Mannus
http://dbpedia.org/resource/Mannus an entity of type: Person
En la mitología germana Mannus era el hijo de Tuisto, de él descendieron todos los humanos. El nombre de Mannus significa 'hombre', de esta palabra proviene mann ('hombre' en alemán) y posteriormente man ('hombre' en inglés). Mitológicamente, Mannus es el único hijo que tuvo Tuisto, y según Cornelio Tácito en su libro Germania, Mannus tenía tres hijos, llamados Ing, Irmin e Istaev (conocido también por el nombre de Iscio), de los cuales descienden todas las tribus germánicas.
rdf:langString
Manno è una figura mitologica germanica, citata nel I secolo dallo storico romano Tacito nel De origine et situ Germanorum. Secondo Tacito, Manno è il figlio di Tuisto, e progenitore delle tre tribù germaniche: Ingaevones, Herminones e Istaevones.
rdf:langString
Mannus is volgens Tacitus in zijn Germania de eerste mens van wie alle Germaanse stammen afstammen. Hij is de zoon van de uit de aarde ontsproten oergod Tuïsto en bracht drie zonen voort. Afstammelingen van deze drie zonen zijn de Germaanse stammen de Ingaevonen, de Istvaeonen en de Herminonen.De naam Mannus wordt vergeleken met Nederlands "man", Engels "man", Duits "Mann" en Sanskriet "manu" in de oorspronkelijke betekenis "mens".
rdf:langString
Mannus var enligt Tacitus i den germanska skapelsemyten son till urguden . Mannus var därmed den första människan. Mannus söner , och var enligt myten stamfäder till stammarna ingvaeonerna, erminonerna och istvaeonerna. Det anses idag oklart om denna skapelsemyt har en motsvarighet hos andra germanska folk eller är ett inlån från keltiska eller romerska skapelsemyter. Mannus betyder helt enkelt "människa".
rdf:langString
Mannus fou el nom llatí del mític fundador de la raça germànica, fill de Tuiscó (Tuisco). Se li atribuïen tres fills, dels que van derivar els (ingevones), els hermions (hermiones) i els (istaevones), però altres tradicions el fan el pare a més a més d'altres fills. Fou adorat com un deu i era una deïtat similar al romà Mart.
rdf:langString
Mannus war laut Tacitus der sagenhafte Stammvater der Germanen. Der Name Mannus ist lediglich bei Tacitus’ Germania, c. 2,2 bezeugt: “celebrant carminibus antiquis (quod unum apud illos memoriae et annalium genus est) Tuisconem deum Terra editum et filium Mannum originem gentis conditorisque. Manno tris filios assignant, e quorum nominibus proximi Oceano Ingaevones, medii Herminones, ceteri Istaevones vocentur”
rdf:langString
Mannus, according to the Roman writer Tacitus, was a figure in the creation myths of the Germanic tribes. Tacitus is the only source of these myths. Tacitus wrote that Mannus was the son of Tuisto and the progenitor of the three Germanic tribes Ingaevones, Herminones and Istvaeones. In discussing the German tribes Tacitus wrote: Several authors consider the name Mannus in Tacitus's work to stem from an Indo-European root; see Proto-Indo-European religion, Brothers. The Latinized name Mannus is evidently of some relation to Proto-Germanic *Mannaz, "man".
rdf:langString
Mannus (« homme ») est le fils de Tuisto et l'ancêtre des peuples germaniques, selon Tacite, qui, dans La Germanie, évoque les croyances des Germains au Ier siècle : « [Les Germains] célèbrent en d'antiques poèmes [...] le dieu Tuisto né de la terre et son fils Mannus ancêtre de leur nation ; ils attribuent à Mannus trois fils, les fondateurs, dont les riverains de l'Océan ont pris leur nom d'Ingaevones, les peuples du centre ceux d'Hermiones, et les autres d'Istaevones. »—Tacite, La Germanie (II), traduction de Jacques Perret
rdf:langString
マンヌス (Mannus) は、ゲルマン民族に伝えられる神話の登場人物で、トゥイストーの息子である。この神の名前は人間（ホモ・サピエンス）を意味している。 その名前はまた、インド・イラン語派の語「Manu（マヌ）」と同じ語根から生じている（マヌは、最初にこの大地を支配した神聖な王の名である。彼が多くの種子を持って「大洪水」を生き延び、人類の祖となったとされる。この物語は、旧約聖書に登場するノアと同類のものである。）。 名前はまた、マン島の名の由来となった、ケルト神話に登場する神マナナン・マクリルの名とも関係があるかも知れない。 タキトゥスが『ゲルマニア』に述べるところによると、マンヌスは、名前がイング (Ing)、イルミン (Irmin)、そしてイスタエウ (Istaev) もしくはIscioとして推定されうる3人の息子を得たという。その3人を、研究者の幾人かはアイスランドの『エッダ』に現れる神フレイ（別名ユングヴィ）とトール、そしてオーディンだとして同一視する。 しかし『エッダ』にあっては、マンヌスは、「世界の輝き」と呼ばれるヘイムダルに酷似している。『巫女の予言』が冒頭で語るところの1節で、人間は「ヘイムダルの子」と呼びかけられている。さらに詩『リーグルの詩』にあっては、ヘイムダル（リーグル）は、氏族の階級身分のそれぞれに結びつけられて登場する。
rdf:langString
Na mitología germana Mannus era o filho de Tuisto, dele desceram todos os humanos. O nome de Mannus significa 'homem', desta palavra prove/provem mann ('homem' em alemão) e posteriormente man ('homem' em inglês). Mitológicamente, Mannus é o único filho que teve Tuisto, e segundo Cornelio Tácito em seu livro Germânia, Mannus tinha três filhos, chamados Ing, Irmin e Istaev (conhecido também pelo nome de Iscio), dos quais descem todas as tribos germánicas. Parece ter origem no Proto-indo-europeu, visto que tem muita similaridade fonética, escrita e mitológica com um personagem similar indo-iraniano utilizado para explicar as origens daquele povo e dos elementos de sua civilização a exemplo das leis atribuídas a ele (possivelmente compiladas por sacerdotes letrados da civilização harapense, ji
rdf:langString
Маннус, или Манн, — согласно данным римского писателя Тацита, персонаж мифов германских племен. Сведения Тацита — единственный источник информации об этом персонаже. Тацит писал, что Маннус был сыном Туисто и прародителем трех германских племен — ингевонов, и истевонов. Описывая германские племена, Тацит писал: Некоторые авторы считают, что имя Маннус в творчестве Тацита происходит от индоевропейского корня, восходившего к протоиндоевропейской религии. По некоторым версиям, имя Маннус связано с прагерманским корнем *mann-, «человек».
rdf:langString
Манн, за словами римського письменника Тацита, був особою міфах про створення германських племен. Тацит є єдиним джерелом цих міфів. Тацит писав, що Манн був син Туїсто й прабатько трьох німецьких племен: інгевонів, й істевонів. При обговоренні германських племен Тацит писав: Деякі автори вважають, що ім'я Манн у праці Тацита, походить від індоєвропейського кореня; що є частиною прото-Індо-європейської релігії. Імена Манн й Туїсто/Туїско, ймовірно, мають якесь відношення до прото-германського Манназ, «людина» й Тмваз, «Бог Тир».
rdf:langString
rdf:langString
Mannus
rdf:langString
Mannus
rdf:langString
Mannus (Gott)
rdf:langString
Mannus
rdf:langString
Mannus
rdf:langString
Manno (mitologia)
rdf:langString
マンヌス
rdf:langString
Mannus
rdf:langString
Mannus
rdf:langString
Mannus
rdf:langString
Маннус (мифология)
rdf:langString
Манн (міф)
xsd:integer
690538
xsd:integer
1118042823
xsd:date
2012-01-14
rdf:langString
Mannus fou el nom llatí del mític fundador de la raça germànica, fill de Tuiscó (Tuisco). Se li atribuïen tres fills, dels que van derivar els (ingevones), els hermions (hermiones) i els (istaevones), però altres tradicions el fan el pare a més a més d'altres fills. Fou adorat com un deu i era una deïtat similar al romà Mart. L'historiador romà Tàcit ens el menciona com una de les figures que intervingué en els mites de la creació en la mitologia germànica. Tàcit és, de fet, la única font que parla d'aquests mites. Alguns acadèmics com ara Ivan Biliarsky apunten cap a la possible arrel indoeuropea del nom Mannus en l'obra de Tàcit. També s'ha mencionat l'opció d'una fil·liació del mot amb el protogermànic mannaz (home).
rdf:langString
Mannus war laut Tacitus der sagenhafte Stammvater der Germanen. Der Name Mannus ist lediglich bei Tacitus’ Germania, c. 2,2 bezeugt: “celebrant carminibus antiquis (quod unum apud illos memoriae et annalium genus est) Tuisconem deum Terra editum et filium Mannum originem gentis conditorisque. Manno tris filios assignant, e quorum nominibus proximi Oceano Ingaevones, medii Herminones, ceteri Istaevones vocentur” „als Stammväter und Begründer ihrer Völkerschaft verherrlichen sie [die Germanen] in alten Liedern – der einzigen Art historischer Überlieferung, die es bei ihnen gibt – Tuisto, einen der Erde entsprossenen Gott, und seinen Sohn Mannus. Dem Mannus schreiben sie drei Söhne zu, nach deren Namen die dem Ozean Nächsten Inguionen, die in der Mitte Herminonen, die übrigen Istävonen genannt sein sollen.“ Er ist somit der Stammvater der Inguionen (Ingaevonen), der Herminonen sowie der Istävonen. Mannus ist vielleicht die Latinisierung des westgermanischen Nominativ Singular *mann ‚Mann, Mensch’ > ahd., as. man, ae. man[n], mon[n] bzw. Akkusativ Singular *mannun.
rdf:langString
En la mitología germana Mannus era el hijo de Tuisto, de él descendieron todos los humanos. El nombre de Mannus significa 'hombre', de esta palabra proviene mann ('hombre' en alemán) y posteriormente man ('hombre' en inglés). Mitológicamente, Mannus es el único hijo que tuvo Tuisto, y según Cornelio Tácito en su libro Germania, Mannus tenía tres hijos, llamados Ing, Irmin e Istaev (conocido también por el nombre de Iscio), de los cuales descienden todas las tribus germánicas.
rdf:langString
Mannus, according to the Roman writer Tacitus, was a figure in the creation myths of the Germanic tribes. Tacitus is the only source of these myths. Tacitus wrote that Mannus was the son of Tuisto and the progenitor of the three Germanic tribes Ingaevones, Herminones and Istvaeones. In discussing the German tribes Tacitus wrote: In ancient lays, their only type of historical tradition, they celebrate Tuisto, a god brought forth from the earth. They attribute to him a son, Mannus, the source and founder of their people, and to Mannus three sons, from whose names those nearest the Ocean are called Ingvaeones, those in the middle Herminones, and the rest Istvaeones. Some people, inasmuch as antiquity gives free rein to speculation, maintain that there were more sons born from the god and hence more tribal designations—Marsi, Gambrivii, Suebi, and Vandilii—and that those names are genuine and ancient. (Germania, chapter 2) Several authors consider the name Mannus in Tacitus's work to stem from an Indo-European root; see Proto-Indo-European religion, Brothers. The Latinized name Mannus is evidently of some relation to Proto-Germanic *Mannaz, "man". Mannus again became popular in literature in the 16th century, after works published by Annius de Viterbo and Johannes Aventinus purported to list him as a primeval king over Germany and Sarmatia. In the 19th century, F. Nork wrote that the names of the three sons of Mannus can be extrapolated as Ingui, Irmin, and Istaev or Iscio. A few scholars like Ralph T. H. Griffith have expressed a connection between Mannus and the names of other ancient founder-kings, such as Minos of Greek mythology, and Manu of Hindu tradition. Guido von List incorporated the myth of Mannus and his sons into his occult beliefs which were later adopted into Nazi occult beliefs.
rdf:langString
Mannus (« homme ») est le fils de Tuisto et l'ancêtre des peuples germaniques, selon Tacite, qui, dans La Germanie, évoque les croyances des Germains au Ier siècle : « [Les Germains] célèbrent en d'antiques poèmes [...] le dieu Tuisto né de la terre et son fils Mannus ancêtre de leur nation ; ils attribuent à Mannus trois fils, les fondateurs, dont les riverains de l'Océan ont pris leur nom d'Ingaevones, les peuples du centre ceux d'Hermiones, et les autres d'Istaevones. »—Tacite, La Germanie (II), traduction de Jacques Perret La succession père-fils-trois fils évoque celle qui apparaît dans la cosmogonie nordique, avec Búri-Bur-Odin/Vili/Vé. Mannus a été rapproché de Manu, dont le nom a la même signification, et qui est, selon certains textes védiques, l'« ancêtre de l'humanité ». Le mythe pourrait donc trouver son origine à l'époque indo-européenne.
rdf:langString
マンヌス (Mannus) は、ゲルマン民族に伝えられる神話の登場人物で、トゥイストーの息子である。この神の名前は人間（ホモ・サピエンス）を意味している。 その名前はまた、インド・イラン語派の語「Manu（マヌ）」と同じ語根から生じている（マヌは、最初にこの大地を支配した神聖な王の名である。彼が多くの種子を持って「大洪水」を生き延び、人類の祖となったとされる。この物語は、旧約聖書に登場するノアと同類のものである。）。 名前はまた、マン島の名の由来となった、ケルト神話に登場する神マナナン・マクリルの名とも関係があるかも知れない。 タキトゥスが『ゲルマニア』に述べるところによると、マンヌスは、名前がイング (Ing)、イルミン (Irmin)、そしてイスタエウ (Istaev) もしくはIscioとして推定されうる3人の息子を得たという。その3人を、研究者の幾人かはアイスランドの『エッダ』に現れる神フレイ（別名ユングヴィ）とトール、そしてオーディンだとして同一視する。 しかし『エッダ』にあっては、マンヌスは、「世界の輝き」と呼ばれるヘイムダルに酷似している。『巫女の予言』が冒頭で語るところの1節で、人間は「ヘイムダルの子」と呼びかけられている。さらに詩『リーグルの詩』にあっては、ヘイムダル（リーグル）は、氏族の階級身分のそれぞれに結びつけられて登場する。 タキトゥスの『ゲルマニア』第2章は、これらのゲルマン民族の名前を明記し、マンヌスの血統の者たちだと主張している。
* インガエウォネース族 - 北海沿岸の付近に居住。
* (Herminones もしくは Irminones) - エルベ川の付近の内陸部に居住。
* (Istvaeones) - ライン川の辺縁に居住。
rdf:langString
Manno è una figura mitologica germanica, citata nel I secolo dallo storico romano Tacito nel De origine et situ Germanorum. Secondo Tacito, Manno è il figlio di Tuisto, e progenitore delle tre tribù germaniche: Ingaevones, Herminones e Istaevones.
rdf:langString
Mannus is volgens Tacitus in zijn Germania de eerste mens van wie alle Germaanse stammen afstammen. Hij is de zoon van de uit de aarde ontsproten oergod Tuïsto en bracht drie zonen voort. Afstammelingen van deze drie zonen zijn de Germaanse stammen de Ingaevonen, de Istvaeonen en de Herminonen.De naam Mannus wordt vergeleken met Nederlands "man", Engels "man", Duits "Mann" en Sanskriet "manu" in de oorspronkelijke betekenis "mens".
rdf:langString
Na mitología germana Mannus era o filho de Tuisto, dele desceram todos os humanos. O nome de Mannus significa 'homem', desta palavra prove/provem mann ('homem' em alemão) e posteriormente man ('homem' em inglês). Mitológicamente, Mannus é o único filho que teve Tuisto, e segundo Cornelio Tácito em seu livro Germânia, Mannus tinha três filhos, chamados Ing, Irmin e Istaev (conhecido também pelo nome de Iscio), dos quais descem todas as tribos germánicas. Parece ter origem no Proto-indo-europeu, visto que tem muita similaridade fonética, escrita e mitológica com um personagem similar indo-iraniano utilizado para explicar as origens daquele povo e dos elementos de sua civilização a exemplo das leis atribuídas a ele (possivelmente compiladas por sacerdotes letrados da civilização harapense, jiroftiana pré-suméria, etc - o elemento legislativo por seu turno já tem um viés regional divergente pois os povos se assentaram em zonas com nativos que divergiam em estágio civilizatório, daí a razão de terem os que se expandiram para o leste em latitudes meridionais entrado primeiro no estágio plenamente sedentário e socialmente complexo).
rdf:langString
Mannus var enligt Tacitus i den germanska skapelsemyten son till urguden . Mannus var därmed den första människan. Mannus söner , och var enligt myten stamfäder till stammarna ingvaeonerna, erminonerna och istvaeonerna. Det anses idag oklart om denna skapelsemyt har en motsvarighet hos andra germanska folk eller är ett inlån från keltiska eller romerska skapelsemyter. Mannus betyder helt enkelt "människa".
rdf:langString
Маннус, или Манн, — согласно данным римского писателя Тацита, персонаж мифов германских племен. Сведения Тацита — единственный источник информации об этом персонаже. Тацит писал, что Маннус был сыном Туисто и прародителем трех германских племен — ингевонов, и истевонов. Описывая германские племена, Тацит писал: В древних песнопениях, их единственном типе исторической традиции, они прославляют Туисто, бога, рождённого от земли. Они приписывают ему сына Маннуса, родоначальника и основателя своего народа, а Маннусу трех сыновей, по именам которых ближайшие к Океану называются ингевоны, те, что посередине, — , а остальные — истевоны. Некоторые люди, поскольку древность дает волю спекуляциям, утверждают, что было больше сыновей, рожденных от бога, и, следовательно, больше племенных названий — , , свевы и вандилии — и что эти имена подлинные и древние. (Германия, часть 2) Некоторые авторы считают, что имя Маннус в творчестве Тацита происходит от индоевропейского корня, восходившего к протоиндоевропейской религии. По некоторым версиям, имя Маннус связано с прагерманским корнем *mann-, «человек». Манн снова стал популярным в литературе в XVI веке, после того как работы, опубликованные Анниусом де Витербо и Иоганнесом Авентинусом, упомянули его как древнего царя Германии и Сарматии. В XIX веке Ф. Норк писал, что имена трех сыновей Манна можно трактовать как Ингуи, Ирмин и Истаев или Искио. Несколько ученых, таких как , предположили связь между Маннусом и именами других древних царей-основателей, таких как Минос в греческой мифологии и Ману в индуистской традиции. Гвидо фон Лист включил миф о Маннусе и его сыновьях в свои оккультные верования, которые позже были перешли в нацистский оккультизм.
rdf:langString
Манн, за словами римського письменника Тацита, був особою міфах про створення германських племен. Тацит є єдиним джерелом цих міфів. Тацит писав, що Манн був син Туїсто й прабатько трьох німецьких племен: інгевонів, й істевонів. При обговоренні германських племен Тацит писав: B давніх співах, - а німцям відомий тільки такий вид розповіді про минуле та тільки такі літописи, - вони славлять породженого землею бога . Його син Манн - прабатько й праотець їх народу; Манну вони приписують трьох синів, за іменами яких, ті що мешкають поблизу Океану називаються інгевонами, посередині - герміонами, всі інші - істевонами; але оскільки давнина завжди доставляє простір для всіляких домислів, деякі стверджують, що у бога було більше число синів, звідки й більше число найменувань народів, як марси, , свеби, вандалії, і що ці імена справжні й давні.(Германія, Розділ 2) Деякі автори вважають, що ім'я Манн у праці Тацита, походить від індоєвропейського кореня; що є частиною прото-Індо-європейської релігії. Імена Манн й Туїсто/Туїско, ймовірно, мають якесь відношення до прото-германського Манназ, «людина» й Тмваз, «Бог Тир». Манн знову став популярним в літературі у 16 сторіччі, після праць Аннія де Вітербо та Йоханнеса Авентима, що зображають його початковим князем над Германією й Сарматією. У 19 сторіччі Ф. Норк писав, що імена трьох синів Манна можуть бути екстрапольовані як Інгуй, Ірмін та Істаєв або Ісціо. Кілька вчених, як Ральф Т. Х. Гріффіт висловилися про зв'язок між Манном та імена інших стародавніх царів-засновників, таких як Мінос у грецькій міфології, й Ману, — в індуїстській традиції. Гвідо фон Ліст включив міф про Манна та його синів у свої окультні переконання, що згодом були прийняті до нацистських окультних вірувань.
xsd:nonNegativeInteger
6087