Persian literature
http://dbpedia.org/resource/Persian_literature an entity of type: Thing
Persa literaturo estas la literaturo skribita aŭ kolektita en persa lingvo ĉefe en Irano, respektive Persio, sed ankaŭ en aliaj landoj de la regiono kaj escepte en diasporo. Pli precize oni povus termini per Perslingva literaturo, en la ideo, ke Persa literaturo povus aludi al literaturo verkita en la iama Persio, sed en Esperanto ĝenerale persa jam aludas al la lingvo, kaj ne nepre al la iama regno.
rdf:langString
Persisk litteratur är litteratur på det persiska språket. Den persiska litteraturen minst 2 500 år gammal, även om det äldsta materialet i stor utsträckning gått förlorat. Litteraturen har författats i områden där det persiska språket talats och använts, inklusive områden i dagens Iran, Kaukasien, Afghanistan och Centralasien. Persiska var fram till 1800-talet ett stort litteraturspråk även i Osmanska riket och i Indien.
rdf:langString
波斯文学（波斯語：ادبیات فارسی adabiyāt-e fārsi）包括由波斯语转述、写作而成的文字作品，是世界上最为古老的文学之一。它绵延了两千五百余年，但许多伊朗歷史相关的作品如今卻已经失传。波斯文学作品的创作题材来自于大伊朗地区，范围包括今天的伊朗、伊拉克、高加索和土耳其，以及波斯语曾为官方语言或本土语言的部分中、南亚等地区。
rdf:langString
الأدب الفارسي (بالفارسية: ادبیات فارسی)، ظهر إلى الوجود في القرن التاسع الميلادي، وبخاصة في الجزء الشمالي الشرقي من إيران، بظهور اللغة الفارسية الحديثة. وأقدم الأسماء التي يطالعنا بها هذا الأدب هي أسماء الرُّودَكي الذي يُلقَّب بـ«أبي الشعر الفارسي»، ودقيقي الذي نظم ملحمةً تغنّى فيها بمآثر أبطال الفرس الأسطوريين، والفردوسي صاحب «الشاهنامه» (أو «كتاب الملوك»). وبعد هذه الطبقة من الشعراء ظهرت طبقة أخرى لاتقلّ عنها شأناً وأثراً. ومن نجوم هذه الطبقة فريد الدين العطار، وكان شاعراً صوفياً، وجلال الدين الرومي الذي يُعتبر أعظم شعراء الحب الإلهي عند الفرس، وسعدي الشيرازي صاحب «البستان» و«كلستان» وهو من أكثر الشعراء الفرس شعبية، وحافظ شيرازي الذي يُعدّ أعظم شعراء الفرس الغنائيين غير مُنازَع، وعمر الخيام الذي اشتهر برباعياته التي ترجمت إلى معظم لغات العالم، ونظامي الذي يُعتبر أعظم الشعراء الرومانتيكيي
rdf:langString
La literatura persa (persa :ادبیات پارسی) abasta un període cultural de 2.500 anys, tot i que la majoria dels documents preislàmics s'han perdut. Els seus orígens provenen de llunyanes regions més enllà de les fronteres de l'actual Iran, perquè la llengua persa florí i sobreviu en vastes zones de l'Àsia Central. Així, Rumi, un dels poetes perses i islàmics més respectats, escrigué en persa, tot i que vivia a Konya, actual Turquia, després capital dels seljúcides. Els gaznèvides conquistaren grans territoris a Àsia Central i al sud d'aquest continent, i adoptaren el persa com a idioma de la cort. Per això hi ha literatura persa en regions que ara són part de l'Afganistan, Pakistan, Índia i Àsia Central. També sovint s'hi inclouen obres escrites per autors perses en altres idiomes, com ara g
rdf:langString
Perská literatura sestává z i zapsaných literárních děl sepsaných v perštině a se svou historií sahající dva a půl tisíce let do minulosti patří mezi nejstarší na světě. Persky psaná literatura vznikala na území celého „“, zahrnujícího kromě dnešního Íránu také Afghánistán, jižní státy Střední Asie, Kavkaz, část Turecka, Iráku a Pákistánu a vůbec všechna území kde perština je či byla mateřským nebo oficiálním jazykem. Například slavný perský básník Džaláleddín Balchí Rúmí se narodil buď v afghánském Balchu či tádžickém Vachši a působil v tureckém Konye – hlavním městě Seldžuků. Kromě samotných Peršanů byla perská literatura psána také příslušníky jiných národů, jež přijali perskou kulturu, například Turků a Indů. Do perské literatury je často také zahrnována Avesta, svatý text zarathuštro
rdf:langString
Η Περσική λογοτεχνία (περσικά: ادبیات فارسی, romanized: Adabiyâte fârsi) περιλαμβάνει τις προφορικές συνθέσεις και τα γραπτά κείμενα στην περσική γλώσσα. Θεωρείται μια από τις παλιότερες λογοτεχνίες του κόσμου και εκτείνεται σε μια περίοδο δυόμισι χιλιετιών. Οι πηγές της βρίσκονται στην περιοχή του ευρύτερου Ιράν, όπως στο σημερινό Ιράν, το Ιράκ, το Αφγανιστάν, ο Καύκασος, η Τουρκία, περιοχές της νότιας Ασίας και της Κεντρικής Ασίας (όπως το Τατζικιστάν) όπου η περσική ήταν είτε η μητρική είτε η επίσημη γλώσσα. Για παράδειγμα ο Ρούμι, ένας από τους πιο αγαπημένους Πέρσες ποιητές, που γεννήθηκε στο Μπαλκ (σύγχρονο Αφγανιστάν) ή στο Ουάκς (σύγχρονο Τατζικιστάν), έγραψε στην περσική γλώσσα και έζησε στην Κόνια (σημερινή Τουρκία) που εκείνη την εποχή ήταν η πρωτεύουσα των Σελτζούκων στην Ανατ
rdf:langString
La literatura persa (persa :ادبیات پارسی) abarca un período cultural de 2500 años, aunque la mayoría de los documentos preislámicos se han perdido. Sus orígenes provienen de las lejanas regiones más allá de las fronteras del actual Irán, porque la lengua persa floreció y sobrevive en vastas franjas de Asia Central. Así, Rumi, uno de los poetas persas e islámicos más respetados, escribió en persa aunque vivió en Konya, actual Turquía, luego capital de los selyúcidas. Los gaznávidas conquistaron grandes territorios en Asia Central y en el sur de ese continente, adoptando el persa como idioma de su corte. Por tal motivo existe literatura persa de regiones que en la actualidad son parte de Afganistán, Pakistán, India y Asia Central. No toda está escrita en persa; a menudo se incluyen las obras
rdf:langString
Die Geschichte der persischen Literatur, genannt auch iranische Literatur, lässt sich bis in das Altertum zurückverfolgen. Erste Beispiele einer iranischen Dichtung, die bereits das Schema einer zur Tradition gewordenen Rhetorik aufweisen, befinden sich in den Gathas (Gesängen), den ältesten Teilen des Avesta, der Schrift der zoroastrischen Religion (siehe auch Zarathustra). Als Persische Dichtung wird hingegen die Gesamtheit der klassischen Dichtungskultur im Iranischen Hochland bezeichnet, die in der persischen Schriftsprache angefertigt wurde. Sie entstand hauptsächlich auf dem Gebiet der heutigen Staaten Iran, Afghanistan, Tadschikistan und Usbekistan. Zudem war die persische Sprache über eine sehr lange Zeitspanne hinweg die Kultur- und Amtssprache im Irak, in Pakistan und in Nordindi
rdf:langString
Persiar literatura (persieraz: ادبیات فارسی) persieraz idatzitako literatura da. Bi aldi nagusi bereiz daitezke : K. a. V. mendetik arabiarren konkista bitartekoa (K. o. 651), bata, eta handik gaur egun artekoa, bestea. Lehenengo alditik bi dokumentu klase besterik ez dira gorde : monumentuetako inskripzioak, idazkera kuneiformean idatziak (K.a. VI-N) eta Zaratustraren erlijio testuak (Avesta). Guagamelako guduaz geroztik (K.a. 331), Pertsia Alexandro Handiaren orbita helenistikoan sartu zen, eta seleukotarren eta arsazestarren dinastiarenean.
rdf:langString
La littérature persane (en persan : ادبیات فارسی) est la littérature écrite en persan. Certains considèrent que la littérature persane inclut les travaux écrits par des Perses en d'autres langues, comme le grec et l'arabe. Le persan est une langue indo-européenne et s'écrit généralement au moyen de l'alphabet perso-arabe, variante de l'alphabet arabe. La littérature persane est notamment renommée pour sa poésie, qui peut être épique, historique, philosophique, amoureuse, mystique, etc. Les principaux écrivains persans, dont le style tient à la fois de la poésie et de la philosophie, sont :
rdf:langString
Is éard atá i gceist le litríocht na Peirsise (as Peirsis: ادبیات فارسی) ná iomlán na saothar litríochta atá scríte i bPeirsis. Dar le daoine áirithe, d’fhéadfaí saothair atá scríte i dteangacha eile de chuid mhuintir na Peirse a chur san áireamh leis (saothair Ghréigise agus Araibise, mar shampla). Teanga Ind-Eorpach is ea an Pheirsis. De ghnáth, scríobhtar leis an í, aibítir atá bunaithe ar an aibítir Arabach. Scríobhadh muintir na Peirse i bPeirsis agus in Araibis, ach bhíodh an lámh in uachtar ag an bPeirsis i measc lucht na litríochta.
rdf:langString
Persian literature (Persian: ادبیات فارسی, romanized: Adabiyâte fârsi, pronounced [ʔædæbiːˌjɒːte fɒːɾˈsiː]) comprises oral compositions and written texts in the Persian language and is one of the world's oldest literatures. It spans over two-and-a-half millennia. Its sources have been within Greater Iran including present-day Iran, Iraq, Afghanistan, the Caucasus, and Turkey, regions of Central Asia (such as Tajikistan) and South Asia where the Persian language has historically been either the native or official language. For example, Rumi, one of the best-loved Persian poets, born in Balkh (in modern-day Afghanistan) or Wakhsh (in modern-day Tajikistan), wrote in Persian and lived in Konya (in modern-day Turkey), at that time the capital of the Seljuks in Anatolia. The Ghaznavids conquere
rdf:langString
Sastra Persia (bahasa Persia: ادبیات فارسی) adalah salah satu sastra tertua di dunia. Berumur sekitar dua setengah milenium, meskipun banyak bahan sastra dari masa sebelum datangnya Islam telah hilang. Berasal dari wilayah Persia purba yang mencakup Iran, Iraq dan Azerbaijan, termasuk juga wilayah-wilayah di Asia Tengah, di mana bahasa Persia secara historis menjadi bahasa nasional. menaklukkan banyak wilayah di Asia Tengah dan Timur, dan mengadopsi bahasa Persia sebagai bahasa istana. Tidak semua karya sastra Persia ditulis dalam bahasa Persia, tetapi juga banyak ditulis dalam bahasa Yunani dan bahasa Arab. Dalam waktu yangsama, tidak semua karya sastra Persia ditulis oleh orang Persia, karnea banyak juga penyair dan penulis Hindi dan Turki yang menggunakan bahasa Persia dalam karya-kary
rdf:langString
La letteratura persiana, o meglio neo-persiana, nasce a partire dall'incontro/confronto fra la tradizione persiana propriamente detta e la cultura linguistica e letteraria degli Arabi conquistatori, che abbatterono l'impero sasanide nel 640 d C. Questo evento traumatico portò a grandi trasformazioni sia nella lingua (introduzione dell'alfabeto arabo) che nella letteratura (introduzione di generi e metri poetici arabi). La letteratura precedente in pahlavi, o medio-persiano, continuerà essenzialmente come espressione degli ambienti zoroastriani fino al X secolo e oltre, ma l'arabo soppianterà il medio-persiano come lingua delle scienze religiose, naturali e filosofiche. Già alla fine dell'VIII secolo abbiamo i primi documenti di una lingua neo-persiana, ampiamente arabizzata nel lessico e s
rdf:langString
ペルシア文学（ぺるしあぶんがく、ペルシア語: ادبیات پارسی）はペルシア語で書かれた文学を言う。ここでのペルシア語とは、主として、アラビア文字表記の近世ペルシア語を指す。ペルシア文学というと、主にこの近世ペルシア語を母体として、現在のイラン、中央アジアの一部、アフガニスタン、北西インド、アナトリアの諸地域で生み出された韻文・散文の作品群のことを指す。 このような近世ペルシア語によるペルシア文学の歴史は西暦10世紀まで遡り、ペルシア文化奨励政策を掲げたサーマーン朝期に開花した。ガズナ朝初期には『シャー・ナーメ』が完成され、イスラーム期ペルシア民族の歴史意識の文学的拠り所を獲得する。11世紀半ばには、ペルシアの宮廷文学の伝統はホラーサーンからアゼルバイジャンへと広がり、ペルシア的詩型による多様な主題の表現形式がニザーミーによって打ち立てられる。11世紀後半にはイスマーイール派のナースィレ・フスラウ、12世紀前半には哲学者のウマル・ハイヤームらの思索的作品も登場する。その一方で、アシュアリー学派の教義を土台としたセルジューク朝期の神権統治下で、ホラーサーン派神秘主義の文学的表出としてのペルシア神秘主義文学が登場する。そこでのルーミーらの著作により、イル・ハーン朝期以降のペルシア文学の方向性が位置付けられる。13世紀にはイラン西部でもペルシア文学の活動は本格化し、ペルシア語散文の規範となる『薔薇園』の作者サアディー、さらに14世紀にはイスラーム期イランの詩的精神性の結実といえるハーフィズが出現する。ティームール朝期に活躍したジャーミーを最後に、サファヴィー朝のシーア派政策により神秘主義文学が衰えるなか、ペルシア文学の拠点は一時期、ムガル朝期のインドに移行し、豊かなペルシア詩、文芸批評の新たな伝統が生まれた。19世紀初頭、古典作品への回帰が奨励されるが、20世紀初頭のイラ
rdf:langString
페르시아 문학(페르시아어: تاریخ ادبیات فارسی)은 페르시아어로 씐 문학을 말한다. 광의의 페르시아 문학은 고대와 중세, 그리고 근세로서 구분된다. 고대란 기원전 6세기부터 기원전 4세기에 걸친 아케메네스 왕조에서의 고대 페르시아어에 의한 비문(碑文)과 조로아스터교(敎)의 경전(經典) 《아베스타》를 가리킨다. 중세 문학이란 8세기경까지에서의 주로 팔라비어에 의한 작품으로 종교·역사·설화에 관한 것이 많으며 순문학 작품은 거의 현존하고 있지 않다. 7세기 중엽에 아랍에게 이란이 정복당한 이래 이슬람과 더불어 아라비아어가 점차로 중요하게 되어 이슬람의 개종자(改宗者)가 불어감에 따라 종래의 난해한 팔라비 문자는 폐지되고 아라비아 문자가 사용되어 많은 아라비아 어휘가 받아들여져서 성립된 것이 근세 페르시아어이며 이 언어에 의한 문학은 근세 페르시아 문학, 또는 단순히 페르시아 문학이라 불린다. 근세라고 하지만 이 문학은 이미 그 싹이 나와 천 년 이상의 빛나는 역사와 전통이 있다. 아랍 지배의 2세기 남짓 지나 이란 동북부에 민족 왕조(民族王朝) 사만 왕조가 수립되어 그를 보호하고 장려함에 의하여 10세기에는 이 문학이 화려하게 개화하여 루다키를 위시하여 많은 궁정시인(宮廷詩人)과 음유(吟遊)시인이 나왔고, 또 아라비아 문학의 번역으로 산문 문학이 일어났다.
rdf:langString
Персидская литература (перс. ادبیات فارسی adabiyāt-i fārsi) — совокупность письменных произведений на персидском языке, которая развивалась в течение последних двух с половиной тысяч лет, хотя большая её часть, относящаяся к до-исламскому периоду, была утрачена. Истоки персидской литературы — в литературе древней Персии, территория которой охватывает территорию современного Ирана, а также районы Центральной Азии, где персидский язык исторически являлся национальным языком. Так, персидский поэт Джалаладдин Руми — один из любимейших поэтов Персии, родился в Балхе, или в Вахше (находятся на территории современного Афганистана), писал на персидском языке и жил в Конье, которая в то время была столицей Сельджукского султаната. Газневиды завоевали большие территории в Центральной и Южной Азии и
rdf:langString
A literatura persa (em persa: ادبیات پارسی) abrange dois milénios e meio de criação literária, apesar de muito do material pré-islâmico se ter perdido. As suas fontes são a região em que se situa o actual Irão bem como outras áreas da Ásia Central onde a língua persa é ou foi usada. Por exemplo, Molana, um dos mais amados poetas persas, nascido em Bactro (actual Afeganistão), escreveu em persa e viveu em Icônio, então capital dos Seljúcidas. Os gasnévidas conquistaram extensos territórios na Ásia Central e do Sul e adoptaram o Persa como sua língua da corte. Por essa razão há literatura persa em língua persa originária do Irão, Afeganistão e outras partes da Ásia Central. Nem toda esta literatura foi escrita em Persa, uma vez que alguns consideram as obras escritas por persas noutras língu
rdf:langString
Перська література (перс. ادبیات فارسی) — сукупність письмових творів перською мовою, яка розвивалася протягом останніх двох з половиною тисяч років, хоча велика її частка, що належить до доісламського періоду, була втрачена. Витоки перської літератури слід шукати в літературі давньої Персії, територія якої охоплює територію сучасного Ірану, а також райони Центральної Азії, де перська мова історично була національною мовою. Так, перський поет Джалаледдін Румі — один з найулюбленіших поетів Персії, народився в місті Балх (лежить на території сучасного Афганістану), писав перською мовою і жив у Коньї, яка тоді була столицею Сельджуцького султанату. Газневіди завоювали великі території в Центральній та Південній Азії і перейняли перську мову, яка стала їхньою придворною мовою. Через це існує
rdf:langString
rdf:langString
Persian literature
rdf:langString
أدب فارسي
rdf:langString
Literatura persa
rdf:langString
Perská literatura
rdf:langString
Persische Literatur
rdf:langString
Περσική λογοτεχνία
rdf:langString
Persa literaturo
rdf:langString
Literatura persa
rdf:langString
Persiar literatura
rdf:langString
Litríocht na Peirsise
rdf:langString
Littérature persane
rdf:langString
Sastra Persia
rdf:langString
Letteratura persiana
rdf:langString
ペルシア文学
rdf:langString
페르시아 문학
rdf:langString
Literatura persa
rdf:langString
Персидская литература
rdf:langString
Persisk litteratur
rdf:langString
波斯文学
rdf:langString
Перська література
xsd:integer
462477
xsd:integer
1119615050
rdf:langString
الأدب الفارسي (بالفارسية: ادبیات فارسی)، ظهر إلى الوجود في القرن التاسع الميلادي، وبخاصة في الجزء الشمالي الشرقي من إيران، بظهور اللغة الفارسية الحديثة. وأقدم الأسماء التي يطالعنا بها هذا الأدب هي أسماء الرُّودَكي الذي يُلقَّب بـ«أبي الشعر الفارسي»، ودقيقي الذي نظم ملحمةً تغنّى فيها بمآثر أبطال الفرس الأسطوريين، والفردوسي صاحب «الشاهنامه» (أو «كتاب الملوك»). وبعد هذه الطبقة من الشعراء ظهرت طبقة أخرى لاتقلّ عنها شأناً وأثراً. ومن نجوم هذه الطبقة فريد الدين العطار، وكان شاعراً صوفياً، وجلال الدين الرومي الذي يُعتبر أعظم شعراء الحب الإلهي عند الفرس، وسعدي الشيرازي صاحب «البستان» و«كلستان» وهو من أكثر الشعراء الفرس شعبية، وحافظ شيرازي الذي يُعدّ أعظم شعراء الفرس الغنائيين غير مُنازَع، وعمر الخيام الذي اشتهر برباعياته التي ترجمت إلى معظم لغات العالم، ونظامي الذي يُعتبر أعظم الشعراء الرومانتيكيين في الأدب الفارسي. وتراث الفرس الأدبيّ، كما هو واضح، شعريّ في المقام الأول، وأثر الأدب العربي فيه عظيم إلى أبعد الحدود.
rdf:langString
La literatura persa (persa :ادبیات پارسی) abasta un període cultural de 2.500 anys, tot i que la majoria dels documents preislàmics s'han perdut. Els seus orígens provenen de llunyanes regions més enllà de les fronteres de l'actual Iran, perquè la llengua persa florí i sobreviu en vastes zones de l'Àsia Central. Així, Rumi, un dels poetes perses i islàmics més respectats, escrigué en persa, tot i que vivia a Konya, actual Turquia, després capital dels seljúcides. Els gaznèvides conquistaren grans territoris a Àsia Central i al sud d'aquest continent, i adoptaren el persa com a idioma de la cort. Per això hi ha literatura persa en regions que ara són part de l'Afganistan, Pakistan, Índia i Àsia Central. També sovint s'hi inclouen obres escrites per autors perses en altres idiomes, com ara grec i àrab. Les obres que es conserven, en persa antic o en persa mitjà, daten d'èpoques tan remotes com l'any 650 ae, data de les inscripcions aquemènides més antigues conegudes. La major part de la literatura, però, prové de l'època posterior a la conquesta musulmana de Pèrsia (Iran), prop de l'any 650. Després que els abbàssides arriben al poder (750), els perses esdevenen els escribes i buròcrates de l'imperi, i a poc a poc també els escriptors i poetes. Escrigueren en persa i en àrab, i en predominava el primer en els cercles literaris. Poetes com Saadi, Hàfidh, Rumi i Omar Khayyam són ben coneguts en tot el món i han influenciat la literatura d'alguns països.
rdf:langString
Perská literatura sestává z i zapsaných literárních děl sepsaných v perštině a se svou historií sahající dva a půl tisíce let do minulosti patří mezi nejstarší na světě. Persky psaná literatura vznikala na území celého „“, zahrnujícího kromě dnešního Íránu také Afghánistán, jižní státy Střední Asie, Kavkaz, část Turecka, Iráku a Pákistánu a vůbec všechna území kde perština je či byla mateřským nebo oficiálním jazykem. Například slavný perský básník Džaláleddín Balchí Rúmí se narodil buď v afghánském Balchu či tádžickém Vachši a působil v tureckém Konye – hlavním městě Seldžuků. Kromě samotných Peršanů byla perská literatura psána také příslušníky jiných národů, jež přijali perskou kulturu, například Turků a Indů. Do perské literatury je často také zahrnována Avesta, svatý text zarathuštrovského náboženství, která však není psána persky, ale východoíránským jazykem avestánštinou. K nejznámějším perským spisovatelům patří především básníci: Firdausí se svou Knihou králů, Sa'dí, Háfiz, Nizámí Gandžaví, Džaláleddín Balchí Rúmí a Omar Chajjám.
rdf:langString
Η Περσική λογοτεχνία (περσικά: ادبیات فارسی, romanized: Adabiyâte fârsi) περιλαμβάνει τις προφορικές συνθέσεις και τα γραπτά κείμενα στην περσική γλώσσα. Θεωρείται μια από τις παλιότερες λογοτεχνίες του κόσμου και εκτείνεται σε μια περίοδο δυόμισι χιλιετιών. Οι πηγές της βρίσκονται στην περιοχή του ευρύτερου Ιράν, όπως στο σημερινό Ιράν, το Ιράκ, το Αφγανιστάν, ο Καύκασος, η Τουρκία, περιοχές της νότιας Ασίας και της Κεντρικής Ασίας (όπως το Τατζικιστάν) όπου η περσική ήταν είτε η μητρική είτε η επίσημη γλώσσα. Για παράδειγμα ο Ρούμι, ένας από τους πιο αγαπημένους Πέρσες ποιητές, που γεννήθηκε στο Μπαλκ (σύγχρονο Αφγανιστάν) ή στο Ουάκς (σύγχρονο Τατζικιστάν), έγραψε στην περσική γλώσσα και έζησε στην Κόνια (σημερινή Τουρκία) που εκείνη την εποχή ήταν η πρωτεύουσα των Σελτζούκων στην Ανατολία. Οι Γαζναβίδες κατέλαβαν μεγάλες εδαφικές εκτάσεις και αρκετές περιοχές στην ανατολική και κεντρική Ασία και υιοθέτησαν τα περσικά ως γλώσσα της βασιλικής αυλής. Επομένως υφίσταται περσική λογοτεχνία από το Ιράν, την Μεσοποταμία, το Αζερμπαϊτζάν, την περιοχή του ευρύτερου Καυκάσου, την Τουρκία, το Πακιστάν, το Μπακλαντές, την Ινδία, το Τατζικιστάν και άλλα μέρη της κεντρικής Ασίας. Δεν είναι όλη η περσική λογοτεχνία γραμμένη στην περσική γλώσσα καθώς ορισμένοι θεωρούν ότι συμπεριλαμβάνονται και έργα που γράφτηκαν από Πέρσες ή Ιρανούς σε άλλες γλώσσες, όπως τα ελληνικά και τα αραβικά. Ταυτόχρονα δεν γράφεται όλη η περσική λογοτεχνία από Πέρσες ή Ιρανούς καθώς Τούρκοι, Καυκάσιοι και Ινδοί ποιητές και συγγραφείς έχουν επίσης χρησιμοποιήσει την περσική γλώσσα. Περιγράφεται ως μια από τις σπουδαιότερες λογοτεχνίες της ανθρωπότητας ενώ ο Γκαίτε εκτιμά ότι είναι ένας από τους τέσσερις κύριους εκπροσώπους της παγκόσμιας λογοτεχνίας. Η περσική λογοτεχνία έχει τις ρίζες της σε επιζώντα έργα της μέσης περσικής και της παλαιάς περσικής εποχής. Αυτή η τελευταία χρονολογείται από το 522 πΧ, ημερομηνία ανακάλυψης της αχαιμενιδικής επιγραφής. Το μεγαλύτερο μέρος της επιζώσας περσικής λογοτεχνίας, ωστόσο, προέρχεται από την εποχή αμέσως μετά την μουσουλμανική κατάκτηση της Περσίας το 650 μΧ. Μετά την ανάληψη της εξουσίας από τους Αββασίδες (750 μΧ), οι Ιρανοί έγιναν γραμματείς και γραφειοκράτες του ισλαμικού χαλιφάτου και επίσης συγγραφείς και ποιητές του. Η λογοτεχνία στην νεότερη περσική γλώσσα ήκμασε στις περιοχές Χορασάν και Υπερωξιανή εξαιτίας πολιτικών αιτιών καθώς εκεί αναπτύχθηκαν οι πρώτες ιρανικές δυναστείες του μετα-ισλαμικού Ιράν, όπως οι Ταχίριοι και οι Σαμανίδες. Πέρσες ποιητές όπως οι Σααντί, Χαφίζ, Αττάρ, Νεζάμι, Ρούμι, Φερντοουζί και Ομάν Χαγιάμ είναι γνωστοί και στον δυτικό κόσμο και έχουν επηρεάσει την λογοτεχνία πολλών χωρών.
rdf:langString
Persa literaturo estas la literaturo skribita aŭ kolektita en persa lingvo ĉefe en Irano, respektive Persio, sed ankaŭ en aliaj landoj de la regiono kaj escepte en diasporo. Pli precize oni povus termini per Perslingva literaturo, en la ideo, ke Persa literaturo povus aludi al literaturo verkita en la iama Persio, sed en Esperanto ĝenerale persa jam aludas al la lingvo, kaj ne nepre al la iama regno.
rdf:langString
Die Geschichte der persischen Literatur, genannt auch iranische Literatur, lässt sich bis in das Altertum zurückverfolgen. Erste Beispiele einer iranischen Dichtung, die bereits das Schema einer zur Tradition gewordenen Rhetorik aufweisen, befinden sich in den Gathas (Gesängen), den ältesten Teilen des Avesta, der Schrift der zoroastrischen Religion (siehe auch Zarathustra). Als Persische Dichtung wird hingegen die Gesamtheit der klassischen Dichtungskultur im Iranischen Hochland bezeichnet, die in der persischen Schriftsprache angefertigt wurde. Sie entstand hauptsächlich auf dem Gebiet der heutigen Staaten Iran, Afghanistan, Tadschikistan und Usbekistan. Zudem war die persische Sprache über eine sehr lange Zeitspanne hinweg die Kultur- und Amtssprache im Irak, in Pakistan und in Nordindien. Auch hier lebten einige der bekanntesten Dichter der persischen Sprache. Im persischen Kultur- und Sprachgebiet wird die Dichtkunst hoch geschätzt, so dass der persische Kulturkreis eine ganze Anzahl berühmter und erfolgreicher Dichter hervorgebracht hat. Persische Dichter haben so auch über Jahrhunderte hinweg andere Kulturen und Sprachen beeinflusst, unter anderem den deutschen Dichter Goethe, dessen West-östlicher Diwan auf der klassischen persischen Poesie basiert.
rdf:langString
Persiar literatura (persieraz: ادبیات فارسی) persieraz idatzitako literatura da. Bi aldi nagusi bereiz daitezke : K. a. V. mendetik arabiarren konkista bitartekoa (K. o. 651), bata, eta handik gaur egun artekoa, bestea. Lehenengo alditik bi dokumentu klase besterik ez dira gorde : monumentuetako inskripzioak, idazkera kuneiformean idatziak (K.a. VI-N) eta Zaratustraren erlijio testuak (Avesta). Guagamelako guduaz geroztik (K.a. 331), Pertsia Alexandro Handiaren orbita helenistikoan sartu zen, eta seleukotarren eta arsazestarren dinastiarenean. Hurrengo dinastiak, sasandarrenak, atzera tradizio iraniar petora itzultzeko ahalegina egin zuen, eta Zoroastroren erlijio obra asko argitarazi zituen. Baina pertsiar literaturak batez ere islamdar zibilizazioaren eraginpean egin zuen aurrera. Arabiarren konkistaren ondoko bi mendeak trantsiziokoak izan ziren. Hizkuntza berri bat eratu zen, pertsiera herria, herriaren hizkuntzaren eta arabiarraren bat-egiteaz, eta aurreko literatura tradizioen ekarpenaz. Gainera, Bagdadeko aginpide zentrala ahuldu ahala askatasuna lortu zuten tokian tokiko gorteak literatura jarduera bultzatzen hasi ziren (IX. mendearen hasiera). Garai hartako literatur produkzioa, noski, gortean girotua zegoen, eta oso landua zen : laudoriozko lirika (casida eta gazal-a) ; poesia epiko-nobeleskoa eta mistiko-didaktikoa (masnavi-a) ; luzera handiko poemak ; adierazkortasun handiko laukoak (ruba'i-a), Pertsian bakarrik landu den generoa ; eta, azkenik, historia eta arteari buruzko prosa lana. Samandarren agindupean (847-1004) pertsiera modernoak administrazio eta kultur hizkuntzaren duintasuna lortu zuen. Bokharako gortea garrantzi handiko literatur gunea izan zen X. mende osoan : Riidagi, ardoaren eta maitasunaren poeta indartsua ; Daqiqi, Firdusiren aitzindaria ; etaal-Tabari arabiar historiografoaren Kronikaren itzultzaile ezezaguna dira garai hartako idazle nagusiak. Baina poeta talde nagusia Mahmud Ghaznaren gortean sortu zen (samandarren ondorengoak izan ziren ghaznatarrak) : horien artean aipagarriena Firdusi da (932 ing.- 1020), islamaren aurreko Pertsiako historiaren elezaharretako batzuk biltzen dituen Shahnamah (Erregeen liburua) olerki epiko hilezkorraren egilea. XI. mendearen erdialdetik XII.aren bukaerara pertsiar literaturak aldi klasikoa izan zuen. Ghaznatarren ondoren, Pertsia hiru aginpideren mende geratu zen berriro (turkiar seljuktarrak, Gengis Khanen mongoliarrak, turkiar timurtarrak), bere hizkuntzara eta kulturara ekarri bazituen ere. Tarte horretan sortu zen Omar Khayyam (1050 ing.-1123), ateo eszeptikoa batzuentzat, mistiko esoterikoa beste batzuentzat. Olerkaria ez ezik, matematikaria eta astronomoa zen, eta gaztetan, filosofia, matematika eta astronomia lanak egin zituen. Garai horretakoak dira, baita ere, Pertsiako hiru poeta handienak : Sa'di (1184-1291), Rumi (1207-1273), pertsiar mistiko handiena, eta Hafiz (1318-1390). Nizami Gangiakoaren (1141-1204) alegiazko poemen artean, bi dira ezagunenak : Cosroes eta Shirin (sasandarren errege Cosroes eta armeniar printzesa Shirin-en arteko maitasun istorioa ; Farhad hargina ere printzesaz maiteminduta dago eta bere buruaz heste egiten du, gezurretan printzesa hil dela sinestarazi diotenean) eta Leila eta Magnu (bi beduino zoritxarrekoen kontakizuna, Romeo eta Julieta-ren aitzindariak). XV. mendean Giami (1414-1492) gailendu zen, eta bere estilo errazari esker Pertsiako literaturako poeta ezagun eta oparoenetako bat izatera iritsi zen. Handik hara, ordea, Pertsian gerra zibila piztuta, poeta asko Indiara erbesteratu zen, mogolen gortera, eta halako "estilo hindu" bat sortu zen. Gero, estilo horrek eragin handia izan zuenPertsian bertan, safawien garaiko literaturan (1500-1763). XVII. mendeko poeta pertsiar handiena, Sa'ib Tabrizkoa (1601-1677), sei urtez hizi izan zen Indian, Shah Jahan mogolaren gortean, eta Mirza Bedil hera ere, Patna-ko hindua izanagatik, poeta pertsiartzat hartzen da, India, Afagnistan, Pertsia eta Turkiako kultura guneen halako lotunetzat. XVIII. mendearen bukaeran, Qagiar dinastiarekin batera, Pertsia aro modernoan sartu zen. Klasikoen eta haien aurrekoen imitazio hanpatua baztertu ahala estiloa erraztu egin zen eta gaiak eguneratu (injustizia sozialen salaketak, esate baterako). Prosa ere biziagotuz joan zen, eta bidaien kontakizunak eta gertaera historikoen deskribapenak egiten hasi ziren ; genero berriak sortu ziren : eleberria, ipuina, herri antzerkia . Esnatze horren erdigunea Teheran izan zen. XX. mendearen lehen erdiko idazle gailenen artean aipagarria da Giamalzadeh ipuinlari errealista, Bahar poeta (1886-1951) -hizkuntza purismoaren aldekoa, arabiar hitzak pertsieratik baztertzeko-, Parvin olerkari klasizista (1906-1941), Lahuti komunista ortodoxoa (1887-1957), Sadeq Hedayat prosagilea (1903-1951), Nima Yushij (1900- 1959), Europakoaren joerako poesia baten aldekoa, eta Ali Muhammad Afghani, batez ere arazo sozialen salaketa egin duena.
rdf:langString
La literatura persa (persa :ادبیات پارسی) abarca un período cultural de 2500 años, aunque la mayoría de los documentos preislámicos se han perdido. Sus orígenes provienen de las lejanas regiones más allá de las fronteras del actual Irán, porque la lengua persa floreció y sobrevive en vastas franjas de Asia Central. Así, Rumi, uno de los poetas persas e islámicos más respetados, escribió en persa aunque vivió en Konya, actual Turquía, luego capital de los selyúcidas. Los gaznávidas conquistaron grandes territorios en Asia Central y en el sur de ese continente, adoptando el persa como idioma de su corte. Por tal motivo existe literatura persa de regiones que en la actualidad son parte de Afganistán, Pakistán, India y Asia Central. No toda está escrita en persa; a menudo se incluyen las obras escritas por autores de etnia persa en otros idiomas, incluyendo griego y árabe. Las obras que se conservan, sea en persa antiguo o en persa medio, datan de épocas tan remotas como el año 650 a. C., fecha de las inscripciones aqueménidas más antiguas que se conocen. La mayor parte de la literatura, sin embargo, proviene de la época posterior a la conquista islámica de Persia (Irán), cerca del año 650. Luego de que los abasíes llegaran al poder (750), los persas se convirtieron en los escribas y burócratas del imperio, y paulatinamente, también en sus escritores y poetas. Escribieron en su propio idioma y en árabe, predominando el primero en los círculos literarios. Poetas como Sa'di, Hafiz, Rumi y Omar Jayyam son bien conocidos en todo el mundo y han influenciado la literatura de varios países.
rdf:langString
La littérature persane (en persan : ادبیات فارسی) est la littérature écrite en persan. Certains considèrent que la littérature persane inclut les travaux écrits par des Perses en d'autres langues, comme le grec et l'arabe. Le persan est une langue indo-européenne et s'écrit généralement au moyen de l'alphabet perso-arabe, variante de l'alphabet arabe. Les travaux subsistants écrits en langues persanes (comme le vieux-persan ou le moyen-persan) remontent aussi loin qu'en 650 av. J.-C., date des inscriptions achéménides les plus anciennes retrouvées. L'essentiel de la littérature persane, cependant, remonte à la période de la conquête de l'Iran par l'Islam aux environs de 650 de notre ère. Après que les Abbassides furent arrivés au pouvoir (750 ap. J.-C.), les Persans sont devenus les scribes et les bureaucrates de l'empire islamique et aussi, de plus en plus, ses écrivains et poètes. Les Persans écrivaient à la fois en arabe et en persan ; le persan a ensuite prédominé dans les cercles littéraires successifs. Les poètes perses tels que Saadi, Hâfez et Rûmi sont lus dans le monde entier et ont une eu grande influence sur la littérature dans de nombreux pays. La littérature persane contemporaine est peut-être moins connue. La littérature persane est notamment renommée pour sa poésie, qui peut être épique, historique, philosophique, amoureuse, mystique, etc. Les principaux écrivains persans, dont le style tient à la fois de la poésie et de la philosophie, sont :
* Ferdowsi, auteur du Shâh Nâmeh, la grande épopée persane ;
* Nizami, auteur du Khamseh, ou Cinq Poèmes ;
* Saadi, auteur d'un Boustân (Verger) et d'un Golestân (Jardin de roses) ;
* Hâfez, auteur d'un Divan ;
* Omar Khayyam avec ses Quatrains ;
* Attar avec Le Mémorial des saints, La Conférence des oiseaux et Le Livre des secrets ;
* Rûmi avec le Mesnâvi et Les travaux de Shams de Tabriz ;
* Rûzbehân avec Le Jasmin des fidèles d'amour ;
* Ghazali et sa Revivification des sciences de la religion... Parmi les écrivains contemporains, on peut citer aussi Hedayat, Chariati, Fereydoon Moshiri, la poétesse Forough Farrokhzad.
rdf:langString
Is éard atá i gceist le litríocht na Peirsise (as Peirsis: ادبیات فارسی) ná iomlán na saothar litríochta atá scríte i bPeirsis. Dar le daoine áirithe, d’fhéadfaí saothair atá scríte i dteangacha eile de chuid mhuintir na Peirse a chur san áireamh leis (saothair Ghréigise agus Araibise, mar shampla). Teanga Ind-Eorpach is ea an Pheirsis. De ghnáth, scríobhtar leis an í, aibítir atá bunaithe ar an aibítir Arabach. Téann litríocht na Peirsise siar go dtí an bhliain 650 RC, nuair a scríobhadh na is ársa atá fágtha de chuid na n-Aicéméinídeach. Is sa tSean- agus sa Mheán-Pheirsis a scríobhadh na clochscríbhinní sin. Ón mbliain 650 AD ar aghaidh a thosnaíonn litríocht na Peirsise i gceart, áfach, thart ar an dtréimhse nuair a tháinig an tIoslam go dtí an Iaráin agus a chuir na hIoslamaigh an tír agus a muintir fé smacht. Tar éis dosna hAbasaigh teacht i gcumhacht, rud a tharla thart ar an mbliain 750 AD, is de bhunadh na Peirse a bhíodh móramh scríobhaithe agus mhaorlathaithe , chomh maith le móramh scríbhneoirí agus fhilí na Impireachta leis. Scríobhadh muintir na Peirse i bPeirsis agus in Araibis, ach bhíodh an lámh in uachtar ag an bPeirsis i measc lucht na litríochta. Tá áit ar leith ag i litríocht an domhain. Traidisiún filíochta rí-shaibhir atá inti, traidisiúin a chlúdaíonn an fhilíocht eipiciúil, an fhilíocht staire, an fhilíocht fhealsúnachta, filíocht an ghrá agus filíocht an mhisteachais. Tá ardchlú ar mhórfhilí na Peirse – leithéidí , Hafez agus Rumi –, filí go bhfuil saothair dá chuid aistrithe ar fud an domhain agus a d’imir tionchar nach beag ar litríocht go leor tíortha eile. Níl an aithne idirnáisiúnta chéanna ar scríbhneoirí comhaimseartha na Peirsise, scríbhneoirí cosúil le Hedayat, Chariati, Fereydoun Moshiri agus Forough Farrokhzad.
rdf:langString
Persian literature (Persian: ادبیات فارسی, romanized: Adabiyâte fârsi, pronounced [ʔædæbiːˌjɒːte fɒːɾˈsiː]) comprises oral compositions and written texts in the Persian language and is one of the world's oldest literatures. It spans over two-and-a-half millennia. Its sources have been within Greater Iran including present-day Iran, Iraq, Afghanistan, the Caucasus, and Turkey, regions of Central Asia (such as Tajikistan) and South Asia where the Persian language has historically been either the native or official language. For example, Rumi, one of the best-loved Persian poets, born in Balkh (in modern-day Afghanistan) or Wakhsh (in modern-day Tajikistan), wrote in Persian and lived in Konya (in modern-day Turkey), at that time the capital of the Seljuks in Anatolia. The Ghaznavids conquered large territories in Central and South Asia and adopted Persian as their court language. There is thus Persian literature from Iran, Mesopotamia, Azerbaijan, the wider Caucasus, Turkey, Pakistan, Bangladesh, India, Tajikistan and other parts of Central Asia. Not all Persian literature is written in Persian, as some consider works written by ethnic Persians or Iranians in other languages, such as Greek and Arabic, to be included. At the same time, not all literature written in Persian is written by ethnic Persians or Iranians, as Turkic, Caucasian, and Indic poets and writers have also used the Persian language in the environment of Persianate cultures. Described as one of the great literatures of humanity, including Goethe's assessment of it as one of the four main bodies of world literature, Persian literature has its roots in surviving works of Middle Persian and Old Persian, the latter of which dates back as far as 522 BCE, the date of the earliest surviving Achaemenid inscription, the Behistun Inscription. The bulk of surviving Persian literature, however, comes from the times following the Muslim conquest of Persia c. 650 CE. After the Abbasids came to power (750 CE), the Iranians became the scribes and bureaucrats of the Islamic Caliphate and, increasingly, also its writers and poets. The New Persian language literature arose and flourished in Khorasan and Transoxiana because of political reasons, early Iranian dynasties of post-Islamic Iran such as the Tahirids and Samanids being based in Khorasan. Persian poets such as Ferdowsi, Saadi, Hafiz, Attar, Nezami, Rumi and Omar Khayyam are also known in the West and have influenced the literature of many countries.
rdf:langString
Sastra Persia (bahasa Persia: ادبیات فارسی) adalah salah satu sastra tertua di dunia. Berumur sekitar dua setengah milenium, meskipun banyak bahan sastra dari masa sebelum datangnya Islam telah hilang. Berasal dari wilayah Persia purba yang mencakup Iran, Iraq dan Azerbaijan, termasuk juga wilayah-wilayah di Asia Tengah, di mana bahasa Persia secara historis menjadi bahasa nasional. menaklukkan banyak wilayah di Asia Tengah dan Timur, dan mengadopsi bahasa Persia sebagai bahasa istana. Tidak semua karya sastra Persia ditulis dalam bahasa Persia, tetapi juga banyak ditulis dalam bahasa Yunani dan bahasa Arab. Dalam waktu yangsama, tidak semua karya sastra Persia ditulis oleh orang Persia, karnea banyak juga penyair dan penulis Hindi dan Turki yang menggunakan bahasa Persia dalam karya-karya mereka.
rdf:langString
ペルシア文学（ぺるしあぶんがく、ペルシア語: ادبیات پارسی）はペルシア語で書かれた文学を言う。ここでのペルシア語とは、主として、アラビア文字表記の近世ペルシア語を指す。ペルシア文学というと、主にこの近世ペルシア語を母体として、現在のイラン、中央アジアの一部、アフガニスタン、北西インド、アナトリアの諸地域で生み出された韻文・散文の作品群のことを指す。 このような近世ペルシア語によるペルシア文学の歴史は西暦10世紀まで遡り、ペルシア文化奨励政策を掲げたサーマーン朝期に開花した。ガズナ朝初期には『シャー・ナーメ』が完成され、イスラーム期ペルシア民族の歴史意識の文学的拠り所を獲得する。11世紀半ばには、ペルシアの宮廷文学の伝統はホラーサーンからアゼルバイジャンへと広がり、ペルシア的詩型による多様な主題の表現形式がニザーミーによって打ち立てられる。11世紀後半にはイスマーイール派のナースィレ・フスラウ、12世紀前半には哲学者のウマル・ハイヤームらの思索的作品も登場する。その一方で、アシュアリー学派の教義を土台としたセルジューク朝期の神権統治下で、ホラーサーン派神秘主義の文学的表出としてのペルシア神秘主義文学が登場する。そこでのルーミーらの著作により、イル・ハーン朝期以降のペルシア文学の方向性が位置付けられる。13世紀にはイラン西部でもペルシア文学の活動は本格化し、ペルシア語散文の規範となる『薔薇園』の作者サアディー、さらに14世紀にはイスラーム期イランの詩的精神性の結実といえるハーフィズが出現する。ティームール朝期に活躍したジャーミーを最後に、サファヴィー朝のシーア派政策により神秘主義文学が衰えるなか、ペルシア文学の拠点は一時期、ムガル朝期のインドに移行し、豊かなペルシア詩、文芸批評の新たな伝統が生まれた。19世紀初頭、古典作品への回帰が奨励されるが、20世紀初頭のイラン立憲革命期には内容・形式ともに斬新な近代文学が生まれ、今日まで旺盛な文学活動が継続している。
rdf:langString
페르시아 문학(페르시아어: تاریخ ادبیات فارسی)은 페르시아어로 씐 문학을 말한다. 광의의 페르시아 문학은 고대와 중세, 그리고 근세로서 구분된다. 고대란 기원전 6세기부터 기원전 4세기에 걸친 아케메네스 왕조에서의 고대 페르시아어에 의한 비문(碑文)과 조로아스터교(敎)의 경전(經典) 《아베스타》를 가리킨다. 중세 문학이란 8세기경까지에서의 주로 팔라비어에 의한 작품으로 종교·역사·설화에 관한 것이 많으며 순문학 작품은 거의 현존하고 있지 않다. 7세기 중엽에 아랍에게 이란이 정복당한 이래 이슬람과 더불어 아라비아어가 점차로 중요하게 되어 이슬람의 개종자(改宗者)가 불어감에 따라 종래의 난해한 팔라비 문자는 폐지되고 아라비아 문자가 사용되어 많은 아라비아 어휘가 받아들여져서 성립된 것이 근세 페르시아어이며 이 언어에 의한 문학은 근세 페르시아 문학, 또는 단순히 페르시아 문학이라 불린다. 근세라고 하지만 이 문학은 이미 그 싹이 나와 천 년 이상의 빛나는 역사와 전통이 있다. 아랍 지배의 2세기 남짓 지나 이란 동북부에 민족 왕조(民族王朝) 사만 왕조가 수립되어 그를 보호하고 장려함에 의하여 10세기에는 이 문학이 화려하게 개화하여 루다키를 위시하여 많은 궁정시인(宮廷詩人)과 음유(吟遊)시인이 나왔고, 또 아라비아 문학의 번역으로 산문 문학이 일어났다. 한편 페르시아 학자는 이전부터 이슬람 세계의 공용어(公用語)이며 학술어인 아라비아어를 구사하여 사라센 문화 형성의 모든 면에서 지대한 공헌을 하였다. 민족 왕조의 창건으로 이란인은 민족 고유의 신화와 전설의 부활에 뜻을 쏟아 이것을 집대성한 것이 11세기 초엽의 대시인인 피르다우시이다. 같은 세기 전반의 지배자 가즈나 왕조의 마흐무드를 섬긴 궁정 시인은 400명이나 되었다고 한다. 이 시대까지의 특색은 왕자와 귀족의 지우(知遇)를 받은 시인에 의한 송시(頌詩)가 주체를 이루었고 이러한 의미에서 페르시아 문학은 궁정 문학에서 시작하였다고 하겠다. 이것과 함께 시대 정신을 반영한 민족적 서사시도 큰 비중을 차지하고 있다. 11세기 중엽부터 13세기에 걸쳐 셀주크 제국 시대에 있어서 이 문학은 백화요란(白花燎亂)의 양상을 띠어 궁정 문학의 소산인 송시 외에 신비주의 사상이 문학에 도입되어 사나이, 파리두딘 아타르를 위시한 신비주의 시인이 출현하였다. 이 시대 이후 거의 대부분의 위대한 시인은 이 사상의 큰 영향을 받아 페르시아 문학의 일대 특색이 되었다. 더욱 주목해야 할 것은 종래에 주로 이란 동북 지방을 중심으로 번영한 이 문학이 점차로 서북 지방에도 퍼져 갔다는 것인데 그 대표적인 시인이 니자미, 하카니이며 특히 전자는 로맨스 시를 확립하였다. 과학자 오마르 하이얌이 탐미적인 4행시를 읊은 것은 이 시대의 초기이다. 산문의 분야에도 정치·역사·여행·지리·전기를 제재(題材)로 한 작품들이 많이 씌어졌다. 13세기 중엽 몽고족의 침입과 살육(殺戮)에 이어 그들의 왕조인 일 한국이 약 1세기간 이란을 지배하였으나, 이 시대에는 그 때까지의 궁정 문학이 자취를 감추고 세상의 불안에 따라 신비주의 사상이 한층 더 보편화하여 이 방면의 최고인 시인 루미가 문학을 통하여 이를 완성의 경지에까지 도달시켰다. 또 실천 도덕(實踐道德)의 대시인 사디가 다년에 걸친 여행을 마치고 그의 고향에서 2대 걸작을 저작한 것은 13세기 중엽의 일이었다. 산문학(散文學)에서 이 시대의 특징은 칙명(勅命)에 의하여 역사의 편찬이 성행하였다는 것이다. 또 이 무렵까지의 문학은 이란 전역과 중앙아시아뿐만 아니라 동쪽의 인도와 서쪽의 터키로까지 퍼졌으며, 인도를 대표하는 저명한 시인은 아미르 호스로우였다. 몽고족에 뒤이은 터키계 티무르의 지배하에서는 문학은 차차 하강선(下降線)을 긋지만 이 시대 초기에는 14세기를 대표하는 최고의 서정시인 하페즈가 출현하였다. 15세기에는 문학의 중심이 이란 남부에서 현재 아프가니스탄 서부에 있는 헤라트로 옮겨, 그 곳의 궁정을 중심으로 문학과 예술이 상당히 번영하게 되었다. 페르시아 문학에서 고전·황금 시대의 최후를 장식하는 대시인 자미가 활약한 곳도 그 곳이었다. 16세기 이후의 문학은 그 이전과 명백히 구분하여 고전 시대에 비하여 매우 초라한 편이다. 다시 말하면 10세기부터 15세기까지가 페르시아 문학의 정화(精華)였다. 16세기부터 18세기 전반에 걸쳐서 민족 왕조인 사파비 왕조의 시대에는 예술 면에서 빛나는 성과가 있었다고 할 수 있으며, 이슬람 시아파(派)의 국교화에 수반하여 종교 서적이 제법 나왔으나 문학사상 주목할 만한 시인이나 작가는 전무(全無)에 가깝다. 19세기에 카자르 왕조 지배하에 들어가 근대화의 운동이 서서히 진전됨에 따라서 차츰 서구 문예 사조를 중요시하게 되었고, 초엽에 입헌(立憲) 혁명 운동이 일어나자 혁명 문학이 성행하여 애국적인 시인도 나오게 되었다. 그 후 번역 문학도 꽤 번성하여 서구 문학의 영향이 강화되기에 이르러 고전 문학의 전통을 지속코자 하는 일파(一派) 외에 문학의 대중화를 부르짖고 현실 사회에 직결되는 주제를 선택하며 서구적 수법을 모방하여 단편 소설에 중점을 두게 되었다. 그 대표적인 작가가 서덱 헤더야트이다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 내용을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다.
rdf:langString
La letteratura persiana, o meglio neo-persiana, nasce a partire dall'incontro/confronto fra la tradizione persiana propriamente detta e la cultura linguistica e letteraria degli Arabi conquistatori, che abbatterono l'impero sasanide nel 640 d C. Questo evento traumatico portò a grandi trasformazioni sia nella lingua (introduzione dell'alfabeto arabo) che nella letteratura (introduzione di generi e metri poetici arabi). La letteratura precedente in pahlavi, o medio-persiano, continuerà essenzialmente come espressione degli ambienti zoroastriani fino al X secolo e oltre, ma l'arabo soppianterà il medio-persiano come lingua delle scienze religiose, naturali e filosofiche. Già alla fine dell'VIII secolo abbiamo i primi documenti di una lingua neo-persiana, ampiamente arabizzata nel lessico e scritta in alfabeto arabo modificato, che lentamente diviene anche lingua letteraria, soprattutto a partire dalla prima grande scuola dei poeti della corte samanide di Bukhara (X secolo). A quell'epoca in territori iranici si può dire che gli intellettuali usassero l'arabo per trattare argomenti scientifici e religiosi e il neo-persiano per la poesia e la storiografia. Dal periodo selgiuchide in poi la letteratura neo-persiana si diffuse dalla culla centro-asiatica al resto dei territori iranici occidentali e, in seguito, grazie anche all'immenso prestigio acquistato dai suoi autori, innumerevoli cultori di questa letteratura si troveranno in un'area vastissima, dalla Istanbul ottomana sino alla Delhi dei Moghul.
rdf:langString
A literatura persa (em persa: ادبیات پارسی) abrange dois milénios e meio de criação literária, apesar de muito do material pré-islâmico se ter perdido. As suas fontes são a região em que se situa o actual Irão bem como outras áreas da Ásia Central onde a língua persa é ou foi usada. Por exemplo, Molana, um dos mais amados poetas persas, nascido em Bactro (actual Afeganistão), escreveu em persa e viveu em Icônio, então capital dos Seljúcidas. Os gasnévidas conquistaram extensos territórios na Ásia Central e do Sul e adoptaram o Persa como sua língua da corte. Por essa razão há literatura persa em língua persa originária do Irão, Afeganistão e outras partes da Ásia Central. Nem toda esta literatura foi escrita em Persa, uma vez que alguns consideram as obras escritas por persas noutras línguas, como o grego ou o árabe, como fazendo parte da literatura persa. Descrita como uma das grandes literaturas da humanidade, a literatura persa tem as suas raízes nas obras sobreviventes escritas em Persa Médio e Persa Antigo, o último desde 522 a.C. (a data da inscrição Aqueménida mais antiga, a Inscrição de Beistum). No entanto, a maior parte da literatura persa é a do período após a conquista islâmica do Irão, em cerca de 650 d.C. Após a subida o poder dos Abássidas no ano 750, os persas tornaram-se os escribas e burocratas do Império Islâmico e, cada vez mais, os seus escritores e poetas. A literatura em Persa Moderno surgiu e floresceu nas regiões de Coração e da Transoxiana, por razões políticas - as primeiras dinastias iranianas, como os Taíridas e os Samânidas, tinham o centro do seu poder no Coração. Os persas escreveram tanto em Persa como em Árabe, predominando o Persa mais tardiamente. Poetas persas como Ferdusi, Saadi, Hafez, Attar, Rumi e Omar Khayyām são mundialmente conhecidos e influenciaram a literatura em vários países.
rdf:langString
Персидская литература (перс. ادبیات فارسی adabiyāt-i fārsi) — совокупность письменных произведений на персидском языке, которая развивалась в течение последних двух с половиной тысяч лет, хотя большая её часть, относящаяся к до-исламскому периоду, была утрачена. Истоки персидской литературы — в литературе древней Персии, территория которой охватывает территорию современного Ирана, а также районы Центральной Азии, где персидский язык исторически являлся национальным языком. Так, персидский поэт Джалаладдин Руми — один из любимейших поэтов Персии, родился в Балхе, или в Вахше (находятся на территории современного Афганистана), писал на персидском языке и жил в Конье, которая в то время была столицей Сельджукского султаната. Газневиды завоевали большие территории в Центральной и Южной Азии и переняли персидский язык, который стал их придворным языком. По этой причине существует персидская литература из Ирана, Азербайджана, Таджикистана, Афганистана и других частей Центральной Азии и Закавказья. Не вся персидская литература написана на персидском языке. Как считают отдельные авторы, среди произведений персидской литературы есть произведения, написанные этническими персами на других языках, таких как греческий и арабский языки. Персидская литература считается одной из великих литератур человечества. Корни персидской литературы в сохранившихся до наших дней произведениях, написанных на среднеперсидском и древнеперсидском. Произведения, написанные на древнеперсидском, датируются 522 г. до н. э. (год, которым датируется бехистунская надпись — наиболее ранняя сохранившаяся надпись Ахеменидского периода). Основная часть произведений персидской литературы, которые сохранились до наших дней, были созданы в период, следующий за исламским завоеванием Персии около 650 г. н. э. После прихода к власти Аббасидов в 750 г. персы стали писцами и бюрократами Исламской империи и в большей мере писателями и поэтами. Новая персидская литература возникла и расцвела в Хорасане и Трансоксиане, так как по политическим причинам такие иранские династии, как Тахириды и Саманиды, находились в Хорасане. Персы писали как на персидском, так и на арабском языках, однако персидский доминировал в литературных кругах более позднего времени. Персидские поэты, такие как Фирдоуси, Саади, Хафиз Ширази, Низами, Джами, Руми и Омар Хайям, хорошо известны во всем мире и оказали влияние на литературу многих стран.
rdf:langString
Persisk litteratur är litteratur på det persiska språket. Den persiska litteraturen minst 2 500 år gammal, även om det äldsta materialet i stor utsträckning gått förlorat. Litteraturen har författats i områden där det persiska språket talats och använts, inklusive områden i dagens Iran, Kaukasien, Afghanistan och Centralasien. Persiska var fram till 1800-talet ett stort litteraturspråk även i Osmanska riket och i Indien.
rdf:langString
波斯文学（波斯語：ادبیات فارسی adabiyāt-e fārsi）包括由波斯语转述、写作而成的文字作品，是世界上最为古老的文学之一。它绵延了两千五百余年，但许多伊朗歷史相关的作品如今卻已经失传。波斯文学作品的创作题材来自于大伊朗地区，范围包括今天的伊朗、伊拉克、高加索和土耳其，以及波斯语曾为官方语言或本土语言的部分中、南亚等地区。
rdf:langString
Перська література (перс. ادبیات فارسی) — сукупність письмових творів перською мовою, яка розвивалася протягом останніх двох з половиною тисяч років, хоча велика її частка, що належить до доісламського періоду, була втрачена. Витоки перської літератури слід шукати в літературі давньої Персії, територія якої охоплює територію сучасного Ірану, а також райони Центральної Азії, де перська мова історично була національною мовою. Так, перський поет Джалаледдін Румі — один з найулюбленіших поетів Персії, народився в місті Балх (лежить на території сучасного Афганістану), писав перською мовою і жив у Коньї, яка тоді була столицею Сельджуцького султанату. Газневіди завоювали великі території в Центральній та Південній Азії і перейняли перську мову, яка стала їхньою придворною мовою. Через це існує перська література з Ірану, Таджикистану, Афганістану й інших частин Центральної Азії. Не вся перська література написана перською мовою. Як вважають окремі автори, серед творів перської літератури є твори, що їх написали етнічні перси іншими мовами, такими як грецька і арабська. Перську літературу вважають однією із великих літератур людства. Корені перської літератури можна побачити в збережених до наших днів творах, що були написані середньоперською і давньоперською. Твори, що написані давньоперською, датуються від 522 р. до н. е. (рік, яким датований Бехістунський напис — найбільш ранній збережений напис Ахеменідського періоду). Основну частину творів перської літератури, які збереглися до наших днів, створено після ісламського завоювання Персії близько 650 р. н. е. Після приходу до влади Аббасидів у 750 році перси стали писарями та бюрократами Арабського халіфату і більшою мірою письменниками та поетами. Нова перська література виникла і розквітла в Хорасані й Трансоксіані, оскільки з політичних причин такі іранські династії, як Тахіриди і Саманиди, перебували в Хорасані. Перси писали як перською, так і арабською мовами, однак перська домінувала в літературних колах більш пізнього часу. Перські поети, такі як Фірдоусі, Сааді, Гафіз, Румі і Омар Хайям, добре відомі в усьому світі і вплинули на літературу багатьох країн.
xsd:nonNegativeInteger
69954
