Intonation (linguistics)

http://dbpedia.org/resource/Intonation_(linguistics) an entity of type: Thing

L'entonació és un tret de la fonètica que defineix la corba melòdica de la frase o fragment d'oració pronunciat entre dues pauses. S'anomena tret suprasegmental perquè no afecta sols a un fonema sinó a un conjunt. rdf:langString

Intonace v lingvistice znamená změny tónu (melodie) v průběhu řeči. Patří mezi základní prozodické prostředky jazyka, tzv. suprasegmentální jevy. Intonace na úrovni věty (výpovědi) umožňuje rozlišit otázku, rozkaz nebo přání od prostého oznámení (zejména při volném slovosledu) či vyjádřit citové zabarvení výpovědi. rdf:langString

Intonation beschreibt in der Linguistik verschiedene Merkmale der Prosodie. In der Phonetik versteht man unter Intonation den wahrgenommenen zeitlichen Verlauf der Tonhöhe innerhalb eines Wortes (Wortmelodie), eines Satzes (Satzmelodie) oder eines vollzogenen Sprechakts (im Sinne einer Sprachmelodie). rdf:langString

التنغيم هو التتابع المطرد لدرجات صوتية متخالفة، أي أنه التغيرات التي تحدث في درجة نغمة الصوت في الكلام أو الحديث المتواصل، يحدث هذا الاختلاف في النغمة بسبب لتذبذب الأوتار الصوتية. rdf:langString

Επιτονισμός είναι ο τρόπος με τον οποίο εκφωνείται η ομιλία, δηλαδή οι αυξομειώσεις στην ένταση, οι παύσεις και οι διάφοροι χρωματισμοί της φωνής, μέσω των οποίων αποδίδονται τα διάφορα συναισθήματα και το ύφος του ομιλητή (φόβος, απορία, θαυμασμός αλλά και ειρωνεία, έκπληξη κλπ.). Στον γραπτό λόγο ο επιτονισμός καταδεικνύεται με τα σημεία στίξης. rdf:langString

Séis urlabhra a chruthaítear trí phatrúin shainiúla airde in abairtí. Bíonn feidhmeanna éagsúla aici, le struchtúir gramadaí a bhéimniú (ag ardú i gceisteanna, mar shampla, ag ísliú i ráitis), seasamh an chainteora a chur in iúl (mar shampla, a ghanfhiosaíocht, a chomhbhrón, a íoróin), agus a chanúint a bhéimniú. rdf:langString

Intonasi yaitu tinggi rendahnya suatu nada pada kalimat yang memberikan penekanan dalam kata-kata tertentu di suatu kalimat. rdf:langString

L'intonazione è un tratto prosodico che comprende l'insieme dei fenomeni acustici, strutturati sui cosiddetti (frequenza fondamentale, intensità, durata, quest'ultima in senso fonologico, quindi in quanto quantità), che indicano inizio e fine delle unità sintattiche maggiori e l'intenzione pragmatica del parlante. rdf:langString

イントネーション（英語: intonation, 英語発音: [ˌintouˈneiʃən] [ˌintəˈneiʃən]）とは、音声言語において文または発話全体につけられた音の高低（ピッチ）のパターンを言う。音調（おんちょう）や抑揚（よくよう）とも言われる。イントネーションの違いによって文法的機能や発話のニュアンスを表すことができる。イントネーションのパターンは、上昇調、下降調、自然下降調といった用語で表される。国際音声記号では上昇調に[↗]、下降調に[↘]を当てている。日本では上昇調に[⤴]、下降調に[⤵]を当てることが多い。単語ごとに決められた音の高低の違いは高低アクセントもしくは声調であり、イントネーションとは区別されている。例えば「東京方言と大阪弁では“橋”と“箸”の高低の発音が逆である」というのはアクセントの違いであり、イントネーションの違いではない。 rdf:langString

억양(抑揚)은 문장에 얹히는 높이 곡선을 말한다. 문장의 전체나 일부에 얹혀서 특정한 억양 의미를 전달하는 억양형을 이라 한다. 하나의 억양 패턴이 부과되는 단위에 따라 다음과 같이 나뉠 수 있다. * 문장 억양 * 말마디 억양 * 핵억양: 한국어에서는 억양의미의 대부분이 말마디의 끝음절에 얹힌 억양패턴에 의해 결정되고, 이호영(1991)에 따르면 이 억양패턴을 핵억양이라 한다. * 말토막 억양 rdf:langString

Intonacja – w trakcie wypowiadania tekstu nadawanie mu pewnego rodzaju melodii, poprzez zmianę modulacji głosu, w celu wyrażenia emocji lub tylko dla oddania specyficznego charakteru danej wypowiedzi. Intonacja umożliwia rozpoznanie zakończenia zdań i fraz, a także pomaga rozróżnić zdania pytające, rozkazujące i oznajmujące. Z formalnego punktu widzenia intonacja jest jedną z tekstu. Tzw. porządek intonacyjny dysponuje dwoma intonemami - antykadencyjnym (wznoszącym) i kadencyjnym (opadającym). Na ton modalny mają wpływ emocje. Osoba przygnębiona bądź zdezorientowana zazwyczaj używa niższego tonu. Ekscytacja i radość są natomiast często okazywane przy użyciu wyższego tonu. rdf:langString

语调（英語：intonation、音高），又稱語氣、口氣，是指说话者交談發聲的音調，即说话者依據個人心情（态度、個性），讓声调的高低轻重音調，再附加上發聲的高低轻重音調；前者是文法上的音調、後者是心情上的音調。 rdf:langString

Per intonacio aŭ entonigo oni nomas la fajnagordon de laŭteco kaj sonkoloro de unuopaj tonoj ĉe muzikiloj kaj ĉe la kantado. * Ĉe la kantado samkiel ĉe arĉ- kaj blovinstrumentoj la nocio rilatas precipe al la ekzakteco de la tonalto dum la muzikado, ĉar tiu ĉi estas ŝanĝebla kaj iliaj ekzakteco estas tasko de la interpretisto. La sonkoloro kaj la tonaltoj de diversaj tonoj estas individue reguligitaj. * Antaŭ ĉio je klavariloj, por kiuj por ĉiu tono ekzistas aparta tongenerilo (kutime kordoj aŭ fajfiloj), intonacio signifas ĉefe la asimiladon de laŭteco kaj sonkoloro de la tongeneriloj unu kun la aliaj. Tio ĉi fariĝas per korektadoj ĉe la tongenerilo aŭ ĉe la al tiu apartena mekaniko k.e. la martelo ĉe la piano. La intonacio tiam estas tasko de la instrumentkonstruisto. Kutime instrument rdf:langString

La entonación es la variación de la altura tonal de la voz con que se pronuncia un enunciado. El tono o, en términos acústicos, la frecuencia fundamental, Fo, se corresponde articulatoriamente con la frecuencia de vibración de los pliegues vocales. En los sonidos sordos no se produce vibración de las cuerdas vocales, por tanto, realmente no existe tono del sonido, aunque el oyente es capaz de reconstruir esos huecos de sonoridad. Por otro lado, la entonación también afecta al canto. rdf:langString

In linguistics, intonation is variation in pitch used to indicate the speaker's attitudes and emotions, to highlight or focus an expression, to signal the illocutionary act performed by a sentence, or to regulate the flow of discourse. For example, the English question "Does Maria speak Spanish or French?" is interpreted as a yes-or-no question when it is uttered with a single rising intonation contour, but is interpreted as an alternative question when uttered with a rising contour on "Spanish" and a falling contour on "French". Although intonation is primarily a matter of pitch variation, its effects almost always work hand-in-hand with other prosodic features. Intonation is distinct from tone, the phenomenon where pitch is used to distinguish words (as in Mandarin) or to mark grammatica rdf:langString

En prosodie, le terme « intonation » a plusieurs acceptions. Certaines diffèrent par la nature du segment de la chaîne parlée auquel elles se réfèrent. Dans un sens large, l’intonation concerne le niveau de hauteur du phone (c’est-à-dire du son au sens phonétique) ou la variation de cette hauteur dans le noyau de la syllabe, ayant une fonction sémantique au niveau du mot, ainsi que la variation de la hauteur des phones au niveau de segments plus grands que le mot, c’est-à-dire le syntagme, la phrase simple, la proposition et la phrase complexe. Dans un sens restreint, le terme « intonation » est utilisé seulement se rapportant aux segments plus grands que le mot. Ceux qui l’utilisent dans ce sens restreint appellent « ton » la variation de la hauteur du phone du noyau de la syllabe, en rap rdf:langString

Intonatie is een prosodische eenheid in de fonetiek. Bedoeld wordt de toonhoogte die tijdens de spraak door "stembuiging" wordt verkregen. In tegenstelling tot tonen wordt intonatie niet gebruikt om woorden van elkaar te onderscheiden, wel kan het de betekenis van een zin benadrukken of verduidelijken. In veel talen is er een onderscheid in de intonatie van vragende zinnen en stellende zinnen. Toontalen zoals het Chinees gebruiken intonatie én tonen om onderscheid tussen woorden aan te brengen. rdf:langString

Intonation är inom prosodin användningen av tonhöjdsvariation i tal. Tonhöjden regleras rent fysiologiskt med hjälp av muskulaturen i struphuvudet, på så sätt att en högre stämton åstadkommes genom högre spänning och vibrationer i stämläpparna, högre lufttryck från lungorna och genom att höja struphuvudet. rdf:langString

Entonação ou entoação é a variação da altura e duração utilizada na fala que incide sobre uma palavra ou oração, e não na pronúncia simples de fonemas ou sílabas. Entonação e ênfase são elementos da prosódia, elemento da Linguística. João foi à escola. temos uma entoação grave e breve, e sua cadeia falada tem final descendente; mudando sua entoação, entretanto, em interrogativa, João foi à escola? notamos, portanto, que a entoação torna-se mais aguda, e a duração da palavra escola é alongada, modificando sua cadeia falada para um final ascendente. rdf:langString

Интона́ция (лат. intonō «громко произношу») — совокупность просодических характеристик предложения: тона (мелодики речи), громкости, темпа речи и её отдельных отрезков, ритмики, особенностей фонации. Интонация вместе с ударением и тоном образует просодическую систему языка. В отличие от сегментных фонетических единиц (фонем) и дифференциальных признаков, не имеющих собственного плана содержания, все интонационные единицы двусторонни, иначе говоря являются знаками, выражают тот или иной смысл. Различаются два типа интонационных средств (интонем): rdf:langString

Інтонація (від лат. intono — голосно виголошую) — сукупність так званих просодичних елементів, або надсегментних одиниць мовлення: мелодики (тону), ритму, темпу, наголосу. Надсегментні одиниці накладаються на лінійні одиниці мовлення не по одному, а в цілому, формуючи таким чином явище, що дістало назву інтона́ція, одиницею якої часто називають інтонаційну конструкцію. Інтонацію вивчає . Інтонація організовує мову фонетично, є засобом вираження різних синтаксичних значень і категорій, а також експресивного, емоційного чи стилістичного забарвлення. Основні функції інтонації: rdf:langString

rdfs:label

rdf:langString تنغيم (لغويات)

rdf:langString Entonació (fonètica)

rdf:langString Intonace (lingvistika)

rdf:langString Intonation (Sprachwissenschaft)

rdf:langString Επιτονισμός

rdf:langString Intonacio

rdf:langString Entonación

rdf:langString Tuin chainte

rdf:langString Intonation prosodique

rdf:langString Intonasi

rdf:langString Intonation (linguistics)

rdf:langString Intonazione (linguistica)

rdf:langString 억양

rdf:langString イントネーション

rdf:langString Intonatie (spraak)

rdf:langString Intonacja (językoznawstwo)

rdf:langString Интонация (лингвистика)

rdf:langString Entonação

rdf:langString Intonation (språk)

rdf:langString 語調

rdf:langString Інтонація (мовознавство)

dbpedia-owl:wikiPageID

xsd:integer 3707734

dbpedia-owl:wikiPageRevisionID

xsd:integer 1112752821

dbpprop:above

rdf:langString Global fall

rdf:langString Global rise

dbpedia-owl:abstract

rdf:langString L'entonació és un tret de la fonètica que defineix la corba melòdica de la frase o fragment d'oració pronunciat entre dues pauses. S'anomena tret suprasegmental perquè no afecta sols a un fonema sinó a un conjunt.

rdf:langString Intonace v lingvistice znamená změny tónu (melodie) v průběhu řeči. Patří mezi základní prozodické prostředky jazyka, tzv. suprasegmentální jevy. Intonace na úrovni věty (výpovědi) umožňuje rozlišit otázku, rozkaz nebo přání od prostého oznámení (zejména při volném slovosledu) či vyjádřit citové zabarvení výpovědi.

rdf:langString Intonation beschreibt in der Linguistik verschiedene Merkmale der Prosodie. In der Phonetik versteht man unter Intonation den wahrgenommenen zeitlichen Verlauf der Tonhöhe innerhalb eines Wortes (Wortmelodie), eines Satzes (Satzmelodie) oder eines vollzogenen Sprechakts (im Sinne einer Sprachmelodie).

rdf:langString التنغيم هو التتابع المطرد لدرجات صوتية متخالفة، أي أنه التغيرات التي تحدث في درجة نغمة الصوت في الكلام أو الحديث المتواصل، يحدث هذا الاختلاف في النغمة بسبب لتذبذب الأوتار الصوتية.

rdf:langString Επιτονισμός είναι ο τρόπος με τον οποίο εκφωνείται η ομιλία, δηλαδή οι αυξομειώσεις στην ένταση, οι παύσεις και οι διάφοροι χρωματισμοί της φωνής, μέσω των οποίων αποδίδονται τα διάφορα συναισθήματα και το ύφος του ομιλητή (φόβος, απορία, θαυμασμός αλλά και ειρωνεία, έκπληξη κλπ.). Στον γραπτό λόγο ο επιτονισμός καταδεικνύεται με τα σημεία στίξης.

rdf:langString Per intonacio aŭ entonigo oni nomas la fajnagordon de laŭteco kaj sonkoloro de unuopaj tonoj ĉe muzikiloj kaj ĉe la kantado. * Ĉe la kantado samkiel ĉe arĉ- kaj blovinstrumentoj la nocio rilatas precipe al la ekzakteco de la tonalto dum la muzikado, ĉar tiu ĉi estas ŝanĝebla kaj iliaj ekzakteco estas tasko de la interpretisto. La sonkoloro kaj la tonaltoj de diversaj tonoj estas individue reguligitaj. * Antaŭ ĉio je klavariloj, por kiuj por ĉiu tono ekzistas aparta tongenerilo (kutime kordoj aŭ fajfiloj), intonacio signifas ĉefe la asimiladon de laŭteco kaj sonkoloro de la tongeneriloj unu kun la aliaj. Tio ĉi fariĝas per korektadoj ĉe la tongenerilo aŭ ĉe la al tiu apartena mekaniko k.e. la martelo ĉe la piano. La intonacio tiam estas tasko de la instrumentkonstruisto. Kutime instrumento estas unufoje intonaciita. Speciale elspeziga estas la intonacio de orgeno, ĉar jen ĉiu fajfilo devas esti intonaciata unuope. Ĉe gitaroj oni nomas la gradon de agorditeco de la tonaltoj ankaŭ kiel fretpureco lige kun la oktavpureco. * Intonacio povas ankaŭ signifi mallongan enkondukon de muzikaĵo. Ĉe gregoriaj ĉantoj ekz. enkonduko realigata de la kantoro aŭ ankaŭ mallonga orgenpreludo antaŭ ĥoralo, vd. liturgia orgenludado. * en la lingvistiko Intonacio estas frazmelodio, kaŭzata de la variado de la voĉa sonalto dum parolado, en lingvo, kiu ne estas tonlingvo.

rdf:langString La entonación es la variación de la altura tonal de la voz con que se pronuncia un enunciado. El tono o, en términos acústicos, la frecuencia fundamental, Fo, se corresponde articulatoriamente con la frecuencia de vibración de los pliegues vocales. En los sonidos sordos no se produce vibración de las cuerdas vocales, por tanto, realmente no existe tono del sonido, aunque el oyente es capaz de reconstruir esos huecos de sonoridad. Por otro lado, la entonación también afecta al canto. En todas las lenguas se usan variaciones tonales con fines lingüísticos. En las llamadas lenguas tonales las variaciones de tono pueden servir para realizar distinciones léxicas o morfológicas, como sucede en la mayoría de las lenguas del mundo. Se estima que entre el 60 y el 70 % de las lenguas del mundo poseen esta característica, sobre todo en Asia y África. Ejemplos de estas lenguas son el chino mandarín o el yoruba. En las lenguas no específicamente tonales la variación de tono tiene que ver con fenómenos post-léxicos; estos cambios melódicos reciben el nombre de entonación. Debe tenerse en cuenta que los tonemas de las lenguas tonales tienen un comportamiento diferente de la entonación, ya que estas lenguas también tienen entonación, a pesar de que la frecuencia fundamental sigue estando involucrada en lograr un tono u otro en cada sílaba. En muchas lenguas la variación de frecuencia también interviene, junto a la duración y la intensidad, para marcar el acento tónico, pero esos fenómenos no se califican de entonación.

rdf:langString In linguistics, intonation is variation in pitch used to indicate the speaker's attitudes and emotions, to highlight or focus an expression, to signal the illocutionary act performed by a sentence, or to regulate the flow of discourse. For example, the English question "Does Maria speak Spanish or French?" is interpreted as a yes-or-no question when it is uttered with a single rising intonation contour, but is interpreted as an alternative question when uttered with a rising contour on "Spanish" and a falling contour on "French". Although intonation is primarily a matter of pitch variation, its effects almost always work hand-in-hand with other prosodic features. Intonation is distinct from tone, the phenomenon where pitch is used to distinguish words (as in Mandarin) or to mark grammatical features (as in Kinyarwanda).

rdf:langString En prosodie, le terme « intonation » a plusieurs acceptions. Certaines diffèrent par la nature du segment de la chaîne parlée auquel elles se réfèrent. Dans un sens large, l’intonation concerne le niveau de hauteur du phone (c’est-à-dire du son au sens phonétique) ou la variation de cette hauteur dans le noyau de la syllabe, ayant une fonction sémantique au niveau du mot, ainsi que la variation de la hauteur des phones au niveau de segments plus grands que le mot, c’est-à-dire le syntagme, la phrase simple, la proposition et la phrase complexe. Dans un sens restreint, le terme « intonation » est utilisé seulement se rapportant aux segments plus grands que le mot. Ceux qui l’utilisent dans ce sens restreint appellent « ton » la variation de la hauteur du phone du noyau de la syllabe, en rapport avec les langues appelées à tons, où ceux-ci ont un rôle important dans l’expression des sens lexicaux et grammaticaux des mots. Le terme « intonation » dans son sens restreint a à son tour plusieurs définitions, en fonction de ce qu’on considère comme les composants de l’intonation.

rdf:langString Séis urlabhra a chruthaítear trí phatrúin shainiúla airde in abairtí. Bíonn feidhmeanna éagsúla aici, le struchtúir gramadaí a bhéimniú (ag ardú i gceisteanna, mar shampla, ag ísliú i ráitis), seasamh an chainteora a chur in iúl (mar shampla, a ghanfhiosaíocht, a chomhbhrón, a íoróin), agus a chanúint a bhéimniú.

rdf:langString Intonasi yaitu tinggi rendahnya suatu nada pada kalimat yang memberikan penekanan dalam kata-kata tertentu di suatu kalimat.

rdf:langString L'intonazione è un tratto prosodico che comprende l'insieme dei fenomeni acustici, strutturati sui cosiddetti (frequenza fondamentale, intensità, durata, quest'ultima in senso fonologico, quindi in quanto quantità), che indicano inizio e fine delle unità sintattiche maggiori e l'intenzione pragmatica del parlante.

rdf:langString イントネーション（英語: intonation, 英語発音: [ˌintouˈneiʃən] [ˌintəˈneiʃən]）とは、音声言語において文または発話全体につけられた音の高低（ピッチ）のパターンを言う。音調（おんちょう）や抑揚（よくよう）とも言われる。イントネーションの違いによって文法的機能や発話のニュアンスを表すことができる。イントネーションのパターンは、上昇調、下降調、自然下降調といった用語で表される。国際音声記号では上昇調に[↗]、下降調に[↘]を当てている。日本では上昇調に[⤴]、下降調に[⤵]を当てることが多い。単語ごとに決められた音の高低の違いは高低アクセントもしくは声調であり、イントネーションとは区別されている。例えば「東京方言と大阪弁では“橋”と“箸”の高低の発音が逆である」というのはアクセントの違いであり、イントネーションの違いではない。

rdf:langString 억양(抑揚)은 문장에 얹히는 높이 곡선을 말한다. 문장의 전체나 일부에 얹혀서 특정한 억양 의미를 전달하는 억양형을 이라 한다. 하나의 억양 패턴이 부과되는 단위에 따라 다음과 같이 나뉠 수 있다. * 문장 억양 * 말마디 억양 * 핵억양: 한국어에서는 억양의미의 대부분이 말마디의 끝음절에 얹힌 억양패턴에 의해 결정되고, 이호영(1991)에 따르면 이 억양패턴을 핵억양이라 한다. * 말토막 억양

rdf:langString Intonatie is een prosodische eenheid in de fonetiek. Bedoeld wordt de toonhoogte die tijdens de spraak door "stembuiging" wordt verkregen. In tegenstelling tot tonen wordt intonatie niet gebruikt om woorden van elkaar te onderscheiden, wel kan het de betekenis van een zin benadrukken of verduidelijken. In veel talen is er een onderscheid in de intonatie van vragende zinnen en stellende zinnen. Toontalen zoals het Chinees gebruiken intonatie én tonen om onderscheid tussen woorden aan te brengen. Intonatie in de spraak wordt gezien als een vorm van lichaamstaal. We spreken hierbij ook wel van stemtaal of paralinguïstiek.

rdf:langString Intonacja – w trakcie wypowiadania tekstu nadawanie mu pewnego rodzaju melodii, poprzez zmianę modulacji głosu, w celu wyrażenia emocji lub tylko dla oddania specyficznego charakteru danej wypowiedzi. Intonacja umożliwia rozpoznanie zakończenia zdań i fraz, a także pomaga rozróżnić zdania pytające, rozkazujące i oznajmujące. Z formalnego punktu widzenia intonacja jest jedną z tekstu. Tzw. porządek intonacyjny dysponuje dwoma intonemami - antykadencyjnym (wznoszącym) i kadencyjnym (opadającym). Na ton modalny mają wpływ emocje. Osoba przygnębiona bądź zdezorientowana zazwyczaj używa niższego tonu. Ekscytacja i radość są natomiast często okazywane przy użyciu wyższego tonu.

rdf:langString Entonação ou entoação é a variação da altura e duração utilizada na fala que incide sobre uma palavra ou oração, e não na pronúncia simples de fonemas ou sílabas. Entonação e ênfase são elementos da prosódia, elemento da Linguística. As funções linguísticas da entonação são exercidas em instâncias superiores às dos fonemas e palavras, sendo considerada, portanto, um componente linguístico suprasegmental. Muitas línguas usam a entonação sintaticamente, por exemplo, para expressar surpresa ou ironia, e, mais comumente, para distinguir uma declaração de uma interrogação; assim, numa declaração simples, João foi à escola. temos uma entoação grave e breve, e sua cadeia falada tem final descendente; mudando sua entoação, entretanto, em interrogativa, João foi à escola? notamos, portanto, que a entoação torna-se mais aguda, e a duração da palavra escola é alongada, modificando sua cadeia falada para um final ascendente. O português pertence a este grupo de línguas. Outras línguas usam a variação tonal para distinguir entre diferentes significados, sendo chamadas de línguas tonais. Exemplos de línguas tonais são o chinês e o tailandês. O termo entoação é substituído e empregado no senso comum por, simplesmente, tom. Sendo que um dos interlocutores, em uma interação comunicativa casual, pode refirir-se à entoação da fala do outro utilizando: "não estou gostando de seu tom de voz". No alfabeto fonético internacional o aumento de entonação é marcado com [↗] e a queda com [↘].

rdf:langString Интона́ция (лат. intonō «громко произношу») — совокупность просодических характеристик предложения: тона (мелодики речи), громкости, темпа речи и её отдельных отрезков, ритмики, особенностей фонации. Интонация вместе с ударением и тоном образует просодическую систему языка. В отличие от сегментных фонетических единиц (фонем) и дифференциальных признаков, не имеющих собственного плана содержания, все интонационные единицы двусторонни, иначе говоря являются знаками, выражают тот или иной смысл. Различаются два типа интонационных средств (интонем): * фразовые акценты — размещаются преимущественно на ударных слогах слов; основной их признак — перелом тона. Выполняют наиболее важные функции интонации: направление движения тона указывает на цель высказывания, или (так, в русском языке показателем общего вопроса служит восходящее движение тона), место фразового акцента — на «фокус» высказывания (более всего интересующий говорящего элемент предложения: ср. Ваня приехал во вторник? и Ваня приехал во вторник?); * интегральные (неакцентные) характеристики — охватывают группы слов или предложения целиком. Одни и те же интонационные средства могут использоваться и в составе фразовых акцентов, и в качестве интегральных характеристик интонационной группы (словосочетания, предложения). В предложении интонационные признаки обоих типов образуют разнообразные сочетания.На письме интонация отчасти выражается знаками препинания, членением текста на абзацы, варьированием шрифтов, однако спектр значений, доступных интонации, значительно шире, чем у пунктуации.

rdf:langString Intonation är inom prosodin användningen av tonhöjdsvariation i tal. Tonhöjden regleras rent fysiologiskt med hjälp av muskulaturen i struphuvudet, på så sätt att en högre stämton åstadkommes genom högre spänning och vibrationer i stämläpparna, högre lufttryck från lungorna och genom att höja struphuvudet. Tonhöjden kan vara särskiljande på ordnivå, så kallad ordintonation. I de flesta svenska dialekter skiljer sig ordpar som anden (fågeln) och anden (i lampan) åt enbart genom olika tonala mönster, så kallad ordaccent. Vissa språk utnyttjar ton i ännu högre grad, och i dessa måste, till skillnad från t.ex. svenskan, i stort sett varje stavelse ha en egen ton, så kallade tonspråk. Intonationen kan även utnyttjas på satsnivå, så kallad satsintonation, och kan där dels användas grammatiskt, men också för att signalera attityder och liknande. Exempelvis avslutas en intonationsfras på svenska vanligtvis med en låg ton (så kallad ), men kan i vissa fall även avslutas med en hög ton. Denna höga ton kan då signalera att talaren ska fortsätta tala, eller ibland att yttrandet är en fråga.

rdf:langString Інтонація (від лат. intono — голосно виголошую) — сукупність так званих просодичних елементів, або надсегментних одиниць мовлення: мелодики (тону), ритму, темпу, наголосу. Надсегментні одиниці накладаються на лінійні одиниці мовлення не по одному, а в цілому, формуючи таким чином явище, що дістало назву інтона́ція, одиницею якої часто називають інтонаційну конструкцію. Інтонацію вивчає . Інтонація організовує мову фонетично, є засобом вираження різних синтаксичних значень і категорій, а також експресивного, емоційного чи стилістичного забарвлення. Основні функції інтонації: * Комунікативна функція, тобто функція реалізації комунікативних типів висловлення (розповідні, питальні, спонукальні речення). * Функція модальності. Вираження ставлення мовця до того, про що говориться. * Емоційна функція. Вираження за допомогою мови психічного стану мовця, а також надання емоційних значень висловлення. * Видільна функція. Полягає в інтонаційному виділенні певних частин висловлення, наприклад, головніших порівняно з другорядними в інформаційному плані. * Конструктивна (конститутивна) функція. Завдяки інтонаційним засобам сегментні одиниці мовлення формуються у висловлення. На думку Н. Плющ, О.Бас-Кононенко, З.Дудник (Плющ Н. та ін. СУЛМ. Фонетика, К., 2002), комунікативна функція інтонації є провідною. За метою висловлювання в українські мові розрізняються такі комунікативні типи висловлювань, як розповідь, питання, спонукання. Інтонаційна конструкція розповідного висловлювання має висхідно-спадний або спадний рух основного тону, що означає завершеність думки. Разом зі спадом тону спадає і сила і темп вимови. Інтонаційна конструкція питального речення зазвичай характеризується висхідним, висхідно-спадним і спадним тоном. Темп вимови питання як правило вищий за відповідь на нього в розповідній інтонації. Для запитання відчутними є особливості зміни ЧОТ на початку і в кінці вислову, швидкість спаду ЧОТ та інтенсивності.Побудова інтонаційної моделі питального типу речення ускладнюється різними видами питання: питання про нову інформацію, питання-перепит, альтернативне питання, риторичне питання. Інтонаційний контур спонукального речення визначається висхідно-спадним, рідше — спадним характером руху ЧОТ. Такий тип речення теж неоднозначний — може бути наказ, вимога, пропозиція, прохання, порада тощо.

rdf:langString 语调（英語：intonation、音高），又稱語氣、口氣，是指说话者交談發聲的音調，即说话者依據個人心情（态度、個性），讓声调的高低轻重音調，再附加上發聲的高低轻重音調；前者是文法上的音調、後者是心情上的音調。

dbpprop:decimal

xsd:integer 8599 8600

dbpprop:ipaNumber

xsd:integer 510 511

dbpprop:ipaSymbol

rdf:langString ↗︎◌

rdf:langString ↘︎◌

dbpedia-owl:wikiPageLength

xsd:nonNegativeInteger 36928

rdf:type

owl:Thing