Piety

http://dbpedia.org/resource/Piety an entity of type: Thing

التقوى هي فضيلة وسلوك الإنسان والتزام اتجاه الله واتجاه مخلوقاته. ويترجم ذلك في آداء واجباته اتجاه ربه، ووالديه، ووطنه ومجتمعه. والتقوى هي أيضا ذلك الحب والاحترام الصادقين وهي دعائم الدين والإيمان التي تتجلى في سلوكات الإنسان وتصرفاته. كما أن التقوى هي تلك التضحيات التي نقدمها للوالدين وللآخرين دون انتظار المقابل. يتغير مفهوم التقوى من دين ومعتقد لآخر إلا أن مضمونها وأسسها واحد، يدعو في مجمله إلى السمو بالجانب الروحي والسلوكي للإنسان حتى يسمو بذلك إلى أعلى المراتب عند ربه وبين بني جلدته. rdf:langString
Η οσιότητα είναι μια αρετή που μπορεί να περιλαμβάνει ή πνευματικότητα. Ένα κοινό στοιχείο στις περισσότερες αντιλήψεις περί οσιότητας είναι το καθήκον σεβασμού. Σε ένα θρησκευτικό πλαίσιο, η ευσέβεια μπορεί να εκφραστεί μέσω ευσεβών δραστηριοτήτων ή αφιερώσεων, οι οποίες μπορεί να διαφέρουν μεταξύ χωρών και πολιτισμών. rdf:langString
Piety is a virtue which may include religious devotion or spirituality. A common element in most conceptions of piety is a duty of respect. In a religious context piety may be expressed through pious activities or devotions, which may vary among countries and cultures. rdf:langString
Dalam istilah spiritual, kesalehan adalah sebuah kebajikan yang meliputi pencurahan keagamaan, spiritualitas atau perpaduan keduanya. Unsur umum dalam kebanyakan pembentukan kesalehan adalah kerendahan hati. rdf:langString
信心(しんじん)とは、神仏を信じる心。また、神仏を信じて祈ることをいう。 rdf:langString
( 전한의 제후이자 반란자에 대해서는 경건 (전한) 문서를 참고하십시오.) 경건 (piety)은 종교적 헌신이나 영성을 포함한 미덕이다. 대부분의 경건 개념의 공통 요소는 존경의 의무이다. 종교적 맥락에서 경건은 국가와 문화에 따라 다를 수 있는 경건한 활동이나 헌신을 통해 표현될 수 있다. rdf:langString
A piedade é uma virtude que pode incluir devoção religiosa ou espiritualidade. Um elemento comum na maioria das concepções de piedade é o dever de respeito. Em um contexto religioso, a piedade pode ser expressa por meio de atividades ou devoções piedosas, que podem variar entre países e culturas. rdf:langString
虔誠(在許多文化的傳統中)是一種美德,可能包括展現於宗教奉獻或靈性方面的身心深刻投入。不同文化中虔誠觀念中的一個共同要素是尊重的義務。 在宗教背景下,虔誠可以透過的深刻而嚴肅的活動或奉獻等來表達,但這可能因文化而異。 虔誠表示一種深深植根於一種信仰的態度,在相應宗教的教義上,這種態度以面向該信仰及其教義等的生活方式表達出來。 在基督教中,虔誠和靈性這兩個詞有時被用作同義詞;這個詞通常等同於對上帝的敬畏。 凡虔誠植根於一社會中之大眾生活,即為該社會一般人所認定的虔誠;如果它只是顯得既定、誇大或(明顯)偏離常見想法,人們可能會貶稱該現象為“偏執”或“偽善”等。 rdf:langString
Благоче́стие (калька с греч. εὐσέβεια) — свойство характера и моральное качество человека, основанное на богопочитании и выполнении религиозных и нравственных предписаний. rdf:langString
Благочестя (від грец. ευσέβεια) — істинне богошанування, благоговійне признання божествених істин та їх виконання на ділі. Іншими словами: це безумовне дотримання правил віри, вірність релігійним зобов'язанням поєднана з доброю поведінкою. Благочестя — є однією з чеснот, високошанованих в церкві, до якої прагне кожен християнин. Для платоністів, благочестя (грец. eusebeia) означало «правильну поведінку в стосунку до богів»; для стоїків — «знання того, як треба поклонятися та шанувати Бога». Щодо інших чеснот благочестя — це питання духовної навички, до якої людина повинна привчити себе. rdf:langString
Blahočestí (rusky благоче́стие, řecky εὐσέβεια / Eusebeia) označuje křesťanskou počestnost, pravou víru v Boha. Pojem se mnohokrát vyskytuje v Bibli, zejména pak v Novém Zákoně. V pozdějším byzantském výkladu se často vyskytuje jako synonymum bohosloveckého (teologického) výrazu «pravověrnost» (oddanost Bohu). Blahočestím se v křesťanství rozumí sebeutváření, sebeformování do role „nádoby“ Svatého ducha, získávání vnitřní ušlechtilosti. Kořen slova blahočestí - čest, označuje formování sebe samého, "svého já" do podoby cti, vážnosti. Blahočestí pak formování do podoby Ducha svatého. rdf:langString
Frömmigkeit (lateinisch pietas) bezeichnet eine tief in einem Glauben wurzelnde Haltung, die sich in einer darauf ausgerichteten Lebensgestaltung im Sinne der Lehren und Kulte der entsprechenden Religion äußert. Im Christentum werden die Begriffe Frömmigkeit und Spiritualität teils als Synonyme gebraucht. Der Begriff wird oft auch mit Gottesfurcht gleichgesetzt. rdf:langString
Pieco karakterizas la religian konduton de homo, lian pensmanieron kaj lian agadon rilate al Dio. Pieco signifas praktiki religion sincere kaj volonte. La agado kaj la pensado obeu la religiajn ordonojn. Preteksti tion sed agi kontraŭe oni parolas pri ”hipokriteco”. ”Bigota” estas homo ekscese fervora en plenumo de la eksteraj religiaj devoj, pedante kaj afekte pia. rdf:langString
Exprimant à l'origine un sentiment de spiritualité et d'humanité, la piété apparaît comme une vertu cultivée dans le cadre des religions. Il y a un seul mot en latin, pietas, pour désigner le sentiment qui fait reconnaître et accomplir tous les devoirs envers les dieux, les parents, la patrie, etc.. Cependant, on peut y distinguer deux dimensions du respect dû à Dieu, celle de l'affection qu'on doit lui porter et celle de l'ascèse ; ces deux dimensions sont présentes dans le mot français “attachement“ et la locution « attachement fervent » peut s'avérer comme un bon synonyme de piété. rdf:langString
La pietà (dal latino pietas, in greco classico εὐσέβεια) è un concetto teologico che descrive l'affetto, il rispetto e l'obbedienza che il credente ha per Dio e per le cose sacre. Secondo la teologia cristiana questi sentimenti non sono dovuti alla paura del credente per la potenza della divinità, ma ad un'esigenza interiore di gratitudine per l'amore che il fedele sente di ricevere dal suo Dio. El Greco, Annunciazione, Museo del Prado. Esempi di questo atteggiamento sono presenti sia nell'Antico Testamento che nel Nuovo. rdf:langString
De gebruikelijke betekenis van vroomheid is godvruchtigheid. Etymologisch en uit het Woordenboek van de Nederlandse Taal is op te maken dat vroom ook 'sterk', 'dapper' en 'koen' kan betekenen. In deze zin wordt het woord bijvoorbeeld gebruikt in het zesde couplet van het Nederlandse volkslied, het Wilhelmus. Dat ik doch vroom mag blijven,uw dienaar t'aller stond,de tirannie verdrijvendie mij mijn hart doorwondt. rdf:langString
Pobożność – cecha osoby, która odznacza się głęboką wiarą i poświęca chętnie czas na spełnianie form kultu religijnego. Łacińskie słowo pietas wyrażało oryginalnie wysoko cenioną rzymską cnotę. Człowiek posiadający pietas spełniał swe obowiązki wobec bogów, kraju, rodziców i krewnych. W najwęższym sensie był to rodzaj miłości syna należny wobec ojca. rdf:langString
Fromhet är en livshållning präglad av religiositet och religiösa dygder såsom ödmjukhet och stillsamhet – ett innerligt personligt förhållande till Gud eller sin gudsupplevelse. Fromhet jämställs ofta med stillsam allvarlig religiositet, man kan också avse ett stillsamt sinnelag utan religiösa förtecken. Fromhetsideal är värderingar och idealism i gott syfte, men som ofta slår över i fariseism och lagiskhet. rdf:langString
rdf:langString تقوى
rdf:langString Blahočestí
rdf:langString Frömmigkeit
rdf:langString Όσιος
rdf:langString Pieco
rdf:langString Kesalehan
rdf:langString Piété
rdf:langString Pietà (teologia)
rdf:langString 信心
rdf:langString 경건
rdf:langString Piety
rdf:langString Vroomheid
rdf:langString Pobożność
rdf:langString Благочестие
rdf:langString Piedade (teologia)
rdf:langString Fromhet
rdf:langString 虔誠
rdf:langString Благочестя
xsd:integer 49895
xsd:integer 1114614895
rdf:langString التقوى هي فضيلة وسلوك الإنسان والتزام اتجاه الله واتجاه مخلوقاته. ويترجم ذلك في آداء واجباته اتجاه ربه، ووالديه، ووطنه ومجتمعه. والتقوى هي أيضا ذلك الحب والاحترام الصادقين وهي دعائم الدين والإيمان التي تتجلى في سلوكات الإنسان وتصرفاته. كما أن التقوى هي تلك التضحيات التي نقدمها للوالدين وللآخرين دون انتظار المقابل. يتغير مفهوم التقوى من دين ومعتقد لآخر إلا أن مضمونها وأسسها واحد، يدعو في مجمله إلى السمو بالجانب الروحي والسلوكي للإنسان حتى يسمو بذلك إلى أعلى المراتب عند ربه وبين بني جلدته.
rdf:langString Blahočestí (rusky благоче́стие, řecky εὐσέβεια / Eusebeia) označuje křesťanskou počestnost, pravou víru v Boha. Pojem se mnohokrát vyskytuje v Bibli, zejména pak v Novém Zákoně. V pozdějším byzantském výkladu se často vyskytuje jako synonymum bohosloveckého (teologického) výrazu «pravověrnost» (oddanost Bohu). Blahočestím se v křesťanství rozumí sebeutváření, sebeformování do role „nádoby“ Svatého ducha, získávání vnitřní ušlechtilosti. Gn 6, 8 (Kral, ČEP) Noe se oděl v nádheru před očima Hospodinovýma. Gn 6, 9 (Kral, ČEP) Takový byl život Noema: Noe byl člověk spravedlivý a bezúhonný ze svého rodu; Noe žil v Bohu. Kořen slova blahočestí - čest, označuje formování sebe samého, "svého já" do podoby cti, vážnosti. Blahočestí pak formování do podoby Ducha svatého.
rdf:langString Η οσιότητα είναι μια αρετή που μπορεί να περιλαμβάνει ή πνευματικότητα. Ένα κοινό στοιχείο στις περισσότερες αντιλήψεις περί οσιότητας είναι το καθήκον σεβασμού. Σε ένα θρησκευτικό πλαίσιο, η ευσέβεια μπορεί να εκφραστεί μέσω ευσεβών δραστηριοτήτων ή αφιερώσεων, οι οποίες μπορεί να διαφέρουν μεταξύ χωρών και πολιτισμών.
rdf:langString Pieco karakterizas la religian konduton de homo, lian pensmanieron kaj lian agadon rilate al Dio. Pieco signifas praktiki religion sincere kaj volonte. La agado kaj la pensado obeu la religiajn ordonojn. Preteksti tion sed agi kontraŭe oni parolas pri ”hipokriteco”. ”Bigota” estas homo ekscese fervora en plenumo de la eksteraj religiaj devoj, pedante kaj afekte pia. En konfucea filozofio, xiào, ”filpieco”, estas virto de respekto al propraj gepatroj, kaj prauloj. La konfucea klasiko Ksiao Ĝing aŭ Klasiko de Ksiao, supozeble verkita ĉirkaŭ la periodo , estis historie la aŭtoritata fonto de la konfucea doktrino de xiào.
rdf:langString Frömmigkeit (lateinisch pietas) bezeichnet eine tief in einem Glauben wurzelnde Haltung, die sich in einer darauf ausgerichteten Lebensgestaltung im Sinne der Lehren und Kulte der entsprechenden Religion äußert. Im Christentum werden die Begriffe Frömmigkeit und Spiritualität teils als Synonyme gebraucht. Der Begriff wird oft auch mit Gottesfurcht gleichgesetzt. Wo es sich um eine im Volk verwurzelte Frömmigkeit handelt, spricht man von Volksfrömmigkeit; wo sie nur vorgegeben, übertrieben oder von eigenen Vorstellungen abweichend erscheint, spricht man pejorativ auch von „Frömmelei“, „Scheinheiligkeit“ oder Bigotterie.
rdf:langString Exprimant à l'origine un sentiment de spiritualité et d'humanité, la piété apparaît comme une vertu cultivée dans le cadre des religions. Il y a un seul mot en latin, pietas, pour désigner le sentiment qui fait reconnaître et accomplir tous les devoirs envers les dieux, les parents, la patrie, etc.. Cependant, on peut y distinguer deux dimensions du respect dû à Dieu, celle de l'affection qu'on doit lui porter et celle de l'ascèse ; ces deux dimensions sont présentes dans le mot français “attachement“ et la locution « attachement fervent » peut s'avérer comme un bon synonyme de piété. En grec ancien, on retrouve cette division puisque l'on a deux mots pour dire piété : le mot eusebeia (de eusebes : respectueux, pieux, fidèle) qui signifie respect, comme amour de Dieu, et le mot hosiotes (de hosios : saint, pur, gracieux) qui signifie respect comme sainteté, vertu, ascèse. L'Euthyphron de Platon traite de la définition de la piété. La piété est donc à la fois amour respectueux pour les choses de la religion et respect des règles qui en sont les piliers. Par extension, la piété filiale sera le sentiment respectueux et tendre pour ses parents et les sacrifices que l'on fait pour eux. En vieux français, on verra d'abord utilisé le mot pitié qui traduisait pietas dans les deux sens du terme et qui se spécialisera ensuite pour désigner le sentiment ; ce n'est que plus tard que l'on verra apparaître le mot piété qui conservera les deux sens : il ne s'agira plus alors de simple sentiment mais de vertu. Celui qui pratique la vertu de piété peut être qualifié comme quelqu'un de pieux et non pas piétiste comme cela pourrait se faire en d'autres langues ; le vocable piétisme que l'on pourrait convoquer pour désigner la pratique de la piété n'a pratiquement pas été utilisé en français, sauf par dérivation du mot piétiste qui traduit le mot allemand pietist : ayant adopté la doctrine des disciples de Philipp Jacob Spener que l'on nomme en français le piétisme.
rdf:langString Piety is a virtue which may include religious devotion or spirituality. A common element in most conceptions of piety is a duty of respect. In a religious context piety may be expressed through pious activities or devotions, which may vary among countries and cultures.
rdf:langString Dalam istilah spiritual, kesalehan adalah sebuah kebajikan yang meliputi pencurahan keagamaan, spiritualitas atau perpaduan keduanya. Unsur umum dalam kebanyakan pembentukan kesalehan adalah kerendahan hati.
rdf:langString La pietà (dal latino pietas, in greco classico εὐσέβεια) è un concetto teologico che descrive l'affetto, il rispetto e l'obbedienza che il credente ha per Dio e per le cose sacre. Secondo la teologia cristiana questi sentimenti non sono dovuti alla paura del credente per la potenza della divinità, ma ad un'esigenza interiore di gratitudine per l'amore che il fedele sente di ricevere dal suo Dio. El Greco, Annunciazione, Museo del Prado. Nella teologia cristiana, la pietà è uno dei sette doni dello Spirito Santo, cioè una di quelle disposizioni abituali che qualificano il rapporto del credente con Dio, rendendolo capace di desiderare quello che Dio desidera, e raggiungere quella confidenza che gli permette di rivolgersi alla divinità chiamandola "padre". Sebbene la pietà nel senso cristiano sia principalmente un attributo del rapporto del credente con Dio, essa lo dispone anche ad un atteggiamento di delicatezza e di rispetto verso il prossimo come un riflesso del sentirsi figli dello stesso padre. Esempi di questo atteggiamento sono presenti sia nell'Antico Testamento che nel Nuovo. * Esempi di personaggi biblici dell'Antico testamento che incarnano l'ideale della pietà sono Giobbe e Tobia. Entrambi erano persone giuste, improvvisamente colpite da sofferenze e malattie. Nel lungo periodo di difficoltà perdono l'appoggio e la comprensione degli amici e dei familiari, ma nonostante ciò preservano la loro fede in Dio, convinti della bontà del disegno divino. * Nel Nuovo Testamento l'uomo Gesù viene presentato come esempio di come il fedele deve rapportarsi a Dio. Gesù chiama Dio Abbà, parola aramaica tratta dal linguaggio dell'infanzia, equivalente all'italiano "paparino", "babbino". Gesù insegna ai suoi discepoli a rivolgersi con questo termine a Dio. Il senso della pietà cristiana quindi non è un rispetto come lo si deve ad un potente da cui si teme una punizione, ma un rispetto come quello che si ha per una persona da cui sappiamo di essere amati. * Il Magnificat è considerato un esempio di preghiera che bene esprime la pietà nel senso cristiano.
rdf:langString 信心(しんじん)とは、神仏を信じる心。また、神仏を信じて祈ることをいう。
rdf:langString ( 전한의 제후이자 반란자에 대해서는 경건 (전한) 문서를 참고하십시오.) 경건 (piety)은 종교적 헌신이나 영성을 포함한 미덕이다. 대부분의 경건 개념의 공통 요소는 존경의 의무이다. 종교적 맥락에서 경건은 국가와 문화에 따라 다를 수 있는 경건한 활동이나 헌신을 통해 표현될 수 있다.
rdf:langString De gebruikelijke betekenis van vroomheid is godvruchtigheid. Etymologisch en uit het Woordenboek van de Nederlandse Taal is op te maken dat vroom ook 'sterk', 'dapper' en 'koen' kan betekenen. In deze zin wordt het woord bijvoorbeeld gebruikt in het zesde couplet van het Nederlandse volkslied, het Wilhelmus. Dat ik doch vroom mag blijven,uw dienaar t'aller stond,de tirannie verdrijvendie mij mijn hart doorwondt. De vroomheid heeft haar eigen geschiedenis. De reformatie heeft haar accenten gelegd. De contrareformatie benadrukte uiterlijke devotie en sacramentele elementen. De devotionele praktijken rond de heiligenverering hebben de oorspronkelijk betekenis van het woord vroom vertekend. In het Middelnederlands betekende vroom 'flink, dapper, braaf, vroom'. Het is verwant met het Middelnederlandse zelfstandig naamwoord vrome ("voordeel"). Er zijn verwante woorden met verschillende Ablaut-varianten zoals Middelnederlands vrame ("nut"), Oudnoords framr ("dapper, uitstekend"), Oudgrieks prómos ("leider") en Latijn primus ("eerste").
rdf:langString A piedade é uma virtude que pode incluir devoção religiosa ou espiritualidade. Um elemento comum na maioria das concepções de piedade é o dever de respeito. Em um contexto religioso, a piedade pode ser expressa por meio de atividades ou devoções piedosas, que podem variar entre países e culturas.
rdf:langString Pobożność – cecha osoby, która odznacza się głęboką wiarą i poświęca chętnie czas na spełnianie form kultu religijnego. Łacińskie słowo pietas wyrażało oryginalnie wysoko cenioną rzymską cnotę. Człowiek posiadający pietas spełniał swe obowiązki wobec bogów, kraju, rodziców i krewnych. W najwęższym sensie był to rodzaj miłości syna należny wobec ojca. Pobożność to pojęcie używane wobec osób, które modlą się czy też uczestniczą w liturgii szczerze, z pokorą i czystą intencją. Do osób o przesadnej i drobiazgowej pobożności, które zwracają szczególną uwagę na zachowania rytualne, stosuje się termin dewocja.
rdf:langString Fromhet är en livshållning präglad av religiositet och religiösa dygder såsom ödmjukhet och stillsamhet – ett innerligt personligt förhållande till Gud eller sin gudsupplevelse. Fromhet jämställs ofta med stillsam allvarlig religiositet, man kan också avse ett stillsamt sinnelag utan religiösa förtecken. Fromhetsideal är värderingar och idealism i gott syfte, men som ofta slår över i fariseism och lagiskhet. Svensk väckelsefromhet karaktäriseras inte enbart av bibliska dygder, utan även avhållsamhet från sådant som utgjorde beroendeproblematik och frestelser för många människor när 1800-talets väckelserörelser drog fram, till exempel alkohol, tobak, spel om pengar, dans, etcetera. Av hänsyn till nyomvända ville man tillhandahålla en helnykter miljö utan världens nöjen, så att omvända människor kunde lämna sitt gamla liv "i synd", till exempel beroendeproblematik. Man uppmanade dem ibland att bryta med gamla sociala kontaktnät. Man ville inte "mata" själen med svordomar och värderingar i icke-kristen kultur såsom biograffilmer, musik, teater, skönlitteratur och annan kultur. I synnerhet hade man sträng syn på parförhållanden – hur och när ogifta kvinnor och män umgicks på tu man hand. Dessa levnadsregler predikades inte alltid högt, eftersom man inte ville upprätta en "syndakatalog", utan de var ofta oskrivna regler som nya medlemmar i personliga samtal förmanades att efterfölja. Den som bröt mot fromhetsidealen på ett alltför uppenbart sätt, till exempel blev gravid utan att vara gift, uteslöts ofta som medlem ur den frikyrkliga organisationen, men kunde då gå över till en annan frikyrka. Än idag präglar fromhetsidealen frikyrkorna, men i synnerhet i storstäder och bland yngre frikyrkliga är det vanligt att man dricker vin, lever i samboförhållanden (åtminstone innan man fått barn), etc.
rdf:langString 虔誠(在許多文化的傳統中)是一種美德,可能包括展現於宗教奉獻或靈性方面的身心深刻投入。不同文化中虔誠觀念中的一個共同要素是尊重的義務。 在宗教背景下,虔誠可以透過的深刻而嚴肅的活動或奉獻等來表達,但這可能因文化而異。 虔誠表示一種深深植根於一種信仰的態度,在相應宗教的教義上,這種態度以面向該信仰及其教義等的生活方式表達出來。 在基督教中,虔誠和靈性這兩個詞有時被用作同義詞;這個詞通常等同於對上帝的敬畏。 凡虔誠植根於一社會中之大眾生活,即為該社會一般人所認定的虔誠;如果它只是顯得既定、誇大或(明顯)偏離常見想法,人們可能會貶稱該現象為“偏執”或“偽善”等。
rdf:langString Благоче́стие (калька с греч. εὐσέβεια) — свойство характера и моральное качество человека, основанное на богопочитании и выполнении религиозных и нравственных предписаний.
rdf:langString Благочестя (від грец. ευσέβεια) — істинне богошанування, благоговійне признання божествених істин та їх виконання на ділі. Іншими словами: це безумовне дотримання правил віри, вірність релігійним зобов'язанням поєднана з доброю поведінкою. Благочестя — є однією з чеснот, високошанованих в церкві, до якої прагне кожен християнин. Для платоністів, благочестя (грец. eusebeia) означало «правильну поведінку в стосунку до богів»; для стоїків — «знання того, як треба поклонятися та шанувати Бога». Щодо інших чеснот благочестя — це питання духовної навички, до якої людина повинна привчити себе.
xsd:nonNegativeInteger 12110

data from the linked data cloud