Pragmatism
http://dbpedia.org/resource/Pragmatism an entity of type: Thing
Der Ausdruck Pragmatismus (von altgriechisch πρᾶγμα pragma „Handlung“, „Sache“) bezeichnet umgangssprachlich ein Verhalten, das sich nach situativen Gegebenheiten richtet, wodurch das praktische Handeln über die theoretische Vernunft gestellt wird. Im Unterschied dazu geht die philosophische Tradition des Pragmatismus davon aus, dass der Gehalt einer Theorie oder eines Konzepts von deren praktischen Verwendungen und Konsequenzen her bestimmt werden soll (Pragmatische Maxime). Daher lehnen Pragmatisten unveränderliche Prinzipien ab.
rdf:langString
Pragmatismoa gauza, , jarrera eta baloreei buruzko egia eta zuzentasuna horiek ekartzen dituzten ondorioei begira aztertu behar direla baieztatzen duen eskola filosofikoa da. Ameriketako Estatu Batuetan jaio zen eskola gisa XIX. mendearen bukaeran eta Charles Sanders Peirce, John Dewey eta William James izan ziren sortzaileak.
rdf:langString
Pragmatisme adalah aliran filsafat yang mengajarkan bahwa kebenaran dari segala sesuatu berdasarkan kepada manfaat yang diberikannya. Sesuatu hal ini dinilai dari kebergunaannya bagi tindakan manusia untuk kehidupannya. Pernyataannya dapat berbentuk ucapan, dalil atau teori. Pragmatisme muncul sebagai tradisi pemikiran yang berasal dari dunia Barat dan berkembang khususnya di benua Amerika. Kehadirannya sebagai suatu pemikiran yang berusaha menjawab persoalan kehidupan manusia. Pragmatisme digolongkan sebagai salah satu aliran filsafat abad ke-19 dalam sejarah filsafat Barat. Pelopor pemikiran pragmatisme adalah seorang filsuf Amerika, Chales Sanders Peirce (1839–1914). Tokoh yang berpengaruh dalam pemikiran pragmatisme antara lain William James (1842–1910) dan John Dewey (1859–1952).
rdf:langString
실용주의(實用主義) 또는 프래그머티즘(pragmatism)은 1870년 무렵 미국에서 시작된 철학적 전통이다. 일반적으로 찰스 샌더스 퍼스의 《》 발표를 실용주의의 출발로 본다. 실용주의는 생각의 기능이 설명, 재현, 실재의 반영 등과 같은 것이란 아이디어를 거부하고, 그 대신 예측, 문제 해결, 행동과 같은 일들을 위한 도구로 파악하였다. 실용주의는 지식의 본질, 언어, 개념, 의미, 과학과 같은 철학의 주요 주제 모두가 그들 나름의 특정한 유용성과 성과를 기준으로 볼 때 가장 잘 드러낼 수 있는 것이라고 주장하였다. 실용주의 철학은 "인간의 경험 안에서 실행적 시험을 거쳐야" 아이디어의 특정되는 적용이 가능하다고 강조했다. 실용주의는 이상주의, 사실주의, 토미즘 등이 세계를 불변의 것으로 파악하는 것과 달리 세계를 변화시키는 것에 초점을 맞춘다. 실용주의, 즉 프레그머티즘이란 낱말은 19세기 말 퍼스가 자신의 사상을 나타내기 위해 만든 신조어이다. 퍼스는 자신의 사상이 여러 철학 사조의 주장들 가운데 과학적인 내용을 결합하여 정리한 것이라고 생각하였다. 그러나, 이후 실용주의란 말은 원칙보다는 실용성을 중시하는 정치적 태도를 가리키는 말로도 혼용되었다.
rdf:langString
Pragmatyzm – nurt filozoficzny ukształtowany na przełomie XIX i XX w. w Stanach Zjednoczonych. Jego zasadniczymi elementami są: antyrealizm i antyfundacjonalizm, , podkreślanie roli i doświadczenia. Pragmatyzm kształtował się w opozycji zarówno do nurtów idealistycznych końca XIX w., jak i klasycznego empiryzmu, a później neopozytywizmu. Potocznie pragmatyzmem nazywana jest także postawa, polegająca na realistycznej ocenie rzeczywistości, liczeniu się z konkretnymi możliwościami i podejmowaniu działań, które gwarantują skuteczność.
rdf:langString
プラグマティズム（英: pragmatism）とは、ドイツ語の「pragmatisch」という言葉に由来する、実用主義、道具主義、実際主義とも訳される考え方。元々は、「経験不可能な事柄の真理を考えることはできない」という点でイギリス経験論を引き継ぎ、概念や認識をそれがもたらす客観的な結果によって科学的に記述しようとする志向を持つ点で従来のヨーロッパの観念論的哲学と一線を画するアメリカ合衆国の哲学である。
rdf:langString
实用主义（英語：pragmatism，派生于希腊词πρᾶγμα（事物、实物）），又稱實驗主義、，是产生于19世纪70年代的现代哲学派别，认为人类的语言和思维具有局限性，无法完全反映真实世界，应把它当作解决问题的工具。在20世纪的美国成为一种主流思潮。对法律、政治、教育、社会、宗教和艺术的研究产生了很大的影响。
rdf:langString
Прагматизм — доктрина або, скоріш, світогляд, що ставить усе знання і правду у пряме відношення до життя та дії; прагматизм судить про значення ідей, суджень, гіпотез, теорій і систем відповідно до їхньої здатності задовольнити людські потреби та інтереси у соціальний спосіб. Прагматик — послідовник, прихильник прагматизму як філософської системи. В побутовому сенсі, це людина, яка все робить тільки з точки зору доцільності, вигоди, та якій не притаманні бездумні витівки.
rdf:langString
المذهب العملي أو فلسفة الذرائع أو العَمَلانِيَّة أو البراغماتية (بالإنجليزية: Pragmatism) هو تقليد فلسفي بدأ في الولايات المتحدة حوالي عام 1870. غالبًا ما تُنسب أصولها إلى الفلاسفة تشارلز ساندرز بيرس وويليام جيمس وجون ديوي. وصفه بيرس في وقت لاحق في مقولته البراغماتية: «فكر في التأثيرات العملية للأدوات من خلال تصورك. ثم، فإن تصورك لهذه التأثيرات هو كل تصورك لتلك الأدوات.»
rdf:langString
El pragmatisme és un moviment filosòfic que considera que les conseqüències pràctiques i els efectes reals són components vitals del significat i la veritat. El pragmatisme començà a la darreria del segle xix amb Charles Sanders Peirce. Al llarg del principi del segle xx, va ser desenvolupat pels treballs de William James, l'instrumentalisme, la variant desenvolupat per John Dewey i d'una manera no gaire ortodoxa per George Santayana. Altres importants aspectes del pragmatisme són l'anticartesianisme, l'empirisme radical, l'instrumentalisme, l', el verificacionisme, el conceptualisme, el rebuig de la distinció entre fet i valor, una gran consideració per la ciència i el .
rdf:langString
Pragmatismus (z řec. πρᾶγμα – pragma, věc, čin) je filosofický (myšlenkový) směr, který staví do popředí konkrétní lidské jednání, tj. praxi. Z ní každé myšlení vychází a k ní zase směřuje. Myšlenky se ověřují tím, zda jsou prospěšné, a pravdivá tvrzení jsou ta, která se osvědčila. V běžné řeči znamená pragmatismus zaměření na praktický užitek (např. ekonomický) a úspěch, někdy až zaměření nevybíravé. „Jednal čistě pragmaticky“ může znamenat až bezohledně, bez skrupulí. Odtud také pragmatický, tj. zaměřený k praktickému užitku, prospěchu. „Pravdivé je to, co je užitečné.“
rdf:langString
Ο Πραγματισμός είναι ένα φιλοσοφικό ρεύμα που ξεκίνησε στις Ηνωμένες Πολιτείες γύρω στο 1870. Οι ρίζες του τοποθετούνται συχνά στους φιλοσόφους Ουίλιαμ Τζέιμς, Τζον Ντιούι και Τσαρλς Σάντερς Πιρς. Ο Πιρς αργότερα τον περιέγραψε στο πραγματιστικό αριστούργημά του: "Σκεφτείτε τα πρακτικά αποτελέσματα των αντικειμένων της επιλογής σας. Έπειτα, η αντίληψή σας για αυτά τα αποτελέσματα είναι το σύνολο της αντίληψής σας για το αντικείμενο".
rdf:langString
Pragmatismo (el la greka: pragma, ago) estas doktrino, kiu akceptas kiel de vereco nur la praktikan valoron. La termino estis kreita en la jaro 1898, kiam uzis ĝin William James dum prelego, tamen indikante ke la fondinto de la filozofio estis Charles Sanders Peirce (1839–1914) per siaj publikaĵoj el la jaro 1878.
rdf:langString
El pragmatismo es una corriente filosófica centrada en la vinculación de la práctica y la teoría. Describe un proceso en el que la teoría se extrae de la práctica y se aplica de nuevo a la práctica para formar lo que se denomina práctica inteligente. Posiciones importantes características del pragmatismo incluyen el instrumentalismo, el empirismo radical, el verificacionismo, la relatividad conceptual y el falibilismo. Existe un consenso general entre los pragmatistas de que la filosofía debe tener en cuenta los métodos y los conocimientos de la ciencia moderna.
rdf:langString
Pragmatism is a philosophical tradition that considers words and thought as tools and instruments for prediction, problem solving, and action, and rejects the idea that the function of thought is to describe, represent, or mirror reality. Pragmatists contend that most philosophical topics—such as the nature of knowledge, language, concepts, meaning, belief, and science—are all best viewed in terms of their practical uses and successes.
rdf:langString
Le pragmatisme est une école philosophique américaine fondée par Charles Sanders Peirce à la fin du XIXe siècle. La thèse principale de Peirce est que le sens d'une expression réside dans ses conséquences pratiques. Les principaux membres ultérieurs de l'école pragmatiste sont William James et John Dewey, James ayant popularisé le mot pragmatisme grâce à un cycle de conférences qui sera édité en 1907 dans un ouvrage intitulé Le Pragmatisme : Un nouveau nom pour d'anciennes manières de penser.
rdf:langString
Per pragmatismo (dal greco πρᾶγμα "fatto concreto") si intende un movimento filosofico il quale sostiene che l'attività concreta, intesa nel senso di un comportamento in ambito sociale, politico o scientifico diretto alla realizzazione di un fine concreto, esercita un primato su quella teoretica astratta o etico-morale. Questa corrente di pensiero si afferma verso la fine del XIX secolo negli Stati Uniti e successivamente si diffonde anche in Europa.
rdf:langString
Het pragmatisme is een filosofische stroming gekenmerkt door de focus op het verbinden van de praktijk met de theorie, die volgens het pragmatisme niet los van elkaar staan. Het bekendst is wellicht hun die stelt dat een opvatting waar is als het in de praktijk werkt. Waarheid wordt dus niet gedefinieerd aan de hand van een correspondentierelatie of coherentie, maar in termen van praktisch nut en maatschappelijk voordeel. Waarheid is iets dat niet vaststaat, maar mee-evolueert met de inzichten van een samenleving. Deze opvatting staat ook in nauw verband met het fallibilisme. In het pragmatisme wordt de mens als handelend wezen in het centrum gezet en staan handelen en denken in dienst van het oplossen van praktische problemen. Verdere kenmerken van het pragmatisme zijn een functionalisti
rdf:langString
O pragmatismo constitui uma escola de filosofia estabelecida no final do século XIX, com origem no Metaphysical Club, um grupo de especulação filosófica liderado pelo lógico Charles Sanders Peirce, pelo psicólogo William James e pelo jurista Oliver Wendell Holmes, Jr., congregando em seguida acadêmicos importantes dos Estados Unidos. Segundo essa doutrina metafísica, o sentido de uma ideia corresponde ao conjunto dos seus desdobramentos práticos.
rdf:langString
Pragmatism är en filosofi och sanningsteori som uppkom i USA vid slutet av 1800-talet och som kännetecknas av fokus på handlingars och påståendens praktiska konsekvenser. Ett påståendes mening, en idé, metod, teori eller hypotes verifieras enligt pragmatismen i dess konkreta konsekvenser, dess tillämpbarhet, funktion, användbarhet och relation till accepterade fakta. Charles Sanders Peirce menar att en idé om någonting är våra uppfattningar om tingets förnimbara effekter, och att vår uppfattning aldrig kan nå bortom dessa effekter. Detta betyder att kunskap om verkligheten är indirekt, eftersom den härstammar från människans interaktion med verkligheten. William James menade att konkurrerande uppfattningar endast kan prövas utifrån vilken konkret skillnad de gör för vårt förhållningssätt t
rdf:langString
Прагмати́зм (от др.-греч. πράγμα, родительный падеж πράγματος — «дело, действие») — философское течение, базирующееся на практике как критерии истины и смысловой значимости. Его происхождение связывают с именем американского философа XIX века Чарльза Пирса, который первым сформулировал «максиму» прагматизма. Далее прагматизм развивался в трудах Уильяма Джеймса, Джона Дьюи и Джорджа Сантаяны. Среди основных направлений прагматизма известны инструментализм, фаллибилизм, антиреализм, радикальный эмпиризм, верификационизм и другими. Следует различать течение прагматизма от активизма.
rdf:langString
rdf:langString
Pragmatism
rdf:langString
براغماتية
rdf:langString
Pragmatisme
rdf:langString
Pragmatismus
rdf:langString
Pragmatismus
rdf:langString
Πραγματισμός
rdf:langString
Pragmatismo
rdf:langString
Pragmatismo
rdf:langString
Pragmatismo
rdf:langString
Pragmatisme
rdf:langString
Pragmatisme
rdf:langString
Pragmatismo
rdf:langString
プラグマティズム
rdf:langString
실용주의
rdf:langString
Pragmatisme
rdf:langString
Pragmatyzm
rdf:langString
Pragmatismo
rdf:langString
Прагматизм
rdf:langString
Pragmatism
rdf:langString
Прагматизм
rdf:langString
实用主义
xsd:integer
95170
xsd:integer
1124188403
rdf:langString
El pragmatisme és un moviment filosòfic que considera que les conseqüències pràctiques i els efectes reals són components vitals del significat i la veritat. El pragmatisme començà a la darreria del segle xix amb Charles Sanders Peirce. Al llarg del principi del segle xx, va ser desenvolupat pels treballs de William James, l'instrumentalisme, la variant desenvolupat per John Dewey i d'una manera no gaire ortodoxa per George Santayana. Altres importants aspectes del pragmatisme són l'anticartesianisme, l'empirisme radical, l'instrumentalisme, l', el verificacionisme, el conceptualisme, el rebuig de la distinció entre fet i valor, una gran consideració per la ciència i el . A partir de la dècada de 1960, el pragmatisme va renovar-se amb una nova escola de filosofia analítica, amb W. V. O. Quine i , que revisà el pragmatisme i criticà el positivisme lògic que dominava la filosofia dels Estats Units i la Gran Bretanya des de la dècada de 1930. Richard Rorty, posteriorment, va desenvolupar d'epistemologia naturalitzada.
rdf:langString
Pragmatismus (z řec. πρᾶγμα – pragma, věc, čin) je filosofický (myšlenkový) směr, který staví do popředí konkrétní lidské jednání, tj. praxi. Z ní každé myšlení vychází a k ní zase směřuje. Myšlenky se ověřují tím, zda jsou prospěšné, a pravdivá tvrzení jsou ta, která se osvědčila. V běžné řeči znamená pragmatismus zaměření na praktický užitek (např. ekonomický) a úspěch, někdy až zaměření nevybíravé. „Jednal čistě pragmaticky“ může znamenat až bezohledně, bez skrupulí. Odtud také pragmatický, tj. zaměřený k praktickému užitku, prospěchu. „Pravdivé je to, co je užitečné.“ Významnými představiteli pragmatismu byli Charles Peirce (1839–1914), William James (1842–1910), John Dewey (1859–1952), Josiah Royce (1855–1916) nebo George Herbert Mead (1863–1931). Z české umělecké scény pak umělci Karel Čapek, Josef Čapek, Ferdinand Peroutka, František Langer atd.
rdf:langString
Ο Πραγματισμός είναι ένα φιλοσοφικό ρεύμα που ξεκίνησε στις Ηνωμένες Πολιτείες γύρω στο 1870. Οι ρίζες του τοποθετούνται συχνά στους φιλοσόφους Ουίλιαμ Τζέιμς, Τζον Ντιούι και Τσαρλς Σάντερς Πιρς. Ο Πιρς αργότερα τον περιέγραψε στο πραγματιστικό αριστούργημά του: "Σκεφτείτε τα πρακτικά αποτελέσματα των αντικειμένων της επιλογής σας. Έπειτα, η αντίληψή σας για αυτά τα αποτελέσματα είναι το σύνολο της αντίληψής σας για το αντικείμενο". Ο πραγματισμός θεωρεί την σκέψη ως ένα εργαλείο για πρόβλεψη, για λύση του προβλήματος και για δράση και αρνείται την ιδέα ότι η λειτουργία της σκέψης είναι να περιγράψει, να εκπροσωπήσει ή να καθρεφτίσει την πραγματικότητα. Οι πραγματιστές υποστηρίζουν ότι τα περισσότερα φιλοσοφικά θέματα - όπως η φύση της γνώσης, η γλώσσα, η ερμηνεία, η πεποίθηση και η επιστήμη - φανερώνονται καλύτερα μέσα στα πλαίσια των πρακτικών χρήσεών τους. Η φιλοσοφία του πραγματισμού "δίνει έμφαση στην πρακτική εφαρμογή των ιδεών, ενεργώντας σε αυτές προκειμένου να τις ελέγξει πάνω στις ανθρώπινες εμπειρίες". Ο πραγματισμός εστιάζει σε ένα "σύμπαν που αλλάζει παρά σε ένα σύμπαν που δεν αλλάζει όπως οι ιδεαλιστές και οι ρεαλιστές είχαν υποστηρίξει".
rdf:langString
المذهب العملي أو فلسفة الذرائع أو العَمَلانِيَّة أو البراغماتية (بالإنجليزية: Pragmatism) هو تقليد فلسفي بدأ في الولايات المتحدة حوالي عام 1870. غالبًا ما تُنسب أصولها إلى الفلاسفة تشارلز ساندرز بيرس وويليام جيمس وجون ديوي. وصفه بيرس في وقت لاحق في مقولته البراغماتية: «فكر في التأثيرات العملية للأدوات من خلال تصورك. ثم، فإن تصورك لهذه التأثيرات هو كل تصورك لتلك الأدوات.» تعتبر البراغماتية الكلمات والفكر كأدوات للتنبؤ وحل المشكلات والعمل، وترفض فكرة أن وظيفة الفكر هي وصف الواقع أو تمثيله أو عكسه. يؤكد البراغماتيون أن معظم الموضوعات الفلسفية -مثل طبيعة المعرفة، اللغة، المفاهيم، المعنى، المعتقد والعلوم- يُنظر إليها على أفضل وجه من حيث استخداماتها العملية ونجاحاتها.
rdf:langString
Der Ausdruck Pragmatismus (von altgriechisch πρᾶγμα pragma „Handlung“, „Sache“) bezeichnet umgangssprachlich ein Verhalten, das sich nach situativen Gegebenheiten richtet, wodurch das praktische Handeln über die theoretische Vernunft gestellt wird. Im Unterschied dazu geht die philosophische Tradition des Pragmatismus davon aus, dass der Gehalt einer Theorie oder eines Konzepts von deren praktischen Verwendungen und Konsequenzen her bestimmt werden soll (Pragmatische Maxime). Daher lehnen Pragmatisten unveränderliche Prinzipien ab.
rdf:langString
Pragmatismo (el la greka: pragma, ago) estas doktrino, kiu akceptas kiel de vereco nur la praktikan valoron. La termino estis kreita en la jaro 1898, kiam uzis ĝin William James dum prelego, tamen indikante ke la fondinto de la filozofio estis Charles Sanders Peirce (1839–1914) per siaj publikaĵoj el la jaro 1878. La pragmatismo de Peirce, kiu poste distingis ĝin kiel "pragmaticism" (pragmatikismon), ne egaligas verecon al praktika valoro. Anstataŭe, ĝi estas metodo de solvi konceptajn konfuzojn per egaligi la signifon de iu ajn koncepto al la plua koncepto de la sekvoj, kiuj sekvus, praktikaj de la realeco de tion, kion ajn la (unua) koncepto reprezentas pri la objekto. La Pragmatika Sentenco ("Pragmatic Maxim") de Peirce estas la koro de lia pragmatismo kiel metodo de eksperimentada spirita pripensado alvenanta je konceptojn en terminoj de koncepteblaj konfirmemaj kaj malkonfirmemaj cirkonstancoj -- metodo gastama al la produktado de eksplikemaj hipotezoj, kaj kondukema al la uzo kaj la plibonigo de verigado por provi la verecon de eblaj scioj. Ŝajnas, ke la regulo por alveni la trian gradon de klareco de kompreno estas tio, kio sekvas: Pripensi, kiajn efikojn, kiuj povus koncepteble havi praktikajn koncernecojn, ni konceptas, ke la objekto de nia koncepto havas. Do, nia koncepto de tiuj efikoj estas la tuto de nia koncepto de la objekto. - C. S. Peirce, "How to Make Our Ideas Clear" (Kiel Klarigi Niajn Ideojn), 1878, CP 5.402.
rdf:langString
El pragmatismo es una corriente filosófica centrada en la vinculación de la práctica y la teoría. Describe un proceso en el que la teoría se extrae de la práctica y se aplica de nuevo a la práctica para formar lo que se denomina práctica inteligente. Posiciones importantes características del pragmatismo incluyen el instrumentalismo, el empirismo radical, el verificacionismo, la relatividad conceptual y el falibilismo. Existe un consenso general entre los pragmatistas de que la filosofía debe tener en cuenta los métodos y los conocimientos de la ciencia moderna. La piedra angular del pragmatismo es la redención de la idea de verdad (y otras nociones como el bien y la belleza) en la filosofía post-kantiana. Aunque según los pragmatistas el conocimiento objetivo podría ser imposible, se puede redefinir la verdad como aquello que funciona desde nuestra limitada forma de experimentar la realidad. El pragmatismo fue creado en los Estados Unidos a finales del siglo XIX. Charles Sanders Peirce (y su máxima pragmática) merece la mayor parte del crédito por el pragmatismo, junto con William James y John Dewey, contribuidores de finales del siglo XIX. Pierce describió el pensamiento de la escuela con la siguiente máxima pragmática: «Considera los efectos prácticos de los objetos de tu concepción. Luego, tu concepción de esos efectos es la totalidad de tu concepción del objeto».
rdf:langString
Pragmatismoa gauza, , jarrera eta baloreei buruzko egia eta zuzentasuna horiek ekartzen dituzten ondorioei begira aztertu behar direla baieztatzen duen eskola filosofikoa da. Ameriketako Estatu Batuetan jaio zen eskola gisa XIX. mendearen bukaeran eta Charles Sanders Peirce, John Dewey eta William James izan ziren sortzaileak.
rdf:langString
Le pragmatisme est une école philosophique américaine fondée par Charles Sanders Peirce à la fin du XIXe siècle. La thèse principale de Peirce est que le sens d'une expression réside dans ses conséquences pratiques. Les principaux membres ultérieurs de l'école pragmatiste sont William James et John Dewey, James ayant popularisé le mot pragmatisme grâce à un cycle de conférences qui sera édité en 1907 dans un ouvrage intitulé Le Pragmatisme : Un nouveau nom pour d'anciennes manières de penser. Peirce a proposé ultérieurement l'emploi du mot pragmaticisme pour distinguer sa doctrine à la fois de celle de James et des usages non philosophiques du mot « pragmatisme ». En effet, dans la langue ordinaire, pragmatisme s'est mis à désigner après la publication de James, en anglais comme en français, la simple capacité à s’adapter aux contraintes de la réalité ou encore l’idée selon laquelle l’intelligence a pour fin la capacité d'agir, et non pas la connaissance. Le néologisme est ainsi en partie justifié par Peirce comme étant suffisamment repoussant pour ne pas être « kidnappé », en particulier par William James avec qui il est en profond désaccord. Pour James et Dewey, le pragmatisme représente d'abord une méthode de pensée et d'appréhension des idées qui s'oppose aux conceptions cartésiennes et rationalistes sans renoncer à la logique. Selon la perspective pragmatique, penser une chose revient à identifier l'ensemble de ses implications pratiques, car pour Peirce et ses disciples, seules ses implications confèrent un sens à la chose pensée. Les idées deviennent ainsi de simples, mais nécessaires, instruments de la pensée. Quant à la vérité, elle n'existe pas a priori, mais elle se révèle progressivement par l'expérience.
rdf:langString
Pragmatisme adalah aliran filsafat yang mengajarkan bahwa kebenaran dari segala sesuatu berdasarkan kepada manfaat yang diberikannya. Sesuatu hal ini dinilai dari kebergunaannya bagi tindakan manusia untuk kehidupannya. Pernyataannya dapat berbentuk ucapan, dalil atau teori. Pragmatisme muncul sebagai tradisi pemikiran yang berasal dari dunia Barat dan berkembang khususnya di benua Amerika. Kehadirannya sebagai suatu pemikiran yang berusaha menjawab persoalan kehidupan manusia. Pragmatisme digolongkan sebagai salah satu aliran filsafat abad ke-19 dalam sejarah filsafat Barat. Pelopor pemikiran pragmatisme adalah seorang filsuf Amerika, Chales Sanders Peirce (1839–1914). Tokoh yang berpengaruh dalam pemikiran pragmatisme antara lain William James (1842–1910) dan John Dewey (1859–1952).
rdf:langString
Pragmatism is a philosophical tradition that considers words and thought as tools and instruments for prediction, problem solving, and action, and rejects the idea that the function of thought is to describe, represent, or mirror reality. Pragmatists contend that most philosophical topics—such as the nature of knowledge, language, concepts, meaning, belief, and science—are all best viewed in terms of their practical uses and successes. Pragmatism began in the United States in the 1870s. Its origins are often attributed to the philosophers Charles Sanders Peirce, William James, and John Dewey. In 1878, Peirce described it in his pragmatic maxim: "Consider the practical effects of the objects of your conception. Then, your conception of those effects is the whole of your conception of the object."
rdf:langString
실용주의(實用主義) 또는 프래그머티즘(pragmatism)은 1870년 무렵 미국에서 시작된 철학적 전통이다. 일반적으로 찰스 샌더스 퍼스의 《》 발표를 실용주의의 출발로 본다. 실용주의는 생각의 기능이 설명, 재현, 실재의 반영 등과 같은 것이란 아이디어를 거부하고, 그 대신 예측, 문제 해결, 행동과 같은 일들을 위한 도구로 파악하였다. 실용주의는 지식의 본질, 언어, 개념, 의미, 과학과 같은 철학의 주요 주제 모두가 그들 나름의 특정한 유용성과 성과를 기준으로 볼 때 가장 잘 드러낼 수 있는 것이라고 주장하였다. 실용주의 철학은 "인간의 경험 안에서 실행적 시험을 거쳐야" 아이디어의 특정되는 적용이 가능하다고 강조했다. 실용주의는 이상주의, 사실주의, 토미즘 등이 세계를 불변의 것으로 파악하는 것과 달리 세계를 변화시키는 것에 초점을 맞춘다. 실용주의, 즉 프레그머티즘이란 낱말은 19세기 말 퍼스가 자신의 사상을 나타내기 위해 만든 신조어이다. 퍼스는 자신의 사상이 여러 철학 사조의 주장들 가운데 과학적인 내용을 결합하여 정리한 것이라고 생각하였다. 그러나, 이후 실용주의란 말은 원칙보다는 실용성을 중시하는 정치적 태도를 가리키는 말로도 혼용되었다.
rdf:langString
Per pragmatismo (dal greco πρᾶγμα "fatto concreto") si intende un movimento filosofico il quale sostiene che l'attività concreta, intesa nel senso di un comportamento in ambito sociale, politico o scientifico diretto alla realizzazione di un fine concreto, esercita un primato su quella teoretica astratta o etico-morale. Questa corrente di pensiero si afferma verso la fine del XIX secolo negli Stati Uniti e successivamente si diffonde anche in Europa. Il pragmatismo fu la prima filosofia americana elaborata autonomamente. Il padre ispiratore di questa corrente di pensiero fu Ralph Waldo Emerson, considerato un protopragmatista o anche un vero e proprio pragmatista: i suoi fondatori furono Charles Sanders Peirce e William James. Il filosofo e pedagogista americano John Dewey, tornando fra l'altro ad una personale rilettura di Emerson, elaborò il pragmatismo in una nuova filosofia che chiamò Strumentalismo.
rdf:langString
Het pragmatisme is een filosofische stroming gekenmerkt door de focus op het verbinden van de praktijk met de theorie, die volgens het pragmatisme niet los van elkaar staan. Het bekendst is wellicht hun die stelt dat een opvatting waar is als het in de praktijk werkt. Waarheid wordt dus niet gedefinieerd aan de hand van een correspondentierelatie of coherentie, maar in termen van praktisch nut en maatschappelijk voordeel. Waarheid is iets dat niet vaststaat, maar mee-evolueert met de inzichten van een samenleving. Deze opvatting staat ook in nauw verband met het fallibilisme. In het pragmatisme wordt de mens als handelend wezen in het centrum gezet en staan handelen en denken in dienst van het oplossen van praktische problemen. Verdere kenmerken van het pragmatisme zijn een functionalistische en consequentialistische inslag. Daarnaast bestaat er ook nog een morele of religieuze variant, die de waarheid van metafysische opvattingen of van religieuze leerstellingen bevestigd ziet als ze heilzaam blijken te zijn op zedelijk of moreel gebied en als ze daarin richtinggevend zijn. In het dagelijks leven worden handelingen en ideeën die effectiviteit boven theoretische of morele overwegingen stellen, pragmatisch genoemd.
rdf:langString
Pragmatyzm – nurt filozoficzny ukształtowany na przełomie XIX i XX w. w Stanach Zjednoczonych. Jego zasadniczymi elementami są: antyrealizm i antyfundacjonalizm, , podkreślanie roli i doświadczenia. Pragmatyzm kształtował się w opozycji zarówno do nurtów idealistycznych końca XIX w., jak i klasycznego empiryzmu, a później neopozytywizmu. Potocznie pragmatyzmem nazywana jest także postawa, polegająca na realistycznej ocenie rzeczywistości, liczeniu się z konkretnymi możliwościami i podejmowaniu działań, które gwarantują skuteczność.
rdf:langString
プラグマティズム（英: pragmatism）とは、ドイツ語の「pragmatisch」という言葉に由来する、実用主義、道具主義、実際主義とも訳される考え方。元々は、「経験不可能な事柄の真理を考えることはできない」という点でイギリス経験論を引き継ぎ、概念や認識をそれがもたらす客観的な結果によって科学的に記述しようとする志向を持つ点で従来のヨーロッパの観念論的哲学と一線を画するアメリカ合衆国の哲学である。
rdf:langString
O pragmatismo constitui uma escola de filosofia estabelecida no final do século XIX, com origem no Metaphysical Club, um grupo de especulação filosófica liderado pelo lógico Charles Sanders Peirce, pelo psicólogo William James e pelo jurista Oliver Wendell Holmes, Jr., congregando em seguida acadêmicos importantes dos Estados Unidos. Segundo essa doutrina metafísica, o sentido de uma ideia corresponde ao conjunto dos seus desdobramentos práticos. O primeiro registro do termo pragmatismo ocorreu em 1898, tendo sido usado por William James. Este creditou a autoria do termo a Charles Sanders Peirce, que o teria criado no início dos anos 1870. A partir de 1905, Peirce passou a usar o termo pragmaticismo para designar sua filosofia, rejeitando o nome original, que estaria sendo usado por "jornais literários" de uma maneira que não aprovava. A questão que distingue o pragmatismo do pragmaticismo reside principalmente no entendimento dado a esta locução - "desdobramentos práticos". Segundo a máxima pragmática de Peirce, o sentido de todo símbolo ou conceito depende da totalidade das possibilidades de formação de condutas deliberadas a partir da crença na verdade deste conceito ou símbolo. Neste leque, incluem-se desde os efeitos mais prosaicos até as condutas mentais mais remotas. Neste aspecto, porque o pragmatismo daria relevância apenas às evidências empíricas e às práticas mais vantajosas para o sujeito individual, pode ser considerado uma doutrina filosófica menos exigente que o pragmaticismo. O pragmatismo se aproxima do sentido popular, segundo o qual um sujeito "pragmático" é aquele que tem o hábito mental de reduzir o sentido dos fenômenos à avaliação de seus aspectos úteis, necessários, limitando a especulação aos efeitos práticos, de valor utilitário, do pensamento. Peirce, aliás, justifica a invenção do desajeitado termo "pragmaticismo" justamente como meio de tornar a sua concepção de pragmatismo "feia demais para seus sequestradores", ou seja, para evitar que também este conceito tivesse seu sentido psicologizado. Segundo ele, foi o que, lamentavelmente, aconteceu com o pragmatismo depois que saiu do Metaphysical Club. A Filosofia do Processo (ou Filosofia do Organismo), desenvolvida nos anos 1930 e 1940 por Alfred North Whitehead, mesmo sem contato direto com os Collected Papers peirceanos, mostra-se convergente com a cosmologia do pragmaticismo. Em ambos os casos, o universo é concebido como um agregado emergente de eventos e não mais, como na perspectiva filosófica moderna (inclusive a implícita à filosofia da linguagem iniciada por Wittgenstein), como uma coleção de fatos. Recentemente, esta convergência entre a filosofia do processo e o pragmaticismo foi explorada pelo filósofo neerlandês Guy Debrock. A partir delas, Debrock sintetiza o que ele chama de pragmatismo processual. Também recentemente, o projeto realista do pragmatismo foi reformulado por Richard Rorty.
rdf:langString
Pragmatism är en filosofi och sanningsteori som uppkom i USA vid slutet av 1800-talet och som kännetecknas av fokus på handlingars och påståendens praktiska konsekvenser. Ett påståendes mening, en idé, metod, teori eller hypotes verifieras enligt pragmatismen i dess konkreta konsekvenser, dess tillämpbarhet, funktion, användbarhet och relation till accepterade fakta. Charles Sanders Peirce menar att en idé om någonting är våra uppfattningar om tingets förnimbara effekter, och att vår uppfattning aldrig kan nå bortom dessa effekter. Detta betyder att kunskap om verkligheten är indirekt, eftersom den härstammar från människans interaktion med verkligheten. William James menade att konkurrerande uppfattningar endast kan prövas utifrån vilken konkret skillnad de gör för vårt förhållningssätt till vad uppfattningen berör. Han beskrev en föreställnings sanningshalt som uppfattningens ”kontantvärde”, med vilket han avsåg hur mycket och hur precist ett påstående passar med och fungerar i teori och praktik, liksom vilka nya möjligheter för handling och ny förståelse som uppfattningen möjliggör. Pragmatister betraktar inte sanning och kunskap som en direkt relation mellan ett påstående och en objektiv verklighet, utan som vad John Dewey beskrev som en ”väl grundad påståbarhet” som motiveras genom vetenskapliga studier, analys och beprövad erfarenhet. Pragmatismen grundades av Charles Sanders Peirce (1839–1914), som myntade termen 1878 i en uppsats i Popular science monthly. Den populariserades av William James i Will to believe (1897), Philosophical conceptions and practical results (1898) och Pragmatism (1907). Bland pedagoger är John Dewey en av de mest inflytelserika pragmatisterna, med Studies in logical theory (1903). Även filosofen och socialpsykologen George Herbert Meads filosofi brukar räknas som pragmatistisk. Den fick även stort inflytande på samhällsvetare som exempelvis sociologen C. Wright Mills.
rdf:langString
Прагмати́зм (от др.-греч. πράγμα, родительный падеж πράγματος — «дело, действие») — философское течение, базирующееся на практике как критерии истины и смысловой значимости. Его происхождение связывают с именем американского философа XIX века Чарльза Пирса, который первым сформулировал «максиму» прагматизма. Далее прагматизм развивался в трудах Уильяма Джеймса, Джона Дьюи и Джорджа Сантаяны. Среди основных направлений прагматизма известны инструментализм, фаллибилизм, антиреализм, радикальный эмпиризм, верификационизм и другими. Следует различать течение прагматизма от активизма. Философия прагматизма отрицает осмысленность метафизики и переопределяет истину в какой-то области знания как временный консенсус между людьми, которые эту область исследуют. Внимание к прагматизму существенно выросло во второй половине XX века с появлением новой философской школы, которая сосредоточилась на критике логического позитивизма, опираясь на собственную версию прагматизма. Это были представители аналитической философии Уиллард Куайн, Уилфрид Селларс и др. Их концепция была затем развита Ричардом Рорти, позже перешедшим на позиции континентальной философии и критикуемым за релятивизм. Современный философский прагматизм после этого разделился на аналитическое и релятивистское направления. Кроме них существует также неоклассическое направление, в частности, представленное работами . Прагмати́зм в исторической науке — термин, употребляемый с довольно различными значениями. Впервые прилагательное «прагматический» (греч. πραγματικός) применил к истории Полибий, назвавший прагматической историей (греч. πραγματική ίστορία) такое изображение прошлого, которое касается государственных событий, причём последние рассматриваются в связи с их причинами, сопровождающими их обстоятельствами и их следствиями, а само изображение событий имеет целью преподать известное поучение. Прагма́тик — последователь, сторонник прагматизма, как философской системы. В бытовом смысле прагматик — это человек, который выстраивает свою систему поступков и взглядов на жизнь в аспекте получения практически полезных результатов. «То, во что для нас лучше верить, — истинно», — утверждал основатель прагматизма У. Джеймс.
rdf:langString
实用主义（英語：pragmatism，派生于希腊词πρᾶγμα（事物、实物）），又稱實驗主義、，是产生于19世纪70年代的现代哲学派别，认为人类的语言和思维具有局限性，无法完全反映真实世界，应把它当作解决问题的工具。在20世纪的美国成为一种主流思潮。对法律、政治、教育、社会、宗教和艺术的研究产生了很大的影响。
rdf:langString
Прагматизм — доктрина або, скоріш, світогляд, що ставить усе знання і правду у пряме відношення до життя та дії; прагматизм судить про значення ідей, суджень, гіпотез, теорій і систем відповідно до їхньої здатності задовольнити людські потреби та інтереси у соціальний спосіб. Прагматик — послідовник, прихильник прагматизму як філософської системи. В побутовому сенсі, це людина, яка все робить тільки з точки зору доцільності, вигоди, та якій не притаманні бездумні витівки.
xsd:nonNegativeInteger
86500
