Neo-Grec
http://dbpedia.org/resource/Neo-Grec an entity of type: Thing
Néo-Grec was a Neoclassical Revival style of the mid-to-late 19th century that was popularized in architecture, the decorative arts, and in painting during France's Second Empire, or the reign of Napoleon III (1852–1870). The Néo-Grec vogue took as its starting point the earlier expressions of the Neoclassical style inspired by 18th-century excavations at Pompeii, which resumed in earnest in 1848, and similar excavations at Herculaneum. The style mixed elements of the Graeco-Roman, Pompeian, Adam and Egyptian Revival styles into "a richly eclectic polychrome mélange." "The style enjoyed a vogue in the United States, and had a short-lived impact on interior design in England and elsewhere."
rdf:langString
Неогрек, також Грецьке відродження (від англ. Greek Revival) — архітектурний стиль, який виник у 1820-х роках, заснований на поверненні до класичних грецьких зразків. Відрізняється від архітектури класицизму (і ампіру зокрема) підкреслено археологічним, детальним підходом до відтворення грецької класики, очищеної від впливу давньоримської архітектури та італійського ренесансу; ідеологічно, належить до епохи еклектики, а не класицизму.
rdf:langString
Le mouvement néo-grec est un courant artistique, principalement pictural, apparu en France en 1846, regroupant les peintres Gustave Boulanger, Léopold Burthe, Jean-Léon Gérôme, Jean-Louis Hamon, , Dominique Papety, Henri-Pierre Picou, et Auguste Toulmouche. Ceux-ci, issus des ateliers de Paul Delaroche et de Charles Gleyre, veulent renouveler la peinture de genre en faisant référence au raffinement du style de l'Antiquité grecque, dépeignant des scènes de l'intimité dans des décors archéologiques. Le mouvement émerge en 1847 avec l'exposition au Salon de peinture et de sculpture du tableau de Gérome Un combat de coqs, qui fait de son auteur le chef de file du groupe. Le mouvement est surnommé par Champfleury l'« école du calque », et par Charles Baudelaire l'« école des pointus », ce derni
rdf:langString
rdf:langString
Neo-Grec
rdf:langString
Mouvement néo-grec
rdf:langString
Неогрек
xsd:integer
380528
xsd:integer
1121361926
rdf:langString
Le mouvement néo-grec est un courant artistique, principalement pictural, apparu en France en 1846, regroupant les peintres Gustave Boulanger, Léopold Burthe, Jean-Léon Gérôme, Jean-Louis Hamon, , Dominique Papety, Henri-Pierre Picou, et Auguste Toulmouche. Ceux-ci, issus des ateliers de Paul Delaroche et de Charles Gleyre, veulent renouveler la peinture de genre en faisant référence au raffinement du style de l'Antiquité grecque, dépeignant des scènes de l'intimité dans des décors archéologiques. Le mouvement émerge en 1847 avec l'exposition au Salon de peinture et de sculpture du tableau de Gérome Un combat de coqs, qui fait de son auteur le chef de file du groupe. Le mouvement est surnommé par Champfleury l'« école du calque », et par Charles Baudelaire l'« école des pointus », ce dernier leur reprochant une Antiquité trop « quotidienne ».
rdf:langString
Néo-Grec was a Neoclassical Revival style of the mid-to-late 19th century that was popularized in architecture, the decorative arts, and in painting during France's Second Empire, or the reign of Napoleon III (1852–1870). The Néo-Grec vogue took as its starting point the earlier expressions of the Neoclassical style inspired by 18th-century excavations at Pompeii, which resumed in earnest in 1848, and similar excavations at Herculaneum. The style mixed elements of the Graeco-Roman, Pompeian, Adam and Egyptian Revival styles into "a richly eclectic polychrome mélange." "The style enjoyed a vogue in the United States, and had a short-lived impact on interior design in England and elsewhere."
rdf:langString
Неогрек, також Грецьке відродження (від англ. Greek Revival) — архітектурний стиль, який виник у 1820-х роках, заснований на поверненні до класичних грецьких зразків. Відрізняється від архітектури класицизму (і ампіру зокрема) підкреслено археологічним, детальним підходом до відтворення грецької класики, очищеної від впливу давньоримської архітектури та італійського ренесансу; ідеологічно, належить до епохи еклектики, а не класицизму.
xsd:nonNegativeInteger
13182
