Modern language
http://dbpedia.org/resource/Modern_language an entity of type: Thing
Moderna lingvo estas ajna homa lingvo kiu estas nuntempe uzata. La termino estas uzata en lingvo-instruado por distingi inter lingvoj kiuj estas uzataj por ĉiutaga komunikado (kiaj franca kaj germana) kaj mortintaj klasikaj lingvoj kiaj Latino, Sanskrito, kaj Klasika ĉina, kiuj estas studataj pro ties kulturaj aŭ lingvaj valoroj. En la historio de lingvolernado, estis pioniraj la studado, lernado kaj se ebla praktikado de mortintaj lingvoj, kiaj la hebrea aŭ la antikva greka, dum la lernado kaj poste instruado de modernaj lingvoj kiaj la angla, hispana, ktp., ekis antaŭ kaj post la Renesanco.
rdf:langString
Der Ausdruck Lebende Sprache bezeichnet diejenigen Sprachen, die derzeit von einer Sprachgemeinschaft verwendet werden. Vielfach haben sich Sprachen durch nationale Expansionen (Handel, Kolonisation) oder auch Migration zu modernen Weltsprachen entwickelt.
rdf:langString
A modern language is any human language that is currently in use. The term is used in language education to distinguish between languages which are used for day-to-day communication (such as French and German) and dead classical languages such as Latin and Classical Chinese, which are studied for their cultural or linguistic value. SIL Ethnologue defines a living language as "one that has at least one speaker for whom it is their first language" (see also Language § Linguistic diversity).
rdf:langString
Bahasa modern adalah bahasa manusia yang sekarang dipakai. Istilah tersebut dipakai dalam pendidikan bahasa untuk membedakan antara bahasa yang dipakai untuk komunikasi sehari-hari (seperti Prancis dan Jerman) dan mati seperti Latin dam , yang dipelajari karena nilai budaya atau linguistiknya.
rdf:langString
現代語（げんだいご）とは、現代の人間が使用する言葉である。
rdf:langString
Een levende taal is een natuurlijke taal die door iemand ter wereld als zijn of haar moedertaal wordt beschouwd en die niet alleen maar wordt beheerst als vreemde taal om slechts te worden gebruikt in bepaalde – bijvoorbeeld wetenschappelijke en liturgische – kringen, wat bestempeld wordt als een dode taal. Zo had bijvoorbeeld het Manx tot 1974 nog moedertaalsprekers en was het daarmee een levende taal. Tegenwoordig wordt het alleen nog als tweede taal onderwezen en gebruikt. Daarvan is ook het Latijn een voorbeeld.
rdf:langString
Moderna språk är språk som talas idag. Begreppet sätts ofta – särskilt i akademiska sammanhang – i motsats till klassiska språk (latin och klassisk grekiska), som behandlar utbildning i två numera historiska språk. Studier i moderna språk sker i många olika utbildningssammanhang. I Sverige förknippas begreppet ofta med tyska, franska och spanska, som är eller har varit tillvalsämnen i grundskolan och gymnasiet. I dessa skolor ingår det obligatoriska skolämnet engelska inte i benämningen moderna språk.
rdf:langString
Une langue est vivante lorsqu'elle est parlée actuellement par des locuteurs qui l'utilisent spontanément pour la communication interpersonnelle. Le terme s'oppose à celui de langue morte. Les langues jouent un rôle essentiel dans la vie des sociétés. Au sein d’une population, elles permettent, parmi plusieurs moyens, de transmettre et donc de partager une culture. En effet, par l’intermédiaire de sa langue, l’homme exprime une façon de comprendre le monde forgée par son histoire, ses traditions et croyances, ses relations culturelles, politiques et économiques. Chaque langue reflète la mentalité de ses locuteurs.
rdf:langString
Una lingua è detta vivente quando esistono ancora delle persone che la adoperano come lingua madre. L'opposto di questo termine è lingua morta. Le lingue viventi sono utilizzate per la comunicazione tra persone. Il loro impiego è naturalmente sviluppato per l'educazione (i genitori insegnano al più presto ai loro bambini la lingua che parlano). Questo è l'elenco delle lingue più parlate al mondo, ordinate in base al numero delle persone che la usano come madrelingua:
rdf:langString
Жива мова — будь-яка розмовна мова, різновид усної літературної мови, який обслуговує повсякденне побутове спілкування й виконує комунікативну та імперативну функції. Як засіб національного спілкування жива мова склалася в епоху формування націй. У донаціональний період функцію розмовної мови виконували діалекти, напівдіалекти, міські койне та ін. Як форма існування літературної мови жива мова характеризується основними її ознаками (наддіалектністю, стійкістю, нормативністю, багатофункціональністю).
rdf:langString
Живо́й язы́к — это любой разговорный язык, принадлежащий определённому языковому коллективу, систематически и постоянно (без разрывов во времени) используемый им в общении и изменяющийся в процессе использования. Численность группы использующих язык людей не имеет значения; важен лишь факт применения его в настоящее время в качестве разговорного языка в различных областях повседневной жизни.
rdf:langString
rdf:langString
Lebende Sprache
rdf:langString
Moderna lingvo
rdf:langString
Langue vivante
rdf:langString
Bahasa modern
rdf:langString
Lingua vivente
rdf:langString
現代語
rdf:langString
Modern language
rdf:langString
Levende taal
rdf:langString
Живой язык
rdf:langString
Moderna språk
rdf:langString
Жива мова
xsd:integer
2672429
xsd:integer
1117393757
rdf:langString
January 2017
rdf:langString
in use as a native language? in use as Latin still is? and Sanskrit, or what?
rdf:langString
Moderna lingvo estas ajna homa lingvo kiu estas nuntempe uzata. La termino estas uzata en lingvo-instruado por distingi inter lingvoj kiuj estas uzataj por ĉiutaga komunikado (kiaj franca kaj germana) kaj mortintaj klasikaj lingvoj kiaj Latino, Sanskrito, kaj Klasika ĉina, kiuj estas studataj pro ties kulturaj aŭ lingvaj valoroj. En la historio de lingvolernado, estis pioniraj la studado, lernado kaj se ebla praktikado de mortintaj lingvoj, kiaj la hebrea aŭ la antikva greka, dum la lernado kaj poste instruado de modernaj lingvoj kiaj la angla, hispana, ktp., ekis antaŭ kaj post la Renesanco.
rdf:langString
Der Ausdruck Lebende Sprache bezeichnet diejenigen Sprachen, die derzeit von einer Sprachgemeinschaft verwendet werden. Vielfach haben sich Sprachen durch nationale Expansionen (Handel, Kolonisation) oder auch Migration zu modernen Weltsprachen entwickelt.
rdf:langString
A modern language is any human language that is currently in use. The term is used in language education to distinguish between languages which are used for day-to-day communication (such as French and German) and dead classical languages such as Latin and Classical Chinese, which are studied for their cultural or linguistic value. SIL Ethnologue defines a living language as "one that has at least one speaker for whom it is their first language" (see also Language § Linguistic diversity).
rdf:langString
Bahasa modern adalah bahasa manusia yang sekarang dipakai. Istilah tersebut dipakai dalam pendidikan bahasa untuk membedakan antara bahasa yang dipakai untuk komunikasi sehari-hari (seperti Prancis dan Jerman) dan mati seperti Latin dam , yang dipelajari karena nilai budaya atau linguistiknya.
rdf:langString
Una lingua è detta vivente quando esistono ancora delle persone che la adoperano come lingua madre. L'opposto di questo termine è lingua morta. Le lingue viventi sono utilizzate per la comunicazione tra persone. Il loro impiego è naturalmente sviluppato per l'educazione (i genitori insegnano al più presto ai loro bambini la lingua che parlano). Inoltre è spesso favorito l'insegnamento delle lingue viventi diverse dalla lingua madre per lo sviluppo dei commerci con le altre culture. Nell'Europa antica, il latino era utilizzato come lingua di scambi culturali e commerciali nell'intero impero romano. Questo è l'elenco delle lingue più parlate al mondo, ordinate in base al numero delle persone che la usano come madrelingua:
* cinese (1 000 000 000 di parlanti)
* inglese (520 000 000 di parlanti)
* hindi (500 000 000 di parlanti)
* spagnolo (400 000 000 di parlanti)
* russo (280 000 000 di parlanti)
* arabo (250 000 000 di parlanti)
* bengali (200 000 000 di parlanti)
* portoghese (190 000 000 di parlanti)
* malese (175 000 000 di parlanti)
* francese (130 000 000 di parlanti)
* giapponese (125 000 000 di parlanti)
* tedesco (120 000 000 di parlanti)
* italiano (120 000 000 di parlanti)
rdf:langString
Une langue est vivante lorsqu'elle est parlée actuellement par des locuteurs qui l'utilisent spontanément pour la communication interpersonnelle. Le terme s'oppose à celui de langue morte. Les langues jouent un rôle essentiel dans la vie des sociétés. Au sein d’une population, elles permettent, parmi plusieurs moyens, de transmettre et donc de partager une culture. En effet, par l’intermédiaire de sa langue, l’homme exprime une façon de comprendre le monde forgée par son histoire, ses traditions et croyances, ses relations culturelles, politiques et économiques. Chaque langue reflète la mentalité de ses locuteurs. La multiplicité des langues illustre la diversité des cultures. Les langues contribuent largement à tisser les liens sociaux. Elles constituent parfois la principale identité du groupe. Par conséquent, la langue révèle la nationalité ou l’ethnie et constitue un signe distinctif. La langue aussi souligne la différence : les Grecs se dissociaient des « barbares », c’est-à-dire de ceux qui ne parlaient pas la même langue qu’eux. L’étymologie du terme évoque le bredouillement de celui qui ne maîtrise pas la langue dominante. Elle relie également à des pans de l’histoire des populations, car le vainqueur, le conquérant, l’unificateur ou le colonisateur affirment leur pouvoir en diffusant, voire en imposant leur langue. L'apprentissage des langues vivantes se développe spontanément au cours de l'éducation, mais peut également être plus ou moins formalisé dans le cadre de l'enseignement des langues. Les enfants acquièrent d'abord la langue parlée dans leur famille et leur entourage, qui devient leur langue maternelle. Il arrive qu'ils puissent en acquérir plusieurs quand ils grandissent dans un environnement multilingue. Dans de nombreuses cultures, les enfants comme les adultes apprennent ensuite et font usage d'autres langues vivantes que leur(s) langue(s) maternelle(s) : les langues secondes, à des fins d'échange (commerciaux ou autres) avec d'autres cultures. La revue Ethnologue, Languages of the World a une définition estimée parfois relativement large de la notion de langue. Elle distingue environ 7 000 langues vivantes. Cependant le nombre de locuteurs est extraordinairement variable, allant de moins de 1 000 pour les langues les plus en péril à plus de un milliard pour l'anglais et le chinois. 75 langues rassemblent 75 % des locuteurs natifs et 30 langues rassemblent environ deux tiers des locuteurs natifs et langue seconde, une fois soustraits les doublons (ceux qui parlent plusieurs de ces langues)
rdf:langString
現代語（げんだいご）とは、現代の人間が使用する言葉である。
rdf:langString
Een levende taal is een natuurlijke taal die door iemand ter wereld als zijn of haar moedertaal wordt beschouwd en die niet alleen maar wordt beheerst als vreemde taal om slechts te worden gebruikt in bepaalde – bijvoorbeeld wetenschappelijke en liturgische – kringen, wat bestempeld wordt als een dode taal. Zo had bijvoorbeeld het Manx tot 1974 nog moedertaalsprekers en was het daarmee een levende taal. Tegenwoordig wordt het alleen nog als tweede taal onderwezen en gebruikt. Daarvan is ook het Latijn een voorbeeld.
rdf:langString
Moderna språk är språk som talas idag. Begreppet sätts ofta – särskilt i akademiska sammanhang – i motsats till klassiska språk (latin och klassisk grekiska), som behandlar utbildning i två numera historiska språk. Studier i moderna språk sker i många olika utbildningssammanhang. I Sverige förknippas begreppet ofta med tyska, franska och spanska, som är eller har varit tillvalsämnen i grundskolan och gymnasiet. I dessa skolor ingår det obligatoriska skolämnet engelska inte i benämningen moderna språk.
rdf:langString
Живо́й язы́к — это любой разговорный язык, принадлежащий определённому языковому коллективу, систематически и постоянно (без разрывов во времени) используемый им в общении и изменяющийся в процессе использования. Численность группы использующих язык людей не имеет значения; важен лишь факт применения его в настоящее время в качестве разговорного языка в различных областях повседневной жизни. Этот термин используется в языкознании, а также при обучении языкам в образовательных учреждениях для отличия языков, на которых говорят люди в повседневной жизни и которые полезны как лингва франка (среди которых русский язык, английский язык, испанский язык и т. п.), от языков, которые употребляются исключительно в церемониальных или научных целях (напр. латинский язык, древнегреческий язык, санскрит, церковнославянский язык и др.).
rdf:langString
Жива мова — будь-яка розмовна мова, різновид усної літературної мови, який обслуговує повсякденне побутове спілкування й виконує комунікативну та імперативну функції. Як засіб національного спілкування жива мова склалася в епоху формування націй. У донаціональний період функцію розмовної мови виконували діалекти, напівдіалекти, міські койне та ін. Як форма існування літературної мови жива мова характеризується основними її ознаками (наддіалектністю, стійкістю, нормативністю, багатофункціональністю). Термін «жива мова» використовується у мовознавстві, а також при навчанню мовами в освітніх установах для відмінності мов, якими розмовляють люди у повсякденному житті та використовують як лінгва франка (такі як англійська мова, іспанська мова та інші). Від мов, які вживаються виключно у церемоніальних або наукових цілях (напр. латинська мова, старогрецька мова, санскрит і інші). Жива мова – історична категорія. Історія живої мови в різних національних мовах не зафіксована джерелами внаслідок усної форми її існування. Основою її формування стали понаддіалектні утворення та говори регіонів, які відігравали сполучну роль під час консолідації націй. Місце живої мови у складі літературних мов мінливе. Вона може виступати усною формою літературної мови, може не входити до її складу, може взаємодіяти з розмовним типом письмово-літературної мови, представленої в художніх творах, які найповніше відображають народне мовлення або бути стилем літературної мови. Існують регіональні типи живої мови. Практично в кожній мові за багатьма фонетичними та частково лексичними ознаками можна виділити певні регіональні варіанти літературної живої мови. Жива мова не підлягає кодифікації. Визначення характеру відношення живої мови тієї або іншої національної літературної мови до літературної мови в цілому або її різновиду вирішується по-різному. Вивчення соціальної, локальної, вікової, статевої, професійної диференціації живої мови, мовної поведінки, особливостей утворення та сприйняття мови є одним із завдань соціолінгвістики та психолінгвістики. Загальні властивості усного мовлення виявляються в специфічних характеристиках живої мови: спонтанності, лінійному характері, що призводить як до економії, так і до надмірності мовних засобів, безпосередньому характері мовленнєвого акту. Жива мова існує у діалогічних та монологічних формах. Форма мови впливає на вибір засобів вираження. Основна функція живої мови – комунікативна. Відповідно до потреб спілкування змінюються теми живої мови: від вузькопобутових до виробничих та абстрагованих. Можна виділити три типи ситуацій спілкування: стереотипні міські діалоги незнайомих осіб; спілкування знайомих осіб у побутовій обстановці; спілкування знайомих і незнайомих осіб у виробничій та соціально-культурній сфері. Жива мова широко використовується в художній літературі і майже ніколи – в технічному тексті. Її відображення має національно-зумовлений та історичний характер: чим вищий ступінь демократизації художньої літератури, тим більший вплив здійснює жива мова на мову художньої літератури. В художньому творі в першу чергу використовуються ті явища живої мови, які пов’язані з її стилістичною експресією, виразністю. Ті явища живої мови, які пов'язані передусім з усним характером її здійснення, в мову художньої літератури потрапляють рідко. Тому жива мова в її природному вигляді вивчається не за художніми текстами, а за матеріалами магнітофонних та ручних записів оригінального тексту або окремих його особливостей. У межах кожної національної мови жива мова має у своєму розпорядженні власний набір мовних особливостей. Вживаються у ній також і загальнолітературні мовні засоби. Універсальні особливості живої мови пов'язані з усним характером її перебігу: під час прискореного темпу мовлення спостерігаються явища посиленої редукції ненаголошених голосних. Виникають явища описової та скороченої номінації, особливості у функціонуванні окремих частин мови та утворення окремих форм, розчленування синтаксичного цілого, приєднання, розірвані структури, питально-відповідні єдності, повтори, перифрази.
xsd:nonNegativeInteger
14068