Poverty in China
http://dbpedia.org/resource/Poverty_in_China an entity of type: Thing
中华人民共和国的贫困问题是指影响中国民众，尤其是农村居民的，一种相对或绝对的物资匮乏状态。
rdf:langString
Бідність у Китаї — соціальний феномен, пов'язаний з розшаруванням в рівні доходів населення КНР. Бідність розподілена географічно. Зі сходу на захід вона зменшується. Бідність нерівномірна між містом і селом. За дослідженнями центру Gallup, 6 % найбіднішій п'ятій частині населення не вистачало грошей на їжу в 2011 році. У 2008 році їх частка становила 23 %. Соціалістичний Китай був однією з найбільш егалітарних систем з плановою економікою, де дохід міських жителів був прив'язаний до роботи (данвей) на держпідприємстві. Бурхливе економічне зростання Китаю призвело до великої нерівності серед населення, пов'язаного з трьома факторами: зниженням ролі державної економіки, зміною в рівні добробуту, урбанізацією і міграцією з сіл.
rdf:langString
Auf Grund der klimatischen Bedingungen gab es in China seit Jahrtausenden immer wieder Hungersnöte. Sie wurden durch Dürren und Überschwemmungen verursacht. Der Kampf der Chinesen gegen diese Naturkatastrophen nimmt in der Geschichte Chinas einen großen Raum ein. Es war eine wesentliche Aufgabe des Kaisers, mit den Möglichkeiten der Zentralgewalt lokal auftretende Hungersnöte abzumildern. Diese Aufgabe nahm einen beträchtlichen Teil der Kapazitäten der chinesischen Regierung in Anspruch. Gestützt auf inneren Frieden und ertragreiche Landwirtschaft verdoppelte sich jedoch die Bevölkerungszahl vom Jahr 1760 bis 1860 von 200 Mio. auf 400 Mio. Menschen. Bei den beschränkten knappen Anbauflächen für Getreide gelang es der Landwirtschaft ab Beginn des 19. Jahrhunderts immer weniger, die immer we
rdf:langString
In China today, poverty refers mainly to the rural poor, decades of economic development has reduced urban extreme poverty. According to the World Bank, more than 850 million Chinese people have been lifted out of extreme poverty; China's poverty rate fell from 88 percent in 1981 to 0.7 percent in 2015, as measured by the percentage of people living on the equivalent of US$1.90 or less per day in 2011 purchasing price parity terms, which still stands in 2022. Chinese definition of extreme poverty is more stringent than that of World Bank, and is defined as earning less than $2.30 a day at purchasing power parity (PPP), Since the start of far-reaching economic reforms in the late 1970s, growth has fuelled a substantial increase in per-capita income lifting people out of extreme poverty. Chi
rdf:langString
A pobreza na China é definida como qualquer pessoa nas áreas rurais que ganha menos de cerca de US $2,30 por dia (corrigido pela inflação). De acordo com os critérios de 2021, todos os 98,99 milhões da população rural pobre foram retirados da pobreza, e 832 condados atingidos pela pobreza, bem como 128.000 aldeias foram removidos da lista de pobreza. A pobreza para as zonas urbanas foi corrigida em 2010 e visa a renda, mas também as condições de vida, saúde e educação. Décadas de desenvolvimento econômico reduziram a pobreza extrema urbana. De acordo com o Banco Mundial, mais de 850 milhões de chineses foram retirados da pobreza extrema; A taxa de pobreza na China caiu de 88% em 1981 para 0,7% em 2015, medida pela porcentagem de pessoas que viviam com o equivalente a US $ 1,90 ou menos por
rdf:langString
Бедность в Китае — социальный феномен, связанный с расслоением в уровне доходов населения КНР. Бедность распределена географически. C востока на запад она увеличивается. Бедность неравномерна между городом и деревней.
rdf:langString
rdf:langString
Poverty in China
rdf:langString
Armut in der Volksrepublik China
rdf:langString
Pobreza na China
rdf:langString
Бедность в Китае
rdf:langString
中华人民共和国贫困问题
rdf:langString
Бідність у Китаї
xsd:integer
14572708
xsd:integer
1119347636
rdf:langString
December 2020
xsd:date
2020-11-21
rdf:langString
Auf Grund der klimatischen Bedingungen gab es in China seit Jahrtausenden immer wieder Hungersnöte. Sie wurden durch Dürren und Überschwemmungen verursacht. Der Kampf der Chinesen gegen diese Naturkatastrophen nimmt in der Geschichte Chinas einen großen Raum ein. Es war eine wesentliche Aufgabe des Kaisers, mit den Möglichkeiten der Zentralgewalt lokal auftretende Hungersnöte abzumildern. Diese Aufgabe nahm einen beträchtlichen Teil der Kapazitäten der chinesischen Regierung in Anspruch. Gestützt auf inneren Frieden und ertragreiche Landwirtschaft verdoppelte sich jedoch die Bevölkerungszahl vom Jahr 1760 bis 1860 von 200 Mio. auf 400 Mio. Menschen. Bei den beschränkten knappen Anbauflächen für Getreide gelang es der Landwirtschaft ab Beginn des 19. Jahrhunderts immer weniger, die immer weiter wachsende Bevölkerungszahl zu ernähren. China wurde zum „Land der Hungersnöte“ und die Zentralgewalt des Kaisers zerfiel. Für die 100 Jahre der zweiten Hälfte des 19. und der ersten Hälfte des 20. Jahrhunderts wird die Zahl der Hungertoten auf 100 Millionen geschätzt. Die Zahl ist aber wegen nicht existierender Bevölkerungsstatistiken sehr unsicher. Die vielleicht größte, aber auch letzte Hungersnot in China gab es während des Großen Sprungs nach vorn in den Jahren 1959 bis 1961. Seit der Öffnungspolitik Deng Xiaopings gibt es zwar keine Hungersnöte mehr, die Schere zwischen reichen und superreichen Chinesen auf der einen Seite und vielen nach wie vor sehr armen Chinesen geht aber wieder weit auseinander. Das Fehlen von Slums in China bedeutet nicht das Fehlen großer Armut bei breiten Schichten der Bevölkerung.
rdf:langString
In China today, poverty refers mainly to the rural poor, decades of economic development has reduced urban extreme poverty. According to the World Bank, more than 850 million Chinese people have been lifted out of extreme poverty; China's poverty rate fell from 88 percent in 1981 to 0.7 percent in 2015, as measured by the percentage of people living on the equivalent of US$1.90 or less per day in 2011 purchasing price parity terms, which still stands in 2022. Chinese definition of extreme poverty is more stringent than that of World Bank, and is defined as earning less than $2.30 a day at purchasing power parity (PPP), Since the start of far-reaching economic reforms in the late 1970s, growth has fuelled a substantial increase in per-capita income lifting people out of extreme poverty. China's per capita income has increased fivefold between 1990 and 2000, from $200 to $1,000. Between 2000 and 2010, per capita income also rose by the same rate, from $1,000 to $5,000, moving China into the ranks of middle-income countries. Between 1990 and 2005, China's progress accounted for more than three-quarters of global poverty reduction and was largely responsible for the world reaching the UN millennium development target of dividing extreme poverty in half. This can be attributed to a combination of a rapidly expanding labour market, driven by a protracted period of economic growth, and a series of government transfers such as an urban subsidy, and the introduction of a rural pension. The World Bank Group said that the percentage of the population living below the international poverty line of $1.9 (2011 PPP) fell to 0.7 percent in 2015, and poverty line of $3.2 (2011 PPP) fell to 7% in 2015. At the end of 2018, the number of people living below China's national poverty line of ¥2,300 (CNY) per year (in 2010 constant prices) was 16.6 million, equal to 1.7% of the population at the time. On November 23, 2020, China announced that it had eliminated absolute poverty nationwide by uplifting all of its citizens beyond its set ¥2,300 per year (in 2010 constant prices), or around ¥4,000 per year in 2020. The World Bank has different poverty lines for countries with different gross national income (GNI). With an GNI per capita of $10,610 in 2020, China is an upper middle-income country. The poverty line for an upper middle-income country is $5.5 per day at PPP. As of 2020, China has succeeded in eradicating absolute poverty, but not the poverty defined for upper middle-income countries which China belongs to. China still has around 13% of its population falling below this poverty line of $5.50 per day in 2020. Chinese premier Li Keqiang said in May 2020 that 40% of Chinese people earn an average of ¥1,000 CNY (around $150) a month (measured at the exchange rate, not at PPP).
rdf:langString
A pobreza na China é definida como qualquer pessoa nas áreas rurais que ganha menos de cerca de US $2,30 por dia (corrigido pela inflação). De acordo com os critérios de 2021, todos os 98,99 milhões da população rural pobre foram retirados da pobreza, e 832 condados atingidos pela pobreza, bem como 128.000 aldeias foram removidos da lista de pobreza. A pobreza para as zonas urbanas foi corrigida em 2010 e visa a renda, mas também as condições de vida, saúde e educação. Décadas de desenvolvimento econômico reduziram a pobreza extrema urbana. De acordo com o Banco Mundial, mais de 850 milhões de chineses foram retirados da pobreza extrema; A taxa de pobreza na China caiu de 88% em 1981 para 0,7% em 2015, medida pela porcentagem de pessoas que viviam com o equivalente a US $ 1,90 ou menos por dia em 2011, termos de paridade de preços de compra. O Grupo Banco Mundial sugeriu que a porcentagem da população que vive abaixo da linha de pobreza internacional de US $1,9 (2011 PPC) caísse para 0,7 por cento em 2015, e a linha de pobreza de US $3,2 (2011 PPC) para 7% em 2015. No final de 2018, o número de pessoas vivendo abaixo da linha de pobreza nacional da China de ￥ 2.300 (CNY) por ano (a preços constantes de 2010) era de 16,6 milhões, o que significava 1,7% da população na época. Em 23 de novembro de 2020, a China anunciou que havia eliminado a pobreza absoluta em todo o país, elevando todos os seus cidadãos além de seu conjunto de ￥ 2.300 (CNY) por ano, ou menos de um dólar por dia da linha de pobreza. Em 2021, Pequim anunciou que a pobreza extrema foi erradicada na China.
rdf:langString
中华人民共和国的贫困问题是指影响中国民众，尤其是农村居民的，一种相对或绝对的物资匮乏状态。
rdf:langString
Бедность в Китае — социальный феномен, связанный с расслоением в уровне доходов населения КНР. Бедность распределена географически. C востока на запад она увеличивается. Бедность неравномерна между городом и деревней. В 2011 году, по исследованиям центра Гэллап, 6 % беднейшей пятой части населения не хватало денег на еду; в 2008 году их доля составляла 23 % Социалистический Китай являлся одной из наиболее эгалитарных систем с плановой экономикой, где доход городских жителей был привязан к работе (кит. трад. 單位, упр. 单位, пиньинь danwei, палл. даньвэй) на госпредприятии.. Бурный экономический рост Китая (см. Экономика КНР) привёл к большому неравенству среди населения, связанному с тремя факторами: снижением роли государственной экономики, изменением в уровне благосостояния, урбанизацией (миграцией из деревень). По состоянию на 2019 год число людей живущих в КНР, ниже национальной черты бедности, составляет около 16.6 миллионов человек, около 1.7% населения страны. Правительство КНР поставило цель полностью искоренить бедность к 2020 году. Правительство Китая определяет национальную черту бедности как заработок менее $416 (¥2800) в год или около $1.10 в день, что является более низким показателем, чем черта абсолютной бедности определяемая Всемирным банком, как $1.90 в день, (в ценах 2011 года, эквивалентна $2.12 в день в 2018 году), или чуть менее $700 в год. По данным Всемирного банка в абсолютной бедности по данным на 2015 год в Китае проживало 0.7% населения страны. С 2013 по 2019 год Китай вывел из бедности 82.39 миллиона сельских бедняков, а доля людей, живущих ниже национальной черты бедности снизилась с 10.2% до 1.7% за тот же период, данные национального бюро статистики. С начала XXI века средний класс Китая значительно вырос. По определению Всемирного банка под средним классом понимается население ежедневные расходы которого составляет от 10 до 50 долларов США в день, по состоянию на 2017 год почти 40 % населения Китая считалось средним классом.
rdf:langString
Бідність у Китаї — соціальний феномен, пов'язаний з розшаруванням в рівні доходів населення КНР. Бідність розподілена географічно. Зі сходу на захід вона зменшується. Бідність нерівномірна між містом і селом. За дослідженнями центру Gallup, 6 % найбіднішій п'ятій частині населення не вистачало грошей на їжу в 2011 році. У 2008 році їх частка становила 23 %. Соціалістичний Китай був однією з найбільш егалітарних систем з плановою економікою, де дохід міських жителів був прив'язаний до роботи (данвей) на держпідприємстві. Бурхливе економічне зростання Китаю призвело до великої нерівності серед населення, пов'язаного з трьома факторами: зниженням ролі державної економіки, зміною в рівні добробуту, урбанізацією і міграцією з сіл.
xsd:nonNegativeInteger
66540
