Limpieza de sangre
http://dbpedia.org/resource/Limpieza_de_sangre an entity of type: Thing
Limpieza de sangre (spanisch für „Reinheit des Blutes“, „Blutreinheit“) ist ein protorassistisches Konzept, mit dem sich vom 15. bis zum 19. Jahrhundert die spanischen so genannten Altchristen (span.: cristianos viejos) von den Neuchristen (span.: cristianos nuevos) oder Conversos abgrenzten, die muslimische oder jüdische Vorfahren hatten. Diese standen im Verdacht des Judaisierens und wurden häufig von der Spanischen Inquisition verfolgt. Höhere kirchliche und staatliche Ämter waren ihnen verschlossen und sie wurden zu bestimmten angesehenen Institutionen nicht zugelassen.
rdf:langString
ليمبيزا دي سانجري (تلفظ بالإسبانية: /limˈpjeθa ðe ˈsaŋɡɾe/)، limpeza de sangue (برتغالية، Galician) أو neteja de sang (النطق الكتالاني : ، حرفيًا «نظافة الدم» و«نقاء الدم»، لعبت دورًا مهمًا في التاريخ الحديث لشبه الجزيرة الإيبيرية. تشير إلى أولئك الذين كانوا يعتبرون «مسيحيين قدامى» خالصين، من دون أسلاف مسلمين أو يهود، أو في سياق الإمبراطورية (إسبانيا الجديدة والهند البرتغالية) عادةً إلى أولئك الذين ليس لديهم أصل من الهنود الأمريكيين أو من السكان الأصليين في آسيا أو من السكان الأصليين في أفريقيا اشخاص.
rdf:langString
Limpieza de sangre estas iama hispanlingva esprimo signifanta "sanga pureco" en Esperanto, t.e. nejudeco, eble ankaŭ neindianeco. Tiu koncepto ludis gravan rolon en la historio de Iberio post la Forpelo de la judoj el Hispanio.
rdf:langString
Limpieza de sangre (hiszpański) i Limpeza de sangue (portugalski) – obydwa terminy oznaczają czystość krwi. Były one używane w królestwach iberyjskich, gdzie podział społeczeństwa na "starych chrześcijan "(a więc "czystych") i "nowych" (potomków nawróconych muzułmanów i żydów) był bardzo ważny i odegrał znaczną rolę w nowożytnej historii tych państw.
rdf:langString
La netedat de sang és un concepte desenvolupat a Espanya, Portugal i les seves colònies lligat al racisme que separava els autèntics cristians, amb la sang "neta" (nets de sang) perquè descendien de família cristiana provada ("cristians vells"), dels que tenien ascendents conversos, jueus o musulmans (que, per tant, tenien la sang "bruta"). Després el terme va estendre's per designar els blancs enfront del mestissatge, a Amèrica. Al segle xvi i XVII fins i tot es van promulgar lleis que impedien aquells que no podien demostrar la netedat de sang l'accés a determinats càrrecs o privilegis. Aquestes lleis es van derogar totalment a mitjans del segle xix. Les amenaces de desvetllar la manca de puresa són un motiu històric de violència contra certes comunitats i apareixen com a lligades a l'ho
rdf:langString
Odol garbitasun estatutuak, Antzinako Erregimenaren garaian, Espainian erabiltzen zituzten diskriminazio-tresna legalak izan ziren. Honelako estatutuak eskatzen zizkioten erakundeek bere kide berriei ondorengoak zirela baieztatzeko. 1449ko Toledoko kristautuen kontrako matxinadan sortu ziren eta, Nikolas V.a aita santuak berak gaitzetsiak izanda ere, hedapen handia izan zuten udaletan, unibertsitateetan, ordena militarretan, eta abar. 1478an Inkisizioa eratu zenetik, estatuaren eginkizunik nagusiena "odol inpurokoak" ofizio eta karguetatik baztertzea izan zen.
rdf:langString
The concept of limpieza de sangre (Spanish: [limˈpjeθa ðe ˈsaŋɡɾe]), limpeza de sangue (Portuguese: [lĩˈpezɐ ðɨ ˈsɐ̃ɡɨ], Galician: [limˈpeθɐ ðɪ ˈsaŋɡɪ]) or neteja de sang (Catalan: [nəˈtɛʒə ðə ˈsaŋ]), literally "cleanliness of blood" and meaning "blood purity", was an early system of racialized discrimination used in early modern Spain and Portugal.
rdf:langString
Los estatutos de limpieza de sangre fueron el mecanismo de discriminación legal en la corona de España (y el Reino de Portugal) hacia la minoría judeoconversa (cuyos miembros junto con los de la minoría morisca constituían los cristianos nuevos). Consistían en exigir (al aspirante que ingresaría en las instituciones que lo adoptaban) el requisito de descender de padres que pudieran probar ser descendientes de cristiano viejo. Surgieron a partir de la revuelta de Pedro Sarmiento (Toledo, 1449), a consecuencia de la cual se redactó la Sentencia-Estatuto. Causó el rechazo de determinados sectores eclesiásticos por el hecho de que presuponían que ni siquiera el bautismo lavaba los pecados de los individuos, algo completamente opuesto a la doctrina cristiana.
rdf:langString
La limpieza de sangre, expression espagnole (limpeza de sangue en portugais) qui signifie « pureté de sang », est un concept en usage en Espagne et au Portugal à partir de la fin du XVe siècle, après la fin de la Reconquista en 1492 jusqu'au XIXe siècle. Il renvoie à la qualité de « vieux chrétien », de chrétien sans aucune ascendance juive ou maure, par opposition aux « nouveaux chrétiens », juifs ou musulmans convertis, dont on doute de la sincérité de la conversion, d'autant plus que, le plus souvent, celle-ci a été obtenue par la contrainte.
rdf:langString
La locuzione limpieza de sangre (in spagnolo), o limpeza de sangue (in portoghese), indicava la «purezza di sangue». Il concetto si sviluppò in Spagna e in Portogallo a partire dalla fine del Quattrocento: il significato rinvia alla qualità dei cosiddetti «vecchi cristiani» in contrapposizione ai «nuovi cristiani» , discendenti dagli ebrei (conversos) e dai musulmani convertiti (moriscos), spesso con la forza, di cui si dubitava la sincera accettazione del credo.
rdf:langString
O conceito de limpieza de sangre (Espanhol: [limˈpjeθa ðe ˈsaŋɡɾe]), limpeza de sangue (português: [lĩˈpezɐ ðɨ ˈsɐ̃ɡɨ], (Galician: ou neteja de sang) (Catalão: /nəˈtɛʒə ðə ˈsaŋ/), literalmente "limpeza do sangue" e significado "pureza do sangue", desempenhou um papel importante na história moderna da Península Ibérica .
rdf:langString
Чисто́та кро́ві (ісп. limpieza de sangre, порт. limpeza de sangue) — концепція релігійно-расової чистоти у модерній Іспанії, Португалії та їхніх колоніальних імперіях XV—XIХ століть. Згідно з концепцією піддані цих країн поділялися на дві категорії: «чистокровних» і «напівкровних» (нечистокровних). До першої групи входили іспанці, португальці й інші європейці, предки яких сповідували християнство задовго до завершення Реконкісти (так звані «старі християни»); до другої групи входили нащадки євреїв, мусульман, язичників, або представників не-європейських народів, які навернулися до християнства наприкінці або після Реконкісти (так звані «нові християни», або «конвертити»). У вузькому сенсі нечистокровними були особи, що мали єврейських предків; у широкому — усі особи, що походили з міжреліг
rdf:langString
rdf:langString
ليمبيزا دي سانجري
rdf:langString
Netedat de sang
rdf:langString
Limpieza de sangre
rdf:langString
Limpieza de sangre
rdf:langString
Estatutos de limpieza de sangre
rdf:langString
Odol garbitasun
rdf:langString
Limpieza de sangre
rdf:langString
Limpieza de sangre
rdf:langString
Limpieza de sangre
rdf:langString
Limpieza de sangre
rdf:langString
Limpeza de sangue
rdf:langString
Чистота крові
xsd:integer
1530922
xsd:integer
1120797082
rdf:langString
La netedat de sang és un concepte desenvolupat a Espanya, Portugal i les seves colònies lligat al racisme que separava els autèntics cristians, amb la sang "neta" (nets de sang) perquè descendien de família cristiana provada ("cristians vells"), dels que tenien ascendents conversos, jueus o musulmans (que, per tant, tenien la sang "bruta"). Després el terme va estendre's per designar els blancs enfront del mestissatge, a Amèrica. Al segle xvi i XVII fins i tot es van promulgar lleis que impedien aquells que no podien demostrar la netedat de sang l'accés a determinats càrrecs o privilegis. Aquestes lleis es van derogar totalment a mitjans del segle xix. Les amenaces de desvetllar la manca de puresa són un motiu històric de violència contra certes comunitats i apareixen com a lligades a l'honor en nombroses obres literàries del classicisme castellà.
rdf:langString
Limpieza de sangre (spanisch für „Reinheit des Blutes“, „Blutreinheit“) ist ein protorassistisches Konzept, mit dem sich vom 15. bis zum 19. Jahrhundert die spanischen so genannten Altchristen (span.: cristianos viejos) von den Neuchristen (span.: cristianos nuevos) oder Conversos abgrenzten, die muslimische oder jüdische Vorfahren hatten. Diese standen im Verdacht des Judaisierens und wurden häufig von der Spanischen Inquisition verfolgt. Höhere kirchliche und staatliche Ämter waren ihnen verschlossen und sie wurden zu bestimmten angesehenen Institutionen nicht zugelassen.
rdf:langString
ليمبيزا دي سانجري (تلفظ بالإسبانية: /limˈpjeθa ðe ˈsaŋɡɾe/)، limpeza de sangue (برتغالية، Galician) أو neteja de sang (النطق الكتالاني : ، حرفيًا «نظافة الدم» و«نقاء الدم»، لعبت دورًا مهمًا في التاريخ الحديث لشبه الجزيرة الإيبيرية. تشير إلى أولئك الذين كانوا يعتبرون «مسيحيين قدامى» خالصين، من دون أسلاف مسلمين أو يهود، أو في سياق الإمبراطورية (إسبانيا الجديدة والهند البرتغالية) عادةً إلى أولئك الذين ليس لديهم أصل من الهنود الأمريكيين أو من السكان الأصليين في آسيا أو من السكان الأصليين في أفريقيا اشخاص.
rdf:langString
Limpieza de sangre estas iama hispanlingva esprimo signifanta "sanga pureco" en Esperanto, t.e. nejudeco, eble ankaŭ neindianeco. Tiu koncepto ludis gravan rolon en la historio de Iberio post la Forpelo de la judoj el Hispanio.
rdf:langString
Los estatutos de limpieza de sangre fueron el mecanismo de discriminación legal en la corona de España (y el Reino de Portugal) hacia la minoría judeoconversa (cuyos miembros junto con los de la minoría morisca constituían los cristianos nuevos). Consistían en exigir (al aspirante que ingresaría en las instituciones que lo adoptaban) el requisito de descender de padres que pudieran probar ser descendientes de cristiano viejo. Surgieron a partir de la revuelta de Pedro Sarmiento (Toledo, 1449), a consecuencia de la cual se redactó la Sentencia-Estatuto. Causó el rechazo de determinados sectores eclesiásticos por el hecho de que presuponían que ni siquiera el bautismo lavaba los pecados de los individuos, algo completamente opuesto a la doctrina cristiana. Los estatutos de limpieza de sangre se basaban en «la idea de que los fluidos del cuerpo, y sobre todo la sangre, transmitían del padre y la madre a los hijos un cierto número de cualidades morales» y en la de que «los judíos, en tanto que pueblo, eran incapaces de cambiar, a pesar de su conversión». Como dijo fray Prudencio de Sandoval del «santo y prudente» estatuto de limpieza de sangre de la catedral de Toledo de 1555, que sirvió de modelo a todos los posteriores, «¿quién podrá negar que en los descendientes de los judíos se perpetúa y dura la inclinación al mal de su antigua ingratitud y desconocimiento, como en los negros el accidente inseparable de su negritud?... El judío puede descender por tres lados de gentilhombres o de viejos cristianos, un único mal linaje lo infecta y lo echa a perder, porque por sus acciones, en todos los sentidos, los judíos son dañinos». Por otro lado, sigue siendo objeto de debate si los estatutos de limpieza de sangre ibéricos son el origen del racismo europeo moderno. Según Jean-Fréderic Schaub «la contribución de los estatutos de pureza de sangre ibéricos a la formación de las categorías raciales se sitúa en el punto de unión entre exclusión personal y estigmatización colectiva». Según Max Sebastián Hering Torres, «por primera vez en la historia europea se utilizan los criterios "raza" y "sangre" como estrategia de marginación. Moralistas como Torrejoncillo no duda en afirmar [en Centinela contra judíos] que el judaísmo se define con base en la "sangre", sin importar que la conversión al cristianismo hubiera tenido lugar hace veintiuna generaciones». Según el historiador José Manuel Nieto Soria, los estatutos de limpieza de sangre fueron la materialización del racismo de la propaganda anticonversa, que sostenía que «la maldad intrínseca de los conversos» debido a la sangre judía que corría por sus venas.
rdf:langString
Odol garbitasun estatutuak, Antzinako Erregimenaren garaian, Espainian erabiltzen zituzten diskriminazio-tresna legalak izan ziren. Honelako estatutuak eskatzen zizkioten erakundeek bere kide berriei ondorengoak zirela baieztatzeko. 1449ko Toledoko kristautuen kontrako matxinadan sortu ziren eta, Nikolas V.a aita santuak berak gaitzetsiak izanda ere, hedapen handia izan zuten udaletan, unibertsitateetan, ordena militarretan, eta abar. 1478an Inkisizioa eratu zenetik, estatuaren eginkizunik nagusiena "odol inpurokoak" ofizio eta karguetatik baztertzea izan zen. Teologiaren ikuspegitik, estatutu hauen arazo nagusia ez zen diskriminatzaileak zirenik baizik eta bataioak ere gizabanakoen bekatuak ez zituela garbitzen aurresuposatzen zutela, kristau doktrinaren guztiz kontrakoa zena. Estatutuek berez ez ziren inoiz zuzenbide publikoaren parte izan eta XVII. mendearen amaieran mantentzen zirenak aho betean bazterrean uzten zituzten. Salbuespen bakar bat izan zen: Mallorcan jatorria zuten apaizek ezin izan zuten katedralean meza kantatu 1960ko hamarkadara arte. Garai haietako egile askok euskaldunon kaparetasun unibertsala aldarrikatu zuten musulmanen konkista Euskal Herrirantz ailegatu ez zela argudiatuz. Doktrina honen ondorioz, euskaldunok jatorrizko garbitasuna mantendu genuen, espainiarrak "kutsatu" ziren bitartean. Kaparetasun unibertsalari esker euskaldun askok lana lortu zuten administrazioan. Espainiar nobleziak doktrinarekin bat egin zuen, izan ere, kideetako askok euskal jatorria zuten.
rdf:langString
La limpieza de sangre, expression espagnole (limpeza de sangue en portugais) qui signifie « pureté de sang », est un concept en usage en Espagne et au Portugal à partir de la fin du XVe siècle, après la fin de la Reconquista en 1492 jusqu'au XIXe siècle. Il renvoie à la qualité de « vieux chrétien », de chrétien sans aucune ascendance juive ou maure, par opposition aux « nouveaux chrétiens », juifs ou musulmans convertis, dont on doute de la sincérité de la conversion, d'autant plus que, le plus souvent, celle-ci a été obtenue par la contrainte. L'obsession de la « pureté de sang » entraîne aux XVIe et XVIIe siècles l'obligation pour tout candidat à une fonction dans les principales institutions civiles et ecclésiastiques du royaume d'Espagne de produire un « statut de pureté de sang » fondé sur une longue et coûteuse enquête et l'interdiction pour tous ceux qui ne peuvent le faire d'accéder à ces fonctions. Ces statuts n'émanent pas de l'État espagnol : ce sont des documents d'ordre corporatif, spécifiques à chacune des institutions concernées : la monarchie espagnole n'a jamais cherché à en généraliser la pratique, mais ne s'y est pas non plus opposée.
rdf:langString
The concept of limpieza de sangre (Spanish: [limˈpjeθa ðe ˈsaŋɡɾe]), limpeza de sangue (Portuguese: [lĩˈpezɐ ðɨ ˈsɐ̃ɡɨ], Galician: [limˈpeθɐ ðɪ ˈsaŋɡɪ]) or neteja de sang (Catalan: [nəˈtɛʒə ðə ˈsaŋ]), literally "cleanliness of blood" and meaning "blood purity", was an early system of racialized discrimination used in early modern Spain and Portugal. The label referred to those who were considered "Old Christians", without recent ancestry from people who had not been Christian, such as Muslim or Jewish ancestors. In the context of the Spanish Empire, the concept defined castes of those of Spanish or Portuguese ancestry, as opposed to the non-Christian aboriginal populations of Asia, Africa and the Americas.
rdf:langString
Limpieza de sangre (hiszpański) i Limpeza de sangue (portugalski) – obydwa terminy oznaczają czystość krwi. Były one używane w królestwach iberyjskich, gdzie podział społeczeństwa na "starych chrześcijan "(a więc "czystych") i "nowych" (potomków nawróconych muzułmanów i żydów) był bardzo ważny i odegrał znaczną rolę w nowożytnej historii tych państw.
rdf:langString
La locuzione limpieza de sangre (in spagnolo), o limpeza de sangue (in portoghese), indicava la «purezza di sangue». Il concetto si sviluppò in Spagna e in Portogallo a partire dalla fine del Quattrocento: il significato rinvia alla qualità dei cosiddetti «vecchi cristiani» in contrapposizione ai «nuovi cristiani» , discendenti dagli ebrei (conversos) e dai musulmani convertiti (moriscos), spesso con la forza, di cui si dubitava la sincera accettazione del credo. L'ossessione della purezza del sangue si trascinò per tutto il Cinquecento e il Seicento. L'interdizione di accesso ai principali uffici civili ed ecclesiastici spagnoli riguarderà tutti coloro che non potranno dimostrare lo status di limpieza de sangre. Così ogni candidato alle cariche pubbliche doveva dimostrare, con certificati che lo comprovassero, di avere tale qualità. Questi statuti documenti, specifici per ciascuna istituzione, di natura privatistica: se, da un lato, i sovrani di Spagna, in generale, non cercheranno di opporvisi, in nessun modo lo stato spagnolo li avrebbe resi di uso generalizzato.
rdf:langString
O conceito de limpieza de sangre (Espanhol: [limˈpjeθa ðe ˈsaŋɡɾe]), limpeza de sangue (português: [lĩˈpezɐ ðɨ ˈsɐ̃ɡɨ], (Galician: ou neteja de sang) (Catalão: /nəˈtɛʒə ðə ˈsaŋ/), literalmente "limpeza do sangue" e significado "pureza do sangue", desempenhou um papel importante na história moderna da Península Ibérica . O rótulo referente àqueles que foram considerados puros "velhos cristãos", sem ancestrais muçulmanos ou judeus recentes, ou - dentro do contexto do império (Nova Espanha e Índia portuguesa) - geralmente àqueles sem ascendência dos índios americanos, asiáticos aborígines ou africanos aborígenes.
rdf:langString
Чисто́та кро́ві (ісп. limpieza de sangre, порт. limpeza de sangue) — концепція релігійно-расової чистоти у модерній Іспанії, Португалії та їхніх колоніальних імперіях XV—XIХ століть. Згідно з концепцією піддані цих країн поділялися на дві категорії: «чистокровних» і «напівкровних» (нечистокровних). До першої групи входили іспанці, португальці й інші європейці, предки яких сповідували християнство задовго до завершення Реконкісти (так звані «старі християни»); до другої групи входили нащадки євреїв, мусульман, язичників, або представників не-європейських народів, які навернулися до християнства наприкінці або після Реконкісти (так звані «нові християни», або «конвертити»). У вузькому сенсі нечистокровними були особи, що мали єврейських предків; у широкому — усі особи, що походили з міжрелігійних чи міжрасових сімей (метиси, мулати, самбо тощо). Найчистішими вважалися баски й астурійці, землі яких не зазнали мусульманського завоювання. Вперше концепція згадується у Толедських статутах 1449 року, прийнятими після єврейського погрому. Передбачала сегрегацію «нечистокровних» підданих: їм заборонялося займати вищі державні й церковні посади; вступати до чернечих орденів, війська, цехів, університетів; займатися певними видами господарчої діяльності тощо. Згодом включена в державне законодавство, церковні постанови і станові акти. Критиками концепції виступали єзуїти, зокрема Ігнатій Лойола. Концепція сприяла розвитку генеалогії в Іспанії, Португалії та колоніях, в яких сформувалася традиція надання довідок про «чистокровність» при вступі на посаду. Чимало шляхетних родів виводили своє походження з Астурії або Наварри, доводячи свою незаплямованість. Аби обійти обмеження, «нові християни» мусили вдаватися до підкупів або підробок генеалогічних документів. У Латинській Америці й Філіппінах на основі концепції була побудована система , ієрархічна система расової класифікації. Концепція втратила своє значення з поширенням лібералізму в Європі. В Іспанії вимоги надавати довідки про «чистоту походження» скасували 1865 року для збройних сил, 1866 року — для закладів освіти, 1870 року — для всіх суспільних сфер. Тим не менш, заборони лишалися чинними у регіонах до середини ХХ ст.: зокрема, на Майорці священикам з «нових християн» не дозволяли служити месу в катедральному соборі. Іспанський досвід був запозичений німцями при прийнятті Нюрнберзьких законів.
xsd:nonNegativeInteger
22858