Mon kingdoms

http://dbpedia.org/resource/Mon_kingdoms an entity of type: Organisation

كانت ممالك مون مؤسسات سياسية أنشأتها الشعوب المتحدثة بلغة مون التي حكمت أقسامًا كبيرة مما يُعرف حاليًا ببورما (ميانمار) في أوقات متنوعة في آخر 1200 سنة. الممالك وفقًا للترتيب الزمني هي مملكة ثاتون (القرن التاسع–1057)، ومملكة هانثاوادي (1287–1539)، ومملكة هانثاوادي المُستعادة (1740- 1757). rdf:langString
Mon kingdoms were polities established by the Mon-speaking people in parts of present-day Myanmar and Thailand. The polities ranged from Dvaravati and Haripuñjaya in present-day northern Thailand to Thaton, Hanthawaddy (1287–1539), and the Restored Hanthawaddy (1740–1757) in southern Myanmar. rdf:langString
Depuis leur arrivée dans le sud de la Thaïlande, puis de la Birmanie, les Môns ont formé plusieurs royaumes successifs. rdf:langString
孟王國是對孟族在歷史上建立過的一系列政權的稱呼。在歷史上,孟族曾在一千二百餘年期間建立過數個國家。 有史可考的第一個孟族國家是陀羅缽地,該國統治轄境位於今日泰國境內。目前尚無法確定這個國家是否是一個統一的王國,也有一些學者認為只是一個鬆散的城邦聯盟。約1000年左右,陀羅缽地的首都被高棉帝國攻陷,其民眾向西逃往今日下緬甸一帶,並建立新政權。在緬甸境內,孟族先後建立直通王國(9世紀–1057年)、漢達瓦底王國(勃固王朝,1287年–1539年)、復興漢達瓦底王國(後勃固王朝,1740年–1757年)三個王國,後來都被緬甸征服。 rdf:langString
Монские царства — государственные образования народа мон на территории современной Мьянмы. Ранние монские государственные образования возникли на территории Мьянмы в первые века нашей эры. Мьянманские хроники сообщают о восьми таких объединениях монских племён в междуречье Ситауна и Салуина, вожди которых находились в состоянии постоянной вражды друг с другом. Китайские источники III—IV веков упоминают названия некоторых из них (Мичэнь, Куньлун, Модипо), на сюзеренитет над которыми претендовало государство Шрикшетра. Однако центр монской государственности и культуры, к которому тяготели и моны Мьянмы, лежал за её пределами — государство Дваравати контролировало в VII веке монские центры на мьянманском побережье, и оказывало воздействие на их государственное развитие. rdf:langString
Монські царства - державні утворення народу мон на території сучасної М'янми. Ранні монські державні утворення виникли на території М'янми в перші століття нашої ери. Бірманські хроніки повідомляють про вісім таких об'єднаннях монських племен у межиріччі Ситауну і Салуїну, вожді яких перебували в стані постійної ворожнечі один з одним. Китайські джерела III-IV століть згадують назви деяких з них (Мічень, Куньлунь, Модіпо), на сюзеренітет над якими претендувалв держава Шрикшетра. Однак центр монської державності та культури, до якого тяжіли і мони М'янми, лежав за її межами - держава Двараваті контролювала в VII столітті монські центри на м'янманському узбережжі, і робила вплив на їх державний розвиток. rdf:langString
rdf:langString ممالك مون
rdf:langString Royaumes môns
rdf:langString Mon kingdoms
rdf:langString Монские царства
rdf:langString 孟王國
rdf:langString Монські царства
xsd:integer 6392666
xsd:integer 1114827592
rdf:langString كانت ممالك مون مؤسسات سياسية أنشأتها الشعوب المتحدثة بلغة مون التي حكمت أقسامًا كبيرة مما يُعرف حاليًا ببورما (ميانمار) في أوقات متنوعة في آخر 1200 سنة. الممالك وفقًا للترتيب الزمني هي مملكة ثاتون (القرن التاسع–1057)، ومملكة هانثاوادي (1287–1539)، ومملكة هانثاوادي المُستعادة (1740- 1757).
rdf:langString Mon kingdoms were polities established by the Mon-speaking people in parts of present-day Myanmar and Thailand. The polities ranged from Dvaravati and Haripuñjaya in present-day northern Thailand to Thaton, Hanthawaddy (1287–1539), and the Restored Hanthawaddy (1740–1757) in southern Myanmar.
rdf:langString Depuis leur arrivée dans le sud de la Thaïlande, puis de la Birmanie, les Môns ont formé plusieurs royaumes successifs.
rdf:langString 孟王國是對孟族在歷史上建立過的一系列政權的稱呼。在歷史上,孟族曾在一千二百餘年期間建立過數個國家。 有史可考的第一個孟族國家是陀羅缽地,該國統治轄境位於今日泰國境內。目前尚無法確定這個國家是否是一個統一的王國,也有一些學者認為只是一個鬆散的城邦聯盟。約1000年左右,陀羅缽地的首都被高棉帝國攻陷,其民眾向西逃往今日下緬甸一帶,並建立新政權。在緬甸境內,孟族先後建立直通王國(9世紀–1057年)、漢達瓦底王國(勃固王朝,1287年–1539年)、復興漢達瓦底王國(後勃固王朝,1740年–1757年)三個王國,後來都被緬甸征服。
rdf:langString Монські царства - державні утворення народу мон на території сучасної М'янми. Ранні монські державні утворення виникли на території М'янми в перші століття нашої ери. Бірманські хроніки повідомляють про вісім таких об'єднаннях монських племен у межиріччі Ситауну і Салуїну, вожді яких перебували в стані постійної ворожнечі один з одним. Китайські джерела III-IV століть згадують назви деяких з них (Мічень, Куньлунь, Модіпо), на сюзеренітет над якими претендувалв держава Шрикшетра. Однак центр монської державності та культури, до якого тяжіли і мони М'янми, лежав за її межами - держава Двараваті контролювала в VII столітті монські центри на м'янманському узбережжі, і робила вплив на їх державний розвиток. Найбільш відомими державами монів були Татон, Тайккала, Пегу; в науці ці прибережні ранні територіальні об'єднання, які активно вели міжнародну морську торгівлю, отримали назву нагари. Вони вивчені дуже слабо, так як архітектурні пам'ятки у вологому і теплому кліматі узбережжя практично не збереглися. Нагари складалися з власне міста (як правило невеликого, але добре укріпленого), і невеликої сільської території. Селянство в основному займалося зрошуваним рису; широкого поширення набуло і рибальство. Матеріальною базою нагарів були багатства, накопичені в результаті торгівлі, піратства, обкладення податками іноземного купецтва, монополій на ввіз і вивіз певних товарів (зазвичай нагари розташовувалися при впадінні річки в море). На чолі нагарів стояли правителі, що носили індійські титули та імена. Були сприйняті і соціальні норми стародавньої Індії - насамперед поділ на варни, що сприяло закріпленню привілейованого становища правлячих верств. У VII-VIII століттях територія монських міст-держав розширювалася за рахунок приєднання долини Сітауна і дельти Іраваді. У 805 році одне з них - Мічаень - відправило своє посольство в імперію Тан і, згідно з китайськими джерелами, отримало визнання імператорського двору. Після того, як держава Наньчжао знищило царство Шрикшетра, монським державам вдалося об'єднати свої сили і зупинити її наступ, а також значно просунутися на північ за рахунок території колишньої Шрикшетра. У IX-X століттях мони освоїли долину річки - головну рисову житницю країни. Це дозволило їм створити економічний потенціал для об'єднаної держави, центром якого стало місто Татон. У X-XI століттях другим центром монської держави став приморський Пегу. Мабуть об'єднана монська держава, яку індійці і кхмери називали Раманнадесою (рман-мон) являла собою не аграрну імперію з виходом на морські торгові шляхи, а союз міст-держав, в яких головною функцією була морська торгівля на міжнародних шляхах; внутрішні сільськогосподарські райони залишалися в чисто формальної або данинній залежності. В XI столітті держава монів була завойована державою Паган.
rdf:langString Монские царства — государственные образования народа мон на территории современной Мьянмы. Ранние монские государственные образования возникли на территории Мьянмы в первые века нашей эры. Мьянманские хроники сообщают о восьми таких объединениях монских племён в междуречье Ситауна и Салуина, вожди которых находились в состоянии постоянной вражды друг с другом. Китайские источники III—IV веков упоминают названия некоторых из них (Мичэнь, Куньлун, Модипо), на сюзеренитет над которыми претендовало государство Шрикшетра. Однако центр монской государственности и культуры, к которому тяготели и моны Мьянмы, лежал за её пределами — государство Дваравати контролировало в VII веке монские центры на мьянманском побережье, и оказывало воздействие на их государственное развитие. Наиболее известными государствами монов были Татон, Тайккала, Пегу; в науке эти прибрежные ранние территориальные объединения, активно ведшие международную морскую торговлю, получили название нагары. Они изучены очень слабо, так как архитектурные памятники во влажном и жарком климате побережья практически не сохранились. Нагары состояли из собственно города (как правило небольшого, но хорошо укреплённого), и небольшой сельской территории. Крестьянство в основном занималось орошаемым рисоводством; широкое распространение получило и рыболовство. Материальной базой нагаров были богатства, накопленные в результате торговли, пиратства, обложения налогами иностранного купечества, монополий на ввоз и вывоз определённых товаров (обычно нагары располагались при впадении реки в море). Во главе нагаров стояли правители, носившие индийские титулы и имена. Были восприняты и социальные нормы древней Индии — прежде всего деление на варны, что способствовало закреплению привилегированного положения правящего слоя. В VII—VIII веках территория монских городов-государств расширялась за счёт присоединения долины Ситауна и дельты Иравади. В 805 году одно из них — Мичаэнь — отправило своё посольство в империю Тан и, согласно китайским источникам, получило признание императорского двора. После того, как государство Наньчжао уничтожило царство Шрикшетра, монским государствам удалось объединить свои силы и остановить его наступление, а также значительно продвинуться к северу за счёт территории бывшей Шрикшетры. В IX—X веках моны освоили долину реки — главную рисовую житницу страны. Это позволило им создать экономический потенциал для объединённого государства, центром которого стал город Татон. В X—XI веках вторым центром монского государства стал приморский Пегу. По-видимому объединённая монская держава, которую индийцы и кхмеры называли Раманнадесой (рман-мон) представляла собой не аграрную империю с выходом на морские торговые пути, а союз городов-государств, в которых главной функцией была морская торговля на международных путях; внутренние сельскохозяйственные районы оставались в чисто формальной или даннической зависимости. В XI веке государство монов было завоёвано государством Паган.
xsd:nonNegativeInteger 10508

data from the linked data cloud