Legitimists
http://dbpedia.org/resource/Legitimists an entity of type: Thing
Legitimismus ist im Allgemeinen der Standpunkt der Unabsetzbarkeit des Herrscherhauses. Somit erkennen Legitimisten einzig die Monarchie als legitime (rechtmäßige) Herrschaftsform an. Im Gegensatz dazu befürworten Monarchisten zwar die Monarchie, sie können aber auch eine andere Herrschaftsform als rechtmäßig ansehen. Historisch bedeutsam war der Legitimismus als Bewegung im republikanischen Frankreich ab 1830 und in der österreichischen Ersten Republik.
rdf:langString
Legitimismo es el nombre de la corriente que apoya al restablecimiento del reinado de la Casa de Borbón en Francia. Los legitimistas reivindican, desde 1830, a los Borbones como herederos del trono de Francia, en caso de que se restaurase la monarquía en ese país. Se oponen a los orleanistas, partidarios de una línea cadete borbónica a la que pertenecía el último rey francés, Luis Felipe I y a los bonapartistas.
rdf:langString
レジティミスム、正統派、正統王朝主義（フランス語: Légitimisme）は、「フランスとナヴァルの王はサリカ法の単純適用によってのみ選ばれるべき」とする立場をとるフランスの君主制支持運動。この立場を支持する者をレジティミスト (Légitimiste) と呼ぶ。フランス復古王政期には「」と呼ばれ、1830年の7月革命で王位を追われたブルボン王朝の嫡系を強く支持した。フランスの歴史家はレジティミストを、オルレアニスト、ボナパルティストと並ぶフランスにおける3つの右翼の派閥の一つと分析している。レジティミストは反革命的な政治主張によって特徴づけられ、1789年のフランス革命、フランス共和国および両者と結びつくもの全てを否認している。このため伝統的カトリック教徒とも立場が近く、また次第に極右政治運動と結びつきつつある。
rdf:langString
정통왕당파(프랑스어: Légitimistes)는 프랑스 혁명 이후의 정치 파벌로, 부르봉가의 적장자가 살리카법에 따라 프랑스의 국왕이 되어야 한다고 주장한 자들이다. 부르봉 왕정복고의 주 세력을 이루었으며, 오를레앙가의 7월 왕정을 부정했다. 이후 한동안 오를레앙가의 입헌군주제를 지지한 오를레앙파, 제정 부활을 지지한 보나파르트파와 함께 프랑스 우익 세력의 큰 세 줄기를 이루었다. 정통왕당파에 따른 현재의 적법한 프랑스 왕위 계승자는 루이 알퐁소 드 부르봉이다.
rdf:langString
Legitimismo é a designação que em geral é dada aos movimentos políticos que defendem a aplicação das regras conservadoras, ditas legítimas, na sucessão hereditária de casas reais em situações em que movimentos revolucionários ou outras causas levaram à alteração do regime sucessório, em geral através da formação de nova dinastia.
rdf:langString
El legitimisme és una doctrina política sorgida en l'onada revolucionària de finals del segle xviii, principis del xix, que s'oposava als principis liberals i racionals de la Revolució Francesa i que creia que els monarques havien de ser homes de la dinastia tradicional. Fa referència especialment als partidaris -després de la revolució del 1830- de la branca dels Borbons francesos representants de Chambord, net de Carles X. Un gran exponent en són els monarques de l'est d'Europa com Àustria o Prússia i alguns polítics com Metthernich.
rdf:langString
Legitimismus (z francouzského légitime = legální) je tradicionalistické a monarchistické politické hnutí usilující o dosazení neprávem sesazeného legitimního panovníka či dynastie na základě platného nástupnického řádu buď v době kdy vládne nelegitimní panovník, i když ten je např. podporován parlamentem dané země, nebo i jako jako jeden z více monarchistických proudů po nastolení republiky (např. Legitimisté vs. Orléanisté a ve Francii).
rdf:langString
The Legitimists (French: Légitimistes) are royalists who adhere to the rights of dynastic succession to the French crown of the descendants of the eldest branch of the Bourbon dynasty, which was overthrown in the 1830 July Revolution. They reject the claim of the July Monarchy of 1830–1848 which placed Louis Philippe, Duke of Orléans, head of the Orléans cadet branch of the Bourbon dynasty, on the throne until he too was dethroned and driven with his family into exile.
rdf:langString
Le légitimisme est un mouvement politique français favorable au rétablissement de la royauté dans la personne de l’aîné des Capétiens, chef de la maison de Bourbon. S'opposant à l’orléanisme, et dans une moindre mesure au bonapartisme, le mouvement légitimiste est né au début du XIXe siècle pour soutenir la dynastie bourbonienne détrônée en 1830. Il a influencé la politique française pendant une grande partie du XIXe siècle et constitue un courant important de la droite française à cette époque.
rdf:langString
Légitimistes adalah kelompok royalis yang mendukung hak keturunan Wangsa Bourbon yang paling tua sebagai penerus tahta Prancis setelah sistem monarki dijatuhkan oleh Revolusi Juli 1830. Mereka menolak klaim Monarki Juli 1830–1848 yang menempatkan kepala sebagai penguasa tahta Prancis hingga ia juga dijatuhkan dan terpaksa pergi ke pengasingan bersama dengan keluarganya. Calon penerus tahta Prancis saat ini berdasarkan sudut pandang kelompok legitimis adalah .
rdf:langString
Il termine legittimismo si riferisce ad una dottrina politica teorizzata durante il Congresso di Vienna (1814-1816) dal rappresentante della monarchia francese Talleyrand (in accordo con il cancelliere austriaco Metternich) il quale sosteneva un ritorno all'assolutismo monarchico del XVIII secolo (temperato in Francia dalla costituzione del 1814) e, riaffermando che il potere dinastico ha un valore assoluto poiché per diritto divino è assegnato "per grazia di Dio", pretendeva la restaurazione sui loro "legittimi" troni dei sovrani europei arbitrariamente detronizzati con la forza dalla Rivoluzione francese e da Napoleone.
rdf:langString
Legitymizm (z łac. lex dpn. legis "ustawa") – pogląd, iż prawa historycznych (przedrewolucyjnych) dynastii są nienaruszalne; w szerszym znaczeniu: uznawanie prawowitości (a nie siły, popularności czy woli ludu) za podstawę władzy. Legitymizm miał być podstawą porządku Świętego Przymierza. Istnieje też pojęcie legitymizmu demokratycznego (doktryna Tobara), Carlos R. Tobar.
rdf:langString
De legitimisten waren aanhangers van het huis Bourbon tegen het huis Orléans dat na de val van keizer Napoleon Bonaparte ook aanspraak maakte op de troon van Frankrijk in 1814/1815. De legitimisten waren voornamelijk leden uit de hoge Franse adel die na het uitbreken van de Franse Revolutie naar het buitenland waren gevlucht, maar wel telkenmale pogingen hadden ondernomen om een te plegen. Zij waren reactionairen die tegen de verlichtingsideeën waren en niet bepaald politiek gericht, maar voornamelijk aristocratisch.
rdf:langString
Легитими́зм (от лат. legitimus, фр. légitime, «законный») — политическая теория в Западной Европе (преимущественно во Франции), признающая историческое право династий на решение основных принципов государственного устройства. Эта идея Талейрана была выдвинута на Венском конгрессе в целях обоснования и защиты территориальных интересов Франции, состоявших в сохранении границ, существовавших на 1 января 1792, и недопущения территориального расширения Пруссии. В более широком смысле легитимистом называют всякого сторонника свергнутых монархий.
rdf:langString
Legitimism är en politisk term som används som beteckning för anhängare av en störtad monarki. Legitimisterna anser den störtade regimen som den enda lagliga styrelseskicket, i motsats till det styrande "illegitima". De som anslöt sig till Karl X av Frankrike och hans ättlingar av huset Bourbons äldsta gren, kallades ursprungligen karlister, därefter legitimister. Anhängarna till Ludvig Filip I av Frankrike och den yngre grenen av Orléans-Bourbon benämndes orléanister eller rojalister. Strömningen har avtagit under 1900-talet, bortsett från en viss markvinning under Vichyregimen.
rdf:langString
Легітимізм (від лат. lex й лат. legis як «закон»; звідси лат. legitimus — «законний»; фр. légitime) — політичний принцип, висунутий Шарлем Морісом Талейраном на Віденському конгресі 1814—15 для захисту територіальних інтересів Франції (збереження кордонів, що існували на 1 січня 1792 року) і протидії територіальним домаганням Прусії. Полягає у поверненні «законним» володарям втрачених ними територій і неприпустимості розпоряджатися ними, якщо легітимний володар формально від них не відмовився. Принцип легітимізму був відхилений через імперські плани царської Росії та Прусії. Термін «легітимізм» вживався в іншому значенні: у Франції після Липневої революції 1830 року легітимізм був гаслом політичної течії, що виступала за повернення до влади «законної» династії Бурбонів.
rdf:langString
正统派（法語：Légitimistes）是法国历史上的一个拥护波旁王朝的保王主义派系，坚持其具有法国王位的继承权。波旁王朝曾在1830年的七月革命中被推翻。正统派也拒绝1830至1848年间在位的七月王朝，该王朝的由波旁王朝的幼系，奥尔良王朝的路易-菲利普一世即位，但在第二共和国时期，正统派与支持后者的奥尔良派联合，成为的核心。 1883年尚博尔伯爵亨利去世后，路易十五的王系断绝。按萨利克继承法，血脉最近的王位继承人为路易十五的叔父安茹公爵腓力即西班牙波旁王朝开国之君费利佩五世的男系后裔，其次才是奥尔良系。但费利佩五世早已在《乌得勒支和约》中放弃了自己及子孙的法国王位继承权以确保法国和西班牙不合并。而亨利去世时，因西班牙波旁王朝改用非萨利克继承法允许女系继位，费利佩五世的男系继承人蒙提宗伯爵胡安已经不是国王。一部分正统派不认可《乌得勒支和约》的相关条款，支持胡安为王位继承人，而认可的则支持奥尔良派。 1936年胡安的儿子阿方索·卡洛斯去世后，被废黜的西班牙国王阿方索十三世同时成为了法国和西班牙波旁王朝的继承人，再次触发了同一人不能成为法国和西班牙共主的问题。阿方索十三世的长子阿斯图里亚斯亲王阿方索无嗣，次子塞戈维亚公爵海梅放弃了自己及子孙的西班牙王位继承权，仅保留对法国王位的觊觎，最终阿方索十三世的王位最终传给了第三子巴塞罗那伯爵胡安的儿子胡安·卡洛斯一世，两国的王统再度分离。
rdf:langString
rdf:langString
Legitimists
rdf:langString
Legitimisme
rdf:langString
Legitimismus
rdf:langString
Legitimismus
rdf:langString
Legitimismo (Francia)
rdf:langString
Légitimistes
rdf:langString
Legittimismo
rdf:langString
Légitimisme
rdf:langString
レジティミスム
rdf:langString
정통왕당파
rdf:langString
Legitimisten (Frankrijk)
rdf:langString
Legitimismo
rdf:langString
Legitymizm
rdf:langString
Легитимизм
rdf:langString
Legitimism
rdf:langString
Легітимізм
rdf:langString
正统派 (法国)
xsd:integer
340145
xsd:integer
1123832049
rdf:langString
Legitimismus (z francouzského légitime = legální) je tradicionalistické a monarchistické politické hnutí usilující o dosazení neprávem sesazeného legitimního panovníka či dynastie na základě platného nástupnického řádu buď v době kdy vládne nelegitimní panovník, i když ten je např. podporován parlamentem dané země, nebo i jako jako jeden z více monarchistických proudů po nastolení republiky (např. Legitimisté vs. Orléanisté a ve Francii). Mezi českými monarchisty se legitimismus chápe jako uznání legitimního nástupnictví z doby konce monarchie, tedy prosazování nejbližších potomků posledního českého krále Karla III. jako následníků českého trůnu; v současnosti je tedy následníkem českého trůnu Karel Habsbursko-Lotrinský. To je dnes oficiální postoj Koruny České (monarchistické strany Čech, Moravy a Slezska). V kontrastu s tím jsou názory jiných monarchistů, kteří preferují volbu krále z řad českého lidu nebo z příslušníků jiného panovnického rodu – takový názor prosazuje např. Petr Placák. Dále se tento pojem používá pro snahu velmocí obnovit v 19. století po Vídeňském kongresu vládu legitimních panovnických rodů svržených revolucí (např. Bourboni za Velké francouzské revoluce)
rdf:langString
El legitimisme és una doctrina política sorgida en l'onada revolucionària de finals del segle xviii, principis del xix, que s'oposava als principis liberals i racionals de la Revolució Francesa i que creia que els monarques havien de ser homes de la dinastia tradicional. Fa referència especialment als partidaris -després de la revolució del 1830- de la branca dels Borbons francesos representants de Chambord, net de Carles X. Va ser teoritzada pels contra-revolucionaris o emigrats francesos, que varen abandonar el país durant la Revolució per oposició a la qual. Defensava el dret dinàstic i diví enfront dels nous principis il·lustrats que qüestionaven la legitimitat heretada. En el Congrés de Viena de 1815 i en la Santa Aliança hi és molt present la ideologia legitimista i servia per enquadrar en ella a qualsevol defensa del tradicionalisme enfront de les demandes oberturistes de la burgesia. Un gran exponent en són els monarques de l'est d'Europa com Àustria o Prússia i alguns polítics com Metthernich.
rdf:langString
Legitimismus ist im Allgemeinen der Standpunkt der Unabsetzbarkeit des Herrscherhauses. Somit erkennen Legitimisten einzig die Monarchie als legitime (rechtmäßige) Herrschaftsform an. Im Gegensatz dazu befürworten Monarchisten zwar die Monarchie, sie können aber auch eine andere Herrschaftsform als rechtmäßig ansehen. Historisch bedeutsam war der Legitimismus als Bewegung im republikanischen Frankreich ab 1830 und in der österreichischen Ersten Republik.
rdf:langString
Legitimismo es el nombre de la corriente que apoya al restablecimiento del reinado de la Casa de Borbón en Francia. Los legitimistas reivindican, desde 1830, a los Borbones como herederos del trono de Francia, en caso de que se restaurase la monarquía en ese país. Se oponen a los orleanistas, partidarios de una línea cadete borbónica a la que pertenecía el último rey francés, Luis Felipe I y a los bonapartistas.
rdf:langString
The Legitimists (French: Légitimistes) are royalists who adhere to the rights of dynastic succession to the French crown of the descendants of the eldest branch of the Bourbon dynasty, which was overthrown in the 1830 July Revolution. They reject the claim of the July Monarchy of 1830–1848 which placed Louis Philippe, Duke of Orléans, head of the Orléans cadet branch of the Bourbon dynasty, on the throne until he too was dethroned and driven with his family into exile. Following the movement of Ultra-royalists during the Bourbon Restoration of 1814, Legitimists came to form one of the three main right-wing factions in France, which was principally characterized by its counter-revolutionary views. According to historian René Rémond, the other two right-wing factions were the Orléanists and the Bonapartists. Legitimists believe that the traditional rules of succession, based on the Salic law, determine the rightful King of France. The last ruling king whom legitimists acknowledge as legitimate was Charles X, and when the line of his heirs became extinct in 1883 with the death of his grandson Henri, Count of Chambord, the most senior heir to the throne under these traditional rules was Juan, Count of Montizón, a descendant of Louis XIV through his grandson Philip V of Spain. The fact that all French Legitimist claimants since 1883 have been members of the Spanish royal dynasty, that their patrilineal descent from Louis XIV has been in question since 1936, and that Philip V renounced claims to the French throne for himself and his heirs-male in the Treaty of Utrecht, is irrelevant to Legitimism; however, these facts have prompted other French monarchists to pivot to support of the Orléans line, who would be next in the traditional line of succession if Philip's heirs were excluded, or support to the Bonaparte family. The current Legitimist pretender is Louis Alphonse, Duke of Anjou, the senior great-grandson of Alfonso XIII of Spain by male primogeniture, whose line was excluded from the Spanish succession.
rdf:langString
Le légitimisme est un mouvement politique français favorable au rétablissement de la royauté dans la personne de l’aîné des Capétiens, chef de la maison de Bourbon. S'opposant à l’orléanisme, et dans une moindre mesure au bonapartisme, le mouvement légitimiste est né au début du XIXe siècle pour soutenir la dynastie bourbonienne détrônée en 1830. Il a influencé la politique française pendant une grande partie du XIXe siècle et constitue un courant important de la droite française à cette époque. Au décès du comte de Chambord en 1883, dernier représentant de la branche aînée des Bourbons issue du duc de Bourgogne, le mouvement légitimiste s'auto-dissout et disparaît de la vie politique. Une majorité de royalistes rallie alors le prétendant orléaniste, tandis qu'une minorité de légitimistes intransigeants reste fidèle à la deuxième branche aînée des Bourbons issue du duc d'Anjou, qu'elle reconnaît comme seule successible à la couronne selon le droit monarchique traditionnel. Depuis la mort d'Alphonse II en 1989, l'aîné des Capétiens est Louis de Bourbon, duc d'Anjou, aîné des descendants agnatiques de Louis XIV, via Philippe V et Alphonse XIII. La doctrine légitimiste a été résumée ainsi par le journaliste Henri Marchand : « Le Roi de France, vous le reconnaîtrez toujours à ce signe ineffaçable, inamissible et inaliénable : le rang de sa naissance ! Aîné de sa race, premier du sang capétien, il est le roi salique, c'est-à-dire nécessaire, le roi fatidique. Qu'il vive ici ou là, tout près ou tout au bout du monde, qu'importe, il est le roi ».
rdf:langString
Légitimistes adalah kelompok royalis yang mendukung hak keturunan Wangsa Bourbon yang paling tua sebagai penerus tahta Prancis setelah sistem monarki dijatuhkan oleh Revolusi Juli 1830. Mereka menolak klaim Monarki Juli 1830–1848 yang menempatkan kepala sebagai penguasa tahta Prancis hingga ia juga dijatuhkan dan terpaksa pergi ke pengasingan bersama dengan keluarganya. Dengan mengikuti langkah pergerakan selama Restorasi Bourbon pada tahun 1814, kelompok legitimis menjadi salah satu dari tiga faksi sayap kanan di Prancis yang dikenal akan sudut pandangnya yang anti-revolusi. Kelompok legitimis berpendapat bahwa Raja Prancis harus dipilih berdasarkan peraturan tradisional yang didasarkan pada Hukum Sali. Setelah garis keturunan langsung Charles X mengalami kepunahan pada tahun 1883 akibat kematian , calon penerus paling senior berdasarkan peraturan tradisional tersebut adalah , yang merupakan keturunan Louis XIV dari lewat cucu Louis, Felipe V dari Spanyol. Walaupun semua calon penerus dari tahun 1883 merupakan anggota dinasti kerajaan Spanyol, kelompok legitimis tidak peduli, tetapi hal ini membuat pendukung-pendukung monarki Prancis lainnya beralih ke kelompok Orléanistes. Calon penerus tahta Prancis saat ini berdasarkan sudut pandang kelompok legitimis adalah .
rdf:langString
レジティミスム、正統派、正統王朝主義（フランス語: Légitimisme）は、「フランスとナヴァルの王はサリカ法の単純適用によってのみ選ばれるべき」とする立場をとるフランスの君主制支持運動。この立場を支持する者をレジティミスト (Légitimiste) と呼ぶ。フランス復古王政期には「」と呼ばれ、1830年の7月革命で王位を追われたブルボン王朝の嫡系を強く支持した。フランスの歴史家はレジティミストを、オルレアニスト、ボナパルティストと並ぶフランスにおける3つの右翼の派閥の一つと分析している。レジティミストは反革命的な政治主張によって特徴づけられ、1789年のフランス革命、フランス共和国および両者と結びつくもの全てを否認している。このため伝統的カトリック教徒とも立場が近く、また次第に極右政治運動と結びつきつつある。
rdf:langString
정통왕당파(프랑스어: Légitimistes)는 프랑스 혁명 이후의 정치 파벌로, 부르봉가의 적장자가 살리카법에 따라 프랑스의 국왕이 되어야 한다고 주장한 자들이다. 부르봉 왕정복고의 주 세력을 이루었으며, 오를레앙가의 7월 왕정을 부정했다. 이후 한동안 오를레앙가의 입헌군주제를 지지한 오를레앙파, 제정 부활을 지지한 보나파르트파와 함께 프랑스 우익 세력의 큰 세 줄기를 이루었다. 정통왕당파에 따른 현재의 적법한 프랑스 왕위 계승자는 루이 알퐁소 드 부르봉이다.
rdf:langString
De legitimisten waren aanhangers van het huis Bourbon tegen het huis Orléans dat na de val van keizer Napoleon Bonaparte ook aanspraak maakte op de troon van Frankrijk in 1814/1815. De legitimisten waren voornamelijk leden uit de hoge Franse adel die na het uitbreken van de Franse Revolutie naar het buitenland waren gevlucht, maar wel telkenmale pogingen hadden ondernomen om een te plegen. Zij waren reactionairen die tegen de verlichtingsideeën waren en niet bepaald politiek gericht, maar voornamelijk aristocratisch. In 1795 deden de legitimisten een poging om een contrarevolutie te plegen (de Opstand van 13 Vendémiaire), maar werden door de jonge generaal Napoleon Bonaparte verslagen. Op het Congres van Wenen kregen de legitimisten hun zin: het huis Bourbon werd hersteld. Dit werd kort onderbroken door Napoleons terugkeer tijdens de Honderd Dagen, maar daarna werd de Restauratie definitief, tot de Julirevolutie van 1830 de Bourbons opnieuw ten val bracht, deze keer ten gunste van de orleanisten. Sindsdien ijveren de legitimisten opnieuw voor herstel.
rdf:langString
Legitymizm (z łac. lex dpn. legis "ustawa") – pogląd, iż prawa historycznych (przedrewolucyjnych) dynastii są nienaruszalne; w szerszym znaczeniu: uznawanie prawowitości (a nie siły, popularności czy woli ludu) za podstawę władzy. Koncepcja polityczna z początku XIX wieku, głosząca nienaruszalność praw dynastii panujących. Według tej koncepcji, władza królewska pochodzi od Boga, a nie od ludu. Sformułowana po raz pierwszy w 1814 roku przez Talleyranda, stanowiła nadrzędny cel obrad kongresu wiedeńskiego. W myśl tej doktryny wszyscy monarchowie obaleni przez Rewolucję lub Napoleona mieli powrócić na trony, jako że władcy nie mogą być usunięci przez poddanych. Na mocy tej zasady doszło między innymi do restauracji Burbonów: we Francji, Hiszpanii i Królestwie Obojga Sycylii. Legitymizm miał być podstawą porządku Świętego Przymierza. Istnieje też pojęcie legitymizmu demokratycznego (doktryna Tobara), Carlos R. Tobar.
rdf:langString
Il termine legittimismo si riferisce ad una dottrina politica teorizzata durante il Congresso di Vienna (1814-1816) dal rappresentante della monarchia francese Talleyrand (in accordo con il cancelliere austriaco Metternich) il quale sosteneva un ritorno all'assolutismo monarchico del XVIII secolo (temperato in Francia dalla costituzione del 1814) e, riaffermando che il potere dinastico ha un valore assoluto poiché per diritto divino è assegnato "per grazia di Dio", pretendeva la restaurazione sui loro "legittimi" troni dei sovrani europei arbitrariamente detronizzati con la forza dalla Rivoluzione francese e da Napoleone. Dal 1789 al 1814, prima del conio del termine legittimismo, i monarchici francesi, solitamente coincidenti con i controrivoluzionari reazionari o i moderati opposti alla Repubblica (Foglianti, Club di Clichy) e poi all'Impero, erano detti comunemente realisti (royalistes). Essi promossero l'esercito degli emigrati, la guerra di Vandea, il movimento dei muscadins, la chouannerie e l'insurrezione del 13 vendemmiaio anno IV. In generale, il legittimismo (o "lealismo") è la fedeltà monarchica ad una determinata dinastia e/o ad un determinato sovrano. I più estremi legittimisti francesi erano i sostenitori dell'ultrarealismo. Dal 1830 il movimento monarchico francese fu diviso tra legittimisti e orleanisti. Dopo l'unione dei due rami dopo il 1871 si costituì l'unionismo sostenitore della successione dei Borbone-Orléans, ma all'estinzione dei Borbone-Francia (ramo principale), con la morte di Enrico d'Artois (che aveva nominato Delfino il cugino Orléans, conte di Parigi), una fazione minoritaria (sostenitrice dei Bianchi di Spagna), non accettando questa soluzione si definì neo-legittimista ricercando i propri candidati al trono nei Borbone-Spagna di tradizione "carlista", attualmente nel ramo Borbone-Dampierre.
rdf:langString
Legitimism är en politisk term som används som beteckning för anhängare av en störtad monarki. Legitimisterna anser den störtade regimen som den enda lagliga styrelseskicket, i motsats till det styrande "illegitima". Begreppet används främst i Frankrike, till en början av de grupper som vägrade acceptera Franska revolutionen, och utropade "Ludvig XVII" som kung, trots att han aldrig krönts eller utövat någon regeringsmakt. Efter hans död hyllades Ludvig XVIII som hans efterträdare, och han behöll det ordningsnumret även sedan han 1814 besteg Frankrikes tron. Även senare regenter kom att använda den ordning som gällt om den Saliska lagen tillämpats. De som anslöt sig till Karl X av Frankrike och hans ättlingar av huset Bourbons äldsta gren, kallades ursprungligen karlister, därefter legitimister. Anhängarna till Ludvig Filip I av Frankrike och den yngre grenen av Orléans-Bourbon benämndes orléanister eller rojalister. Legitimisterna fortsatte att utnämna regenter av huset Bourbons äldre gren som Ludvig XIX och Henrik V av Frankrike. Sedan den sistnämnda avlidit och den äldre grenen dött ut "fusionerades" de båda grupperna och kom vanligen att helt enkelt benämnas rojalister. De rojalistiska uppfattningarna drevs under 1900-talet bland annat av Action Française. Efter huset Habsburgs störtande 1918 uppkom ett legitimistiskt parti i Ungern, företrätt av Albert Apponyi som arbetade för monarkins återupprättande med Otto von Habsburg som tronpretendent. Strömningen har avtagit under 1900-talet, bortsett från en viss markvinning under Vichyregimen. Begreppet är sällan använt i Sverige.
rdf:langString
Legitimismo é a designação que em geral é dada aos movimentos políticos que defendem a aplicação das regras conservadoras, ditas legítimas, na sucessão hereditária de casas reais em situações em que movimentos revolucionários ou outras causas levaram à alteração do regime sucessório, em geral através da formação de nova dinastia.
rdf:langString
Легітимізм (від лат. lex й лат. legis як «закон»; звідси лат. legitimus — «законний»; фр. légitime) — політичний принцип, висунутий Шарлем Морісом Талейраном на Віденському конгресі 1814—15 для захисту територіальних інтересів Франції (збереження кордонів, що існували на 1 січня 1792 року) і протидії територіальним домаганням Прусії. Полягає у поверненні «законним» володарям втрачених ними територій і неприпустимості розпоряджатися ними, якщо легітимний володар формально від них не відмовився. Принцип легітимізму був відхилений через імперські плани царської Росії та Прусії. Термін «легітимізм» вживався в іншому значенні: у Франції після Липневої революції 1830 року легітимізм був гаслом політичної течії, що виступала за повернення до влади «законної» династії Бурбонів. Крім руху прихильників династії, скинутої революцією 1830 р. у Франції, це — теорія, що визнає головним принципом державного устрою історичне право легітимною династії на владу (що виникла в Західній Європі — спочатку у Франції — на початку XIX ст.). Легітимізм є основою Священного союзу.Існує також поняття демократичної легітимності.
rdf:langString
Легитими́зм (от лат. legitimus, фр. légitime, «законный») — политическая теория в Западной Европе (преимущественно во Франции), признающая историческое право династий на решение основных принципов государственного устройства. Выдвинута основоположником этого значения — Талейраном, участвовшего при Империи в организации похищения и расстрела герцога Энгиенского, был соратником и союзником Наполеона I, при перевороте 18 брюмера, при котором в 1793 году был казнён Людовик XVI, король Франции. В 1809 году, 28 января, в разгар Испанской войны, Наполеон с кулаками напал на Талейрана в Люксембургском дворце, обвиняя его прилюдно в лицемерии и предательстве (в таком случае, предавал трижды, сначала церковь, будучи Епископом Отенским, за проект Гражданской конституции духовенства, национализации церковного имущества, потом корону Франции, потом и своего союзника Наполеона). Во Франции 5 декабря 1792 года, Талейран официально был обвинён «Декретом Конвента» в измене и предательстве, с выдачей ордера на арест. Находясь в Англии, в статусе эмигранта (но по факту не объявляя себя таковым), Британское правительство, из-за этого, в январе 1794 году издало декрет, утвержденный Питтом, в котором было признание официального требования — покинуть Королевство. Эта идея Талейрана была выдвинута на Венском конгрессе в целях обоснования и защиты территориальных интересов Франции, состоявших в сохранении границ, существовавших на 1 января 1792, и недопущения территориального расширения Пруссии. Термин «легитимизм» применяется также в другом значении: приверженность «законной» (легитимной) старшей линии династии Бурбонов во Франции. Возник и утвердился после Июльской революции 1830 года, в результате которой на французский престол вступил Луи Филипп Орлеанский. После пресечения старшей линии французских Бурбонов в 1883 часть легитимистов признали Орлеанскую династию, но часть стали поддерживать претензии на французский престол испанских принцев из дома Бурбонов; до 1939 карлистов, а затем старшую линию потомков Альфонса XIII. Современный легитимистский претендент на французский престол — правнук Альфонса Луис, герцог Кадисский, которого они называют Людовиком XX. В более широком смысле легитимистом называют всякого сторонника свергнутых монархий.
rdf:langString
正统派（法語：Légitimistes）是法国历史上的一个拥护波旁王朝的保王主义派系，坚持其具有法国王位的继承权。波旁王朝曾在1830年的七月革命中被推翻。正统派也拒绝1830至1848年间在位的七月王朝，该王朝的由波旁王朝的幼系，奥尔良王朝的路易-菲利普一世即位，但在第二共和国时期，正统派与支持后者的奥尔良派联合，成为的核心。 1883年尚博尔伯爵亨利去世后，路易十五的王系断绝。按萨利克继承法，血脉最近的王位继承人为路易十五的叔父安茹公爵腓力即西班牙波旁王朝开国之君费利佩五世的男系后裔，其次才是奥尔良系。但费利佩五世早已在《乌得勒支和约》中放弃了自己及子孙的法国王位继承权以确保法国和西班牙不合并。而亨利去世时，因西班牙波旁王朝改用非萨利克继承法允许女系继位，费利佩五世的男系继承人蒙提宗伯爵胡安已经不是国王。一部分正统派不认可《乌得勒支和约》的相关条款，支持胡安为王位继承人，而认可的则支持奥尔良派。 1936年胡安的儿子阿方索·卡洛斯去世后，被废黜的西班牙国王阿方索十三世同时成为了法国和西班牙波旁王朝的继承人，再次触发了同一人不能成为法国和西班牙共主的问题。阿方索十三世的长子阿斯图里亚斯亲王阿方索无嗣，次子塞戈维亚公爵海梅放弃了自己及子孙的西班牙王位继承权，仅保留对法国王位的觊觎，最终阿方索十三世的王位最终传给了第三子巴塞罗那伯爵胡安的儿子胡安·卡洛斯一世，两国的王统再度分离。 现在的法国王位觊觎者是海梅的孙子安茹公爵波旁的路易·阿方索。
xsd:nonNegativeInteger
31133
