Privacy
http://dbpedia.org/resource/Privacy an entity of type: Thing
Η Ιδιωτικότητα είναι το δικαίωμα ενός ατόμου ή μιας ομάδας να αποφασίζουν από μόνοι τους για το πότε, πώς και μέχρι ποιο σημείο οι πληροφορίες που αφορούν αυτούς θα διαβιβάζονται σε άλλους. Είναι τα δικαιώματα της προστασίας της προσωπικότητας και του ιδιωτικού βίου, που ορίζεται ως το δικαίωμα του ατόμου «να μην ενοχλείται από άλλους και να αφήνεται μόνο στην ηρεμία του». Η ιδιωτικότητα έχει αναγνωριστεί ως θεμελιώδες ανθρώπινο δικαίωμα και σε μία δημοκρατική κοινωνία πρέπει να προστατεύεται.
rdf:langString
Privateco (angle : privacy), estas jurscienco kiu protektas la privatan vivospacon. La Vortaro difinas privatecon kiel
* la libereco de la individuo, ie resti sen malhelpoj, sole, en privata cirklo aŭ kun ;
* okazo por sin izoli por eskapi de influoj de la ekstera mondo,
* kondiĉo en kiu homo certas, ke sen lia konsento kiel eble malmulte da aliaj homoj okupas lian teritorion.
rdf:langString
Privatsphäre bezeichnet den nichtöffentlichen Bereich, in dem ein Mensch unbehelligt von äußeren Einflüssen sein Recht auf freie Entfaltung der Persönlichkeit wahrnimmt. Das Recht auf Privatsphäre ist als Menschenrecht in allen modernen Demokratien verankert. Dieses Recht kann aufgrund des öffentlichen Interesses an einer Person oder zum Zwecke der Strafverfolgung eingeschränkt werden.
rdf:langString
Pribatutasuna pertsona batek bere intimitatea besteren aurrean babesteko jartzen dituen mugak errespetatzen dituen printzipioa da. Informazioaren gizartearen garapenak eta informatikaren eta telekomunikazioen hedapenak pribatutasunerako mehatxu berriak planteatzen ditu, eta hainbat ikuspuntutatik egin behar zaie aurre: sozialetik, kulturaletik, legaletik, teknologikotik, etab. Pribatutasuna egoera jakin baten oztopoei eta mugei buruzko ulermen kolektiboa eta horien barruan jarduteko modua ezagutzea da.
rdf:langString
プライバシー（プライヴァシー、英: privacy）は、個人や家庭内の私事・私生活。また、それを他の個人や社会に知られず、干渉を受けない権利。 個人情報保護の文脈では、他者が管理している自己の情報について訂正・削除を求めることができる権利（積極的プライバシー権）を指す。英語の privacy を片仮名表記したものであり、日本語では私事権と訳されることもある。なお、中国語では隠私権（簡体字：隐私权）と表現する。
rdf:langString
Privacy (AFI: /'praivasi/), termine dell'inglese, traducibile in italiano con riservatezza o privatezza, indica, nel lessico giuridico-legale, il diritto alla riservatezza della vita privata di una persona. Il diritto a non essere soggetto a violazioni non autorizzate della privacy da parte del governo, delle società o degli individui fa parte delle leggi sulla privacy di molti Stati del mondo e, in alcuni casi, delle costituzioni.
rdf:langString
الخصوصية هي قدرة الفرد أو الاشخاص على عزل أنفسهم أو معلومات عنهم وبذلك فإنهم يعبرون عن أنفسهم بطريقة انتقائية ومختارة. الخصوصية في كثير من الأحيان (في المعنى الأصلي دفاعية) في قدرة الشخص (أو مجموعة من الأشخاص)، منع المعلومات المتعلقة به أو بهم لتصبح معروفة للآخرين، وبالأخص المنظمات والمؤسسات، إذا كان الشخص لم يختار طوعا أن يقدم تلك المعلومات. مصطلح الخصوصية، في الأصل هو مفهوم يشير إلى نطاق الحياة الخاصة، في العقود الأخيرة تطور على نطاق أوسع، ليضمن الحق في السيطرة على البيانات الشخصية.
rdf:langString
La privadesa és l'habilitat d'un individu o grup per isolar-se ells mateixos o amagar informació sobre ells, i així, revelar-se selectivament. Els límits i contingut del que es considera privat difereixen entre cultures i individus, però comparteixen temes comuns bàsics. La privadesa de vegades es relaciona amb anonimat, el desig de romandre inadvertit o no identificat al reialme públic. Quan alguna cosa és privada per a una persona, normalment significa que hi ha alguna cosa en aquesta que es considera inherentment especial o personalment confidencial. Per això, el grau al qual la informació privada és exposada depèn de com el públic rebrà aquesta informació, la qual cosa difereix entre llocs i al llarg del temps. La privadesa pot ser vista com un aspecte de la seguretat -els bescanvis en
rdf:langString
Soukromí je osobní oblast člověka, jednotlivce nebo skupiny lidí (například rodiny). Zahrnuje potřebu a právo chránit informace o své osobě, jakož i vlastní tělo a čas, vlastní prožitky a území před zveřejňováním a především před zneužíváním. Jde o jedno ze základních, neporušitelných a nezcizitelných lidských práv a svobod a jako takovému mu náleží patřičná ochrana.
rdf:langString
La privacidad puede ser definida como el ámbito de la vida personal de un individuo, quien se desarrolla en un espacio reservado, el cual tiene como propósito principal mantenerse confidencial. También se aplica a la cualidad de privado. En el derecho anglosajón solo existe el desarrollo del derecho a la privacidad. En el derecho continental se distingue la privacidad de la intimidad. Según el Diccionario de la lengua española de la Real Academia Española, «privacidad» se define como: ámbito de la vida privada que se tiene derecho a proteger de cualquier intromisión
rdf:langString
Privacy (UK: /ˈprɪvəsiː/, US: /ˈpraɪ-/) is the ability of an individual or group to seclude themselves or information about themselves, and thereby express themselves selectively. The domain of privacy partially overlaps with security, which can include the concepts of appropriate use and protection of information. Privacy may also take the form of bodily integrity. The right not to be subjected to unsanctioned invasions of privacy by the government, corporations, or individuals is part of many countries' privacy laws, and in some cases, constitutions.
rdf:langString
Kerahasiaan pribadi atau privasi (bahasa Inggris: privacy) adalah kemampuan satu atau sekelompok individu untuk menutup atau melindungi kehidupan dan urusan personalnya dari publik, atau untuk mengontrol arus informasi mengenai diri mereka. Privasi kadang dihubungkan dengan anonimitas walaupun anonimitas terutama lebih dihargai oleh orang yang dikenal publik. Privasi dapat dianggap sebagai suatu aspek dari keamanan.
rdf:langString
La vie privée (du latin privatus - séparé de, dépourvu de) est la capacité, pour une personne ou pour un groupe de personnes, de s'isoler afin de protéger son bien-être. Les limites de la vie privée ainsi que ce qui est considéré comme privé diffèrent selon les groupes, les cultures et les individus, selon les coutumes et les traditions bien qu'il existe toujours un certain tronc commun. La vie privée est également une notion impliquant celle de « respect de la vie privée » qui fait partie des notions plus générales de propriété privée et de bonnes mœurs.
rdf:langString
( 다른 뜻에 대해서는 프라이버시 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)( 드라마에 대해서는 사생활 (드라마) 문서를 참고하십시오.)
프라이버시(privacy)는 개인이나 집단에 관한 정보를 다른 사람들에게 선택적으로 공개할 수 있는 권리를 말한다. 프라이버시를 사생활(私生活)로 번역하기도 하는데, 사생활은 개인의 정보를 공개하지 않고 보호하는 측면을 강조하는데 반해, 프라이버시는 개인의 정보를 공개 또는 비공개할 수 있는 선택적 권리를 의미한다. 그런 점에서 '사생활'보다는 '프라이버시'가 좀 더 적극적인 개념이다. 프라이버시의 개념은 대개가 서양 문화, 특히 영국과 북아메리카와 관련되어 있다. 일부 연구가들에 따르면 프라이버시의 개념은 프랑스, 이탈리아같은 기타 서유럽 문화를 떼어놓더라도 앵글로아메리카 문화와 관계가 있다고 말한다. 이 용어가 서부 세계에서는 일반적으로 인지되고 있지만, 프라이버시 용어 자체가 최근까지도 일부 국가에서는 사실상 알려지지 않았다. 그러나 대부분의 문화는 더 넓은 사회와 공유하지 않는 자신만의 보이지 않는 정보에 대해서 인식하고 있다.
rdf:langString
Privacy, persoonlijke levenssfeer, privésfeer of eigenruimte schermt personen of groepen af van bespieding en beïnvloeding. Privacy betekent dat iemand dingen kan doen zonder dat de buitenwereld daar weet van heeft, inbreuk op maakt, of invloed op heeft. De afscherming van beïnvloeding wordt ook omschreven als het recht om met rust gelaten te worden. Het is een universeel mensenrecht, een fundamentele vrijheid en een grondrecht.
rdf:langString
Privacidade (calcado no inglês privacy) é o direito à reserva de informações pessoais e da própria vida pessoal: the right to be let alone (literalmente "o direito de ser deixado em paz"), segundo o jurista norte-americano Louis Brandeis, que foi provavelmente o primeiro a formular o conceito de direito à privacidade, juntamente com Samuel Warren. Brandeis inspirou-se na leitura da obra do filósofo Ralph Waldo Emerson, que propunha a solidão como critério e fonte de liberdade.
rdf:langString
Prywatność (z łac. privatus 'osobisty, dotyczący osoby, zwyczajny, nie dotyczący państwa') – prawo jednostki do życia własnym życiem układanym według własnej woli z ograniczeniem do minimum wszelkiej ingerencji zewnętrznej. Prywatność to autonomia jednostki zarówno w relacji do państwa i władz publicznych, jak i przy kształtowaniu własnego życia osobistego, sfera wolna od zewnętrznych ingerencji, w której każdy ma prawo schronić się przed innymi. Prywatność jest dobrem samoistnym, przyrodzonym i stałym, wyrażającym się przez sferę odosobnienia przysługującej każdej jednostce, w obrębie której jednostka korzystając z prawa do prywatności kreuje własną osobowość, decyduje o sprawach osobistych – fizycznych i psychicznych – wtedy, gdy sobie tego życzy, a także chroni prywatność, gdy ta jest n
rdf:langString
Privatlivets helgd är en mänsklig rättighet som innebär att alla har rätt till skydd från ingripande i sådant som konsumtion, hobbyer, hälsa, och vänner, så länge som det inte inskränker på någon annans rätt eller bryter mot allmän lag.
rdf:langString
Неприкосновенность частной жизни (в юридической науке) — ценность, обеспечиваемая правом на неприкосновенность частной жизни. Право на неприкосновенность частной жизни включает:
* запрет на сбор, хранение, использование и распространение информации о частной жизни лица без его согласия;
* право контролировать информацию о себе;
* право на защиту чести и доброго имени;
* право на защиту персональных данных;
* право на тайну связи (иногда оформлено как отдельное право);
* право на неприкосновенность жилища (иногда оформлено как отдельное право);
* врачебную тайну, тайну усыновления, тайну исповеди и другие виды профессиональной тайны, и иное.
rdf:langString
Недоторканність приватного життя, також приватність — це можливість особи або групи осіб відокремити себе, інформацію про себе, і, таким чином, виявляти свою особистість вибірково. Межі і зміст, який відноситься до приватного, відрізняється у різних культурах та для різних осіб, але об'єднані спільними темами. Коли щось є особистим для людини, це зазвичай означає, що щось по своїй суті воно є особливим або чутливим для неї. Область приватного життя частково перекривається із захистом інформації (конфіденційністю), що може включати в себе поняття належного використання, а також захист інформації. Приватність може також приймати форму фізичної недоторканності.
rdf:langString
rdf:langString
Privacy
rdf:langString
خصوصية
rdf:langString
Privadesa
rdf:langString
Soukromí
rdf:langString
Privatsphäre
rdf:langString
Ιδιωτικότητα
rdf:langString
Privateco
rdf:langString
Privacidad
rdf:langString
Pribatutasun
rdf:langString
Kerahasiaan pribadi
rdf:langString
Privacy
rdf:langString
Vie privée
rdf:langString
프라이버시
rdf:langString
プライバシー
rdf:langString
Privacy
rdf:langString
Prywatność
rdf:langString
Неприкосновенность частной жизни
rdf:langString
Privacidade
rdf:langString
Privatlivets helgd
rdf:langString
Недоторканність приватного життя
xsd:integer
25009
xsd:integer
1121639060
rdf:langString
June 2021
rdf:langString
This reference does not contain the quote.
rdf:langString
La privadesa és l'habilitat d'un individu o grup per isolar-se ells mateixos o amagar informació sobre ells, i així, revelar-se selectivament. Els límits i contingut del que es considera privat difereixen entre cultures i individus, però comparteixen temes comuns bàsics. La privadesa de vegades es relaciona amb anonimat, el desig de romandre inadvertit o no identificat al reialme públic. Quan alguna cosa és privada per a una persona, normalment significa que hi ha alguna cosa en aquesta que es considera inherentment especial o personalment confidencial. Per això, el grau al qual la informació privada és exposada depèn de com el públic rebrà aquesta informació, la qual cosa difereix entre llocs i al llarg del temps. La privadesa pot ser vista com un aspecte de la seguretat -els bescanvis entre els interessos d'un grup i d'altres poden esdevenir especialment clars. El dret en contra la invasió no aprovada d'intimitat pel govern, corporacions o individus és part dels drets d'intimitat de molts països, i en alguns casos, constitucions. Gairebé tots els països tenen lleis que d'alguna manera limiten la privadesa; un exemple d'això serien lleis respecte als impostos, les quals normalment requereixen el compartiment d'informació sobre ingressos o beneficis personals. En alguns països la intimitat individual pot estar en conflicte amb drets de llibertat d'expressió i algunes lleis poden exigir una revelació pública d'informació que es consideraria privada en altres països i cultures. La privadesa pot ser voluntàriament sacrificada, normalment a canvi de beneficis percebuts i molt sovint amb pèrdues i perills específics, encara que això és un punt de vista molt estratègic sobre les relacions humanes. Els acadèmics que són economistes, teòrics evolucionistes i psicòlegs de recerca descriuen la revelació d'aspectes d'intimitat com un sacrifici voluntari, on loteries o competicions són implicats. En el món empresarial, una persona pot donar detalls personals (sovint amb objectius de publicitat) per a participar en un joc o guanyar un premi. La informació que es comparteix voluntàriament i més tard és robada o se'n fa un mal ús pot conduir a robatori d'identitat. Un estudi del 2018 del Centre d'Investigacions Sociològiques trobà que el 75% dels enquestats, espanyols, estaven preocupats per la seua privacitat.
rdf:langString
Soukromí je osobní oblast člověka, jednotlivce nebo skupiny lidí (například rodiny). Zahrnuje potřebu a právo chránit informace o své osobě, jakož i vlastní tělo a čas, vlastní prožitky a území před zveřejňováním a především před zneužíváním. Jde o jedno ze základních, neporušitelných a nezcizitelných lidských práv a svobod a jako takovému mu náleží patřičná ochrana. K neoprávněnému zásahu do osobnosti fyzické osoby chráněné všeobecným osobnostním právem fyzické osoby může dojít ústně (např. pomluvou), písemně (např. v tisku), anebo jiným chováním (např. karikaturou nebo obrazovým snímkem ve filmu a televizi). Ochrana soukromí a jeho respektování vychází z uznání, že každý člověk má přirozenou důstojnost a každému náleží rovná práva. Uznání těchto práv tvoří základ svobody, spravedlnosti a míru ve světě. Ve Všeobecné deklaraci lidských práv se v článku 12 stanoví, že nikdo nesmí být vystaven svévolnému zasahování do soukromého života, rodiny nebo korespondence a každý má nárok na zákonnou ochranu proti takovýmto zásahům. Problém s aplikací práva na soukromí pak vyplývá ze skutečnosti, že zákaz porušování soukromí je obvykle vázán na konkrétní rozsah, jaký si sama chráněná osoba vymezí vůči veřejnosti a v jakém si vymezí hranice svého informačního sebeurčení.
rdf:langString
الخصوصية هي قدرة الفرد أو الاشخاص على عزل أنفسهم أو معلومات عنهم وبذلك فإنهم يعبرون عن أنفسهم بطريقة انتقائية ومختارة. الخصوصية في كثير من الأحيان (في المعنى الأصلي دفاعية) في قدرة الشخص (أو مجموعة من الأشخاص)، منع المعلومات المتعلقة به أو بهم لتصبح معروفة للآخرين، وبالأخص المنظمات والمؤسسات، إذا كان الشخص لم يختار طوعا أن يقدم تلك المعلومات. مصطلح الخصوصية، في الأصل هو مفهوم يشير إلى نطاق الحياة الخاصة، في العقود الأخيرة تطور على نطاق أوسع، ليضمن الحق في السيطرة على البيانات الشخصية. وتختلف الثقافات والأفراد في الحدود الفاصلة والمحددة لما يعتبر خاصا لكنها تشترك في أفكار رئيسية، عندما يُقال بأن شيئا ما خاص لشخص فهذا غالبا يعني أن ذلك الشيء مميز بطبيعته أو حساس بالنسبة إليه. ويغطي مجال الخصوصية أيضا الأمن (سرية المعلومات) الذي يمكن أن يشتمل على مفاهيم مثل: الاستخدام المناسب وحماية المعلومات، وقد تأخذ الخصوصية شكل الحرية الجسدية.ويدخل حق عدم التعرض لانتهاكات غير قانونية للخصوصية من قبل الحكومة أو الشركات أو الأفراد في قوانين كثير من الدول وفي بعض الحالات في دستور الدولة. لكن كل الدول تقريبا لديها قوانين تحد من الخصوصية بطريقة ما، ومثال على ذلك: القوانين المتعلقة بالضرائب والتي عادة ما تتطلب مشاركة معلومات عن الدخل الشخصي أو الأرباح، وفي بعض الدول قد تتعارض الخصوصية الفردية مع قوانين حرية التعبير وبعض القوانين قد تتطلب الإفصاح عن معلومات تعد خاصة في الدول أو الثقافات الأخرى.لكن قد يتم التنازل طوعيا عن الخصوصية وذلك عادة من أجل تحقيق مصالح متبادلة، وغالبا ما يصاحب ذلك مخاطر وخسائر معينة، على الرغم من أن هذه وجهة نظر إستراتيجية في العلاقات الإنسانية. أشار بحث إلى أن الناس أكثر استعدادا للتضحية طوعيا بالخصوصية إذا كانوا ينظرون إلى من يقوم بجمع المعلومات أنه يتصف بالشفافية والصدق فيما يتعلق بالمعلومات التي يتم جمعها وكيفية استخدامها. وفي عالم الشركات قد يقوم الفرد طوعيا بإعطاء تفاصيل شخصية (غالبا لأغراض إعلانية) من أجل المقامرة للفوز بجائزة، ووفقا لقانون الأوراق المالية الفيدرالية فقد يقوم شخص بالكشف عن معلومات شخصية لكونه مديرا تنفيذيا في شركة مساهمة عامة في الولايات المتحدة الأمريكية. ويمكن أن تؤدي سرقة أو إساءة استخدام المعلومات الشخصية المعطاة بشكل طوعي إلى سرقة الهوية. ويعد مفهوم الخصوصية الفردية العالمي حديث النشأة ومرتبطا بشكل كبير بالثقافة الغربية على وجه التحديد البريطانية وثقافة أمريكا الشمالية، وقد ظل غير معروفا في بعض الثقافات حتى الآونة الأخيرة. وفقا لبعض الباحثين إن مفهوم الخصوصية يفصل ويميز الثقافة الأنجلو أمريكية عن حتى الثقافة الغربية الأوروبية مثل الفرنسية أو الإيطالية ومعظم الثقافات تحدد للأفراد قدرتهم على حجب أجزاء معينة من معلوماتهم الشخصية عن المجتمع، مثلا: عن طريق إغلاق باب المنزل. إن الفرق أو التداخل بين الخصوصية والسرية صغير لكنه جوهري، لذلك فإن كلمة «خصوصية» تعد مثالا لكلمة غير قابلة للترجمة ، وكثير من اللغات لا تحتوي على مرادف لكلمة «خصوصية» حيث أنها قد تستخدم وصفا معقدا لترجمة المفهوم (كما في اللغة الروسية فتتكون بدمج معنى الوحدة والسرية والحياة الخاصة) أو تستعير كلمة «خصوصية» من الإنجليزية (كاللغة الإندونيسية والإيطالية) ، الفرق بين الخصوصية والسرية يعتمد على الوضوح والتحديد التام لمصالح الأطراف (أفرادا وجماعات)، الأمر الذي قد يحتمل ظهور اختلافات داخلية بناء على أعراف الثقافات الفردية والجماعية والتفاوض بين حقوق الفرد والمجموعة، وأحيانا يُعبّر عن الفرق بينهما بطريقة طريفة كما في: «عندما أقوم بإخفاء معلوماتي فهذه خصوصية وعندما تخفي أنت معلوماتك فهذه سرية». وفي الخامس عشر من ديسمبر عام 1890 قام صاموئيل وارين ولويس برانديز بنشر مقالة عن قانون سمي ب«حق الخصوصية» والتي تعد واحدة من أكثر الأوراق البحثية المؤثرة في تاريخ القانون الأمريكي.
rdf:langString
Η Ιδιωτικότητα είναι το δικαίωμα ενός ατόμου ή μιας ομάδας να αποφασίζουν από μόνοι τους για το πότε, πώς και μέχρι ποιο σημείο οι πληροφορίες που αφορούν αυτούς θα διαβιβάζονται σε άλλους. Είναι τα δικαιώματα της προστασίας της προσωπικότητας και του ιδιωτικού βίου, που ορίζεται ως το δικαίωμα του ατόμου «να μην ενοχλείται από άλλους και να αφήνεται μόνο στην ηρεμία του». Η ιδιωτικότητα έχει αναγνωριστεί ως θεμελιώδες ανθρώπινο δικαίωμα και σε μία δημοκρατική κοινωνία πρέπει να προστατεύεται.
rdf:langString
Privateco (angle : privacy), estas jurscienco kiu protektas la privatan vivospacon. La Vortaro difinas privatecon kiel
* la libereco de la individuo, ie resti sen malhelpoj, sole, en privata cirklo aŭ kun ;
* okazo por sin izoli por eskapi de influoj de la ekstera mondo,
* kondiĉo en kiu homo certas, ke sen lia konsento kiel eble malmulte da aliaj homoj okupas lian teritorion.
rdf:langString
Privatsphäre bezeichnet den nichtöffentlichen Bereich, in dem ein Mensch unbehelligt von äußeren Einflüssen sein Recht auf freie Entfaltung der Persönlichkeit wahrnimmt. Das Recht auf Privatsphäre ist als Menschenrecht in allen modernen Demokratien verankert. Dieses Recht kann aufgrund des öffentlichen Interesses an einer Person oder zum Zwecke der Strafverfolgung eingeschränkt werden.
rdf:langString
Pribatutasuna pertsona batek bere intimitatea besteren aurrean babesteko jartzen dituen mugak errespetatzen dituen printzipioa da. Informazioaren gizartearen garapenak eta informatikaren eta telekomunikazioen hedapenak pribatutasunerako mehatxu berriak planteatzen ditu, eta hainbat ikuspuntutatik egin behar zaie aurre: sozialetik, kulturaletik, legaletik, teknologikotik, etab. Pribatutasuna egoera jakin baten oztopoei eta mugei buruzko ulermen kolektiboa eta horien barruan jarduteko modua ezagutzea da.
rdf:langString
La vie privée (du latin privatus - séparé de, dépourvu de) est la capacité, pour une personne ou pour un groupe de personnes, de s'isoler afin de protéger son bien-être. Les limites de la vie privée ainsi que ce qui est considéré comme privé diffèrent selon les groupes, les cultures et les individus, selon les coutumes et les traditions bien qu'il existe toujours un certain tronc commun. La vie privée peut parfois s'apparenter à l'anonymat et à la volonté de rester hors de la vie publique. Quand quelque chose est dit « privé » pour une personne, cela signifie que généralement qu'à cette chose sont rattachés des sentiments spéciaux et personnels. Le degré de privatisation de l'information dépend donc de la façon dont le public pourrait la recevoir, ce qui diffère selon les endroits et à travers le temps. La vie privée peut être vue sous un aspect sécuritaire. Dans beaucoup de pays, il existe des lois qui sanctionnent les invasions dans la vie privée par le gouvernement, les corporations ou les individus. Ces lois peuvent parfois même se trouver dans la Constitution. La plupart des pays ont des lois qui limitent la vie privée dans un certain sens : un exemple de ceci serait les lois sur les taxes, qui demandent normalement le partage des informations personnelles concernant les revenus, les biens et les gains. Dans certains pays, la vie privée individuelle peut entrer en conflit avec les lois sur la liberté d'expression et certaines lois peuvent demander la révélation d'informations qui peuvent être considérées comme privées dans d'autres pays. La vie privée peut être sacrifiée volontairement, normalement en échange de certains bénéfices (voir les émissions de téléréalité ou les réseaux sociaux). Dans le monde des affaires, une personne peut donner des détails personnels (souvent dans un but publicitaire) ou les médias personnels en espérant gagner un prix. Néanmoins, l'information qui est volontairement partagée peut être volée ou utilisée à des fins criminelles, allant même jusqu'à mener à une usurpation d'identité. La vie privée est également une notion impliquant celle de « respect de la vie privée » qui fait partie des notions plus générales de propriété privée et de bonnes mœurs. Le droit au respect de la vie privée figure à l'article 12 de Déclaration universelle des droits de l'homme de 1948, à l'article 8 de la Convention européenne des droits de l'homme et à l'article 17 du Pacte international relatif aux droits civils et politiques.
rdf:langString
La privacidad puede ser definida como el ámbito de la vida personal de un individuo, quien se desarrolla en un espacio reservado, el cual tiene como propósito principal mantenerse confidencial. También se aplica a la cualidad de privado. En el derecho anglosajón solo existe el desarrollo del derecho a la privacidad. En el derecho continental se distingue la privacidad de la intimidad. Según el Diccionario de la lengua española de la Real Academia Española, «privacidad» se define como: ámbito de la vida privada que se tiene derecho a proteger de cualquier intromisión La intimidad es algo más nuclear y se protege con mayor fuerza. Las compañías y personas jurídicas tienen derecho a la privacidad, pero no a la intimidad. Hay una gradación en la protección de ambas, según la teoría del cono de los secretos. Dentro de los diversos tipos de secreto(s), la intimidad y la privacidad son los que mayor protección merecen. El desarrollo de la sociedad de la información y la expansión de la informática y de las telecomunicaciones plantea nuevas amenazas para la privacidad que han de ser afrontadas desde diversos puntos de vista: social, cultural, legal, tecnológico, etc. La privacidad consiste en un entendimiento colectivo sobre las barreras y limitaciones de una situación dada y el conocer el modo en el que operar dentro de ellas.
rdf:langString
Privacy (UK: /ˈprɪvəsiː/, US: /ˈpraɪ-/) is the ability of an individual or group to seclude themselves or information about themselves, and thereby express themselves selectively. The domain of privacy partially overlaps with security, which can include the concepts of appropriate use and protection of information. Privacy may also take the form of bodily integrity. The right not to be subjected to unsanctioned invasions of privacy by the government, corporations, or individuals is part of many countries' privacy laws, and in some cases, constitutions. The concept of universal individual privacy is a modern concept primarily associated with Western culture, particularly British and North American, and remained virtually unknown in some cultures until recent times. Now, most cultures recognize the ability of individuals to withhold certain parts of personal information from wider society. With the rise of technology, the debate regarding privacy has shifted from a bodily sense to a digital sense. As the world has become digital, there have been conflicts regarding the legal right to privacy and where it is applicable. In most countries, the right to a reasonable expectation to digital privacy has been extended from the original right to privacy, and many countries, notably the US, under its agency, the Federal Trade Commission, and those within the European Union (EU), have passed acts that further protect digital privacy from public and private entities and grant additional rights to users of technology. With the rise of the Internet, there has been an increase in the prevalence of social bots, causing political polarization and harassment. Online harassment has also spiked, particularly with teenagers, which has consequently resulted in multiple privacy breaches. Selfie culture, the prominence of networks like Facebook and Instagram, location technology, and the use of advertisements and their tracking methods also pose threats to digital privacy. Through the rise of technology and immensity of the debate regarding privacy, there have been various conceptions of privacy, which include the right to be let alone as defined in "The Right to Privacy", the first U.S. publication discussing privacy as a legal right, to the theory of the privacy paradox, which describes the notion that users' online may say they are concerned about their privacy, but in reality, are not. Along with various understandings of privacy, there are actions that reduce privacy, the most recent classification includes processing of information, sharing information, and invading personal space to get private information, as defined by Daniel J. Solove. Conversely, in order to protect a user's privacy, multiple steps can be taken, specifically through practicing encryption, anonymity, and taking further measures to bolster the security of their data.
rdf:langString
Kerahasiaan pribadi atau privasi (bahasa Inggris: privacy) adalah kemampuan satu atau sekelompok individu untuk menutup atau melindungi kehidupan dan urusan personalnya dari publik, atau untuk mengontrol arus informasi mengenai diri mereka. Privasi kadang dihubungkan dengan anonimitas walaupun anonimitas terutama lebih dihargai oleh orang yang dikenal publik. Privasi dapat dianggap sebagai suatu aspek dari keamanan. Hak oleh pemerintah, perusahaan, atau individu menjadi bagian di dalam hukum di banyak negara, dan terkadang sebagai konstitusi atau hukum privasi. Hampir semua negara memiliki hukum yang, dengan berbagai cara, membatasi privasi, sebagai contoh, aturan pajak umumnya mengharuskan pemberian informasi mengenai pendapatan (gaji). Pada beberapa negara, privasi individu dapat bertentangan dengan aturan kebebasan berbicara, dan beberapa aturan hukum mengharuskan yang dapat dianggap pribadi di negara atau budaya lain. Privasi dapat secara dikorbankan, umumnya demi keuntungan tertentu, dengan risiko hanya menghasilkan sedikit keuntungan dan dapat disertai bahaya tertentu atau bahkan kerugian. Contohnya adalah pengorbanan privasi untuk mengikut suatu undian atau kompetisi; seseorang memberikan detail personal atau biodata (sering untuk kepentingan periklanan) untuk mendapatkan kesempatan memenangkan suatu hadiah. Contoh lainnya adalah jika informasi yang secara sukarela diberikan tersebut dicuri atau disalahgunakan seperti pada pencurian identitas.
rdf:langString
プライバシー（プライヴァシー、英: privacy）は、個人や家庭内の私事・私生活。また、それを他の個人や社会に知られず、干渉を受けない権利。 個人情報保護の文脈では、他者が管理している自己の情報について訂正・削除を求めることができる権利（積極的プライバシー権）を指す。英語の privacy を片仮名表記したものであり、日本語では私事権と訳されることもある。なお、中国語では隠私権（簡体字：隐私权）と表現する。
rdf:langString
( 다른 뜻에 대해서는 프라이버시 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)( 드라마에 대해서는 사생활 (드라마) 문서를 참고하십시오.)
프라이버시(privacy)는 개인이나 집단에 관한 정보를 다른 사람들에게 선택적으로 공개할 수 있는 권리를 말한다. 프라이버시를 사생활(私生活)로 번역하기도 하는데, 사생활은 개인의 정보를 공개하지 않고 보호하는 측면을 강조하는데 반해, 프라이버시는 개인의 정보를 공개 또는 비공개할 수 있는 선택적 권리를 의미한다. 그런 점에서 '사생활'보다는 '프라이버시'가 좀 더 적극적인 개념이다. 프라이버시의 개념은 대개가 서양 문화, 특히 영국과 북아메리카와 관련되어 있다. 일부 연구가들에 따르면 프라이버시의 개념은 프랑스, 이탈리아같은 기타 서유럽 문화를 떼어놓더라도 앵글로아메리카 문화와 관계가 있다고 말한다. 이 용어가 서부 세계에서는 일반적으로 인지되고 있지만, 프라이버시 용어 자체가 최근까지도 일부 국가에서는 사실상 알려지지 않았다. 그러나 대부분의 문화는 더 넓은 사회와 공유하지 않는 자신만의 보이지 않는 정보에 대해서 인식하고 있다. 인터넷이 발전되면서 프라이버시의 중요성은 더 강조되고 있다. 법학 교수이자 저자인 제프리 로젠은 "인터넷은 컴퓨터가 모든 온라인 사진, 상태 업데이트, 트위터 게시물 및 블로그 항목을 영원히 저장할 수 있는" 시대에 프라이버시에 대한 새로운 우려를 가져왔다"고 말한다.
rdf:langString
Prywatność (z łac. privatus 'osobisty, dotyczący osoby, zwyczajny, nie dotyczący państwa') – prawo jednostki do życia własnym życiem układanym według własnej woli z ograniczeniem do minimum wszelkiej ingerencji zewnętrznej. Prywatność to autonomia jednostki zarówno w relacji do państwa i władz publicznych, jak i przy kształtowaniu własnego życia osobistego, sfera wolna od zewnętrznych ingerencji, w której każdy ma prawo schronić się przed innymi. Prywatność jest dobrem samoistnym, przyrodzonym i stałym, wyrażającym się przez sferę odosobnienia przysługującej każdej jednostce, w obrębie której jednostka korzystając z prawa do prywatności kreuje własną osobowość, decyduje o sprawach osobistych – fizycznych i psychicznych – wtedy, gdy sobie tego życzy, a także chroni prywatność, gdy ta jest naruszona.
rdf:langString
Privacy (AFI: /'praivasi/), termine dell'inglese, traducibile in italiano con riservatezza o privatezza, indica, nel lessico giuridico-legale, il diritto alla riservatezza della vita privata di una persona. Il diritto a non essere soggetto a violazioni non autorizzate della privacy da parte del governo, delle società o degli individui fa parte delle leggi sulla privacy di molti Stati del mondo e, in alcuni casi, delle costituzioni.
rdf:langString
Privacy, persoonlijke levenssfeer, privésfeer of eigenruimte schermt personen of groepen af van bespieding en beïnvloeding. Privacy betekent dat iemand dingen kan doen zonder dat de buitenwereld daar weet van heeft, inbreuk op maakt, of invloed op heeft. De afscherming van beïnvloeding wordt ook omschreven als het recht om met rust gelaten te worden. Het is een universeel mensenrecht, een fundamentele vrijheid en een grondrecht. Privacy gaat om de afscherming van persoonsgegevens, het eigen lichaam, de woning of leefruimte, familie- en gezinsleven. Privacy omvat ook het recht vertrouwelijk te communiceren, zoals via brief, telefoon, e-mail.
rdf:langString
Privatlivets helgd är en mänsklig rättighet som innebär att alla har rätt till skydd från ingripande i sådant som konsumtion, hobbyer, hälsa, och vänner, så länge som det inte inskränker på någon annans rätt eller bryter mot allmän lag. Privatlivet är den personliga sfär som enligt internationell rätt ska vara skyddad från enskilda personers, statsmaktens och offentlighetens insyn och intrång, och befriat från politiken. Omfånget är inte särskilt väl definierat. I tider har allt, också privatlivet, ansetts vara föremål eller uttryck för politik. Privatlivets helgd, i motsats till det offentliga livet, är centralt inom t.ex. pressetiken, där man kan skilja mellan det privata och det mycket privata. Det privata är sådant som egendomar, skulder, skilsmässor och betyg, medan det mycket privata är sådant som hälsa, sexliv, kärleksrelationer, alkoholvanor, självmordsförsök, och religiös tro. Privatliv som skyddad rättighet (right to privacy på engelska) är en av de mest omtvistade frågorna inom författningsrätt, dels då den kräver svåra avvägningar gentemot andra statsintressen och möjligen rättigheter, som fostrets liv och integritet i frågan om rätten till abort, samt statens intresse att bekämpa brott preventivt genom övervakning, men också t ex i frågor om drogtester vid misstänkt narkotikabrott. En enhetlig och absolut rätt till privatliv har därmed ansetts svår eller omöjlig att formulera. I den amerikanska konstitutionen anses privatlivet skyddat genom en extensiv inläsning av de första, tredje, fjärde och femte tilläggen, mer konkret genom nionde tillägget, som kollektivt ansågs tillstyrka en rätt till privatliv som också innebar att individen i vissa icke nämnda situationer har rätt till ett privatliv skyddat från staten. Från fallet Griswold v. Connecticut 1965 har högsta domstolen systematiskt bekräftat ett antal områden som skyddade av denna rättighet.
rdf:langString
Privacidade (calcado no inglês privacy) é o direito à reserva de informações pessoais e da própria vida pessoal: the right to be let alone (literalmente "o direito de ser deixado em paz"), segundo o jurista norte-americano Louis Brandeis, que foi provavelmente o primeiro a formular o conceito de direito à privacidade, juntamente com Samuel Warren. Brandeis inspirou-se na leitura da obra do filósofo Ralph Waldo Emerson, que propunha a solidão como critério e fonte de liberdade. Pode ser também entendida como a vontade de controlar a exposição e a disponibilidade de informações acerca de si mesmo, o que é chamado de regulação dos limites: a quantidade de controle que um indivíduo exerce sobre a entrada e saída de declarações de si mesmo e a quantidade de contato que se tem com outras pessoas. Esse processo tem implicações diretas no tipo de relação que o indivíduo exerce com e sobre outras pessoas em sua vida. Relaciona-se, também, com a capacidade de existir na sociedade de forma anônima (inclusive pelo disfarce de um pseudônimo ou por um identidade falsa). A noção de privacidade pessoal surge entre os séculos XVII e XVIII.: as construções passam a oferecer quartos privados; passa a fazer sentido a elaboração de diários pessoais. Desde então, a privacidade atravessa um percurso que vai da inexistência "forçada" à abolição espontânea, passando pelo fortalecimento do senso coletivo de privacidade. Hoje, segundo a comunicóloga argentina Paula Sibilia, vivemos a "intimidade como espetáculo", ou seja, a privacidade inserida na sociedade do espetáculo, situação ilustrada por fenômenos de mídia e comportamento - redes sociais, blogs, reality shows (Big Brother e similares), biografias e revistas de fofocas. Segundo a autora, as pessoas abdicam espontaneamente da sua privacidade, movidas pela necessidade de obter destaque e reconhecimento.
rdf:langString
Недоторканність приватного життя, також приватність — це можливість особи або групи осіб відокремити себе, інформацію про себе, і, таким чином, виявляти свою особистість вибірково. Межі і зміст, який відноситься до приватного, відрізняється у різних культурах та для різних осіб, але об'єднані спільними темами. Коли щось є особистим для людини, це зазвичай означає, що щось по своїй суті воно є особливим або чутливим для неї. Область приватного життя частково перекривається із захистом інформації (конфіденційністю), що може включати в себе поняття належного використання, а також захист інформації. Приватність може також приймати форму фізичної недоторканності. Право не стати об'єктом несанкціонованого втручання у особисте життя з боку уряду, корпорацій або інших осіб є частиною законодавства багатьох країн, а у окремих випадках — частиною конституції. Майже у всіх країнах існують закони, які будь-яким чином обмежують недоторканність приватного життя. Прикладом цього може бути податкове законодавство, які зазвичай вимагають надання інформації про особисті доходи. У деяких країнах індивідуальна недоторканність приватного життя може вступати в протиріччя із законодавством про свободу слова, а деякі закони можуть вимагати публічного розкриття інформації, що буде вважатися звичайною справою в інших країнах і культурах. Приватність може бути добровільно принесена в жертву, як правило, в обмін на передбачувані переваги і дуже часто з конкретними загрозами і втратами, хоча це дуже стратегічне бачення людських відносин. Дослідження показують, що люди більшою мірою готові добровільно пожертвувати недоторканністю особистого життя, якщо особа, як збирає дані, демонструє прозорість щодо того, яка інформація збирається і як вона використовується. У діловому світі людина може добровільно розкривати особисті дані (часто в рекламних цілях) для того, щоб зіграти в азартні ігри на виграш призу. Людина може також розкривати особисту інформацію в рамках виконання обов'язків на посту у виконавчій владі або публічній компанії. Якщо особові дані були надані добровільно, але після того були вкрадені або використані з порушеннями, то говорять про крадіжку ідентичності.
rdf:langString
Неприкосновенность частной жизни (в юридической науке) — ценность, обеспечиваемая правом на неприкосновенность частной жизни. Право на неприкосновенность частной жизни включает:
* запрет на сбор, хранение, использование и распространение информации о частной жизни лица без его согласия;
* право контролировать информацию о себе;
* право на защиту чести и доброго имени;
* право на защиту персональных данных;
* право на тайну связи (иногда оформлено как отдельное право);
* право на неприкосновенность жилища (иногда оформлено как отдельное право);
* врачебную тайну, тайну усыновления, тайну исповеди и другие виды профессиональной тайны, и иное. В социалистических государствах применялся термин «личная жизнь», а не «частная жизнь» (аналогично «личной собственности» вместо «частной собственности»), что связано с различиями наполнения термина «личная» и «частная» жизнь. В российской науке конституционного права некоторыми авторами выделяется право на неприкосновенность частной жизни в широком и узком смыслах. В широком смысле это право подразумевает защиту широкого спектра деятельности личности, не относящейся к публичной деятельности, то есть в данном случае право на неприкосновенность частной жизни включает в себя положения о личной и семейной тайне, защиту персональных данных, неприкосновенность жилища и т. п., в узком смысле право на неприкосновенность частной жизни подразумевает защиту лишь весьма узкой сферы человеческой активности, не имеющей правового содержания (дружеские отношения и т. п.). Во многих странах формально декларируемые права человека не всегда выполняются на практике. Неприкосновенность частной жизни, даже гарантированная законами и конституцией, нередко остаётся на бумаге.
xsd:nonNegativeInteger
112944
