Miranda v. Arizona

http://dbpedia.org/resource/Miranda_v._Arizona an entity of type: Thing

Miranda v. Arizona ist ein bedeutendes Grundsatzurteil des Obersten Gerichtshofs der Vereinigten Staaten zum Aussageverweigerungsrecht. Danach müssen Verdächtige in Strafsachen vor der polizeilichen Vernehmung auf ihr Recht, einen Anwalt heranzuziehen, und ihr Recht zu schweigen, hingewiesen werden. rdf:langString

Miranda v. Arizona est un arrêt de la Cour suprême des États-Unis plaidé entre le 28 février et le 1er mars 1966 et rendu le 13 juin 1966. La cour retient qu'un suspect doit être informé de ses droits de consulter un avocat et à ne pas s'auto-incriminer avant d'être interrogé par la police. rdf:langString

미란다 대 애리조나는 미국 연방 대법원의 랜드마크 판결이다. 미란다 원칙을 낳았다. rdf:langString

ミランダ対アリゾナ州事件（ミランダたいアリゾナしゅうじけん、英:Miranda v. Arizona (384 U.S. 436 (1966))）は、犯罪被疑者の所持する権利を支持したアメリカ合衆国最高裁判所の判決のひとつ。強姦罪・誘拐罪の罪に問われたアーネスト・ミランダが、弁護人を同席させる権利があることを知らされないまま強要された自白内容を根拠にアリゾナ州裁判所で有罪判決を言い渡された事件に端を発するものである。この事件を契機として、アメリカ合衆国最高裁判所は判決の中で警察に対し、「ミランダ警告」として知られる告知を逮捕時に行うことを義務付けた。 rdf:langString

Миранда против Аризоны 384 U.S. 436 (1966) — историческое дело, рассмотренное Верховным Судом Соединённых Штатов Америки. Рассматривалось с 28 февраля по 1 марта 1966 года, решение оглашено 13 июня 1966 года. Решением по этому делу суд установил, что любые показания, как признательные, так и оправдательные могут быть использованы в суде только в том случае, если сторона обвинения может доказать, что подозреваемый перед допросом был информирован о праве на адвоката и о праве не свидетельствовать против себя. При этом в случае отказа подозреваемого от своих прав необходимо доказать его добровольность. rdf:langString

Міранда проти Аризони — історична справа, розглянута Верховним судом Сполучених Штатів Америки. Розглядалася з 28 лютого по 1 березня 1966 року, рішення оголошено 13 червня 1966 року. Рішенням у цій справі суд встановив, що будь-які свідчення, як визнавальні, так і виправдувальні можуть бути використані в суді тільки в тому випадку, якщо сторона обвинувачення може довести, що підозрюваний перед допитом був поінформований про право на адвоката і про право не свідчити проти себе. При цьому в разі відмови підозрюваного від своїх прав необхідно довести його добровільність. rdf:langString

Miranda contra Arizona fue un caso judicial de la Corte Suprema de los Estados Unidos. La corte sostuvo que tanto las declaraciones inculpatorias como las exculpatorias realizadas en respuesta a un interrogatorio por un acusado en custodia policía es admisible en un juicio sólo si la fiscalía puede demostrar que el acusado fue informado antes de ser interrogado de lo que hoy en día se conoce como advertencia Miranda: su derecho a consultar a un abogado defensor antes y durante el interrogatorio, y el derecho a no autoincriminarse. Y además no sólo debe entender estos derechos, sino que además debe renunciar a ellos voluntariamente. rdf:langString

Miranda v. Arizona, 384 U.S. 436 (1966), was a landmark decision of the U.S. Supreme Court in which the Court ruled that the Fifth Amendment to the U.S. Constitution restricts prosecutors from using a person's statements made in response to interrogation in police custody as evidence at their trial unless they can show that the person was informed of the right to consult with an attorney before and during questioning, and of the right against self-incrimination before police questioning, and that the defendant not only understood these rights, but voluntarily waived them. rdf:langString

Miranda v. Arizona, adalah kasus hukum dimana Mahkamah Agung Amerika Serikat pada 13 Juni 1966 menetapkan kode etik untuk interogasi polisi terhadap tersangka kriminal yang ditahan, bahwa jaksa tidak boleh menggunakan pernyataan yang dibuat oleh tersangka di bawah interogasi tahanan polisi kecuali pengamanan prosedural minimum tertentu diikuti. Setiap individu diberikan hak istimewanya di bawah Amandemen Kelima Konstitusi untuk tidak dipaksa memberatkan dirinya sendiri, yang dikenal sebagai peringatan Miranda, pedoman ini termasuk memberi tahu seseorang yang ditangkap sebelum ditanyai bahwa mereka berhak untuk tetap diam, bahwa apa pun yang mereka katakan dapat digunakan untuk melawan mereka sebagai bukti, bahwa mereka memiliki hak untuk didampingi pengacara, dan bahwa jika mereka tidak ma rdf:langString

O Caso Miranda contra Arizona (em inglês Miranda v. Arizona) foi uma decisão da Corte Suprema dos Estados Unidos que representou um marco histórico judicial. A corte concluiu que tanto as declarações que evidenciam o envolvimento de um réu no crime como as que evidenciam sua inocência (inculpatory e exculpatory evidence, em inglês, respectivamente) realizadas em resposta a um interrogatório por um acusado em custódia da polícia só são admissíveis por um juiz se a promotoria puder demonstrar que o acusado foi informado do direito de consultar um defensor antes e durante o interrogatório, e o direito a não se autoincriminar antes do interrogatório policial, e também de que o réu não só entendeu esses direitos, mas voluntariamente os renunciou. rdf:langString

米兰达诉亚利桑那州案（英語：Miranda v. Arizona， U.S. 436 (1966)）是联邦最高法院于1966年审理并最终以5比4作出判决之里程碑案件。在判决中，联邦最高法院规定在实施逮捕和审讯嫌疑人时，警方必须及时提醒嫌疑人以下事项：1、可保持緘默；2、任何之陳述內容，將被呈庭作為不利於己之證據；3、可選任辯護人陪同在場，或提供法律諮詢；4、如無資力選任辯護人，偵訊前得請求指定辯護人為其辯護。这样的四条内容就是著名的米兰达告诫。同时判决中规定，警方在告知嫌疑人拥有以上权利后，须确定嫌疑人的确已经明白其中意义，如果嫌疑人仍自愿配合警方，其后的供词及根据供词所获得之任何证据才能在审判中呈庭，否则无效。联邦最高法院对这一案件的判决是和另外三个案件同時作出，这三个案件分别是韦斯托弗诉美国案（英語：Westover v. United States）、弗吉尼拉诉纽约州案（英語：Vignera v. State of New York）和加利福尼亚州诉史都华案（英語：State of California v. Stewart）。在2010年6月1日的560 U.S. ___ (2010) (docket 08-1470)判决书中联邦最高法院裁定，如果嫌疑人在明确知道有权保持沉默和与律师商议后并不明确要求行使这一权力，那么其之后的供词将可以被法庭视为有效证据。 rdf:langString

rdfs:label

rdf:langString Miranda v. Arizona

rdf:langString Miranda contra Arizona

rdf:langString Miranda v. Arizona

rdf:langString ミランダ対アリゾナ州事件

rdf:langString 미란다 대 애리조나

rdf:langString Miranda v. Arizona

rdf:langString Caso Miranda v. Arizona

rdf:langString Миранда против Аризоны

rdf:langString Міранда проти Аризони

rdf:langString 米兰达诉亚利桑那州案

foaf:name

rdf:langString

rdf:langString Mirandav. State of Arizona; Westover v. United States; Vignera v. State of New York; State of California v. Stewart

dbpedia-owl:wikiPageID

xsd:integer 168892

dbpedia-owl:wikiPageRevisionID

xsd:integer 1122202423

dbpprop:subsequent

<second> 17280.0

dbpprop:dissent

rdf:langString White

rdf:langString Harlan

dbpprop:joindissent

rdf:langString Harlan, Stewart

rdf:langString Stewart, White

dbpprop:joinmajority

rdf:langString Black, Douglas, Brennan, Fortas

dbpprop:parallelcitations

<second> 25920.0

dbpprop:prior

<second> 17280.0

dbpprop:uspage

xsd:integer 436

dbpprop:usvol

xsd:integer 384

dbpprop:argueyear

xsd:integer 1966

dbpprop:case

rdf:langString Miranda v. Arizona,

dbpprop:decidedate

xsd:gMonthDay --06-13

dbpprop:decideyear

xsd:integer 1966

dbpprop:fullname

rdf:langString Miranda v. State of Arizona; Westover v. United States; Vignera v. State of New York; State of California v. Stewart

dbpprop:holding

rdf:langString The Fifth Amendment right against self incrimination requires law enforcement officials to advise a suspect interrogated in custody of their rights to remain silent and to obtain an attorney, at no charge if need be. Supreme Court of Arizona reversed and remanded.

dbpprop:litigants

rdf:langString Miranda v. Arizona

dbpprop:majority

rdf:langString Warren

dbpedia-owl:abstract

rdf:langString Miranda v. Arizona ist ein bedeutendes Grundsatzurteil des Obersten Gerichtshofs der Vereinigten Staaten zum Aussageverweigerungsrecht. Danach müssen Verdächtige in Strafsachen vor der polizeilichen Vernehmung auf ihr Recht, einen Anwalt heranzuziehen, und ihr Recht zu schweigen, hingewiesen werden.

rdf:langString Miranda v. Arizona est un arrêt de la Cour suprême des États-Unis plaidé entre le 28 février et le 1er mars 1966 et rendu le 13 juin 1966. La cour retient qu'un suspect doit être informé de ses droits de consulter un avocat et à ne pas s'auto-incriminer avant d'être interrogé par la police.

rdf:langString Miranda contra Arizona fue un caso judicial de la Corte Suprema de los Estados Unidos. La corte sostuvo que tanto las declaraciones inculpatorias como las exculpatorias realizadas en respuesta a un interrogatorio por un acusado en custodia policía es admisible en un juicio sólo si la fiscalía puede demostrar que el acusado fue informado antes de ser interrogado de lo que hoy en día se conoce como advertencia Miranda: su derecho a consultar a un abogado defensor antes y durante el interrogatorio, y el derecho a no autoincriminarse. Y además no sólo debe entender estos derechos, sino que además debe renunciar a ellos voluntariamente. Tuvo un impacto significativo en las fuerzas de la ley en Estados Unidos, convirtiendo la advertencia Miranda en una parte rutinaria de los procedimientos policiales para asegurar que los sospechosos son informados sobre sus derechos. La Suprema Corte decidió este caso junto con otros tres consolidados: Westover contra Estados Unidos, Vignera contra Nueva York y California contra Stewart.

rdf:langString Miranda v. Arizona, 384 U.S. 436 (1966), was a landmark decision of the U.S. Supreme Court in which the Court ruled that the Fifth Amendment to the U.S. Constitution restricts prosecutors from using a person's statements made in response to interrogation in police custody as evidence at their trial unless they can show that the person was informed of the right to consult with an attorney before and during questioning, and of the right against self-incrimination before police questioning, and that the defendant not only understood these rights, but voluntarily waived them. Miranda was viewed by many as a radical change in American criminal law, since the Fifth Amendment was traditionally understood only to protect Americans against formal types of compulsion to confess, such as threats of contempt of court. It has had a significant impact on law enforcement in the United States, by making what became known as the Miranda warning part of routine police procedure to ensure that suspects were informed of their rights. The concept of "Miranda warnings" quickly caught on across American law enforcement agencies, who came to call the practice "Mirandizing". Pursuant to the U.S. Supreme Court decision Berghuis v. Thompkins (2010), criminal suspects who are aware of their right to silence and to an attorney but choose not to "unambiguously" invoke them, may find any subsequent voluntary statements treated as an implied waiver of their rights, and used as or as part of evidence. At least one scholar has argued that Thompkins "fully undermined" Miranda.

rdf:langString Miranda v. Arizona, adalah kasus hukum dimana Mahkamah Agung Amerika Serikat pada 13 Juni 1966 menetapkan kode etik untuk interogasi polisi terhadap tersangka kriminal yang ditahan, bahwa jaksa tidak boleh menggunakan pernyataan yang dibuat oleh tersangka di bawah interogasi tahanan polisi kecuali pengamanan prosedural minimum tertentu diikuti. Setiap individu diberikan hak istimewanya di bawah Amandemen Kelima Konstitusi untuk tidak dipaksa memberatkan dirinya sendiri, yang dikenal sebagai peringatan Miranda, pedoman ini termasuk memberi tahu seseorang yang ditangkap sebelum ditanyai bahwa mereka berhak untuk tetap diam, bahwa apa pun yang mereka katakan dapat digunakan untuk melawan mereka sebagai bukti, bahwa mereka memiliki hak untuk didampingi pengacara, dan bahwa jika mereka tidak mampu membayar pengacara, satu akan ditunjuk untuk mereka.

rdf:langString 미란다 대 애리조나는 미국 연방 대법원의 랜드마크 판결이다. 미란다 원칙을 낳았다.

rdf:langString ミランダ対アリゾナ州事件（ミランダたいアリゾナしゅうじけん、英:Miranda v. Arizona (384 U.S. 436 (1966))）は、犯罪被疑者の所持する権利を支持したアメリカ合衆国最高裁判所の判決のひとつ。強姦罪・誘拐罪の罪に問われたアーネスト・ミランダが、弁護人を同席させる権利があることを知らされないまま強要された自白内容を根拠にアリゾナ州裁判所で有罪判決を言い渡された事件に端を発するものである。この事件を契機として、アメリカ合衆国最高裁判所は判決の中で警察に対し、「ミランダ警告」として知られる告知を逮捕時に行うことを義務付けた。

rdf:langString Миранда против Аризоны 384 U.S. 436 (1966) — историческое дело, рассмотренное Верховным Судом Соединённых Штатов Америки. Рассматривалось с 28 февраля по 1 марта 1966 года, решение оглашено 13 июня 1966 года. Решением по этому делу суд установил, что любые показания, как признательные, так и оправдательные могут быть использованы в суде только в том случае, если сторона обвинения может доказать, что подозреваемый перед допросом был информирован о праве на адвоката и о праве не свидетельствовать против себя. При этом в случае отказа подозреваемого от своих прав необходимо доказать его добровольность.

rdf:langString O Caso Miranda contra Arizona (em inglês Miranda v. Arizona) foi uma decisão da Corte Suprema dos Estados Unidos que representou um marco histórico judicial. A corte concluiu que tanto as declarações que evidenciam o envolvimento de um réu no crime como as que evidenciam sua inocência (inculpatory e exculpatory evidence, em inglês, respectivamente) realizadas em resposta a um interrogatório por um acusado em custódia da polícia só são admissíveis por um juiz se a promotoria puder demonstrar que o acusado foi informado do direito de consultar um defensor antes e durante o interrogatório, e o direito a não se autoincriminar antes do interrogatório policial, e também de que o réu não só entendeu esses direitos, mas voluntariamente os renunciou. A resolução teve um impacto significativo na atuação policial americana, por tornar parte dos procedimentos de rotina da polícia o que veio a ser conhecido como os direitos de Miranda, devendo assegurar que os suspeitos foram informados de seus direitos. A advertência de Miranda é o nome da advertência formal que é o policial deve dar aos suspeitos de crimes nos Estados Unidos em custódia policial antes de serem interrogados.

rdf:langString 米兰达诉亚利桑那州案（英語：Miranda v. Arizona， U.S. 436 (1966)）是联邦最高法院于1966年审理并最终以5比4作出判决之里程碑案件。在判决中，联邦最高法院规定在实施逮捕和审讯嫌疑人时，警方必须及时提醒嫌疑人以下事项：1、可保持緘默；2、任何之陳述內容，將被呈庭作為不利於己之證據；3、可選任辯護人陪同在場，或提供法律諮詢；4、如無資力選任辯護人，偵訊前得請求指定辯護人為其辯護。这样的四条内容就是著名的米兰达告诫。同时判决中规定，警方在告知嫌疑人拥有以上权利后，须确定嫌疑人的确已经明白其中意义，如果嫌疑人仍自愿配合警方，其后的供词及根据供词所获得之任何证据才能在审判中呈庭，否则无效。联邦最高法院对这一案件的判决是和另外三个案件同時作出，这三个案件分别是韦斯托弗诉美国案（英語：Westover v. United States）、弗吉尼拉诉纽约州案（英語：Vignera v. State of New York）和加利福尼亚州诉史都华案（英語：State of California v. Stewart）。本案判决书中要求全美警方在今后勤務中强制加入米兰达告诫的判决，对执法部门造成極大冲击，根据新的规程，警察在逮捕嫌疑人后第一时间必须向其告知权利，否则可能导致之后其口供等证据在审判中全部无效。后来，警方將米兰达告诫印成卡片发给警官，方便其逮捕嫌疑人后照本宣读。这一主要目的是为防止警方刑讯逼供、屈打成招，也引起了下到基层执法部门，上到最高法院本身的大量争议。在2010年6月1日的560 U.S. ___ (2010) (docket 08-1470)判决书中联邦最高法院裁定，如果嫌疑人在明确知道有权保持沉默和与律师商议后并不明确要求行使这一权力，那么其之后的供词将可以被法庭视为有效证据。

rdf:langString Міранда проти Аризони — історична справа, розглянута Верховним судом Сполучених Штатів Америки. Розглядалася з 28 лютого по 1 березня 1966 року, рішення оголошено 13 червня 1966 року. Рішенням у цій справі суд встановив, що будь-які свідчення, як визнавальні, так і виправдувальні можуть бути використані в суді тільки в тому випадку, якщо сторона обвинувачення може довести, що підозрюваний перед допитом був поінформований про право на адвоката і про право не свідчити проти себе. При цьому в разі відмови підозрюваного від своїх прав необхідно довести його добровільність.

dbpprop:arguedatea

xsd:gMonthDay --02-28

dbpprop:arguedateb

xsd:gMonthDay --03-01

<http://dbpedia.org/property/concurrence/dissent>

rdf:langString Clark

dbpedia-owl:wikiPageLength

xsd:nonNegativeInteger 35610

rdf:type

owl:Thing

dbpedia-owl:Case

dbpedia-owl:LegalCase