Parkinson's disease

http://dbpedia.org/resource/Parkinson's_disease an entity of type: Thing

Galar meathlaithe néareolaíoch é Galar Parkinson. Meathann cuid ar leith den inchinn ar a dtugtar an substantia nigra. An comhartha is mó a bhíonn orthu ná creathán sna matáin. rdf:langString

Penyakit Parkinson (bahasa Inggris: paralysis agitans, Parkinson disease) adalah yang pertama ditemukan pada tahun 1817 (An Essay on the Shaking Palsy) oleh Dr. dengan gejala yang paling sering dijumpai adalah adanya tremor pada saat beristirahat di satu sisi badan, kemudian kesulitan untuk memulai pergerakan dan kekakuan otot. Parkinson menyerang sekitar 1 di antara 250 orang yang berusia di atas 40 tahun dan sekitar 1 dari 100 orang yang berusia di atas 65 tahun. Parkinson primer disebabkan berkurangnya dopamin, karena bertambahnya usia, sedangkan Parkinson sekunder disebabkan terhambatnya pengaliran dopamin yang bisa saja disebabkan oleh tumor, stroke, gangguan pembuluh darah dan trauma. rdf:langString

파킨슨병(영어: Parkinson's disease, PD)은 느린 동작, 정지시 떨림, 근육 경직, 질질 끌며 걷기나 굽은 자세와 같은 자세불안정 증상들을 특징으로 하는 진행형 신경 퇴행성 질환이다. 심각한 인식 장애와 미약한 언어 장애도 발생하는데 만성적이고 진행적이다. 그리고 운동장애가 발생하여 움직이는 것이 불편하게 된다. 주로 흑질(substantia nigra)의 불완전한 도파민의 생성 및 작용으로 운동신경 피질의 자극이 감소되어 일어난다. 일본뇌염, 뇌매독, 이산화탄소 중독, 망간 중독이나 윌슨병에 걸렸을 때도 나타날 수 있다. 발병할 수 있는 확률은 1천명 중 1명 꼴이지만 나이가 많을수록 발생빈도가 높다. rdf:langString

Choroba Parkinsona (łac. morbus Parkinsoni; ang. Parkinson’s disease, PD), dawniej: drżączka poraźna (łac. paralysis agitans) – samoistna, powoli postępująca, zwyrodnieniowa choroba ośrodkowego układu nerwowego, należąca do chorób układu pozapiramidowego. Nazwa pochodzi od nazwiska londyńskiego lekarza Jamesa Parkinsona, który w 1817 roku rozpoznał i opisał objawy tego schorzenia (jego podłoże anatomiczne i biochemiczne poznano jednak dopiero w latach 60. XX wieku). rdf:langString

パーキンソン病（パーキンソンびょう、英: Parkinson's disease）は、手の震え・動作や歩行の困難など、運動障害を示す、進行性の神経変性疾患である。進行すると自力歩行も困難となり、車椅子や寝たきりになる場合がある。40歳以上の中高年の発症が多く、特に65歳以上の割合が高い。錐体外路症状を呈し、アルツハイマー病と並んで頻度の高い神経変性疾患と考えられている。日本では難病（特定疾患）に指定されている。本症以外の変性疾患などによりパーキンソン様症状が見られるものをパーキンソン症候群と呼ぶ。 rdf:langString

Parkinsons sjukdom, är en progressiv neurologisk sjukdom som kännetecknas av rörelseproblem, stelhet och skakningar. Den finns nämnd i tidiga verk i medicinhistorien, bland annat hos Galenos, men fick sin första noggranna beskrivning 1817 i boken av den brittiske läkaren James Parkinson (1755-1824). Internationella Världsparkinsondagen firas varje år den 11 april, på James Parkinsons födelsedag. rdf:langString

مرض باركنسون كما يُعرف باسم الشلل الارتعاشي هو اضطراب تنكسي في الجهاز العصبي المركزي الذي يؤثر بشكل رئيسي على الجهاز الحركي. تبدأ الأعراض ببطء في بداية المرض، أكثر الأعراض وضوحاً هي الرعاش، التقبض، نقص الحراك وتشوه المشية. قد تحدث مشاكل التفكير والسلوك أيضا. كما يصبح الخرف شائعا في المراحل المتقدمة من المرض. يعتبر الاكتئاب والقلق هم أيضا من الأعراض الشائعة التي تحدث في أكثر من ثلث الأشخاص المصابين بمرض باركنسون. وتشمل الأعراض الحسية: اضطراب النوم والمشاكل العاطفية. الأعراض الحركية الرئيسية تسمى بشكل جماعي «باركنسونية»، أو «متلازمة باركنسونية». سبب مرض باركنسون غير معروف بشكل عام، ولكن يعتقد أنه ينطوي على عوامل وراثية وبيئية. وهناك أيضا خطر متزايد في الأشخاص المعرضين لبعض المبيدات ومن بين أولئك الذين أصيبوا بإصابات في الرأس، في حين أن هناك خطر أقل في مدخني التبغ وأولئك الذين يشربون القهوة أ rdf:langString

La malaltia de Parkinson és una malaltia neurodegenerativa d'origen desconegut que fou descrita pel metge anglès James Parkinson l'any 1817. Sol aparèixer en persones d'edat avançada. Produeix una alteració progressiva de l'àrea del cervell anomenada substància negra provocant-hi una disminució de la dopamina. rdf:langString

Parkinsonova choroba je neurodegenerativní onemocnění centrální nervové soustavy, které přímo souvisí s úbytkem nervových buněk v části mozku nazvané Substantia nigra (černá substance). Tyto buňky za normálního stavu produkují dopamin, což je neurotransmiter (přenašeč), který zajišťuje přenos signálů mezi nervovými buňkami (neurony). Nedostatek dopaminu způsobuje, že pacient postupně není schopen ovládat nebo kontrolovat svůj pohyb. Parkinsonova choroba je známá již od starověku. Poprvé však byla popsána roku 1817 londýnským lékařem Jamesem Parkinsonem. rdf:langString

Η νόσος του Πάρκινσον (ΝΠ), γνωστή και ως ιδιοπαθής ή πρωτοπαθής παρκινσονισμός ή τρομώδης παράλυση, είναι μια εκφυλιστική διαταραχή του κεντρικού νευρικού συστήματος. Τα κινητικά συμπτώματα της νόσου Πάρκινσον είναι απόρροια του θανάτου των ντοπαμινεργικών κυττάρων της μέλαινας ουσίας, το στρώμα φαιάς ουσίας που διαχωρίζει την καλύπτρα του μεσεγκεφάλου από το εγκεφαλικό στέλεχος, με την αιτία αυτού του κυτταρικού θανάτου να μην έχει κατανοηθεί από την επιστήμη. Στα πρώτα στάδια της νόσου, τα πιο προφανή συμπτώματα είναι κινητικά και περιλαμβάνουν τρόμο, ακαμψία, βραδυκινησία και δυσχέρεια στην βάδιση (κλασσική τετράδα συμπτωμάτων της νόσου). Αργότερα , μπορεί να εμφανιστούν ψυχιατρικές εκδηλώσεις , με την άνοια να εμφανίζεται στα απότερα στάδια της νόσου, ενώ η κατάθλιψη είναι το συχνότερ rdf:langString

Parkinsona malsano estas malrapida nerva malsano de la cerbo.Ĝi havas la latinajn nomojn morbus Parkinson kaj paralysis agitans. La malsano estas nomita laŭ la kuracisto , kiu donis la unuan detalan priskribon de la simptomoj.Ili estas: * senvola tremo de brakoj kaj gamboj * malfortiĝo de la muskoloj * antaŭenkliniĝo de la torso * tendenco stumbli antaŭen dum marŝado * manko de perturboj de konscio kaj inteligento En 1865 Trousseau {truso} klarigis, ke ekzistas formoj de tiu ĉi malsano sen tremadoj, Li, la unuan fojon, parolas pri la malrapideco de la spontanaj movoj (akinezio). rdf:langString

Die Parkinson-Krankheit oder der Morbus Parkinson (weitere Synonyme: Idiopathisches Parkinson-Syndrom (IPS), Parkinsonsche Krankheit, umgangssprachlich auch Schüttelkrankheit, ältere Bezeichnung: Paralysis agitans für „Schüttellähmung/ Zitterlähmung“) entsteht durch einen langsam fortschreitenden Verlust von Nervenzellen im Gehirn. Die charakteristischen Symptome sind Akinesie, Rigor und (nicht immer vorhanden) Ruhetremor. Als unheilbare neurodegenerative Erkrankung zählt sie zu den degenerativen Erkrankungen des extrapyramidal-motorischen Systems. Ungefähr ein Prozent (Stand 2004) der Weltbevölkerung über 60 Jahren ist von dieser Krankheit betroffen. Die Parkinson-Krankheit ist damit (nach der Alzheimer-Krankheit) die zweithäufigste neurodegenerative Erkrankung der Welt. rdf:langString

La enfermedad de Parkinson (EP), también denominada mal de Parkinson, parkinsonismo idiopático, parálisis agitante o simplemente párkinson, es una enfermedad neurodegenerativa crónica caracterizada por bradicinesia (movimiento lento), rigidez (aumento del tono muscular), temblor y pérdida del control postural. Esta enfermedad se debe a un déficit en la secreción de dopamina, hormona liberada por las terminaciones nerviosas de la sustancia negra. rdf:langString

Parkinson gaixotasuna nerbio-sistema zentralaren neuroendekapenezko gaixotasuna da. Ezin da sendatu, bakarrik arindu daiteke sendagaiak edo neurokirurgia erabiliz. Ezin da aurrezaindu eta denborarekin progresiboa da. Dopamina jariatzen duten neuronen endekapena gertatzen da, mesentzefaloaren oinaldeko gongoiletan, hain zuzen ere, neurona dopaminergikoen % 70 "" eta daude. Dopamina garrantzitsua den neurotransmisorea da mugimendua, ibiltzea eta oreka kontrolatzen dituelako. rdf:langString

Parkinson's disease (PD), or simply Parkinson's, is a long-term degenerative disorder of the central nervous system that mainly affects the motor system. The symptoms usually emerge slowly, and as the disease worsens, non-motor symptoms become more common. The most obvious early symptoms are tremor, rigidity, slowness of movement, and difficulty with walking. Cognitive and behavioral problems may also occur with depression, anxiety, and apathy occurring in many people with PD. Parkinson's disease dementia becomes common in the advanced stages of the disease. Those with Parkinson's can also have problems with their sleep and sensory systems. The motor symptoms of the disease result from the death of cells in the substantia nigra, a region of the midbrain, leading to a dopamine deficit. The rdf:langString

La maladie de Parkinson, décrite par James Parkinson en 1817, est une maladie neurodégénérative. Caractérisée par une perte progressive des neurones dopaminergiques, c'est une maladie chronique qui affecte le système nerveux central (SNC) et provoque des troubles progressifs : mouvements ralentis, tremblements, rigidité puis troubles cognitifs. C'est le second trouble neurodégénératif le plus fréquent. rdf:langString

La malattia di Parkinson, sovente definita come morbo di Parkinson, Parkinson, parkinsonismo idiopatico, parkinsonismo primario, sindrome ipocinetica rigida o paralisi agitante è una malattia neurodegenerativa. La malattia prende il nome dal medico inglese James Parkinson, che pubblicò la prima descrizione dettagliata nel suo trattato An Essay on the Shaking Palsy nel 1817. rdf:langString

De ziekte van Parkinson is een degeneratieve ziekte in het centraal zenuwstelsel waarbij zenuwcellen langzaam afsterven ("degenereren"). Dit leidt in eerste plaats tot stoornissen in de motoriek; parkinson wordt daarom als bewegingsstoornis beschouwd. Gedragsstoornissen als gevolg van Parkinson zijn echter minstens even groot als de lichamelijke gevolgen. Er is geen middel waarmee parkinson kan worden genezen. Wel bestaan er behandelingen, zoals medicijnen op basis van L-DOPA, die de symptomen kunnen onderdrukken. rdf:langString

A doença de Parkinson (DP) é uma doença degenerativa crónica do sistema nervoso central que afeta principalmente a coordenação motora. Os sintomas vão-se manifestando de forma lenta e gradual ao longo do tempo. Na fase inicial da doença, os sintomas mais óbvios são tremores, rigidez, lentidão de movimentos e dificuldade em caminhar. Podem também ocorrer problemas de raciocínio e comportamentais. Nos estádios avançados da doença é comum a presença de demência. Cerca de 30% das pessoas manifestam depressão e ansiedade. Entre outros possíveis sintomas estão problemas sensoriais, emocionais e perturbações do sono. O conjunto dos principais sintomas a nível motor denominam-se "Parkinsonismo", ou "síndrome de Parkinson". rdf:langString

Боле́знь Паркинсо́на (синонимы: идиопатический синдром паркинсонизма, дрожательный паралич) — медленно прогрессирующее хроническое нейродегенеративное неврологическое заболевание, характерное для лиц старшей возрастной группы. Относится к дегенеративным заболеваниям экстрапирамидной моторной системы. Вызвано прогрессирующим разрушением и гибелью нейронов, вырабатывающих нейромедиатор дофамин, — прежде всего в чёрной субстанции, а также и в других отделах центральной нервной системы. Недостаточная выработка дофамина ведёт к тормозному влиянию базальных ганглиев на кору головного мозга. Ведущими (основными, или кардинальными) симптомами являются: rdf:langString

帕金森氏症（英語：Parkinson's disease，簡稱PD）是種影響中樞神經系統的慢性神經退化疾病，主要影響運動神經系统，症狀通常隨時間緩慢出現，早期最明顯的症狀為顫抖、肢體僵硬、運動功能減退和，也可能有認知和行為問題；失智症在病情嚴重的患者中相當常見，超過三分之一的病例也會發生重性抑鬱障礙和焦慮症。其它可能伴隨的症狀包括知覺、睡眠、情绪問題。帕金森氏症帶來的主要運動症狀合稱為帕金森症候群。帕金森氏症的成因目前還不清楚，但普遍認為和遺傳與環境因子相關。家族中有帕金森氏症患者的人較可能得到此病，暴露於特定農藥、曾有頭部外傷者風險也比較高；但有吸菸習慣、常喝咖啡或茶者風險較低。帕金森氏症主要的運動症狀導因於中腦黑質細胞死亡，使患者相關腦區的多巴胺不足。細胞死亡的原因目前瞭解很少，但已知和神經元蛋白質組成的過程有關。典型的帕金森氏症主要靠症狀診斷，神经成像也能協助排除其他疾病的可能性。 rdf:langString

Хворо́ба Па́ркінсона, або тремтли́вий пара́ліч — повільно прогресуюче хронічне неврологічне захворювання, притаманне особам літнього віку, особливо тим, що хронічно отримували травми центральної нервової системи (ЦНС) (парашутисти, військовослужбовці військ особливого призначення, люди, що активно практикували контактні види спорту, зокрема боксери). Належить до дегенеративних захворювань екстрапірамідної моторної системи. Хворобу спричинює прогресуюче руйнування і загибель нейронів, що виробляють нейромедіатор дофамін, — насамперед у чорній субстанції, а також і в інших відділах центральної нервової системи. Недостатнє вироблення дофаміну веде до активного впливу базальних гангліїв на кору головного мозку. Основними ознаками є: rdf:langString

rdfs:label

rdf:langString Parkinson's disease

rdf:langString مرض باركنسون

rdf:langString Malaltia de Parkinson

rdf:langString Parkinsonova nemoc

rdf:langString Parkinson-Krankheit

rdf:langString Νόσος του Πάρκινσον

rdf:langString Parkinsona malsano

rdf:langString Parkinsonen gaixotasuna

rdf:langString Enfermedad de Parkinson

rdf:langString Galar Parkinson

rdf:langString Penyakit Parkinson

rdf:langString Maladie de Parkinson

rdf:langString Malattia di Parkinson

rdf:langString 파킨슨병

rdf:langString パーキンソン病

rdf:langString Ziekte van Parkinson

rdf:langString Choroba Parkinsona

rdf:langString Doença de Parkinson

rdf:langString Parkinsons sjukdom

rdf:langString Болезнь Паркинсона

rdf:langString Хвороба Паркінсона

rdf:langString 帕金森氏症

foaf:name

rdf:langString Parkinson's disease

dbpprop:name

rdf:langString Parkinson's disease

dbpedia-owl:wikiPageID

xsd:integer 22228064

dbpedia-owl:wikiPageRevisionID

xsd:integer 1123008087

dbpprop:deaths

xsd:integer 117400

dbpprop:diagnosis

rdf:langString Based on symptoms

dbpprop:diseasesdb

xsd:integer 9651

dbpprop:icd

xsd:integer 332

rdf:langString

rdf:langString ,

rdf:langString F02.3

rdf:langString G20.

dbpprop:omim

xsd:integer 168600

dbpprop:onset

rdf:langString Age over 60

dbpprop:treatment

rdf:langString Medications, surgery

dbpprop:alt

rdf:langString Two sketches of a man, with an expressionless face. He is stooped forward and is presumably having difficulty walking.

dbpprop:caption

rdf:langString Illustration of Parkinson's disease by William Richard Gowers, first published in A Manual of Diseases of the Nervous System

dbpprop:causes

rdf:langString Unknown

dbpprop:date

rdf:langString April 2021

rdf:langString October 2020

dbpprop:frequency

xsd:integer 6200000

dbpprop:medlineplus

xsd:integer 755

dbpprop:reason

rdf:langString see Wikipedia:Featured article review/Parkinson's disease/archive1

dbpprop:synonyms

rdf:langString Parkinson disease, idiopathic or primary parkinsonism, hypokinetic rigid syndrome, paralysis agitans, shaking palsy

dbpedia-owl:abstract

rdf:langString مرض باركنسون كما يُعرف باسم الشلل الارتعاشي هو اضطراب تنكسي في الجهاز العصبي المركزي الذي يؤثر بشكل رئيسي على الجهاز الحركي. تبدأ الأعراض ببطء في بداية المرض، أكثر الأعراض وضوحاً هي الرعاش، التقبض، نقص الحراك وتشوه المشية. قد تحدث مشاكل التفكير والسلوك أيضا. كما يصبح الخرف شائعا في المراحل المتقدمة من المرض. يعتبر الاكتئاب والقلق هم أيضا من الأعراض الشائعة التي تحدث في أكثر من ثلث الأشخاص المصابين بمرض باركنسون. وتشمل الأعراض الحسية: اضطراب النوم والمشاكل العاطفية. الأعراض الحركية الرئيسية تسمى بشكل جماعي «باركنسونية»، أو «متلازمة باركنسونية». سبب مرض باركنسون غير معروف بشكل عام، ولكن يعتقد أنه ينطوي على عوامل وراثية وبيئية. وهناك أيضا خطر متزايد في الأشخاص المعرضين لبعض المبيدات ومن بين أولئك الذين أصيبوا بإصابات في الرأس، في حين أن هناك خطر أقل في مدخني التبغ وأولئك الذين يشربون القهوة أو الشاي. الأعراض الحركية للمرض تنتج عن موت الخلايا في المادة السوداء، وهي منطقة من الدماغ المتوسط. وهذا يؤدي إلى عدم كفاية الدوبامين في هذه المجالات. والسبب في موت الخلايا غير مفهوم، ولكنه ينطوي على تراكم البروتينات في أجسام ليوي في الخلايا العصبية. تشخيص الحالات النموذجية يعتمد أساسا على الأعراض، مع اختبارات مثل التصوير العصبي تستخدم لاستبعاد الأمراض الأخرى. لا يوجد علاج لمرض باركنسون. العلاج الأولي هو عادة ما يكون ليفودوبا أنتيباركينسون الدواء مع محفز للدوبامين. مع تقدم المرض تظل الخلايا العصبية في حالة فقدان، وبالتالي تصبح هذه الأدوية أقل فعالية. أظهر النظام الغذائي وبعض أشكال إعادة التأهيل بعض الفعالية في تحسين الأعراض. تم استخدام جراحة عصبية لوضع ميكرولتروديس لتحفيز الدماغ للحد من أعراض الجهاز الحركي في الحالات الشديدة عندما تكون الأدوية غير فعالة. في عام 2015، أثر مرض باركنسون على 6.2 مليون شخص وأسفر عن حوالي 117.400 حالة وفاة على مستوى العالم. مرض باركنسون يحدث عادة في الأشخاص الذين تزيد أعمارهم عن 60 عاما. الذكور أكثر تضرراً من الإناث. عندما يصيب المرض الأشخاص الأقل من 50 عاماً، يطلق عليه مرض باركنسون الشبابي. متوسط العمر المتوقع بعد تشخيص مرض باركنسون بين 7 و14 سنة. اكتشف هذا المرض الطبيب الإنجليزي جيمس باركنسون، الذي نشر أول وصف تفصيلي في مقال عن هز الشلل، في عام 1817. وتشمل حملات التوعية العامة يوم باركنسون العالمي (في عيد ميلاد جيمس باركنسون، 11 نيسان / أبريل) واستخدام توليب أحمر كرمز للمرض. من بين الأشخاص الذين عانوا من مرض باركنسون وساهموا في زيادة وعي الجمهور بالحالة هم الممثل مايكل جي فوكس، والدراج الأولمبي ديفيس فيني، والملاكم الراحل محمد علي.

rdf:langString La malaltia de Parkinson és una malaltia neurodegenerativa d'origen desconegut que fou descrita pel metge anglès James Parkinson l'any 1817. Sol aparèixer en persones d'edat avançada. Produeix una alteració progressiva de l'àrea del cervell anomenada substància negra provocant-hi una disminució de la dopamina. Afecta principalment el sistema motor. Els símptomes solen aparèixer lentament i, a mesura que la malaltia empitjora, els símptomes no motors esdevenen més freqüents. Els primers símptomes més evidents són el tremolor, la rigidesa, la lentitud del moviment i la dificultat per caminar. També es poden produir problemes cognitius i de comportament amb depressió, ansietat i apatia. La demència per la malaltia de Parkinson esdevé freqüent en les fases avançades de la malaltia. Les persones amb Parkinson també poden tenir problemes amb el seu son i els sistemes sensorials. Es desconeix la causa de la malaltia de Parkinson, ja que es creu que els factors hereditaris i mediambientals hi tenen un paper. Els que tenen un membre de la família afectat per la malaltia presenten un major risc de contraure la malaltia, i se sap que alguns gens són factors de risc heretables. Altres factors de risc són haver estat exposat a certs pesticides o haver patit lesions al cap.

rdf:langString Parkinsonova choroba je neurodegenerativní onemocnění centrální nervové soustavy, které přímo souvisí s úbytkem nervových buněk v části mozku nazvané Substantia nigra (černá substance). Tyto buňky za normálního stavu produkují dopamin, což je neurotransmiter (přenašeč), který zajišťuje přenos signálů mezi nervovými buňkami (neurony). Nedostatek dopaminu způsobuje, že pacient postupně není schopen ovládat nebo kontrolovat svůj pohyb. Parkinsonova choroba je známá již od starověku. Poprvé však byla popsána roku 1817 londýnským lékařem Jamesem Parkinsonem. Větší riziko výskytu Parkinsonovy choroby se objevuje u lidí nad 50 let. Zhruba u 15 % pacientů se ale nemoc může objevit už před čtyřicítkou a ve výjimečných případech ještě dříve (např. u herce Michaela J. Foxe, zakladatele nadace pro výzkum Parkinsonovy nemoci byla diagnostikována ve 30 letech). Budoucí výskyt Parkinsonovy choroby však nelze předpovědět. Dosud neexistují důkazy, které by vysvětlovaly výskyt tohoto onemocnění. Vědci se však kloní k teorii, že nemoc může být důsledkem genetických predispozic a vlivu vnějšího prostředí. Pacientům v ČR pomáhá např. sdružení Parkinson-help, lékařská centra ve fakultních nemocnicích v Praze, Brně a Olomouci či specializovaná neuropsychiatrická klinika Institut neuropsychiatrické péče (INEP).

rdf:langString Η νόσος του Πάρκινσον (ΝΠ), γνωστή και ως ιδιοπαθής ή πρωτοπαθής παρκινσονισμός ή τρομώδης παράλυση, είναι μια εκφυλιστική διαταραχή του κεντρικού νευρικού συστήματος. Τα κινητικά συμπτώματα της νόσου Πάρκινσον είναι απόρροια του θανάτου των ντοπαμινεργικών κυττάρων της μέλαινας ουσίας, το στρώμα φαιάς ουσίας που διαχωρίζει την καλύπτρα του μεσεγκεφάλου από το εγκεφαλικό στέλεχος, με την αιτία αυτού του κυτταρικού θανάτου να μην έχει κατανοηθεί από την επιστήμη. Στα πρώτα στάδια της νόσου, τα πιο προφανή συμπτώματα είναι κινητικά και περιλαμβάνουν τρόμο, ακαμψία, βραδυκινησία και δυσχέρεια στην βάδιση (κλασσική τετράδα συμπτωμάτων της νόσου). Αργότερα , μπορεί να εμφανιστούν ψυχιατρικές εκδηλώσεις , με την άνοια να εμφανίζεται στα απότερα στάδια της νόσου, ενώ η κατάθλιψη είναι το συχνότερο σύμπτωμα. Η νόσος περιλαμβάνει επίσης αισθητικές διαταραχές καθώς και διαταραχές ύπνου. Η νόσος Πάρκινσον είναι συχνότερη στη τρίτη ηλικία και συχνότερα στις ηλικίες άνω των 50 ετών. Υπολογίζεται ότι περίπου 1% του γενικού πληθυσμού άνω των 65 ετών πάσχει από την νόσο. Τα κινητικά συμπτώματα ονομάζονται συνολικά παρκινσονισμός ή παρκινσονικό σύνδρομο. Η νόσος Πάρκινσον ορίζεται συχνά ως παρκινσονικό σύνδρομο με ιδιοπαθή (άγνωστη) αιτιολογία, αν και μερικές άτυπες περιπτώσεις έχουν γενετικό υπόβαθρο. Πολλοί παράγοντες κινδύνου καθώς και προστατευτικοί παράγοντες έχουν διερευνηθεί: οι ισχυρότερες ενδείξεις, αφορούν τον αυξημένο κίνδυνο για ΝΠ στην έκθεση σε συγκεκριμένα φυτοφάρμακα, ενώ υπάρχουν ενδείξεις για τον προστατευτικό ρόλο του καπνίσματος στην εκδήλωση της νόσου. Η παθοφυσιολογία της νόσου χαρακτηρίζεται από την συσσώρευση της πρωτεΐνης α-συνουκλεΐνη σε σωμάτια (σωμάτια Lewy), που βρίσκονται στους νευρώνες και από την ανεπαρκή παραγωγή και λειτουργία της ντοπαμίνης που παράγεται στους κεντρικούς νευρώνες του μεσεγκεφάλου. Τα σωμάτια του Lewy είναι χαρακτηριστικά της νόσου και η κατανομή τους ποικίλει από ασθενή σε ασθενή. Η ανατομική κατανομή των σωματίων συνδέεται άμεσα με την βαρύτητα της νόσου. Η διάγνωση των τυπικών περιπτώσεων γίνεται κλινικά με βάση τα συμπτώματα, ενώ εξετάσεις όπως η νευροαπεικόνιση γίνονται για επιβεβαίωση. Οι μοντέρνες θεραπείες είναι αποτελεσματικές στον περιορισμό των πρώιμων κινητικών συμπτωμάτων της νόσου, κυρίως με την χρήση της λεβαντόπας και των περιφερικών νταπαμινικών αγωνιστών. Καθώς η νόσος εξελίσεται και οι ντοπαμινεργικοί νευρώνες συνεχίζουν να αποπίπτουν, τα φάρμακα αυτά σταδιακά αποτυγχάνουν και συγχρόνως προκαλούν την χαρακτηριστική ανεπιθύμητη ενέργεια της δυσκινησίας (φαινόμενο on-off). Συγκεκριμένη δίαιτα και ορισμένες μορφές φυσικοθεραπείας έχουν δείξει ότι μπορούν να βελτιώσουν τα συμπτώματα της νόσου. Χειρουργικές επεμβάσεις, καθώς και ο εν τω βάθει εγκεφαλικός ερεθισμός έχουν χρησιμοποιηθεί για την μείωση των συμπτωμάτων σε σοβαρές περιπτώσεις που τα φάρμακα αποτυγχάνουν. Οι νεότερες έρευνες περιλαμβάνουν την χρήση νέων ζωικών μοντέλων της νόσου, την γονιδιακή θεραπεία καθώς και μεταμοσχεύσεις βλαστοκυττάρων και νευροπροστατευτικών παραγόντων. Υπάρχουν επίσης φαρμακευτικές θεραπείες για τα μη-κινητικά συμπτώματα τη νόσου, όπως οι διαταραχές του ύπνου και άλλα ψυχιατρικά συμπτώματα. Η νόσος πήρε το όνομα της από τον Άγγλο γιατρό James Parkinson που δημοσίευσε την πρώτη περιγραφή της νόσου (An Essay on the Shaking Palsy) το 1817. Πολλοί διεθνείς οργανισμοί προωθούν την ενημέρωση για την νόσο καθώς και την έρευνα για την βελτίωση του επιπέδου ζωής των ασθενών. Στις προσπάθειες ενημέρωσης του κοινού περιλαμβάνεται και η διεθνής ημέρα για την νόσο του Πάρκινσον στις 11 Απριλίου με σύμβολο την κόκκινη τουλίπα. Στις διάσημες προσωπικότητες που έχουν κάνει προσπάθειες επαγρύπνησης του κοινού για την νόσο συγκαταλέγονται ο ηθοποιός Μάικλ Τζέι Φοξ, ο ολυμπιονίκης ποδηλάτης Davis Phinney και ο μποξέρ Μοχάμεντ Άλι. Η νόσος του Πάρκινσον δεν προσβάλει μόνο ανθρώπους αλλά και άλλα πρωτεύοντα, που έχουν χρησιμοποιηθεί για την μελέτη της νόσου.

rdf:langString Parkinsona malsano estas malrapida nerva malsano de la cerbo.Ĝi havas la latinajn nomojn morbus Parkinson kaj paralysis agitans. La malsano estas nomita laŭ la kuracisto , kiu donis la unuan detalan priskribon de la simptomoj.Ili estas: * senvola tremo de brakoj kaj gamboj * malfortiĝo de la muskoloj * antaŭenkliniĝo de la torso * tendenco stumbli antaŭen dum marŝado * manko de perturboj de konscio kaj inteligento En 1865 Trousseau {truso} klarigis, ke ekzistas formoj de tiu ĉi malsano sen tremadoj, Li, la unuan fojon, parolas pri la malrapideco de la spontanaj movoj (akinezio). En 1872 Charcot {ŝarko} klarigis la fenomenojn de rigideco. Li proponis ke tiun malsanon oni nomu laŭ la nomo de Parkinsono. Tremado, akinezio kaj rigideco konsistigas la tri plej gravajn simptomojn de la malsano ; ankaŭ La skribkapablo difektiĝas, tio nomiĝas mikroskribo, ĉar la skribo iĝas pli kaj pli malgranda. La malsano sin difinas per cerba lokiĝo kaj atingo de la nigra substanco. Ekzistas kuraciloj por helpi la malsanulojn, ĉefe la levodopao kaj la Benzatropino.

rdf:langString Die Parkinson-Krankheit oder der Morbus Parkinson (weitere Synonyme: Idiopathisches Parkinson-Syndrom (IPS), Parkinsonsche Krankheit, umgangssprachlich auch Schüttelkrankheit, ältere Bezeichnung: Paralysis agitans für „Schüttellähmung/ Zitterlähmung“) entsteht durch einen langsam fortschreitenden Verlust von Nervenzellen im Gehirn. Die charakteristischen Symptome sind Akinesie, Rigor und (nicht immer vorhanden) Ruhetremor. Als unheilbare neurodegenerative Erkrankung zählt sie zu den degenerativen Erkrankungen des extrapyramidal-motorischen Systems. Ungefähr ein Prozent (Stand 2004) der Weltbevölkerung über 60 Jahren ist von dieser Krankheit betroffen. Die Parkinson-Krankheit ist damit (nach der Alzheimer-Krankheit) die zweithäufigste neurodegenerative Erkrankung der Welt. Der Morbus Parkinson ist gekennzeichnet durch das vornehmliche Absterben der dopaminproduzierenden Nervenzellen in der Substantia nigra, einer Struktur im Mittelhirn. Der Mangel an dem Botenstoff Dopamin führt letztlich zu einer Verminderung der aktivierenden Wirkung der Basalganglien auf die Großhirnrinde und somit zu den Bewegungsstörungen. Die Leitsymptome (auch Kardinal- oder Kernsymptome genannt) sind: * frühe Symptome (sind wichtig, um möglichst früh – möglichst viele Jahre vor dem Auftreten der motorischen Symptome – wegen Hinweisen auf die mögliche Erkrankung mit Parkinson durch eine Behandlung das Fortschreiten der Krankheit zu dämpfen) * Jahre vor dem Ausbruch Störung des Geruchssinns * Stimmungsschwankungen (leichte Reizbarkeit) mit leichten Depressionen * Verstopfung * die Störung des Traumschlafs durch atypische starke Bewegungen während des (im gesunden Zustand normalerweise bewegungslosen) REM-Schlafs (bis hin zum Schreien oder Umsichschlagen) * motorische Krankheit im Hauptstadium (niedriger Dopaminspiegel) * Muskelzittern (Tremor) in Ruhe, insbesondere als rhythmisches Zittern der Extremitäten, * Schrift wird etwas kleiner, * „unrunde“ Bewegung beim längeren Laufen (etwas nachziehen), * (wächserne) Muskelstarre (Rigor) bzw. unelastische erhöhte Ruhespannung, * verlangsamte Bewegungen (Bradykinese oder Hypokinese), die bis hin zu Bewegungslosigkeit (Akinese) führen können, sowie * Haltungsinstabilität (posturale Instabilität). Die aktuelle Definition des Parkinson-Syndroms (genannt auch Parkinsonismus) fordert, dass das Kardinalsymptom Bradykinese oder Akinese mit wenigstens einem der anderen Symptome (Rigor, Tremor oder posturale Instabilität) in Kombination auftritt. Daneben sind verschiedene sensible, vegetative, psychische und kognitive Störungen möglich. Es gibt bis heute noch keine Möglichkeit einer ursächlichen Behandlung des Parkinson-Syndroms, weshalb nur eine Behandlung der Symptome möglich ist. Mit einem Fortschreiten der Krankheit werden häufig mehrere Medikamente kombiniert, die in immer kürzeren Abständen eingenommen werden müssen, um eine ausreichende Wirksamkeit zu erzielen und Wirkschwankungen zu vermeiden. Fortgeschrittene Therapieoptionen bestehen in einer kontinuierlichen Apomorphin-Infusion, kontinuierlichen L-Dopa-Infusion oder einer tiefen Hirnstimulation.

rdf:langString Parkinson gaixotasuna nerbio-sistema zentralaren neuroendekapenezko gaixotasuna da. Ezin da sendatu, bakarrik arindu daiteke sendagaiak edo neurokirurgia erabiliz. Ezin da aurrezaindu eta denborarekin progresiboa da. Dopamina jariatzen duten neuronen endekapena gertatzen da, mesentzefaloaren oinaldeko gongoiletan, hain zuzen ere, neurona dopaminergikoen % 70 "" eta daude. Dopamina garrantzitsua den neurotransmisorea da mugimendua, ibiltzea eta oreka kontrolatzen dituelako. Parkinsonaren etiologia ez da ezaguna: genetika, metabolismoa, apoptosia, zelulen oxidazioa, ingurugiroko toxikoak, antzinako burmuineko mikrotraumatismoak etab. parte hartzen dutela uste da. Honen diagnostikoa finkatzeko honako ezaugarriak izan behar ditu: * dardarak atsedenean * zurruntasun muskularra * nahitako mugimenduen gutxipena * aurpegi espresioaren eza * hiperaktibitate kolinergikoa * asaldura kognitiboak

rdf:langString La enfermedad de Parkinson (EP), también denominada mal de Parkinson, parkinsonismo idiopático, parálisis agitante o simplemente párkinson, es una enfermedad neurodegenerativa crónica caracterizada por bradicinesia (movimiento lento), rigidez (aumento del tono muscular), temblor y pérdida del control postural. Esta enfermedad se debe a un déficit en la secreción de dopamina, hormona liberada por las terminaciones nerviosas de la sustancia negra. La enfermedad de Parkinson se clasifica con frecuencia como un trastorno del movimiento; sin embargo, también desencadena alteraciones en la función cognitiva, depresión, dolor y alteraciones en la función del sistema nervioso autónomo. Esta enfermedad representa el segundo trastorno neurodegenerativo por su frecuencia, situándose por detrás de la enfermedad de Alzheimer. Está extendida por todo el mundo y afecta tanto al sexo masculino como al femenino, afectando entre un 1 % a un 2 % de la población sobre 60 años o de un 0,5 % a un 5 % de la población mayor de 65 años. La enfermedad puede presentarse desde los 40 años y su incidencia va aumentado con la edad, especialmente en los varones. La enfermedad de Parkinson aumenta su gravedad con el tiempo, como consecuencia de la destrucción progresiva, por causas que todavía se desconocen, de las neuronas pigmentadas de la sustancia negra. En 1997 la Organización Mundial de la Salud estableció que el 11 de abril se celebraría el Día mundial del párkinson, con el objetivo de acrecentar la concienciación de las necesidades de las personas aquejadas de esta dolencia. Se estableció esta fecha pues corresponde al nacimiento de James Parkinson, el médico británico que describió por primera vez la «parálisis agitante», término que él mismo acuñó.

rdf:langString La maladie de Parkinson, décrite par James Parkinson en 1817, est une maladie neurodégénérative. Caractérisée par une perte progressive des neurones dopaminergiques, c'est une maladie chronique qui affecte le système nerveux central (SNC) et provoque des troubles progressifs : mouvements ralentis, tremblements, rigidité puis troubles cognitifs. C'est le second trouble neurodégénératif le plus fréquent. Ses causes sont mal connues. Le tableau clinique est la conséquence de la perte de neurones du locus niger (ou « substance noire ») et d'une atteinte des (en). La maladie débute habituellement entre 45 et 70 ans. C'est la deuxième maladie neurodégénérative la plus fréquente, après la maladie d'Alzheimer. La maladie de Parkinson se distingue des syndromes parkinsoniens qui sont généralement d'origines diverses, plus sévères et répondent peu aux traitements.

rdf:langString Parkinson's disease (PD), or simply Parkinson's, is a long-term degenerative disorder of the central nervous system that mainly affects the motor system. The symptoms usually emerge slowly, and as the disease worsens, non-motor symptoms become more common. The most obvious early symptoms are tremor, rigidity, slowness of movement, and difficulty with walking. Cognitive and behavioral problems may also occur with depression, anxiety, and apathy occurring in many people with PD. Parkinson's disease dementia becomes common in the advanced stages of the disease. Those with Parkinson's can also have problems with their sleep and sensory systems. The motor symptoms of the disease result from the death of cells in the substantia nigra, a region of the midbrain, leading to a dopamine deficit. The cause of this cell death is poorly understood, but involves the build-up of misfolded proteins into Lewy bodies in the neurons. Collectively, the main motor symptoms are also known as parkinsonism or a parkinsonian syndrome. The cause of PD is unknown, with both genetic factors, and environmental factors believed to play a role. Those with an affected family member are at an increased risk of getting the disease, with certain genes known to be inheritable risk factors. Environmental risk factors of note are exposure to pesticides, and prior head injuries. Coffee drinkers, tea drinkers, and tobacco smokers are at a reduced risk. Diagnosis of typical cases is mainly based on symptoms, with motor symptoms being the chief complaint. Tests such as neuroimaging (magnetic resonance imaging or imaging to look at dopamine neuronal dysfunction known as DaT scan) can be used to help rule out other diseases. Parkinson's disease typically occurs in people over the age of 60, of whom about one percent are affected. Males are more often affected than females at a ratio of around 3:2. When it is seen in people before the age of 50, it is called early-onset PD. By 2015, PD affected 6.2 million people and resulted in about 117,400 deaths globally. The average life expectancy following diagnosis is between 7 and 15 years. No cure for PD is known; treatment aims to reduce the effects of the symptoms. Initial treatment is typically with the medications levodopa (L-DOPA), MAO-B inhibitors, or dopamine agonists. As the disease progresses, these medications become less effective, while at the same time producing a side effect marked by involuntary muscle movements. At that time, medications may be used in combination and doses may be increased. Diet and certain forms of rehabilitation have shown some effectiveness at improving symptoms. Surgery to place microelectrodes for deep brain stimulation has been used to reduce motor symptoms in severe cases where drugs are ineffective. Evidence for treatments for the nonmovement-related symptoms of PD, such as sleep disturbances and emotional problems, is less strong. The disease is named after English doctor James Parkinson, who published the first detailed description in An Essay on the Shaking Palsy, in 1817. Public awareness campaigns include World Parkinson's Day (on the birthday of James Parkinson, 11 April) and the use of a red tulip as the symbol of the disease. People with PD who have increased the public's awareness of the condition include boxer Muhammad Ali, comedian Billy Connolly, actor Michael J. Fox, Olympic cyclist Davis Phinney, and actor Alan Alda.

rdf:langString Galar meathlaithe néareolaíoch é Galar Parkinson. Meathann cuid ar leith den inchinn ar a dtugtar an substantia nigra. An comhartha is mó a bhíonn orthu ná creathán sna matáin.

rdf:langString Penyakit Parkinson (bahasa Inggris: paralysis agitans, Parkinson disease) adalah yang pertama ditemukan pada tahun 1817 (An Essay on the Shaking Palsy) oleh Dr. dengan gejala yang paling sering dijumpai adalah adanya tremor pada saat beristirahat di satu sisi badan, kemudian kesulitan untuk memulai pergerakan dan kekakuan otot. Parkinson menyerang sekitar 1 di antara 250 orang yang berusia di atas 40 tahun dan sekitar 1 dari 100 orang yang berusia di atas 65 tahun. Parkinson primer disebabkan berkurangnya dopamin, karena bertambahnya usia, sedangkan Parkinson sekunder disebabkan terhambatnya pengaliran dopamin yang bisa saja disebabkan oleh tumor, stroke, gangguan pembuluh darah dan trauma.

rdf:langString 파킨슨병(영어: Parkinson's disease, PD)은 느린 동작, 정지시 떨림, 근육 경직, 질질 끌며 걷기나 굽은 자세와 같은 자세불안정 증상들을 특징으로 하는 진행형 신경 퇴행성 질환이다. 심각한 인식 장애와 미약한 언어 장애도 발생하는데 만성적이고 진행적이다. 그리고 운동장애가 발생하여 움직이는 것이 불편하게 된다. 주로 흑질(substantia nigra)의 불완전한 도파민의 생성 및 작용으로 운동신경 피질의 자극이 감소되어 일어난다. 일본뇌염, 뇌매독, 이산화탄소 중독, 망간 중독이나 윌슨병에 걸렸을 때도 나타날 수 있다. 발병할 수 있는 확률은 1천명 중 1명 꼴이지만 나이가 많을수록 발생빈도가 높다.

rdf:langString La malattia di Parkinson, sovente definita come morbo di Parkinson, Parkinson, parkinsonismo idiopatico, parkinsonismo primario, sindrome ipocinetica rigida o paralisi agitante è una malattia neurodegenerativa. I sintomi motori tipici della condizione sono il risultato della morte delle cellule che sintetizzano e rilasciano la dopamina. Tali cellule si trovano nella substantia nigra, una regione del mesencefalo.La causa che porta alla loro morte è sconosciuta. All'esordio della malattia i sintomi più evidenti sono legati al movimento, ed includono tremori a riposo, rigidità, lentezza nei movimenti (bradicinesia) ed instabilità nell'equilibrio. Affinché possa essere ipotizzata la diagnosi di Parkinson, almeno tre di questi sintomi 'cardine' devono essere presenti; il tremore non è infatti presente in tutti i pazienti. Inoltre, i sintomi si presentano in modo asimmetrico (un lato del corpo è più interessato dell'altro). All'esordio della malattia, spesso i sintomi non vengono riconosciuti immediatamente poiché si manifestano in modo subdolo e incostante e la progressione della malattia è tipicamente lenta. La malattia di Parkinson è più comune negli anziani; la maggior parte dei casi si verifica dopo i 50 anni, ma le statistiche danno evidenza che la casistica è in aumento e che l'età si sta abbassando. La malattia è spesso definita come una sindrome idiopatica, anche se alcuni casi atipici hanno un'origine genetica. Molti fattori di rischio e fattori protettivi sono stati indagati: ad esempio, l'aumento del rischio di contrarre la malattia nelle persone esposte ad idrocarburi, solventi e pesticidi. La patologia è caratterizzata dall'accumulo di una proteina, chiamata α-sinucleina, in inclusioni denominate corpi di Lewy nei neuroni e dall'insufficiente formazione di dopamina. La distribuzione anatomica dei corpi di Lewy è spesso direttamente correlata all'espressione e al grado dei sintomi clinici di ciascun individuo. La diagnosi nei casi tipici si basa principalmente sui sintomi, con indagini di neuroimaging come conferma.I moderni trattamenti sono efficaci per gestire i sintomi motori precoci della malattia, grazie all'uso di agonisti della dopamina e della L-dopa (levodopa). Col progredire della malattia, i neuroni dopaminergici continuano a diminuire di numero ed è quindi necessario aumentare il dosaggio dei farmaci, che possono però generare complicanze, quali la discinesia, caratterizzata da movimenti involontari, piuttosto che la distonia, consistente in contratture muscolari dolorose. Una corretta alimentazione e alcune forme di riabilitazione, in particolare la fisiochinesiterapia, si sono dimostrati efficaci nel contrastare la progressione della malattia. La stimolazione cerebrale profonda o DBS - Deep Brain Stimulation - è una delle soluzioni chirurgiche che può essere utilizzata per attenuare alcuni sintomi come l'eccessivo tremore o normalizzare le fluttuazioni motorie, nei casi in cui la soluzione farmacologica da sola non sia più sufficiente. La malattia prende il nome dal medico inglese James Parkinson, che pubblicò la prima descrizione dettagliata nel suo trattato An Essay on the Shaking Palsy nel 1817. Diverse importanti organizzazioni promuovono la ricerca e il miglioramento della qualità della vita delle persone affette dalla malattia. Alcuni pazienti famosi, come l'attore Michael J. Fox, il pugile Muhammad Ali, papa Giovanni Paolo II, il ciclista Davis Phinney, i cantanti Alex Band, Peter Hofmann, Bruno Lauzi e il giornalista Vincenzo Mollica, hanno fatto crescere la consapevolezza della malattia nella società.

rdf:langString Choroba Parkinsona (łac. morbus Parkinsoni; ang. Parkinson’s disease, PD), dawniej: drżączka poraźna (łac. paralysis agitans) – samoistna, powoli postępująca, zwyrodnieniowa choroba ośrodkowego układu nerwowego, należąca do chorób układu pozapiramidowego. Nazwa pochodzi od nazwiska londyńskiego lekarza Jamesa Parkinsona, który w 1817 roku rozpoznał i opisał objawy tego schorzenia (jego podłoże anatomiczne i biochemiczne poznano jednak dopiero w latach 60. XX wieku).

rdf:langString パーキンソン病（パーキンソンびょう、英: Parkinson's disease）は、手の震え・動作や歩行の困難など、運動障害を示す、進行性の神経変性疾患である。進行すると自力歩行も困難となり、車椅子や寝たきりになる場合がある。40歳以上の中高年の発症が多く、特に65歳以上の割合が高い。錐体外路症状を呈し、アルツハイマー病と並んで頻度の高い神経変性疾患と考えられている。日本では難病（特定疾患）に指定されている。本症以外の変性疾患などによりパーキンソン様症状が見られるものをパーキンソン症候群と呼ぶ。

rdf:langString De ziekte van Parkinson is een degeneratieve ziekte in het centraal zenuwstelsel waarbij zenuwcellen langzaam afsterven ("degenereren"). Dit leidt in eerste plaats tot stoornissen in de motoriek; parkinson wordt daarom als bewegingsstoornis beschouwd. Gedragsstoornissen als gevolg van Parkinson zijn echter minstens even groot als de lichamelijke gevolgen. De symptomen komen langzaam op en worden naarmate de ziekte vordert ernstiger. In de beginfase van de ziekte bestaan de voornaamste symptomen uit schudden, spasmen, traagheid in beweging en moeite met lopen. Daarnaast kunnen ook gedrags- en cognitieve problemen voorkomen. In latere stadia is er een verhoogde kans op dementie.Ruim één derde van de parkinsonpatiënten lijdt aan depressie. De kenmerkende verschijnselen samen worden aangeduid met de naam parkinsonisme.Officieel is de term parkinsonismen een verzamelnaam voor een aantal aandoeningen die lijken op de ziekte van Parkinson, maar ze zijn toch anders. Parkinsonismen veroorzaken vergelijkbare klachten als parkinson. Maar medicijnen die gebruikt worden om de symptomen te onderdrukken werken niet of minder goed bij parkinsonismen. Ook het verloop van de ziekte is anders. Vormen van Parkinsonisme zijn onder meer Lewy Body Dementie (LBD), Vasculair parkinsonisme, Progressieve supranucleaire paralyse (PSP) en Multisysteem atrofie-parkinson. De oorzaak van de ziekte van Parkinson is doorgaans idiopathisch (onbekend). De ziekte ontstaat waarschijnlijk vanwege een combinatie van genetische en omgevingsfactoren. Familieleden van patiënten hebben een grotere kans om de ziekte ook te krijgen. Mensen die in aanraking zijn gekomen met bepaalde pesticiden en mensen die eerder hoofdletsel hebben opgelopen, lopen meer risico de ziekte te ontwikkelen, terwijl rokers en mensen die koffie of thee drinken het risico niet verhogen. Er is geen middel waarmee parkinson kan worden genezen. Wel bestaan er behandelingen, zoals medicijnen op basis van L-DOPA, die de symptomen kunnen onderdrukken. Jaarlijks wordt op 11 april de Wereld Parkinsondag georganiseerd om extra aandacht voor deze ziekte te vragen en fondsen te werven.

rdf:langString A doença de Parkinson (DP) é uma doença degenerativa crónica do sistema nervoso central que afeta principalmente a coordenação motora. Os sintomas vão-se manifestando de forma lenta e gradual ao longo do tempo. Na fase inicial da doença, os sintomas mais óbvios são tremores, rigidez, lentidão de movimentos e dificuldade em caminhar. Podem também ocorrer problemas de raciocínio e comportamentais. Nos estádios avançados da doença é comum a presença de demência. Cerca de 30% das pessoas manifestam depressão e ansiedade. Entre outros possíveis sintomas estão problemas sensoriais, emocionais e perturbações do sono. O conjunto dos principais sintomas a nível motor denominam-se "Parkinsonismo", ou "síndrome de Parkinson". Embora se desconheça a causa exata da doença, acredita-se que envolva tanto fatores genéticos como fatores ambientais. As pessoas com antecedentes familiares da doença apresentam um risco superior de vir a desenvolver Parkinson. Existe também um risco superior em pessoas expostas a determinados pesticidas e entre pessoas com antecedentes de lesões na cabeça. Por outro lado, o risco é menor entre fumadores e consumidores de café e chá. Os sintomas da doença a nível motor resultam da morte de células na substância negra, uma região do mesencéfalo. A morte leva a uma diminuição da produção de dopamina nessas regiões. As causas desta morte celular ainda são mal compreendidas, mas envolvem a acumulação de proteínas nos corpos de Lewy nos neurónios. O diagnostico de um caso comum é baseado nos sintomas, podendo ser acompanhado de exames neuroimagiológicos para descartar outras possíveis doenças. Não existe cura para a doença de Parkinson. O tratamento destina-se a melhorar os sintomas. O tratamento inicial consiste geralmente na administração do medicamento antiparkinsónico levodopa, podendo ser usados agonistas da dopamina assim que a levodopa se torna menos eficaz. À medida que a doença avança e continuam a morrer neurónios, estes medicamentos vão perdendo a eficácia, ao mesmo tempo que produzem efeitos adversos caracterizados por movimentos involuntários. A dieta e algumas formas de reabilitação têm demonstrado alguma eficácia na melhoria dos sintomas. Em alguns casos graves em que os medicamentos deixaram de ser eficazes tem sido usada neurocirurgia para colocar micro-elétrodos de estimulação cerebral profunda, diminuindo os sintomas em nível motor. As evidências para os tratamentos de sintomas não motores, como as perturbações de sono ou problemas emocionais, são menos robustas. Em 2015, a doença de Parkinson afetava cerca de 6,2 milhões de pessoas, tendo sido a causa de 117 000 mortes em todo o mundo. A doença de Parkinson geralmente ocorre em pessoas com idade superior a 60 anos, das quais cerca de 1% é afetada. A doença é mais comum entre homens do que em mulheres. Quando aparece em pessoas com menos de 50 anos, denomina-se "Parkinson precoce" ou "juvenil". A esperança média de vida a seguir ao diagnóstico é de 7 a 14 anos. A doença é assim denominada em homenagem ao médico britânico James Parkinson, que publicou a primeira descrição detalhada da doença em 1817 na obra An Essay on the Shaking Palsy. Entre as campanhas de consciencialização estão o Dia Mundial da Doença de Parkinson, realizado a 11 de abril, na data de aniversário de James Parkinson, e a utilização de uma tulipa vermelha como símbolo da doença.

rdf:langString Боле́знь Паркинсо́на (синонимы: идиопатический синдром паркинсонизма, дрожательный паралич) — медленно прогрессирующее хроническое нейродегенеративное неврологическое заболевание, характерное для лиц старшей возрастной группы. Относится к дегенеративным заболеваниям экстрапирамидной моторной системы. Вызвано прогрессирующим разрушением и гибелью нейронов, вырабатывающих нейромедиатор дофамин, — прежде всего в чёрной субстанции, а также и в других отделах центральной нервной системы. Недостаточная выработка дофамина ведёт к тормозному влиянию базальных ганглиев на кору головного мозга. Ведущими (основными, или кардинальными) симптомами являются: * мышечная ригидность; * гипокинезия; * тремор; * постуральная неустойчивость. Современная медицина пока не может излечить это заболевание, однако существующие методы консервативного и оперативного лечения позволяют значительно улучшить качество жизни больных и замедлить прогрессирование болезни. Термин «паркинсонизм» является общим понятием для ряда заболеваний и состояний с вышеназванными ведущими симптомами. Однако наиболее значимой из форм паркинсонизма является болезнь Паркинсона — идиопатическое заболевание (что означает болезнь самостоятельную, не вызванную генетическими нарушениями или другими заболеваниями). Своим названием болезнь Паркинсона обязана французскому неврологу Жану Шарко. Он предложил назвать её в честь британского врача и автора «Эссе о дрожательном параличе» Джеймса Паркинсона, чей труд не был должным образом оценён при жизни.

rdf:langString Parkinsons sjukdom, är en progressiv neurologisk sjukdom som kännetecknas av rörelseproblem, stelhet och skakningar. Den finns nämnd i tidiga verk i medicinhistorien, bland annat hos Galenos, men fick sin första noggranna beskrivning 1817 i boken av den brittiske läkaren James Parkinson (1755-1824). Internationella Världsparkinsondagen firas varje år den 11 april, på James Parkinsons födelsedag.

rdf:langString 帕金森氏症（英語：Parkinson's disease，簡稱PD）是種影響中樞神經系統的慢性神經退化疾病，主要影響運動神經系统，症狀通常隨時間緩慢出現，早期最明顯的症狀為顫抖、肢體僵硬、運動功能減退和，也可能有認知和行為問題；失智症在病情嚴重的患者中相當常見，超過三分之一的病例也會發生重性抑鬱障礙和焦慮症。其它可能伴隨的症狀包括知覺、睡眠、情绪問題。帕金森氏症帶來的主要運動症狀合稱為帕金森症候群。帕金森氏症的成因目前還不清楚，但普遍認為和遺傳與環境因子相關。家族中有帕金森氏症患者的人較可能得到此病，暴露於特定農藥、曾有頭部外傷者風險也比較高；但有吸菸習慣、常喝咖啡或茶者風險較低。帕金森氏症主要的運動症狀導因於中腦黑質細胞死亡，使患者相關腦區的多巴胺不足。細胞死亡的原因目前瞭解很少，但已知和神經元蛋白質組成的過程有關。典型的帕金森氏症主要靠症狀診斷，神经成像也能協助排除其他疾病的可能性。帕金森氏症目前無法治癒，初期症狀常用L-多巴治療，當L-多巴效果降低後則配合使用。隨著病程惡化，神經元將持續流失，因此必須隨之增加藥物劑量，但藥量剛增加時又會產生以不自主抽動為首的副作用。飲食計畫和復健對症狀改善有些效果。對於藥物無效的嚴重患者，可以考慮神經外科的腦深層刺激手術，這種手術利用微電極放電以減少運動症狀。至於非運動相關症狀的帕金森氏症（如以睡眠干擾或情緒問題為主的患者）治療效果通常較差。 2015年，全球約有620萬人患有帕金森氏症，並造成11.7萬人死亡。帕金森氏症通常發生在60歲以上的老人，約有1%的老人罹患該病.；男性較女性容易得到帕金森氏症。若患者在小於50歲發病，則稱為早發性帕金森氏症。帕金森氏症確診後的預期餘命約為7－15年。此病以英國醫生詹姆斯·帕金森為名，他在1817年發表了《論震顫性麻痺》（An Essay on the Shaking Palsy）一書，書中首次詳述了帕金森氏症的相關症狀，其生日4月11日也定為世界帕金森氏日，社群團體會在此日舉行公眾推廣活動；鬱金香則是帕金森氏症的象徵符號。一些著名患者的病情提高了大眾對此病的關注，包括中华人民共和国领导人邓小平、演員迈克尔·J·福克斯、奧林匹克自行車手和職業拳擊手穆罕默德·阿里。

rdf:langString Хворо́ба Па́ркінсона, або тремтли́вий пара́ліч — повільно прогресуюче хронічне неврологічне захворювання, притаманне особам літнього віку, особливо тим, що хронічно отримували травми центральної нервової системи (ЦНС) (парашутисти, військовослужбовці військ особливого призначення, люди, що активно практикували контактні види спорту, зокрема боксери). Належить до дегенеративних захворювань екстрапірамідної моторної системи. Хворобу спричинює прогресуюче руйнування і загибель нейронів, що виробляють нейромедіатор дофамін, — насамперед у чорній субстанції, а також і в інших відділах центральної нервової системи. Недостатнє вироблення дофаміну веде до активного впливу базальних гангліїв на кору головного мозку. Основними ознаками є: * м'язова ригідність; * гіпокінезія; * тремор; * постуральна нестійкість. Сучасна медицина поки що не може вилікувати захворювання або сповільнити його прогресування (етіологічна або патогенетична терапія), однак наявні методи консервативного та оперативного лікування дозволяють значно покращити якість життя хворих. Термін «паркінсонізм» є загальним поняттям для ряду захворювань і станів із вищезазначеними провідними симптомами. Однак найзначнішою з форм паркінсонізму є хвороба Паркінсона — ідіопатичне захворювання (що означає хворобу самостійну, або ту, яку не спричинюють генетичні порушення чи інші захворювання). Своєю назвою хвороба Паркінсона зобов'язана французькому неврологові Жану Шарко. Він запропонував назвати її на честь британського лікаря та автора «Есе про тремтливий параліч» Джеймса Паркінсона, чия праця не була належним чином оцінена за життя.

data from the linked data cloud