Jussive mood
http://dbpedia.org/resource/Jussive_mood an entity of type: Software
Der Jussiv (lateinisch iubere ‚befehlen, anordnen, beauftragen‘) ist ein Modus des Verbs. Im Gegensatz zum Optativ, der einen Wunsch ausdrückt, steht er für einen Befehl, der von einer nicht anwesenden Person bzw. Gruppe von Personen ausgeführt werden soll.
rdf:langString
The jussive (abbreviated JUS) is a grammatical mood of verbs for issuing orders, commanding, or exhorting (within a subjunctive framework). English verbs are not marked for this mood. The mood is similar to the cohortative mood, which typically applies to the first person by appeal to the object's duties and obligations, and the imperative, which applies to the second person (by command). The jussive however typically covers the first and third persons. It can also apply to orders by their author's wish in the mandative subjunctive, as in the English, "The bank insists that she repay her debt."
rdf:langString
Lo iussivo è un modo verbale per impartire ordini, comandare o esortare (all'interno di un quadro congiuntivo). I verbi italiani non sono contrassegnati da questo modo. Lo iussivo è simile all'ortativo, che in genere si applica alla prima persona facendo appello ai doveri e agli obblighi dell'oggetto, e all'imperativo, che si applica al secondo (a comando). Lo iussivo, tuttavia, copre tipicamente la prima e la terza persona:
* La banca insiste affinché lei ripaghi il suo debito.
rdf:langString
Юссив (нем. Jussive, усечённое наклонение) — наклонение глагола, выражающее косвенную форму побуждения (приказ, просьбу), обращённую к третьему лицу. Отличается от императива тем, что обращена не ко 2-му, а к 3-му лицу. Например, Живи! (императив) и Пусть живёт! (юссив). Или эст. Poisid ärgu .jooksku! = Пусть мальчики не бегают! фин. Lukekoon hän tämän kirjan! = Пусть он прочитает эту книгу! Выделяется в семитских, кушитских и папуасских языках.
rdf:langString
Юси́в (лат. modus iussivus, від iubeo — «наказую», «командую») — спосіб дієслова, що виражає непряму форму спонукання, наказ, прохання, звернені до 3-ї особи. В українській мові утворюється аналітично: Хай живе! Хай він підійде! Як окрема категорія юсив виділяється у семітських, кушитських і папуаських мовах. Деякі автори називають «юсивом» також — вираження спонукання, адресоване в тому числі до самого мовця, тобто до 1-ї особи множини.
rdf:langString
El modo yusivo es un modo gramatical del verbo usado para dar órdenes, mandatos o exhortaciones (frecuentemente en forma sugerida o indirecta, por lo que en muchas lenguas usa las mismas formas que las otras formas del subjuntivo).
rdf:langString
Le jussif (du latin iussum « ordre, commandement »), ou injonctif, est une notion linguistique qui recouvre l'ensemble des moyens dont dispose une langue pour exprimer un ordre. Dans certaines langues, comme le persan, le jussif constitue un mode à part entière. Dans d'autres, il peut s'exprimer par l'impératif ou le subjonctif, mais aussi par d'autres moyens, comme un mot-phrase.
rdf:langString
rdf:langString
Jussiv
rdf:langString
Modo yusivo
rdf:langString
Jussif
rdf:langString
Iussivo
rdf:langString
Jussive mood
rdf:langString
Юссив
rdf:langString
Юсив
xsd:integer
1625645
xsd:integer
1123063806
rdf:langString
Der Jussiv (lateinisch iubere ‚befehlen, anordnen, beauftragen‘) ist ein Modus des Verbs. Im Gegensatz zum Optativ, der einen Wunsch ausdrückt, steht er für einen Befehl, der von einer nicht anwesenden Person bzw. Gruppe von Personen ausgeführt werden soll.
rdf:langString
El modo yusivo es un modo gramatical del verbo usado para dar órdenes, mandatos o exhortaciones (frecuentemente en forma sugerida o indirecta, por lo que en muchas lenguas usa las mismas formas que las otras formas del subjuntivo). En español el yusivo no tiene formas propias diferentes de las de subjuntivo a diferencia de lo que pasa en otras lenguas. Este modo es similar al , que típicamente se aplica a primera persona gramatical apelando a los deberes y obligaciones con el objeto gramatical y al modo imperativo usado para órdenes directas a la segunda persona. El yusivo típicamente tiene sólo formas de primera y tercera persona. Puede aplicarse también a órdenes que usan el "subjuntivo mandatorio".
rdf:langString
The jussive (abbreviated JUS) is a grammatical mood of verbs for issuing orders, commanding, or exhorting (within a subjunctive framework). English verbs are not marked for this mood. The mood is similar to the cohortative mood, which typically applies to the first person by appeal to the object's duties and obligations, and the imperative, which applies to the second person (by command). The jussive however typically covers the first and third persons. It can also apply to orders by their author's wish in the mandative subjunctive, as in the English, "The bank insists that she repay her debt."
rdf:langString
Le jussif (du latin iussum « ordre, commandement »), ou injonctif, est une notion linguistique qui recouvre l'ensemble des moyens dont dispose une langue pour exprimer un ordre. Dans certaines langues, comme le persan, le jussif constitue un mode à part entière. Dans d'autres, il peut s'exprimer par l'impératif ou le subjonctif, mais aussi par d'autres moyens, comme un mot-phrase. Selon certains linguistes, le terme d'« impératif » ne peut, à strictement parler, s'appliquer qu'à la 2e personne (le ou les interlocuteurs) ; le jussif englobe donc l'impératif et les autres moyens d'exprimer un ordre ou une requête. D'autres, comme Joan Bybee, ont suggéré le terme d'optatif pour désigner un paradigme de conjugaison complet (à toutes les personnes), lorsque celui-ci existe dans une langue ; mais celui-ci présente l'inconvénient d'être utilisé pour désigner un mode bien particulier dans le contexte du grec ancien. On utilise aussi les termes d’hortatif ou exhortatif, surtout pour les formes associées à la 1re personne du pluriel (« cohortatif ») et aux 2es personnes du singulier et du pluriel.
rdf:langString
Lo iussivo è un modo verbale per impartire ordini, comandare o esortare (all'interno di un quadro congiuntivo). I verbi italiani non sono contrassegnati da questo modo. Lo iussivo è simile all'ortativo, che in genere si applica alla prima persona facendo appello ai doveri e agli obblighi dell'oggetto, e all'imperativo, che si applica al secondo (a comando). Lo iussivo, tuttavia, copre tipicamente la prima e la terza persona:
* La banca insiste affinché lei ripaghi il suo debito.
rdf:langString
Юссив (нем. Jussive, усечённое наклонение) — наклонение глагола, выражающее косвенную форму побуждения (приказ, просьбу), обращённую к третьему лицу. Отличается от императива тем, что обращена не ко 2-му, а к 3-му лицу. Например, Живи! (императив) и Пусть живёт! (юссив). Или эст. Poisid ärgu .jooksku! = Пусть мальчики не бегают! фин. Lukekoon hän tämän kirjan! = Пусть он прочитает эту книгу! Выделяется в семитских, кушитских и папуасских языках.
rdf:langString
Юси́в (лат. modus iussivus, від iubeo — «наказую», «командую») — спосіб дієслова, що виражає непряму форму спонукання, наказ, прохання, звернені до 3-ї особи. В українській мові утворюється аналітично: Хай живе! Хай він підійде! Як окрема категорія юсив виділяється у семітських, кушитських і папуаських мовах. Деякі автори називають «юсивом» також — вираження спонукання, адресоване в тому числі до самого мовця, тобто до 1-ї особи множини.
xsd:nonNegativeInteger
9044