Neo-Ottomanism
http://dbpedia.org/resource/Neo-Ottomanism an entity of type: Abstraction100002137
El Neootomanismo (en turco: Yeni Osmanlıcılık) es una ideología política turca que, en su sentido más amplio, pretende promover una mayor participación política de la moderna República de Turquía dentro de las regiones que antes estaban bajo el dominio del Imperio Otomano y que ahora constituyen sus estados sucesores. En el ámbito interno turco, algunos autores han señalado que el neootomanismo reivindica los elementos del Islam y el Califato, al tiempo que rechaza tanto el estado-nación turco como el por no considerarlos elementos auténticamente islámicos. Otros autores lo han señalado como una alternativa al kemalismo.
rdf:langString
Neo-Ottomanisme (Turki: Yeni Osmanlıcılık) adalah sebuah imperialis dalam pengertian luas, mempromosikan jalinan politik lebih besar dari Republik Turki pada wilayah yang dulu berada di bawah kekuasaan Kesultanan Utsmaniyah, negara pendahulu yang meliputi wilayah Turki modern dan lainnya. Istilah tersebut kini dikaitkan dengan iridentis, intervensionis dan ekspansionis Turki di negara-negara tetangga seperti Siprus, Yunani, Irak dan Suriah. Meski demikian, istilah tersebut telah ditolak oleh , seperti mantan Menteri Luar Negeri Ahmet Davutoglu dan Ketua Parlemen Mustofa Sentop.
rdf:langString
Neo-ottomanismo (in turco: Yeni Osmanlıcılık) è una ideologia politica turca che, nella sua accezione più ampia, favorisce un maggiore impegno con le aree precedentemente sotto l'Impero ottomano.
rdf:langString
Neo-ottomanisme (Turks: Yeni Osmanlıcılık) is een Turkse politieke ideologie die streeft naar het uitbreiden van Turkse invloeden in gebieden die vroeger deel uitmaakten van het Ottomaanse Rijk. De term is in de jaren tachtig bedacht door David Barchard Op de machtsovername van de Partij voor Rechtvaardigheid en Ontwikkeling (AKP) van Recep Tayyip Erdoğan in 2002 volgde een opleving van aandacht voor Ottomaanse tradities en cultuur.Deze waren na de stichting van de moderne republiek in 1923 door Mustafa Kemal Atatürk in de ban gedaan.
rdf:langString
Neo-otomanismo (turco: Yeni Osmanlıcılık) é um ideologia política turca que, em seu sentido mais amplo, promove um maior engajamento político da moderna República da Turquia dentro de regiões anteriormente sob o domínio do Império Otomano, o seu estado predecessor. A palavra foi inventada pelos gregos após a Invasão turca de Chipre, em 1974.
rdf:langString
新鄂圖曼主義（土耳其語：Yeni Osmanlıcılık）是一種土耳其的帝國主義政治意識形態，目的是促進土耳其在其前身鄂圖曼帝國──一個覆蓋了整個現代土耳其領土的帝國國家──所統治過的地區之範圍內，進行更廣泛的政治參與。 這個術語與雷傑普·塔伊普·艾爾多安對東地中海之鄰國：賽普勒斯、希臘、敘利亞、伊拉克，以及如利比亞和納戈爾諾-卡拉巴赫的統一主義、、擴張主義之外交政策息息相關。然而，該用語被埃爾多安政府成員所否定，例如前外交部長艾哈邁德·達夫歐魯與國會議長。
rdf:langString
العثمانية الجديدة (بالتركية: Yeni Osmanlıcılık) هي أيدولوجيا سياسية تركية تروج في معناها الواسع للارتباط الأكبر بالمناطق التي كانت مسبقاً تحت الحكم العثمانيين. ابتكر المصطلح من قبل اليونانيين في 1974 بعد الغزو التركي لقبرص. يستخدم المصطلح لوصف العلاقات السياسية الخارجية لتركيا بقيادة حزب العدالة والتنمية. تعتبر العثمانية الجديدة تحولاً كبيراً مقارنة بالسياسة التركية التقليدية المتمثلة بالأيدولوجيا الكمالية. يمكن وصف السياسة الخارجية في حكومة تورغوت أوزال على أنها أولى خطوات العثمانية الجديدة.
rdf:langString
Ο Νεοοθωμανισμός (τουρκικά: Yeni Osmanlıcılık) χαρακτηρίζεται από μια πολιτική ιδεολογία που επικρατεί σε πολιτικούς κύκλους της Τουρκίας, με σκοπό την προώθηση στενότερων σχέσεων με περιοχές της πρώην Οθωμανικής Αυτοκρατορίας ή την δορυφοροποίηση κάποιων από αυτές. Ο αγγλικός όρος Neo-ottomanism χρησιμοποιήθηκε για πρώτη φορά το 1985 από τον Ντέιβιντ Μπάρτσαρντ, αρθρογράφο των Financial Times. Στα ελληνικά χρησιμοποιήθηκε αρχικά μετά την τουρκική εισβολή στην Κύπρο το 1974. Κατά άλλη πηγή, χρησιμοποιήθηκε για πρώτη φορά από τον Τούρκο συγγραφέα Τσενγκίζ Τσαντάρ. Σήμερα (αρχές 21ου αι.) χρησιμοποιείται για να περιγράψει την τουρκική εξωτερική πολιτική υπό το Κόμμα Δικαιοσύνης και Ανάπτυξης που ανέλαβε την εξουσία το 2002 με πρωθυπουργό τον Ρετζέπ Ταγίπ Ερντογάν. Ο Νεο-Οθωμανισμός συνιστά
rdf:langString
Neo-Osmanismus (türkisch Neo-Osmanlıcılık oder Yeni Osmanlıcılık) oder Neo-Osmanentum ist ein vieldeutiges politisches Schlagwort. Neo-Osmanismus wird auch in einem kritischen Sinne verwendet, um Vorbehalte gegen die türkische Außenpolitik auszudrücken und ferner um mögliche neoimperiale Absichten der Türkei, die verstärkte Hinwendung der Türkei zum Islam und die Ausrichtung der Außenpolitik auf die arabische Welt und damit auf die frühere Einflusssphäre des Osmanischen Reiches zu umschreiben. Als Protagonisten des Neo-Osmanismus gelten der türkische Präsident Recep Tayyip Erdoğan und der ehemalige türkische Ministerpräsident Ahmet Davutoğlu, der die Bezeichnung allerdings ablehnt.
rdf:langString
Neo-Ottomanism (Turkish: Yeni Osmanlıcılık, Neo-Osmanlıcılık) is an Islamist, irredentist and imperialist Turkish political ideology that, in its broadest sense, advocates to honor the Ottoman past of Turkey and promotes greater political engagement of the Republic of Turkey within regions formerly under the rule of the Ottoman Empire, the predecessor state that covered the territory of modern Turkey among others.
rdf:langString
Le néo-ottomanisme (en turc Yeni Osmanlıcılık) est une doctrine politique turque visant à augmenter l'influence de la Turquie dans les régions anciennement sous la domination de l'Empire ottoman. Le néo-ottomanisme représente, plus qu’une doctrine politique, une tentative de reconstruction de l’identité nationale turque, basée sur la redécouverte de l’Empire ottoman en tant que forme politique, sociale et culturelle. Cette politique identitaire vise à proposer une alternative à l’identité historiquement prédominante, l’identité républicaine-kémaliste. L’approche néo-ottomaniste rend indivisibles les politiques identitaire et étrangère, considérant la formation d'une identité turco-ottomane essentielle pour promouvoir les initiatives géopolitiques de la Turquie.
rdf:langString
新オスマン主義（土: Yeni Osmanlıcılık, 英: Neo-Ottomanism）または新オスマン帝国主義は、 その最も広い意味で、かつてオスマン帝国が支配するか影響力を及ぼした中近東などに、現代のトルコ共和国の政治的・外交的関与を広げようという政治的イデオロギーである。さらに最近では、トルコの中にオスマン時代の文化と伝統を復活させようという動きに関連している。新トルコ帝国主義（new Turkish imperialism）ともいう。 「帝国主義」、「イスラム帝国主義」、および「皇帝（スルタン）」も参照 この言葉は1974年、トルコのキプロス侵攻後にギリシャ人によって使用された。 21世紀では、この用語は、オスマン帝国の伝統と文化の復活は与党である公正発展党の上昇とともにやってきたトルコの政治の国内傾向を意味するようになっている。公正発展党によるイデオロギーの使用は主に、現代トルコの世俗と共和党の資格情報を使用して問題を引き起こした国内社会政策におけるオスマン文化のより大きな影響を支えてきた。
rdf:langString
Неоосманизм (неооттоманизм) (тур. Yeni Osmanlıcılık) — политическая идеология в Турции. Её содержание заключается в наращивании политического влияния Турции в странах, ранее входивших в состав Османской империи, преемником которой рассматривается современная Турция. В последнее время понятие «неоосманизм» также ассоциируется с попытками возрождения культуры и традиций Османской империи в пределах Турции. Понятие «неоосманизм» впервые было употреблено греческими СМИ после турецкого вторжения на Кипр в 1974 году.
rdf:langString
Неоосманізм (неооттоманізм) (тур. Yeni Osmanlıcılık) - політична ідеологія в Туреччині. Її зміст полягає в нарощуванні політичного впливу Туреччини в країнах, що раніше входили до складу Османської імперії, наступником якої розглядається сучасна Туреччина. Розглядаючи ширше, доктрина неоосманізму поширюється і на політику Туреччини в Центральній Азії, використовуючи ідеологію пантюркізму. Останнім часом поняття «неоосманізму» також асоціюється зі спробами відродження культури і традицій Османської імперії в межах Туреччини.
rdf:langString
rdf:langString
عثمانية جديدة
rdf:langString
Neo-Osmanismus
rdf:langString
Νεο-Οθωμανισμός
rdf:langString
Neootomanismo
rdf:langString
Neo-Ottomanisme
rdf:langString
Neo-ottomanesimo
rdf:langString
Néo-ottomanisme
rdf:langString
新オスマン主義
rdf:langString
Neo-Ottomanism
rdf:langString
Neo-ottomanisme
rdf:langString
Neo-otomanismo
rdf:langString
Неоосманизм
rdf:langString
Неоосманізм
rdf:langString
新奥斯曼主义
xsd:integer
25418239
xsd:integer
1122600073
rdf:langString
العثمانية الجديدة (بالتركية: Yeni Osmanlıcılık) هي أيدولوجيا سياسية تركية تروج في معناها الواسع للارتباط الأكبر بالمناطق التي كانت مسبقاً تحت الحكم العثمانيين. ابتكر المصطلح من قبل اليونانيين في 1974 بعد الغزو التركي لقبرص. يستخدم المصطلح لوصف العلاقات السياسية الخارجية لتركيا بقيادة حزب العدالة والتنمية. تعتبر العثمانية الجديدة تحولاً كبيراً مقارنة بالسياسة التركية التقليدية المتمثلة بالأيدولوجيا الكمالية. يمكن وصف السياسة الخارجية في حكومة تورغوت أوزال على أنها أولى خطوات العثمانية الجديدة. كانت الإمبراطورية العثمانية تمثل قوة عظيمة في ذروتها، وكانت تتحكم بالبلقان بالإضافة للغالبية العظمى مما يمثل منطقة الشرق الأوسط اليوم وأفريقيا الشمالية. تهدف العثمانية الجديدة لزيادة الانخراط التركي في تلك المناطق كجزء من التأثير الإقليمي التركي المتزايد. تستخدم تركيا قواها البسيطة لتحقيق تلك الأهداف. ساهمت العثمانية الجديدة في تحسن علاقة تركيا مع الدول المجاورة، لاسيما العراق وإيران وسوريا، إلا أن علاقة تركيا بحليفها التقليدي إسرائيل توترت مؤخراً بسبب الاعتداء على أسطول الحرية الذي كان متجهاً لغزة. يعارض وزير الخارجية أحمد داود أوغلو استخدام هذا التعبير لوصف السياسة الخارجية لتركيا بقيادة حزب العدالة والتنمية. السياسة الخارجية الجديدة جعلت الإعلام الغربي يتساءل عما إذا كانت تركيا أصبحت تتباعد عن المحور العابر للأطلسي مقابل زيادة الانخراط وتوطيد العلاقات مع دول الشرق الأوسط المجاورة أو القريبة منها، إلا أن الرئيس عبد الله غل نفى تلك المزاعم. تطبق تركيا الأيدولوجيا العثمانية الجديدة في كل من ألبانيا وكوسوفو والبوسنة والهرسك وبعض الدول الأخرى التي كانت تمثل جزء من الإمبراطورية العثمانية.
rdf:langString
Ο Νεοοθωμανισμός (τουρκικά: Yeni Osmanlıcılık) χαρακτηρίζεται από μια πολιτική ιδεολογία που επικρατεί σε πολιτικούς κύκλους της Τουρκίας, με σκοπό την προώθηση στενότερων σχέσεων με περιοχές της πρώην Οθωμανικής Αυτοκρατορίας ή την δορυφοροποίηση κάποιων από αυτές. Ο αγγλικός όρος Neo-ottomanism χρησιμοποιήθηκε για πρώτη φορά το 1985 από τον Ντέιβιντ Μπάρτσαρντ, αρθρογράφο των Financial Times. Στα ελληνικά χρησιμοποιήθηκε αρχικά μετά την τουρκική εισβολή στην Κύπρο το 1974. Κατά άλλη πηγή, χρησιμοποιήθηκε για πρώτη φορά από τον Τούρκο συγγραφέα Τσενγκίζ Τσαντάρ. Σήμερα (αρχές 21ου αι.) χρησιμοποιείται για να περιγράψει την τουρκική εξωτερική πολιτική υπό το Κόμμα Δικαιοσύνης και Ανάπτυξης που ανέλαβε την εξουσία το 2002 με πρωθυπουργό τον Ρετζέπ Ταγίπ Ερντογάν. Ο Νεο-Οθωμανισμός συνιστά μια δραματική μετατόπιση από την παραδοσιακή τουρκική εξωτερική πολιτική του κεμαλισμού. Η πρώτη σχετική μετακίνηση της τουρκικής πολιτικής μπορεί να εντοπισθεί στην κυβέρνηση Τουργκούτ Οζάλ στις αρχές της δεκαετίας του '90. Η κεμαλική εξωτερική πολιτική συνήθως έκλινε προς τη Δύση με τέτοια αποφασιστικότητα που κατέληξε να αποξενώσει την Τουρκία από τους γείτονές της. Το Ισραήλ ήταν η μόνη εξαίρεση, και η φιλία του με την Τουρκία υπογράμμιζε τις δυσκολίες της Τουρκίας στην περιοχή. Αντίθετα, ο νεο-οθωμανισμός επιδιώκει να συνδέσει την Τουρκία σταθερά με τους γείτονές της, χωρίς να χάσει την κύρια κατεύθυνση της πολιτικής της. Η Οθωμανική Αυτοκρατορία, ήταν μια μεγάλη δύναμη η οποία, στο αποκορύφωμά της, ήλεγχε τα Βαλκάνια, το μεγαλύτερο μέρος από τη σημερινή Μέση Ανατολή, μεγάλο μέρος από τη Βόρεια Αφρική και τον Καύκασο. Η νεο-οθωμανική εξωτερική πολιτική ενθαρρύνει την αυξημένη εμπλοκή και επιρροή της Τουρκίας σ' αυτές τις περιοχές. Η Τουρκία χρησιμοποιεί ήπιες πολιτικές για να επιτύχει αυτούς τους στόχους. Αυτή η εξωτερική πολιτική συνέβαλε στη βελτίωση των σχέσεων της Τουρκίας με τους γείτονές της, ιδίως με το Ιράκ, το Ιράν και τη Συρία πριν από την έναρξη της αντικαθεστωτικής εξέγερσης. Ωστόσο, οι σχέσεις της Τουρκίας με το Ισραήλ, παραδοσιακό σύμμαχο της, επιδεινώθηκαν, ειδικά μετά τον πόλεμο στη Γάζα την περίοδο 2008-09. και την επιδρομή του Ισραήλ στην αποστολή "Πλοίο για τη Γάζα". Ο Αχμέτ Νταβούτογλου, Υπουργός Εξωτερικών της Τουρκίας από το 2009 και "αρχιτέκτονας" της νέας εξωτερικής πολιτικής, απέρριψε τον όρο «νεο-οθωμανισμός» για να περιγράψει τη πολιτική της χώρας του. «Η Τουρκική Δημοκρατία», είπε, «είναι ένα σύγχρονο έθνος-κράτος και είναι ισότιμη με τις χώρες της περιοχής. Μπορούμε να οικοδομήσουμε τις διπλωματικές μας σχέσεις στη βάση της ισότητας με κάθε μεγάλη ή μικρή χώρα που στο παρελθόν ήταν στην οθωμανική επικράτεια. Αυτό επιβάλλει η σύγχρονη διπλωματία." Ο Νταβούτογλου, με άλλα λόγια προσπάθησε να τονίσει ότι η Τουρκία δεν έχει καμία πρόθεση να κυριαρχήσει στους γείτονές της, και ότι οι σχέσεις που επιδιώκει είναι σχέσεις μεταξύ ισότιμων εταίρων. Αλλά παραμένει το γεγονός ότι η εξωτερική πολιτική της Τουρκίας υπό τον Νταβούτογλου επικεντρώνεται στους γείτονές της, και να είναι πιο δυναμική και γεμάτη αυτοπεποίθηση. Η έντονη αντίδραση του Ερντογάν στο Νταβός μετά από μια διαφωνία τον ισραηλινό πρόεδρο Σιμόν Πέρες είναι ένα σύμβολο της τουρκικής αυτοπεποίθησης. Η νέα εξωτερική πολιτική της Τουρκίας ξεκίνησε μια αντιπαράθεση, κυρίως στα δυτικά μέσα ενημέρωσης, ως προς το κατά πόσον η Τουρκία διανύει μια "μετατόπιση του άξονα". Με άλλα λόγια αν παρασύρεται μακριά από τη «Δύση» και κατευθύνεται προς τη Μέση Ανατολή και την Ασία. Τέτοιοι φόβοι εμφανίζονται συχνότερα σε δυτικά μέσα ενημέρωσης, όταν αυξάνονται οι τουρκικές εντάσεις με το Ισραήλ. Ο πρόεδρος Αμπντουλάχ Γκιουλ επίσης απέρριψε τους ισχυρισμούς ότι η πολιτική της χώρας του έχει αλλάξει άξονα. Τα "μηδενικά προβλήματα" με τους γείτονες και η "ήρεμη δύναμη" είναι όροι που συχνά χρησιμοποιεί η Τουρκία για να χαρακτηρίσει την εξωτερική πολιτική της. Αντίθετα, σύμφωνα με Έλληνες συγγραφείς, η Τουρκία προωθεί τον νεο-οθωμανισμό με ένα συνδυασμό οικονομικής, στρατιωτικής και γεωπολιτικής ισχύος, χρησιμοποιώντας το Ισλάμ και τη στρατηγική συμμαχία με τη Δύση, ως τους δύο πυλώνες της. Σύμφωνα με αυτή την άποψη, η Δύση χρησιμοποιεί την Τουρκία για να αντιμετωπίσει την επανεμφανιζόμενη Ρωσία. Ειδικότερα για τις σχέσεις με την Ελλάδα, χρησιμοποιούνται ως μοχλός πίεσης και οι μειονότητες. Σε ό,τι αφορά την Ευρωπαϊκή Ένωση, ο Νταβούτογλου επανέλαβε ότι η πλήρης ένταξη εξακολουθεί να είναι στρατηγικός στόχος της Τουρκίας. Αυτό φαίνεται όμως όλο και πιο απίθανο, δεδομένης της αντίθεσης από έναν αριθμό κρατών μελών της ΕΕ. Όπως ήταν αναμενόμενο, η Τουρκία τόνισε τους νέους δεσμούς της με τον αραβικό κόσμο, το Ιράν και άλλες γειτονικές χώρες, συμπεριλαμβανομένης της Ρωσίας, και πρόβαλε την ικανότητά της να καταστεί περιφερειακή δύναμη από μόνη της. Στα Βαλκάνια, η Τουρκία επιθυμεί να έχει μια σταθεροποιητική επιρροή, προστατεύοντας ιδιαίτερα τους μουσουλμανικούς πληθυσμούς της Αλβανίας και Βοσνίας.. Ως παράγοντες άλλων πολιτισμικής διείσδυσης έχουν αναφερθεί η ίδρυση τουρκικών πανεπιστημίων εκτός των συνόρων της χώρας, καθώς και η πώληση τουρκικών σήριαλ για τηλεοπτική εκπομπή τα οποία έχουν χαμηλό κόστος αλλά δεν δίνονται δωρεάν όπως λανθασμένα αναπαράγεται.
rdf:langString
El Neootomanismo (en turco: Yeni Osmanlıcılık) es una ideología política turca que, en su sentido más amplio, pretende promover una mayor participación política de la moderna República de Turquía dentro de las regiones que antes estaban bajo el dominio del Imperio Otomano y que ahora constituyen sus estados sucesores. En el ámbito interno turco, algunos autores han señalado que el neootomanismo reivindica los elementos del Islam y el Califato, al tiempo que rechaza tanto el estado-nación turco como el por no considerarlos elementos auténticamente islámicos. Otros autores lo han señalado como una alternativa al kemalismo.
rdf:langString
Neo-Osmanismus (türkisch Neo-Osmanlıcılık oder Yeni Osmanlıcılık) oder Neo-Osmanentum ist ein vieldeutiges politisches Schlagwort. Neo-Osmanismus wird auch in einem kritischen Sinne verwendet, um Vorbehalte gegen die türkische Außenpolitik auszudrücken und ferner um mögliche neoimperiale Absichten der Türkei, die verstärkte Hinwendung der Türkei zum Islam und die Ausrichtung der Außenpolitik auf die arabische Welt und damit auf die frühere Einflusssphäre des Osmanischen Reiches zu umschreiben. Als Protagonisten des Neo-Osmanismus gelten der türkische Präsident Recep Tayyip Erdoğan und der ehemalige türkische Ministerpräsident Ahmet Davutoğlu, der die Bezeichnung allerdings ablehnt. Der Osmanismus war ursprünglich eine in der Tanzimat-Zeit aufgekommene Vorstellung, die alle Einwohner des Osmanischen Reiches als gleichberechtigte Bürger betrachtet, ohne Ansehen der Religion oder der Ethnie im Gegensatz zur damaligen Organisation in Millets.
rdf:langString
Neo-Ottomanism (Turkish: Yeni Osmanlıcılık, Neo-Osmanlıcılık) is an Islamist, irredentist and imperialist Turkish political ideology that, in its broadest sense, advocates to honor the Ottoman past of Turkey and promotes greater political engagement of the Republic of Turkey within regions formerly under the rule of the Ottoman Empire, the predecessor state that covered the territory of modern Turkey among others. The term has been associated with Recep Tayyip Erdoğan's irredentist, interventionist and expansionist foreign policy in the Eastern Mediterranean and the neighboring Cyprus, Greece, Iraq, Syria, as well as in Africa, including Libya, and Nagorno-Karabakh. However, the term has been rejected by members of the Erdoğan Government, such as the former Foreign Minister Ahmet Davutoğlu and Parliament Speaker Mustafa Şentop.
rdf:langString
Le néo-ottomanisme (en turc Yeni Osmanlıcılık) est une doctrine politique turque visant à augmenter l'influence de la Turquie dans les régions anciennement sous la domination de l'Empire ottoman. Le néo-ottomanisme représente, plus qu’une doctrine politique, une tentative de reconstruction de l’identité nationale turque, basée sur la redécouverte de l’Empire ottoman en tant que forme politique, sociale et culturelle. Cette politique identitaire vise à proposer une alternative à l’identité historiquement prédominante, l’identité républicaine-kémaliste. L’approche néo-ottomaniste rend indivisibles les politiques identitaire et étrangère, considérant la formation d'une identité turco-ottomane essentielle pour promouvoir les initiatives géopolitiques de la Turquie. Mélange de turquisme, d'islamisme et d'ottomanisme, le néo-ottomanisme émerge à la fin de la guerre froide, lors de la disparition de l'URSS, et présente deux vagues distinctes : la première, au début des années 1990, développée par le journaliste turc et conseiller en politique étrangère du président Turgut Özal Cengiz Candar ; la deuxième, associée à la figure de Davutoğlu et à sa vision de la politique étrangère turque.
rdf:langString
Neo-Ottomanisme (Turki: Yeni Osmanlıcılık) adalah sebuah imperialis dalam pengertian luas, mempromosikan jalinan politik lebih besar dari Republik Turki pada wilayah yang dulu berada di bawah kekuasaan Kesultanan Utsmaniyah, negara pendahulu yang meliputi wilayah Turki modern dan lainnya. Istilah tersebut kini dikaitkan dengan iridentis, intervensionis dan ekspansionis Turki di negara-negara tetangga seperti Siprus, Yunani, Irak dan Suriah. Meski demikian, istilah tersebut telah ditolak oleh , seperti mantan Menteri Luar Negeri Ahmet Davutoglu dan Ketua Parlemen Mustofa Sentop.
rdf:langString
Neo-ottomanismo (in turco: Yeni Osmanlıcılık) è una ideologia politica turca che, nella sua accezione più ampia, favorisce un maggiore impegno con le aree precedentemente sotto l'Impero ottomano.
rdf:langString
Neo-ottomanisme (Turks: Yeni Osmanlıcılık) is een Turkse politieke ideologie die streeft naar het uitbreiden van Turkse invloeden in gebieden die vroeger deel uitmaakten van het Ottomaanse Rijk. De term is in de jaren tachtig bedacht door David Barchard Op de machtsovername van de Partij voor Rechtvaardigheid en Ontwikkeling (AKP) van Recep Tayyip Erdoğan in 2002 volgde een opleving van aandacht voor Ottomaanse tradities en cultuur.Deze waren na de stichting van de moderne republiek in 1923 door Mustafa Kemal Atatürk in de ban gedaan.
rdf:langString
新オスマン主義（土: Yeni Osmanlıcılık, 英: Neo-Ottomanism）または新オスマン帝国主義は、 その最も広い意味で、かつてオスマン帝国が支配するか影響力を及ぼした中近東などに、現代のトルコ共和国の政治的・外交的関与を広げようという政治的イデオロギーである。さらに最近では、トルコの中にオスマン時代の文化と伝統を復活させようという動きに関連している。新トルコ帝国主義（new Turkish imperialism）ともいう。 「帝国主義」、「イスラム帝国主義」、および「皇帝（スルタン）」も参照 この言葉は1974年、トルコのキプロス侵攻後にギリシャ人によって使用された。 21世紀では、この用語は、オスマン帝国の伝統と文化の復活は与党である公正発展党の上昇とともにやってきたトルコの政治の国内傾向を意味するようになっている。公正発展党によるイデオロギーの使用は主に、現代トルコの世俗と共和党の資格情報を使用して問題を引き起こした国内社会政策におけるオスマン文化のより大きな影響を支えてきた。 公正発展党政権を率いるレジェップ・タイイップ・エルドアン大統領は「我々はオスマン帝国の子孫だ。セルジューク朝、オスマン帝国の歴史はトルコの誇りだ」と発言している。エルドアン大統領は、かつてのオスマン帝国の「皇帝」（スルタン）にも似た「現代の皇帝」を意図していると、ベイルート筋は指摘している。近年の反ヨーロッパ的な愛国主義の底には、帝国への郷愁的感情が根強く存在しているという。
rdf:langString
Неоосманизм (неооттоманизм) (тур. Yeni Osmanlıcılık) — политическая идеология в Турции. Её содержание заключается в наращивании политического влияния Турции в странах, ранее входивших в состав Османской империи, преемником которой рассматривается современная Турция. В последнее время понятие «неоосманизм» также ассоциируется с попытками возрождения культуры и традиций Османской империи в пределах Турции. Понятие «неоосманизм» впервые было употреблено греческими СМИ после турецкого вторжения на Кипр в 1974 году. В XXI веке этот термин стал обозначать направление в турецкой политике, где возрождение османских культурных традиций способствовало росту популярности Партии справедливости и развития (ПСР), которая затем стала правящей. Поддержка этой идеологии со стороны ПСР вызвала изменения в социальной политике Турции в ключе ранних традиций страны, что негативно повлияло на республиканские и светские достижения современной Турции. ПСР называла своих сторонников и своего основателя Реджепа Эрдогана (который был избран в 2014 году президентом) «Osmanlı torunu» (потомки османов). За изменениями во внутренней политике последовали изменения во внешней. Османизм в социальной сфере, который подвергался критике сторонниками секуляризма и поощрялся ПСР, послужил базой для перехода от системы парламентаризма к президентской республике, способствуя установлению сильного централизованного правительства, которое было в Османской империи. Критики обвиняли Эрдогана в том, что он управляет страной так, как будто бы он является султаном.
rdf:langString
Neo-otomanismo (turco: Yeni Osmanlıcılık) é um ideologia política turca que, em seu sentido mais amplo, promove um maior engajamento político da moderna República da Turquia dentro de regiões anteriormente sob o domínio do Império Otomano, o seu estado predecessor. A palavra foi inventada pelos gregos após a Invasão turca de Chipre, em 1974.
rdf:langString
新鄂圖曼主義（土耳其語：Yeni Osmanlıcılık）是一種土耳其的帝國主義政治意識形態，目的是促進土耳其在其前身鄂圖曼帝國──一個覆蓋了整個現代土耳其領土的帝國國家──所統治過的地區之範圍內，進行更廣泛的政治參與。 這個術語與雷傑普·塔伊普·艾爾多安對東地中海之鄰國：賽普勒斯、希臘、敘利亞、伊拉克，以及如利比亞和納戈爾諾-卡拉巴赫的統一主義、、擴張主義之外交政策息息相關。然而，該用語被埃爾多安政府成員所否定，例如前外交部長艾哈邁德·達夫歐魯與國會議長。
rdf:langString
Неоосманізм (неооттоманізм) (тур. Yeni Osmanlıcılık) - політична ідеологія в Туреччині. Її зміст полягає в нарощуванні політичного впливу Туреччини в країнах, що раніше входили до складу Османської імперії, наступником якої розглядається сучасна Туреччина. Розглядаючи ширше, доктрина неоосманізму поширюється і на політику Туреччини в Центральній Азії, використовуючи ідеологію пантюркізму. Останнім часом поняття «неоосманізму» також асоціюється зі спробами відродження культури і традицій Османської імперії в межах Туреччини. Поняття «неоосманізму» вперше було вжито грецькими ЗМІ після турецького вторгнення на Кіпр в 1974 році. У XXI столітті цей термін став позначати напрямок в турецькій політиці, де відродження османських культурних традицій сприяло зростанню популярності Партії справедливості і розвитку (ПСР), яка потім стала правлячою. Підтримка цієї ідеології з боку ПСР викликала зміни в соціальній політиці Туреччини в ключі ранніх традицій країни, що негативно вплинуло на республіканські і світські досягнення сучасної Туреччини.
xsd:nonNegativeInteger
27537
