governante do território teve um chamado privilegium de non appellando, caso em que o mais alto tribunal foi fundado pelo governante do território em questão. Outra exceção foi o direito penal. O Reichskammergericht só poderia intervir nos processos penais se as regras básicas processuais tinham sido violados.
rdf:langString
Имперский камеральный суд, известный также как Имперский Верховный суд, Имперская судебная палата или Рейхскаммергерихт (нем. Reichskammergericht) — высший судебный орган Священной Римской империи, учреждённый в рамках Имперской реформы 1495 года. Явился преемником Королевского камерального суда (нем. Königliche Kammergericht), находившегося при особе монарха и зависимого от него. С 1527 года постоянно находился в Шпайере. После разрушения города французскими войсками в 1689 году, суд переехал в Вецлар, где и оставался до ликвидации Священной Римской империи в 1806 году.
rdf:langString
Імперський камеральний суд, відомий також як імперський Верховний суд, Імперська судова палата або Рейхскаммергеріхт (нім. Reichskammergericht) — вищий судовий орган Священної Римської імперії, заснований в рамках Імперської реформи 1495 року. Є наступником Королівського камерального суду (нім. Königliche Kammergericht), який перебував при особі монарха і залежного від нього. З 1527 року постійно знаходився в Шпаєрі. Після руйнування міста французькими військами в 1689 році, суд переїхав в Вецлар, де і залишався до ліквідації Священної Римської імперії в 1806 році.
rdf:langString
rdf:langString
Tribunal de la Cambra Imperial
rdf:langString
Reichskammergericht
rdf:langString
Αυτοκρατορικό Δικαστικό Επιμελητήριο
rdf:langString
Tribunal de la Cámara Imperial
rdf:langString
Reichskammergericht
rdf:langString
Chambre impériale
rdf:langString
Tribunale della Camera imperiale
rdf:langString
제국사법실
rdf:langString
Sąd Kameralny Rzeszy
rdf:langString
Rijkskamergerecht
rdf:langString
Reichskammergericht
rdf:langString
Reichskammergericht
rdf:langString
Rikskammarrätten
rdf:langString
Имперский камеральный суд
rdf:langString
帝国枢密法院
rdf:langString
Імперський камеральний суд
xsd:float
50.55527877807617
xsd:float
8.501388549804688
xsd:integer
575833
xsd:integer
1017237546
xsd:string
50.555277777777775 8.501388888888888
rdf:langString
El Tribunal de la Cambra Imperial (alemany: Reichskammergericht /ˈʁaɪçs.kamɐɡəˌʁɪçt/; en llatí: Iudicum imperii) era el màxim tribunal del Sacre Imperi Romanogermànic. Va ser establert l'any 1495 sota el govern de l'emperador Maximilià I d'Habsburg, i va actuar com a màxima autoritat judicial del Sacre Imperi fins a la seva dissolució en 1806. En la seva concepció, el tribunal va ser ideat per la dieta del Sacre Imperi com un contrapès al poder de l'emperador. Així, nominalment almenys, era el tribunal de més rang dins del Sacre Imperi Romanogermànic. Després de la seva creació el 31 d'octubre de 1495, el tribunal va tenir la seva seu al costat de la dieta, a Frankfurt del Main. Després va tenir seu a Worms, Augsburg, Nuremberg, Ratisbona, Espira i Esslingen. A partir de 1527 es va situar a Speyer. Arran de la Guerra dels Nou Anys, es va traslladar a Wetzlar, on es va mantenir des de 1689 fins que va ser dissolt en 1806.
rdf:langString
Το Αυτοκρατορικό Δικαστικό Επιμελητήριο (γερμανικά: Reichskammergericht) ήταν θεσμός της Αγίας Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας. Ιδρύθηκε στις 31 Οκτωβρίου 1495, κατά τη διάρκεια της περιόδου βασιλείας του αυτοκράτορα Μαξιμιλιανού Α΄, ενώ έπαυσε να υφίσταται, ταυτόχρονα με την ίδια την Αγία Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία, το 1806. Είχε ως αρμοδιότητα την επίλυση των διενέξεων μέσω της δικαστικής, αντί της στρατιωτικής, οδού. Ο Δικαστής του Επιμελητηρίου (γερμανικά: Kammerrichter) οριζόταν από τον ίδιο τον Αυτοκράτορα, ενώ η επιλογή του, έως τα τέλη του 17ου αιώνα, γινόταν μέσω των πριγκίπων της Αγίας Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας. Έπειτα από την ίδρυσή του, το επιμελητήριο είχε ως έδρα την , ενώ, στη συνέχεια, το Βορμς, το Άουγκσμπουργκ, τη Νυρεμβέργη, το Ρέγκενσμπουργκ, το και το . Η έδρα του παρέμεινε στο από το 1527 έως την καταστροφή της πόλεως από τα γαλλικά στρατεύματα κατά τη διάρκεια του (1689). Στη συνέχεια, εγκαταστάθηκε στο Βέτσλαρ, όπου και παρέμεινε έως την διάλυσή του, το 1806 · . Το Αυτοκρατορικό Δικαστικό Επιμελητήριο ήταν ιδιαιτέρως γνωστό για την βραδύτητα της λήψεως των αποφάσεών του: ορισμένες διαδικασίες μεταξύ ήταν δυνατό να διαρκέσουν για αριθμό αιώνων, ενώ άλλες, κατά τη διάλυσή του, ακόμη δεν είχαν διευθετηθεί. Ωστόσο, κατεδήχθη πως η αιτία της συγκεκριμένης βραδύτητας, στις περισσότερες εκ των περιπτώσεων, ήταν η έλλειψη ενδιαφέροντος εκ μέρους των εμπλεκόμενων πλευρών, ενώ, επίσης, πως ήταν δυνατό να εκδώσει δικαστικές αποφάσεις και εντός χρονικού διαστήματος ολίγων ημερών. Το ζήτημα των συγκρούσεων αρμοδιοτήτων μεταξύ του Αυτοκρατορικού Δικαστικού Επιμελητηρίου και του Αυλικού Συμβουλίου, το οποίο, επίσης, διατελούσε δικαστικό ρόλο, δεν επιλύθηκε παρά μόνον το 1648, μέσω της Συνθήκης της Βεστφαλίας, σύμφωνα με την οποία η καθεμία εκ των συγκεκριμένων αρχών θα ασχολείτο με τις υποθέσεις για την επίλυση των οποίων θα ήταν η πρώτη η οποία θα καλείτο.
rdf:langString
Das Reichskammergericht war von seiner Gründung im Jahr 1495 unter dem deutschen König und späteren Kaiser Maximilian I. bis zu seiner Auflösung 1806 neben dem Reichshofrat das oberste Gericht des Heiligen Römischen Reichs. Es hatte die Aufgabe, ein geregeltes Streitverfahren an die Stelle von Fehden, Gewalt und Krieg zu setzen. Zuerst hatte das Gericht seinen Sitz in Frankfurt am Main. Nach Zwischenstationen in Worms, Augsburg, Nürnberg, Regensburg, Speyer und Esslingen am Neckar war es ab 1527 in Speyer und nach dessen Zerstörung infolge des Pfälzischen Erbfolgekriegs von 1689 bis 1806 in Wetzlar ansässig.
rdf:langString
El Tribunal de la Cámara Imperial (en alemán, Reichskammergericht) era el máximo tribunal del Sacro Imperio Romano. Fue establecida en el año 1495 bajo el gobierno del emperador Maximiliano I de Habsburgo, y actuó como suprema autoridad judicial del Sacro Imperio hasta su disolución en 1806. En su concepción, el tribunal fue ideado por la Dieta del Sacro Imperio como un contrapeso al poder del emperador. Así, nominalmente al menos, era el tribunal de mayor rango dentro del Sacro Imperio Romano Germánico. En teoría, todos los asuntos legales del Sacro Imperio podían ser presentados ante este órgano. En la práctica, sus competencias estaban limitadas. Por un lado, la reorganización sufrida por el Consejo Áulico, acometida por el emperador Maximiliano I en respuesta a la creación de la Cámara de la Corte Imperial restó numerosas competencias al tribunal, sobre todo en asuntos de gobernanza política y "gestión territorial" del Sacro Imperio: el Consejo Aúlico asumió estas últimas en exclusiva, y contaba con muchas otras competencias de índole penal que se solapaban con las de la Cámara. Por otro lado, existían ciertas limitaciones inherentes a su jurisdicción: si el gobernante del territorio del que surgía el caso ostentaba y ejercía el llamado privilegio de non appellando, el caso no podía ser atendido por la Cámara; por otro, la Cámara no podía intervenir en casos de delitos criminales penales a no ser que el caso involucrara defectos en el procedimiento legal seguido. Además, en la práctica la Cámara era un tribunal poco apetecible al que acudir: era famoso por la extrema lentitud con que resolvía los casos y emitía veredictos. En algunos casos que involucraban disputas entre distintos principados del Imperio, la Cámara tardó literalmente siglos en emitir veredicto. Cuando fue abolida en 1806, se extinguieron con ella algunos casos que llevaban siendo atendidos desde hacía 400 años; el escaso interés por parte de las partes pleiteantes en resolver sus pleitos -- o su interés en no alterar el statu quo-- suele mencionarse como la causa de tamañas dilaciones. Después de su creación el 31 de octubre de 1495, el tribunal tuvo su sede junto a la Dieta, en Fráncfort del Meno. Luego tuvo sede en Worms, Augsburgo, Núremberg, Ratisbona, Espira y Esslingen. A partir de 1527 se situó en Speyer. A raíz de la Guerra de los Nueve Años, se trasladó a Wetzlar, donde se mantuvo desde 1689 hasta que fue disuelta en 1806.
* Datos: Q707604
* Multimedia: Reichskammergericht / Q707604
rdf:langString
The Reichskammergericht (German: [ˈʁaɪçs.kamɐɡəˌʁɪçt]; German for 'Imperial Chamber Court'; Latin: Iudicium imperii) was one of the two highest judicial institutions in the Holy Roman Empire, the other one being the Aulic Council in Vienna. It was founded in 1495 by the Imperial Diet in Worms. All legal proceedings in the Holy Roman Empire could be brought to the Imperial Chamber Court, except if the ruler of the territory had a so-called privilegium de non appellando, in which case the highest judicial institution was found by the ruler of that territory. Another exception was criminal law in which the Imperial Chamber Court could intervene only if basic procedural rules had been violated. The Imperial Chamber Court was infamous for the long time that it took to reach a verdict. Some proceedings, especially in lawsuits between different states of the Empire, took several hundred years. Some of the lawsuits had not been brought to an end when it was dissolved in 1806 following the downfall of the Holy Roman Empire. However, it has late been discovered that it could often be attributed to a loss of interest on the part of the parties involved, and that the court was sometimes much more efficient than previously thought. Sometimes, the court even ordered injunctions within a few days. Recent research has also brought to light that especially in the 18th century, the rulings of the court anticipated in many ways the constitutional establishment of civil liberties in Germany. For instance, the inviolability of one's housing or freedom of trade was legally introduced in the Empire by rulings of the court. In the late 18th century, some contemporaries even compared the Imperial Chamber Court to the National Assembly in Revolutionary France.
rdf:langString
Reichskammergericht (bahasa Jerman: [ˈʁaɪçs.kamɐɡəˌʁɪçt]; bahasa Jerman untuk Pengadilan Kamar Kekaisaran; bahasa Latin: Iudicium imperii) adalah salah satu dari dua lembaga peradilan tertinggi di Kekaisaran Romawi Suci, yang lainnya adalah Konsili Aulicum di Wina. Reichskammergericht didirikan pada 1495 oleh Dewan Kekaisaran di Worms. Semua proses hukum di Kekaisaran Romawi Suci dapat dibawa ke Reichskammergericht, kecuali jika penguasa wilayah itu memiliki apa yang disebut Privilegium de non appellando, dalam hal ini lembaga peradilan tertinggi ditemukan oleh penguasa wilayah itu. Pengecualian lain adalah hukum pidana di mana Reichskammergericht dapat melakukan intervensi hanya jika aturan prosedural dasar telah dilanggar. Reichskammergericht terkenal karena waktu yang lama untuk mencapai vonis. Beberapa proses, terutama dalam tuntutan hukum antara yang berbeda, memakan waktu beberapa ratus tahun. Beberapa tuntutan hukum belum berakhir ketika dibubarkan pada 1806 setelah jatuhnya Kekaisaran Romawi Suci. Namun, belakangan diketahui bahwa hal itu sering dikaitkan dengan hilangnya kepentingan pihak-pihak yang terlibat, dan bahwa pengadilan terkadang jauh lebih efisien daripada yang diperkirakan sebelumnya. Penelitian baru-baru ini juga mengungkapkan bahwa khususnya pada abad ke-XVIII, putusan pengadilan dalam banyak hal mengantisipasi pembentukan konstitusional kebebasan sipil di Jerman. Misalnya, tidak dapat diganggu gugatnya perumahan seseorang atau kebebasan perdagangan secara hukum diperkenalkan di Kekaisaran oleh keputusan pengadilan. Pada akhir abad ke-XVIII, beberapa orang sezaman bahkan membandingkan Reichskammergericht dengan di Revolusi Prancis.
rdf:langString
La Chambre impériale (en allemand : Reichskammergericht) est, de 1495 à 1806, le sommet du pouvoir judiciaire dans le Saint-Empire romain germanique et le tribunal de dernier ressort à côté du Conseil aulique. La Chambre impériale est créée en relation avec la proclamation d'une paix perpétuelle par la diète de 1495.
rdf:langString
제국사법실(독일어: Reichskammergericht 라이히스카머게리흐트[ˈʁaɪçs.kamɐɡəˌʁɪçt][*], 영어: Imperial Chamber Court)은 신성로마제국의 두 개의 최고 사법기구 중 하나다. 다른 하나는 에 소재한 이었다. 1495년 보름스에서 소집된 제국의회에서 그 설치가 결정되었다. 제국사법실은 평결을 내리기까지 시간이 끔찍하게 오래 걸리기로 악명이 높았다. 영방국가들 간에 벌어진 쟁송의 경우 해결에 수백 년이 걸리기도 했다.
rdf:langString
Het Rijkskamergerecht (Duits: Reichskammergericht) was naast de Rijkshofraad (Reichshofrat) de hoogste gerechtelijke instantie in het Heilige Roomse Rijk. Het Rijkskamergerecht werd op 31 oktober 1495 onder keizer Maximiliaan I ingesteld als onderdeel van de Rijkshervorming. Het Rijkskamergerecht moest een gerechtelijk alternatief bieden voor de onderlinge oorlogen die het Heilige Roomse Rijk teisterden. Landvredesbreuk konden door het Rijkskamergerecht worden bestraft met de rijksban. Het Rijkskamergerecht bestond in de begintijd uit een kamerrechter, twee plaatsvervangers, een fiscaal en 24 assessoren. De kamerrechter en zijn plaatsvervangers waren de respectieve voorzitters van de drie kamers van het gerecht. Hun taak was echter vooral organisatorisch van aard. De fiscaal was vergelijkbaar met een officier van justitie, maar had slechts beperkte bevoegdheid om zelfstandig een proces aan te spannen. De assessoren werden ter benoeming aangewezen door de keizer, de keurvorsten en de kreitsen. Bij de behandeling van de rechtszaken werden de assessoren bijgestaan door 8 rapporteurs. Het Rijkskamergerecht moest rechtspreken volgens het lokaal geldende geschreven en ongeschreven recht. Indien dan nog niet tot een beslissing kon worden gekomen moest het Romeins recht toepassen. Vanaf de oprichting zetelde het Rijkskamergerecht in Frankfurt am Main. Hierna zetelde het Rijkskamergerecht achtereenvolgens in Worms, Augsburg, Neurenberg, Regensburg, Spiers en Esslingen am Neckar. Tussen 1527 en de verwoesting van Spiers tijdens de Negenjarige Oorlog zetelde het in Spiers. Vanaf 1689 tot het einde van het Heilige Roomse Rijk in 1806 was het Rijkskamergerecht in Wetzlar gevestigd. Viglius was tussen 1535 en 1537 raadsheer bij het gerecht. In 1772 was Johann Wolfgang von Goethe ingeschreven als Praktikant bij het Rijkskamergerecht, waar hij inspiratie opdeed voor zijn Die Leiden des jungen Werthers.
rdf:langString
Il Tribunale della Camera imperiale, generalmente detto Tribunale camerale dell'Impero (ted. Reichskammergericht, lat. Camerae Imperialis Judici), costituisce uno dei primi esempi di tribunale centrale in uno Stato moderno. Essa fu istituita nel 1495 da Massimiliano I d'Asburgo nell'ambito di una riforma dell'ordinamento giudiziale del Sacro Romano Impero, riforma caldeggiata dai principi elettori in seno alla Dieta di Worms.
rdf:langString
Имперский камеральный суд, известный также как Имперский Верховный суд, Имперская судебная палата или Рейхскаммергерихт (нем. Reichskammergericht) — высший судебный орган Священной Римской империи, учреждённый в рамках Имперской реформы 1495 года. Явился преемником Королевского камерального суда (нем. Königliche Kammergericht), находившегося при особе монарха и зависимого от него. С 1527 года постоянно находился в Шпайере. После разрушения города французскими войсками в 1689 году, суд переехал в Вецлар, где и оставался до ликвидации Священной Римской империи в 1806 году. Имперский камеральный суд рассматривал апелляции и кассации на решения судов низших инстанций, а также споры между субъектами империи (светскими и церковными княжествами, имперскими рыцарями, вольными городами), между сословиями и монархами государств, входящих в империю, а также жалобы на действия императора. Из юрисдикции суда были исключены споры с князьями, имеющими привилегию non appellando (запрета на обжалование их действий их подданными в имперских органах — эрцгерцоги Австрии с 1453 года и курфюрсты), а также уголовные дела, кроме случаев, когда были нарушены базовые процессуальные нормы. Устав суда 1495 года (Reichskammergerichtsordnung) в § 3 предусмотрел, что судьи должны руководствоваться (нем. gemeines Recht), придав рецепции римского права официальный характер. Состав членов Имперского камерального суда определялся совместно императором и рейхстагом. Император назначал председателя суда (обычно им являлся представитель высшей немецкой аристократии), президентов судебных палат, а также некоторых судей. Большинство членов суда избиралось рейхстагом, причём если в начальный период существования суда лишь половина судей должна была иметь докторскую степень по римскому праву, то с 1548 года было предписано, чтобы такой степенью обладали все члены Высшего суда. Традиционно считалось, что деятельность Имперского камерального суда была крайне неэффективной: судебные процессы затягивались на десятилетия и столетия, а некоторые дела так и остались неразрешёнными к моменту роспуска Священной Римской империи в 1806 году Однако современные исследования материалов суда показали, что это происходило, в большинстве случаев, из-за потери интереса сторон, участвующих в процессе, к существу спора, в то время как значительное количество судебных дел разрешалось Имперским камеральным судом достаточно оперативно, иногда за несколько дней. Деятельность Имперского камерального суда имела большое значение для поддержания единства Священной Римской империи. Во всех государственных образованиях империи действовало единое имперское право и единая судебная система, возглавляемая Имперским камеральным судом. Это был один из немногих элементов, объединяющих сотни немецких государств и полунезависимых владений в единый политический организм. Кроме того, с помощью Имперского камерального суда император мог оказывать влияние на внутренние процессы, происходящие в империи, и поддерживать свою власть. Значительную роль Имперский суд сыграл в утверждении в Германии гражданских прав и свобод. В частности, благодаря его постановлениям в империи установился принцип неприкосновенности частной собственности и жилища, а также свобода торговли и предпринимательства. В этой связи правомерно сравнение деятельности Имперского камерального суда с работой Национального собрания Франции в конце XVIII века.
rdf:langString
Sąd Kameralny Rzeszy (niem. Reichskammergericht, łac. Camerae Imperialis Judici) – najwyższa instancja sądownictwa I Rzeszy w epoce nowożytnej. Został ustanowiony przez cesarza Maksymiliana I Habsburga i Sejm Rzeszy obradujący w Wormacji w 1495 roku. Zbierał się w Spirze, a od końca XVII wieku w Wetzlarze. Postulat utworzenia tej instytucji był elementem programu reformy Rzeszy (Reichsreform) wysuwanego przez niektórych książąt niemieckich, dążących do ograniczenia władzy cesarskiej. W efekcie władza sądowa cesarza znacznie zmalała. Kompetencje Sądu obejmowały:
* w pierwszej instancji – spory między wyższą szlachtą Rzeszy, skargi cywilne przeciwko niej i spory między osobami podległymi różnym wyższym szlachcicom Rzeszy. Skargi karne przeciwko wyższej szlachcie Rzeszy rozpatrywała Rada Nadworna Rzeszy.
* w drugiej instancji – apelacje w sprawach cywilnych od wyroków sądów wyższej szlachty Rzeszy (jedynie wówczas, gdy przedmiot sporu miał wartość co najmniej 400 talarów). Zakres działalności malał wraz z rozpowszechnianiem się privilegium de non appellando, początkowo właściwego jedynie elektorom Rzeszy (p. Złota Bulla Karola IV). W praktyce Sąd rozpatrywał głównie sprawy o naruszenie pokoju ziemskiego (Landfried), naruszenie aktów banicji cesarskiej i przestępstwa skarbowe. Sąd Kameralny Rzeszy składał się z 28 członków: przewodniczącego mianowanego przez cesarza, dwóch prezydentów i dwudziestu pięciu asesorów. Z tych ostatnich pięciu mianował cesarz, dwudziestu stany Rzeszy; połowa musiała mieć pochodzenie szlacheckie, a połowa doktorat nauk prawnych. Jako podstawę wyrokowania przyjmował prawo zwyczajowe, ustawy Rzeszy oraz prawo rzymskie traktowane jako powszechne. To ostatnie stosowano posiłkowo (subsydiarnie), gdy brakło norm w pozostałych prawach. Stosowanie prawa rzymskiego na terytorium całej Rzeszy przyczyniło się do szybkiej jego recepcji.
rdf:langString
O Reichskammergericht (Câmara da Corte Imperial) foi uma das duas maiores instituições judiciárias, no Sacro Império Romano-Germânico, sendo a outra o Reichshofrat (Conselho Áulico), em Viena. Foi fundada em 1495 pelo Reichstag em Worms. Todos os procedimentos legais no Sacro Império Romano poderiam ser trazidos para o Reichskammergericht, salvo se o governante do território teve um chamado privilegium de non appellando, caso em que o mais alto tribunal foi fundado pelo governante do território em questão. Outra exceção foi o direito penal. O Reichskammergericht só poderia intervir nos processos penais se as regras básicas processuais tinham sido violados. O Reichskammergericht tinha má reputação pelo longo tempo que levava para chegar a uma sentença. Alguns processos, principalmente em ações judiciais entre os territórios pertencentes ao Sacro Império Romano, foram resolvidos em centenas de anos. Algumas das ações não foram levados a uma sentença final quando o império foi extinto em 1806. No entanto, ultimamente, foi descoberto que muitas vezes isso pode ser atribuído a uma perda de interesse por parte das partes envolvidas, e que o tribunal poderia, por vezes, ser muito mais eficiente do que se supunha. Às vezes, o mesmo tribunal ordenou liminares em poucos dias. Recentes pesquisas também trouxeram a tona que, especialmente no século XVIII, os acordos do Reichskammergericht anteciparam em muitos aspectos o estabelecimento constitucional das liberdades civis na Alemanha. Por exemplo, a inviolabilidade de uma habitação ou da liberdade de comércio foram legalmente introduzidos no Império por resoluções do tribunal. No final do século XVIII, alguns contemporâneos comparam o Reichskammergericht com a Assembléia Nacional na França.
rdf:langString
Rikskammarrätten (ty. Reichskammergericht), jämte Rikshovrådet högsta domstolen i det forna Tyska riket, inrättades 1495 och bestod av en av kejsaren utnämnd "kammerrichter" (furste eller greve), 2 (senare 4) presidenter och ett antal assessorer. Efter reformationen var dels katoliker, dels evangeliska; de tillsattes och avlönades av riksständerna. Rikskammarrätten hade från 1693 tills den i och med Tyska rikets upplösning upphörde (1806) stadigt sitt säte i Wetzlar. Den dömde i alla mål, som rörde riksomedelbara, och var högsta instans i civilsaker för riksmedelbara, utom när privilegiet "de non appellando" var något riksstånd tillförsäkrat. Rättens arkiv har till största delen fördelats på de olika tyska staterna.
rdf:langString
帝国枢密法院（德語：Reichskammergericht ; 拉丁語：Iudicium imperii ) 是神圣罗马帝国的两个最高司法机构之一，另一个是维也纳的帝国宫廷法院。它根据沃尔姆斯帝国议会的决议于1495年创立。神圣罗马帝国的所有法律诉讼都可以提交至帝国枢密法院审理，除非该领土的统治者有所谓的不上诉特权。另一个例外是刑法，只有在违反基本程序规则的情况下，帝国枢密法院才能进行干预。
rdf:langString
Імперський камеральний суд, відомий також як імперський Верховний суд, Імперська судова палата або Рейхскаммергеріхт (нім. Reichskammergericht) — вищий судовий орган Священної Римської імперії, заснований в рамках Імперської реформи 1495 року. Є наступником Королівського камерального суду (нім. Königliche Kammergericht), який перебував при особі монарха і залежного від нього. З 1527 року постійно знаходився в Шпаєрі. Після руйнування міста французькими військами в 1689 році, суд переїхав в Вецлар, де і залишався до ліквідації Священної Римської імперії в 1806 році. Імперський камеральний суд розглядав апеляції і касації на рішення судів нижчих інстанцій, а також спори між суб'єктами імперії (світськими і церковними князівствами, імперськими лицарями, вільними містами), між станами і монархами держав, що входять в імперію, а також скарги на дії імператора. До юрисдикції суду були виключені суперечки з князями, що мають привілей non appellando (заборони на оскарження їх дій їх підданими в імперських органах — ерцгерцоги Австрії з 1453 року і курфюрсти), а також кримінальні справи, крім випадків, коли були порушені базові процесуальні норми. Статут суду в 1495 році (Reichskammergerichtsordnung) в § 3 передбачив, що судді повинні керуватися ius commune (нім. Gemeines Recht), надавши рецепції римського права офіційний характер Склад членів Імперського камерального суду визначався спільно імператором і рейхстагом. Імператор призначав голову суду (зазвичай ним був представник вищої німецької аристократії), президентів судових палат, а також деяких суддів. Більшість членів суду обиралося рейхстагом, причому якщо в початковий період існування суду лише половина суддів повинна була мати докторський ступінь з римського права, то з 1548 року був наказано, щоб таким ступенем володіли всі члени Вищого суду. Традиційно вважалося, що діяльність Імперського камерального суду була вкрай неефективною: судові процеси затягувалися на десятиліття і століття, а деякі справи так і залишилися невирішеними на момент розпуску Священної Римської імперії в 1806 році Однак сучасні дослідження матеріалів суду показали, що це відбувалося, в більшості випадків, через втрату інтересу сторін, що беруть участь в процесі, до суті спору, в той час, як значна кількість судових справ вирішувалась Імперським камеральним судом досить оператвно, іноді за кілька днів. Діяльність Імперського камерального суду мала велике значення для підтримки єдності Священної Римської імперії. У всіх державних утвореннях імперії діяло єдине імперське право і єдина судова система, очолювана Імперським камеральним судом. Це був один з небагатьох елементів, які об'єднують сотні німецьких держав і напівнезалежних володінь в єдиний політичний організм. Крім того, за допомогою Імперського камерального суду імператори могли впливати на внутрішні процеси, що відбуваються в імперії, і підтримувати свою владу. Значну роль Імперський суд зіграв в утвердженні в Німеччині цивільних прав і свобод. Зокрема, завдяки його постановам в імперії встановився принцип недоторканності приватної власності і житла, а також свобода торгівлі та підприємництва. У зв'язку з цим правомірно порівняння діяльності Імперського камерального суду з роботою Національних зборів Франції в кінці XVIII століття.
xsd:nonNegativeInteger
5986
<Geometry>
POINT(8.5013885498047 50.555278778076)
