Medieval philosophy
http://dbpedia.org/resource/Medieval_philosophy an entity of type: Thing
La Filozofio de Mezepoko konstituas ampleksan kaj kompletan repripenson de la tuta klasika tradicio sub influo de la demandoj estariĝintaj de la tri monoteismaj religioj.
rdf:langString
Die Philosophie des Mittelalters in Europa umfasst sehr vielfältige Strömungen, die sich seit dem Ende der Antike bis zur Reformation entwickelt haben. Im abendländischen Kulturkreis wird sie durch das Christentum geprägt und getragen. Ohne den Bezug auf die klassische griechische Philosophie wäre sie auch hier nicht zu denken. Im Versuch, Wissen und Methode des Altertums und der jeweiligen Gegenwart zu vermitteln, zielt das philosophische Bemühen in einer religiös durchprägten Kultur auf Synthese mit dem religiösen Glauben. So verstanden, hat es seine Spitze in der natürlichen Theologie. Entsprechendes gilt auch für viele jüdische und islamische Denker dieser Epoche.
rdf:langString
Erdi Aroko filosofia izenez Erdi Aroan Europa eta Sortaldean garatu zen filosofia izendatzen da. Denboraldi hau Mendebaldeko Erromatar Inperioaren erorketarekin hasi eta 1492ko Amerikaren aurkikuntzarekin amaitzen da.
rdf:langString
La filosofía medieval es todo el conjunto de corrientes de pensamiento y tratados filosóficos que se desarrollaron desde la caída del Imperio romano (476 d. de C.) hasta el Renacimiento (siglos XV y XVI). La principal búsqueda de la filosofía medieval era la cohesión de las creencias heredadas de la filosofía clásica con los dogmas del cristianismo, aunque también hubo aportes muy importantes de las creencias judías e islámicas.
rdf:langString
La philosophie médiévale est l'ensemble des œuvres et des courants philosophiques développés durant le Moyen Âge dans un espace géographique un peu plus étendu que celui du monde hellénistique et romain de l'Antiquité et dans lequel se sont développés le judaïsme, le christianisme et l'islam. En font notamment (et entre autres) partie la philosophie scolastique, la philosophie byzantine et la philosophie islamique.
rdf:langString
De middeleeuwse filosofie is de periode uit de westerse filosofie gedurende de middeleeuwen, na de klassieke filosofie en vóór de moderne filosofie. Ze omvat ruwweg de periode tussen de 4e en 15e eeuw. Dit artikel gaat in hoofdzaak over de westerse filosofie. De islamitische en joodse filosofie uit deze periode worden apart behandeld, ook al is er zeker sprake van wederzijdse beïnvloeding en gemeenschappelijke bronnen.
rdf:langString
La filosofia medievale costituisce un imponente ripensamento dell'intera tradizione classica sotto la spinta delle domande poste dalle tre grandi religioni monoteiste.
rdf:langString
Medeltidens filosofi är den medeltida epoken i filosofins historia, och börjar med Romarrikets fall och slutar med renässansens födelse. Medeltidens filosofi utmärks av en nyplatonsk strömning, i Plotinos efterföljd, av auktoritär aristotelism, och en platonsk realism. Skolastiken är den strömning som är mest framträdande i västerlandet, och under inflytande av detta pågick universaliestriden som fick konsekvenser, bland annat för epistemologin och vetenskapsteorin. Inom rätts- och politisk filosofi var den primära frågan om huruvida en teokrati eller en monarki var det rätta styrelseskicket.
rdf:langString
Средневеко́вая филосо́фия, филосо́фия Средневеко́вья — исторический этап развития западной философии, охватывающий период с V по XV века. Характеризуется теоцентричностью взглядов.
rdf:langString
中世紀哲學（Medieval Philosophy）是指中世紀的哲學相關發展，時間大約從5世紀西羅馬帝國滅亡至14世紀文藝復興時代開始為止。中世紀哲學從8世紀時被巴格達視為獨立哲學議題，法國查理大帝時代也相當重視哲學。
rdf:langString
فلسفة القرون الوسطى كما تُعرف باسم فلسفة قروسطية هو مصطلح يستخدم للإشارة إلى الفلسفة التي كانت موجودة خلال القرون الوسطى، وهي الفترة الممتدّة تقريباً من سقوط الإمبراطورية الرومانية الغربية في القرن الخامس حتّى عصر النهضة في القرن الخامس عشر. بدأت فلسفة القرون الوسطى -والتي تمّ فهمها على أنّها مشروع استقصائيّ فلسفيّ مستقلّ- في بغداد، في منتصف القرن الثامن، وفي فرنسا، في قاعة شارلمان الرّسميّة، في الرّبع الأخير من القرن الثامن؛ وتعرف جزئيّاً بأنها إعادة لاكتشاف الثقافة القديمة التي تطوّرت في وقت سابق في اليونان وروما خلال الفترة الكلاسيكيّة.
rdf:langString
S'anomena filosofia medieval la que es desenvolupa a Occident durant l'edat mitjana, des de la fi de l'edat antiga, amb la caiguda de l'Imperi Romà d'Occident (476), fins al sorgiment del Renaixement, amb la caiguda de Constantinoble l'any 1453. La filosofia medieval, entesa com un projecte d'investigació filosòfica independent, va començar a Bagdad, a mitjans del segle VIII, i a França, com a part de la cort itinerant de Carlemany, a l'últim quart del segle VIII.
rdf:langString
Středověká filozofie označuje tisícileté období teoretického pojmového myšlení ve střední a západní Evropě a Středomoří zhruba od pádu Římské říše (476) do začátku renesance (kolem 1470). S výjimkou několika málo myslitelů byla filozofie tohoto období v těsném spojení s křesťanskou teologií a původně pro ni byla pomocnou disciplinou. Jakkoli samozřejmě navazuje na starověkou filozofii, řeckou i latinskou, hlavně platónskou a novoplatónskou, zpočátku se k ní stavěla spíše kriticky. Velkým podnětem pro rozvoj filozofie ve vrcholném středověku byla inspirace arabskou, zejména aristotelskou filozofií. V diskusi s arabskými i židovskými mysliteli vznikla ve 13. století scholastika, velká syntéza křesťanské teologie, aristotelismu a novoplatonismu, hlavně pro potřebu univerzit. Ve 14. století se
rdf:langString
Η Μεσαιωνική φιλοσοφία είναι η φιλοσοφία που αναπτύχθηκε κατά την περίοδο του Μεσαίωνα, δηλ. την περίοδο που εκτείνεται από την πτώση της Δυτικής Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας τον 5ο αιώνα μέχρι την Αναγέννηση τον 15ο αιώνα. Η μεσαιωνική φιλοσοφία, που θεωρείται ως μια ανεξάρτητη φιλοσοφική έρευνα, ξεκίνησε στη Βαγδάτη στα μέσα του 8ου αιώνα και στη Γαλλία, στην αυλή του Καρλομάγνου, το τελευταίο τέταρτο του 8ου αιώνα. Ορίζεται αφενός από τη διαδικασία ανακάλυψης του αρχαίου πολιτισμού που αναπτύχθηκε στην Ελλάδα και τη Ρώμη κατά τη διάρκεια της κλασικής περιόδου και αφετέρου από την ανάγκη αντιμετώπισης των θεολογικών προβλημάτων και την ενσωμάτωση του ιερού δόγματος στην κοσμική μάθηση.
rdf:langString
Medieval philosophy is the philosophy that existed through the Middle Ages, the period roughly extending from the fall of the Western Roman Empire in the 5th century until after the Renaissance in the 13th and 14th centuries. Medieval philosophy, understood as a project of independent philosophical inquiry, began in Baghdad, in the middle of the 8th century, and in France, in the itinerant court of Charlemagne, in the last quarter of the 8th century. It is defined partly by the process of rediscovering the ancient culture developed in Greece and Rome during the Classical period, and partly by the need to address theological problems and to integrate sacred doctrine with secular learning.
rdf:langString
Filsafat abad pertengahan adalah filsafat pada era yang dikenal sebagai abad pertengahan, periode sejarah yang membentang dari jatuhnya Kekaisaran Romawi Barat pada abad ke-5 masehi hingga periode Renaissance pada abad ke-16. Filsafat abad pertengahan, dipahami sebagai sebuah proyek penyelidikan filosofis yang independen, yang dimulai di Baghdad, di tengah-tengah abad ke-8, dan di Prancis, dalam masa pemerintahan Charlemagne, pada kuartal terakhir abad ke-8. Periode ini juga didefinisikan sebagai proses menemukan kembali budaya kuno yang pernah berkembang pada masa Yunani dan Roma pada periode klasik, dan juga kebutuhan untuk mengatasi masalah teologis dan untuk mengintegrasikan ajaran suci dengan pembelajaran sekuler.
rdf:langString
중세철학 (中世哲學)은 중세, 구체적으로 5세기에 서로마 제국이 붕괴하고 나서 16세기에 르네상스가 일어날 때까지 시기의 철학이다. 논자에 따라 편의적으로 4세기 이전의 을 포함하여 말하는 경우도 있다. 독립된 철학 연구의 계획으로 이해되는 중세 철학은 8세기 중순의 바그다드 및 8세기의 마지막 4반세기 중의 카롤루스 대제 궁정 주위의 프랑스에서 시작했다. 중세 철학은 고대 그리스나 로마에서 발전한 고대 문화의 재발견의 과정에 의해서 정의되기도 하고, 신학적 문제를 취급하여 성스러운 교의와 속계의 학문을 통합할 필요에 따라 정의되기도 한다. 중세 철학의 역사는 전통적으로 두개의 주된 시기, 즉 아리스토텔레스 및 플라톤의 연구가 보존되어 발전된 12세기까지의 초기 중세와 아랍계의 비평가들의 반응을 수용하여 종교철학, 논리학, 형이상학의 주목해야 할 발전과 함께, 고대 철학 재발견의 극치를 기록한 12, 13, 14세기의 '황금 시대'로 나눌 수 있다. 이러한 구분은 에 적용된다. 이 시기를 통해서 논의된 문제로서는 신앙의 이성에 대한 관계, 신의 존재 증명과 (분할 불가능성), 신학 및 형이상학의 목적, 그리고 보편 논쟁이나 에서의 지식의 문제가 있다.
rdf:langString
中世哲学（ちゅうせいてつがく）は、中世、具体的には5世紀に西ローマ帝国が崩壊してから14世紀にルネサンスが起こるまでの時期の哲学のことである。論者により便宜的に、4世紀以前の教父学を含めて言うことがある。独立した哲学の研究の計画として理解される中世哲学は8世紀中ごろのバグダードおよび、8世紀最後四半世紀のカール大帝の宮廷を巡ってフランスで始まった 。中世哲学は、古代ギリシアやローマで発展した古代文化の再発見の過程によって定義されることもあれば、神学的問題を扱い聖なる教義と俗界の学問を統合する必要によって定義されることもある。 中世はルネサンスの人文主義者たちに見くびって扱われ、ギリシア・ローマの古典時代と、古典文化の「再生」つまり「ルネサンス」の間の野蛮な「中」世とみなされた。近代の歴史家は中世を、キリスト教神学に強く影響されてはいるが哲学的発展の起こった時期の一つだと考えた。この時期のもっとも注目すべき思想家の一人はトマス・アクィナスであるが、彼は自身を哲学者とみなすことは決してなかったし、常に哲学者たちを「キリストの啓示に見いだされる真の、厳密な知識に到達できない」として批判していた。 この時期を通じて議論された問題としては、信仰の理性に対する関係、神の存在証明と(分割不可能性)、神学および形而上学の目的、そして普遍論争やにおける知識の問題があった。
rdf:langString
Zachodnioeuropejska filozofia średniowieczna – okres w historii filozofii obejmujący różne nurty filozoficzne rozwijane w średniowieczu na obszarze zachodniego chrześcijaństwa. Początek filozofii średniowiecza jest jednakże późniejszy niż daty wyznaczone dla tej epoki przez historyków – za jej lata początkowe uważa się często dopiero okres po patrystyce, czyli od ok. 750 r. Natomiast za jej kres zwykle uznaje się przełom XV i XVI wieku.
rdf:langString
A filosofia medieval é uma tradição e um período da história da filosofia, formada pela convergência de filosofias cristãs latinas, árabes ou islâmicas, judias, e também, em menor medida, filosofias persas e bizantinas - escritas em latim, árabe, grego, hebreu e farsi. Tem seu início em torno do século VIII, com variações cronológicas dependendo do local, e por vezes com poucas distinções em relação ao período helenístico anterior. Já seu fim não possui ponto exato, coincidindo com a chamada filosofia renascentista, e preservando referências, técnicas e temas, em alguns locais, ao longo dos séculos XVI e XVII.
rdf:langString
Філосо́фія Середньові́ччя — європейська філософія у 5—15 столітті. Середньовічна філософія мала інші завдання і цілі, ніж антична, мислителі середньовіччя вважали людину за істоту слабку та грішну а світ в якому ми живемо місцем покарання по вигнанню з раю. Головний недолік середньовічної філософії — відсутність природознавства і виняткове панування абстрактних, переважно теологічних інтересів. Люди на перше місце ставили Бога. Всі повинні були вірити , що Бог створив землю та все живе на ній.
rdf:langString
rdf:langString
Medieval philosophy
rdf:langString
فلسفة القرون الوسطى
rdf:langString
Filosofia medieval
rdf:langString
Středověká filozofie
rdf:langString
Philosophie des Mittelalters
rdf:langString
Μεσαιωνική φιλοσοφία
rdf:langString
Filozofio de Mezepoko
rdf:langString
Erdi Aroko filosofia
rdf:langString
Filosofía medieval
rdf:langString
Filsafat abad pertengahan
rdf:langString
Filosofia medievale
rdf:langString
Philosophie médiévale
rdf:langString
중세철학
rdf:langString
中世哲学
rdf:langString
Middeleeuwse filosofie
rdf:langString
Filozofia średniowieczna
rdf:langString
Filosofia medieval
rdf:langString
Medeltidens filosofi
rdf:langString
Средневековая философия
rdf:langString
Філософія Середньовіччя
rdf:langString
中世紀哲學
xsd:integer
26571896
xsd:integer
1106061680
rdf:langString
S'anomena filosofia medieval la que es desenvolupa a Occident durant l'edat mitjana, des de la fi de l'edat antiga, amb la caiguda de l'Imperi Romà d'Occident (476), fins al sorgiment del Renaixement, amb la caiguda de Constantinoble l'any 1453. La filosofia medieval, entesa com un projecte d'investigació filosòfica independent, va començar a Bagdad, a mitjans del segle VIII, i a França, com a part de la cort itinerant de Carlemany, a l'últim quart del segle VIII. Es tracta d'un llarg període caracteritzat per importants esdeveniments històrics, socials, polítics i culturals. De la mà de l'Església comença la construcció d'un saber unitari amb el dogma cristià com a principi i fi de reflexió. A grans trets, la filosofia medieval està caracteritzada per la recepció de la filosofia hel·lènica (i especialment, del neoplatonisme) en els àmbits cultes de les societats cristianes, islàmiques i jueves, i també per l'adaptació de la filosofia al marc propi de cada religió monoteista. Aquest procés es duu a terme de forma progressiva, mitjançant els debats intel·lectuals més importants de l'època: les relacions entre filosofia i teologia, o entre raó i fe, l'estatut ontològic de les formes (problema dels universals), l'eternitat o temporalitat del món, l'abast de l'omnipotència divina, o l'estatut de l'intel·lecte humà i de la seva capacitat per conèixer Déu i el món. Les principals discussions sobre la idea de Déu giraven doncs entorn aquestes preguntes: quin paper té la raó en la demostració de la idea de Déu? Si Déu és perfecte, com es resol el problema del mal? I si és omniscient, com se sosté el lliure albir de l'ésser humà? Un fet destacable d'aquest període és l'aparició de la universitat (segle xii). Marie-Madeleine Davy, especialista en filosofia medieval, descriu les implicacions d'allò simbòlic en totes les dimensions de la vida medieval: «Gràcies al símbol, per a l'home del romànic les portes del regne no només es mouen, sinó que s'obren segons el grau d'atenció de cada un. El Cosmos sencer s'entrega a la comprensió de l'esperit».
rdf:langString
Středověká filozofie označuje tisícileté období teoretického pojmového myšlení ve střední a západní Evropě a Středomoří zhruba od pádu Římské říše (476) do začátku renesance (kolem 1470). S výjimkou několika málo myslitelů byla filozofie tohoto období v těsném spojení s křesťanskou teologií a původně pro ni byla pomocnou disciplinou. Jakkoli samozřejmě navazuje na starověkou filozofii, řeckou i latinskou, hlavně platónskou a novoplatónskou, zpočátku se k ní stavěla spíše kriticky. Velkým podnětem pro rozvoj filozofie ve vrcholném středověku byla inspirace arabskou, zejména aristotelskou filozofií. V diskusi s arabskými i židovskými mysliteli vznikla ve 13. století scholastika, velká syntéza křesťanské teologie, aristotelismu a novoplatonismu, hlavně pro potřebu univerzit. Ve 14. století se scholastika rozdělila na několik proudů a zejména její nominalistická větev se od teologie osamostatňuje a připravuje nástup humanismu a věd.
rdf:langString
فلسفة القرون الوسطى كما تُعرف باسم فلسفة قروسطية هو مصطلح يستخدم للإشارة إلى الفلسفة التي كانت موجودة خلال القرون الوسطى، وهي الفترة الممتدّة تقريباً من سقوط الإمبراطورية الرومانية الغربية في القرن الخامس حتّى عصر النهضة في القرن الخامس عشر. بدأت فلسفة القرون الوسطى -والتي تمّ فهمها على أنّها مشروع استقصائيّ فلسفيّ مستقلّ- في بغداد، في منتصف القرن الثامن، وفي فرنسا، في قاعة شارلمان الرّسميّة، في الرّبع الأخير من القرن الثامن؛ وتعرف جزئيّاً بأنها إعادة لاكتشاف الثقافة القديمة التي تطوّرت في وقت سابق في اليونان وروما خلال الفترة الكلاسيكيّة. ينقسم تاريخ الفلسفة في العصور الوسطى تقليديّاً إلى فترتين رئيسيّتين: الفترة في الغرب اللاتيني بعد أوائل العصور الوسطى وحتّى القرن الثاني عشر، عندما تمّ اكتشاف أعمال أرسطو وأفلاطون وترجمتها ودراستها؛ والفترة التي تُدعى بالعصر الذّهبي، من القرن الثّاني عشر حتّى القرن الرّابع عشر في الغرب اللاتيني، والتي شهدت تتويجاً للتخلّص من الفلسفة القديمة، بالإضافة إلى تميّزها بالتطوّرات في مجالات فلسفة الدّين، والمنطق، والميتافيزيقيا. تم التّعامل مع عصور القرون الوسطى بشكل سيء من قبل إنسانيّي عصر النّهضة، الذين رأوا أنّها "فترة وسطية" بربريّة بين العصر الكلاسيكيّ للثقافة اليونانيّة والرّومانيّة، وولادة نهضة الثقافة الكلاسيكيّة. يعدّ المؤرّخون الحديثون أنّ عصر القرون الوسطى هو أحد أهم محطّات تطوّر الفلسفة المتأثّرة باللاهوت المسيحيّ؛ أحد أبرز المفكّرين في ذلك الوقت "توما الأكويني لم يكن يعدّ نفسه فيلسوفاً، وانتقد الفلاسفة لأنهم يسمّون أنفسهم بالفلاسفة "بدون أن يمتلكوا الحكمة الحقيقيّة الصّحيحة".
rdf:langString
Η Μεσαιωνική φιλοσοφία είναι η φιλοσοφία που αναπτύχθηκε κατά την περίοδο του Μεσαίωνα, δηλ. την περίοδο που εκτείνεται από την πτώση της Δυτικής Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας τον 5ο αιώνα μέχρι την Αναγέννηση τον 15ο αιώνα. Η μεσαιωνική φιλοσοφία, που θεωρείται ως μια ανεξάρτητη φιλοσοφική έρευνα, ξεκίνησε στη Βαγδάτη στα μέσα του 8ου αιώνα και στη Γαλλία, στην αυλή του Καρλομάγνου, το τελευταίο τέταρτο του 8ου αιώνα. Ορίζεται αφενός από τη διαδικασία ανακάλυψης του αρχαίου πολιτισμού που αναπτύχθηκε στην Ελλάδα και τη Ρώμη κατά τη διάρκεια της κλασικής περιόδου και αφετέρου από την ανάγκη αντιμετώπισης των θεολογικών προβλημάτων και την ενσωμάτωση του ιερού δόγματος στην κοσμική μάθηση. Η ιστορία της μεσαιωνικής φιλοσοφίας χωρίζεται σε δυο κύριες περιόδους : η πρώτη περίοδος πραγματοποιείται στη από τον πρώιμο μεσαίωνα μέχρι τον 12ο αιώνα όταν τα έργα του Αριστοτέλη και του Πλάτωνα ανακαλύφθηκαν ξανά, μεταφράστηκαν και μελετήθηκαν ; η δεύτερη περίοδος είναι η "χρυσή εποχή" του 12ου, 13ου και 14ου αιώνα στη όταν κορυφώθηκε η ανάκαμψη της αρχαίας φιλοσοφίας και έγινε η υποδοχή των Αράβων σχολιαστών της και σημαντικών εξελίξεων στους τομείς της φιλοσοφίας, της θρησκείας, της λογικής και της μεταφυσικής. Η Εποχή του Μεσαίωνα αντιμετωπίστηκε δυσφημιστικά από τους αναγεννησιακούς ανθρωπιστές, οι οποίοι τη θεωρούσαν ως μια βάρβαρη "μεσαία περίοδο" μεταξύ της κλασικής εποχής του ελληνικού και του ρωμαϊκού πολιτισμού και της αναγέννησης του κλασικού πολιτισμού. Οι σύγχρονοι ιστορικοί θεωρούν ότι η Εποχή του Μεσαίωνα είναι μια εποχή φιλοσοφικών εξελίξεων, επηρεασμένων σε μεγάλο βαθμό από τη θεολογία του χριστιανισμού. Ένας από τους πιο αξιοσημείωτους στοχαστές της περιόδου, ο Θωμάς Ακινάτης, δεν θεώρησε ποτέ τον εαυτό του φιλόσοφο και επέκρινε τους φιλοσόφους επειδή "απείχαν από τη σωστή και αληθινή σοφία". Τα προβλήματα που συζητήθηκαν κατά τη διάρκεια αυτής της περιόδου είναι η σχέση της πίστης με τον λόγο, η ύπαρξη και η απλότητα του Θεού, ο σκοπός της θεολογίας και της μεταφυσικής, τα προβλήματα της γνώσης και της εξατομίκευσης.
rdf:langString
La Filozofio de Mezepoko konstituas ampleksan kaj kompletan repripenson de la tuta klasika tradicio sub influo de la demandoj estariĝintaj de la tri monoteismaj religioj.
rdf:langString
Die Philosophie des Mittelalters in Europa umfasst sehr vielfältige Strömungen, die sich seit dem Ende der Antike bis zur Reformation entwickelt haben. Im abendländischen Kulturkreis wird sie durch das Christentum geprägt und getragen. Ohne den Bezug auf die klassische griechische Philosophie wäre sie auch hier nicht zu denken. Im Versuch, Wissen und Methode des Altertums und der jeweiligen Gegenwart zu vermitteln, zielt das philosophische Bemühen in einer religiös durchprägten Kultur auf Synthese mit dem religiösen Glauben. So verstanden, hat es seine Spitze in der natürlichen Theologie. Entsprechendes gilt auch für viele jüdische und islamische Denker dieser Epoche.
rdf:langString
Erdi Aroko filosofia izenez Erdi Aroan Europa eta Sortaldean garatu zen filosofia izendatzen da. Denboraldi hau Mendebaldeko Erromatar Inperioaren erorketarekin hasi eta 1492ko Amerikaren aurkikuntzarekin amaitzen da.
rdf:langString
La filosofía medieval es todo el conjunto de corrientes de pensamiento y tratados filosóficos que se desarrollaron desde la caída del Imperio romano (476 d. de C.) hasta el Renacimiento (siglos XV y XVI). La principal búsqueda de la filosofía medieval era la cohesión de las creencias heredadas de la filosofía clásica con los dogmas del cristianismo, aunque también hubo aportes muy importantes de las creencias judías e islámicas.
rdf:langString
La philosophie médiévale est l'ensemble des œuvres et des courants philosophiques développés durant le Moyen Âge dans un espace géographique un peu plus étendu que celui du monde hellénistique et romain de l'Antiquité et dans lequel se sont développés le judaïsme, le christianisme et l'islam. En font notamment (et entre autres) partie la philosophie scolastique, la philosophie byzantine et la philosophie islamique.
rdf:langString
Medieval philosophy is the philosophy that existed through the Middle Ages, the period roughly extending from the fall of the Western Roman Empire in the 5th century until after the Renaissance in the 13th and 14th centuries. Medieval philosophy, understood as a project of independent philosophical inquiry, began in Baghdad, in the middle of the 8th century, and in France, in the itinerant court of Charlemagne, in the last quarter of the 8th century. It is defined partly by the process of rediscovering the ancient culture developed in Greece and Rome during the Classical period, and partly by the need to address theological problems and to integrate sacred doctrine with secular learning. The history of medieval philosophy is traditionally divided into two main periods: the period in the Latin West following the Early Middle Ages until the 12th century, when the works of Aristotle and Plato were rediscovered, translated, and studied upon, and the "golden age" of the 12th, 13th and 14th centuries in the Latin West, which witnessed the culmination of the recovery of ancient philosophy, along with the reception of its Arabic commentators, and significant developments in the fields of philosophy of religion, logic, and metaphysics. The high medieval Scholastic period was disparagingly treated by the Renaissance humanists, who saw it as a barbaric "middle period" between the Classical age of Greek and Roman culture, and the rebirth or renaissance of Classical culture. Modern historians consider the medieval era to be one of philosophical development, heavily influenced by Christian theology. One of the most notable thinkers of the era, Thomas of Aquinas, never considered himself a philosopher, and criticized philosophers for always "falling short of the true and proper wisdom". The problems discussed throughout this period are the relation of faith to reason, the existence and simplicity of God, the purpose of theology and metaphysics, and the problems of knowledge, of universals, and of individuation.
rdf:langString
Filsafat abad pertengahan adalah filsafat pada era yang dikenal sebagai abad pertengahan, periode sejarah yang membentang dari jatuhnya Kekaisaran Romawi Barat pada abad ke-5 masehi hingga periode Renaissance pada abad ke-16. Filsafat abad pertengahan, dipahami sebagai sebuah proyek penyelidikan filosofis yang independen, yang dimulai di Baghdad, di tengah-tengah abad ke-8, dan di Prancis, dalam masa pemerintahan Charlemagne, pada kuartal terakhir abad ke-8. Periode ini juga didefinisikan sebagai proses menemukan kembali budaya kuno yang pernah berkembang pada masa Yunani dan Roma pada periode klasik, dan juga kebutuhan untuk mengatasi masalah teologis dan untuk mengintegrasikan ajaran suci dengan pembelajaran sekuler. Sejarah filsafat abad pertengahan lazimnya dibagi menjadi dua periode: periode di Barat Latin mengikuti Awal Abad Pertengahan sampai abad ke-12, ketika karya-karya dari Aristoteles dan Plato dilestarikan dan dibudidayakan, serta pada masa keemasan di sekitar abad ke-12, ke-13 dan abad ke-14 di Barat Latin, yang merupakan puncak dari pengembalian filsafat kuno, yang diperoleh kembali dari para pemikir di dunia berbahasa arab, dan perkembangan yang signifikan di bidang Filsafat agama, Logika dan Metafisika. Era abad pertengahan umumnya dipandang remeh oleh para humanis pada zaman Renaissance, lantaran mereka melihat filsafat pada Abad Pertengahan sebagai periode barbar "yang menengahi" filsafat pada periode klasik dari kebudayaan Yunani dan Romawi, dan 'kelahiran kembali' budaya pagan-klasik tersebut pada zaman renaissance. Sejarawan Modern menganggap era abad pertengahan merupakan periode dalam kronologi perkembangan filsafat, yang bagaimanapun sangat dipengaruhi oleh teologi Kristianitas. Salah satu yang paling terkenal dalam periode ini adalah Thomas Aquinas, yang tidak pernah menganggap dirinya seorang filsuf, dan mengkritik para filsuf kerap "tidak bisa menangkap kebenaran kebijaksanaan yang memadai sebagaimana yang dapat diungkapkan oleh kebenaran Kristianitas". Masalah yang dibahas sepanjang periode ini adalah hubungan iman dengan akal budi, eksistensi dan kemudahan dari Allah, tujuan dari teologi dan metafisika, dan masalah-masalah pengetahuan, universalisme, dan individuasi.
rdf:langString
중세철학 (中世哲學)은 중세, 구체적으로 5세기에 서로마 제국이 붕괴하고 나서 16세기에 르네상스가 일어날 때까지 시기의 철학이다. 논자에 따라 편의적으로 4세기 이전의 을 포함하여 말하는 경우도 있다. 독립된 철학 연구의 계획으로 이해되는 중세 철학은 8세기 중순의 바그다드 및 8세기의 마지막 4반세기 중의 카롤루스 대제 궁정 주위의 프랑스에서 시작했다. 중세 철학은 고대 그리스나 로마에서 발전한 고대 문화의 재발견의 과정에 의해서 정의되기도 하고, 신학적 문제를 취급하여 성스러운 교의와 속계의 학문을 통합할 필요에 따라 정의되기도 한다. 중세 철학의 역사는 전통적으로 두개의 주된 시기, 즉 아리스토텔레스 및 플라톤의 연구가 보존되어 발전된 12세기까지의 초기 중세와 아랍계의 비평가들의 반응을 수용하여 종교철학, 논리학, 형이상학의 주목해야 할 발전과 함께, 고대 철학 재발견의 극치를 기록한 12, 13, 14세기의 '황금 시대'로 나눌 수 있다. 이러한 구분은 에 적용된다. 본 기사에서 중세 이슬람 철학은 산발적으로 취급함에 그치고, 중세 의 철학에 관해서는 취급하지 않는다 (각각 이슬람 철학, 을 참조). 하지만 실제로는 그러한 유럽에서의 발전, 특히 12세기 이후의 발전은 특별히 이슬람 세계에서의 철학의 발달과 밀접한 연관을 가지고 있어, 20세기 이후의 연구에서는 그 연속성을 강조하는 것이 일반적이다. 또한 이븐 루시드, 마이모니데스 등 기독교 사상에 직접 영향을 준 논자의 연구는 일반적으로 중세 철학의 연구 대상으로도 하고 있다. 중세는 르네상스의 인문주의자들에게 경시되어, 그리스·로마의 고전 시대와 고전 문화의 '재생' 즉 '르네상스'의 사이의 야만스러운 '중'세로 간주되었다. 근대의 역사가는 중세를 기독교 신학에 의하여 강하게 영향을 받고는 있지만 철학적 발전이 일어났던 시기의 하나라고 생각했다. 이 시기의 가장 주목해야 할 사상가의 한 명은 토마스 아퀴나스이지만 그는 자신을 철학자로 간주하지 않았으며, 항상 철학자들은 '그리스도의 계시에서 보이는 진정한, 엄밀한 지식에 도달할 수 없다'고 하면서 비판하였다. 이 시기를 통해서 논의된 문제로서는 신앙의 이성에 대한 관계, 신의 존재 증명과 (분할 불가능성), 신학 및 형이상학의 목적, 그리고 보편 논쟁이나 에서의 지식의 문제가 있다.
rdf:langString
中世哲学（ちゅうせいてつがく）は、中世、具体的には5世紀に西ローマ帝国が崩壊してから14世紀にルネサンスが起こるまでの時期の哲学のことである。論者により便宜的に、4世紀以前の教父学を含めて言うことがある。独立した哲学の研究の計画として理解される中世哲学は8世紀中ごろのバグダードおよび、8世紀最後四半世紀のカール大帝の宮廷を巡ってフランスで始まった 。中世哲学は、古代ギリシアやローマで発展した古代文化の再発見の過程によって定義されることもあれば、神学的問題を扱い聖なる教義と俗界の学問を統合する必要によって定義されることもある。 中世哲学の歴史は伝統的に二つの主な時期、つまりアリストテレスおよびプラトンの研究が保存され、発展させられた12世紀までの初期中世と、アラブ系の批評家たちの反応を受け、宗教哲学、論理学、形而上学の注目すべき発展とともに、古代哲学の再発見の極致を記録した12、13、14世紀の「黄金時代」に分けられる。こういった区分は西方ラテン世界に適用される。本記事では中世イスラム哲学は散発的に扱うにとどめ、中世の東方ギリシア世界の哲学に関してはこれを扱わない(それぞれイスラーム哲学、ビザンティン哲学を参照)。だが実際には、そうしたヨーロッパでの発展、特に12世紀以降のそれは、特にイスラム世界での哲学の発達と密接な連関を持っており、20世紀に入ってからの研究では、その連続性を強調することが一般的である。ことに、イブン・ルシュド、モーシェ・ベン＝マイモーンなどキリスト教思想に直接に影響を与えた論者の研究は、一般的に中世哲学の研究対象ともみなされている。 中世はルネサンスの人文主義者たちに見くびって扱われ、ギリシア・ローマの古典時代と、古典文化の「再生」つまり「ルネサンス」の間の野蛮な「中」世とみなされた。近代の歴史家は中世を、キリスト教神学に強く影響されてはいるが哲学的発展の起こった時期の一つだと考えた。この時期のもっとも注目すべき思想家の一人はトマス・アクィナスであるが、彼は自身を哲学者とみなすことは決してなかったし、常に哲学者たちを「キリストの啓示に見いだされる真の、厳密な知識に到達できない」として批判していた。 この時期を通じて議論された問題としては、信仰の理性に対する関係、神の存在証明と(分割不可能性)、神学および形而上学の目的、そして普遍論争やにおける知識の問題があった。
rdf:langString
De middeleeuwse filosofie is de periode uit de westerse filosofie gedurende de middeleeuwen, na de klassieke filosofie en vóór de moderne filosofie. Ze omvat ruwweg de periode tussen de 4e en 15e eeuw. Dit artikel gaat in hoofdzaak over de westerse filosofie. De islamitische en joodse filosofie uit deze periode worden apart behandeld, ook al is er zeker sprake van wederzijdse beïnvloeding en gemeenschappelijke bronnen.
rdf:langString
La filosofia medievale costituisce un imponente ripensamento dell'intera tradizione classica sotto la spinta delle domande poste dalle tre grandi religioni monoteiste.
rdf:langString
Medeltidens filosofi är den medeltida epoken i filosofins historia, och börjar med Romarrikets fall och slutar med renässansens födelse. Medeltidens filosofi utmärks av en nyplatonsk strömning, i Plotinos efterföljd, av auktoritär aristotelism, och en platonsk realism. Skolastiken är den strömning som är mest framträdande i västerlandet, och under inflytande av detta pågick universaliestriden som fick konsekvenser, bland annat för epistemologin och vetenskapsteorin. Inom rätts- och politisk filosofi var den primära frågan om huruvida en teokrati eller en monarki var det rätta styrelseskicket.
rdf:langString
A filosofia medieval é uma tradição e um período da história da filosofia, formada pela convergência de filosofias cristãs latinas, árabes ou islâmicas, judias, e também, em menor medida, filosofias persas e bizantinas - escritas em latim, árabe, grego, hebreu e farsi. Tem seu início em torno do século VIII, com variações cronológicas dependendo do local, e por vezes com poucas distinções em relação ao período helenístico anterior. Já seu fim não possui ponto exato, coincidindo com a chamada filosofia renascentista, e preservando referências, técnicas e temas, em alguns locais, ao longo dos séculos XVI e XVII. A característica distintiva das filosofias medievais é o interesse em integrar a doutrina da revelação com a racionalidade filosófica e científica, ou, em outras palavras, fazer da filosofia uma auxiliar da teologia, nesse sentido, a base comum da religiosidade monoteísta e abraâmica apresentava aberturas de diálogo entre as várias tradições. O problema da fé e sua relação com a racionalidade também deu origem à elaborações não-integrativas - que rejeitam a filosofia, afirmando uma fidelidade total à fé, ou, alternativamente, subordinando a fé à filosofia. No entanto, a maioria dos filósofos sustentou diferentes formas de conciliação entre ambos. A preponderância do religioso implicou que poucos pensadores do período se considerassem propriamente filósofos, principalmente na cristandade latina, definindo-se mais frequentemente como teólogos. Além disso, é caracterizada pela herança comum da filosofia grega antiga, especialmente através do neoplatonismo tardio, ainda que, também, possua uma influência dominante do aristotelismo. Todas as correntes da filosofia medieval se desenvolvem de maneira profundamente interconectada, com filósofos judios inspirando-se nas elaborações dos árabes, e filósofos cristão influenciados pelos comentários e traduções árabes dos gregos antigos, ainda que outras partes, como os bizantinos, fossem mais isoladas.
rdf:langString
Zachodnioeuropejska filozofia średniowieczna – okres w historii filozofii obejmujący różne nurty filozoficzne rozwijane w średniowieczu na obszarze zachodniego chrześcijaństwa. Początek filozofii średniowiecza jest jednakże późniejszy niż daty wyznaczone dla tej epoki przez historyków – za jej lata początkowe uważa się często dopiero okres po patrystyce, czyli od ok. 750 r. Natomiast za jej kres zwykle uznaje się przełom XV i XVI wieku. Samo to pojęcie, jak i jego zakres znaczeniowy budzą jednak spory. Od zachodniej filozofii średniowiecznej, odróżnia się filozofie uprawiane w tym okresie na obszarze wschodniego chrześcijaństwa (np. filozofię bizantyńską czy ), średniowieczną filozofię żydowską, oraz filozofię islamską. Pomimo licznych związków między nimi, są one uznawane za odrębne tradycje filozoficzne.
rdf:langString
Средневеко́вая филосо́фия, филосо́фия Средневеко́вья — исторический этап развития западной философии, охватывающий период с V по XV века. Характеризуется теоцентричностью взглядов.
rdf:langString
中世紀哲學（Medieval Philosophy）是指中世紀的哲學相關發展，時間大約從5世紀西羅馬帝國滅亡至14世紀文藝復興時代開始為止。中世紀哲學從8世紀時被巴格達視為獨立哲學議題，法國查理大帝時代也相當重視哲學。
rdf:langString
Філосо́фія Середньові́ччя — європейська філософія у 5—15 столітті. Середньовічна філософія мала інші завдання і цілі, ніж антична, мислителі середньовіччя вважали людину за істоту слабку та грішну а світ в якому ми живемо місцем покарання по вигнанню з раю. Головний філософський інтерес Середніх віків — арабська філософія (Аверроес, Маймонід, аль-Кінді, аль-Фарабі, Ібн Сіна) залишається в колі понять грецької перипатетики. Основними питаннями, які хвилювали середньовічних філософів, були питання доказу існування Бога, розмежування теології та філософії. Важливий диспут про універсалії — співвідношення загального і одиничного, суперечка реалістів, які стверджували існування загальних понять поза людським розумом і до одиничних речей, з номіналістами, що визнавали реальне існування лише одиничних речей. Концептуалісти (Абеляр, Іоанн Солсберійський) в спорі про універсалії вважали, що загальні поняття не існують незалежно від окремих речей, визнавали існування в розумі загальних понять, як особливої форми пізнання дійсності. Головний недолік середньовічної філософії — відсутність природознавства і виняткове панування абстрактних, переважно теологічних інтересів. Люди на перше місце ставили Бога. Всі повинні були вірити , що Бог створив землю та все живе на ній.
xsd:nonNegativeInteger
29349
