Jeux d'eau (Ravel)
http://dbpedia.org/resource/Jeux_d'eau_(Ravel) an entity of type: Thing
Jeux d’eau (französisch für „Wasserspiele“) ist ein ca. fünfminütiges Klavierstück, das Maurice Ravel 1901 komponierte.
rdf:langString
Jeux d'eau (pronounced [ʒø do]) is a piece for solo piano by Maurice Ravel, composed in 1901 and given its first public performance the following year. The title is variously translated as "Fountains", "Playing Water" or literally "Water Games". At the time of writing Jeux d'eau, Ravel was a student of Gabriel Fauré, to whom the piece is dedicated. The work is in a single movement, typically lasting between four and half and six minutes in performance.
rdf:langString
『水の戯れ』（みずのたわむれ、仏: Jeux d'eau）は、フランスの作曲家モーリス・ラヴェルがパリ音楽院在学中の1901年に作曲したピアノ曲。当時の作曲の師であるガブリエル・フォーレに献呈された。初演は1902年4月5日、サル・プレイエルで行われた国民音楽協会主催のリカルド・ビニェスのピアノ・リサイタルにおいて、『亡き王女のためのパヴァーヌ』とともに初演された。
rdf:langString
물의 유희(프랑스어: Jeux d'eau)은 프랑스의 인상주의 작곡가 모리스 라벨이 1901년에 작곡한 피아노 독주곡이다. 물의 장난, 물의 희롱이라고도 불린다. 이 곡은 라벨의 작품 중에 대표작으로 손꼽힌다.라벨은 이곡에 대해 물의 장난은 사람들이 내 작품에서 읽고자 하는 피아니스틱한 새로움 그 모든 것의 시작이며, 물결이 살랑대는 소리나 샘, 폭포, 실개천 등에서 들을 수 있는 음악적 소리에서 영감을 얻어 작곡했다라고 쓰고 있다. 악보에도 프랑스의 시인인 앙리 드 레니에의 시집 '물의 도시'에 들어 있는 시 '물의 축제'의 한 구절 '물결에 간질인 강의 신이 웃는다'라고 적혀있다.라벨은 프란츠 리스트의 ''의 영향을 받은 것으로 보인다. 곡의 연주시간은 대략 5분 내지 7분이다.
rdf:langString
Jeux d'eau è una composizione per pianoforte scritta da Maurice Ravel nel 1901; l'opera, a carattere descrittivo, si propone di rappresentare scene di "giochi d'acqua" (da cui il titolo).Il brano presenta una citazione, posta dopo il titolo, sulla partitura autografa di Ravel, tratta da Fête d'eau del poeta Henri de Régnier: "Dieu fluvial riant de l'eau qui le chatouille"
rdf:langString
Jeux d'eau (Jocs d'aigua) és una peça per a piano de Maurice Ravel composta el 1901. La va dedicar al seu mestre Gabriel Fauré i l'estrena va tenir lloc el 5 d'abril de 1902 interpretada per Ricard Viñes, gran amic del compositor. La partitura porta en epígraf una citació de Henri de Régnier: «Dieu fluvial riant de l'eau qui le chatouille». L'execució de l'obra dura aproximadament uns cinc minuts. Jeux d'eau, compassos 1 & 2
rdf:langString
Jeux d’eau es una obra para piano solo del compositor francés Maurice Ravel. El título a menudo se traduce como “Juegos de agua”, “Fuentes”, (véase Jeux d'eau, diseños acuáticos en los jardines.) La obra, un virtuoso poema tonal, está inspirada en Franz Liszt (en sus ), y como también Ravel explicó:
rdf:langString
Jeux d'eau est une pièce pour piano de Maurice Ravel composée en 1901, à son domicile 19 Boulevard Pereire à Paris, dédiée à son maître Gabriel Fauré et créée le 5 avril 1902 par Ricardo Viñes. La partition porte en épigraphe une citation d'Henri de Régnier : « Dieu fluvial riant de l'eau qui le chatouille ». L'exécution de l'œuvre réclame environ cinq minutes. L'œuvre porte la référence M.30, dans le catalogue des œuvres du compositeur établi par le musicologue Marcel Marnat.
rdf:langString
Jeux d'eau (vertaling waterspelletjes of vrijer: fonteinen) is een muzikaal lichtvoetige compositie in E majeur van de Franse componist Maurice Ravel uit 1901. Het is een toongedicht voor piano solo, waarin Ravel een beeld schetst van water dat door de riviergod wordt beroerd. Ravel voorziet het stuk van een motto, waarin hij rept over die riviergod, die lacht om het water dat hem kietelt. Jeux d’eau werd in 1901 uitgegeven, en Ravel noemt het zelf een pianistische 'novelty'. Ravel droeg het werk op aan zijn collega-componist en leermeester Gabriel Fauré.
rdf:langString
«Гра води» (фр. Jeux d’eau) — твір для фортепіано Моріса Равеля. Написаний в 1901 році; присвячений Ґабріелю Форе, у якого Равель у той час навчався. Вперше виконаний публічно в 1902 році . Композитор описував «Гру води» таким чином: «Ця п'єса, навіяна шумом води і іншими музичними звуками, чутними у фонтанах, водоспадах і струмках, побудована на двох темах, подібно сонатному алегро, хоча і не дотримується класичного тонального плану». На авторському рукописі надписані цитата з Анрі де Реньє (часто включається до видання твору як епіграф): «Річковий бог, що сміється над водою, що лоскоче його» (фр. «Dieu fluvial riant de l'eau qui le chatouille…»).
rdf:langString
«Игра́ воды́» (фр. Jeux d’eau) — произведение для фортепиано Мориса Равеля. Написано в 1901 году; посвящено Габриэлю Форе, у которого Равель в то время учился. Впервые исполнено публично в 1902 году Рикардо Виньесом. В пьесе ощутимо влияние Листа — его «Фонтанов виллы д’Эсте» (в оригинале название сходное: «Les jeux d’eaux à la Villa d’Este»). «Энциклопедией пианистической фактуры современной музыки» назвал «Игру воды» музыковед Арнольд Альшванг.
rdf:langString
rdf:langString
Jeux d'eau (Ravel)
rdf:langString
Jeux d’eau
rdf:langString
Jeux d'eau
rdf:langString
Jeux d'eau (Ravel)
rdf:langString
Jeux d'eau
rdf:langString
Jeux d'eau (Ravel)
rdf:langString
水の戯れ
rdf:langString
물의 장난
rdf:langString
Jeux d'eau
rdf:langString
Игра воды
rdf:langString
Гра води
xsd:integer
1212995
xsd:integer
1081511054
rdf:langString
Jeux d'eau
rdf:langString
Played by Martha Argerich, 1962.
rdf:langString
Maurice Ravel - Jeux d'eau .flac
rdf:langString
Jeux d'eau
rdf:langString
music
rdf:langString
Jeux_d'Eau_
rdf:langString
Jeux d'eau (Jocs d'aigua) és una peça per a piano de Maurice Ravel composta el 1901. La va dedicar al seu mestre Gabriel Fauré i l'estrena va tenir lloc el 5 d'abril de 1902 interpretada per Ricard Viñes, gran amic del compositor. La partitura porta en epígraf una citació de Henri de Régnier: «Dieu fluvial riant de l'eau qui le chatouille». L'execució de l'obra dura aproximadament uns cinc minuts. Encara que la reputació de "debussyste" i d'impressionista de Ravel s'inicia amb aquesta obra, Jocs d'aigua, en aquest cas és en Liszt (A la vora d'una font, 1855 i Jocs d'aigua de la vil·la d'Este, 1883) on cal buscar les fonts del compositor. Fauré tenia els Jocs d'aigua en gran estima, però Saint-Saëns no va voler veure en aquesta peça d'avantguarda més que una «cacofonia». Tanmateix l'obra va tenir ràpidament un gran èxit, va afirmar definitivament la personalitat musical de Ravel i va tenir una influència sobre alguns dels seus contemporanis com, per exemple, Debussy (Preludis, Estudis). La seva brevetat i la seva dolçor la fan una pàgina preuada en els concerts. Jeux d'eau, compassos 1 & 2
rdf:langString
Jeux d’eau (französisch für „Wasserspiele“) ist ein ca. fünfminütiges Klavierstück, das Maurice Ravel 1901 komponierte.
rdf:langString
Jeux d'eau (pronounced [ʒø do]) is a piece for solo piano by Maurice Ravel, composed in 1901 and given its first public performance the following year. The title is variously translated as "Fountains", "Playing Water" or literally "Water Games". At the time of writing Jeux d'eau, Ravel was a student of Gabriel Fauré, to whom the piece is dedicated. The work is in a single movement, typically lasting between four and half and six minutes in performance.
rdf:langString
Jeux d’eau es una obra para piano solo del compositor francés Maurice Ravel. El título a menudo se traduce como “Juegos de agua”, “Fuentes”, (véase Jeux d'eau, diseños acuáticos en los jardines.) La obra, un virtuoso poema tonal, está inspirada en Franz Liszt (en sus ), y como también Ravel explicó: Jeux d’eau, que se publicó en 1901, está en el origen de las novedades pianísticas que pueden descubrirse en mis obras. Esta obra, inspirada por el ruido del agua y los sonidos musicales que sugieren el desliz de las aguas, las cascadas, y los arroyos, está basada en dos temas trabajados al modo de un primer movimiento de sonata; sin embargo, no se sujeta al plan tonal clásico. Esta obra es considerada uno de los primeros ejemplos de "impresionismo musical" dentro de las composiciones de Ravel. En el tiempo en que la escribía, Ravel era estudiante de Gabriel Fauré a quien dedicó la obra. Ricardo Viñes dio el estreno de la obra en 1902, si bien la había tocado en privado para Los Apaches antes. Escrito en el manuscrito de Ravel, e incluido frecuentemente en las ediciones publicadas, dice "Dieu fluvial riant de l'eau qui le chatouille... / Henri de Régnier" que podría traducirse como "Dios fluvial que ríes mientras fluyes en el agua..."; esta cita es de Fête d'eau de Régnier como una nota que señala que se debe tocar ligeramente. A un pianista que tocó la obra muy lento, Ravel le dijo que las cascadas sonaban tristes.
rdf:langString
Jeux d'eau est une pièce pour piano de Maurice Ravel composée en 1901, à son domicile 19 Boulevard Pereire à Paris, dédiée à son maître Gabriel Fauré et créée le 5 avril 1902 par Ricardo Viñes. La partition porte en épigraphe une citation d'Henri de Régnier : « Dieu fluvial riant de l'eau qui le chatouille ». L'exécution de l'œuvre réclame environ cinq minutes. L'œuvre porte la référence M.30, dans le catalogue des œuvres du compositeur établi par le musicologue Marcel Marnat. Bien que la réputation de debussyste et d'impressionniste de Ravel date des Jeux d'eau, c'est chez Liszt (Au bord d'une source, 1855 et Jeux d'eau à la villa d'Este, 1883) qu'il faut chercher les sources du compositeur. « Les Jeux d'eau, parus en 1901, sont à l'origine de toutes les nouveautés pianistiques qu'on a voulu remarquer dans mon œuvre. Cette pièce, inspirée du bruit de l'eau et des sons musicaux que font entendre les jets d'eau, les cascades et les ruisseaux, est fondée sur deux motifs à la façon d'un premier temps de sonate, sans toutefois s'assujettir au plan tonal classique. » (Maurice Ravel, esquisse autobiographique, 1928) Fauré tenait les Jeux d'eau en grande estime, mais Saint-Saëns ne voulut voir dans cette pièce d'avant-garde qu'une « cacophonie ». Pourtant, l'œuvre connut rapidement un grand succès, affirma définitivement la personnalité musicale de Ravel et eut une influence sur plusieurs de ses contemporains dont Debussy (Préludes, Études). Sa brièveté et sa douceur en font une page prisée des concerts.
rdf:langString
『水の戯れ』（みずのたわむれ、仏: Jeux d'eau）は、フランスの作曲家モーリス・ラヴェルがパリ音楽院在学中の1901年に作曲したピアノ曲。当時の作曲の師であるガブリエル・フォーレに献呈された。初演は1902年4月5日、サル・プレイエルで行われた国民音楽協会主催のリカルド・ビニェスのピアノ・リサイタルにおいて、『亡き王女のためのパヴァーヌ』とともに初演された。
rdf:langString
물의 유희(프랑스어: Jeux d'eau)은 프랑스의 인상주의 작곡가 모리스 라벨이 1901년에 작곡한 피아노 독주곡이다. 물의 장난, 물의 희롱이라고도 불린다. 이 곡은 라벨의 작품 중에 대표작으로 손꼽힌다.라벨은 이곡에 대해 물의 장난은 사람들이 내 작품에서 읽고자 하는 피아니스틱한 새로움 그 모든 것의 시작이며, 물결이 살랑대는 소리나 샘, 폭포, 실개천 등에서 들을 수 있는 음악적 소리에서 영감을 얻어 작곡했다라고 쓰고 있다. 악보에도 프랑스의 시인인 앙리 드 레니에의 시집 '물의 도시'에 들어 있는 시 '물의 축제'의 한 구절 '물결에 간질인 강의 신이 웃는다'라고 적혀있다.라벨은 프란츠 리스트의 ''의 영향을 받은 것으로 보인다. 곡의 연주시간은 대략 5분 내지 7분이다.
rdf:langString
Jeux d'eau è una composizione per pianoforte scritta da Maurice Ravel nel 1901; l'opera, a carattere descrittivo, si propone di rappresentare scene di "giochi d'acqua" (da cui il titolo).Il brano presenta una citazione, posta dopo il titolo, sulla partitura autografa di Ravel, tratta da Fête d'eau del poeta Henri de Régnier: "Dieu fluvial riant de l'eau qui le chatouille"
rdf:langString
Jeux d'eau (vertaling waterspelletjes of vrijer: fonteinen) is een muzikaal lichtvoetige compositie in E majeur van de Franse componist Maurice Ravel uit 1901. Het is een toongedicht voor piano solo, waarin Ravel een beeld schetst van water dat door de riviergod wordt beroerd. Ravel voorziet het stuk van een motto, waarin hij rept over die riviergod, die lacht om het water dat hem kietelt. Het stuk is gemaakt naar analogie van een compositie van Franz Liszt, getiteld Les jeux d'eau à la Villa d'Este (uit de derde serie Années de Pèlerinage). Waar Liszt een verwijzing doet naar de Bijbeltekst van Johannes waarin Jezus als bron van eeuwig leven wordt geciteerd, beroept Ravel zich in zijn Jeux d'eau op de riviergod. Het stuk bestaat uit één doorgecomponeerd geheel, waarin diverse technisch veeleisende pianissimopassages voorkomen. De vorm is rapsodisch, al doet het, afgezien van ontbreken van de klassieke tonale opbouw, aan de sonatevorm denken (het stuk bevat een quasi-expositie, een doorwerking, een cadens, een reprise en een coda). Jeux d’eau werd in 1901 uitgegeven, en Ravel noemt het zelf een pianistische 'novelty'. Ravel droeg het werk op aan zijn collega-componist en leermeester Gabriel Fauré. Ricardo Viñes was de eerste pianist die het werk in het openbaar uitvoerde in 1902. Jeux d'eau wordt gezien als een der eerste expressionistisch-programmatische composities van de 20e eeuw. Het stuk heeft een lengte van ongeveer 5 minuten.
rdf:langString
«Игра́ воды́» (фр. Jeux d’eau) — произведение для фортепиано Мориса Равеля. Написано в 1901 году; посвящено Габриэлю Форе, у которого Равель в то время учился. Впервые исполнено публично в 1902 году Рикардо Виньесом. Композитор описывал «Игру воды» следующим образом: «Эта пьеса, навеянная шумом воды и другими музыкальными звуками, слышными в фонтанах, водопадах и ручьях, построена на двух темах, подобно сонатному аллегро, хотя и не следует классическому тональному плану». На авторской рукописи надписана цитата из Анри де Ренье (часто включаемая в издания произведения в качестве эпиграфа): «Речной бог, смеющийся над щекочущей его водой» (фр. «Dieu fluvial riant de l'eau qui le chatouille…»). В пьесе ощутимо влияние Листа — его «Фонтанов виллы д’Эсте» (в оригинале название сходное: «Les jeux d’eaux à la Villa d’Este»). «Энциклопедией пианистической фактуры современной музыки» назвал «Игру воды» музыковед Арнольд Альшванг. Среди множества записей пьесы можно отметить записи Альфреда Корто, Вальтера Гизекинга, Бенно Моисеевича, Эмиля Гилельса, Святослава Рихтера, Эрла Уайлда, Марты Аргерих, Паскаля Роже.
rdf:langString
«Гра води» (фр. Jeux d’eau) — твір для фортепіано Моріса Равеля. Написаний в 1901 році; присвячений Ґабріелю Форе, у якого Равель у той час навчався. Вперше виконаний публічно в 1902 році . Композитор описував «Гру води» таким чином: «Ця п'єса, навіяна шумом води і іншими музичними звуками, чутними у фонтанах, водоспадах і струмках, побудована на двох темах, подібно сонатному алегро, хоча і не дотримується класичного тонального плану». На авторському рукописі надписані цитата з Анрі де Реньє (часто включається до видання твору як епіграф): «Річковий бог, що сміється над водою, що лоскоче його» (фр. «Dieu fluvial riant de l'eau qui le chatouille…»). У п'єсі відчутно вплив Ліста — його «Фонтанів вілли д'Есте» (в оригіналі назва подібна: «Les jeux d'eaux à la Villa d'Este»). «Енциклопедією піаністичної фактури сучасної музики» назвав «Гру води» музикознавець А. Альшванг. Серед численних записів п'єси можна відзначити записи Альфреда Корто, Вальтера Гізекінга, , Еміля Гілельса, Святослава Ріхтера, Ерла Вайлда, Марти Аргеріх, .
xsd:nonNegativeInteger
9173
