Ottonian art
http://dbpedia.org/resource/Ottonian_art an entity of type: Thing
Otonské výtvarné umění byl evropský styl předrománského umění, rozvíjející se v 10. a 11. století na německém říšském území, v Čechách, v Rakousku, v Nizozemí, severní Itálii a východní Francii. Je nazváno podle otonské dynastie, která vládla Německu a severní Itálii mezi lety 919 a 1024, jejíž vláda však plně nevymezuje časové ani geografické hranice stylu. Nejdůležitějším dílem této malířské školy je tzv. Hitdin kodex, který nechala zhotovit Ida, abatyše kláštera Panny Marie na Kapitolu. Prvně pojmu užil v roce 1893 historik umění .
rdf:langString
La ottoida arto estas stilo ene de la praromaniko. Tiu florado de diversaj artoj estis nomita ankaŭ "Otida Renesanco", en la sama senco ke oni parolas pri "Karolida Renesanco" por aludi al la florado okazinta post la kronigo de Karolo la Granda en la jaro 800. Ĝi disvolviĝis ĉefe en Germanio, ekde mezo de la 10-a jarcento ĝis mezo de la 11-a jarcento, dum la saksa dinastio de la Sankta Romia Imperio (nome la "Liudolfidoj"). La ottoida arto miksis tri tradiciojn: tiujn de la fina antikveco ĉefe ĉe la arto de la nordo de Italio, de la periodo karolida, kaj de la bizanca arto.
rdf:langString
Otondar artea Europa erdialde eta hegoaldean 1000. urtearen inguruan izandako Otondar pizkundearen garaian garatutako artea da. Izena, bertako dinastia saxoiko lehen hiru enperadoreetatik datorkio, hirurak Oton izenekoak: Oton I.a (936–973), Oton II.a (973–983) eta Oton III.a (983–1002). Otondar arteak X. mendearen erdialdetik XI.aren azkena bitarteko aldia hartzen du, denborari dagokionez, eta lurraldez, garai hartako Germaniako Erromatar Inperio Santuaren esparru bera.
rdf:langString
Seni rupa Ottonian adalah sebuah gaya pra-Romanesque, yang juga meliputi beberapa karya dari Negara-negara Dataran Rendah, utara Italia dan timur Prancis. Ini dinamai oleh sejarawan seni dari dinasti Ottonian yang memerintah Jerman dan utara Italia antara 919 dan 1024 di bawah raja , , , dan .
rdf:langString
L'expression art ottonien désigne les réalisations artistiques de Germanie et du Saint-Empire sous les Ottoniens, entre 950 et 1050 environ. Par extension, on peut également parler d'art ottonien pour d'autres réalisations de la même période dans les royaumes voisins. L'art ottonien est en effet un style autant qu'un phénomène historique et politique, et participe de la « renaissance ottonienne » (des Xe et début XIe siècle). Le style ottonien, qui se manifeste notamment pleinement dans les arts mineurs, évolue au-delà de la période, sous les Franconiens, et participe notamment à l'essor de l'art roman.
rdf:langString
Per arte ottoniana si intende la produzione artistica fiorita in Europa occidentale a partire dalla dinastia ottoniana, all'incirca dall'887 (deposizione di Carlo il Grosso) fino all'anno Mille, con particolare riferimento quindi al IX e X secolo.
rdf:langString
L'art otonià és un estil artístic englobat en l'art preromànic que es va manifestar sobretot en les arts menors. Va desenvolupar-se principalment a Alemanya des de mitjan segle x fins a mitjan segle xi, durant la dinastia saxona del Sacre Imperi Romanogermànic, i va acabar amb el final del regnat d'Otó III.
rdf:langString
El arte otoniano es un estilo en el arte prerrománico germano, que abarca también algunas obras de los Países Bajos, el norte de Italia y el este de Francia. Fue nombrado por el historiador de arte por la dinastía otoniana que gobernó Alemania y el norte de Italia entre 919 y 1024, bajo los reyes Enrique I el Pajarero, Otón I, Otón II, Otón III y Enrique II. Con la arquitectura otoniana, es un componente clave del Renacimiento otoniano (circa 951-1024). Sin embargo, el estilo ni comenzó ni terminó de manera coincidente con el gobierno de la dinastía. Surgió algunas décadas después, ya en su gobierno y persistió más allá de los emperadores otonianos en los reinados de la dinastía Salia temprana, que carece de una «etiqueta de estilo» artística propia. En el esquema tradicional de la hist
rdf:langString
Die Ottonische Kunst ist ein Stil in der vorromanischen Kunst, der Werke aus Deutschland, den Niederlanden (niederländisch de Lage Landen, französisch les Pays-Bas) (heute u. a. Belgien, Niederlande und Luxemburg), sowie Norditalien und Ostfrankreich umfasst. Benannt wurde sie von dem Kunsthistoriker Hubert Janitschek nach der Dynastie der Ottonen, die zwischen 919 und 1024 unter den Königen Heinrich I., Otto I., Otto II., Otto III. und Heinrich II. über das Heilige Römisches Reich und Norditalien herrschten. Gemeinsam mit der ottonischen Architektur ist sie ein wesentlicher Bestandteil der ottonischen Renaissance (ca. 951–1024). Der Stil begann und endete jedoch nicht zeitgleich mit der Herrschaft der Dynastie. Er entstand einige Jahrzehnte nach der Herrschaft der Ottonen und setzte sich
rdf:langString
Ottonian art is a style in pre-romanesque German art, covering also some works from the Low Countries, northern Italy and eastern France. It was named by the art historian Hubert Janitschek after the Ottonian dynasty which ruled Germany and northern Italy between 919 and 1024 under the kings Henry I, Otto I, Otto II, Otto III and Henry II. With Ottonian architecture, it is a key component of the Ottonian Renaissance (circa 951–1024). However, the style neither began nor ended to neatly coincide with the rule of the dynasty. It emerged some decades into their rule and persisted past the Ottonian emperors into the reigns of the early Salian dynasty, which lacks an artistic "style label" of its own. In the traditional scheme of art history, Ottonian art follows Carolingian art and precedes Ro
rdf:langString
オットー朝美術（オットーちょうびじゅつ、Ottonian art ）とは、ロマネスク以前のドイツ美術における様式であり、ネーデルラント・北イタリア・東フランスの作品も一部含まれている。美術史家のフーバート・ヤニチェクにより、919年から1024年にかけてハインリヒ1世・オットー1世・オットー2世・オットー3世・ハインリヒ2世の下でドイツと北イタリアを治めた、オットー朝に因んで名付けられた。オットー式建築と共に、オットー朝ルネサンス（951年から1024年頃）の要を為している。ただしその様式は、王朝の治世ときれいに一致して始終したのではない。 オットー帝の数十年の治世において現れたが、それ以後の（この美術様式の名が付いていない）ザーリア朝の初期まで続いた。美術史的な様式の順において、オットー朝美術はカロリング朝美術の後、ロマネスク美術の前であるが、その二つの時代区分の移行は段階的であり急ではない。前者カロリング朝美術と同じで、後者ロマネスク美術と異なるのは、オットー朝美術がその時代の僅かな小都市と有力な僧院、皇帝の宮廷の者たちとその主な封臣に、大きく限定された様式だったことである。
rdf:langString
A arte otoniana é um momento da arte que surgiu na Alemanha, de meados do século X a inícios do século XI durante o Sacro Império Romano-Germânico com Otão I da Germânia e seus sucessores. É o estilo que sucede ao carolíngio do qual recebe grande influência e que antecipa formalmente o românico. A arquitectura é vigorosa, maciça e de equilibradas proporções, utilizando-se portas de bronze em relevo.
rdf:langString
Sztuka ottońska – umowna nazwa, jaką określa się działalność artystyczną na obszarze Świętego Cesarstwa Rzymskiego w latach ok. 950-1050. Sztuka ottońska włączana jest do okresu przedromańskiego i uważana za jeden z przejawów tzw. .
rdf:langString
Искусство Оттоновского Возрождения, Оттоновское искусство (англ. Ottonian art) — название стиля дороманского искусства Германии и, в отдельных случаях, Нидерландов. Термин введён в XIX веке историком искусства по названию династии, правившей в Германии и Северной Италии с 919 по 1024 год, три представителя которой носили имя «Оттон» — Оттон I, Оттон II, Оттон III. Наряду с является ключевым элементом Оттоновского Возрождения. Данный стиль искусства не совпадает в точности с хронологическими рамками правления Саксонской династии, захватывая также период Салической династии, чьё искусство не имеет специального названия. В традиционной периодизации истории искусства, Оттоновское искусство следует за Каролингским искусством и предшествует романскому, хотя чёткой границы между ними нет. Как и
rdf:langString
Оттонське мистецтво — це стиль дороманського німецького мистецтва, який також стосується деяких витворів мистецтва з Нижніх країн, північної Італії та східної Франції. Назву йому дав історик мистецтв Губерт Янтішек за оттонською династією, яка правила Німеччиною та північною Італією між 919 та 1024 роками за королів/імператорів Генріха I, Оттона I, Оттона II, Оттона III та Генріха II. Разом з , воно є ключовим елементом (бл. 951—1024 рр.). Однак стиль не почався та не скінчився з Оттонською династією, він виник через декілька десятиріч з початку її правління, а завершився десь у ранньому правлінні Салічної династії, яка не має «власного» стилю. На традиційній схемі історії мистецтв, оттонське мистецтво йде слідом за каролінзьким мистецтвом та є попередником романського мистецтва, хоча пер
rdf:langString
rdf:langString
Ottonian art
rdf:langString
فن أوتوني
rdf:langString
Art otonià
rdf:langString
Otonské výtvarné umění
rdf:langString
Ottonische Kunst
rdf:langString
Ottoida arto
rdf:langString
Arte otoniano
rdf:langString
Otondar artea
rdf:langString
Art ottonien
rdf:langString
Seni rupa Ottonian
rdf:langString
Arte ottoniana
rdf:langString
オットー朝美術
rdf:langString
Sztuka ottońska
rdf:langString
Оттоновское искусство
rdf:langString
Arte otoniana
rdf:langString
Оттонське мистецтво
xsd:integer
2162018
xsd:integer
1121898791
rdf:langString
L'art otonià és un estil artístic englobat en l'art preromànic que es va manifestar sobretot en les arts menors. Va desenvolupar-se principalment a Alemanya des de mitjan segle x fins a mitjan segle xi, durant la dinastia saxona del Sacre Imperi Romanogermànic, i va acabar amb el final del regnat d'Otó III. L'imperi otonià, anomenat així per referència al seu primer regnant Otó el Gran, abastava territoris de l'actual Alemanya, Suïssa, i nord i centre d'Itàlia. Per consolidar el seu poder i prestigi va impulsar la creació artística dins el seu territori, fet que va coincidir temporalment amb un període de creixement i reforma a l'església, i això va generar una atmosfera molt favorable pel desenvolupament de les arts. A aquest ressorgiment de les arts, se li ha dit també "renaixement otonià", en el mateix sentit que es parla de "renaixement carolingi" per a referir-se al ressorgiment posterior a la coronació de Carlemany en l'any 800. El concepte d'art otonià va ser creat l'any 1890 per Hurbert Janitscheck. En l'art otonià hi van confluir tres tradicions: l'antiguitat tardana (especialment de l'art del nord d'Itàlia) el període carolingi, i l'art de l'Imperi Romà d'Orient. Gran part de la producció artística otoniana es va fer en monestirs i es caracteritza per tenir un contingut principalment religiós. A nivell estètic és un estil més decoratiu que descriptiu, amb un punt carregós, i posa molta atenció en l'expressió i utilitza colors intensos, a diferència d'estils anteriors més sobris i naturalistes com ara l'art carolingi. Podem trobar la majoria d'expressions artístiques d'aquest estil en la pintura, la talla de vori i l'escultura. Mentre que les talles de vori van ser creades amb una finalitat principalment litúrgica, les escultures d'aquest estil van ser concebudes a gran escala i amb un ús preeminent del bronze. També cal destacar especialment l'orfebreria otoniana, sobretot pel que fa als relleus dels altars i a les portades de manuscrits. Pel que fa a l'arquitectura, hi trobem menys expressions i són molt més conservadores, ja que la majoria són només una racionalització de l'estil carolingi. Algunes de les obres més destacables de l'art otonià són les sitres de Godofred i Basilewsky, el Codex Aureus d'Echternach, L'expulsió d'Adam i Eva de les portes de Bernward a la catedral d'Hildesheim, els voris de la Dedicació de Magdeburg, la creu de Gero de la catedral de Colònia, i la placa de vori de Tres dones santes al sepulcre.
rdf:langString
Otonské výtvarné umění byl evropský styl předrománského umění, rozvíjející se v 10. a 11. století na německém říšském území, v Čechách, v Rakousku, v Nizozemí, severní Itálii a východní Francii. Je nazváno podle otonské dynastie, která vládla Německu a severní Itálii mezi lety 919 a 1024, jejíž vláda však plně nevymezuje časové ani geografické hranice stylu. Nejdůležitějším dílem této malířské školy je tzv. Hitdin kodex, který nechala zhotovit Ida, abatyše kláštera Panny Marie na Kapitolu. Prvně pojmu užil v roce 1893 historik umění .
rdf:langString
Die Ottonische Kunst ist ein Stil in der vorromanischen Kunst, der Werke aus Deutschland, den Niederlanden (niederländisch de Lage Landen, französisch les Pays-Bas) (heute u. a. Belgien, Niederlande und Luxemburg), sowie Norditalien und Ostfrankreich umfasst. Benannt wurde sie von dem Kunsthistoriker Hubert Janitschek nach der Dynastie der Ottonen, die zwischen 919 und 1024 unter den Königen Heinrich I., Otto I., Otto II., Otto III. und Heinrich II. über das Heilige Römisches Reich und Norditalien herrschten. Gemeinsam mit der ottonischen Architektur ist sie ein wesentlicher Bestandteil der ottonischen Renaissance (ca. 951–1024). Der Stil begann und endete jedoch nicht zeitgleich mit der Herrschaft der Dynastie. Er entstand einige Jahrzehnte nach der Herrschaft der Ottonen und setzte sich über die ottonischen Kaiser hinaus bis in die frühe salische Dynastie fort, die keine eigene künstlerische „Stilbezeichnung“ besitzt. Im traditionellen Schema der Kunstgeschichte folgt die ottonische Kunst auf die karolingische Kunst und geht der romanischen Kunst voraus, wobei die Übergänge an beiden Enden der Periode eher allmählich als plötzlich sind. Wie die Karolinger und nicht wie die Romantiker war die ottonische Kunst weitgehend auf einige kleine Städte und bedeutende Klöster sowie auf die Hofkreise des Kaisers und seiner führenden Vasallen beschränkt. Nach dem Niedergang des Karolingerreichs wurde das Heilige Römische Reich unter der sächsischen Dynastie der Ottonen wiederhergestellt. Dies führte zu einem erneuerten Glauben an die Idee des Reiches und einer reformierten Kirche, was zu einer Periode des kulturellen und künstlerischen Eifers führte. In dieser Atmosphäre entstanden Meisterwerke, in denen die Traditionen, aus denen die ottonischen Künstler ihre Inspiration bezogen, miteinander verschmolzen: spätantike, karolingische und byzantinische Vorbilder. Die erhaltene ottonische Kunst ist größtenteils religiös, in Form von illuminierten Manuskripten und Metallarbeiten, und wurde in wenigen Zentren für einen engen Kreis von Mäzenen im Umfeld des kaiserlichen Hofes, sowie für wichtige Persönlichkeiten der Kirche hergestellt. Vieles davon war jedoch für ein breiteres Publikum, insbesondere für Pilger, bestimmt. Der Stil ist im Allgemeinen groß und schwer, manchmal bis zum Exzess, und anfangs weniger anspruchsvoll als die karolingischen Äquivalente, mit weniger direktem Einfluss der byzantinischen Kunst und weniger Verständnis für ihre klassischen Vorbilder, aber um das Jahr 1000 entsteht in vielen Werken eine auffallende Intensität und Ausdruckskraft, da „eine feierliche Monumentalität mit einer lebendigen Innerlichkeit, einer weltfremden, visionären Qualität mit scharfer Aufmerksamkeit für die Realität, Oberflächenmustern aus fließenden Linien und reichen, leuchtenden Farben mit leidenschaftlichem Emotionalismus kombiniert wird“.
rdf:langString
La ottoida arto estas stilo ene de la praromaniko. Tiu florado de diversaj artoj estis nomita ankaŭ "Otida Renesanco", en la sama senco ke oni parolas pri "Karolida Renesanco" por aludi al la florado okazinta post la kronigo de Karolo la Granda en la jaro 800. Ĝi disvolviĝis ĉefe en Germanio, ekde mezo de la 10-a jarcento ĝis mezo de la 11-a jarcento, dum la saksa dinastio de la Sankta Romia Imperio (nome la "Liudolfidoj"). La ottoida arto miksis tri tradiciojn: tiujn de la fina antikveco ĉefe ĉe la arto de la nordo de Italio, de la periodo karolida, kaj de la bizanca arto.
rdf:langString
El arte otoniano es un estilo en el arte prerrománico germano, que abarca también algunas obras de los Países Bajos, el norte de Italia y el este de Francia. Fue nombrado por el historiador de arte por la dinastía otoniana que gobernó Alemania y el norte de Italia entre 919 y 1024, bajo los reyes Enrique I el Pajarero, Otón I, Otón II, Otón III y Enrique II. Con la arquitectura otoniana, es un componente clave del Renacimiento otoniano (circa 951-1024). Sin embargo, el estilo ni comenzó ni terminó de manera coincidente con el gobierno de la dinastía. Surgió algunas décadas después, ya en su gobierno y persistió más allá de los emperadores otonianos en los reinados de la dinastía Salia temprana, que carece de una «etiqueta de estilo» artística propia. En el esquema tradicional de la historia del arte, el arte otoniano sigue al arte carolingio y precede al arte románico, aunque las transiciones en ambos extremos del período son graduales y no repentinas. Al igual que el primero y a diferencia del último, fue en gran medida un estilo restringido a unas pocas de las pequeñas ciudades de la época y a importantes monasterios, así como a los círculos de la corte del emperador y de sus principales vasallos. Después del declive del Imperio carolingio, el Sacro Imperio Romano fue restablecido bajo la sajona dinastía otoniana. De esto surgió una fe renovada en la idea de Imperio y una Iglesia reformada, creando un período de mayor fervor cultural y artístico. Fue en esta atmósfera en la que se crearon obras maestras que fusionaron las tradiciones en las que se inspiraron los artistas otonianos: modelos de origen en la antigüedad tardía, carolingios y bizantinos. El arte otoniano que sobrevive es en gran parte religioso, en forma de manuscritos iluminados y trabajos de metal, y se produjo en un pequeño número de centros para un reducido grupo de patrones en el círculo de la corte imperial, así como figuras importantes en la iglesia. Sin embargo, gran parte de ella fue diseñada para ser mostrada a un público más amplio, especialmente a los peregrinos. El estilo es generalmente grandioso y pesado, a veces excesivo, e inicialmente menos sofisticado que sus equivalentes carolingios, con menor influencia directa del arte bizantino y menos comprensión de sus modelos clásicos. Pero alrededor de 1000 una sorprendente intensidad y expresividad emergieron en muchas obras, como «una monumentalidad solemne que combina con una interioridad vibrante, una calidad mundana y visionaria con una atención aguda a la actualidad, a los patrones superficiales de líneas fluidas y ricos colores brillantes con un emocionalismo apasionado».
rdf:langString
Otondar artea Europa erdialde eta hegoaldean 1000. urtearen inguruan izandako Otondar pizkundearen garaian garatutako artea da. Izena, bertako dinastia saxoiko lehen hiru enperadoreetatik datorkio, hirurak Oton izenekoak: Oton I.a (936–973), Oton II.a (973–983) eta Oton III.a (983–1002). Otondar arteak X. mendearen erdialdetik XI.aren azkena bitarteko aldia hartzen du, denborari dagokionez, eta lurraldez, garai hartako Germaniako Erromatar Inperio Santuaren esparru bera.
rdf:langString
Ottonian art is a style in pre-romanesque German art, covering also some works from the Low Countries, northern Italy and eastern France. It was named by the art historian Hubert Janitschek after the Ottonian dynasty which ruled Germany and northern Italy between 919 and 1024 under the kings Henry I, Otto I, Otto II, Otto III and Henry II. With Ottonian architecture, it is a key component of the Ottonian Renaissance (circa 951–1024). However, the style neither began nor ended to neatly coincide with the rule of the dynasty. It emerged some decades into their rule and persisted past the Ottonian emperors into the reigns of the early Salian dynasty, which lacks an artistic "style label" of its own. In the traditional scheme of art history, Ottonian art follows Carolingian art and precedes Romanesque art, though the transitions at both ends of the period are gradual rather than sudden. Like the former and unlike the latter, it was very largely a style restricted to a few of the small cities of the period, and important monasteries, as well as the court circles of the emperor and his leading vassals. After the decline of the Carolingian Empire, the Holy Roman Empire was re-established under the Saxon Ottonian dynasty. From this emerged a renewed faith in the idea of Empire and a reformed Church, creating a period of heightened cultural and artistic fervour. It was in this atmosphere that masterpieces were created that fused the traditions from which Ottonian artists derived their inspiration: models of Late Antique, Carolingian, and Byzantine origin. Surviving Ottonian art is very largely religious, in the form of illuminated manuscripts and metalwork, and was produced in a small number of centres for a narrow range of patrons in the circle of the Imperial court, as well as important figures in the church. However much of it was designed for display to a wider public, especially of pilgrims. The style is generally grand and heavy, sometimes to excess, and initially less sophisticated than the Carolingian equivalents, with less direct influence from Byzantine art and less understanding of its classical models, but around 1000 a striking intensity and expressiveness emerge in many works, as "a solemn monumentality is combined with a vibrant inwardness, an unworldly, visionary quality with sharp attention to actuality, surface patterns of flowing lines and rich bright colours with passionate emotionalism".
rdf:langString
Seni rupa Ottonian adalah sebuah gaya pra-Romanesque, yang juga meliputi beberapa karya dari Negara-negara Dataran Rendah, utara Italia dan timur Prancis. Ini dinamai oleh sejarawan seni dari dinasti Ottonian yang memerintah Jerman dan utara Italia antara 919 dan 1024 di bawah raja , , , dan .
rdf:langString
L'expression art ottonien désigne les réalisations artistiques de Germanie et du Saint-Empire sous les Ottoniens, entre 950 et 1050 environ. Par extension, on peut également parler d'art ottonien pour d'autres réalisations de la même période dans les royaumes voisins. L'art ottonien est en effet un style autant qu'un phénomène historique et politique, et participe de la « renaissance ottonienne » (des Xe et début XIe siècle). Le style ottonien, qui se manifeste notamment pleinement dans les arts mineurs, évolue au-delà de la période, sous les Franconiens, et participe notamment à l'essor de l'art roman.
rdf:langString
Per arte ottoniana si intende la produzione artistica fiorita in Europa occidentale a partire dalla dinastia ottoniana, all'incirca dall'887 (deposizione di Carlo il Grosso) fino all'anno Mille, con particolare riferimento quindi al IX e X secolo.
rdf:langString
オットー朝美術（オットーちょうびじゅつ、Ottonian art ）とは、ロマネスク以前のドイツ美術における様式であり、ネーデルラント・北イタリア・東フランスの作品も一部含まれている。美術史家のフーバート・ヤニチェクにより、919年から1024年にかけてハインリヒ1世・オットー1世・オットー2世・オットー3世・ハインリヒ2世の下でドイツと北イタリアを治めた、オットー朝に因んで名付けられた。オットー式建築と共に、オットー朝ルネサンス（951年から1024年頃）の要を為している。ただしその様式は、王朝の治世ときれいに一致して始終したのではない。 オットー帝の数十年の治世において現れたが、それ以後の（この美術様式の名が付いていない）ザーリア朝の初期まで続いた。美術史的な様式の順において、オットー朝美術はカロリング朝美術の後、ロマネスク美術の前であるが、その二つの時代区分の移行は段階的であり急ではない。前者カロリング朝美術と同じで、後者ロマネスク美術と異なるのは、オットー朝美術がその時代の僅かな小都市と有力な僧院、皇帝の宮廷の者たちとその主な封臣に、大きく限定された様式だったことである。 カロリング帝国の衰退後の神聖ローマ帝国は、ザクセン・オットー朝の下で再興された。そこから帝国と改革的な教会の理念における新たな自負が生まれ、文化的・芸術的な情熱の高まる時期となった。この雰囲気の中でオットー朝の美術家は、古代末期・カロリング朝・ビザンティンの先例に想を得て、それらの様式を融合させた傑作を作り出した。彩飾写本と金工の形で現存するオットー朝美術は、大半が宗教的であり、宮廷の狭い範囲のパトロンと教会の重要人物のために、少数の工房で制作された。ただしその多くは、一般の人々特に巡礼者に展示するために作られていた。 その様式は概して豪勢かつ荘重、時に過剰であり、当初はカロリング朝の同等なものよりも洗練されず、ビザンティン美術からの直接の影響や、その古典的な型への理解も少なかったが、1000年頃になると「厳粛な記念碑性が生き生きとした内面性に、超俗的で幻想的な性質が現実への注意深さに、流れる線の模様と豊かで明るい色彩が烈しい感情主義に、結び付いている」とあるように、多くの作品で胸打つ激しさと表現性が現れてくる。
rdf:langString
Sztuka ottońska – umowna nazwa, jaką określa się działalność artystyczną na obszarze Świętego Cesarstwa Rzymskiego w latach ok. 950-1050. Sztuka ottońska włączana jest do okresu przedromańskiego i uważana za jeden z przejawów tzw. . Działalność artystyczna skupiała się głównie na architekturze, malarstwie (w szczególności książkowym), złotnictwie i rzeźbie. Sztuka ottońska była ściśle związana z dworem. Nie wykroczyła poza granice niemieckie, a jej głównymi ośrodkami stały się m.in. klasztor Reichenau, Kolonia, Magdeburg, Hildesheim, Ratyzbona i Bamberg. Inspiracje czerpała z jednej strony ze sztuki karolińskiej, z drugiej z antyku oraz Bizancjum, którego wpływy były wówczas silniejsze niż wcześniej. Związane to było z małżeństwem Ottona II z bizantyńską księżniczką Teofano.
rdf:langString
A arte otoniana é um momento da arte que surgiu na Alemanha, de meados do século X a inícios do século XI durante o Sacro Império Romano-Germânico com Otão I da Germânia e seus sucessores. É o estilo que sucede ao carolíngio do qual recebe grande influência e que antecipa formalmente o românico. A arquitectura é vigorosa, maciça e de equilibradas proporções, utilizando-se portas de bronze em relevo. A escultura é realista e expressiva e a iluminura é de grande força e intensidade, revelando uma grande variedade de matizes e a tentativa de clarificação da mensagem através da hierarquia pela escala das figuras. Na pintura, o período otoniano foi marcado ainda pela elaboração de iluminuras, onde se combinam elementos carolíngios e bizantinos. O centro mais importante de criação de manuscritos era o mosteiro da Ilha de Reichenau, uma ilha no lago de Constança. A sua mais bela realização foi o Evangeliário de Oton III.
rdf:langString
Оттонське мистецтво — це стиль дороманського німецького мистецтва, який також стосується деяких витворів мистецтва з Нижніх країн, північної Італії та східної Франції. Назву йому дав історик мистецтв Губерт Янтішек за оттонською династією, яка правила Німеччиною та північною Італією між 919 та 1024 роками за королів/імператорів Генріха I, Оттона I, Оттона II, Оттона III та Генріха II. Разом з , воно є ключовим елементом (бл. 951—1024 рр.). Однак стиль не почався та не скінчився з Оттонською династією, він виник через декілька десятиріч з початку її правління, а завершився десь у ранньому правлінні Салічної династії, яка не має «власного» стилю. На традиційній схемі історії мистецтв, оттонське мистецтво йде слідом за каролінзьким мистецтвом та є попередником романського мистецтва, хоча перехід з обох сторін був поступовий, а не різкий. Як і його попередник, але на відміну від наступника, оттонське мистецтво було переважно стилем, обмеженим декількома невеликими містами періоду та важливими монастирями, дворовими колами імператора та його основних васалів. Після занепаду імперії Каролінгів, Священна Римська імперія буда відновлена під правлінням саксонської Оттонської династії. Звідси виникла відновлена віра у імперію та реформовану церкву, що створило період підвищеного культурного та мистецького запалу. У цій атмосфері були створені шедеври, які поєднали традиції, якими надихались оттонські майстри: Пізньої Античності, Каролінгів та Візантії. Збережені зразки оттонського мистецтва переважно релігійні, ілюміновані манускрипти та роботи по металу; вони переважно створювались у невеликій кількості центрів для невеликої кількості покровителів з імперського двора або вищих посад церкви. Але багато з нього призначено для демонстрації ширшій публіці, особливо паломникам. Стиль переважно помпезний та важкий, часто занадто, і початково менш витончений, ніж каролінзькі аналоги, з меншим прямим впливом візантійського мистецтва і меншим розумінням античних зразків, але бл. 1000 року у багатьох роботах виникає вражаюча експресивність та інтенсивність, коли «урочиста монументальність поєднується з яскравою направленістю всередину, неземною, пророцькою якістю з гострою увагою до дійсності, поверхневі патерни з плавних ліній і багатих яскравих кольорів з пристрасною емоційністю».
rdf:langString
Искусство Оттоновского Возрождения, Оттоновское искусство (англ. Ottonian art) — название стиля дороманского искусства Германии и, в отдельных случаях, Нидерландов. Термин введён в XIX веке историком искусства по названию династии, правившей в Германии и Северной Италии с 919 по 1024 год, три представителя которой носили имя «Оттон» — Оттон I, Оттон II, Оттон III. Наряду с является ключевым элементом Оттоновского Возрождения. Данный стиль искусства не совпадает в точности с хронологическими рамками правления Саксонской династии, захватывая также период Салической династии, чьё искусство не имеет специального названия. В традиционной периодизации истории искусства, Оттоновское искусство следует за Каролингским искусством и предшествует романскому, хотя чёткой границы между ними нет. Как и эти указанные стили, Оттоновское искусство было преимущественно локализовано в нескольких небольших городах и важных монастырях, при дворе императора и его главных вассалов. После упадка династии Каролингов Священная Римская империя была восстановлена при Саксонской династии Оттонов. Это способствовало упрочению идей Империи и реформированной христианской церкви, создав предпосылки для культурного и художественного развития. Именно в этой атмосфере были созданы шедевры, породившие традиции, от которых черпали вдохновение деятели искусств оттонского периода: творения позднего античности, каролингского и византийского происхождения. Выжившее оттоновское искусство является в высокой степени религиозным, артефакты того периода представлены иллюминированными рукописями и металлическими изделиями, которые изготавливались в небольшом количестве для узкого круга приближённых императорского двора, а также церковных иерархов. В то же время были и артефакты, предназначенные для широкой публики, особенно для паломников. Стиль оттоновского искусства, как правило, величественный и тяжелый, иногда избыточный, и изначально менее изощренный, чем искусство Каролингов, с меньшим прямым влиянием Византии и канонов её искусства, но около 1000 г. н. э. во многих работах появляется удивительная выразительность, где «торжественная монументальность сочетается с яркой внутренностью, потусторонним, призрачным качеством с острым вниманием к действительности, поверхностными узорами плавных линий и насыщенными яркими цветами со страстной эмоциональностью».
xsd:nonNegativeInteger
40019
