Photian schism
http://dbpedia.org/resource/Photian_schism an entity of type: Abstraction100002137
Skisma Photios adalah skisma antara Tahta Suci Roma dengan Patriark Ekumenis Konstantinopel yang berlangsung dari tahun 863 hingga 867. Isu yang menyebabkan skisma ini adalah klaim paus akan jurisdiksi di Timur, bukan karena tuduhan bidaah. Paus Nikolas I menentang pengangkatan Photios I dari Konstantinopel sebagai patriark. Maka skisma ini berkisar pada perebutan kekuasaan keuskupan di Balkan selatan dan perbedaan pendapat antara kedua pihak.
rdf:langString
Lo scisma foziano fu uno scisma durato quattro anni (863–867) tra due sedi episcopali, la Santa Sede e il Patriarcato ecumenico di Costantinopoli. In discussione era la pretesa del Papa sulla giurisdizione in Oriente, non accuse di eresia. Lo scisma sorse, in gran parte, come una lotta per il controllo ecclesiastico dei Balcani meridionali ed a causa di uno scontro di personalità tra i capi delle due chiese, entrambi eletti nel 858 ed entrambi conclusero il loro regno nell'867, per sopraggiunta morte nel caso del Papa, a seguito della prima delle due deposizioni per il Patriarca. Lo scisma foziano differiva quindi da quello che si verificò nell'XI secolo, quando l'autorità del Papa come, primus inter pares, venne contestata sulla base di aver perso tale autorità attraverso l'eresia.
rdf:langString
Schizma Focjusza – schizma pomiędzy Kościołem łacińskim a Patriarchatem konstantynopolitańskim. Rozłam obejmował większą część sprawowania urzędu przez patriarchę Focjusza, dlatego bywa określany jego imieniem. Przyczyną schizmy były przede wszystkim kwestie jurysdykcyjne, ale również teologiczne.
rdf:langString
El Cisma de Foci és una controvèrsia que va durar entre 863-867 entre l'Església Ortodoxa de Constantinoble (futura Església Ortodoxa) i el cristianisme occidental, liderat pel Papa. Aquest conflicte es va precipitar per l'oposició del papa catòlic Nicolau I (r. 858-867) a la designació per part de l'emperador romà d'Orient Miquel III d'un erudit laic, Foci, com a patriarca de Constantinoble. El cisma va acabar efectivament el 867 tant amb la mort del Papa Nicolau com amb la primera deposició de Foci. No obstant això, van caldre dos concilis de Constantinoble (869-870 i 879-880) per resoldre completament la situació.
rdf:langString
Το σχίσμα του 867 ή Φώτειο σχίσμα ή μικρό σχίσμα, ήταν το πρώτο σχίσμα μεταξύ των χριστιανικών πατριαρχείων της ανατολής και της δύσης, με την σύγκρουση να επικεντρώνεται ανάμεσα στον πατριάρχη Φώτιο Α´ της Κωνσταντινουπόλεως (μετέπειτα Άγιος Φώτιος των ορθοδόξων) και τον πάπα Νικόλαο Α´ της Ρώμης (μετέπειτα Άγιος Νικόλαος των καθολικών). Το σχίσμα δεν προκλήθηκε λόγω θεολογικών διαφορών -όπως το μεγάλο σχίσμα του 1054 για το ζήτημα των αζύμων και το φιλιόκβε, αν και για το τελευταίο ο Φώτιος είχε εκφραστεί γραπτά εναντίον της ιδέας η οποία δεν είχε υιοθετηθεί ακόμα από την Ρώμη-, αλλά διοικητικών, καθώς η Ρώμη προέβαλλε απαιτήσεις πρωτοκαθεδρίας, γνωστής ως το παπικό πρωτείο, έναντι των άλλων 4 πατριαρχείων της Κωνσταντινουπόλεως, Αντιοχείας, Αλεξανδρείας, και Ιεροσολύμων. Παράλληλα αμφισ
rdf:langString
Das Photios-Schisma war ein Schisma zwischen der Ost- und der Westkirche, das von 863 bis 867 andauerte. Das Streitthema des Schismas drehte sich im Wesentlichen um das Recht des byzantinischen Kaisers, einen Patriarchen ohne Zustimmung des Papsttums abzusetzen und zu ernennen. Die Situation blieb bis 867 bestehen, als Photius einen Rat einberief, in dem Nicholas und die gesamte westliche Kirche exkommuniziert wurden. Als Grund dafür wurden die "häretische Lehren der Lateiner" angegeben.
rdf:langString
El Cisma de Focio tuvo lugar en el siglo IX, cuando regía la sede romana el papa Nicolás I (858-867) y era patriarca de Constantinopla el obispo San Ignacio, elegido el 4 de julio del año 847 por los monjes. Entre las causas que llevaron a Focio a romper con la Iglesia de Occidente se encuentra la cláusula Filioque. La importancia del Cisma de Focio estriba en sentar un precedente que abonó el terreno para el definitivo Cisma de Oriente, que separó a la Iglesia católica y ortodoxa.
rdf:langString
The Photian Schism was a four-year (863–867) schism between the episcopal sees of Rome and Constantinople. The issue centred on the right of the Byzantine Emperor to depose and appoint a patriarch without approval from the papacy.
rdf:langString
Het Fotisch Schisma was van 867 tot 870 een conflict tussen de paus en de oosterse patriarchen. Het conflict ontstond naar aanleiding van de doop van de heidense koning Boris I van Bulgarije. De zittende Patriarch van Constantinopel, , was in onmin gevallen bij de Byzantijnse keizer Michaël III (842 – 867). Ignatius I werd afgezet en de nieuwe patriarch van Constantinopel werd de Byzantijnse geleerde Photios van Constantinopel in 858. Ignatius I trok naar paus Nicolaas I (paus 858 – 867). Die zond een gezantschap om te bemiddelen, maar tegelijk om zijn invloed over Illyrië en Zuid-Italië te vergroten. De Oosterse bisschoppen weigerden Ignatius I in zijn functie te herstellen. Photios bleef als patriarch aan en doopte de heidense Bulgaarse koning Boris I. Die had echter heel wat eisen om to
rdf:langString
O cisma de Fócio é um termo utilizado para descrever a controvérsia que durou entre 863 e 867 entre a igreja de Constantinopla e a Igreja de Roma, liderada pelo papa. O conflito foi precipitado pela dura oposição do papa Nicolau I (r. 858 - 867) à destituição do patriarca de Constantinopla Inácio e a ascensão de Fócio em seu lugar, a pedido do imperador bizantino Miguel III, o Ébrio. O escândalo foi enorme, pois Fócio era um leigo e um ferrenho defensor da autonomia da igreja oriental frente às determinações do bispo de Roma. O cisma perdurou até 867 d.C., quando Nicolau — após ter convocado um concílio em Constantinopla — morreu e Fócio foi deposto pela primeira vez quando Basílio I, o Macedônio subiu ao trono e desejava retomar as relações com o papado e com o imperador do ocidente.
rdf:langString
Фо́тиева схи́зма — название церковного раскола, встречающееся как в исторических документах, так и в современной западной историографии. Раскол между константинопольской патриархией и папством длился с 863 по 867 год. Константинопольскую патриархию в это время возглавлял патриарх Фотий (858—867, 877—886), во главе Римской курии был Николай I (858—867). Считается, что хотя формальным поводом к расколу стал вопрос о законности избрания Фотия на патриарший престол, глубинная причина раскола лежала в желании папы распространить своё влияние на епархии Балканского полуострова, что встретило сопротивление со стороны Восточной Римской империи. Также с течением времени усиливался личный конфликт между двумя иерархами.
rdf:langString
Фотієва схизма — церковний розкол між константинопольською патріархією і папством, що тривав з 863 з 867 рік. Патріархію в цей час очолював патріарх Фотій (858—867, 877—886), папою був Миколай I (858—867). Вважається, що хоча формальним приводом до розколу стало питання про законність обрання Фотія на патріарший престол, глибинна причина розколу лежала в бажанні папи поширити свій вплив на єпархії Балканського півострова, що викликало опір з боку Візантії. Також з часом посилювався особистий конфлікт між двома ієрархами.
rdf:langString
rdf:langString
Cisma de Foci
rdf:langString
Photios-Schisma
rdf:langString
Σχίσμα του 867
rdf:langString
Cisma de Focio
rdf:langString
Skisma Photios
rdf:langString
Scisma foziano
rdf:langString
Fotisch schisma
rdf:langString
Photian schism
rdf:langString
Schizma Focjusza
rdf:langString
Cisma de Fócio
rdf:langString
Фотиева схизма
rdf:langString
Фотієва схизма
xsd:integer
5349153
xsd:integer
1101018422
rdf:langString
El Cisma de Foci és una controvèrsia que va durar entre 863-867 entre l'Església Ortodoxa de Constantinoble (futura Església Ortodoxa) i el cristianisme occidental, liderat pel Papa. Aquest conflicte es va precipitar per l'oposició del papa catòlic Nicolau I (r. 858-867) a la designació per part de l'emperador romà d'Orient Miquel III d'un erudit laic, Foci, com a patriarca de Constantinoble. El cisma va acabar efectivament el 867 tant amb la mort del Papa Nicolau com amb la primera deposició de Foci. No obstant això, van caldre dos concilis de Constantinoble (869-870 i 879-880) per resoldre completament la situació. La controvèrsia també va incloure els drets eclesiàstics jurisdiccionals d'Orient i Occident a l'església búlgara, així com una controvèrsia doctrinal sobre la paraula filioque (que significa 'i del Fill'), que es va sumar al Credo de Nicea per l'Església llatina, i que va ser el punt de ruptura teològica al segle xi amb el Gran Cisma d'Orient.
rdf:langString
Το σχίσμα του 867 ή Φώτειο σχίσμα ή μικρό σχίσμα, ήταν το πρώτο σχίσμα μεταξύ των χριστιανικών πατριαρχείων της ανατολής και της δύσης, με την σύγκρουση να επικεντρώνεται ανάμεσα στον πατριάρχη Φώτιο Α´ της Κωνσταντινουπόλεως (μετέπειτα Άγιος Φώτιος των ορθοδόξων) και τον πάπα Νικόλαο Α´ της Ρώμης (μετέπειτα Άγιος Νικόλαος των καθολικών). Το σχίσμα δεν προκλήθηκε λόγω θεολογικών διαφορών -όπως το μεγάλο σχίσμα του 1054 για το ζήτημα των αζύμων και το φιλιόκβε, αν και για το τελευταίο ο Φώτιος είχε εκφραστεί γραπτά εναντίον της ιδέας η οποία δεν είχε υιοθετηθεί ακόμα από την Ρώμη-, αλλά διοικητικών, καθώς η Ρώμη προέβαλλε απαιτήσεις πρωτοκαθεδρίας, γνωστής ως το παπικό πρωτείο, έναντι των άλλων 4 πατριαρχείων της Κωνσταντινουπόλεως, Αντιοχείας, Αλεξανδρείας, και Ιεροσολύμων. Παράλληλα αμφισβήτησε την ιδιότητα του Φωτίου Α´ τον οποίο και αφόρισε το 863, βάσει ζητήματος διαδοχής που προέκυψε με τον προηγούμενο πατριάρχη τον Ιγνάτιο, ενώ ο Νικόλαος Α´ αφορίστηκε το 867 από τον Φώτιο.Η διάρκεια του σχίσματος ήταν ολιγόχρονη, όμως συνέβαλε στην επιδείνωση της καχυποψίας μεταξύ Κωνσταντινούπολης και Ρώμης κάτι που 2 αιώνες αργότερα οδήγησε στο μεγάλο σχίσμα.
rdf:langString
El Cisma de Focio tuvo lugar en el siglo IX, cuando regía la sede romana el papa Nicolás I (858-867) y era patriarca de Constantinopla el obispo San Ignacio, elegido el 4 de julio del año 847 por los monjes. San Ignacio, el patriarca de Constantinopla, negó públicamente la sagrada comunión a un tío del emperador bizantino Miguel III el Beodo, porque vivía licenciosamente con su amante. Enfadados, el emperador y su ministro Bardas lo depusieron y desterraron el 23 de noviembre de 858 y nombraron como nuevo patriarca a un erudito escritor laico de su corte, oficial mayor de su guardia: Focio, que en cinco días recibió todas las órdenes sagradas de manos de un obispo suspendido y poco amigo del depuesto patriarca. El papa Nicolás I, que había sido puesto al corriente por el depuesto San Ignacio, rechazó lo que él consideraba la deposición impropia de Ignacio y la elevación de Focio, un laico, en su lugar. El papa envió a Constantinopla a sus legados con instrucciones de deponer a Focio y restituir a Ignacio, pero fueron ganados a su causa por el habilísimo Focio y lo confirmaron como patriarca de Constantinopla en un sínodo habido en la ciudad el año 861. El papa los excomulgó, y también al emperador y al discutido patriarca Focio, con lo que estos rompieron con el papa y rechazaron su primacía para las cuestiones de fe, declarando a Focio patriarca universal, de forma que el patriarca excomulgó también al papa Nicolás I y le depuso teóricamente de la silla de Pedro. El Cisma de Focio fue breve (duró del 863 al 867) porque, al ser derrocado el emperador Miguel III por el macedonio Basilio I, Focio fue depuesto y restituido en la sede constantinopolitana el legítimo patriarca Ignacio, con lo que las iglesias de Oriente y Occidente se reconciliaron efímeramente. Sin embargo, a la muerte del patriarca Ignacio, Focio volvió a ser nombrado patriarca de Constantinopla, pero esta vez manteniendo las formas con Roma, aunque seguiría tratando de promover la separación de la Iglesia. Finalmente volvería a ser depuesto por el emperador León VI, muriendo en 886. Entre las causas que llevaron a Focio a romper con la Iglesia de Occidente se encuentra la cláusula Filioque. La importancia del Cisma de Focio estriba en sentar un precedente que abonó el terreno para el definitivo Cisma de Oriente, que separó a la Iglesia católica y ortodoxa.
rdf:langString
Das Photios-Schisma war ein Schisma zwischen der Ost- und der Westkirche, das von 863 bis 867 andauerte. Das Streitthema des Schismas drehte sich im Wesentlichen um das Recht des byzantinischen Kaisers, einen Patriarchen ohne Zustimmung des Papsttums abzusetzen und zu ernennen. Zum Schisma kam es, als 857 Ignatius aus politischen Gründen als Patriarch von Konstantinopel unter dem byzantinischen Kaiser Michael III. abgesetzt oder zum Rücktritt gezwungen wurde. Er wurde im folgenden Jahr von Photios ersetzt. Papst Nikolaus I. wandte sich trotz früherer Meinungsverschiedenheiten mit Ignatios gegen dessen nach seiner Ansicht unangemessene Absetzung und die Erhebung von Photios, einem Laien, an seiner Stelle. Nachdem seine Legaten 861 entgegen ihrer Anweisungen Photios’ Erhebung anerkannten, hob Nikolaus 863 ihre Entscheidung auf, indem er Photios verurteilte. Die Situation blieb bis 867 bestehen, als Photius einen Rat einberief, in dem Nicholas und die gesamte westliche Kirche exkommuniziert wurden. Als Grund dafür wurden die "häretische Lehren der Lateiner" angegeben. Noch im selben Jahr kam es zu einer Palastintrige, bei der Michael III. von seinem Günstling Basileios gestürzt wurde. Dieser setzte Ignatios als Patriarchen wieder ein. Nachdem Ignatios 877 gestorben war, wurde Photios wieder in sein altes Amt berufen. Eine Vereinbarung zwischen ihm und Papst Johannes VIII. verhinderte ein zweites Schisma. Photios wurde 886 erneut abgesetzt und verbrachte seine letzten Jahre im Ruhestand damit, den Westen wegen seiner angeblichen Häresie zu verurteilen. Nach der Aufhebung des Schismas gerieten die freilich immer noch vorhanden und im Grunde völlig ungeklärten Streitpunkte wieder in den Hintergrund, ehe sie aus politischen Gründen im 11. Jahrhundert wieder in den Vordergrund gezerrt wurden.
rdf:langString
The Photian Schism was a four-year (863–867) schism between the episcopal sees of Rome and Constantinople. The issue centred on the right of the Byzantine Emperor to depose and appoint a patriarch without approval from the papacy. In 857, Ignatius was deposed or compelled to resign as Patriarch of Constantinople under the Byzantine Emperor Michael III for political reasons. He was replaced the following year by Photius. The pope, Nicholas I, despite previous disagreements with Ignatius, objected to what he considered the improper deposition of Ignatius and the elevation of Photius, a layman, in his place. After his legates exceeded their instructions in 861 by certifying Photius's elevation, Nicholas reversed their decision in 863 by condemning Photius. The situation remained the same until 867. The West had been sending missionaries to Bulgaria. In 867, Photius called a council and excommunicated Nicholas and the entire western Church. That same year, high ranking courtier Basil I usurped the imperial throne from Michael III and reinstated Ignatius as patriarch. After Ignatius died in 877, Photius was brought back, but an agreement between him and Pope John VIII prevented a second schism. Photius was deposed again in 886, and spent his years in retirement condemning the West for its alleged heresy. The main problem was the papal claim to jurisdiction in the East, not accusations of heresy. The schism arose largely as a struggle for ecclesiastical control of the southern Balkans and because of a personality clash between the heads of the two sees, both of whom were elected in the year 858 and both of whose reigns ended in 867. The Photian Schism thus differed from what occurred in the 11th century, when the pope's authority was challenged on the grounds of having lost that authority through heresy. The Photian Schism helped polarize the East and West for centuries, partially over a false but widespread belief in a second excommunication of Photius. This idea was finally debunked in the 20th century, which has helped rehabilitate Photius to some degree in the West.
rdf:langString
Skisma Photios adalah skisma antara Tahta Suci Roma dengan Patriark Ekumenis Konstantinopel yang berlangsung dari tahun 863 hingga 867. Isu yang menyebabkan skisma ini adalah klaim paus akan jurisdiksi di Timur, bukan karena tuduhan bidaah. Paus Nikolas I menentang pengangkatan Photios I dari Konstantinopel sebagai patriark. Maka skisma ini berkisar pada perebutan kekuasaan keuskupan di Balkan selatan dan perbedaan pendapat antara kedua pihak.
rdf:langString
Lo scisma foziano fu uno scisma durato quattro anni (863–867) tra due sedi episcopali, la Santa Sede e il Patriarcato ecumenico di Costantinopoli. In discussione era la pretesa del Papa sulla giurisdizione in Oriente, non accuse di eresia. Lo scisma sorse, in gran parte, come una lotta per il controllo ecclesiastico dei Balcani meridionali ed a causa di uno scontro di personalità tra i capi delle due chiese, entrambi eletti nel 858 ed entrambi conclusero il loro regno nell'867, per sopraggiunta morte nel caso del Papa, a seguito della prima delle due deposizioni per il Patriarca. Lo scisma foziano differiva quindi da quello che si verificò nell'XI secolo, quando l'autorità del Papa come, primus inter pares, venne contestata sulla base di aver perso tale autorità attraverso l'eresia.
rdf:langString
Het Fotisch Schisma was van 867 tot 870 een conflict tussen de paus en de oosterse patriarchen. Het conflict ontstond naar aanleiding van de doop van de heidense koning Boris I van Bulgarije. De zittende Patriarch van Constantinopel, , was in onmin gevallen bij de Byzantijnse keizer Michaël III (842 – 867). Ignatius I werd afgezet en de nieuwe patriarch van Constantinopel werd de Byzantijnse geleerde Photios van Constantinopel in 858. Ignatius I trok naar paus Nicolaas I (paus 858 – 867). Die zond een gezantschap om te bemiddelen, maar tegelijk om zijn invloed over Illyrië en Zuid-Italië te vergroten. De Oosterse bisschoppen weigerden Ignatius I in zijn functie te herstellen. Photios bleef als patriarch aan en doopte de heidense Bulgaarse koning Boris I. Die had echter heel wat eisen om tot de kerstening van zijn land over te gaan. Toen Photios hieraan niet wilde tegemoetkomen trok ook Boris I naar Paus Nicolaas I. Die ging wel in op Boris’ eisen, opnieuw in de hoop zijn invloedssfeer oostwaarts te vergroten. De Byzantijnse christenen vielen vooral over het Filioque, de tekst van de paus voor de toekomstige christenen in Bulgarije waarin hij stelde dat de Heilige Geest uitgaat van de Vader en de Zoon. In de orthodoxe theologie gaat de Heilige Geest namelijk enkel uit van de Vader. Als tegenreactie excommuniceerden de oosterse bisschoppen de bisschop van Rome en was het schisma een feit. Tijdens het Vierde Concilie van Constantinopel (869–870) werden de meningsverschillen bijgelegd. De gevolgen op lange termijn waren echter gevoelig. Voor het eerst hadden de oosterse bisschoppen de paus rechtstreeks aangevallen om een geloofskwestie te beslechten. Ignatius I werd opnieuw patriarch van Constantinopel.
rdf:langString
O cisma de Fócio é um termo utilizado para descrever a controvérsia que durou entre 863 e 867 entre a igreja de Constantinopla e a Igreja de Roma, liderada pelo papa. O conflito foi precipitado pela dura oposição do papa Nicolau I (r. 858 - 867) à destituição do patriarca de Constantinopla Inácio e a ascensão de Fócio em seu lugar, a pedido do imperador bizantino Miguel III, o Ébrio. O escândalo foi enorme, pois Fócio era um leigo e um ferrenho defensor da autonomia da igreja oriental frente às determinações do bispo de Roma. O cisma perdurou até 867 d.C., quando Nicolau — após ter convocado um concílio em Constantinopla — morreu e Fócio foi deposto pela primeira vez quando Basílio I, o Macedônio subiu ao trono e desejava retomar as relações com o papado e com o imperador do ocidente. Ainda assim, foram necessários dois concílios em Constantinopla para consertar a situação: um em 869–870 e outro em 879–880. O primeiro é reconhecido pela Igreja Católica como sendo o Oitavo Concílio Ecumênico, enquanto que a Igreja Ortodoxa reconhece o segundo como tal, uma diferença que perdura até hoje. A controvérsia também envolveu os direitos de jurisdição sobre a recém-convertida Bulgária e também uma disputa doutrinária sobre a cláusula Filioque (que significa "e do Filho" e implicaria na "dupla procedência" do Espírito Santo), que fora adicionada ao credo niceno-constantinopolitano pela igreja latina e que se tornaria o ponto de ruptura (do ponto de vista teológico) que levaria ao Grande Cisma no século XI.
rdf:langString
Schizma Focjusza – schizma pomiędzy Kościołem łacińskim a Patriarchatem konstantynopolitańskim. Rozłam obejmował większą część sprawowania urzędu przez patriarchę Focjusza, dlatego bywa określany jego imieniem. Przyczyną schizmy były przede wszystkim kwestie jurysdykcyjne, ale również teologiczne.
rdf:langString
Фо́тиева схи́зма — название церковного раскола, встречающееся как в исторических документах, так и в современной западной историографии. Раскол между константинопольской патриархией и папством длился с 863 по 867 год. Константинопольскую патриархию в это время возглавлял патриарх Фотий (858—867, 877—886), во главе Римской курии был Николай I (858—867). Считается, что хотя формальным поводом к расколу стал вопрос о законности избрания Фотия на патриарший престол, глубинная причина раскола лежала в желании папы распространить своё влияние на епархии Балканского полуострова, что встретило сопротивление со стороны Восточной Римской империи. Также с течением времени усиливался личный конфликт между двумя иерархами. К середине IX века Восточная часть Христианской церкви уже длительное время находилась в состоянии внутреннего конфликта. Борьба между сторонниками и противниками иконопочитания завершилась в 843 году поражением иконоборцев, но в победившей церковной партии не утихала борьба консервативного и либерального направлений. В борьбе за власть между императором Михаилом III (842—867) и его матерью Феодорой, представлявший консерваторов патриарх Игнатий (847—858, 867—877) встал на сторону императрицы и был низложен. Его преемником, поддержанным церковными либералами, стал не принадлежавший до этого к духовенству чиновник и учёный Фотий. Хотя возведение в патриархи из мирян ранее уже было в церковной истории, сторонники свергнутого патриарха Игнатия объявили избрание Фотия незаконным и обратились к папе. Папа Николай I, воспользовавшийся этой ситуацией для утверждения догмата о примате епископа Рима, попытался выступить в качестве верховного арбитра в данном споре, отказывая Фотию в признании его патриархом. К 867 году Николай и Фотий отлучили друг друга от церкви. Тем не менее пользовавшийся поддержкой Михаила патриарх находился у власти до тех пор, пока в результате государственного переворота императором в 867 году не стал Василий I (867—886), после чего Фотий был низложен, а Игнатий восстановлен в качестве патриарха. После смерти Игнатия в 877 году Фотий вернул себе патриарший престол, а Четвёртый Константинопольский собор (869—870) окончательно завершил раскол. Хотя причины «фотиевой схизмы» лежали преимущественно в плоскости церковного права, вопрос о филиокве, поднятый при осуждении Римского папы патриархом Фотием, продолжил оставаться основным разногласием между церквями Востока и Запада христианского мира, приведя к Великому расколу 1054 года.
rdf:langString
Фотієва схизма — церковний розкол між константинопольською патріархією і папством, що тривав з 863 з 867 рік. Патріархію в цей час очолював патріарх Фотій (858—867, 877—886), папою був Миколай I (858—867). Вважається, що хоча формальним приводом до розколу стало питання про законність обрання Фотія на патріарший престол, глибинна причина розколу лежала в бажанні папи поширити свій вплив на єпархії Балканського півострова, що викликало опір з боку Візантії. Також з часом посилювався особистий конфлікт між двома ієрархами. До середини IX століття візантійська церква вже тривалий час перебувала у стані внутрішнього конфлікту. Боротьба між прихильниками і супротивниками іконошанування завершилася в 843 році поразкою іконоборців, але в переможній церковній партії не вщухала боротьба консервативного та ліберального напрямів. У боротьбі за владу між імператором Михайлом III (842—867) і його матір'ю Феодорою що представляла консерваторів, патріарх Ігнатій (847—858, 867—877) встав на бік імператриці і був позбавлений влади. Його наступником, якого підтримали церковні лібералами, став чиновник і вчений Фотій який до цього не належав до духовенства. Хоча зведення в патріархи з мирян раніше в церковній історії траплялося, прихильники поваленого Ігнатія оголосили обрання Фотія незаконним і звернулися до папи. Папа Миколай I, який скористався цією ситуацією для затвердження догмата про примат єпископа Риму, спробував виступити як верховний арбітр у цьому спорі, відмовляючи Фотію у визнанні його патріархом. До 867 року Микола і Фотій відлучили один одного від церкви. Тим не менш, патріарх що користувався підтримкою Михаїла перебував при владі до тих пір, поки в результаті державного перевороту імператором у 867 році не став Василь I Македонянин (867—886), після чого Фотій був позбавлений влади, а Ігнатій відновлений як патріарх. Після смерті Ігнатія в 877 році Фотій повернув собі патріарший престол, а Четвертий Константинопольський собор (869—870) остаточно завершив розкол. Хоча причини «фотієвої схизми» лежали переважно в площині церковного права, питання про філіокве, підняте при засудженні папи Фотієм, продовжувало залишатися основною розбіжністю між церквами Сходу і Заходу християнського світу, привівши до Великого розколу 1054 року.
xsd:nonNegativeInteger
33634
