Long Parliament
http://dbpedia.org/resource/Long_Parliament an entity of type: Thing
البرلمان الطويل اسم يُطلق على الذي دعاه الملك تشارلز الأول إلى الانعقاد، عام 1640 م، والذي اتّهم هذا الملك بالخيانة العظمى وأمرَ بإعدامه، وحصل هذا عام 1649 م.
rdf:langString
Le Long Parlement est le nom donné au Parlement de l'Angleterre convoqué par Charles Ier d'Angleterre en 1640 à la suite des Guerres des évêques. Il doit son nom au fait qu'il a siégé presque continuellement durant la Première Révolution anglaise jusqu'en 1653.
rdf:langString
Het Long Parliament is de benaming voor het Engels parlement dat werd samengeroepen in november 1640 en met een lange onderbreking zitting had tot maart 1660.
rdf:langString
長期議会(ちょうきぎかい、英語:Long Parliament)は、スコットランドの反乱に敗れたイングランド王兼スコットランド王チャールズ1世が賠償金を捻出するため1640年11月3日に召集した議会である。ここで議会派と王党派が対立し清教徒革命(イングランド内戦)を招いた。オリバー・クロムウェルにより1653年4月20日に解散。短期議会との対比から呼ばれた。 また、長老派をプライドのパージで追放した独立派が議席を独占した1648年12月6日以降(すなわちイングランド共和国体制下での状態)を残部議会(ざんぶぎかい)もしくはランプ議会と呼ぶ。 共和国末期の1660年2月21日に長老派が復帰したことでもう1度召集されたが、3月16日に解散した。
rdf:langString
Als Langes Parlament (englisch Long Parliament) wird das im Anschluss an das Kurze Parlament im Jahr 1640 von König Karl I. von England einberufene Parlament bezeichnet. Seinen Namen erhielt es daher, weil es aus Sicht der Royalisten nie legal aufgelöst wurde, sondern seine Legitimität 20 Jahre lang behielt, über die gesamte Periode des Englischen Bürgerkrieges und der Englischen Republik hinweg. Tatsächlich trat das Lange Parlament 1660 noch einmal zusammen, um der Restauration der Monarchie unter Karl II. die rechtliche Grundlage zu verleihen.
rdf:langString
El Parlamento largo es el nombre que recibe el Parlamento inglés convocado por Carlos I de Inglaterra, en 1640, después de las Guerras de los Obispos y tras el Parlamento Corto. Recibe su nombre del hecho de que por una sola Acta parlamentaria, este sólo podía quedar disuelto por el acuerdo de sus miembros, y sus miembros no estuvieron conformes con disolverse hasta después de la Guerra civil inglesa y el final del Interregnum en 1660. Entre otros miembros del Parlamento largo estuvo Oliver Cromwell.
rdf:langString
The Long Parliament was an English Parliament which lasted from 1640 until 1660. It followed the fiasco of the Short Parliament, which had convened for only three weeks during the spring of 1640 after an 11-year parliamentary absence. In September 1640, King Charles I issued writs summoning a parliament to convene on 3 November 1640. He intended it to pass financial bills, a step made necessary by the costs of the Bishops' Wars in Scotland. The Long Parliament received its name from the fact that, by Act of Parliament, it stipulated it could be dissolved only with agreement of the members; and those members did not agree to its dissolution until 16 March 1660, after the English Civil War and near the close of the Interregnum.
rdf:langString
장기의회(Long Parliament)는 단기의회와 마찬가지로 잉글랜드의 찰스 1세가 소집한 의회이다. 올리버 크롬웰의 시기에 잠시 해산되었으나, 이후 재소집되어 1660년까지 지속되었다. 단기의회 해산후 다시 전제 정치를 하던 찰스 1세는 스코틀랜드에 대한 배상 등 자금의 필요에 의해 1640년 11월 3일 의회를 재소집하였다. 그러나 신 의회는 전 의원이 6할을 점하는 등 의회파가 우세하여 국왕의 심복인 스트래퍼드 백작인 (Thomas Wentworth)의 처형이라든가 대간주의 제출 등을 비롯한 여러 혁명적인 입법을 계속 행하였다. 이에 왕은 의회의 지도자 (John Pym), (John Hampden) 등 5명을 반역죄로 탄핵하고 체포하기 위해서 의회에 군대를 보냈다. 왕의 계획은 사전에 누설되어 실패로 끝났으나, 의회는 이것을 의회의 특권을 침범하는 것이라 하여 격분, 이를 계기로 청교도 혁명이 일어났다. 잔부의회의 부활은 호국경정치의 끝남과 함께 행해졌으나, 1660년 2월에 추방당했던 장로파가 복귀하여 장기의회는 전과 같이 성원됨으로써 부활하였다. 그러나 얼마 안 있어 해산되었고 왕정복고기의 의회에 자리를 내놓았다.
rdf:langString
O Long Parliament (em português: Parlamento Longo) foi um Parlamento Inglês que durou de 1640 até 1660. Seguiu-se o fiasco do Short Parliament (Parlamento Curto), que se reuniu por apenas três semanas durante a primavera de 1640 após uma ausência parlamentar de 11 anos. Em setembro de 1640, o rei Carlos I emitiu mandados convocando um parlamento para se reunir em 3 de novembro de 1640. Ele pretendia aprovar contas financeiras, um passo necessário pelos custos das Guerras dos Bispos na Escócia. O Long Parliament recebeu seu nome pelo fato de que, por Ato do Parlamento, estipulou que só poderia ser dissolvido com o acordo dos membros; e esses membros não concordaram com sua dissolução até 16 de março de 1660, após a Guerra Civil Inglesa e perto do fim do Interregno.
rdf:langString
Długi Parlament – okres obrad angielskiego parlamentu zwołanego przez króla Karola I w 1640, zakończony w 1653 po bitwie pod Worcester, formalnie rozwiązany w 1660. Długi Parlament uchwalił szereg ustaw, które ograniczyły władzę króla: Wszystkie te zmiany były kompromisem króla wobec uprawnień Parlamentu.
rdf:langString
Långa parlamentet, engelska Long Parliament, sammankallades 1640 av kung Karl I av England. Kungens syfte var att vinna stöd för sitt krig mot skottarna, men istället drev parlamentet igenom olika reformer som reducerade kungens makt.
rdf:langString
Довгий парламент (англ. Long Parliament) — назва скликання англійського парламенту з листопада 1640 до початку 1653 року. Увійшов в історію як Довгий (був обраний на 13 років) на противагу Короткому (проіснував лише три тижні), що був скликаний навесні 1640 року. Довгий парламент став на чолі широкого антифеодального руху, котрий переріс у революцію. Після конституційного періоду (1640 — 1642) та прийняття парламентом акту про зловживання королівської влади Довгий парламент пішов на розрив з королем Карлом І Стюартом, що призвело до громадянської війни.
rdf:langString
長期議會(英語:Long Parliament)是英國歷史上的一屆議會,1640年11月由英格蘭國王查理一世召開,至1653年4月由克倫威爾解散。此次議會的召開最終導致了英國內戰的爆發。 蘇格蘭起義爆發後,查理一世為籌措鎮壓起義的軍費,於1640年6月召開短期國會,由於有議員反對與蘇格蘭開戰,國王下令解散短期國會。同年8月,蘇格蘭軍隊重創英格蘭軍隊。11月3日,長期議會在威斯敏斯特開幕。國王想再次籌措鎮壓蘇格蘭起義的經費,但議會內有議員卻想趁機剷除國王寵臣斯特拉福。 1641年4月21日,議會以204票對59票判決國王寵臣斯特拉福死刑。5月9日,議會迫使國王簽署《三年法案》。法案規定三年召開一屆議會,未經議會同意,國王不得過早解散或終止議會。廢除工商業專賣制和國王征稅特權,未經議會同意的征稅無效。5月12日,斯特拉福被執行死刑。此後,限制主教和國王權力的《大抗議書》在議會通過。 1642年1月4日,查理一世率領士兵進入下議院,要捉拿提出《大抗議書》的約翰·皮姆等人。皮姆等很快就逃離,查理一世的行為引發倫敦市民抗議,國王被迫逃離至外地。8月22日,查理一世在諾丁漢宣佈討伐議會。兩方開始交戰,英國內戰爆發。1644年,大約一半的上議院和百餘名下議院議員在牛津組成保王議會,其餘議員組成革命議會。(主条目:英國內戰)
rdf:langString
«До́лгий парла́мент» — название парламента Англии в 1641—1653 и 1659—1660 годах, который собирался в Вестминстере. Был в своё время разогнан Оливером Кромвелем. Из 511 членов палаты общин 91 депутат был послан графствами, 4 — университетами, остальные депутаты представляли города. Среди его членов были Люшиус Кэри и Джон Пим.
rdf:langString
rdf:langString
البرلمان الطويل
rdf:langString
Langes Parlament (England)
rdf:langString
Parlamento largo
rdf:langString
Long Parlement
rdf:langString
Long Parliament
rdf:langString
장기의회
rdf:langString
長期議会
rdf:langString
Long Parliament
rdf:langString
Długi Parlament
rdf:langString
Long Parliament
rdf:langString
Долгий парламент
rdf:langString
Långa parlamentet
rdf:langString
Довгий парламент
rdf:langString
長期議會
xsd:integer
18065
xsd:integer
1121828703
rdf:langString
البرلمان الطويل اسم يُطلق على الذي دعاه الملك تشارلز الأول إلى الانعقاد، عام 1640 م، والذي اتّهم هذا الملك بالخيانة العظمى وأمرَ بإعدامه، وحصل هذا عام 1649 م.
rdf:langString
Als Langes Parlament (englisch Long Parliament) wird das im Anschluss an das Kurze Parlament im Jahr 1640 von König Karl I. von England einberufene Parlament bezeichnet. Seinen Namen erhielt es daher, weil es aus Sicht der Royalisten nie legal aufgelöst wurde, sondern seine Legitimität 20 Jahre lang behielt, über die gesamte Periode des Englischen Bürgerkrieges und der Englischen Republik hinweg. Tatsächlich trat das Lange Parlament 1660 noch einmal zusammen, um der Restauration der Monarchie unter Karl II. die rechtliche Grundlage zu verleihen. Das Lange Parlament nahm von Anfang an eine der Krone gegenüber wenig freundliche Haltung ein. Einer seiner ersten großen Führer war der Parlamentarier John Pym. Unter seiner Führung sorgte das Parlament zunächst für ein Gesetz, das es untersagte zwischen zwei Parlamentssessionen mehr als drei Jahre verstreichen zu lassen. Die Parlamentarier wollten es Karl I. so unmöglich machen, erneut, wie zwischen 1629 und 1640 den Versuch zu unternehmen, ohne Mitwirkung des Parlaments zu regieren. Noch in den Jahren 1640–1641 unternahm es das Unterhaus, die führenden Minister Karls I. vor dem Oberhaus anzuklagen. Auf Betreiben John Pyms führte das Unterhaus vornehmlich die Prozesse gegen den Erzbischof von Canterbury, William Laud, und den führenden Minister Karls, den Earl of Strafford, der 1641 hingerichtet wurde. Gleichfalls auf Pyms Betreiben verabschiedete das Lange Parlament im November 1641 die Große Remonstranz, eine Beschwerdeschrift gegen die Regierung Karls I., in der erstmals eine parlamentarische Kontrolle der Exekutive gefordert wurde. Karls Ablehnung der Remonstranz gipfelte am 4. Januar 1642 in dem gescheiterten Versuch, deren Initiatoren im Unterhaus zu verhaften. Dies war das erste und letzte Mal, dass ein englischer Monarch den Sitzungssaal des Unterhauses betrat. Dass Karl dies zudem mit einer bewaffneten Leibgarde tat, wurde als versuchter Staatsstreich gegen das Parlament angesehen. Karl musste aus London fliehen. Im Frühjahr 1642 begann der Bürgerkrieg zwischen ihm und dem Langen Parlament. Da es niemanden mehr gab, der das Unterhaus auf gesetzlicher Grundlage auflösen konnte, blieb seine Zusammensetzung während des gesamten Bürgerkriegs unverändert. Es wurde erst 1648 durch die von ihm selbst geschaffene New Model Army unter dem Kommando von Oliver Cromwell entmachtet, nachdem seine Mitglieder Geheimverhandlungen mit dem geschlagenen König geführt hatten. Cromwell ließ etliche Parlamentarier mit physischer Gewalt daran hindern, ihre Sitze einzunehmen. Mit den verbleibenden Abgeordneten – dem sogenannten Rumpfparlament – setzte er den Prozess und die Hinrichtung Karls I. durch. Während der Zeit seines Lord-Protektorats 1653 bis 1658 versuchte Cromwell mehrfach, ein Parlament zu installieren, das die Errungenschaften des Bürgerkriegs – insbesondere die Religionsfreiheit für alle protestantischen Glaubensrichtungen – wahren, zugleich aber eine neue stabile Ordnung schaffen sollte. Alle diese Versuche scheiterten jedoch, da sich die verschiedenen Parlamente ihm gegenüber ebenso selbstbewusst verhielten wie das Lange Parlament gegenüber Karl I. Schließlich regierte Cromwell selbst ohne die Unterstützung des Rumpfparlaments. Als Cromwells Sohn Richard sich als unfähig erwies, seinem Vater im Amt des Lord-Protektors nachzufolgen, suchten die führenden Männer der Armee 1659 nach einer Möglichkeit, das Königtum auf legaler Basis wiederherzustellen, ohne mit dem bis 1648 Erreichten zu brechen. Die Wiedereinberufung der noch lebenden Mitglieder des Parlaments von 1640 war dazu die einzige Möglichkeit. Sie nahmen die parlamentarische Tradition wieder auf und beriefen 1660 Karl II., den Sohn des hingerichteten Karl I., auf den englischen Thron. Erst nachdem er die Herrschaft angetreten und die Rechte des Unterhauses beschworen hatte, wurde das Lange Parlament am 16. März 1660 förmlich aufgelöst.
rdf:langString
The Long Parliament was an English Parliament which lasted from 1640 until 1660. It followed the fiasco of the Short Parliament, which had convened for only three weeks during the spring of 1640 after an 11-year parliamentary absence. In September 1640, King Charles I issued writs summoning a parliament to convene on 3 November 1640. He intended it to pass financial bills, a step made necessary by the costs of the Bishops' Wars in Scotland. The Long Parliament received its name from the fact that, by Act of Parliament, it stipulated it could be dissolved only with agreement of the members; and those members did not agree to its dissolution until 16 March 1660, after the English Civil War and near the close of the Interregnum. The parliament sat from 1640 until 1648, when it was purged by the New Model Army. After this point, the remaining members of the House of Commons became known as the Rump Parliament; Oliver Cromwell disbanded the Rump in April 1653, replacing it with a succession of nominated and elected parliaments. In the chaos following the death of Cromwell in September 1658, the Rump was reinstalled in May 1659, and in February 1660 General George Monck allowed the members barred in 1648 to retake their seats, so that they could pass the necessary legislation to allow the Restoration and dissolve the Long Parliament. This cleared the way for a new parliament to be elected, which was known as the Convention Parliament. Some key members of the Long Parliament, such as Sir Henry Vane the Younger and General Edmond Ludlow, were barred from the final acts of the Long Parliament. They claimed the parliament was not legally dissolved, its final votes a procedural irregularity (words used contemporaneously were "device" and "conspiracy") by General George Monck to ensure the restoration of King Charles II of England. On the restoration the general was awarded with a dukedom. The Long Parliament later became a key moment in Whig histories of the seventeenth century. American Whig historian Charles Wentworth Upham believed the Long Parliament comprised "a set of the greatest geniuses for government that the world ever saw embarked together in one common cause" and whose actions produced an effect, which, at the time, made their country the wonder and admiration of the world, and is still felt and exhibited far beyond the borders of that country, in the progress of reform, and the advancement of popular liberty. He believed its republican principles made it a precursor to the American Revolutionary War.
rdf:langString
Le Long Parlement est le nom donné au Parlement de l'Angleterre convoqué par Charles Ier d'Angleterre en 1640 à la suite des Guerres des évêques. Il doit son nom au fait qu'il a siégé presque continuellement durant la Première Révolution anglaise jusqu'en 1653.
rdf:langString
El Parlamento largo es el nombre que recibe el Parlamento inglés convocado por Carlos I de Inglaterra, en 1640, después de las Guerras de los Obispos y tras el Parlamento Corto. Recibe su nombre del hecho de que por una sola Acta parlamentaria, este sólo podía quedar disuelto por el acuerdo de sus miembros, y sus miembros no estuvieron conformes con disolverse hasta después de la Guerra civil inglesa y el final del Interregnum en 1660. La única razón que tuvo el rey Carlos para reunir el parlamento fue la obtención de fondos, pues las guerras de los obispos le habían llevado a la bancarrota. El Parlamento largo fue precedido por el Parlamento corto. El Parlamento estuvo dominado inicialmente por John Pym y sus seguidores. Se dictaron leyes para privar al rey de los poderes que había asumido, e impedir que pudiera volver a gobernar de forma absoluta. El parlamento liberó a los presos de la Cámara estrellada. Por medio de una ley de 1641 no podían pasar más de tres años entre las sesiones del parlamento, y por la ley de disolución, se requería el consentimiento del propio Parlamento para ser disuelto. El Parlamento fue igualmente responsable de la acusación y consiguiente ejecución de los consejeros del rey, el Arzobispo William Laud y Thomas Wentworth, conde de Strafford. Todo ello evidenciaba el poder que el Parlamento había logrado frente al monarca. Sus sesiones duraron desde 1640 hasta 1649, cuando fue purgado por el Nuevo ejército modelo de aquellos que no estaban conformes con la política del ejército. Los miembros que quedaron después de esta purga fueron conocidos como el Parlamento Rabadilla (Rump Parliament). Durante el Protectorado el Parlamento truncado fue reemplazado por otras asambleas parlamentarias, sólo para ser reunido de nuevo tras la muerte de Oliver Cromwell en 1659 por el Ejército con la esperanza de restaurar la credibilidad del gobierno militar. Cuando esto falló, el general George Monck permitió a los miembros expulsados en 1649 volver a asumir sus puestos, de manera que pudiera aprobarse la legislación necesaria para iniciar la Restauración y disolver el parlamento largo. Esto allanó el camino a la elección de un nuevo parlamento, conocido como Parlamento constituyente (Convention Parliament). Entre otros miembros del Parlamento largo estuvo Oliver Cromwell.
rdf:langString
장기의회(Long Parliament)는 단기의회와 마찬가지로 잉글랜드의 찰스 1세가 소집한 의회이다. 올리버 크롬웰의 시기에 잠시 해산되었으나, 이후 재소집되어 1660년까지 지속되었다. 단기의회 해산후 다시 전제 정치를 하던 찰스 1세는 스코틀랜드에 대한 배상 등 자금의 필요에 의해 1640년 11월 3일 의회를 재소집하였다. 그러나 신 의회는 전 의원이 6할을 점하는 등 의회파가 우세하여 국왕의 심복인 스트래퍼드 백작인 (Thomas Wentworth)의 처형이라든가 대간주의 제출 등을 비롯한 여러 혁명적인 입법을 계속 행하였다. 이에 왕은 의회의 지도자 (John Pym), (John Hampden) 등 5명을 반역죄로 탄핵하고 체포하기 위해서 의회에 군대를 보냈다. 왕의 계획은 사전에 누설되어 실패로 끝났으나, 의회는 이것을 의회의 특권을 침범하는 것이라 하여 격분, 이를 계기로 청교도 혁명이 일어났다. 그와 함께 의회내에서 왕당파는 탈락했지만 혁명의 승리와 함께 대두한 장로파와 독립파가 대립하였고, 또 독립파와 수평파가 대립하는 동안에 제2차 내란이 일어나게 되었다. 이를 진압한 후 혁명 측은 (Pride's Purge)을 행했는데, 숙청 후에 1/4도 안되는 의원들만이 참석한 잔부의회(Rump Parliament)가 성립되었고, 잔부의회는 호국경 정치가 수립된 1653년에 해산되었다. 잔부의회의 부활은 호국경정치의 끝남과 함께 행해졌으나, 1660년 2월에 추방당했던 장로파가 복귀하여 장기의회는 전과 같이 성원됨으로써 부활하였다. 그러나 얼마 안 있어 해산되었고 왕정복고기의 의회에 자리를 내놓았다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 내용을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다.
rdf:langString
Het Long Parliament is de benaming voor het Engels parlement dat werd samengeroepen in november 1640 en met een lange onderbreking zitting had tot maart 1660.
rdf:langString
長期議会(ちょうきぎかい、英語:Long Parliament)は、スコットランドの反乱に敗れたイングランド王兼スコットランド王チャールズ1世が賠償金を捻出するため1640年11月3日に召集した議会である。ここで議会派と王党派が対立し清教徒革命(イングランド内戦)を招いた。オリバー・クロムウェルにより1653年4月20日に解散。短期議会との対比から呼ばれた。 また、長老派をプライドのパージで追放した独立派が議席を独占した1648年12月6日以降(すなわちイングランド共和国体制下での状態)を残部議会(ざんぶぎかい)もしくはランプ議会と呼ぶ。 共和国末期の1660年2月21日に長老派が復帰したことでもう1度召集されたが、3月16日に解散した。
rdf:langString
Długi Parlament – okres obrad angielskiego parlamentu zwołanego przez króla Karola I w 1640, zakończony w 1653 po bitwie pod Worcester, formalnie rozwiązany w 1660. Długi Parlament uchwalił szereg ustaw, które ograniczyły władzę króla: 1.
* ustawa z 15 lutego 1641 – o zapobieżeniu niedogodnościom wynikającym z długich przerw parlamentarnych, tzw. ustawa o trzechleciu, 2.
* ustawa z 11 maja 1641 – ograniczająca możliwość rozwiązania i odroczenia parlamentu, 3.
* ustawa z 5 lipca 1641 – o zniesieniu Sądu Izby Gwiaździstej i odpowiednich sądów terenowych, 4.
* ustawa z 5 lipca 1641 – o zniesieniu , 5.
* ustawa z 22 listopada 1641 – Wielka Remonstracja, 6.
* ustawa z 13 lutego 1642 – pozbawiała duchownych prawa zasiadania w Parlamencie i w Tajnej Radzie oraz pełnienia innych godności świeckich, 7.
* z czerwca 1642, 8.
* (Self-denying Ordinance) z 3 kwietnia 1645. Wszystkie te zmiany były kompromisem króla wobec uprawnień Parlamentu.
rdf:langString
O Long Parliament (em português: Parlamento Longo) foi um Parlamento Inglês que durou de 1640 até 1660. Seguiu-se o fiasco do Short Parliament (Parlamento Curto), que se reuniu por apenas três semanas durante a primavera de 1640 após uma ausência parlamentar de 11 anos. Em setembro de 1640, o rei Carlos I emitiu mandados convocando um parlamento para se reunir em 3 de novembro de 1640. Ele pretendia aprovar contas financeiras, um passo necessário pelos custos das Guerras dos Bispos na Escócia. O Long Parliament recebeu seu nome pelo fato de que, por Ato do Parlamento, estipulou que só poderia ser dissolvido com o acordo dos membros; e esses membros não concordaram com sua dissolução até 16 de março de 1660, após a Guerra Civil Inglesa e perto do fim do Interregno. O parlamento sentou-se de 1640 até 1648, quando foi expurgado pelo New Model Army. Após este ponto, os membros restantes da Câmara dos Comuns ficaram conhecidos como o Rump Parliament; Oliver Cromwell dissolveu o Rump em abril de 1653, substituindo-o por uma sucessão de parlamentos nomeados e eleitos. No caos que se seguiu à morte de Cromwell em setembro de 1658, o Rump foi reinstalado em maio de 1659 e, em fevereiro de 1660, o general George Monck permitiu que os membros impedidos em 1648 retomassem seus assentos, para que pudessem aprovar a legislação necessária para permitir a Restauração. e dissolver o Parlamento Longo. Isso abriu caminho para a eleição de um novo parlamento, conhecido como Parlamento da Convenção. Alguns membros-chave do Parlamento Longo, como Sir Henry Vane, o Jovem, e o General Edmond Ludlow foram barrados dos atos finais do Long Parliament. Eles alegaram que o parlamento não foi legalmente dissolvido, seus votos finais uma irregularidade processual (as palavras usadas contemporaneamente foram "dispositivo" e "conspiração") pelo general George Monck para garantir a restauração do rei Carlos II da Inglaterra. Na restauração o general foi premiado com um ducado. O Longo Parlamento mais tarde se tornou um momento chave nas histórias Whig do século XVII. O historiador Whig americano Charles Wentworth Upham acreditava que o Long Parliament compreendia "um conjunto dos maiores gênios do governo que o mundo já viu embarcados em uma causa comum" e cujas ações produziram um efeito que, na época, tornou seu país a maravilha e admiração do mundo, e ainda é sentida e exibida muito além das fronteiras daquele país, no progresso da reforma e no avanço da liberdade popular. Ele acreditava que seus princípios republicanos o tornaram um precursor da Guerra Revolucionária Americana.
rdf:langString
Långa parlamentet, engelska Long Parliament, sammankallades 1640 av kung Karl I av England. Kungens syfte var att vinna stöd för sitt krig mot skottarna, men istället drev parlamentet igenom olika reformer som reducerade kungens makt. Namnet kommer från att ett parlament endast kunde upplösas om ledamöterna så ville, vilket de inte gjorde förrän efter slutet på det engelska inbördeskriget, vid slutet på interregnumet 1660. Parlamentet satt från 1640 till 1649 då New Model Army rensade ut dem som inte fäste så stor vikt vid arméns välmående. Det decimerad parlamentet kallas rumpparlamentet. Under protektoratet ersattes detta 1653 av andra parlament, men återkallades av armén efter Oliver Cromwells död 1659 för att återupprätta dennas styrelses legitimitet. Då detta misslyckades tillät general George Monck de medlemmar som kastats ut 1649 att återta sina platser så att de kunde godkänna de lagar som startade restaurationen och upplösa det långa parlamentet. Detta gjorde det möjligt för ett nytt parlament att väljas.
rdf:langString
«До́лгий парла́мент» — название парламента Англии в 1641—1653 и 1659—1660 годах, который собирался в Вестминстере. Был в своё время разогнан Оливером Кромвелем. Из 511 членов палаты общин 91 депутат был послан графствами, 4 — университетами, остальные депутаты представляли города. Среди его членов были Люшиус Кэри и Джон Пим. «Долгим» называется парламент, созванный Карлом I 3 ноября 1640 года, после Епископских войн. Он получил такое название из-за событий, которые последовали за актом парламента — он мог быть распущен только с согласия самих депутатов, и они не соглашались с его роспуском до окончания Английской гражданской войны и до конца периода междуцарствования в 1660 г. (когда произошла реставрация Стюартов). Этот парламент заседал с 1640 по 1649 гг., когда он подвергся политической чистке со стороны Армии нового образца, поскольку не заботился об интересах армии. Из парламента были выдворены все депутаты-пресвитерианцы, которые были настроены против армии. Этот парламент получил название «Охвостье». В период Протектората «Охвостье» замещало другие законодательные собрания; оно было распущено армией только после смерти всесильного Кромвеля в 1658 году в надежде на восстановление доверия к армейскому правлению. Когда это не получилось, генерал Джордж Монк позволяет членам парламента вновь собраться в 1659 году. Они принимают важное законодательное решение о прекращении работы «долгого парламента» и его роспуске. Это решение «расчистило дорогу» для нового парламента, известного как Согласительный.
rdf:langString
長期議會(英語:Long Parliament)是英國歷史上的一屆議會,1640年11月由英格蘭國王查理一世召開,至1653年4月由克倫威爾解散。此次議會的召開最終導致了英國內戰的爆發。 蘇格蘭起義爆發後,查理一世為籌措鎮壓起義的軍費,於1640年6月召開短期國會,由於有議員反對與蘇格蘭開戰,國王下令解散短期國會。同年8月,蘇格蘭軍隊重創英格蘭軍隊。11月3日,長期議會在威斯敏斯特開幕。國王想再次籌措鎮壓蘇格蘭起義的經費,但議會內有議員卻想趁機剷除國王寵臣斯特拉福。 1641年4月21日,議會以204票對59票判決國王寵臣斯特拉福死刑。5月9日,議會迫使國王簽署《三年法案》。法案規定三年召開一屆議會,未經議會同意,國王不得過早解散或終止議會。廢除工商業專賣制和國王征稅特權,未經議會同意的征稅無效。5月12日,斯特拉福被執行死刑。此後,限制主教和國王權力的《大抗議書》在議會通過。 1642年1月4日,查理一世率領士兵進入下議院,要捉拿提出《大抗議書》的約翰·皮姆等人。皮姆等很快就逃離,查理一世的行為引發倫敦市民抗議,國王被迫逃離至外地。8月22日,查理一世在諾丁漢宣佈討伐議會。兩方開始交戰,英國內戰爆發。1644年,大約一半的上議院和百餘名下議院議員在牛津組成保王議會,其餘議員組成革命議會。(主条目:英國內戰)
截至1648年12月经过普莱德清洗,當初長期議會召開時的國會議員僅剩下100多名,此時的議會又稱為殘缺議會。議會通過宣言,宣佈由下議院行使國家最高權力。1649年2月9日,內戰中戰敗的查理一世被處死。
rdf:langString
Довгий парламент (англ. Long Parliament) — назва скликання англійського парламенту з листопада 1640 до початку 1653 року. Увійшов в історію як Довгий (був обраний на 13 років) на противагу Короткому (проіснував лише три тижні), що був скликаний навесні 1640 року. Довгий парламент став на чолі широкого антифеодального руху, котрий переріс у революцію. Після конституційного періоду (1640 — 1642) та прийняття парламентом акту про зловживання королівської влади Довгий парламент пішов на розрив з королем Карлом І Стюартом, що призвело до громадянської війни. Головні зусилля довгого парламенту були спрямовані на утвердження принципів «Петиції про права» та принципів конституційної монархії. 1647 році почався перехід до буржуазно-демократичного періоду, який закінчився стратою короля у 1649 році і встановленням режиму диктатури Олівера Кромвеля.
xsd:nonNegativeInteger
55900