Monophysitism
http://dbpedia.org/resource/Monophysitism an entity of type: Thing
المونوفيزية أو الطبيعة الواحدة (باليونانية: Μονοφυσιτισμός)، هي عقيدة مسيحية بأن ليسوع طبيعة واحدة إلهية، وأن طبيعته البشرية امتزجت بهذه الطبيعة. ويمكن أختصار هذه الطبيعة في: «يسوع المسيح، الابن، هو شخص وأقنوم واحد بطبيعة واحدة: الإنسان الإله». تعتبر المونوفيزية فكرة معارضة لعقيدة مجمع خلقيدونية، والتي ترى أن للمسيح طبيعيتين إلهية وبشرية. وبالرغم من وصف الكنائس الأرثوذكسية المشرقية بكونها مونوفيزية، إلا أنها ترفض هذا الوصف وتفضل الرؤية الميافيزية في وصف عقيدتها.
rdf:langString
Monofyzitismus (z řeckého μόνος monos jeden + φύσις fysis přirozenost) je v křesťanství christologické učení, že Ježíš Kristus měl pouze jedinou, božskou přirozenost. Rozkol mezi monofyzitskými církvemi a církvemi chalkedonského vyznání byl součástí církevních sporů, které nakonec vedly k velkému schismatu mezi východní a západní církví.
rdf:langString
Monofizitismo (antikve-greke μονοφῠσῐτῐσμός, monofusitismós, latine monophysitismus; de la greka vorto μόνος, monos, "sola", kaj la vorto physis, "naturo") estas teologia doktrino pri Kristo, kiu diras ke Jesuo havas unusolan naturon. Tiu, kiu kredas je monofizitismo, nomiĝas monofizito.
rdf:langString
Monofisismoa Jesukristo guztiz izaki jainkotiarra dela, eta inolaz ere gizakia, baieztatzen duen doktrina da. Haren jarraitzaileak monofisitak dira. Kaltzedonian 451 urtean egin zen kontzilioan Elizak heresiatzat jo zuen. Eliza monofisitek ortodoxotzat dauzkate beren buruak. Armenian, Etiopian, Sirian eta Indiako hegoaldean daude eliza horiek zabalduta.
rdf:langString
Le monophysisme (du grec μόνος « seul, unique » et φύσις « nature ») est une doctrine christologique apparue au Ve siècle dans l'Empire romain d'Orient en réaction au nestorianisme, et ardemment défendue par Eutychès et Dioscore d'Alexandrie. Elle affirme que le Fils n'a qu'une seule nature, qui est divine, et qui a absorbé sa nature humaine.
rdf:langString
Monophysitism (/məˈnɒfɪsaɪˌtɪzəm/ or /məˈnɒfɪsɪˌtɪzəm/) or monophysism (/məˈnɒfɪzɪzəm/) is a Christological term derived from the Greek μόνος (monos, "alone, solitary") and φύσις (physis, a word that has many meanings but in this context means "nature"). It is defined as "a doctrine that in the person of the incarnated Word (that is, in Jesus Christ) there was only one nature—the divine".
rdf:langString
Monofisitisme (berasal dari bahasa Yunani yang terdiri dari dua kata, yaitu mono yang berarti satu, dan phusis yang berarti kodrat atau hakikat). Jika disatukan, nama ini berarti persatuan kodrat dan dalam bahasa Inggris, dikenal dengan Monophysitism. Monofisit adalah ajaran yang diklaim sebagai ajaran bidaah oleh Konsili Khalsedon pada tahun 451. Aliran ini memahami bahwa Kristus hanya memiliki satu kodrat, yaitu kodrat ilahi, karena kodrat kemanusiaan-Nya telah terserap dalam keilahian-Nya.
rdf:langString
単性説（たんせいせつ、Monophysitism）あるいは単性論（たんせいろん）とは、キリスト論において用いられたキリスト教用語で、受肉したイエス・キリストが単一の性（natura）のみを有するという説・論。"Monophysitism"の語源はギリシャ語で1つを意味する"mono"と本性を意味する"physis"という言葉である。カルケドン公会議で採択された、キリストは神性とという二つの本性を持つという立場（両性説）によって否定された立場である。
rdf:langString
단성론(單性論, 영어: Monophysitism) 또는 단성설 (單性說) 이란, 기독교에서 그리스도론을 신학적으로 정의할 때 사용되는 용어로서, 육신을 지니고 세상에 나온 예수에게는 단일한 성질(나투라)만이 존재한다는 뜻이다. 어원은 그리스어로 '하나'를 의미하는 '모노(mono)'와 '본성'을 의미하는 '피시스(Physis)'라는 말이 합쳐진 것이다. 가톨릭교회에서는 칼케돈 공의회를 통해 그리스도(예수)는 신성과 인성을 모두 가지되 두 본질이 분리되지 않고 조화를 이룬다는 양성론이 정통 교리로 확정됨에 따라 부인되었다.
rdf:langString
Het monofysitisme (Grieks: Μονοφυσιτισμός monos, één, en physis, natuur) is een christologische opvatting die steunt op de monos physis (Grieks: μονος φυσις), één goddelijke natuur in Christus.
rdf:langString
Монофизи́тство (от др.-греч. μόνος — «только один, единственный» + φύσις — «природа, естество») — христологическая доктрина в христианстве, возникшая в IV—V веках в Византии, постулирующая наличие в Иисусе Христе только одной природы (естества).
rdf:langString
基督一性论（英語：monophysitism），又稱基督一性说，是基督论的一个观点，认为耶稣在取得肉身后，其人性、神性得到了统一，只有一个性質、本質（φύσις），要么为神，要么为神与人之结合。基督一性论的观点与相对，后者认为耶稣在復活后保有人、神两个性質。 主后四四四年左右，康士坦丁堡的修士欧迪奇（Eutyches）提倡基督一性论。欧迪奇认为，基督在成肉体后只有一性，就是「道身」(英語：Logos-Body)。并且基督既是无罪的，他必定不具有与罪人相同的人性，因此不能说基督有神人二性。欧迪奇认为，基督的人性與神性混合，形成一種性質。而因爲神性無限大於人性，人性被神性吸收，就像一滴蜂蜜消失於大海一般。歐提奇因此認爲，基督與神本質相同（古希臘語：ὁμοούσιον），而與人本質不同。歐提奇的一性论，被迦克墩公會議定为异端。
rdf:langString
El monofisisme va ser un corrent cristològic que considerava que l'única natura de Crist és la divina. Va sorgir per primera vegada el segle v i va tenir diferents manifestacions al llarg de la història, una d'aquestes la dels acèfals. Fou condemnat a l'heretgia durant el concili de Calcedònia (451), que assegura que Jesús reuneix en ell una doble natura: la humana (per l'Encarnació) com a fill de la Verge Maria, i la divina com a Fill de Déu, doctrina establerta després de diversos concilis. Igualment s'oposa a l'heretgia oposada, el nestorianisme. Per aquest fet els cristians monofisites són anomenats també precalcedonians.
rdf:langString
Der Monophysitismus (von altgriechisch μόνος monos ‚einzig‘ und φύσις physis ‚Natur‘) oder Miaphysitismus (von μία mia ‚eine‘) ist die christologische Lehre, dass Jesus Christus nach der Vereinigung des Göttlichen und Menschlichen in der Inkarnation nur eine einzige, göttliche Natur habe. Dies steht im Gegensatz zur Zweinaturenlehre, nach der göttliche und menschliche Natur Christi „unvermischt und ungetrennt“ nebeneinander stehen. Auf dem Konzil von Chalcedon 451 wurde die Zweinaturenlehre angenommen und der Monophysitismus verworfen; allerdings wurde dieser in einigen orientalisch-orthodoxen Kirchen weiterhin vertreten.
rdf:langString
Μονοφυσιτισμός ή ευτυχιανισμός ονομάζεται ένα χριστιανικό δόγμα, κατά το οποίο η θεία φύση του Κυρίου Ιησού Χριστού θεωρείται κυρίαρχη επί της ανθρώπινης. Οι μονοφυσιτιστές, όπως αποκαλούνται, θεωρούν πως η θεία φύση του Χριστού απορρόφησε την ανθρώπινη και την εξαφάνισε. Ο μονοφυσιτισμός δεν είναι ένα ενιαίο ρεύμα αλλά περικλείει διάφορες τάσεις, με διάφορους δογματικούς λογισμούς και εξακολουθεί να υφίσταται μέχρι σήμερα.
rdf:langString
El monofisismo (del griego μονο- mono- 'mono-' y φύσις phýsis 'naturaleza') es una doctrina que niega que en Jesucristo haya dos naturalezas. Se identifica generalmente como eutiquianismo, nombre dado a la doctrina de Eutiques, que no admitía sino una sola naturaleza en Jesucristo.
rdf:langString
Il monofisismo (dal greco monos, «unico», e physis, «natura») è il termine usato nella teologia cattolica e nella storiografia occidentale per indicare la forma di cristologia, elaborata nel V secolo dall'archimandrita greco Eutiche, secondo la quale la natura umana di Gesù era assorbita da quella divina e dunque in lui era presente solo la natura divina.
rdf:langString
Monofizytyzm, eutychianizm – doktryna teologiczna, według której Chrystus ma jedną złączoną naturę bosko-ludzką i nie istnieje w dwóch naturach, tj. boskiej i ludzkiej. Natura boska Chrystusa wchłonęła jego naturę ludzką. Doktryna została ogłoszona przez archimandrytę konstantynopolitańskiego Eutychesa i poparta przez duchownych aleksandryjskich w pierwszej połowie V wieku. Eutyches, głosząc swoje poglądy na naturę Chrystusa, dążył do obalenia nestorianizmu, który został potępiony na soborze efeskim w 431 roku. Monofizytyzm jest uznawany przez Kościoły, należące do dwóch grup:
rdf:langString
Monofisismo (do grego μονο- [«único»] e ϕύσις [«natureza»]) é o ponto de vista cristológico que defende que, depois da união do divino e do humano na encarnação histórica, Jesus Cristo, como encarnação do Filho ou Verbo (Logos) de Deus, teria apenas uma única "natureza", a divina, e não uma síntese de ambas. O monofisismo é contraposto pelo diofisismo (ou "diafisismo"), que defende que Jesus preservou em si as duas naturezas.
rdf:langString
Monofysitism (sengrekiska monophysitai, av monos, ensam och physis, natur; "läran om en natur") är en term som historiskt använt om de kristna företrädare, som inte godtog det kristologiska beslutet vid det fjärde ekumeniska Konciliet i Chalkedon år 451. Numera hålles termen oftast för föråldrad. De kyrkor som efter konciliet splittrades av från de övriga kallas orientaliska ortodoxa kyrkor. De beskriver sin kristologi som miafysitisk snarare än monofysitisk.
rdf:langString
Монофізи́тство (від грец. μόνος — «єдиний» + грец. φύσις — «природа, єство») — одна з течій християнства, основою віровчення якої є догма про єдину (божественну) природу Ісуса Христа, а не подвійну — божественну і людську (діофізитство). Монофізитський толк християнства започаткований у V ст. константинопольським архімандритом Євтихієм під час боротьби проти несторіанства. Монофізитство втратило політичне значення після завоювання в VII ст. у східних провінцій Візантії арабами. Монофізитсво або міафізитство й досі сповідується у деяких православних церквах, які не визнали Халкедонського собору.
rdf:langString
rdf:langString
Monophysitism
rdf:langString
مونوفيزية
rdf:langString
Monofisisme
rdf:langString
Monofyzitismus
rdf:langString
Monophysitismus
rdf:langString
Μονοφυσιτισμός
rdf:langString
Monofizitismo
rdf:langString
Monofisismo
rdf:langString
Monofisismo
rdf:langString
Monofisitisme
rdf:langString
Monofisismo
rdf:langString
Monophysisme
rdf:langString
단성론
rdf:langString
単性説
rdf:langString
Monofysitisme
rdf:langString
Monofizytyzm
rdf:langString
Monofisismo
rdf:langString
Монофизитство
rdf:langString
Monofysitism
rdf:langString
Монофізитство
rdf:langString
基督一性论
xsd:integer
59474
xsd:integer
1122335855
rdf:langString
المونوفيزية أو الطبيعة الواحدة (باليونانية: Μονοφυσιτισμός)، هي عقيدة مسيحية بأن ليسوع طبيعة واحدة إلهية، وأن طبيعته البشرية امتزجت بهذه الطبيعة. ويمكن أختصار هذه الطبيعة في: «يسوع المسيح، الابن، هو شخص وأقنوم واحد بطبيعة واحدة: الإنسان الإله». تعتبر المونوفيزية فكرة معارضة لعقيدة مجمع خلقيدونية، والتي ترى أن للمسيح طبيعيتين إلهية وبشرية. وبالرغم من وصف الكنائس الأرثوذكسية المشرقية بكونها مونوفيزية، إلا أنها ترفض هذا الوصف وتفضل الرؤية الميافيزية في وصف عقيدتها.
rdf:langString
El monofisisme va ser un corrent cristològic que considerava que l'única natura de Crist és la divina. Va sorgir per primera vegada el segle v i va tenir diferents manifestacions al llarg de la història, una d'aquestes la dels acèfals. Fou condemnat a l'heretgia durant el concili de Calcedònia (451), que assegura que Jesús reuneix en ell una doble natura: la humana (per l'Encarnació) com a fill de la Verge Maria, i la divina com a Fill de Déu, doctrina establerta després de diversos concilis. Igualment s'oposa a l'heretgia oposada, el nestorianisme. Per aquest fet els cristians monofisites són anomenats també precalcedonians. Hi ha dos corrents bàsics del monofisisme: el primer afirma que la natura humana que tenia Jesús en néixer es va dissoldre dins la divina (defensat per Eutiques de Constantinoble) i el segon no nega la natura humana, però sosté que està absolutament dominada per la divina, ja que la raó divina ha pres el lloc de la ment humana (com explicava, entre d'altres, Apol·linar de Laodicea). Es va difondre per Egipte, Síria i Armènia. Actualment, formen part de la tradició monofisita l'Església ortodoxa siríaca o jacobita, amb l' a l'Índia, l'Església ortodoxa copta, l'Església ortodoxa etíop i l'Església apostòlica armènia, encara que la majoria d'aquestes han canviat el monofisisme pel miafisisme.
rdf:langString
Monofyzitismus (z řeckého μόνος monos jeden + φύσις fysis přirozenost) je v křesťanství christologické učení, že Ježíš Kristus měl pouze jedinou, božskou přirozenost. Rozkol mezi monofyzitskými církvemi a církvemi chalkedonského vyznání byl součástí církevních sporů, které nakonec vedly k velkému schismatu mezi východní a západní církví.
rdf:langString
Μονοφυσιτισμός ή ευτυχιανισμός ονομάζεται ένα χριστιανικό δόγμα, κατά το οποίο η θεία φύση του Κυρίου Ιησού Χριστού θεωρείται κυρίαρχη επί της ανθρώπινης. Οι μονοφυσιτιστές, όπως αποκαλούνται, θεωρούν πως η θεία φύση του Χριστού απορρόφησε την ανθρώπινη και την εξαφάνισε. Είναι σημαντικό ρεύμα της χριστιανικής ιδεολογίας. Εμφανίστηκε τον 5ο αιώνα και ιδρυτής του είναι ο , εξού και το όνομα ευτυχιανισμός. Η θεωρία του μονοφυσιτισμού υποστηρίζει ότι η ανθρώπινη φύση του Χριστού απορροφήθηκε από τη θεία φύση ως «σταγόνα μέλιτος στον ωκεανό». Καταδικάστηκε από την Δ' Οικουμενική Σύνοδο της Χαλκηδόνας το 451 μ.Χ και την Ε΄ Οικουμενική Σύνοδο της Κωνσταντινούπολης το 553 μ.Χ. όπου και διατυπώθηκε το ορθόδοξο δόγμα, σύμφωνα με το οποίο ο Ιησούς υπάρχει σε ένα μόνο πρόσωπο και με δύο φύσεις, την ανθρώπινη και τη θεία, «ενωμένες και μη συγχεόμενες». Εξαπλώθηκε κυρίως στις ανατολικές επαρχίες του Βυζαντινού Κράτους, δηλαδή στη Συρία, την Παλαιστίνη, τη Μεσοποταμία και την Αίγυπτο. Για να μπορέσουν να απαλλαγούν από την σκληρή στάση που επέδειξε ο Ιουστινιανός και οι κατοπινοί αυτοκράτορες εναντίον τους, αναγκάστηκαν να αποδεχτούν την κυριαρχία των Αράβων. Ο αυτοκράτορας Ηράκλειος και ο Πατριάρχης Σέργιος, θέλησαν να συγκρατήσουν τους μονοφυσίτες με θεολογικές εκφράσεις ηπιότερες από εκείνες των προκατόχων τους, με αποτέλεσμα τον μονοθελητισμό, του οποίου εισηγητής και υποστηρικτής υπήρξε ο πατριάρχης Σέργιος. Ο μονοφυσιτισμός δεν είναι ένα ενιαίο ρεύμα αλλά περικλείει διάφορες τάσεις, με διάφορους δογματικούς λογισμούς και εξακολουθεί να υφίσταται μέχρι σήμερα.
rdf:langString
Monofizitismo (antikve-greke μονοφῠσῐτῐσμός, monofusitismós, latine monophysitismus; de la greka vorto μόνος, monos, "sola", kaj la vorto physis, "naturo") estas teologia doktrino pri Kristo, kiu diras ke Jesuo havas unusolan naturon. Tiu, kiu kredas je monofizitismo, nomiĝas monofizito.
rdf:langString
Der Monophysitismus (von altgriechisch μόνος monos ‚einzig‘ und φύσις physis ‚Natur‘) oder Miaphysitismus (von μία mia ‚eine‘) ist die christologische Lehre, dass Jesus Christus nach der Vereinigung des Göttlichen und Menschlichen in der Inkarnation nur eine einzige, göttliche Natur habe. Dies steht im Gegensatz zur Zweinaturenlehre, nach der göttliche und menschliche Natur Christi „unvermischt und ungetrennt“ nebeneinander stehen. Auf dem Konzil von Chalcedon 451 wurde die Zweinaturenlehre angenommen und der Monophysitismus verworfen; allerdings wurde dieser in einigen orientalisch-orthodoxen Kirchen weiterhin vertreten. Die Antichalcedonier selbst wenden sich von jeher gegen die Benennung als „Monophysiten“, die in den Quellen ohnehin erst im 7. Jahrhundert erscheint (und zudem meist in verunglimpfender Absicht), und bevorzugen die Bezeichnung Miaphysiten. Die griechische Wurzel mia bedeutet eins. Dieses Wort betont eher die Einheit als die Einzahl und reflektiert besser die Position, dass in Christus das Göttliche und das Menschliche eine Natur bilden, vereint „ohne Vermischung, ohne Trennung, ohne Durcheinander und ohne Wechsel“, wie eine seit der Spätantike übliche theologische Formel lautet. In ihrer eigenen Wahrnehmung lehnen die Mono- bzw. Miaphysiten die Zweinaturenlehre also nicht prinzipiell ab und gehen durchaus davon aus, Jesus Christus sei Gott und Mensch gewesen – sie nehmen dabei allerdings an, dass sich die beiden Naturen in Christus vollkommen vereint hätten, wobei der göttliche Logos als zweite Person der Trinität der bestimmende Handlungsträger beider Naturen sei. Kyrill von Alexandrien als zentrale Bezugsperson hatte die Göttlichkeit Jesu Christi betont, weil allein Gott Menschen erlösen kann, wie Jesus es tut. In der Forschung vermeidet man heute oft die missverständliche und parteiische Bezeichnung „Monophysiten“. Vor allem außerhalb der Spezialliteratur ist diese aber immer noch gebräuchlich.
rdf:langString
Monofisismoa Jesukristo guztiz izaki jainkotiarra dela, eta inolaz ere gizakia, baieztatzen duen doktrina da. Haren jarraitzaileak monofisitak dira. Kaltzedonian 451 urtean egin zen kontzilioan Elizak heresiatzat jo zuen. Eliza monofisitek ortodoxotzat dauzkate beren buruak. Armenian, Etiopian, Sirian eta Indiako hegoaldean daude eliza horiek zabalduta.
rdf:langString
El monofisismo (del griego μονο- mono- 'mono-' y φύσις phýsis 'naturaleza') es una doctrina que niega que en Jesucristo haya dos naturalezas. Se identifica generalmente como eutiquianismo, nombre dado a la doctrina de Eutiques, que no admitía sino una sola naturaleza en Jesucristo. El dogma, definido en Calcedonia y mantenido por la Iglesia ortodoxa y la Iglesia católica, sostiene que en Cristo existen dos naturalezas, la divina y la humana «sin separación» y «sin confusión», según el símbolo niceno-constantinopolitano. Sin embargo, el difisismo mantiene que en Cristo existen las dos naturalezas, «sin separación» pero «confundidas», de forma que la naturaleza humana se pierde, absorbida, en la divina.
rdf:langString
Le monophysisme (du grec μόνος « seul, unique » et φύσις « nature ») est une doctrine christologique apparue au Ve siècle dans l'Empire romain d'Orient en réaction au nestorianisme, et ardemment défendue par Eutychès et Dioscore d'Alexandrie. Elle affirme que le Fils n'a qu'une seule nature, qui est divine, et qui a absorbé sa nature humaine.
rdf:langString
Monophysitism (/məˈnɒfɪsaɪˌtɪzəm/ or /məˈnɒfɪsɪˌtɪzəm/) or monophysism (/məˈnɒfɪzɪzəm/) is a Christological term derived from the Greek μόνος (monos, "alone, solitary") and φύσις (physis, a word that has many meanings but in this context means "nature"). It is defined as "a doctrine that in the person of the incarnated Word (that is, in Jesus Christ) there was only one nature—the divine".
rdf:langString
Monofisitisme (berasal dari bahasa Yunani yang terdiri dari dua kata, yaitu mono yang berarti satu, dan phusis yang berarti kodrat atau hakikat). Jika disatukan, nama ini berarti persatuan kodrat dan dalam bahasa Inggris, dikenal dengan Monophysitism. Monofisit adalah ajaran yang diklaim sebagai ajaran bidaah oleh Konsili Khalsedon pada tahun 451. Aliran ini memahami bahwa Kristus hanya memiliki satu kodrat, yaitu kodrat ilahi, karena kodrat kemanusiaan-Nya telah terserap dalam keilahian-Nya.
rdf:langString
単性説（たんせいせつ、Monophysitism）あるいは単性論（たんせいろん）とは、キリスト論において用いられたキリスト教用語で、受肉したイエス・キリストが単一の性（natura）のみを有するという説・論。"Monophysitism"の語源はギリシャ語で1つを意味する"mono"と本性を意味する"physis"という言葉である。カルケドン公会議で採択された、キリストは神性とという二つの本性を持つという立場（両性説）によって否定された立場である。
rdf:langString
Il monofisismo (dal greco monos, «unico», e physis, «natura») è il termine usato nella teologia cattolica e nella storiografia occidentale per indicare la forma di cristologia, elaborata nel V secolo dall'archimandrita greco Eutiche, secondo la quale la natura umana di Gesù era assorbita da quella divina e dunque in lui era presente solo la natura divina. Fu dichiarato falso e quindi eretico, affermando nello stesso tempo il diofisismo come unica tesi vera della cristologia, ortodossa e fondata nella Bibbia. In modo coerente, è considerato falso il titolo di christotokós (madre di Cristo) attribuito a Maria, che la Chiesa riconosce invece come theotókos (madre di Dio). L'appellativo di christotokós le veniva rivolto dai nestoriani, che in un certo senso rappresentano l'opposto dei monofisiti, in quanto nella loro dottrina le due nature, umana e divina, di Gesù Cristo sono totalmente distinte, del tutto separate e non possono coesistere contemporaneamente.
rdf:langString
단성론(單性論, 영어: Monophysitism) 또는 단성설 (單性說) 이란, 기독교에서 그리스도론을 신학적으로 정의할 때 사용되는 용어로서, 육신을 지니고 세상에 나온 예수에게는 단일한 성질(나투라)만이 존재한다는 뜻이다. 어원은 그리스어로 '하나'를 의미하는 '모노(mono)'와 '본성'을 의미하는 '피시스(Physis)'라는 말이 합쳐진 것이다. 가톨릭교회에서는 칼케돈 공의회를 통해 그리스도(예수)는 신성과 인성을 모두 가지되 두 본질이 분리되지 않고 조화를 이룬다는 양성론이 정통 교리로 확정됨에 따라 부인되었다.
rdf:langString
Monofizytyzm, eutychianizm – doktryna teologiczna, według której Chrystus ma jedną złączoną naturę bosko-ludzką i nie istnieje w dwóch naturach, tj. boskiej i ludzkiej. Natura boska Chrystusa wchłonęła jego naturę ludzką. Doktryna została ogłoszona przez archimandrytę konstantynopolitańskiego Eutychesa i poparta przez duchownych aleksandryjskich w pierwszej połowie V wieku. Eutyches, głosząc swoje poglądy na naturę Chrystusa, dążył do obalenia nestorianizmu, który został potępiony na soborze efeskim w 431 roku. Monofizytyzm Eutychesa został potępiony najpierw przez patriarchę Konstantynopola Flawiana, następnie zaś przez papieża Leona Wielkiego w liście dogmatycznym Tomus ad Flavianum. Oficjalnie został uznany za herezję na soborze chalcedońskim w 451 roku. Decyzji soboru nie poparła część duchowieństwa, pochodzącego z Syrii i Egiptu, tj. terenów, które wykazywały tendencje separatystyczne wobec Konstantynopola i kultury greckiej. Późniejsze próby kompromisu, które podejmowali niektórzy cesarze bizantyjscy, m.in. Zenon i Justynian, nie przyniosły oczekiwanego rezultatu, ponieważ władcy ci z drugiej strony narażali się na konflikty z papiestwem. Polityka prześladowań monofizytyzmu ze strony Konstantynopola również nie rozwiązała sprawy, gdyż w obliczu najazdów arabskich w VII wieku jego zwolennicy popierali najeźdźców, co godziło w jedność państwa. Nieudana próba kompromisu, podjęta przez cesarza Herakliusza, wywołała nowe spory doktrynalne, które spowodowały pojawienie się doktryny monoteletyzmu. Monofizytyzm jest uznawany przez Kościoły, należące do dwóch grup: 1.
* syryjskiej, założonej przez Jakuba Baradajosa w VI wieku. Należą do niej Syryjski Kościół Ortodoksyjny, Syriacki Jakobicki Kościół Indii i Malankarski Kościół Ortodoksyjny, 2.
* egipskiej, zrzeszającej Koptyjski Kościół Ortodoksyjny, Etiopski Kościół Ortodoksyjny i Erytrejski Kościół Ortodoksyjny. Przez wiele wieków zarówno w publikacjach katolickich, jak i prawosławnych twierdzono, że również Apostolski Kościół Ormiański uznaje monofizytyzm. Jednakże Ormianie sami temu zaprzeczają co najmniej od XIII w., stwierdzając, że wyznają taką samą wiarę, jak kościoły postchalcedońskie, jedynie inaczej sformułowaną, gdyż Apostolski Kościół Ormiański nie uczestniczył w soborze chalcedońskim. Sprawa ta w XX wieku została ostatecznie uznana za wyjaśnioną.
rdf:langString
Het monofysitisme (Grieks: Μονοφυσιτισμός monos, één, en physis, natuur) is een christologische opvatting die steunt op de monos physis (Grieks: μονος φυσις), één goddelijke natuur in Christus.
rdf:langString
Monofysitism (sengrekiska monophysitai, av monos, ensam och physis, natur; "läran om en natur") är en term som historiskt använt om de kristna företrädare, som inte godtog det kristologiska beslutet vid det fjärde ekumeniska Konciliet i Chalkedon år 451. Numera hålles termen oftast för föråldrad. De kyrkor som efter konciliet splittrades av från de övriga kallas orientaliska ortodoxa kyrkor. De beskriver sin kristologi som miafysitisk snarare än monofysitisk. Numera anses att de kristologiska detaljer som orsakade schismen då de orientaliska kyrkorna splittrades av till stor del berodde på missförstånd och bristande kunskaper om varandras språk, då vissa kärnbegrepp inte hade identiska motsvarigheter på andra språk. De kristologiska skillnaderna kan anses övervunna. Konciliet i Chalkedon år 451 fastslog att Kristus har två naturer som "är oskiljaktigt och oupplösligt förbundna utan förvandling eller sammanblandning" (dyofysitism). Enligt de som kallats monofysiter hade Kristus efter inkarnationen endast en natur, både gudomlig och mänsklig. De formulerade sin ståndpunkt som motsats till Nestorius lära om två åtskilda naturer, och tyckte att konciliet gått Nestorius för långt till mötes.' Monofysitismen byggde på tankar som hade gammal hävd i Orienten, medan kyrkan i Väst genom Tertullianus dominerats av tvånatursläran. Monofysiternas slagord "en natur" framfördes av Apollinaris av Laodikeia och fick ökad auktoritet genom Kyrillos av Alexandria. Arkimandriten förnekade öppet att Kristus haft samma mänskliga natur som vi. Han dömdes till döden som kättare 448, men striden fortsatte och ledde till kyrkomötet i Kalcedon. Kejsarmakten ansåg splittringen politiskt betänklig och försökte genom kompromissformler återförena monofysiterna med rikskyrkan, trots våldsam opposition i väster. Justinianus I ville behålla skrivningarna från konciliet i Chalkedon, men tolkat i Kyrillos anda. Han vilade i denna fråga på teologen (död 543) hypostasteologi, som segrade på Andra konciliet i Konstantinopel år 553. Enligt Leontius saknar Kristi mänskliga natur inte personlig individualitet, hypostas, men den har sin hypostas i Logos. Med tiden lades också till de religiösa motsättningarna politiska och nationella motsättningar.
rdf:langString
Монофизи́тство (от др.-греч. μόνος — «только один, единственный» + φύσις — «природа, естество») — христологическая доктрина в христианстве, возникшая в IV—V веках в Византии, постулирующая наличие в Иисусе Христе только одной природы (естества).
rdf:langString
Monofisismo (do grego μονο- [«único»] e ϕύσις [«natureza»]) é o ponto de vista cristológico que defende que, depois da união do divino e do humano na encarnação histórica, Jesus Cristo, como encarnação do Filho ou Verbo (Logos) de Deus, teria apenas uma única "natureza", a divina, e não uma síntese de ambas. O monofisismo é contraposto pelo diofisismo (ou "diafisismo"), que defende que Jesus preservou em si as duas naturezas. Historicamente, o monofisismo se refere primordialmente à posição dos que (especialmente no Egito e, em menor grau, na Síria) rejeitaram as decisões do Concílio de Calcedônia em 451 (o quarto concílio ecumênico). Os membros mais moderados entre eles, porém, defendem a teologia "miafisista", que se tornou a oficial para as Igrejas Orientais Ortodoxas. Muitos orientais ortodoxos, porém, rejeitam essa classificação, mesmo como um termo genérico, mas ele é amplamente utilizado na literatura histórica. Após o Concílio de Calcedônia, a controvérsia monofisista (juntamente com outros fatores institucionais e políticos, além de um crescente nacionalismo) levaram a um duradouro cisma entre as Igrejas Orientais Ortodoxas de um lado e as Igrejas Ortodoxas e a Igreja Católica de outro. O conflito cristológico entre monofisismo, diofisismo e suas sutis combinações e derivações durou do século III até o VIII e deixou sua marca em todos os concílios ecumênicos, com exceção do primeiro. A vasta maioria dos cristãos atualmente pertence às chamadas igrejas "calcedônias", ou seja, a Católica Romana, a Ortodoxa e as igrejas protestantes históricas (que são as que aceitam a autoridade de pelo menos os quatro primeiros concílios). Todas elas sempre consideraram o monofisismo como sendo herético. À luz da pesquisa histórica moderna e de discussões ecumênicas, as posições dos miafisistas e calcedônios diferem principalmente no uso do termo chave "natureza" (em grego: φύσις; romaniz.: phýsis, como utilizado nos textos originais dos concílios envolvidos na controvérsia) ao invés da cristologia subjacente, mas outras pequenas diferenças de interpretação ou de ênfase também existem. A comunhão plena entre os orientais ortodoxos e as várias igrejas calcedônias ainda não foi restabelecida.
rdf:langString
Монофізи́тство (від грец. μόνος — «єдиний» + грец. φύσις — «природа, єство») — одна з течій християнства, основою віровчення якої є догма про єдину (божественну) природу Ісуса Христа, а не подвійну — божественну і людську (діофізитство). Монофізитський толк християнства започаткований у V ст. константинопольським архімандритом Євтихієм під час боротьби проти несторіанства. Ефеський собор 431 року визнав правовірними 12 анафематизмів, але Євтихій і Діоскор відстоювали, що Ефеський собор визнав монофізитство правовірним. На Соборі були присутні 200 єпископів. Собор, засудивши вчення Несторія (несторіанство , тобто несторіанство — християнська конфесія й однойменне христологічне вчення, засуджене як єресь на Ефеському соборі 431 року, яке приписують Несторію, архієпископу Константинополя (428–431). Несторій визнавав Марію не Богородицею (грец. Θεοτόκος), а Христородицею (грец. Χριστοτόκος} або людинородицею (грец. ανθρωποτόκος)) як єресь, ухвалив визнавати в Ісусі Христі з часу його втілення (Різдва) єдність двох природ: божественної і людської, а отже, сповідувати Ісуса Христа як істинного Бога та істинну Людину ( Бога во плоті, Богодюдини Ісуса Христа). Собор проголосив визнання Пресвятої Діви Марії Богородицею. Було остаточно затверджено текст Нікео-Константинопольського Символу віри і категорично заборонено вносити до нього будь-які зміни і доповнення. Патріарха Несторія відправили в заслання. Халкідонський собор 451 року проголосив його єрессю, внаслідок чого християнство поділилося на халкідонські й нехалкідонські (монофізитські) церкви. Засідання Халкедонського собору відбувалися в храмі великомучениці Євфимії, яка постраждала близько 304 року. На ньому було присутні 630 отців церкви. Собор було відкрито 8 жовтня 451 року і закрито 1 листопада; проведено 17 пленарних засідань. Стосовно вчення Євтихія собор прийняв компромісне рішення: «Христос — Бог, але він і людина, перебуває в двох єствах, незмінно і нероздільно». Монофізити не визнали цього рішення. За ними пішли Коптська (єгипетська), Ефіопська та Вірменська григоріанська церкви. Монофізитство найбільш поширилося у східних провінціях Візантії в V—VI ст. і стало релігійно-політичною основою сепаратистських тенденцій, релігійною формою протесту народних мас проти гніту Римської імперії й офіційної християнської церкви. Монофізитство втратило політичне значення після завоювання в VII ст. у східних провінцій Візантії арабами. Монофізитсво або міафізитство й досі сповідується у деяких православних церквах, які не визнали Халкедонського собору.
rdf:langString
基督一性论（英語：monophysitism），又稱基督一性说，是基督论的一个观点，认为耶稣在取得肉身后，其人性、神性得到了统一，只有一个性質、本質（φύσις），要么为神，要么为神与人之结合。基督一性论的观点与相对，后者认为耶稣在復活后保有人、神两个性質。 主后四四四年左右，康士坦丁堡的修士欧迪奇（Eutyches）提倡基督一性论。欧迪奇认为，基督在成肉体后只有一性，就是「道身」(英語：Logos-Body)。并且基督既是无罪的，他必定不具有与罪人相同的人性，因此不能说基督有神人二性。欧迪奇认为，基督的人性與神性混合，形成一種性質。而因爲神性無限大於人性，人性被神性吸收，就像一滴蜂蜜消失於大海一般。歐提奇因此認爲，基督與神本質相同（古希臘語：ὁμοούσιον），而與人本質不同。歐提奇的一性论，被迦克墩公會議定为异端。
xsd:nonNegativeInteger
17006