Insanity defense
http://dbpedia.org/resource/Insanity_defense an entity of type: Thing
En droit criminel, une défense fondée sur les troubles mentaux repose sur l'argument selon lequel un défendeur n'est pas criminellement responsable d'un acte qu'il a commis en raison d'un trouble mental l'affligeant au moment de commettre l'acte.
rdf:langString
精神障碍防御（英語：Insanity defense）是指刑事訴訟中的被告以精神障碍作为辩护理由。因为被告进行被指控的犯罪活动时精神障碍，他们不应该因触犯法律而承担相关的司法责任。 有人声称因精神障碍而免于或减少刑事处罚至少可追溯到汉谟拉比法典。从不同视角看精神障碍辩护都有其可取之处：一些人认为它是，一些人认为它与缺少蓄意相关，还有些人认为它不过就是一个藉口。这里涉及到的精神障碍有不同的法学定义但非医学术语：譬如有。
rdf:langString
The insanity defense, also known as the mental disorder defense, is an affirmative defense by excuse in a criminal case, arguing that the defendant is not responsible for their actions due to an episodic psychiatric disease at the time of the criminal act. This is contrasted with an excuse of provocation, in which the defendant is responsible, but the responsibility is lessened due to a temporary mental state. It is also contrasted with a finding that a defendant cannot stand trial in a criminal case because a mental disease prevents them from effectively assisting counsel, from a civil finding in trusts and estates where a will is nullified because it was made when a mental disorder prevented a testator from recognizing the natural objects of their bounty, and from involuntary civil commi
rdf:langString
Ontoerekeningsvatbaarheid (in Nederland ook wel ontoerekenbaarheid) is een strafuitsluitingsgrond in diverse rechtsstelsels. De exacte invulling verschilt per rechtsgebied, maar de kern van het begrip wordt gevormd doordat een strafbaar feit niet aan de dader wordt toegerekend indien hij dit feit wegens een geestelijke stoornis heeft gepleegd. In dat geval volgt geen veroordeling. Wel kan de geestesgestoorde delinquent een (veiligheids)maatregel opgelegd krijgen.
rdf:langString
Osoba niepoczytalna – osoba, która dokonała czynu zabronionego przez ustawę pod groźbą kary, ale w czasie czynu nie mogła rozpoznać jego znaczenia lub pokierować swoim postępowaniem z powodu choroby psychicznej, upośledzenia umysłowego lub innego zakłócenia . Niepoczytalność jest stwierdzana orzeczeniem sądowym wydanym na podstawie opinii biegłych lekarzy psychiatrów oraz psychologa. Zakłócenie czynności psychicznych może wynikać m.in. z wprawienia się w stan odurzenia. W doktrynie istniało kilka konstrukcji zawinienia w związku z tym:
rdf:langString
Невменя́емость — состояние лица, при котором оно не в состоянии осознавать фактический характер и общественную опасность своих действий либо руководить ими вследствие психического заболевания или иного болезненного состояния психики. Невменяемость в уголовном праве является основанием для освобождения лица от уголовной ответственности и применения к нему принудительного лечения. Невменяемость лица — это понятие, характерное только для уголовного права: данная категория неприменима к иным видам поведения лица, кроме совершения им конкретного общественно опасного деяния.
rdf:langString
No processo penal, a alegação de insanidade mental é a defesa na qual alega-se que devido a questões relacionados à faculdade mental (doenças psiquiátricas ou deficiência mental), o réu não é responsável pelas suas ações. Insanidade legal é um termo legal e não médico. Existem diferente definições de insanidade legal, como a definição de M'Naghten, a definição de Durham, a definição do e várias outras definições. No Brasil, referências à alegação por insanidade mental são encontradas no Código de Processo Penal, , de 3 de outubro de 1941.
rdf:langString
Неосу́дність — стан психологічного здоров'я людини, при якому вона не може контролювати свої дії або не перебуває у свідомості (розумова недорозвиненість, психологічні захворювання тощо). До тимчасових розладів психічної діяльності психіатри відносять різноманітні форми порушення психічної діяльності, що можуть тривати певний час і закінчуються повним видужанням (наприклад, , патологічний афект, патологічне сп'яніння). Недоумство — це уроджений (олігофренія) чи придбаний (деменція) хворобливий стан психіки, що характеризується неповноцінністю розумової діяльності.
rdf:langString
rdf:langString
Défense fondée sur les troubles mentaux
rdf:langString
Insanity defense
rdf:langString
Ontoerekeningsvatbaarheid
rdf:langString
Osoba niepoczytalna
rdf:langString
Alegação de insanidade mental
rdf:langString
Невменяемость
rdf:langString
精神障碍辩护
rdf:langString
Неосудність
xsd:integer
15358
xsd:integer
1120150540
rdf:langString
The insanity defense, also known as the mental disorder defense, is an affirmative defense by excuse in a criminal case, arguing that the defendant is not responsible for their actions due to an episodic psychiatric disease at the time of the criminal act. This is contrasted with an excuse of provocation, in which the defendant is responsible, but the responsibility is lessened due to a temporary mental state. It is also contrasted with a finding that a defendant cannot stand trial in a criminal case because a mental disease prevents them from effectively assisting counsel, from a civil finding in trusts and estates where a will is nullified because it was made when a mental disorder prevented a testator from recognizing the natural objects of their bounty, and from involuntary civil commitment to a mental institution, when anyone is found to be gravely disabled or to be a danger to themself or to others. Exemption from full criminal punishment on such grounds dates back to at least the Code of Hammurabi. Legal definitions of insanity or mental disorder are varied, and include the M'Naghten Rule, the Durham rule, the 1953 British Royal Commission on Capital Punishment report, the ALI rule (American Legal Institute Model Penal Code rule), and other provisions, often relating to a lack of mens rea ("guilty mind"). In the criminal laws of Australia and Canada, statutory legislation enshrines the M'Naghten Rules, with the terms defense of mental disorder, defense of mental illness or not criminally responsible by reason of mental disorder employed. Being incapable of distinguishing right from wrong is one basis for being found to be legally insane as a criminal defense. It originated in the M'Naghten Rule, and has been reinterpreted and modernized through more recent cases, such as People v. Serravo. In the United Kingdom, Ireland, and the United States, use of the defense is rare. Mitigating factors, including things not eligible for the insanity defense such as intoxication (or, more frequently, diminished capacity), may lead to reduced charges or reduced sentences. The defense is based on evaluations by forensic mental health professionals with the appropriate test according to the jurisdiction. Their testimony guides the jury, but they are not allowed to testify to the accused's criminal responsibility, as this is a matter for the jury to decide. Similarly, mental health practitioners are restrained from making a judgment on the "ultimate issue"—whether the defendant is insane. Some jurisdictions require the evaluation to address the defendant's ability to control their behavior at the time of the offense (the volitional limb). A defendant claiming the defense is pleading "not guilty by reason of insanity" (NGRI) or "guilty but insane or mentally ill" in some jurisdictions which, if successful, may result in the defendant being committed to a psychiatric facility for an indeterminate period.
rdf:langString
En droit criminel, une défense fondée sur les troubles mentaux repose sur l'argument selon lequel un défendeur n'est pas criminellement responsable d'un acte qu'il a commis en raison d'un trouble mental l'affligeant au moment de commettre l'acte.
rdf:langString
Ontoerekeningsvatbaarheid (in Nederland ook wel ontoerekenbaarheid) is een strafuitsluitingsgrond in diverse rechtsstelsels. De exacte invulling verschilt per rechtsgebied, maar de kern van het begrip wordt gevormd doordat een strafbaar feit niet aan de dader wordt toegerekend indien hij dit feit wegens een geestelijke stoornis heeft gepleegd. In dat geval volgt geen veroordeling. Wel kan de geestesgestoorde delinquent een (veiligheids)maatregel opgelegd krijgen. Ontoerekeningsvatbaarheid wordt samengevat door de spreuk actus non facit reum nisi mens sit rea (voor schuld moet niet alleen de daad strafbaar zijn, ook de mens moet een schuldige geest hebben).
rdf:langString
Osoba niepoczytalna – osoba, która dokonała czynu zabronionego przez ustawę pod groźbą kary, ale w czasie czynu nie mogła rozpoznać jego znaczenia lub pokierować swoim postępowaniem z powodu choroby psychicznej, upośledzenia umysłowego lub innego zakłócenia . Niepoczytalność jest stwierdzana orzeczeniem sądowym wydanym na podstawie opinii biegłych lekarzy psychiatrów oraz psychologa. Zakłócenie czynności psychicznych może wynikać m.in. z wprawienia się w stan odurzenia. W doktrynie istniało kilka konstrukcji zawinienia w związku z tym:
* konstrukcja odpowiedzialności obiektywnej – stan nietrzeźwości lub odurzenia w chwili czynu wyklucza możliwość powoływania się na okoliczność wyłączającą przypisanie winy;
* konstrukcja Rauschdelikt – sprawca ponosi odpowiedzialność za to, że w sposób zawiniony wprawił się w stan niepoczytalności, a nie za popełniony czyn. Przyjmuje pewną fikcję prawną;
* konstrukcja actio libera in causa (z łac. „działanie wolne w przyczynie”) – występowała m.in. w polskim kodeksie karnym z 1932 roku; sprawca był traktowany jako osoba poczytalna, jeżeli wprawił się w stan nietrzeźwości lub odurzenia, by popełnić czyn zabroniony. Konstrukcja była krytykowana, ponieważ zakładała realizację przez sprawcę w stanie ograniczonej poczytalności tego, co zamierzał będąc poczytalny;
* obecne rozwiązanie (rozwinięcie „actio libera in causa”) – przepisów o poczytalności i ograniczonej poczytalności nie stosuje się, gdy sprawca wprawił się w stan nietrzeźwości lub odurzenia powodujący wyłączenie lub ograniczenie poczytalności, które przewidywał lub mógł przewidzieć.
rdf:langString
No processo penal, a alegação de insanidade mental é a defesa na qual alega-se que devido a questões relacionados à faculdade mental (doenças psiquiátricas ou deficiência mental), o réu não é responsável pelas suas ações. A isenção do indivíduo considerado insano de punição criminal data desde o Código de Hammurabi. Existem pontos de vista divergentes em relação à defesa de um insano, e todos eles possuem os seus devidos méritos: alguns consideram a alegação de insanidade mental um argumento de defesa legítimo, outros percebem o insano como ausente de dolo e outros percebem a alegação apenas como uma desculpa. Insanidade legal é um termo legal e não médico. Existem diferente definições de insanidade legal, como a definição de M'Naghten, a definição de Durham, a definição do e várias outras definições. A alegação de insanidade mental é um recurso relativamente raro, porém foi observada sua ascensão desde quando países adotaram legislações específicas sobre o tema. A defesa por insanidade é encontrada na maioria das jurisdições que respeitam direitos humanos e possuem um estado de direito, apesar de que a extensão de que a defesa pode ser usada difere em diferentes jurisdições. Dependendo da jurisdição, quando acatada a alegação de insanidade mental, a pena pode ser atenuada ou até mesmo extinta. A defesa por insanidade é baseada por avaliações feitas por profissionais forênsicos que buscam determinar se o réu é incapaz de legalmente distinguir entre o certo e o errado e também compreendia a natureza de suas ações durante a execução da ofensa. Algumas jurisdições requerem que a avaliação determine se o réu teve a capacidade de controlar seu comportamento durante a ofensa. O réu que declara insanidade pode ser acusado por "não culpado por razão de insanidade" ou "culpado mas mentalmente/insanamente doente" e dependendo do caso e da jurisdição, pode, caso, seja acatada a alegação, resultar que o réu seja sentenciado a cumprir pena em uma instituição psiquiátrica por um período indeterminado. A alegação por insanidade mental pode ser empregada como defesa parcial a um assassino. Alguns países, como os Estados Unidos, a incapacidade de julgar o ocorrido, é também aceito como argumento de defesa no caso em que o réu está embriagado ou sob o efeito de drogas. Nestes casos, caso o argumento seja aceito, a pena pode ser atenuada ou a sentença pode ser mais leniente. No Brasil, referências à alegação por insanidade mental são encontradas no Código de Processo Penal, , de 3 de outubro de 1941.
rdf:langString
Невменя́емость — состояние лица, при котором оно не в состоянии осознавать фактический характер и общественную опасность своих действий либо руководить ими вследствие психического заболевания или иного болезненного состояния психики. Невменяемость в уголовном праве является основанием для освобождения лица от уголовной ответственности и применения к нему принудительного лечения. Представления о том, что к страдающим психическими заболеваниями лицам нельзя подходить с теми же критериями оценки поведения, что и к психически нормальным, в примитивном виде сформировались уже достаточно давно (следует вспомнить, например, отношение к юродивым в допетровской Руси). Развитие психиатрической науки на современном этапе позволило сформировать представление о невменяемости лиц, совершивших общественно опасные деяния под влиянием расстройств психики, повлиявших на их способности к оценке социальной значимости последствий своих действий и на их волевую сферу. Невменяемость лица — это понятие, характерное только для уголовного права: данная категория неприменима к иным видам поведения лица, кроме совершения им конкретного общественно опасного деяния.
rdf:langString
精神障碍防御（英語：Insanity defense）是指刑事訴訟中的被告以精神障碍作为辩护理由。因为被告进行被指控的犯罪活动时精神障碍，他们不应该因触犯法律而承担相关的司法责任。 有人声称因精神障碍而免于或减少刑事处罚至少可追溯到汉谟拉比法典。从不同视角看精神障碍辩护都有其可取之处：一些人认为它是，一些人认为它与缺少蓄意相关，还有些人认为它不过就是一个藉口。这里涉及到的精神障碍有不同的法学定义但非医学术语：譬如有。
rdf:langString
Неосу́дність — стан психологічного здоров'я людини, при якому вона не може контролювати свої дії або не перебуває у свідомості (розумова недорозвиненість, психологічні захворювання тощо). До тимчасових розладів психічної діяльності психіатри відносять різноманітні форми порушення психічної діяльності, що можуть тривати певний час і закінчуються повним видужанням (наприклад, , патологічний афект, патологічне сп'яніння). Недоумство — це уроджений (олігофренія) чи придбаний (деменція) хворобливий стан психіки, що характеризується неповноцінністю розумової діяльності. Виділяють три ступеня олігофренії:
* найбільш легкий — дебільність;
* середній — імбецильність;
* важкий — ідіотія. При ідіотії та імбецильності людина завжди визнається неосудною. Практика показує, що дебільність у легкій формі в принципі не виключає стану осудності та обмеженої осудності. Іншим хворобливим станом можуть визнаватися розлади психічної діяльності, які не підпадають під ознаки перших трьох категорій психічних захворювань. Це, наприклад, маревні явища на ґрунті важкого інфекційного захворювання. Для визнання особи неосудною необхідно, щоб був встановлений факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК, наявність доказів скоєння його саме цією особою (юридичний критерій) та наявність хоча б однієї ознаки медичного критерію та однієї ознаки психологічного критерію. Оскільки для визначення психічного стану конкретної особи (підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного) необхідні спеціальні знання, то у випадках наявності у судді, слідчого, адвоката обґрунтованих даних, що ставлять під сумнів осудність чи обмежену осудність особи, що вчинила передбачене КК суспільно небезпечне діяння, у справі призначається судово-психіатрична чи комплексна психолого-психіатрична експертиза.
xsd:nonNegativeInteger
65984