List of Holy Roman Emperors
http://dbpedia.org/resource/List_of_Holy_Roman_Emperors
Titolo estis Romia Imperiestro aŭ pli malfrue Imperiestro de la Sankta Romia Imperio aŭ Sankta Romia Imperiestro. Originale ekde la kronado de Karolo la Granda por esti imperiestro, kronado de la papo en Romo estis antaŭkondiĉo. Pro tio multaj fruaj regantoj neniam iĝis "Imperiestro", ĉar por la kronado reganto devis iri al Romo, kio povis esti longa kaj malfacila vojaĝo. Ĝenerale oni rigardas la regadon de Oto la 1-a kiel propran komencon de la Sankta Romia imperio, sed tiu nur estis klasifikado de historiistoj, ĉar ne estis klara entranĉo. Ekde la 12-a jarcento kronado de la papo ne estis kondiĉo por esti "Imperiestro".
rdf:langString
神聖ローマ皇帝一覧（しんせいローマこうていいちらん）では、中世から近代にヨーロッパに存在した神聖ローマ帝国の統治者を、時代順に列挙している。
rdf:langString
Detta är en lista över kungar av Östfrankiska riket, och efterföljande kungar över Tysk-romerska riket. De kungar som tagit med har utsetts till kungar av en majoritet av de tyska kurfurstarna vid något tillfälle. I flera fall har motkungar eller rivaliserande kungar utsetts, se listan nedan. Från och med Henrik Fågelfängaren har de tyska kungarna även haft pretation på att krönas som romerska kejsare, men endast en del av dem har verkligen blivit krönta som sådana. En del som vunnit kontroll över hela den dåvarande tyska delen av riket, och ibland också delar av Italien, har däremot ofta titulerat sig som sådana.
rdf:langString
Aquesta pàgina enumera els emperadors considerats a partir de l'època de Carlemany fins a l'abolició de l'imperi l'any 1806. Per a les regles primerenques d'aquesta llista, el títol emperador d'Occident és anacrònic, així Carlemany s'autoanomenà imperator Romanorum ("emperador de Romans") i imperator Romanum gubernans imperium ("emperador que governa l'Imperi Romà"), tot i que molts van utilitzar simplement l'imperator del títol ("emperador").
rdf:langString
Seznam panovníků Svaté říše římské zahrnuje vladaře – krále a císaře – Svaté říše římské, která v letech 936–1806 spojovala různé státy především střední Evropy a severní Itálie. Za panování východofranského krále Oty I. Svatá říše římská de facto vznikla jeho císařskou korunovací, ke které došlo roku 962. Důležité bylo, že Ota I. ovládl již před tím část severní Itálie a byl korunován italským králem. Roku 1033 se součástí říše stalo burgundské království. Od té doby tvořila říši tria regna, tři království, Německo, Itálie a Burgundsko. Panovník, který byl řádně zvolen německým králem, měl nárok být korunován také italským králem (železnou korunou Langobardů) a burgundským (arelatským králem). Posledním arelatským králem byl Karel IV., který roku 1378 daroval burgundské království francou
rdf:langString
Diese Liste der römisch-deutschen Herrscher enthält die Könige des Ostfränkischen Reichs seit dem Vertrag von Verdun sowie die Kaiser des seit dem 13. Jahrhundert so bezeichneten Heiligen Römischen Reichs. Der Zusatz Deutscher Nation (lateinisch Nationis Germanicæ) wurde ab dem späten 15. Jahrhundert gebraucht.
rdf:langString
Avant de dresser la liste des empereurs dits du Saint-Empire romain germanique, il convient de dresser la liste des rois des Francs carolingiens arborant le titre d'empereur des Romains, ce titre ayant été porté initialement par ceux-ci avant ceux-là.
rdf:langString
Questa pagina contiene l'elenco degli Imperatori del Sacro Romano Impero, da Carlo Magno (800) a Francesco II d'Asburgo-Lorena (1806). Il loro titolo esatto era, in latino, Romanorum Imperator (Imperatore dei Romani), mentre in tedesco era Römischer Kaiser (Imperatore Romano).
rdf:langString
Dit is een lijst van Rooms-Duitse koningen en keizers, de heersers van het Heilige Roomse Rijk (962-1806). De titel van Roomse keizer (eigenlijk: "keizer der Romeinen", Latijn: Imperator Romanorum) ontstond in het jaar 800 toen de paus Karel de Grote tot keizer kroonde, waarbij deze zich met de translatio imperii beschouwde als opvolger van het Romeinse imperium. De keizerskroon werd tot 925 gedragen door de koningen van Italië, die vaak ook koning van Duitsland waren. Met betrekking tot de koningsverkiezing van Hendrik de Vogelaar (919-936) werd voor het eerst gesproken over het , het koninkrijk van de Teutonen of Duitsers, een teken dat een gebied los begon te worden gezien van de heerser. Het Heilige Roomse Rijk was echter groter dan het Duitse Rijk. Waar het laatste bestond uit het kon
rdf:langString
В настоящей статье содержится список императоров Священной Римской империи со времён Оттона I Великого до её роспуска, последний правитель которой в 1804 году создал в своих личных владениях Австрийскую империю.Со времён коронации Оттона I Великого в 962 году империя включила в себя Германию, Италию и Бургундское королевство Арелат. Название Священная Римская империя появилось в 1254 году, но теперь обычно применяется к периоду начиная с 962 года (а иногда — с 800 года) по 1806 год.
rdf:langString
O Imperador era o soberano do Sacro Império Romano-Germânico (800/962 - 1806), antecessor de diversos países, quase todos na Europa Central. Considera-se que o título imperial passou dos romanos para o Reino Franco quando, em 800 d.C., o papa Leão III coroou o rei dos francos, Carlos Magno, imperador e este, por proteção à Igreja Católica, na qualidade de patrício dos romanos e por força de sua dignidade imperial, condenou os perseguidores do pontífice à morte, condenação que foi retirada por intervenção do próprio papa.
rdf:langString
У цій статті міститься список імператорів Франкської та Священної Римської імперій від часів Карла Великого до ліквідації імперії 1806 року. Імператори Франкської імперії зазвичай носили титул «імператор Римлян» (лат. imperator Romanorum) або «імператор Римської імперії» (лат. imperator Romanum gubernans imperium), наголошуючи цим на правонаступництві від імперії Давнього Риму. З часів коронації Оттона I Великого у 962 році імперія отримала назву Священна Римська імперія та включила до свого складу королівства Німеччина, Італія та Бургундія. Пізніше Бургундія увійшла до складу Франції, а в середині XV століття імператор Фрідріх III відмовився від претензій на Італію та прийняв новий титул: імператор Священної Римської імперії німецької нації. Таким чином територія імперії виявилась обмежен
rdf:langString
rdf:langString
Llista d'emperadors del Sacre Imperi Romanogermànic
rdf:langString
Seznam panovníků Svaté říše římské
rdf:langString
Liste der römisch-deutschen Herrscher
rdf:langString
Listo de Imperiestroj de la Sankta Romia Imperio
rdf:langString
Liste des souverains du Saint-Empire
rdf:langString
Imperatori del Sacro Romano Impero
rdf:langString
List of Holy Roman Emperors
rdf:langString
神聖ローマ皇帝一覧
rdf:langString
Lijst van Rooms-Duitse koningen en keizers
rdf:langString
Lista de imperadores do Sacro Império Romano-Germânico
rdf:langString
Список императоров Священной Римской империи
rdf:langString
Lista över tyska kungar
rdf:langString
Список імператорів Священної Римської імперії
xsd:integer
2179670
xsd:integer
952862596
rdf:langString
Aquesta pàgina enumera els emperadors considerats a partir de l'època de Carlemany fins a l'abolició de l'imperi l'any 1806. Per a les regles primerenques d'aquesta llista, el títol emperador d'Occident és anacrònic, així Carlemany s'autoanomenà imperator Romanorum ("emperador de Romans") i imperator Romanum gubernans imperium ("emperador que governa l'Imperi Romà"), tot i que molts van utilitzar simplement l'imperator del títol ("emperador"). Carlemany va rebre el seu títol imperial quan fou coronat pel Papa Lleó III a Roma l'any 800. Posteriorment, la coronació papal fou considerada un requisit previ indispensable per esdevenir emperador. Després de la coronació d'Otó I el Gran, el títol imperial es va convertir en una prerrogativa del governant d'Alemanya; no obstant això, no tots els governants foren coronats emperadors per la qual cosa varia la llista d'Emperadors d'Occident a la de reis d'Alemanya. A partir de 1508 Maximilià I, després d'un viatge fallit vers a Roma per ser coronat, tingué el permís Papal per anomenar-se imperator electus, o sigui, emperador-electe. El seu successor, Carles V, serà coronat el 1530, però els posteriors governants ja no buscaran la coronació Papal i seran designats emperadors-electes.
rdf:langString
Seznam panovníků Svaté říše římské zahrnuje vladaře – krále a císaře – Svaté říše římské, která v letech 936–1806 spojovala různé státy především střední Evropy a severní Itálie. Za panování východofranského krále Oty I. Svatá říše římská de facto vznikla jeho císařskou korunovací, ke které došlo roku 962. Důležité bylo, že Ota I. ovládl již před tím část severní Itálie a byl korunován italským králem. Roku 1033 se součástí říše stalo burgundské království. Od té doby tvořila říši tria regna, tři království, Německo, Itálie a Burgundsko. Panovník, který byl řádně zvolen německým králem, měl nárok být korunován také italským králem (železnou korunou Langobardů) a burgundským (arelatským králem). Posledním arelatským králem byl Karel IV., který roku 1378 daroval burgundské království francouzskému korunnímu princi Karlovi (budoucímu králi Karlu VI.). Za Františka II. Habsburského říše roku 1806 formálně zanikla (František již roku 1804 přijal titul císaře rakouského).
rdf:langString
Diese Liste der römisch-deutschen Herrscher enthält die Könige des Ostfränkischen Reichs seit dem Vertrag von Verdun sowie die Kaiser des seit dem 13. Jahrhundert so bezeichneten Heiligen Römischen Reichs. Der Zusatz Deutscher Nation (lateinisch Nationis Germanicæ) wurde ab dem späten 15. Jahrhundert gebraucht. Aufgeführt sind auch die verschiedenen Gegenkönige, die aus verschiedenen Gründen nicht die volle Macht im Reich erlangen konnten, aber dennoch eine wesentliche Rolle spielten. Ihre Namen erscheinen kursiv. Nicht aufgeführt sind diejenigen Kaiser, die nicht zugleich römisch-deutscher König waren. Zu beachten ist, dass lediglich der Begriff Römischer Kaiser genutzt wurde. Deutsch bildete sich erst später bzw. als Hilfszusatz heraus.
rdf:langString
Titolo estis Romia Imperiestro aŭ pli malfrue Imperiestro de la Sankta Romia Imperio aŭ Sankta Romia Imperiestro. Originale ekde la kronado de Karolo la Granda por esti imperiestro, kronado de la papo en Romo estis antaŭkondiĉo. Pro tio multaj fruaj regantoj neniam iĝis "Imperiestro", ĉar por la kronado reganto devis iri al Romo, kio povis esti longa kaj malfacila vojaĝo. Ĝenerale oni rigardas la regadon de Oto la 1-a kiel propran komencon de la Sankta Romia imperio, sed tiu nur estis klasifikado de historiistoj, ĉar ne estis klara entranĉo. Ekde la 12-a jarcento kronado de la papo ne estis kondiĉo por esti "Imperiestro".
rdf:langString
Avant de dresser la liste des empereurs dits du Saint-Empire romain germanique, il convient de dresser la liste des rois des Francs carolingiens arborant le titre d'empereur des Romains, ce titre ayant été porté initialement par ceux-ci avant ceux-là. Créateur de fait de l'Empire carolingien, le roi des Francs Charles Ier, dit Charlemagne, se fait couronner Imperator Romanorum (« empereur des Romains ») par le pape Léon III en 800, et s'institue ainsi de droit continuateur légitime de l'Empire romain d'Occident, créé en 395, après la mort de Théodose le Grand (en même temps que l'Empire romain d'Orient). Cette prise d'un titre impérial égal à celui des empereurs d'Orient (officiellement Imperator Romanorum ou Βασιλεύς Ῥωμαίων soit « Empereur des Romains ») lui est permise par la possession de Rome depuis sa victoire sur les Lombards en 774, par le soutien du pape Léon III et par l'approbation d'Irène, impératrice d'Orient (les empereurs d'Orient étant en théorie empereurs de toute la « Romania » depuis la vacance du trône d'Occident avec la mort en 480 du dernier empereur d'Occident Julius Nepos, l'Empire romain d'Occident ayant théoriquement disparu en 476 après la déposition de Romulus Augustule par Odoacre). Plusieurs diplômes de Charlemagne sont signés du titre d’imperator Romanorum gubernans imperium (« empereur des Romains gouvernant l'empire »). Louis le Pieux revient au titre romain d’imperator augustus. Le titre d’imperator Romanorum (« empereur des Romains ») n'est pourtant pas utilisé par ceux que l'on appelle empereurs romains. Imperator n’est qu’un prænomen de l'empereur qui utilise comme « titres » le nomen de Cæsar et le cognomen d'Augustus. Dans la réforme de la tétrarchie, on distingue quatre empereurs, deux Augustes et deux Césars. C'est à l’époque de Justinien que l'on voit apparaître, de manière officieuse, le titre d’Imperator Romanorum, mais les empereurs romains d'Orient qui succèdent à Justinien continuent à utiliser officiellement les traditionnels nomina romains. À partir d'Héraclius, ils abandonnent ce système et utilisent le titre grec de Basileus. Le terme de Basileus désigne à l'époque antique le roi mais le sens que lui donne Héraclius est bien celui d'empereur, puisqu'il est traduit en latin par Imperator. Les autres souverains doivent se contenter du terme de rigas, roi, néologisme grec forgé à partir du latin. En reprenant le titre d'« empereur des Romains » (Imperator Romanorum), Otton Ier fonde, en 962, le Saint-Empire romain. Otton III, lointain successeur de Louis le Pieux, revient au Xe siècle au titre d'empereur des Romains, qui est repris par ses héritiers, les souverains du Saint-Empire romain germanique. L'historiographie, en langue française, a consacré l'usage pour ces souverains du terme d’empereur romain germanique. Il était élu par le collège des princes-électeurs. Du XIVe siècle au XVIIe siècle, ces princes sont au nombre de sept. Selon les usages de la chancellerie impériale, notamment sous Charles Quint, la titulature complète de l'empereur était « par la divine clémence, empereur des Romains toujours auguste », « divina favente clementia Romanorum imperator semper augustus » en latin. À cela, s’ajoutaient selon les époques les diverses autres possessions personnelles ; ainsi Joseph II avait pour titulature complète : « Joseph, par la divine clémence empereur des Romains toujours auguste, roi de Germanie, de Jérusalem, de Bohême, de Hongrie, de Dalmatie, de Croatie, de Slavonie, de Galicie et de Lodomérie, archiduc d’Autriche, grand-prince de Transylvanie, prince de Souabe, duc de Bourgogne, de Lothier, de Brabant, de Limbourg, de Luxembourg, de Gueldre, de Silésie, de Milan, de Mantoue, marquis de Moravie, de Burgau, de Lusace, comte de Habsbourg, de Flandre, de Tyrol, de Hainaut, de Kybourg, de Gorice et de Gradisca, de Namur, seigneur de Malines ». Entre le moment de son élection et son couronnement, ce prince était titré roi des Romains. Les conflits permanents entre le pape et les empereurs puis la réforme protestante modifièrent cet usage au XVIe siècle. Sur le modèle des évêques qui portaient le titre d’évêque élu entre leur élection et leur consécration, Maximilien Ier décida, en 1508, de se faire appeler « empereur élu des Romains » (electus Romanorum imperator), faute d’avoir pu être couronné par Jules II. Après un retour à la tradition sous son petit-fils et successeur Charles Quint, couronné par le pape en 1530, Ferdinand Ier et ses successeurs se contentèrent du titre introduit sous Maximilien Ier.
rdf:langString
Questa pagina contiene l'elenco degli Imperatori del Sacro Romano Impero, da Carlo Magno (800) a Francesco II d'Asburgo-Lorena (1806). Il loro titolo esatto era, in latino, Romanorum Imperator (Imperatore dei Romani), mentre in tedesco era Römischer Kaiser (Imperatore Romano). Gli Imperatori, prima di essere formalmente incoronati, normalmente a Roma e per mano del papa, erano conosciuti come re dei Romani. Sono pertanto inclusi nell'elenco, ma non numerati, anche i re dei Romani fino al 1508 (l'anno in cui Massimiliano I adottò il titolo di imperatore pur senza essere stato incoronato), cioè i sovrani di Germania (e quindi del Sacro Romano Impero) che non furono incoronati imperatori.
rdf:langString
Dit is een lijst van Rooms-Duitse koningen en keizers, de heersers van het Heilige Roomse Rijk (962-1806). De titel van Roomse keizer (eigenlijk: "keizer der Romeinen", Latijn: Imperator Romanorum) ontstond in het jaar 800 toen de paus Karel de Grote tot keizer kroonde, waarbij deze zich met de translatio imperii beschouwde als opvolger van het Romeinse imperium. De keizerskroon werd tot 925 gedragen door de koningen van Italië, die vaak ook koning van Duitsland waren. Met betrekking tot de koningsverkiezing van Hendrik de Vogelaar (919-936) werd voor het eerst gesproken over het , het koninkrijk van de Teutonen of Duitsers, een teken dat een gebied los begon te worden gezien van de heerser. Het Heilige Roomse Rijk was echter groter dan het Duitse Rijk. Waar het laatste bestond uit het koninkrijk van de Duitsers – waaronder toen ook Oostenrijk, Bohemen en het latere Zwitserland – bestond het Heilige Roomse Rijk ook nog uit de koninkrijken Bourgondië, Italië en de wereldlijke heerschappij over Rome. Sinds 962 werd de keizerskroon steeds gedragen door de Duitse koning (Rooms-koning). Voor de nummering van de Duitse koningen wordt ook de nummering van de keizers gebruikt; echter hebben sommige Rooms-koningen zich nooit door de paus tot keizer laten kronen. De niet-officiële benaming Rooms-Duitse koning/keizer/heerser is geïntroduceerd in de 19e-eeuwse geschiedschrijving om een onderscheid te kunnen maken met de Romeinse koningen (Romeins Koninkrijk, ca. 750–509 v.Chr.) en Romeinse keizers (Romeinse Keizerrijk, 27 v.Chr.–476/1453 n.Chr.) in de Oudheid enerzijds en de moderne Duitse keizers (Duitse Keizerrijk, 1871–1918) anderzijds. Het Heilige Roomse Rijk heeft bestaan tot 1806, toen de (door keurvorsten gekozen) keizer Frans II, onder druk van Napoleon afstand deed van de kroon. Twee jaar eerder had hij zich als Frans I tot (erfelijk) keizer van Oostenrijk laten kronen. Voor "Romeinse keizers" in de Frankische rijken (800-925), zie ook Lijst van Frankische koningen en keizers.
rdf:langString
神聖ローマ皇帝一覧（しんせいローマこうていいちらん）では、中世から近代にヨーロッパに存在した神聖ローマ帝国の統治者を、時代順に列挙している。
rdf:langString
Detta är en lista över kungar av Östfrankiska riket, och efterföljande kungar över Tysk-romerska riket. De kungar som tagit med har utsetts till kungar av en majoritet av de tyska kurfurstarna vid något tillfälle. I flera fall har motkungar eller rivaliserande kungar utsetts, se listan nedan. Från och med Henrik Fågelfängaren har de tyska kungarna även haft pretation på att krönas som romerska kejsare, men endast en del av dem har verkligen blivit krönta som sådana. En del som vunnit kontroll över hela den dåvarande tyska delen av riket, och ibland också delar av Italien, har däremot ofta titulerat sig som sådana.
rdf:langString
В настоящей статье содержится список императоров Священной Римской империи со времён Оттона I Великого до её роспуска, последний правитель которой в 1804 году создал в своих личных владениях Австрийскую империю.Со времён коронации Оттона I Великого в 962 году империя включила в себя Германию, Италию и Бургундское королевство Арелат. Название Священная Римская империя появилось в 1254 году, но теперь обычно применяется к периоду начиная с 962 года (а иногда — с 800 года) по 1806 год. В 1212 ещё одним королевством в составе империи стала Чехия. Позднее Бургундия вошла в состав Франции, а в середине XV века император Фридрих III отказался от претензий на Италию и принял новый титул: император Священной Римской империи германской нации. Таким образом, территория империи оказалась ограниченной лишь Германией и Чехией. Наполеоновские войны начала XIX века нанесли тяжёлый удар по единству немецких государств в составе империи. В 1806 году император Франц II под давлением императора французов Наполеона I сложил с себя императорский титул. Священная Римская империя перестала существовать.
rdf:langString
O Imperador era o soberano do Sacro Império Romano-Germânico (800/962 - 1806), antecessor de diversos países, quase todos na Europa Central. Considera-se que o título imperial passou dos romanos para o Reino Franco quando, em 800 d.C., o papa Leão III coroou o rei dos francos, Carlos Magno, imperador e este, por proteção à Igreja Católica, na qualidade de patrício dos romanos e por força de sua dignidade imperial, condenou os perseguidores do pontífice à morte, condenação que foi retirada por intervenção do próprio papa. Após a divisão do Reino Franco em três partes pelo Tratado de Verdun em 843, o título ficou vinculado, em princípio, ao reino central lotaríngio, mas terminou por passar para o do leste quando Otão I, duque dos saxôes, rei da Alemanha, foi coroado imperador em 962. A transferência do título foi justificada pela teoria política medieval de translatio imperii. Os imperadores do Sacro Império Romano-Germânico buscaram com muitos modos fazer-se aceitar pelos bizantinos como seus pares: com relações diplomáticas, matrimônios políticos ou ameaças. Algumas vezes porém não obtiveram os resultados esperados, porque de Constantinopla eram sempre chamados como "rei dos germanos", jamais de "imperador". De início, o imperador se autointitulava Imperator Augustus, empregando títulos do antigo Império Romano. O título "Imperador Romano", bem como o nome do Sacro Império Romano, surgiu apenas nos séculos seguintes (e os historiadores acrescentam a qualificação "-Germânico" ao título e ao império, acusando o caráter predominantemente germânico da entidade política e do território que esta controlava). O imperador era escolhido por um grupo de príncipes posteriormente conhecidos como príncipes-eleitores, mas, até a sua coroação pelo Papa em Roma, ostentava apenas o título de Rei dos Romanos (Rex Romanorum). Ao receber a coroa imperial, o imperador mantinha o título de rei (título este com funções dadas pelo direito feudal). A partir de 1508, dispensou-se a obrigação da coroação pelo papa para que o eleito pudesse envergar o título imperial (ou, formalmente, de "imperador-eleito"). O título de imperador tinha conotações religiosas, o que sugeria uma obrigação de proteger a Igreja Católica (o próprio Carlos Magno se arrogava a suprema chefia da Igreja, recebida com o título imperial). O imperador também era ordenado como subdiácono, o que excluía não católicos e mulheres do trono. A relação precisa entre as funções temporal e religiosa do título nunca ficou muito clara e causou conflitos sérios entre os duques germânicos e o papa, como, por exemplo, na Questão das Investiduras no século XI. A seleção do rei/imperador era influenciada por diversos fatores. Como o título era formalmente eletivo, a sucessão era apenas até um certo ponto hereditária, embora em geral ocorresse dentro de uma mesma dinastia até que se esgotassem os sucessores. O processo exigia que o candidato fizesse concessões aos eleitores, o que contribuía para o declínio do poder central (do imperador) em favor dos príncipes territoriais do império. O colégio dos eleitores foi fixado em sete membros pela Bula Dourada de 1356. Em 1623, durante a Guerra dos Trinta Anos, acrescentaram-se outros eleitores. Após 1438, o título permaneceu nas mãos da Casa de Habsburgo, com a breve exceção de Carlos VII, da Casa de Wittelsbach. O título foi finalmente abolido em 1806.
rdf:langString
У цій статті міститься список імператорів Франкської та Священної Римської імперій від часів Карла Великого до ліквідації імперії 1806 року. Імператори Франкської імперії зазвичай носили титул «імператор Римлян» (лат. imperator Romanorum) або «імператор Римської імперії» (лат. imperator Romanum gubernans imperium), наголошуючи цим на правонаступництві від імперії Давнього Риму. З часів коронації Оттона I Великого у 962 році імперія отримала назву Священна Римська імперія та включила до свого складу королівства Німеччина, Італія та Бургундія. Пізніше Бургундія увійшла до складу Франції, а в середині XV століття імператор Фрідріх III відмовився від претензій на Італію та прийняв новий титул: імператор Священної Римської імперії німецької нації. Таким чином територія імперії виявилась обмеженою самою лише Німеччиною. Наполеонівські війни початку XIX століття завдали смертельного удару по єдності німецьких держав у складі імперії й імператор Франц II у 1806 році склав свій імператорський титул. Священна Римська імперія припинила своє існування. Карл Великий отримав титул імператора під час його коронації папою римським Левом III. У подальшому прийняття титулу імператора стало залежати від акту коронації папою. Хоча з часів Оттона I вважалось, що на імператорський титул має право лише король Німеччини, обраний німецькими курфюрстами, не всі обрані німецькі королі пройшли процедуру коронації в Римі, й відповідно не всі вони були імператорами Священної Римської імперії, хоча деякі з них користувались цим титулом. Повний список правителів Німецького королівства див. у статті Список монархів Німеччини. У цій же статті наводяться лише ті монархи, яких було короновано імператорською короною і тому мали право використовувати титул імператора. 1508 року король Німеччини Максиміліан I, після невдалої спроби здійснити експедицію до Риму, отримав від папи дозвіл на титул обраного імператора. Його наступник Карл V був коронований імператором папою 1530 року, однак вже всі наступні правителі не прагнули здійснити обряд коронації та, з дозволу папи, використовували титул імператора Священної Римської імперії без офіційного покладання корони папою. Тим не менше, їх визнають «обраними імператорами», тому їх внесено до цього списку. 1804 року Священна Римська імперія була перетворена на Австрійську імперію, а імператори Священної Римської імперії стали Австрійськими імператорами та отримали новий титул.
xsd:nonNegativeInteger
81