Ovation
http://dbpedia.org/resource/Ovation
Als ovatio (zu deutsch „Frohlockung“, von lat. ovare: „frohlocken“) bezeichnen die Quellen eine Art minderen Triumphzug als Anerkennung für erfolgreiche römische Feldherren der Antike.
rdf:langString
L'ovation (en latin : ovatio) ou petit triomphe (en grec ancien : πεζὸς θρίαμβος) était, dans la Rome antique, une cérémonie d'honneurs qui était rendue à un général victorieux. De moindre importance que le triomphe, cette cérémonie n'en était pas moins solennelle.
rdf:langString
小凱旋式（羅:ovatio 英:ovation）は、古代ローマで行われていた凱旋式の一種であり、国家レベルの敵というよりは、基本的に劣っているとみなされる（例えば奴隷や海賊）相手に勝利した場合や、一般的な紛争がほぼ無傷で解決された場合に開催が許可された。
rdf:langString
L'ovazione (in latino ovatio) o piccolo trionfo (in greco πεζὸς θρίαμβος) era una cerimonia in cui nell'antica Roma venivano resi gli onori ad un generale vittorioso. Anche se aveva minor rilievo del trionfo, la cerimonia non era di fatto meno solenne. Il termine, riferito ad eventi contemporanei o comunque non avvenuti nell'antichità, indica un'espressione pubblica di consenso, entusiasmo e di ammirazione, in cui un insieme di persone applaude in modo prolungato ed esulta gridando di gioia.
rdf:langString
Una ovació (del llatí ovatio) és un aplaudiment en un espectacle públic. L'antiga ovació a Roma era l'equivalent a un triomf menor. Es distingia del triomf perquè el que obtenia una ovació no entrava a la ciutat en carro estirat per quatre cavalls, sinó que entrava a peu; el vestit que portava era la toga pretexta (en el triomf vestimenta daurada); els cabells estaven coberts per corona de mirtal (ovulis corona) i no de llorer i no portava ceptre a la mà; la processó no estava precedida per heralds amb trompeta ni encapçalada pel senat i acompanyada de les tropes victorioses, i anaven només uns flautistes i cavallers i plebeus generalment sense soldats. La cerimònia acabava amb el sacrifici d'una cabra i no d'un bou. El nom d'ovació derivaria del tipus d'animal que se sacrificava (oví).
rdf:langString
Una ovación (del latín, ovatio) era una forma menor del triunfo romano en la cual se honraba en la Antigua Roma a un general tras una victoria. Se otorgaban cuando no se había declarado una guerra entre estados enemigos, cuando un enemigo era considerado inferior (rebeliones de esclavos o piratas, por ejemplo) y cuando el conflicto en general se resolvía con poco o ningún derramamiento de sangre o sin peligro para el propio ejército. Hubo 23 ovaciones registradas durante la República romana:
rdf:langString
The ovation (Latin: ovatio from ovare: to rejoice) was a form of the Roman triumph. Ovations were granted when war was not declared between enemies on the level of nations or states; when an enemy was considered basely inferior (e.g., slaves, pirates); or when the general conflict was resolved with little or no danger to the army itself. The Ovation could also be given rather than a triumph when there were extenuating circumstances, such as when Marcus Marcellus was given an ovation in lieu of a triumph as his army remained in Sicily and therefore was unable to cross the pomerium.
rdf:langString
Owacja (łac. ovatio) – nagroda przyznawana w starożytnym Rzymie zwycięskiemu wodzowi, hierarchicznie niższa od triumfu. Owację obchodzono z o wiele mniejszym przepychem, a odbywający ją wódz przechodził przez miasto pieszo bądź też przejeżdżał konno. Ubrany był w ozdobną togę, skromniejszą niż w czasie triumfu, z mirtowym wieńcem na skroni (corona ovalis). Towarzyszyli mu fleciści. Owacje przyznawano zazwyczaj w sytuacji wojny toczonej z wrogiem „niegodnym” (np. niewolnikom bądź piratom) albo nie wypowiedzianej w sposób formalny.
rdf:langString
Uma ovação (do latim, ovatio) era, na Roma Antiga, uma cerimônia para homenagear um general vitorioso. Era uma forma menor do triunfo romano, e com um cerimonial menos solene. As ovações eram outorgadas quando não se declarara uma guerra com estado inimigo, quando um inimigo era considerado inferior (rebeliões de escravos ou piratas, por exemplo) e quando o conflito em geral se resolvia com pouco ou nenhum derramamento de sangue ou sem perigo para o próprio exército.
rdf:langString
Овация (лат. ovatio от лат. ovāre «торжествовать, ликовать») представляла собой уменьшенную форму триумфа в Древнем Риме. Овации присуждались при победе над врагом, но не в случае войны, объявленной на уровне государства, а в случае менее значительных врагов (рабы, пираты), или когда конфликт был разрешён с небольшой кровью или небольшой опасностью для армии. Награждённый полководец также надевал венок из мирта (посвящённый Венере), тогда как при триумфе надевали лавровый венок. Римские сенаторы не шли впереди полководца, солдаты также не участвовали в процессии.
rdf:langString
Ова́ція (лат. ovatio) — нижча форма тріумфу (малий тріумф) в Стародавньому Римі. Овації присуджувалися Сенатом воєначальникам у випадку, коли їхня перемога не була частиною офіційно оголошеної війни, коли ворог вважався малозначним (пірати, раби) або коли конфлікт був урегульований без кровопролиття і небезпеки для армії. Слово ovatio походить від ovo («ликую»). Проте, іноді його помилково виводять від ovis («вівця»), пов'язуючи зі звичаєм приносити вівцю у пожертву під час церемонії.
rdf:langString
rdf:langString
Ovació
rdf:langString
Ovatio
rdf:langString
Ovación
rdf:langString
Ovation
rdf:langString
Ovazione
rdf:langString
小凱旋式
rdf:langString
Ovation
rdf:langString
Owacja
rdf:langString
Ovação
rdf:langString
Овация (Древний Рим)
rdf:langString
Овація (Стародавній Рим)
xsd:integer
1633164
xsd:integer
1124675218
rdf:langString
Una ovació (del llatí ovatio) és un aplaudiment en un espectacle públic. L'antiga ovació a Roma era l'equivalent a un triomf menor. Es distingia del triomf perquè el que obtenia una ovació no entrava a la ciutat en carro estirat per quatre cavalls, sinó que entrava a peu; el vestit que portava era la toga pretexta (en el triomf vestimenta daurada); els cabells estaven coberts per corona de mirtal (ovulis corona) i no de llorer i no portava ceptre a la mà; la processó no estava precedida per heralds amb trompeta ni encapçalada pel senat i acompanyada de les tropes victorioses, i anaven només uns flautistes i cavallers i plebeus generalment sense soldats. La cerimònia acabava amb el sacrifici d'una cabra i no d'un bou. El nom d'ovació derivaria del tipus d'animal que se sacrificava (oví). En temps més tardans, a partir del segle i aC, el que obtenia ovació entrava a la ciutat en cavall. L'ovació es concedia quan encara que s'obtenia un avantatge sobre l'enemic no s'obtenia una victòria definitiva, o quan la victòria era obtinguda amb poc esforç i sang o si les hostilitats no havien estat regularment proclamades o no s'acabaven del tot; també s'obtenia ovació quan l'enemic era de classe baixa com esclaus revoltats. Cras quan va derrotar a Espàrtac va rebre una ovació, però per concessió especial del senat va poder portar corona de llorer. La primera ovació es va fer el 503 aC pel cònsol Publi Postumi Tubert.
rdf:langString
Als ovatio (zu deutsch „Frohlockung“, von lat. ovare: „frohlocken“) bezeichnen die Quellen eine Art minderen Triumphzug als Anerkennung für erfolgreiche römische Feldherren der Antike.
rdf:langString
Una ovación (del latín, ovatio) era una forma menor del triunfo romano en la cual se honraba en la Antigua Roma a un general tras una victoria. Se otorgaban cuando no se había declarado una guerra entre estados enemigos, cuando un enemigo era considerado inferior (rebeliones de esclavos o piratas, por ejemplo) y cuando el conflicto en general se resolvía con poco o ningún derramamiento de sangre o sin peligro para el propio ejército. El general que celebraba la ovación no entraba en la ciudad montando un biga o carro arrastrado por cuatro caballos blancos (cuadriga), como lo hacían quienes celebraban un triunfo, sino que cruzaban andando y vestidos con la toga pretexta de los magistrados (una toga con una cinta púrpura). El general que celebraba un triunfo llevaba puesta la , que era completamente púrpura y estaba adornada con estrellas doradas. También llevaba puesta sobre su cabeza una corona de mirto (sagrada para Venus), en lugar de la famosa corona de laurel de quien celebraba un triunfo. El Senado romano no precedía al general y tampoco solían tomar parte los soldados en la procesión. Hubo 23 ovaciones registradas durante la República romana:
rdf:langString
The ovation (Latin: ovatio from ovare: to rejoice) was a form of the Roman triumph. Ovations were granted when war was not declared between enemies on the level of nations or states; when an enemy was considered basely inferior (e.g., slaves, pirates); or when the general conflict was resolved with little or no danger to the army itself. The Ovation could also be given rather than a triumph when there were extenuating circumstances, such as when Marcus Marcellus was given an ovation in lieu of a triumph as his army remained in Sicily and therefore was unable to cross the pomerium. The general celebrating the ovation did not enter the city on a biga, a chariot pulled by two white horses, as generals celebrating triumphs did, but instead rode on horseback in the toga praetexta of a magistrate. The honoured general also wore a wreath of myrtle (sacred to Venus) upon his brow, rather than the triumphal wreath of laurel. The Roman Senate did not precede the general, nor did soldiers usually participate in the procession. Perhaps the most famous ovation in history is that which Marcus Licinius Crassus celebrated after his victory of the Third Servile War.
rdf:langString
L'ovation (en latin : ovatio) ou petit triomphe (en grec ancien : πεζὸς θρίαμβος) était, dans la Rome antique, une cérémonie d'honneurs qui était rendue à un général victorieux. De moindre importance que le triomphe, cette cérémonie n'en était pas moins solennelle.
rdf:langString
小凱旋式（羅:ovatio 英:ovation）は、古代ローマで行われていた凱旋式の一種であり、国家レベルの敵というよりは、基本的に劣っているとみなされる（例えば奴隷や海賊）相手に勝利した場合や、一般的な紛争がほぼ無傷で解決された場合に開催が許可された。
rdf:langString
L'ovazione (in latino ovatio) o piccolo trionfo (in greco πεζὸς θρίαμβος) era una cerimonia in cui nell'antica Roma venivano resi gli onori ad un generale vittorioso. Anche se aveva minor rilievo del trionfo, la cerimonia non era di fatto meno solenne. Il termine, riferito ad eventi contemporanei o comunque non avvenuti nell'antichità, indica un'espressione pubblica di consenso, entusiasmo e di ammirazione, in cui un insieme di persone applaude in modo prolungato ed esulta gridando di gioia.
rdf:langString
Owacja (łac. ovatio) – nagroda przyznawana w starożytnym Rzymie zwycięskiemu wodzowi, hierarchicznie niższa od triumfu. Owację obchodzono z o wiele mniejszym przepychem, a odbywający ją wódz przechodził przez miasto pieszo bądź też przejeżdżał konno. Ubrany był w ozdobną togę, skromniejszą niż w czasie triumfu, z mirtowym wieńcem na skroni (corona ovalis). Towarzyszyli mu fleciści. Owacje przyznawano zazwyczaj w sytuacji wojny toczonej z wrogiem „niegodnym” (np. niewolnikom bądź piratom) albo nie wypowiedzianej w sposób formalny. Zazwyczaj podczas owacji zwycięski wódz składał bogom w ofierze owcę. Pierwsze w historii Rzymu prawo do owacji otrzymał konsul po zwycięstwie nad Sabinami.
rdf:langString
Uma ovação (do latim, ovatio) era, na Roma Antiga, uma cerimônia para homenagear um general vitorioso. Era uma forma menor do triunfo romano, e com um cerimonial menos solene. As ovações eram outorgadas quando não se declarara uma guerra com estado inimigo, quando um inimigo era considerado inferior (rebeliões de escravos ou piratas, por exemplo) e quando o conflito em geral se resolvia com pouco ou nenhum derramamento de sangue ou sem perigo para o próprio exército. O general que celebrava a ovação não entrava na cidade montando uma biga tirada por dois cavalos brancos, como o faziam os que celebravam um triunfo, mas cruzavam andando e vestidos com a toga praetexta dos magistrados (uma toga com uma fita púrpura), enquanto o general que celebrava um triunfo levava posta a toga picta, que era completamente púrpura. O general que era honrado com uma ovação portava sobre a sua cabeça uma coroa de mirto (sagro para Vênus), em lugar da famosa do que celebrava um triunfo . O senado romano não precedia o general, e também não costumavam tomar parte os soldados na procissão. Uma ovação famosa da história de Roma foi a que celebrou Marco Licínio Crasso após a sua vitória contra Espártaco na Terceira Guerra Servil. Não recebeu um triunfo por ter sido ganha contra escravos, mas o senado permitu-lhe portar a coroa de loureiro em vez da de mirto, considerando a importância desta vitória.
rdf:langString
Овация (лат. ovatio от лат. ovāre «торжествовать, ликовать») представляла собой уменьшенную форму триумфа в Древнем Риме. Овации присуждались при победе над врагом, но не в случае войны, объявленной на уровне государства, а в случае менее значительных врагов (рабы, пираты), или когда конфликт был разрешён с небольшой кровью или небольшой опасностью для армии. Полководец, праздновавший овацию, не въезжал в город на колесницах, запряжённых двумя белыми лошадьми, как в случае триумфа, а обычно шёл в тоге магистрата с пурпурными полосами (лат. toga praetexta). При триумфе полководцы надевали полностью пурпурную тогу, украшенную золотой вышивкой (лат. toga picta). Награждённый полководец также надевал венок из мирта (посвящённый Венере), тогда как при триумфе надевали лавровый венок. Римские сенаторы не шли впереди полководца, солдаты также не участвовали в процессии. Возможно, наиболее торжественную овацию в истории отпраздновал Марк Лициний Красс после победы над Спартаком — в частности, ему позволили надеть лавровый венок триумфатора вместо миртового. Единственным известным римлянином, который дважды получил овацию, был Октавиан Август (в 40 и 36 гг. до н.э.).
rdf:langString
Ова́ція (лат. ovatio) — нижча форма тріумфу (малий тріумф) в Стародавньому Римі. Овації присуджувалися Сенатом воєначальникам у випадку, коли їхня перемога не була частиною офіційно оголошеної війни, коли ворог вважався малозначним (пірати, раби) або коли конфлікт був урегульований без кровопролиття і небезпеки для армії. Слово ovatio походить від ovo («ликую»). Проте, іноді його помилково виводять від ovis («вівця»), пов'язуючи зі звичаєм приносити вівцю у пожертву під час церемонії. Полководцю, який отримав овацію, вручали миртовий вінок (corona ovalis, corona myrtea), на відміну від полководця-тріумфатора, якому вручався лавровий. Воєначальники, удостоєні овації, на відміну від тріумфаторів, не в'їжджали до Рима на колісницях, запряжених двома білими кіньми. Вони просто урочисто входили до міста у білій тозі із пурпуровими смужками (командувачі тріумфу одягали повністю пурпурову тогу із золотим шиттям) і як вдячність Юпітеру за свою перемогу приносили в жертву вівцю (лат. ovis).
xsd:nonNegativeInteger
7601