Public international law
http://dbpedia.org/resource/Public_international_law an entity of type: Thing
القانون الدولي العام: هو مجموعة مِن القواعد القانونيةَ التي تنظم العلاقة بين الدُول أو بين الدولة والأشخاص باعتبارها شخصية ذات سيادة. وينقسم القانون الدولي العام إلى قانون عام داخلي وقانون عام خارجي. وطبقا لتعريف الأستاذ (ستارك) في مؤلفه مقدمة القانون الدولي: هِي مَجموعة مِن القواعد القانونية التي تتكون إلى حد كبير من المبادئ والقواعد التي تتحكم في سلوك الدولة، وتشعر أنها ملزمة بمراعاتها، ولذلك تحترمها في علاقاتها المتبادلة، والتي تشمل أيضا: القَواعد القانونية المتعلقة بالأفراد والوحدات التي لا تعد دولًا ولكن تعتبر حقوق وواجبات هؤلاء الأفراد وهذه الوحدات من اهتمامات الجماعات الدولية.
rdf:langString
La publika internacia juro, latine ius gentium aŭ angle international law, estas la aro de la reguloj, kiuj koncernas la rilatojn inter sendependaj estaĵoj kadre de la Internacia Socio, inkl. de la suverenaj ŝtatoj. La plimulto el tiuj reguloj baziĝas sur diplomatiaj interkonsentoj, traktatoj aŭ kutimoj. Ekzistas internaciaj tribunaloj, kiel ekz. la Internacia Kortumo (la arbitracia organo de UNO), kaj la Eŭropa Kortumo pri Homaj Rajtoj (la organo de Konsilio de Eŭropo). Tradicie kontrastas la publika internacia juro kun la privata internacia juro.
rdf:langString
Nazioarteko zuzenbide publikoa. “Zuzenbide-inperioaz” hitz egiten dugunean, ezinbestekoa da nazioarteko zuzenbidea aipatzea, hau baita azken urteotan garrantzi handia lortu duen zuzenbidaren adar bat. Honi buruzko definizio bat lortzea ez da kontu erraza, izan ere, diziplina honek denbora eta testuinguruaren arabera aldatzen da; hori dela eta, definizio ugari aurki ditzakegu, erabilitako perspektiba zein den; hala nola, positibista, naturalista, feminista, etab.
rdf:langString
Hukum internasional umum mengacu pada struktur dan tata tertib negara berdaulat; entitas yang mirip, seperti ; dan organisasi antarpemerintah. Dalam arti luas, hukum internasional juga dapat memengaruhi perusahaan multinasional dan individu, dampak yang terus berubah di luar interpretasi dan penegakan hukum. Hukum internasional umum semakin sering digunakan dan dianggap penting pada abad ke-21 seiring meningkatnya perdagangan global, kerusakan lingkungan global, kesadaran pelanggaran hak asasi manusia, percepatan transportasi internasional, dan ledakan komunikasi global.
rdf:langString
Le droit international public, ou simplement droit international, désigne l'ensemble des règles de droit qui régissent les relations entre les sujets du droit international (États et organisations internationales). Le droit international public a vocation à définir et régir :
rdf:langString
Международное публичное право — особая правовая система, регулирующая отношения между государствами, созданными ими международными организациями и некоторыми другими субъектами международного общения. Изначально, ещё со времён опубликования в 1789 году труда Иеремии Бентама «Введение в принципы морали и законодательства» для обозначения соответствующей системы юридических норм использовалось понятие «международное право» (лат. ius gentium). Термин «международное публичное право» возник в конце XIX в. и был впервые легализован Резолюцией Генеральной Ассамблеи ООН о прогрессивном развитии международного права и его кодификации от 11 декабря 1946 года.
rdf:langString
Міжнаро́дне публі́чне пра́во — це сукупність юридичних принципів та норм, що відображають узгоджені позиції суб'єктів і призначені для регулювання відносин між державами та іншими учасниками . Сучасне міжнародне публічне право має певні особливості, які відрізняють його від класичного міжнародного права та від внутрішньодержавних правових систем. Найголовнішими серед таких особливостей є: Міжнародне публічне право включає в себе такі галузі та інститути: Міжгалузеві інститути:
*
* інститут міжнародно-правової відповідальності
* інститут правонаступництва
rdf:langString
rdf:langString
قانون دولي عام
rdf:langString
Publika internacia juro
rdf:langString
Nazioarteko zuzenbide publiko
rdf:langString
Hukum internasional umum
rdf:langString
Droit international public
rdf:langString
Public international law
rdf:langString
Международное публичное право
rdf:langString
Міжнародне публічне право
xsd:integer
14831
xsd:integer
1033584519
rdf:langString
القانون الدولي العام: هو مجموعة مِن القواعد القانونيةَ التي تنظم العلاقة بين الدُول أو بين الدولة والأشخاص باعتبارها شخصية ذات سيادة. وينقسم القانون الدولي العام إلى قانون عام داخلي وقانون عام خارجي. وطبقا لتعريف الأستاذ (ستارك) في مؤلفه مقدمة القانون الدولي: هِي مَجموعة مِن القواعد القانونية التي تتكون إلى حد كبير من المبادئ والقواعد التي تتحكم في سلوك الدولة، وتشعر أنها ملزمة بمراعاتها، ولذلك تحترمها في علاقاتها المتبادلة، والتي تشمل أيضا: القَواعد القانونية المتعلقة بالأفراد والوحدات التي لا تعد دولًا ولكن تعتبر حقوق وواجبات هؤلاء الأفراد وهذه الوحدات من اهتمامات الجماعات الدولية. والواقع أنه قد ثارت بعض الصعوبات في تحديد مصطلح القانون الدولي، فقد استخدم هذا المصطلح لأول مرة من قبل جيرمي بنثام في عام 1870 في مؤلفه: «مقدمة في مبادئ الأخلاق والتشريع» وقد حل هذا المصطلح محل مصطلح آخر قديم وهو «قانون الأمم» أو ما يطلق عليه في الفرنسية: «قانون الشعوب». وقد عَرّف (أوبنهايم) القانون الدولي تعريفاً تقليديًا بقوله بأنه: «مجموعة من القواعد العرفية والمعاهدات التي تعتبرها الدول قانونا ملزمًا في علاقاتهم مع بعضهم البعض». ونطاق هذا القانون يتمحور حول فرعين أساسيين هما: قانون الأمم (قانون الشعوب)، والاتفاقات الدولية والمعاهدات (اتفاقيات ومعاهدات دولية)، وهما فرعين يختلفان من ناحية الأُسس النظرية ويجب عدم الخلط بينهما. كما لا يجب الخلط بين القانون الدولي العام والقانون الدولي الخاص، حيث يتعلق القَانون الدُولِي الخَاص بِفض النزاعات بين القوانين. بشكل عام القانون الدولي «يتألف من القوانين والمبادئ للتطبيق العام ويتعامل مع تصرفات الدول والهيئات الدولية وعلاقاتها المتبادلة بالإضافة إلى علاقاتها مع الأشخاص الطبيعيين أو المعنويين».
rdf:langString
La publika internacia juro, latine ius gentium aŭ angle international law, estas la aro de la reguloj, kiuj koncernas la rilatojn inter sendependaj estaĵoj kadre de la Internacia Socio, inkl. de la suverenaj ŝtatoj. La plimulto el tiuj reguloj baziĝas sur diplomatiaj interkonsentoj, traktatoj aŭ kutimoj. Ekzistas internaciaj tribunaloj, kiel ekz. la Internacia Kortumo (la arbitracia organo de UNO), kaj la Eŭropa Kortumo pri Homaj Rajtoj (la organo de Konsilio de Eŭropo). La malforto de tiu juro kuŝas en tio, ke ĝi ne havas sankcion. La ŝtatoj spontane submetas sin al ĝi, sed okaze de konflikto nur al la venkinto oni povos apliki punon. Tial doktrinaj aŭtoroj opinias, ke la publika internacia juro ne vere estas juro. Tradicie kontrastas la publika internacia juro kun la privata internacia juro.
rdf:langString
Nazioarteko zuzenbide publikoa. “Zuzenbide-inperioaz” hitz egiten dugunean, ezinbestekoa da nazioarteko zuzenbidea aipatzea, hau baita azken urteotan garrantzi handia lortu duen zuzenbidaren adar bat. Honi buruzko definizio bat lortzea ez da kontu erraza, izan ere, diziplina honek denbora eta testuinguruaren arabera aldatzen da; hori dela eta, definizio ugari aurki ditzakegu, erabilitako perspektiba zein den; hala nola, positibista, naturalista, feminista, etab. Hala eta guztiz ere, Shearer irakaslearena da aditu gehienen onespena izan duena eta ideia hau zabaltzen du: nazioarteko zuzenbideak herrialdeek euren artean harremanetan jartzean, ezagutuena errespetatu behar dituzten printzipio eta jokabide arauak biltzen dituen gorputza. Komenigarria da “publiko” hitzak aditzera ematen duen xehetasuna azaltzea. Nazioz barruko zuzenbide publikoa, ezartzean eta behartzean oinarritzen bada, Nazioartekoak herrialde burujabe, independente eta berdinen arteko erlazioak erregulatzen dituena da. Ondorioz, bere printziopiorik oinarrizkoenaren inguruan garatu da: onarpenarena, hain zuzen ere. Honekin adierazi nahi dena da printzipio edo arau guztiak aplika daitezen, herrialdeen onespena behar dela. Honen adibide adierazgarri bat izan daiteke NBE-n sartzea, hori dela medio, nazioarteko ohiturak kideentzat lotesle bihurtzen dira eta. Gai honen barruan eztabaida sutsuak sortzen dituen kontua da zuzenbide honen "izaera", edo bestela esanda, benetan “zuzenbidea” al den. Maila praktikoan, jendeak uste du estatuek ez dutela zuzenbide publikoa betetzen eta gaizki-ulertu hori, ustezko zigorgabetasunetik dator. Gertatzen dena zera da; hedabideek bakarrik salatzen eta telebistaz ematen dute kooperazioa lortzen ez diren kasuak. Maila teorikoan, positibismoak auzitan jarri du nazioarteko zuzenbidea. John Austin positibista famatuaren esanetan, gizabanakoen obedientzia jasotzen duen pertsona "subiranoa" da, baina obedientzia hori ez dio inori zor; eta nazioartean ez dago horrelako autoritaterik. Gakoa da, ez dagoela sistema legal bakar bat hori baieztatzen duena. Esate baterako, Ingalaterran, botere legegilea ez da legeak sortzeko gaitasuna duen bakarra. Horrez gain, beste argudio bat da sistema primitiboa dela, hau da, bere erakudeen mugek eragozten baitiote bigarren mailako legeak sortzea. Bukatzeko, argi utzi nahiko nuke zeintzuk diren diziplina honek osatzen duten iturriak: itunak, ohiturak, nazioarteko zuzenbidearen printzipio orokorrak, epaileen erabakiak eta adituen idatziak, alegia. Hierarkia finko bat ez dagoen arren, auzitegiak behartuta daude orden hori errespetatzera. Gainera, zerrendatze horretatik at daude “jus cogens” deritzoten arauak, hauek, itunek ez bezala, ez dute baimena eskatzen, denontzat derrigorrezkoak dira; nazio zibilizatuen printzipioak omen dira.
rdf:langString
Le droit international public, ou simplement droit international, désigne l'ensemble des règles de droit qui régissent les relations entre les sujets du droit international (États et organisations internationales). Le droit international public a vocation à définir et régir :
* ce qui constitue un État (territoire, population, gouvernement) et sa souveraineté ;
* les compétences de tout État (compétence territoriale, compétence personnelle, compétence sur les services publics) ;
* les relations pacifiques entre États (prohibition du recours à la force dans les relations internationales) ;
* les relations internationales et la coopération entre les États puisqu'il permet de nouer des relations pacifiques et de les encadrer. Originellement, les seuls sujets de ce droit sont les États, mais la multiplication des organisations internationales au cours du XXe siècle a progressivement amené à les considérer comme des sujets (dits « sujets dérivés »). La Cour internationale de justice (CIJ) reconnaît dans son avis consultatif portant sur les « réparations des dommages subis au service des Nations unies » que l'Organisation des Nations unies (ONU) dispose de la personnalité juridique. Les récents développements de la discipline (droit international humanitaire, droit international des droits de l'homme, droit commercial international) suggèrent que les individus et les autres acteurs privés (organisations non gouvernementales, entreprises transnationales) constituent des sujets émergents du droit international public. Cette interprétation va néanmoins à l'encontre des fondements traditionnels « volontaristes » de la discipline, selon lesquels seuls les sujets du droit international peuvent créer, appliquer ou veiller à l'application des règles de ce droit. Les sources de ce droit sont les traités et les conventions internationales, la coutume internationale, les principes généraux du droit. La jurisprudence et la doctrine des publicistes les plus qualifiés sont qualifiées de sources auxiliaires du droit international public. Le droit international privé régit quant à lui les relations de droit privé présentant un élément d'extranéité. Lorsqu'on parle simplement de droit international, il s'agit habituellement du droit international public, à savoir le tronc commun qui sert à établir l'ensemble des « branches spécialisées » du droit international : droit international de la mer, droit international des droits de l'homme, etc.
rdf:langString
Hukum internasional umum mengacu pada struktur dan tata tertib negara berdaulat; entitas yang mirip, seperti ; dan organisasi antarpemerintah. Dalam arti luas, hukum internasional juga dapat memengaruhi perusahaan multinasional dan individu, dampak yang terus berubah di luar interpretasi dan penegakan hukum. Hukum internasional umum semakin sering digunakan dan dianggap penting pada abad ke-21 seiring meningkatnya perdagangan global, kerusakan lingkungan global, kesadaran pelanggaran hak asasi manusia, percepatan transportasi internasional, dan ledakan komunikasi global. Bidang studi ini menggabungkan dua cabang utama, hukum negara (jus gentium) dan perjanjian dan konvensi internasional. Ahli hukum Italia Sir Alberico Gentili merupakan orang pertama yang berkarya di bidang hukum internasional umum. Bidang ini berbeda dengan yang mengacu pada penyelesaian . Dalam arti luas, hukum internasional "terdiri dari aturan dan prinsip penerapan umum terkait tata tertib negara dan organisasi antarpemerintah beserta hubungannya , serta sebagian hubungannya dnegan masyarakat, baik hubungan yang bersifat alamiah atau yuridis."
rdf:langString
Международное публичное право — особая правовая система, регулирующая отношения между государствами, созданными ими международными организациями и некоторыми другими субъектами международного общения. Изначально, ещё со времён опубликования в 1789 году труда Иеремии Бентама «Введение в принципы морали и законодательства» для обозначения соответствующей системы юридических норм использовалось понятие «международное право» (лат. ius gentium). Термин «международное публичное право» возник в конце XIX в. и был впервые легализован Резолюцией Генеральной Ассамблеи ООН о прогрессивном развитии международного права и его кодификации от 11 декабря 1946 года. С той поры он прочно вошёл в научный оборот и стал употребляться с целью отделить сугубо межгосударственное, публично-властное ядро международного права от многочисленных норм частноправового характера, регулирующих трансграничные отношения лиц и организаций, осуществляющих свою деятельность в разных государственных юрисдикциях. По этой причине в российском международно-правовом дискурсе под международным правом вообще понимают в первую очередь публичную его ветвь, тогда как частная обычно рассматривается в рамках самостоятельной области юридического знания.
rdf:langString
Міжнаро́дне публі́чне пра́во — це сукупність юридичних принципів та норм, що відображають узгоджені позиції суб'єктів і призначені для регулювання відносин між державами та іншими учасниками . Сучасне міжнародне публічне право має певні особливості, які відрізняють його від класичного міжнародного права та від внутрішньодержавних правових систем. Найголовнішими серед таких особливостей є:
* загальним, оскільки регулює відносини між будь-якими країнами, незалежно від їх соціально-економічного устрою, економічного та оборонного потенціалу тощо;
* має координаційний характер;
* в основі лежать положення Статуту ООН як міжнародного договору особливого характеру;
* основними суб'єктами міжнародного права є держави, хоча останнім часом дедалі більше зростає роль міжнародних міжурядових організацій;
* норми міжнародного права утворюються безпосередньо його суб'єктами, які забезпечують функціонування специфічного механізму їх реалізації;
* наявність в його структурі особливої групи норм, які називаються . Міжнародне публічне право включає в себе такі галузі та інститути:
* Дипломатичне право і консульське право
* Міжнародне повітряне право
* Міжнародне гуманітарне право
* Міжнародне космічне право
* Міжнародне атомне право
* Міжнародне морське право
* інститут виключної економічної зони
* інститут континентального шельфу
* інститут територіального моря
* Міжнародне кримінальне право
* Міжнародне економічне право
*
*
*
* Право міжнародних організацій
* Право прав людини Міжгалузеві інститути:
*
* інститут міжнародно-правової відповідальності
* інститут правонаступництва Крім цього в науці міжнародного права окремо виділяють Загальну та Особливу частини міжнародного публічного права.
xsd:nonNegativeInteger
90