Magnitude (astronomy)
http://dbpedia.org/resource/Magnitude_(astronomy) an entity of type: Software
Magnitudo atau kadang disebut skala kecerahan, skala magnitudo bermakna semakin besar angka magnitudo maka kecerahan bintang tersebut akan semakin besar. Semakin kecil nilai magnitudo maka tingkat energi yang diterima kita di Bumi akan semakin besar. Tingkat magnitudo ini berhubungan dengan logaritma. Rumus Pogson tentang magnitudo adalah perbedaan magnitudo sama dengan -2,5 log perbandingan fluks yang diterima di permukaan bumi.
rdf:langString
天文学において等級（とうきゅう、英語: magnitude）は、天体の明るさを表す単位。整数または小数を用いて「1等級」「1.25等級」「-1.46等級」などと表され、「級」を省略して「1.50等」とする表現も一般的に使われる。また、ある範囲の明るさを持つ恒星を「～等星」と呼ぶこともある。等級の数値が小さいほど明るい天体であることを示すのが特徴で、0等級よりも明るい天体の明るさを表すには負の数値も用いられる。19世紀中頃にイギリスの天文学者ノーマン・ロバート・ポグソンが逆対数スケールとして定義したものが定着しており、等級が1等級小さくなると、明るさは5√100（100の5乗根）倍 ＝ 100.4倍 ≒ 2.512倍明るくなる。すなわち、等級が5等級小さくなれば、明るさはちょうど100倍となる。
rdf:langString
등급(等級)은 별의 밝기에 대한 척도이다. 별이나 행성의 밝기가 밝아질수록 등급은 낮아진다. 기원전 125년경에 히파르코스는 별을 밝기에 따라 분류했다. 가장 밝은 별은 1등급, 그 다음으로 밝은 별은 2등급의 순서로 등급을 6개로 정해 가장 어두운 별은 6등급이 되도록 했다. 그 뒤 1등급 별이 6등급 별보다 100배 더 밝다는 사실을 발견하고, 어떤 별이든지 다음 등급 별보다 2.5배 더 밝도록 등급 체계를 세웠다. 그래서 1등급 별보다 더 밝은 별이나 행성은 0등급이나 음의 등급(-)이 되도록 해, 등급의 수는 더 늘어났다. 예를 들어, 태양은 -27등급이다. 등급은 보통 지구에서 보이는 별의 밝기인 겉보기 등급(실시등급)을 뜻한다. 그러나 실제의 밝기를 비교할 때는 절대 등급을 사용하고 있다.
rdf:langString
Magnitude é a escala logarítmica do brilho de um objeto utilizada na astronomia, medida em um determinado comprimento de onda ou banda passante, geralmente em comprimentos de onda óticos ou infravermelho próximo.
rdf:langString
Wielkość gwiazdowa – pozaukładowa jednostka miary stosowana do oznaczania blasku gwiazd (nie mylić z jasnością) i innych podobnych ciał niebieskich. Jednostką wielkości gwiazdowej jest magnitudo (oznaczenie m lub mag). W fizyce, do wyrażenia wartości natężenia światła, zazwyczaj używa się luksów, jednakże w astronomii, ze względów praktycznych i historycznych, nadal stosuje się magnitudo. Różnica jasności (wyrażonej w magnitudo – i ) ciał niebieskich odpowiada stosunkowi natężeń ich światła ( i ): Zależność ta nazywana jest wzorem Pogsona.
rdf:langString
Звёздная величина́ (блеск) — безразмерная числовая характеристика яркости объекта, обозначаемая буквой m (от лат. magnitudo — «величина, размер»). Обычно понятие применяется к небесным светилам. Звёздная величина характеризует поток энергии от рассматриваемого светила (энергию всех фотонов в секунду) на единицу площади. Таким образом, видимая звёздная величина зависит и от физических характеристик самого объекта (то есть светимости), и от расстояния до него. Чем меньше значение звёздной величины, тем ярче данный объект. Понятие звёздной величины используется при измерении потока энергии в видимом, инфракрасном и ультрафиолетовом диапазоне. В звёздных величинах измеряется проницающая сила телескопов и астрографов.
rdf:langString
星等（英語：magnitude），為天文学术语，是指星体在天空中的相对亮度。一般而言，这也指“视星等”，即为从地球上所见星体的亮度。在地球上看起来越明亮的星体，其视星等数值就越低。常见情况下人们使用可见光来衡量视星等，但在科学探测中，红外线等其它波段也有用到。不同波段探测到的星等数据会有所不同。一颗星星的星等，取决于它离地球的距离、它本身的光度（即为绝对星等）、星际尘埃遮蔽等多重因素。一般人的肉眼能够分辨的极限大约是6.5等。
rdf:langString
في علم الفلك قدر هو مقياس لوغاريتمي لسطوع جسم في السماء، ويكون على الطول الموجي أو النطاق العالي في الطيف المرئي أو الأشعة تحت الحمراء. وقد تم العمل بالمقدار أول مرة من طرف الفلكي اليوناني أبرخش. علماء الفلك يستخدمون نوعين معروفان من القدر: القدر الظاهري: يعبر عنه ب m أو vmag في الطيف المرئي وهو سطوع جسم ما في سماء الليل من الأرض. القدر مطلق: يعبر عنه (Mv , V , H) يصف سطوع جسم ما إذا تم وضعها على مسافة معينة من الأرض، المسافة هي 10 فرسخ فلكي للنجوم و 1 وحدة فلكية إذا كان كوكب أو كويكب، يقدر حجم كويكب عادة على أساس حجمه المطلق.
rdf:langString
En astronomia, la magnitud és la mesura de la lluentor d'un estel. Els antics astrònoms grecs anomenaven estels de primera grandària (primera magnitud), als estels més brillants que apareixien després de l'ocàs solar i als últims que desapareixien després de la sortida del Sol, i successivament estels de segona grandària (segona magnitud), tercera magnitud, etc., fins als estels de sisena magnitud, els estels visibles sols amb foscor total.
rdf:langString
En astronomía, la magnitud es la medida del brillo de una estrella. Los antiguos astrónomos griegos llamaban estrellas de primer tamaño (primera magnitud), a las estrellas más brillantes que aparecían después del ocaso solar y a las últimas que desaparecían tras la salida del Sol, y sucesivamente estrellas de segundo tamaño (segunda magnitud), tercera magnitud, etc., hasta las estrellas de sexta magnitud, las estrellas visibles solo con oscuridad total.
rdf:langString
Magnitudea argizagi batek duen distiraren neurri logaritmikoa da. Nahiz eta sarri espektru ikusgaia edota infragorria analisi-bandatzat hartu, batzuetan espektro elektromagnetiko osoa hartzen da. Magnitudearen araberako argizagien sailkapena gutxienez Antzinako Greziaren garaietatik egiten da. Izan ere, Hiparko Nizeakoa astronomoak zeruko objektuak sailkatzeko metodo sistematiko bat garatu zuen. Honek sei magnitude-talde bereizi zituen distiraren arabera, lehen taldean argizagirik distiratsuenentzako izanik.
rdf:langString
En astronomie, la magnitude est une mesure sans unité de la luminosité d'un objet céleste dans une bande de longueurs d'onde définie, souvent dans le spectre visible ou infrarouge. Une détermination imprécise mais systématique de la grandeur des objets est introduite dès le IIe siècle av. J.-C. par Hipparque.
rdf:langString
In astronomy, magnitude is a unitless measure of the brightness of an object in a defined passband, often in the visible or infrared spectrum, but sometimes across all wavelengths. An imprecise but systematic determination of the magnitude of objects was introduced in ancient times by Hipparchus. The Sun has an apparent magnitude of −27 and Sirius, the brightest visible star in the night sky, −1.46. Venus at its brightest is -5. The International Space Station (ISS) sometimes reaches a magnitude of −6.
rdf:langString
Tomhas ar ghile rinn spéire. Hioparcas a d'úsáid an téarma sa chiall seo den chéad uair i 120 RC, ag lua na réaltaí is gile don tsúil mar ‘mhéid 1’ agus na réaltaí is doiléire mar ‘mhéid 6’. I 1856 cuireadh bunús eolaíochta faoin gcóras seo. Is i seicheamh logartamach a leagtar amach na céimeanna méide. Is ionann an chéim ó mhéid 2 go méid 3, nó ó mhéid 3 go méid 4, le cóimheas gile 2.512. Comhfhreagraíonn an difríocht idir méid 1 is 6 do chóimheas gile 100. Ós scála logartamach é seo, is scála coibhneasta é agus níl aon nialas air. Tugtar méid dhealraitheach réalta ar ghile na réalta a thomhaistear ar Domhan, ach braitheann an tomhas sin ar fhad na réalta agus a bunlonrachas. Is áisiúla an dearbhmhéid, méid dhealraitheach, malartaithe nó ceartaithe, an luacha a bheadh aici dá mbeadh an ré
rdf:langString
Magnitude is de helderheid van een ster of ander hemellichaam, uitgedrukt op basis van een logaritmische schaal. Magnitude betekent letterlijk grootte of omvang. Hierbij is het volgende te onderscheiden:
* de absolute helderheid wordt bepaald door de eigenschappen van het hemellichaam;
* de schijnbare of waargenomen helderheid hangt af van de absolute helderheid, maar ook van de afstand tot de waarnemer en eventueel verstrooiing, absorptie en zwaartekrachtlenzen.
rdf:langString
Зоряна величина — безрозмірна міра яскравості небесного тіла. Характеристику запровадив Гіппарх у часи античності. Яскравість — поняття неоднозначне й залежить від спектрального діапазону та способу вимірювання. Тому розрізняють різні види зоряних величин. Візуальна зоряна величина характеризує яскравість небесного тіла, як вона спостерігається оком людини. Фотографічна зоряна величина — яскравість зображення зорі на фотографічній плівці. Ці величини відносні й визначені в логарифмічному масштабі. Для характеристики об'єктів Сонячної системи застосовують поняття стандартна зоряна величина.
rdf:langString
rdf:langString
مقدار (علم الفلك)
rdf:langString
Magnitud (astronomia)
rdf:langString
Magnitud (astronomía)
rdf:langString
Magnitude (astronomia)
rdf:langString
Méid (réalteolaíocht)
rdf:langString
Magnitudo
rdf:langString
Magnitude (astronomie)
rdf:langString
Magnitude (astronomy)
rdf:langString
等級 (天文)
rdf:langString
등급 (천문학)
rdf:langString
Magnitude
rdf:langString
Wielkość gwiazdowa
rdf:langString
Magnitude (astronomia)
rdf:langString
Звёздная величина
rdf:langString
Зоряна величина
rdf:langString
星等
xsd:integer
2500686
xsd:integer
1110127135
rdf:langString
Comet Borrelly, the colors show its brightness over the range of three orders of magnitude
rdf:langString
Light sources of different magnitudes. A very bright satellite flare can be seen in the night sky.
rdf:langString
The Hubble Ultra-Deep Field detected objects as faint as 30th magnitude
rdf:langString
CometBorrelly1002.jpg
rdf:langString
Hubble Ultra Deep Field part.jpg
rdf:langString
Iridium flare 2008 08 11.jpg
xsd:integer
1
xsd:integer
300
rdf:langString
En astronomia, la magnitud és la mesura de la lluentor d'un estel. Els antics astrònoms grecs anomenaven estels de primera grandària (primera magnitud), als estels més brillants que apareixien després de l'ocàs solar i als últims que desapareixien després de la sortida del Sol, i successivament estels de segona grandària (segona magnitud), tercera magnitud, etc., fins als estels de sisena magnitud, els estels visibles sols amb foscor total. Al segle II a. C., l'astrònom i matemàtic grec Hiparc de Nicea va reunir un catàleg de gairebé 1000 estels apreciables a ull nu, agrupant-los en sis categories a les quals va denominar magnituds. Els més brillants van ser classificats com de primera magnitud; els més tènues com de sisena magnitud. Aquesta classificació segueix emprant-se en l'actualitat, encara que amb modificacions. La més significativa va ser introduïda al segle xix per l'astrònom anglès Norman Pogson.
rdf:langString
في علم الفلك قدر هو مقياس لوغاريتمي لسطوع جسم في السماء، ويكون على الطول الموجي أو النطاق العالي في الطيف المرئي أو الأشعة تحت الحمراء. وقد تم العمل بالمقدار أول مرة من طرف الفلكي اليوناني أبرخش. علماء الفلك يستخدمون نوعين معروفان من القدر: القدر الظاهري: يعبر عنه ب m أو vmag في الطيف المرئي وهو سطوع جسم ما في سماء الليل من الأرض. القدر مطلق: يعبر عنه (Mv , V , H) يصف سطوع جسم ما إذا تم وضعها على مسافة معينة من الأرض، المسافة هي 10 فرسخ فلكي للنجوم و 1 وحدة فلكية إذا كان كوكب أو كويكب، يقدر حجم كويكب عادة على أساس حجمه المطلق. الجسم الأكثر إشراقا تكون له قيمة مقدار منخفضة والأكثر إشراقا يمتلك مقدار سلبي. الشمس مثلا لها مقدار ظاهري -27 (ناقص سبعة وعشرون)، القمر الكامل -13، كوكب الزهرة -5، الشعرى اليمانية ألمع نجوم مرئية في السماء ليلا لديه -1.5. القدر الظاهري يمكنه استخدامه مع الأجسام المصنوعة من طرف البشر في مدار الأرض، أقوى سطوع للساتل يكون بقدر ظاهري -9، ومحطة الفضاء الدولية تصل إلى -6 .بما أن القياس لوغاريتمي، أي تغير في قدر السطوع يكون بمعامل 2.512، فالنجوم التي لها قدر 4 تكون مائة مرة أكثر إشراقا من نجوم بقدر 9 , اختلاف المقدار بين النجمين هو 5 يعني 2.512 أس 5 (2.512^5).
rdf:langString
Magnitudea argizagi batek duen distiraren neurri logaritmikoa da. Nahiz eta sarri espektru ikusgaia edota infragorria analisi-bandatzat hartu, batzuetan espektro elektromagnetiko osoa hartzen da. Magnitudearen araberako argizagien sailkapena gutxienez Antzinako Greziaren garaietatik egiten da. Izan ere, Hiparko Nizeakoa astronomoak zeruko objektuak sailkatzeko metodo sistematiko bat garatu zuen. Honek sei magnitude-talde bereizi zituen distiraren arabera, lehen taldean argizagirik distiratsuenentzako izanik. Gaur egun astronomoek bi magnitude-neurri erabiltzen dituzte: itxurazko magnitudea (m) eta magnitude absolutua (M). Itxurazko magnitudeak objektua Lurrean agertzean duen distirarekin lotura du. Magnitude absolutuak, berriz, objektuaren argitasun intrintsekoarekin eta distantziarekin zerikusia du. Objektua zenbat eta distiratsuagoa izan, orduan eta txikiagoa da bere magnitude-zenbakia. Esaterako argizagi distiratsuenek magnitude negatiboak dituzte.
rdf:langString
En astronomie, la magnitude est une mesure sans unité de la luminosité d'un objet céleste dans une bande de longueurs d'onde définie, souvent dans le spectre visible ou infrarouge. Une détermination imprécise mais systématique de la grandeur des objets est introduite dès le IIe siècle av. J.-C. par Hipparque. L'échelle est logarithmique et définie de telle sorte que chaque pas d'une grandeur change la luminosité d'un facteur 2,5. Une étoile de magnitude 1 est ainsi presque 100 fois plus brillante qu'une étoile de magnitude 6. Plus un objet apparaît clair, plus la valeur de sa magnitude est basse, les objets les plus lumineux atteignant des valeurs négatives. Les astronomes utilisent deux définitions différentes de la grandeur : la magnitude apparente et la magnitude absolue. La magnitude apparente (m) est la luminosité d'un objet tel qu'il apparaît dans le ciel nocturne depuis la Terre. La magnitude apparente dépend de la luminosité intrinsèque d'un objet, de sa distance à la Terre et de l'extinction réduisant sa luminosité. La magnitude absolue (M) mesure la luminosité intrinsèque d'un objet ; elle est définie comme étant égale à la magnitude apparente qu'aurait cet objet s'il était placé à une certaine distance de la Terre (10 parsecs, pour les étoiles ; une définition plus complexe de la magnitude absolue est utilisée pour les planètes et les petits corps du Système solaire, basée sur leur luminosité à une unité astronomique de l'observateur et du Soleil). Le Soleil a une magnitude apparente de −27, et Sirius, l'étoile visible la plus brillante du ciel nocturne, de −1,46. Des magnitudes apparentes peuvent également être attribuées à des satellites artificiels en orbite terrestre (la Station spatiale internationale, par exemple, atteignant parfois une magnitude de -6).
rdf:langString
In astronomy, magnitude is a unitless measure of the brightness of an object in a defined passband, often in the visible or infrared spectrum, but sometimes across all wavelengths. An imprecise but systematic determination of the magnitude of objects was introduced in ancient times by Hipparchus. The scale is logarithmic and defined such that a magnitude 1 star is exactly 100 times brighter than a magnitude 6 star. Thus each step of one magnitude is times brighter than the magnitude 1 higher. The brighter an object appears, the lower the value of its magnitude, with the brightest objects reaching negative values. Astronomers use two different definitions of magnitude: apparent magnitude and absolute magnitude. The apparent magnitude (m) is the brightness of an object as it appears in the night sky from Earth. Apparent magnitude depends on an object's intrinsic luminosity, its distance, and the extinction reducing its brightness. The absolute magnitude (M) describes the intrinsic luminosity emitted by an object and is defined to be equal to the apparent magnitude that the object would have if it were placed at a certain distance from Earth, 10 parsecs for stars. A more complex definition of absolute magnitude is used for planets and small Solar System bodies, based on its brightness at one astronomical unit from the observer and the Sun. The Sun has an apparent magnitude of −27 and Sirius, the brightest visible star in the night sky, −1.46. Venus at its brightest is -5. The International Space Station (ISS) sometimes reaches a magnitude of −6.
rdf:langString
En astronomía, la magnitud es la medida del brillo de una estrella. Los antiguos astrónomos griegos llamaban estrellas de primer tamaño (primera magnitud), a las estrellas más brillantes que aparecían después del ocaso solar y a las últimas que desaparecían tras la salida del Sol, y sucesivamente estrellas de segundo tamaño (segunda magnitud), tercera magnitud, etc., hasta las estrellas de sexta magnitud, las estrellas visibles solo con oscuridad total. En el siglo II a. C., el astrónomo y matemático griego Hiparco de Nicea reunió un catálogo de casi 1000 estrellas apreciables a simple vista, agrupándolas en seis categorías a las que denominó magnitudes. Las más brillantes fueron clasificadas como de primera magnitud; las más tenues como de sexta magnitud. Esta clasificación sigue empleándose en la actualidad, aunque con modificaciones. La más significativa fue introducida en el siglo XIX por el astrónomo inglés Norman Pogson.
rdf:langString
Tomhas ar ghile rinn spéire. Hioparcas a d'úsáid an téarma sa chiall seo den chéad uair i 120 RC, ag lua na réaltaí is gile don tsúil mar ‘mhéid 1’ agus na réaltaí is doiléire mar ‘mhéid 6’. I 1856 cuireadh bunús eolaíochta faoin gcóras seo. Is i seicheamh logartamach a leagtar amach na céimeanna méide. Is ionann an chéim ó mhéid 2 go méid 3, nó ó mhéid 3 go méid 4, le cóimheas gile 2.512. Comhfhreagraíonn an difríocht idir méid 1 is 6 do chóimheas gile 100. Ós scála logartamach é seo, is scála coibhneasta é agus níl aon nialas air. Tugtar méid dhealraitheach réalta ar ghile na réalta a thomhaistear ar Domhan, ach braitheann an tomhas sin ar fhad na réalta agus a bunlonrachas. Is áisiúla an dearbhmhéid, méid dhealraitheach, malartaithe nó ceartaithe, an luacha a bheadh aici dá mbeadh an réalta ag fad (treallach) caighdeánach 10 parsoic. Ní féidir airíonna réaltaí is réaltraí a chur i gcomparáid le chéile i gceart gan na dearbhmhéideanna a bheith i gceist.
rdf:langString
Magnitudo atau kadang disebut skala kecerahan, skala magnitudo bermakna semakin besar angka magnitudo maka kecerahan bintang tersebut akan semakin besar. Semakin kecil nilai magnitudo maka tingkat energi yang diterima kita di Bumi akan semakin besar. Tingkat magnitudo ini berhubungan dengan logaritma. Rumus Pogson tentang magnitudo adalah perbedaan magnitudo sama dengan -2,5 log perbandingan fluks yang diterima di permukaan bumi.
rdf:langString
天文学において等級（とうきゅう、英語: magnitude）は、天体の明るさを表す単位。整数または小数を用いて「1等級」「1.25等級」「-1.46等級」などと表され、「級」を省略して「1.50等」とする表現も一般的に使われる。また、ある範囲の明るさを持つ恒星を「～等星」と呼ぶこともある。等級の数値が小さいほど明るい天体であることを示すのが特徴で、0等級よりも明るい天体の明るさを表すには負の数値も用いられる。19世紀中頃にイギリスの天文学者ノーマン・ロバート・ポグソンが逆対数スケールとして定義したものが定着しており、等級が1等級小さくなると、明るさは5√100（100の5乗根）倍 ＝ 100.4倍 ≒ 2.512倍明るくなる。すなわち、等級が5等級小さくなれば、明るさはちょうど100倍となる。
rdf:langString
등급(等級)은 별의 밝기에 대한 척도이다. 별이나 행성의 밝기가 밝아질수록 등급은 낮아진다. 기원전 125년경에 히파르코스는 별을 밝기에 따라 분류했다. 가장 밝은 별은 1등급, 그 다음으로 밝은 별은 2등급의 순서로 등급을 6개로 정해 가장 어두운 별은 6등급이 되도록 했다. 그 뒤 1등급 별이 6등급 별보다 100배 더 밝다는 사실을 발견하고, 어떤 별이든지 다음 등급 별보다 2.5배 더 밝도록 등급 체계를 세웠다. 그래서 1등급 별보다 더 밝은 별이나 행성은 0등급이나 음의 등급(-)이 되도록 해, 등급의 수는 더 늘어났다. 예를 들어, 태양은 -27등급이다. 등급은 보통 지구에서 보이는 별의 밝기인 겉보기 등급(실시등급)을 뜻한다. 그러나 실제의 밝기를 비교할 때는 절대 등급을 사용하고 있다.
rdf:langString
Magnitude is de helderheid van een ster of ander hemellichaam, uitgedrukt op basis van een logaritmische schaal. Magnitude betekent letterlijk grootte of omvang. Hierbij is het volgende te onderscheiden:
* de absolute helderheid wordt bepaald door de eigenschappen van het hemellichaam;
* de schijnbare of waargenomen helderheid hangt af van de absolute helderheid, maar ook van de afstand tot de waarnemer en eventueel verstrooiing, absorptie en zwaartekrachtlenzen. De magnitude van een hemellichaam wordt gemeten op een bepaalde golflengte, gewoonlijk in het zichtbare of infrarode gebied. De visuele (V) magnitude wordt bepaald bij een golflengte van 551 nm. Hoe groter de helderheid, hoe kleiner het magnitudegetal. Bij kans op verwarring kan men beter zeggen "heeft een kleiner magnitudegetal" dan "heeft een kleinere magnitude".
rdf:langString
Magnitude é a escala logarítmica do brilho de um objeto utilizada na astronomia, medida em um determinado comprimento de onda ou banda passante, geralmente em comprimentos de onda óticos ou infravermelho próximo.
rdf:langString
Wielkość gwiazdowa – pozaukładowa jednostka miary stosowana do oznaczania blasku gwiazd (nie mylić z jasnością) i innych podobnych ciał niebieskich. Jednostką wielkości gwiazdowej jest magnitudo (oznaczenie m lub mag). W fizyce, do wyrażenia wartości natężenia światła, zazwyczaj używa się luksów, jednakże w astronomii, ze względów praktycznych i historycznych, nadal stosuje się magnitudo. Różnica jasności (wyrażonej w magnitudo – i ) ciał niebieskich odpowiada stosunkowi natężeń ich światła ( i ): Zależność ta nazywana jest wzorem Pogsona.
rdf:langString
Звёздная величина́ (блеск) — безразмерная числовая характеристика яркости объекта, обозначаемая буквой m (от лат. magnitudo — «величина, размер»). Обычно понятие применяется к небесным светилам. Звёздная величина характеризует поток энергии от рассматриваемого светила (энергию всех фотонов в секунду) на единицу площади. Таким образом, видимая звёздная величина зависит и от физических характеристик самого объекта (то есть светимости), и от расстояния до него. Чем меньше значение звёздной величины, тем ярче данный объект. Понятие звёздной величины используется при измерении потока энергии в видимом, инфракрасном и ультрафиолетовом диапазоне. В звёздных величинах измеряется проницающая сила телескопов и астрографов.
rdf:langString
Зоряна величина — безрозмірна міра яскравості небесного тіла. Характеристику запровадив Гіппарх у часи античності. Яскравість — поняття неоднозначне й залежить від спектрального діапазону та способу вимірювання. Тому розрізняють різні види зоряних величин. Візуальна зоряна величина характеризує яскравість небесного тіла, як вона спостерігається оком людини. Фотографічна зоряна величина — яскравість зображення зорі на фотографічній плівці. Ці величини відносні й визначені в логарифмічному масштабі. З метою порівняння зір, розташованих на різній відстані від спостерігача вводиться поняття абсолютної зоряної величини. Для характеристики об'єктів Сонячної системи застосовують поняття стандартна зоряна величина.
rdf:langString
星等（英語：magnitude），為天文学术语，是指星体在天空中的相对亮度。一般而言，这也指“视星等”，即为从地球上所见星体的亮度。在地球上看起来越明亮的星体，其视星等数值就越低。常见情况下人们使用可见光来衡量视星等，但在科学探测中，红外线等其它波段也有用到。不同波段探测到的星等数据会有所不同。一颗星星的星等，取决于它离地球的距离、它本身的光度（即为绝对星等）、星际尘埃遮蔽等多重因素。一般人的肉眼能够分辨的极限大约是6.5等。
xsd:nonNegativeInteger
24446
