Ode to Joy
http://dbpedia.org/resource/Ode_to_Joy an entity of type: Thing
Óda na radost (v němčině Ode an die Freude) je původně báseň napsaná Friedrichem Schillerem v létě 1785 oslavující přátelství mezi lidmi (vznikla jako hold Schillerovu příteli a nakladateli). Její zřejmě známější forma je ale upravená verze, která byla zhudebněna Ludwigem van Beethovenem roku 1824 jako čtvrtá a závěrečná věta jeho Deváté symfonie. Mnohem méně známé jsou zhudebněné verze Franze Schuberta z roku 1815 nebo Petra Iljiče Čajkovského z roku 1865 (a dalších).
rdf:langString
An die Freude ist eines der berühmtesten Gedichte Friedrich Schillers. Die Ode entstand im Sommer 1785 und wurde unter anderem von Ludwig van Beethoven im 4. Satz seiner 9. Sinfonie vertont.
rdf:langString
Ceann de na dánta is cáiliúla, scríofa sa bhliain 1785 ag an bhfile Gearmánach Friedrich Schiller (1759-1805), is ea Óid don Aoibhneas (Gearmáinis: "Ode an die Freude").
rdf:langString
Ode an die Freude adalah puisi Jerman karangan Friedrich Schiller yang diadaptasi ke Simfoni kesembilannya Ludwig van Beethoven dan sekarang menjadi lagu kebangsaan Uni Eropa. Puisi ini mengandung pesan-pesan Humanisme dan mencampurkan unsur-unsur sekuler, pagan dan kristiani.
rdf:langString
환희의 송가(歡喜― 頌歌, 독일어: An die Freude)는 독일의 시인인 프리드리히 실러가 1785년에 지은 송가 형식의 시로, 단결의 이상과 모든 인류의 우애를 찬양하는 내용을 담고 있다. 또한 이 시는 루트비히 판 베토벤이 1824년에 완성한 교향곡 9번 4악장의 가사로 쓰인 시이기도 하다.
rdf:langString
『歓喜の歌』（かんきのうた、喜びの歌、歓びの歌とも。独: An die Freude / アン・ディー・フロイデ、英: Ode to Joy）は、ベートーヴェンの交響曲第9番の第4楽章で歌われ、演奏される第一主題のこと。
rdf:langString
Ode „An die Freude“ (svenska: Ode till glädjen eller Hymn till glädjen) från 1785 är en av Friedrich Schillers mest berömda dikter. Det är också titeln på en bearbetning som Ludwig van Beethoven använde i fjärde satsen i sin nionde symfoni komponerad 1824. Med stor patos, beskrivs i odet det klassiska ideal som innebär ett samhälle med jämlika människor som känner en samhörighet baserad på glädje och vänskap. Dikten inleds med orden Freude, schöner Götterfunken,Tochter aus Elisium,Wir betreten feuertrunken,Himmlische, dein Heiligtum.
rdf:langString
O Hino da Alegria, ou Ode à Alegria (em alemão Ode an die Freude), é um poema escrito por Friedrich Schiller em 1785 e tocado no quarto movimento da 9.ª sinfonia de Ludwig van Beethoven. Neste poema Schiller expressa uma visão idealista da raça humana como irmandade, uma visão que tanto este como Beethoven partilhavam.
rdf:langString
《歡樂頌》（德語：An die Freude），又稱《快樂頌》。為德國詩人席勒於1785年創作的詩歌，後來成為貝多芬第9號交響曲第四樂章的歌詞。現為歐盟的盟歌。
rdf:langString
قصيدة إلى السعادة بالألمانية (Ode an die Freude) قصيدة غنائية كتبها الشاعر والمسرحي الألماني فريدريش فون شيلر في عام 1785، وقد لحنها المؤلف الموسيقى الشهير بيتهوفن في المقطع الرابع والأخير من سيمفونيته التاسعة. وتعتبر هذه القصيدة من أروع ما كتب فريدريش فون شيلر في عالم الأدب، ومن أروع ما لحن بيتهوفن في عالم الموسيقى. وقد كتبها شيللر وأودع في كلماتها...الرغبة الجارفة للنفس البشرية نحو السعادة..وتمثل ترتيلة حب ودعوة إلى السلام والمحبة بين كل البشر. وتعتبر الآن النشيد الوطني الرسمي للاتحاد الأوروبي. القصيدة نفسها ملحنة من قبل بييتهوفن تستخدم اليوم كنشيد قومي للاتحاد الأوروبي.
rdf:langString
El Cant de joia (alemany: ''Ode an die Freude'', primera línia: Freude, schöner Götterfunken) és una oda escrita el 1785 pel poeta i escriptor alemany Friedrich Schiller, per celebrar l'ideal d'unitat i germanor de tota la humanitat. És més coneguda per haver estat adoptada per Ludwig van Beethoven com a text per als passatges vocals del moviment final de la seva Novena Simfonia. El poeta Joan Maragall en va fer la versió catalana per a poder ser cantada per l'Orfeó Català l'any 1900. Va ser publicat a les Obres completes d'en Joan Maragall - Poesies II
rdf:langString
Η Ωδή στη Χαρά (στα γερμανικά Ode an die Freude) είναι ωδή που γράφτηκε το 1785 από τον Γερμανό ποιητή και ιστορικό Φρίντριχ Σίλερ την οποία και δημοσίευσε το επόμενο έτος. Η ωδή αυτή που περιλαμβάνει 108 στίχους, στη τελική του μορφή, έγινε ευρύτερα γνωστή όταν μελοποιήθηκε από τον Λούντβιχ βαν Μπετόβεν το 1824, ο οποίος την ενέταξε στο τέταρτο και τελευταίο μέρος της Ενάτης συμφωνίας του, ως χορωδιακή συμφωνία, για τέσσερις σόλο φωνές, χορωδία και ορχήστρα σε ρε μείζονα.
rdf:langString
La Odo al Ĝojo estas poemo de la germano Friedrich Schiller. Oni konas ĝin plejparte ĉar ĝi estas la teksto de la ĥoroj en la kvara movimento el la Betovena Naŭa Simfonio. Tiu odo honoras la homan fratecon, ĝoje repacigita kun la Dio kreinto. Tiel, plibonamonde Dio rekompencos siajn kreitojn: Suferu por pli bona mondo!Tie supre, trans la stelvolbo,Vin rekompensos potenca Dio.
rdf:langString
Alaitasunaren oda (alemanez: Ode an die Freude), Bozkarioaren oda ere izendatua, Beethovenen 9. sinfoniaren laugarren eta azken mugimenduaren amaierako zatia da, musikaren gainean abesten dena, Friedrich von Schiller idazleak 1785 urtean idatziriko olerkian oinarritua. Egun, Europar Batasunaren ereserkia da. A-lai-ta-su-na, jain-ko-txin-par-ta, e-li-seoren-a Su-az e-dan-da hel-tzen ga-ra zu-re_al-da-re-ra Zu-re ma-giak ba-tzen be-rriro ohi-turak lazki al-den-du-ak anai-a-rre-bak gi-za-ki oro, zure _hegoenpean Freude, schöner Götterfunken, Tochter aus Elysium, Wir betreten feuertrunken,
rdf:langString
La Oda a la Alegría (An die Freude, en alemán) es una composición poética lírica escrita por Friedrich von Schiller en noviembre de 1785 y publicada por primera vez en 1786. Según una leyenda del siglo XIX la oda iba a ser originariamente una Ode an die Freiheit (libertad; en la época revolucionaria los estudiantes la cantaban con la música de La Marsellesa), pero luego se convirtió en la Ode an die Freude definitiva, para ampliar su significado: aunque el destino del hombre es la libertad, el desarrollo completo de ese destino debe desembocar en la alegría.
rdf:langString
"Ode to Joy" (German: "An die Freude" [an diː ˈfʁɔʏdə], literally "To [the] Joy") is an ode written in the summer of 1785 by German poet, playwright, and historian Friedrich Schiller and published the following year in Thalia. A slightly revised version appeared in 1808, changing two lines of the first and omitting the last stanza.
rdf:langString
Ode à la joie — appelée également Hymne à la joie — est un poème de Friedrich von Schiller écrit en 1785. Il est surtout connu comme finale du quatrième et dernier mouvement de la 9e Symphonie de Beethoven, devenu l'hymne officiel de l'Union européenne.
rdf:langString
L'Ode to joy o Inno alla gioia (An die Freude) è un'ode composta dal poeta e drammaturgo tedesco Friedrich Schiller nell'estate del 1785 e pubblicata l'anno successivo sulla rivista Thalia. Una versione da lui leggermente rivista fu pubblicata nel 1808, cambiando due versi della prima strofa e omettendo l'ultima.
rdf:langString
Ode an die Freude (Lofdicht aan de vreugde) is een gedicht geschreven door de Duitse dichter en historicus Friedrich Schiller. Von Schiller schreef de oorspronkelijke versie van het gedicht in 1785. In 1803 paste hij het enigszins aan. Het gedicht is vooral bekend geworden, doordat het wordt gebruikt in de koorfinale van de Negende Symfonie van Beethoven uit 1823. Beethoven voegde voor deze gelegenheid drie regels toe aan het begin.
rdf:langString
Oda do radości, także: Do radości (niem. An die Freude) – poemat Fryderyka Schillera, powstały w listopadzie 1785, a ogłoszony drukiem w 1786. Ostateczna wersja autorska pochodzi z 1803 roku (w stosunku do pierwszej wersji ma trochę zmieniony szósty i siódmy wers pierwszej zwrotki oraz jest krótsza – nie zawiera ostatniej zwrotki). Utwór znany z fragmentów pochodzących z IX symfonii Ludwiga van Beethovena.
rdf:langString
О́да «К ра́дости» (нем. An die Freude) — ода, написанная в 1785 году Фридрихом Шиллером. Напечатана в в лейпцигском журнале «Талия». Ода была переработана в 1793 году и впоследствии не раз перелагалась на музыку разными композиторами. Наиболее известна музыка, сочинённая к этой оде в Бетховеном и вошедшая в состав знаменитой 9-й симфонии. В она была принята в качестве официального гимна Совета Европы, а с 1985 года — Европейских сообществ (Европейского союза с 1993 года). Аранжировка версии, используемой в качестве гимна Евросоюза, была сделана Гербертом фон Караяном.
rdf:langString
О́да до ра́дості (нім. "Ode an die Freude") — ода, написана у 1785 році німецьким поетом та істориком Фрідріхом Шиллером для дрезденської масонської ложі, у якій звеличується єдність усіх людей. Попри майбутню популярність вірша, сам Шиллер негативно відгукувся про нього, зазначаючи, що ода «далека від реальності» та що «можливо для нас, але не для світу, не для мистецтва поезії» у листі до свого друга Крістіана Кернера (під впливом якого і була написана ода), написаному у 1800 році. З німецької українською «Оду…» перекладали Пантелеймон Куліш та Микола Лукаш.
rdf:langString
rdf:langString
Ode to Joy
rdf:langString
قصيدة الفرح
rdf:langString
Cant de joia
rdf:langString
Óda na radost
rdf:langString
An die Freude
rdf:langString
Ωδή στη Χαρά
rdf:langString
Odo al Ĝojo
rdf:langString
Oda a la Alegría
rdf:langString
Alaitasunaren oda
rdf:langString
Óid don Aoibhneas
rdf:langString
Ode an die Freude
rdf:langString
Inno alla gioia (Friedrich Schiller)
rdf:langString
Ode à la joie
rdf:langString
환희의 송가
rdf:langString
歓喜の歌
rdf:langString
Ode an die Freude
rdf:langString
Oda do radości
rdf:langString
Hino à Alegria
rdf:langString
Ода к радости
rdf:langString
An die Freude
rdf:langString
Ода до радості
rdf:langString
歡樂頌
rdf:langString
Ode to Joy
xsd:integer
19592366
xsd:integer
1092774320
rdf:langString
Autograph manuscript, circa 1785
rdf:langString
Germany
rdf:langString
Instrumental performed by the United States Navy Band
rdf:langString
Anthem of Europe .ogg
rdf:langString
German
rdf:langString
Thalia
rdf:langString
Anthem of the European Union
rdf:langString
music
xsd:integer
1785
rdf:langString
قصيدة إلى السعادة بالألمانية (Ode an die Freude) قصيدة غنائية كتبها الشاعر والمسرحي الألماني فريدريش فون شيلر في عام 1785، وقد لحنها المؤلف الموسيقى الشهير بيتهوفن في المقطع الرابع والأخير من سيمفونيته التاسعة. وتعتبر هذه القصيدة من أروع ما كتب فريدريش فون شيلر في عالم الأدب، ومن أروع ما لحن بيتهوفن في عالم الموسيقى. وقد كتبها شيللر وأودع في كلماتها...الرغبة الجارفة للنفس البشرية نحو السعادة..وتمثل ترتيلة حب ودعوة إلى السلام والمحبة بين كل البشر. وتعتبر الآن النشيد الوطني الرسمي للاتحاد الأوروبي. القصيدة نفسها ملحنة من قبل بييتهوفن تستخدم اليوم كنشيد قومي للاتحاد الأوروبي. هناك تلحينات أخرى للقصيدة من موسيقييين اخرين منهم النمساوي فرانز شوبرت.
rdf:langString
El Cant de joia (alemany: ''Ode an die Freude'', primera línia: Freude, schöner Götterfunken) és una oda escrita el 1785 pel poeta i escriptor alemany Friedrich Schiller, per celebrar l'ideal d'unitat i germanor de tota la humanitat. És més coneguda per haver estat adoptada per Ludwig van Beethoven com a text per als passatges vocals del moviment final de la seva Novena Simfonia. El poeta Joan Maragall en va fer la versió catalana per a poder ser cantada per l'Orfeó Català l'any 1900. Va ser publicat a les Obres completes d'en Joan Maragall - Poesies II La composició de Beethoven és l'himne oficial de la Unió Europea; ha estat usat en diversos altres contextos; per exemple, a la sèrie de televisió Die Hard i a la pel·lícula de Stanley Kubrick A Clockwork Orange.
rdf:langString
Óda na radost (v němčině Ode an die Freude) je původně báseň napsaná Friedrichem Schillerem v létě 1785 oslavující přátelství mezi lidmi (vznikla jako hold Schillerovu příteli a nakladateli). Její zřejmě známější forma je ale upravená verze, která byla zhudebněna Ludwigem van Beethovenem roku 1824 jako čtvrtá a závěrečná věta jeho Deváté symfonie. Mnohem méně známé jsou zhudebněné verze Franze Schuberta z roku 1815 nebo Petra Iljiče Čajkovského z roku 1865 (a dalších).
rdf:langString
Η Ωδή στη Χαρά (στα γερμανικά Ode an die Freude) είναι ωδή που γράφτηκε το 1785 από τον Γερμανό ποιητή και ιστορικό Φρίντριχ Σίλερ την οποία και δημοσίευσε το επόμενο έτος. Η ωδή αυτή που περιλαμβάνει 108 στίχους, στη τελική του μορφή, έγινε ευρύτερα γνωστή όταν μελοποιήθηκε από τον Λούντβιχ βαν Μπετόβεν το 1824, ο οποίος την ενέταξε στο τέταρτο και τελευταίο μέρος της Ενάτης συμφωνίας του, ως χορωδιακή συμφωνία, για τέσσερις σόλο φωνές, χορωδία και ορχήστρα σε ρε μείζονα. Λιγότερο γνωστές μελοποιήσεις είναι αυτή του Φραντς Σούμπερτ (για φωνή και πιάνο του 1815) και του Πιότρ Τσαϊκόφσκι (για σόλο φωνές, χορωδία και ορχήστρα και στίχους στα ρώσικα, του 1865).
rdf:langString
La Odo al Ĝojo estas poemo de la germano Friedrich Schiller. Oni konas ĝin plejparte ĉar ĝi estas la teksto de la ĥoroj en la kvara movimento el la Betovena Naŭa Simfonio. Tiu odo honoras la homan fratecon, ĝoje repacigita kun la Dio kreinto. Tiel, plibonamonde Dio rekompencos siajn kreitojn: Suferu por pli bona mondo!Tie supre, trans la stelvolbo,Vin rekompensos potenca Dio. La instrumenta prezento de tiu movimento estis elektita en 1972 de la Eŭropa Konsilio por esti la Eŭropa himno kaj en 1985 ĝi fariĝis ankaŭ himno de la Eŭropa Unio. Tamen, pro lingvaj problemoj neniu oficiala teksto akceptiĝis kun la muziko. Herbert von Karajan verkis tri adaptojn de la komponaĵo: unu por piano, unu por blovinstrumentoj, kaj unu por simfonia orkestro. Per eŭropa civitana iniciato, lanĉita la 1-an de aprilo 2012, Eŭropa Esperanto-Unio submetis al la Eŭropa Komisiono proponon de komuna teksto en esperanto kiel neŭtrala lingvo.
rdf:langString
An die Freude ist eines der berühmtesten Gedichte Friedrich Schillers. Die Ode entstand im Sommer 1785 und wurde unter anderem von Ludwig van Beethoven im 4. Satz seiner 9. Sinfonie vertont.
rdf:langString
La Oda a la Alegría (An die Freude, en alemán) es una composición poética lírica escrita por Friedrich von Schiller en noviembre de 1785 y publicada por primera vez en 1786. Según una leyenda del siglo XIX la oda iba a ser originariamente una Ode an die Freiheit (libertad; en la época revolucionaria los estudiantes la cantaban con la música de La Marsellesa), pero luego se convirtió en la Ode an die Freude definitiva, para ampliar su significado: aunque el destino del hombre es la libertad, el desarrollo completo de ese destino debe desembocar en la alegría. En 1793, cuando tenía 23 años, Ludwig van Beethoven conoció la obra y enseguida quiso musicalizar el texto, surgiendo así la idea que acabaría siendo con los años su novena y última sinfonía en Re menor, Op. 125, cuyo movimiento final es para coro y solistas sobre la versión definitiva de la “Oda a la Alegría” de Schiller. Esta pieza musical ha pasado a ser el Himno Europeo.
rdf:langString
Alaitasunaren oda (alemanez: Ode an die Freude), Bozkarioaren oda ere izendatua, Beethovenen 9. sinfoniaren laugarren eta azken mugimenduaren amaierako zatia da, musikaren gainean abesten dena, Friedrich von Schiller idazleak 1785 urtean idatziriko olerkian oinarritua. Egun, Europar Batasunaren ereserkia da. A-lai-ta-su-na, jain-ko-txin-par-ta, e-li-seoren-a Su-az e-dan-da hel-tzen ga-ra zu-re_al-da-re-ra Zu-re ma-giak ba-tzen be-rriro ohi-turak lazki al-den-du-ak anai-a-rre-bak gi-za-ki oro, zure _hegoenpean Freude, schöner Götterfunken, Tochter aus Elysium, Wir betreten feuertrunken, Himmlische, dein Heiligtum. Deine Zauber binden wieder, Was die Mode streng geteilt; Alle Menschen werden Brüder, Wo dein sanfter Flügel weilt.
rdf:langString
Ode à la joie — appelée également Hymne à la joie — est un poème de Friedrich von Schiller écrit en 1785. Il est surtout connu comme finale du quatrième et dernier mouvement de la 9e Symphonie de Beethoven, devenu l'hymne officiel de l'Union européenne. Ce poème célèbre l'idéal de l'unité et de la fraternité humaines (« Millions d’êtres, soyez tous embrassés d’une commune étreinte ! ). Son titre original est An die Freude, mais il est souvent appelé Ode an die Freude. L'idée selon laquelle Schiller avait initialement écrit un poème à la liberté (Freiheit) mais qu'il aurait dû en faire un poème à la joie est une légende romantique, apparue dans un roman de Robert Griekenperl en 1838 et fréquemment reprise depuis (cf. Esteban Buch, p. 137 et 182-183).
rdf:langString
"Ode to Joy" (German: "An die Freude" [an diː ˈfʁɔʏdə], literally "To [the] Joy") is an ode written in the summer of 1785 by German poet, playwright, and historian Friedrich Schiller and published the following year in Thalia. A slightly revised version appeared in 1808, changing two lines of the first and omitting the last stanza. "Ode to Joy" is best known for its use by Ludwig van Beethoven in the final (fourth) movement of his Ninth Symphony, completed in 1824. Beethoven's text is not based entirely on Schiller's poem, and it introduces a few new sections. His tune (but not Schiller's words) was adopted as the "Anthem of Europe" by the Council of Europe in 1972 and subsequently by the European Union. Rhodesia's national anthem from 1974 until 1979, "Rise, O Voices of Rhodesia", used the tune of "Ode to Joy".
rdf:langString
Ceann de na dánta is cáiliúla, scríofa sa bhliain 1785 ag an bhfile Gearmánach Friedrich Schiller (1759-1805), is ea Óid don Aoibhneas (Gearmáinis: "Ode an die Freude").
rdf:langString
Ode an die Freude adalah puisi Jerman karangan Friedrich Schiller yang diadaptasi ke Simfoni kesembilannya Ludwig van Beethoven dan sekarang menjadi lagu kebangsaan Uni Eropa. Puisi ini mengandung pesan-pesan Humanisme dan mencampurkan unsur-unsur sekuler, pagan dan kristiani.
rdf:langString
환희의 송가(歡喜― 頌歌, 독일어: An die Freude)는 독일의 시인인 프리드리히 실러가 1785년에 지은 송가 형식의 시로, 단결의 이상과 모든 인류의 우애를 찬양하는 내용을 담고 있다. 또한 이 시는 루트비히 판 베토벤이 1824년에 완성한 교향곡 9번 4악장의 가사로 쓰인 시이기도 하다.
rdf:langString
L'Ode to joy o Inno alla gioia (An die Freude) è un'ode composta dal poeta e drammaturgo tedesco Friedrich Schiller nell'estate del 1785 e pubblicata l'anno successivo sulla rivista Thalia. Una versione da lui leggermente rivista fu pubblicata nel 1808, cambiando due versi della prima strofa e omettendo l'ultima. È conosciuta in tutto il mondo per essere stata usata da Ludwig van Beethoven come testo della parte corale del quarto e ultimo movimento della sua Nona Sinfonia, selezionando alcuni brani e scrivendo di suo pugno un'introduzione (vedi Inno alla Gioia). La melodia composta da Beethoven (ma senza le parole di Schiller) è stata adottata come Inno d'Europa dal Consiglio d'Europa nel 1972, e in seguito dall'Unione europea.
rdf:langString
『歓喜の歌』（かんきのうた、喜びの歌、歓びの歌とも。独: An die Freude / アン・ディー・フロイデ、英: Ode to Joy）は、ベートーヴェンの交響曲第9番の第4楽章で歌われ、演奏される第一主題のこと。
rdf:langString
Oda do radości, także: Do radości (niem. An die Freude) – poemat Fryderyka Schillera, powstały w listopadzie 1785, a ogłoszony drukiem w 1786. Ostateczna wersja autorska pochodzi z 1803 roku (w stosunku do pierwszej wersji ma trochę zmieniony szósty i siódmy wers pierwszej zwrotki oraz jest krótsza – nie zawiera ostatniej zwrotki). Utwór znany z fragmentów pochodzących z IX symfonii Ludwiga van Beethovena. Beethoven już w szkicowniku z 1789 roku zapisał frazę z pierwszej partii chóru (partie chóralne towarzyszą w oryginale kolejnym zwrotkom), z zamysłem napisania muzyki do dzieła Schillera: Muß ein lieber Vater wohnen (Mieszka Ojciec upragniony). Na podstawie projektu z 1812 roku wiadomo, że początkowo miała to być uwertura na chór i orkiestrę. Pracując nad IX symfonią, którą ukończył w 1824 roku, Beethoven włączył tekst do jej finałowej części. Utwór Schillera jest napisany wierszem trocheicznym czterostopowym na przemian męskim i żeńskim, przy użyciu krzyżowego schematu rymowania.Utworem inspirowanym poematem Schillera jest Oda do młodości.
rdf:langString
Ode an die Freude (Lofdicht aan de vreugde) is een gedicht geschreven door de Duitse dichter en historicus Friedrich Schiller. Von Schiller schreef de oorspronkelijke versie van het gedicht in 1785. In 1803 paste hij het enigszins aan. Het gedicht is vooral bekend geworden, doordat het wordt gebruikt in de koorfinale van de Negende Symfonie van Beethoven uit 1823. Beethoven voegde voor deze gelegenheid drie regels toe aan het begin. Tijdens de Olympische Spelen van 1956, 1960 en 1964 werd Beethovens uitvoering al als volkslied gespeeld voor het Duitse Eenheidsteam en in 1972 koos de Raad van Europa de "ode" uit als volkslied. In 1985 werd het door de staatshoofden en regeringsleiders van de Europese Unie uitgekozen als officieel volkslied van de Europese Unie.
rdf:langString
Ode „An die Freude“ (svenska: Ode till glädjen eller Hymn till glädjen) från 1785 är en av Friedrich Schillers mest berömda dikter. Det är också titeln på en bearbetning som Ludwig van Beethoven använde i fjärde satsen i sin nionde symfoni komponerad 1824. Med stor patos, beskrivs i odet det klassiska ideal som innebär ett samhälle med jämlika människor som känner en samhörighet baserad på glädje och vänskap. Dikten inleds med orden Freude, schöner Götterfunken,Tochter aus Elisium,Wir betreten feuertrunken,Himmlische, dein Heiligtum.
rdf:langString
O Hino da Alegria, ou Ode à Alegria (em alemão Ode an die Freude), é um poema escrito por Friedrich Schiller em 1785 e tocado no quarto movimento da 9.ª sinfonia de Ludwig van Beethoven. Neste poema Schiller expressa uma visão idealista da raça humana como irmandade, uma visão que tanto este como Beethoven partilhavam.
rdf:langString
О́да до ра́дості (нім. "Ode an die Freude") — ода, написана у 1785 році німецьким поетом та істориком Фрідріхом Шиллером для дрезденської масонської ложі, у якій звеличується єдність усіх людей. Попри майбутню популярність вірша, сам Шиллер негативно відгукувся про нього, зазначаючи, що ода «далека від реальності» та що «можливо для нас, але не для світу, не для мистецтва поезії» у листі до свого друга Крістіана Кернера (під впливом якого і була написана ода), написаному у 1800 році. У 1793 році текст оди був змінений, зокрема було змінено ключове слово. Леонард Бернстайн казав про те, що спочатку ним було «свобода» замість «радість» (Freiheit замість Freude), а змінив його Шиллер заради того, щоб дистанціюватися від політики. Найбільшу популярність вірш здобув після того як Людвіг ван Бетховен поклав його на музику та включив у склад завершальної частини знаменитої Дев'ятої симфонії (дописана у 1824 році). На початку 1950-х керівництво ФРН зробило «Оду…» своїм гімном, але у 1952 році старий гімн повернули. У 1972 році Рада Європи утвердила «Оду до радості», покладену на музику Бетховена Гімном Ради Європи, у 1985 році ода стала гімном ЄЕС, а у 1993 — гімном ЄС. Аранжування було зроблене Гербертом фон Караяном. У 2003 році було вирішено вважати гімном ЄС лише музику, заради рівноправ'я усіх мов. Мелодія була використана у 1974 році при написанні гімну Родезії. З 2005 року — гімн Копа Лібертадорес. Фрагменти з «Оди…» були використані у фільмах: «Механічний Апельсин» Стенлі Кубрика, другого фільму про The Beatles «На Допомогу!», у франшизі «Міцний горішок» та у аніме-серіалі «Євангеліон». З німецької українською «Оду…» перекладали Пантелеймон Куліш та Микола Лукаш. Музику на вірш також писали інші композитори, зокрема:
* Крістіан Готфрід Кернер (1786)
* (1792)
* (1796)
* (1796)
* (1799)
* (1803)
* Франц Шуберт (1815) у пісні «An die Freude» D 189
* Петро Ілліч Чайковський (1865)
* П'єтро Масканьї (1882) у кантані «Alla gioia», переклад на італійську — Андреа Маффей
* Йоганн Штраусс молодший (1892) у вальсі «Seid umschlungen, Millionen!»
* (2002)
* Вікторія Польова (2009)
rdf:langString
О́да «К ра́дости» (нем. An die Freude) — ода, написанная в 1785 году Фридрихом Шиллером. Напечатана в в лейпцигском журнале «Талия». Ода была переработана в 1793 году и впоследствии не раз перелагалась на музыку разными композиторами. Наиболее известна музыка, сочинённая к этой оде в Бетховеном и вошедшая в состав знаменитой 9-й симфонии. В она была принята в качестве официального гимна Совета Европы, а с 1985 года — Европейских сообществ (Европейского союза с 1993 года). В на основе этой мелодии принят государственный гимн Южной Родезии «Звучите громче, голоса Родезии». Существуют также другие менее известные музыкальные произведения на стихи Шиллера:
* 1815 — песня Франца Шуберта,
* 1865 — кантата П. И. Чайковского, русский текст составлен по переводам К. Аксакова, В. Бенедиктова и М. Дмитриева,
* 1882 — кантата Пьетро Масканьи, итальянский перевод А. Маффеи.
* 2020 — композиция «Солнце из небытия» рок-группы «Оргия праведников», русский перевод фрагмента текста сделан вокалистом группы С.А. Калугиным. Аранжировка версии, используемой в качестве гимна Евросоюза, была сделана Гербертом фон Караяном.
rdf:langString
《歡樂頌》（德語：An die Freude），又稱《快樂頌》。為德國詩人席勒於1785年創作的詩歌，後來成為貝多芬第9號交響曲第四樂章的歌詞。現為歐盟的盟歌。
rdf:langString
An die Freude
rdf:langString
de
xsd:integer
17861808
xsd:nonNegativeInteger
16536
