Non-combatant
http://dbpedia.org/resource/Non-combatant an entity of type: Thing
غير مقاتل (بالإنجليزية: Non-combatant) هو مصطلح يختلف عن مسمى الشخص المدني في كونه أشمل وأعم حيث يمكن تعريفه بأنه مصطلح قانوني يطلق على الأشخاص الذين لا يشاركون في الأعمال العدائية بشكل مباشر أو غير مباشر بأي شكل من الأشكال، أو الأشخاص الذين يعملون في القوات المسلحة ولكن مهامهم تكون غير قتالية، بما في ذلك الصحفيين العساكرحيث يحظر على أطراف النزاع التعرض لهم أو ايذائهم بأي صورة كانت على اعتبار أنهم لا يشتركون في الأعمال العدائية ولا يشكلون أي نوع من أنواع المخاطر على أطراف النزاع وقد ضمن القانون الدولي الانساني وقانون الحرب الحماية القانونية للأشخاص الغير مقاتلين بكافة أنواعهم.
rdf:langString
Non-combatant is a term of art in the law of war and international humanitarian law to refer to civilians who are not taking a direct part in hostilities; persons, such as combat medics and military chaplains, who are members of the belligerent armed forces but are protected because of their specific duties (as currently described in Protocol I of the Geneva Conventions, adopted in June 1977); combatants who are placed hors de combat; and neutral persons, such as peacekeepers, who are not involved in fighting for one of the belligerents involved in a war. This particular status was first recognized under the Geneva Conventions with the First Geneva Convention of 1864.
rdf:langString
非戦闘員（ひせんとういん、Non-combatant）とは、ジュネーブ条約において保護されるべき捕虜としての扱いを受ける戦闘力を失った戦闘員（撃墜されたパイロットなど）や経理、法務、衛生（医師や看護師など）要員などを除く、戦闘に携わっていない一般市民を指す戦時国際法（ハーグ陸戦条約、国際人道法）上に規定された定義のことである。 ハーグ陸戦条約第1条2項では「遠方より認識得べき固著の特殊徽章を有すること」、3項では「公然兵器を携帯すること」を戦闘員の定義とし、制服を着ておらず、かつ武器を携帯していない市民を非戦闘員とすることができる。国際人道法でも「攻撃に従事している間または攻撃に先立つ軍事行動に従事している間、自己を一般住民から区別すべき義務を負う」こととし、「非戦闘員の地位を装う事は、背信行為として糾弾される」としており、非戦闘員を戦闘に巻き込む行為や巻き込む可能性のある行為は禁じられている。
rdf:langString
Não combatente é um termo técnico no direito de guerra e no direito internacional humanitário para se referir a civis que não participam diretamente das hostilidades; pessoas como médicos de combate e capelães militares, que são membros das forças armadas beligerantes, mas são protegidos por causa de seus deveres específicos (conforme atualmente descrito no das Convenções de Genebra, adotado em junho de 1977); combatentes que são colocados ; e pessoas neutras, como forças de manutenção da paz, que não estão envolvidas na luta por nenhum dos beligerantes envolvidos em uma guerra. Este status particular foi reconhecido pela primeira vez sob as Convenções de Genebra com a Primeira Convenção de Genebra de 1864.
rdf:langString
Als Nichtkombattanten werden im Kriegsvölkerrecht Personen bezeichnet, die keinen Kombattantenstatus haben. Darunter fallen sowohl Zivilpersonen als auch Angehörige der Streitkräfte, die jede feindselige Handlung unterlassen, weil sie verwundet sind, sich ergeben haben oder gefangengenommen wurden, außerdem das Sanitäts- und Seelsorgepersonal ohne Kampfauftrag (Art. 43 Nr. 2 des 1. Zusatzprotokolls zur Genfer Konvention von 1949, Art. 3 Ordnung der Gesetze und Gebräuche des Landkriegs). Schließlich zählen auch Personen dazu, die sich unrechtmäßig an Feindseligkeiten beteiligen und deshalb keinen Kombattantenstatus genießen (ungesetzliche Kombattanten).
rdf:langString
«No combatiente» es un término que las leyes de la guerra describe como los civiles que no toman parte directa en las hostilidades, personas, tales como personal médico y capellanes militares, que no solo son miembros de las fuerzas armadas, sino que están protegidos por sus derechos específicos (como se describe en de los Convenios de Ginebra, adoptado en junio del año 1977), y los combatientes, que se encuentran ("fuera del combate"), es decir, enfermos, heridos, detenidos y discapacitados por otros motivos.
rdf:langString
L'expression non-combattant, dans le jargon militaire et dans le droit international humanitaire, désigne plusieurs catégories de personnes :
* les civils qui ne prennent pas directement part aux hostilités ;
* les personnes, comme les aide-soignants militaires et les aumôniers militaires, qui font partie des belligérants mais bénéficient d'une protection en raison de leurs fonctions spécifiques (décrites dans le Protocole I des Conventions de Genève, adopté en juin 1977) ;
* les combattants mis hors de combat ;
* les personnes neutres qui ne participent pas aux opérations de l'un des belligérants.
rdf:langString
Non-kombatan adalah jargon dalam hukum perang dan hukum kemanusiaan internasional, menggambarkan warga sipil yang tidak mengambil bagian langsung dalam permusuhan; orang-seperti petugas medis di pertempuran dan pemuka agama yang tergabung dengan militer bersenjata yang berperang tetapi dilindungi karena tugas khusus mereka (seperti yang saat ini dijelaskan dalam Protokol I Konvensi Jenewa, yang diadopsi pada bulan Juni 1977); kombatan yang tidak dapat bertempur lagi; dan warga negara netral (termasuk personil militer) yang tidak berjuang untuk salah satu pihak yang terlibat perang dalam konflik bersenjata. Status ini khusus pertama kali diakui di bawah Konvensi Jenewa dengan Konvensi Jenewa Pertama dari 1864.
rdf:langString
Некомбата́нты (нонкомбаттанты, фр. non-combattants — «не воюющие») — входящие в состав вооружённых сил лица, функции которых сводятся лишь к обслуживанию и обеспечению боевой деятельности вооружённых сил, и которые имеют право применять оружие только в целях самообороны. В международном праве некомбатантами признаются лица, не входящие в состав вооружённых сил воюющих государств, а также хотя и входящие в состав действующей армии (в качестве ), но не принимающие непосредственного участия в сражении с оружием в руках.
rdf:langString
Некомбатанти (нонкомбатанти, фр. non-combattants – «ті, котрі не воюють») — особи, які входять до складу збройних сил та надають їм допомогу, але безпосередньої участі у воєнних діях не беруть. До них належать медичний і духовний персонал, інтенданти, військові кореспонденти, юристи тощо. До вказаних осіб не має застосовуватися зброя, якщо вони зайняті виконанням своїх безпосередніх обов’язків. Їхні функції зводяться лише до обслуговування та забезпечення бойової діяльності збройних сил і вони мають право застосовувати зброю тільки в цілях самооборони.
rdf:langString
rdf:langString
غير مقاتل
rdf:langString
Nichtkombattant
rdf:langString
No combatiente
rdf:langString
Non-combattant
rdf:langString
Non-kombatan
rdf:langString
非戦闘員
rdf:langString
Non-combatant
rdf:langString
Não combatente
rdf:langString
Некомбатанты
rdf:langString
Некомбатанти
xsd:integer
147012
xsd:integer
1081786632
rdf:langString
غير مقاتل (بالإنجليزية: Non-combatant) هو مصطلح يختلف عن مسمى الشخص المدني في كونه أشمل وأعم حيث يمكن تعريفه بأنه مصطلح قانوني يطلق على الأشخاص الذين لا يشاركون في الأعمال العدائية بشكل مباشر أو غير مباشر بأي شكل من الأشكال، أو الأشخاص الذين يعملون في القوات المسلحة ولكن مهامهم تكون غير قتالية، بما في ذلك الصحفيين العساكرحيث يحظر على أطراف النزاع التعرض لهم أو ايذائهم بأي صورة كانت على اعتبار أنهم لا يشتركون في الأعمال العدائية ولا يشكلون أي نوع من أنواع المخاطر على أطراف النزاع وقد ضمن القانون الدولي الانساني وقانون الحرب الحماية القانونية للأشخاص الغير مقاتلين بكافة أنواعهم.
rdf:langString
Als Nichtkombattanten werden im Kriegsvölkerrecht Personen bezeichnet, die keinen Kombattantenstatus haben. Darunter fallen sowohl Zivilpersonen als auch Angehörige der Streitkräfte, die jede feindselige Handlung unterlassen, weil sie verwundet sind, sich ergeben haben oder gefangengenommen wurden, außerdem das Sanitäts- und Seelsorgepersonal ohne Kampfauftrag (Art. 43 Nr. 2 des 1. Zusatzprotokolls zur Genfer Konvention von 1949, Art. 3 Ordnung der Gesetze und Gebräuche des Landkriegs). Schließlich zählen auch Personen dazu, die sich unrechtmäßig an Feindseligkeiten beteiligen und deshalb keinen Kombattantenstatus genießen (ungesetzliche Kombattanten). Nichtkombattanten haben weder das Recht, unmittelbar an Feindseligkeiten teilzunehmen noch dürfen sie von gegnerischen Kombattanten bekämpft werden. Geraten Angehörige einer bewaffneten Macht (Kombattanten und Nichtkombattanten) in die Gewalt des Feindes, so sind sie Kriegsgefangene im Sinne der Genfer Abkommens über die Behandlung der Kriegsgefangenen vom 12. August 1949.
rdf:langString
«No combatiente» es un término que las leyes de la guerra describe como los civiles que no toman parte directa en las hostilidades, personas, tales como personal médico y capellanes militares, que no solo son miembros de las fuerzas armadas, sino que están protegidos por sus derechos específicos (como se describe en de los Convenios de Ginebra, adoptado en junio del año 1977), y los combatientes, que se encuentran ("fuera del combate"), es decir, enfermos, heridos, detenidos y discapacitados por otros motivos. El artículo 50 del Primer Protocolo define a un civil como una persona que no es un combatiente. El artículo 51 describe la protección que debe darse a los civiles (a menos que sean combatientes ilegales) y a las poblaciones civiles. El Tercer Capítulo III del Primer Protocolo regula la focalización de los bienes de carácter civil. El artículo 8(2)(b)(i) del Estatuto de Roma de la Corte Penal Internacional también prohíbe los ataques dirigidos contra civiles. No todos Estados Soberanos han ratificado el Primer Protocolo o el Estatuto de Roma, pero es un principio aceptado del Derecho internacional humanitario que el blanco directo de los civiles es una violación de las leyes consuetudinarias de la guerra y es vinculante para todos los beligerantes. El Artículo Tercero de la Sección General de los Convenios de Ginebra afirma que en el caso de los conflictos armados que no sean de carácter internacional (que se produzcan en el territorio de una de las Altas Partes Contratantes) recoge que cada Parte en conflicto tendrá la obligación de aplicar, como mínimo, las siguientes disposiciones a los no combatientes:Serán, en todas las circunstancias, tratados con humanidad, con las siguientes prohibiciones: (a) Violencia contra las vidas de las personas, especialmente el homicidio en todas sus formas, las mutilaciones, los tratos crueles y la tortura;(b) toma de rehenes;(c) atentados contra la dignidad personal, especialmente de tratos humillantes y degradantes;(d) La adopción de sentencias y la realización de ejecuciones sin previo juicio ante un tribunal legítimamente constituido, con todas las garantías judiciales reconocidas como indispensables por los pueblos civilizados.
rdf:langString
L'expression non-combattant, dans le jargon militaire et dans le droit international humanitaire, désigne plusieurs catégories de personnes :
* les civils qui ne prennent pas directement part aux hostilités ;
* les personnes, comme les aide-soignants militaires et les aumôniers militaires, qui font partie des belligérants mais bénéficient d'une protection en raison de leurs fonctions spécifiques (décrites dans le Protocole I des Conventions de Genève, adopté en juin 1977) ;
* les combattants mis hors de combat ;
* les personnes neutres qui ne participent pas aux opérations de l'un des belligérants. Le statut de non-combattant apparaît en 1864 dans la première Convention de Genève.
rdf:langString
Non-combatant is a term of art in the law of war and international humanitarian law to refer to civilians who are not taking a direct part in hostilities; persons, such as combat medics and military chaplains, who are members of the belligerent armed forces but are protected because of their specific duties (as currently described in Protocol I of the Geneva Conventions, adopted in June 1977); combatants who are placed hors de combat; and neutral persons, such as peacekeepers, who are not involved in fighting for one of the belligerents involved in a war. This particular status was first recognized under the Geneva Conventions with the First Geneva Convention of 1864.
rdf:langString
Non-kombatan adalah jargon dalam hukum perang dan hukum kemanusiaan internasional, menggambarkan warga sipil yang tidak mengambil bagian langsung dalam permusuhan; orang-seperti petugas medis di pertempuran dan pemuka agama yang tergabung dengan militer bersenjata yang berperang tetapi dilindungi karena tugas khusus mereka (seperti yang saat ini dijelaskan dalam Protokol I Konvensi Jenewa, yang diadopsi pada bulan Juni 1977); kombatan yang tidak dapat bertempur lagi; dan warga negara netral (termasuk personil militer) yang tidak berjuang untuk salah satu pihak yang terlibat perang dalam konflik bersenjata. Status ini khusus pertama kali diakui di bawah Konvensi Jenewa dengan Konvensi Jenewa Pertama dari 1864. Pasal 42 dari Protokol I menyatakan bahwa pilot dan atau awak pesawat yang melakukan terjun payung dari pesawat dalam keadaan kesulitan tidak bisa diserang terlepas dari dimana wilayah mereka. Jika pilot dan atau awak pesawat mendarat di wilayah yang dikuasai oleh musuh, mereka harus diberi kesempatan untuk bersiap mendarat sebelum diserang kecuali saat mereka jelas terlibat dalam situasi tindakan bermusuhan atau mencoba melarikan diri. Pasukan udara yang turun dengan parasut dari pesawat terbang, apakah itu dinonaktifkan atau tidak, tidak diberikan perlindungan yang diberikan oleh Pasal ini dan, karena itu, mungkin akan diserang selama turunnya mereka kecuali mereka kombatan yang tidak dapat lagi bertempur. Pasal 50 dari Protokol 1 mendefinisikan sipil sebagai orang yang bukan kombatan istimewa. Pasal 51 menjelaskan perlindungan yang harus diberikan kepada penduduk sipil (kecuali mereka kombatan istimewa) dan penduduk sipil. Bab III Protokol I mengatur sasaran objek sipil. Pasal 8 (2) (b) (i) Statuta Roma tentang Mahkamah Pidana Internasional juga melarang serangan terhadap penduduk sipil. Meskipun tidak semua negara telah meratifikasi Protokol I atau Statuta Roma, ketentuan ini menegaskan ada hukum adat perang yang mengikat semua pihak yang berperang dalam konflik internasional. Pasal 3 di bagian umum Konvensi Jenewa menyatakan bahwa dalam kasus konflik bersenjata bukan dari karakter internasional (terjadi di wilayah salah satu Pihak Tinggi) yang masing-masing pihak terlibat konflik akan terikat untuk menerapkan, sebagai minimum, ketentuan untuk "orang yang tidak ikut aktif dalam permusuhan" (non-kombatan) orang tersebut harus dalam segala situasi diperlakukan secara manusiawi, dengan larangan berikut: (a) kekerasan terhadap kehidupan dan manusia, dalam pembunuhan khususnya dari semua jenis kelamin, mutilasi, perlakuan kejam dan penyiksaan;(b) mengambil sebagai sandera;(c) atas martabat pribadi, dipermalukan tertentu dan merendahkan martabat;(d) mengabaikan kalimat dan melaksanakan eksekusi tanpa pengadilan sebelumnya yang diucapkan oleh pengadilan secara teratur, menyelenggarakan semua jaminan peradilan yang diakui sebagaimana yang sangat diperlukan oleh masyarakat beradab.
rdf:langString
非戦闘員（ひせんとういん、Non-combatant）とは、ジュネーブ条約において保護されるべき捕虜としての扱いを受ける戦闘力を失った戦闘員（撃墜されたパイロットなど）や経理、法務、衛生（医師や看護師など）要員などを除く、戦闘に携わっていない一般市民を指す戦時国際法（ハーグ陸戦条約、国際人道法）上に規定された定義のことである。 ハーグ陸戦条約第1条2項では「遠方より認識得べき固著の特殊徽章を有すること」、3項では「公然兵器を携帯すること」を戦闘員の定義とし、制服を着ておらず、かつ武器を携帯していない市民を非戦闘員とすることができる。国際人道法でも「攻撃に従事している間または攻撃に先立つ軍事行動に従事している間、自己を一般住民から区別すべき義務を負う」こととし、「非戦闘員の地位を装う事は、背信行為として糾弾される」としており、非戦闘員を戦闘に巻き込む行為や巻き込む可能性のある行為は禁じられている。
rdf:langString
Não combatente é um termo técnico no direito de guerra e no direito internacional humanitário para se referir a civis que não participam diretamente das hostilidades; pessoas como médicos de combate e capelães militares, que são membros das forças armadas beligerantes, mas são protegidos por causa de seus deveres específicos (conforme atualmente descrito no das Convenções de Genebra, adotado em junho de 1977); combatentes que são colocados ; e pessoas neutras, como forças de manutenção da paz, que não estão envolvidas na luta por nenhum dos beligerantes envolvidos em uma guerra. Este status particular foi reconhecido pela primeira vez sob as Convenções de Genebra com a Primeira Convenção de Genebra de 1864.
rdf:langString
Некомбата́нты (нонкомбаттанты, фр. non-combattants — «не воюющие») — входящие в состав вооружённых сил лица, функции которых сводятся лишь к обслуживанию и обеспечению боевой деятельности вооружённых сил, и которые имеют право применять оружие только в целях самообороны. В международном праве некомбатантами признаются лица, не входящие в состав вооружённых сил воюющих государств, а также хотя и входящие в состав действующей армии (в качестве ), но не принимающие непосредственного участия в сражении с оружием в руках. Согласно Женевским конвенциям о защите жертв войны 1949 года и Дополнительному протоколу I 1977 года к этим конвенциям, к некомбатантам относятся медицинский, интендантский персонал, военные юристы, корреспонденты, духовные лица. Международное право проводит различие между этими лицами и комбатантами (солдатами, офицерами и генералами, непосредственно участвующими в бою и осуществляющими руководство боевыми действиями) и предусматривает для некомбатантов специальный правовой статус в случае задержания их неприятелем. Если некомбатанты принимают непосредственное участие в боевых действиях, они утрачивают свой статус — становятся комбатантами, и только тогда против них может применяться оружие. Некомбатанты не могут быть непосредственным объектом вооружённого нападения противника, поскольку, в отличие от комбатантов, не являются субъектами применения насилия в военном конфликте (согласно определению IV Гаагской конвенции). Соответственно, при их задержании противником в ходе военных действий они не должны считаться военнопленными; им должны быть предоставлены все возможности, необходимые для оказания медицинской и духовной помощи военнопленным; их нельзя принуждать к работе, не связанной с выполнением медицинских и религиозных обязанностей.
rdf:langString
Некомбатанти (нонкомбатанти, фр. non-combattants – «ті, котрі не воюють») — особи, які входять до складу збройних сил та надають їм допомогу, але безпосередньої участі у воєнних діях не беруть. До них належать медичний і духовний персонал, інтенданти, військові кореспонденти, юристи тощо. До вказаних осіб не має застосовуватися зброя, якщо вони зайняті виконанням своїх безпосередніх обов’язків. Їхні функції зводяться лише до обслуговування та забезпечення бойової діяльності збройних сил і вони мають право застосовувати зброю тільки в цілях самооборони. Міжнародне право відрізняє цих осіб від комбатантів (солдатів, офіцерів та генералів, що безпосередньо беруть участь у бою і здійснюють керівництво бойовими діями) і передбачає для некомбатантів спеціальний правовий статус у разі затримання їх ворогом. Якщо некомбатанти беруть безпосередню участь у бойових діях, вони втрачають свій статус — стають комбатантами, і тільки тоді проти них може застосовуватися зброя. Некомбатанти не можуть бути безпосереднім об'єктом збройного нападу супротивника, оскільки, на відміну від комбатантів, не є суб'єктами застосування насильства у військовому конфлікті (згідно з визначенням IV Гаазької конвенції). Відповідно, при затриманні їх противником у ході воєнних дій вони не повинні вважатися військовополоненими; їм повинні бути надані всі можливості, необхідні для надання медичної та духовної допомоги військовополоненим; їх не можна примушувати до роботи, не пов'язаної з виконанням медичних і релігійних обов'язків.
xsd:nonNegativeInteger
18562