Latin rights
http://dbpedia.org/resource/Latin_rights an entity of type: Thing
Das Latinische Bürgerrecht, auch Latinisches Recht (lateinisch ius Latii), war im Römischen Reich zunächst das Bürgerrecht der Latiner, der Bundesgenossen Roms. Es entsprach in seinen Rechten weitgehend, aber nicht vollständig, dem römischen Bürgerrecht. Später verlieh die römische Verwaltung das latinische Bürgerrecht auch an Bewohner der römischen Provinzen, die noch nicht das volle römische Bürgerrecht erhalten sollten.
rdf:langString
Il diritto latino (latino ius Latii o Latinitas o Latium) era uno status civile che in epoca romana si situava a livello intermedio tra la piena cittadinanza romana e lo stato di non cittadino (peregrinus). Il diritto latino, noto anche come cittadinanza latina, era un insieme di diritti legali originariamente concessi ai latini nel loro territorio di origine, il Latium vetus, e quindi nelle loro colonie, il Latium adiectum. Con l'espansione romana all'interno della penisola italica, a molti altri insediamenti fuori dal Lazio vennero concessi i diritti latini, per poi cominciare a diffondersi anche in determinati centri provinciali.
rdf:langString
ラテン市民権（ラテンしみんけん、羅: ius Latii, 英: Latin Right）は、古代ローマの領域内に住む人に与えられた諸権利のひとつ。「ius Latii」とは、直訳すると「ラティウムの権利」となる。この権利は当初ローマが盟主となったラテン同盟の参加都市の市民に授与されたものであったが、同盟の拡大によりその範囲はラティウムの範囲を越えていった。 この権利に似たような権利に投票権なしのローマ市民権 （羅: Civitas sine suffragio, キウィタス・スィネ・スッフラギオ） がある。
rdf:langString
拉丁公民权（拉丁語：ius Latii，Latinitas，或Latium）是罗马人给予被征服地区人的一种介于完整的罗马公民和无公民权者（外来者或外乡人，拉丁語：peregrinus）之间的公民权，因最早授予拉丁人而得名。拉丁公民权最重要的内容包括：
* 交易权（拉丁語：commercium）：允许有拉丁公民权者在任何拉丁城市拥有土地，且可以与该城市的公民缔结拥有法律强制力的合同。
* 通婚权（拉丁語：conubium）：允许有拉丁公民权者与其他任何拉丁城市中的居民合法结婚。
* 迁徙权（拉丁語：ius migrationis）：允许有拉丁公民权者获得任何其他任何拉丁城市的公民权，只要他在该城永久定居。
rdf:langString
Латинское право (лат. ius Latii или ius latinum) — статус подданных Римской республики и Империи, промежуточный между римским гражданином и перегрином. Исторически впервые был предоставлен обитателям Лация, отсюда и название. Женщины, как и обычно в римском праве, не рассматривались как носители гражданства.
rdf:langString
Derecho latino, en latín ius Latii, latinitas o ius latinum, era un estatus cívico entre los antiguos romanos, intermedio entre la plena ciudadanía romana y el estatus de los peregrinus o "no-ciudadanos". Inicialmente se concedió a los pueblos del Latium, es decir, a los latini (los latinos), luego a otras ciudades itálicas y, posteriormente, en determinados territorios provinciales. Los más importantes de los derechos que confería eran el commercium (poseer tierras en cualquiera de las ciudades latinas y realizar contratos con sus ciudadanos), el connubium (contraer matrimonio legal con un residente en cualquier ciudad latina) y el (adquirir la vecindad de cualquier ciudad latina por el simple hecho de residir en ella de forma permanente). Los sujetos al derecho latino estaban proteg
rdf:langString
Latin rights (also Latin citizenship, Latin: ius Latii or ius latinum) were a set of legal rights that were originally granted to the Latins (Latin: "Latini", the People of Latium, the land of the Latins) under Roman law in their original territory (Latium vetus) and therefore in their colonies (Latium adiectum). "Latinitas" was commonly used by Roman jurists to denote this status. With the Roman expansion in Italy, many settlements and coloniae outside of Latium had Latin rights.
rdf:langString
라틴인의 권리 (또는 라틴 시민권, 라틴어: ius Latii 또는 ius latinum)은 법적 권리 본래 로마 법에 따라 라틴족 (라틴어: "Latini", 라틴인의 땅인 라티움의 사람들)에게 부여된 연속된 법적 권리들이다. "라티니타스"(Latinitas)는 이 지위를 나타내는 데 로마의 법 전문가들에게 흔히 쓰이는 용어였다. 과 더불어, 라티움 밖의 많은 도시들과 콜로니아들도 라틴 시민권을 가졌다. 로마법 하에서 라틴 시민권의 정확한 내용은 도시마다 달랐으며, 다음의 권리들의 전부 혹은 일부를 포함했다: 이탈리아 밖에서, Latinitas라는 용어는 다른 용도로 계속 사용되었다. 키케로는 율리우스 카이사르의 기원전 44년에 시칠리아인들에 대한 라틴 시민권 부여에 관해서 이 용어를 사용했다. 이 "ius Latii" 또는 "Latinitas" 등 용어 사용은 6세기 유스티니아누스 1세 재위 때도 지속되었다. 이 지위권은 시간이 흘러 전체 마을과 지역들에 부여되기도 했는데, 베스파시아누스 황제는 히스파니아 전역에 라틴 시민권을 부여했고 하드리아누스 황제는 많은 도시들에 부여했다.
rdf:langString
Het ius Latii ("recht van Latium") was in het Romeins recht het geheel van rechten toegekend aan mensen die de Latinitas (Latijns burgerrecht) bezaten. De coloniae latinae populi Romani werden als socii Latini (Latijnse bondgenoten) beschouwd. Zij hadden met Rome conubium en commercium, en haar inwoners konden onder zekere omstandigheden het Romeins burgerrecht verlangen. In 212 zou Caracalla met zijn Constitutio Antoniniana de civitate peregrinis danda, dat aan alle vrije burgers van het Romeinse Rijk Romeins burgerrecht verleende, het ius Latii de facto afschaffen.
rdf:langString
Латинське право (лат. ius Latii, Latinitas чм ius latinum) — правовий статус латинів, населення Лація, що надавався їм римлянами. Цей статус займав проміжне положення між правами переґріна і римського громадянина. Найважливішими правами латинського громадянина були:
rdf:langString
rdf:langString
Latinisches Bürgerrecht
rdf:langString
Derecho latino
rdf:langString
Diritto latino
rdf:langString
Latin rights
rdf:langString
라틴 시민권
rdf:langString
ラテン市民権
rdf:langString
Ius Latii
rdf:langString
Латинское право
rdf:langString
拉丁公民权
rdf:langString
Латинське право
xsd:integer
1888316
xsd:integer
1096723155
rdf:langString
Das Latinische Bürgerrecht, auch Latinisches Recht (lateinisch ius Latii), war im Römischen Reich zunächst das Bürgerrecht der Latiner, der Bundesgenossen Roms. Es entsprach in seinen Rechten weitgehend, aber nicht vollständig, dem römischen Bürgerrecht. Später verlieh die römische Verwaltung das latinische Bürgerrecht auch an Bewohner der römischen Provinzen, die noch nicht das volle römische Bürgerrecht erhalten sollten.
rdf:langString
Derecho latino, en latín ius Latii, latinitas o ius latinum, era un estatus cívico entre los antiguos romanos, intermedio entre la plena ciudadanía romana y el estatus de los peregrinus o "no-ciudadanos". Inicialmente se concedió a los pueblos del Latium, es decir, a los latini (los latinos), luego a otras ciudades itálicas y, posteriormente, en determinados territorios provinciales. Los más importantes de los derechos que confería eran el commercium (poseer tierras en cualquiera de las ciudades latinas y realizar contratos con sus ciudadanos), el connubium (contraer matrimonio legal con un residente en cualquier ciudad latina) y el (adquirir la vecindad de cualquier ciudad latina por el simple hecho de residir en ella de forma permanente). Los sujetos al derecho latino estaban protegidos por las leyes romanas (véase también derecho romano). No debe confundirse con rito latino.
rdf:langString
Latin rights (also Latin citizenship, Latin: ius Latii or ius latinum) were a set of legal rights that were originally granted to the Latins (Latin: "Latini", the People of Latium, the land of the Latins) under Roman law in their original territory (Latium vetus) and therefore in their colonies (Latium adiectum). "Latinitas" was commonly used by Roman jurists to denote this status. With the Roman expansion in Italy, many settlements and coloniae outside of Latium had Latin rights. All the Latini of Italy obtained Roman citizenship as a result of three laws which were introduced during the Social War between the Romans and their allies among the Italic peoples ("socii") which rebelled against Rome. The Lex Iulia de Civitate Latinis (et sociis) Danda of 90 BC conferred Roman citizenship on all citizens of the Latin towns and the Italic towns who had not rebelled. The Lex Plautia Papiria de Civitate Sociis Danda of 89 BC granted Roman citizenship to all federated towns in Italy south of the River Po (in northern Italy). The Lex Pompeia de Transpadanis of 89 BC granted the ius Latii to the communities of Transpadania, a region north of the Po, which had sided with Rome during the Social War. It also granted Roman citizenship to those who became officials in their respective municipia (cities). The exact content of the ius Latii, under Roman law, varied from city to city. It could include some or all of the following rights:
* Ius commercii: the right to trade, i. e., the right to have commercial relations and trade with Roman citizens on equal status and to use the same forms of contract as Roman citizens;
* Ius connubii: the right to marry pursuant to law;
* Ius migrationis: the right to migrate, i. e., the right to retain one's degree of citizenship upon relocation to another municipium. In other words, Latin status was not lost when moving to other locales in Italy.
* Ius suffragii: the right to vote, but only if they migrated to Rome.
* Ius civitatis mutandae: the right to become Roman citizens. Outside of Italy, the term Latinitas continued to be used for other cases. Cicero used this term in relation to Julius Caesar's grant of Latin rights to the Sicilians in 44 BC. This use of "ius Latii" or "Latinitas" persisted to the reign of Emperor Justinian I in the sixth century AD. This status was later given to whole towns and regions: Emperor Vespasian granted it to the whole of Hispania and Emperor Hadrian gave it to many towns.
rdf:langString
Il diritto latino (latino ius Latii o Latinitas o Latium) era uno status civile che in epoca romana si situava a livello intermedio tra la piena cittadinanza romana e lo stato di non cittadino (peregrinus). Il diritto latino, noto anche come cittadinanza latina, era un insieme di diritti legali originariamente concessi ai latini nel loro territorio di origine, il Latium vetus, e quindi nelle loro colonie, il Latium adiectum. Con l'espansione romana all'interno della penisola italica, a molti altri insediamenti fuori dal Lazio vennero concessi i diritti latini, per poi cominciare a diffondersi anche in determinati centri provinciali.
rdf:langString
라틴인의 권리 (또는 라틴 시민권, 라틴어: ius Latii 또는 ius latinum)은 법적 권리 본래 로마 법에 따라 라틴족 (라틴어: "Latini", 라틴인의 땅인 라티움의 사람들)에게 부여된 연속된 법적 권리들이다. "라티니타스"(Latinitas)는 이 지위를 나타내는 데 로마의 법 전문가들에게 흔히 쓰이는 용어였다. 과 더불어, 라티움 밖의 많은 도시들과 콜로니아들도 라틴 시민권을 가졌다. 이탈리아의 모든 라틴족 (Latini)들은 로마인과 로마에 반란을 일으킨 이탈리아족 동맹 ("socii") 간에 일어난 동맹시 전쟁 기간에 도입된 세 가지 법률의 결과에 따라, 로마 시민권을 얻었다. 기원전 90년의 은 모든 라틴족 도시들과 반란을 일으키지 않은 이탈리아족 도시들에 로마 시민권을 부여했다. 기원전 89년의 라틴족과 동맹에 주어지는 시민권에 관한 플라우티아 파피리아 법 (Lex Plautia Papiria de Civitate Sociis Danda)은 포강 남쪽의 모든 이탈리아 연방 도시들 (북부 이탈리아)에 로마 시민권을 부여했다. 기원전 89년의 트란스파다나에 관한 폼페이아 법 (Lex Pompeia de Transpadanis)은 동맹시 전쟁 때 로마 편에 섰던 포강 북쪽 지역인 트란스파다나의 지역사회에 라틴 시민권을 부여했다. 또한 트란스파다나의 각 무니키피아 (municipia, 도시)의 공직자들이 된 자들에게는 로마 시민권도 부여했다. 로마법 하에서 라틴 시민권의 정확한 내용은 도시마다 달랐으며, 다음의 권리들의 전부 혹은 일부를 포함했다:
* 사업 권리(Ius commercii): 교역할 권리이며, 다시 말하여, 동등한 지위에서 로마 시민들과 경제 관계를 구축 및 교역을 하고 로마 시민들과 동일한 형태의 계약을 하는 권리이다
* 결혼 권리(Ius connubii): 법에 따라 결혼할 권리
* 이주 권리(Ius migrationis): 이주권, 다시 말하여, 다른 무니키피움으로 이주할 시에 시민권이 유지될 권리이다. 다시 정리하자면, 라틴인 신분은 이탈리아 내 다른 지역으로 이주하여도 상실되지 않는다.
* 투표 권리(Ius suffragii): 투표할 권리이지만, 라틴인들이 로마로 이주했을 경우에만이다.
* 시민권 변환 권리(Ius civitatis mutandae): 로마 시민권자가 되는 권리이다. 이탈리아 밖에서, Latinitas라는 용어는 다른 용도로 계속 사용되었다. 키케로는 율리우스 카이사르의 기원전 44년에 시칠리아인들에 대한 라틴 시민권 부여에 관해서 이 용어를 사용했다. 이 "ius Latii" 또는 "Latinitas" 등 용어 사용은 6세기 유스티니아누스 1세 재위 때도 지속되었다. 이 지위권은 시간이 흘러 전체 마을과 지역들에 부여되기도 했는데, 베스파시아누스 황제는 히스파니아 전역에 라틴 시민권을 부여했고 하드리아누스 황제는 많은 도시들에 부여했다.
rdf:langString
ラテン市民権（ラテンしみんけん、羅: ius Latii, 英: Latin Right）は、古代ローマの領域内に住む人に与えられた諸権利のひとつ。「ius Latii」とは、直訳すると「ラティウムの権利」となる。この権利は当初ローマが盟主となったラテン同盟の参加都市の市民に授与されたものであったが、同盟の拡大によりその範囲はラティウムの範囲を越えていった。 この権利に似たような権利に投票権なしのローマ市民権 （羅: Civitas sine suffragio, キウィタス・スィネ・スッフラギオ） がある。
rdf:langString
Het ius Latii ("recht van Latium") was in het Romeins recht het geheel van rechten toegekend aan mensen die de Latinitas (Latijns burgerrecht) bezaten. De coloniae latinae populi Romani werden als socii Latini (Latijnse bondgenoten) beschouwd. Zij hadden met Rome conubium en commercium, en haar inwoners konden onder zekere omstandigheden het Romeins burgerrecht verlangen. Wat betreft het verwerven van het Romeins burgerrecht, onderscheidde men een Latium maius en minus. In de steden, welke het Latium minus hadden, werd het Romeins burgerrecht verkregen door het bekleden van een overheidsambt, in die met het Latium maius reeds door het lidmaatschap van de lokale senaat, de . Toen in 90 en 89 v.Chr. geheel Italia door de lex Iulia de civitate Latinis danda en de lex Plautia Papiria de civitate het Romeinse burgerrecht verkreeg, en in 89 v.Chr. door de lex Pompeia de Transpadanis, en Gallia Transpadana in 49 v.Chr. door de , verdween het ius Latii in Italia. Het werd vervolgens echter aan een aantal steden in de provinciae toegekend als een tussentoestand tussen de staat van (vreemdeling, niet-Romein) en die van civis (Romeins burger). Zo schonk Vespasianus het ius Latii aan heel Hispania en aan bepaalde stammen in de Alpen. Hadrianus schonk het Latium (Latium dedit) aan verscheidene steden. In 212 zou Caracalla met zijn Constitutio Antoniniana de civitate peregrinis danda, dat aan alle vrije burgers van het Romeinse Rijk Romeins burgerrecht verleende, het ius Latii de facto afschaffen.
rdf:langString
Латинське право (лат. ius Latii, Latinitas чм ius latinum) — правовий статус латинів, населення Лація, що надавався їм римлянами. Цей статус займав проміжне положення між правами переґріна і римського громадянина. Усі латини Італії отримали римське громадянство в результаті трьох законів, які були введені під час Союзницької війни між римлянами та їхніми споборниками серед Італіків («соціїв»), які повстали проти Риму. Lex Iulia de Civitate Latinis (et sociis) Danda 90 р. до н.е. надав римське громадянство всім громадянам латинських та італійських міст, які не повстали. Lex Plautia Papiria de Civitate Sociis Danda 89 р. до н.е. надав римське громадянство всім федеративним містам Італії на південь від річки По (у північній Італії). Lex Pompeia de Transpadanis 89 року до нашої ери надав ius Latii громадам Транспаданії, регіону на північ від річки По, який був на боці Риму під час Союзницької війни. Він також надавав римське громадянство тим, хто став чиновником у відповідних муніципіях (містах). Найважливішими правами латинського громадянина були:
* Commercium — надавало право володіння нерухомістю в будь-якому поселенні з латинським статусом, право на укладення юридично закріплених угод.
* Conubium — надавало право на укладення законного шлюбу з представницею родини, що має латинське громадянство. Діти чоловічої статі, народжені в такому шлюбі, автоматично отримували латинське громадянство.
* Ius migrationis — надавало право вільно переміщатися чи постійно проживати на будь-якій території, на яку поширюється латинське право зі збереженням усіх привілеїв. Носії латинського громадянства захищалися римськими законодавчими органами.
* Ius adipiscendae civitatis per magistratuum — це право отримання римського громадянства за заслуги в цивільній і муніципальної службі.
* Ius suffragii - право голосу, але тільки тим, хто переселився до Риму. За межами Італії термін «Latinitas» продовжував використовуватися для інших випадків. Цицерон використав цей термін стосовно надання Юлієм Цезарем латинських прав сицилійцям у 44 р. до н.е. Це використання «ius Latii» або «Latinitas» зберігалося до правління імператора Юстиніана I у шостому столітті нашої ери. Пізніше цей статус надали цілим містам і регіонам: імператор Веспасіан надав його всій Римській Іспанії, а імператор Адріан — багатьом містам.
rdf:langString
拉丁公民权（拉丁語：ius Latii，Latinitas，或Latium）是罗马人给予被征服地区人的一种介于完整的罗马公民和无公民权者（外来者或外乡人，拉丁語：peregrinus）之间的公民权，因最早授予拉丁人而得名。拉丁公民权最重要的内容包括：
* 交易权（拉丁語：commercium）：允许有拉丁公民权者在任何拉丁城市拥有土地，且可以与该城市的公民缔结拥有法律强制力的合同。
* 通婚权（拉丁語：conubium）：允许有拉丁公民权者与其他任何拉丁城市中的居民合法结婚。
* 迁徙权（拉丁語：ius migrationis）：允许有拉丁公民权者获得任何其他任何拉丁城市的公民权，只要他在该城永久定居。
rdf:langString
Латинское право (лат. ius Latii или ius latinum) — статус подданных Римской республики и Империи, промежуточный между римским гражданином и перегрином. Исторически впервые был предоставлен обитателям Лация, отсюда и название. Женщины, как и обычно в римском праве, не рассматривались как носители гражданства.
xsd:nonNegativeInteger
10242
