Imperial Trans-Antarctic Expedition
http://dbpedia.org/resource/Imperial_Trans-Antarctic_Expedition an entity of type: Thing
Shackletonova expedice (anglicky Imperial Trans-Antarctic Expedition) v letech 1914–1916 byla britská královská expedice pod vedením Brita irského původu Ernesta Shackletona s cílem překonat napříč Antarktidu od Weddellova moře přes jižní pól k Rossovu moři.
rdf:langString
帝国南極横断探検隊（英文表記: Imperial Trans-Antarctic Expedition。Shackleton's Expedition、The Endurance Expeditionとも。1914年8月9日〜1917年）は、イギリスが20世紀中に派遣した南極探検隊のうち、4番目の探検隊である。南極大陸の初横断を目指し、失敗した。この探険は、文明圏から何千マイルも離れた地で探検隊の船が難破したあと、隊長であるアーネスト・シャクルトンとその隊員達が英雄的な努力によって南極から生還したことで有名である。数々の書籍が出版され、映画・ドキュメンタリー映像作品も制作された。 摂氏マイナス37度の寒さと乏しい食料の中、南極圏で28人が実に22ヶ月もの間を耐え忍んだ。最終的に、シャクルトン以下6名の乗組員が全長僅か7メートルの救命艇に乗って、南極海を1,500キロメートル航海した。その数ヶ月後、シャクルトンは残された全ての乗組員を救出しに戻り、一人の命も落とすこと無く全員が生還した。 探検当時は船舶無線が実用化されてはいたが、探険地が遠すぎて通信は不可能であった。更にイギリスは第一次世界大戦の真っ最中であり、行方不明になった探検隊の捜索・救出はついぞなかった。この探険の多くの部分は映像で記録されている。
rdf:langString
البعثة الإمبراطورية العابرة للقارة القطبية الجنوبية خلال الفترة من 1914 إلى 1917 هي آخر بعثة استكشافية كبرى في العصر البطولي لاستكشاف القطب الجنوبي. وكانت هذه البعثة التي رتب لها السير إرنست شاكلتون محاولةً للقيام بأول عبور بري للقارة القطبية الجنوبية. فبعد البعثة التي قادها روال أموندسن في عام 1911 إلى القطب الجنوبي، ظل هذا الاِجتياز، على حد تعبير شاكلتون، «الهدف الرئيس الوحيد لرحلات القطب الجنوبي». وقد فشلت بعثة شاكلتون في تحقيق هذا الهدف، بيدَ أنها أصبحت معروفة بأنها إنجاز ملحمي ومثال تاريخي للقدرة على التحمل.
rdf:langString
L'expedició imperial transantàrtica (1914–1917), més coneguda com a expedició Endurance, va ser l'última expedició important de l'edat heroica de l'exploració de l'Antàrtida. Dissenyada per Sir Ernest Shackleton, aspirava a ser la primera a travessar per terra el continent antàrtic. Després que el 1911 l'expedició Amundsen arribés al Pol Sud, Shackleton va dir que la travessia del continent era l'"únic gran objectiu principal dels viatges antàrtics". L'expedició no va aconseguir complir aquest propòsit, però és recordada com una història èpica d'heroisme i supervivència.
rdf:langString
La Imperia Transantarkta Ekspedicio (angle Imperial Trans-Antarctic Expedition), 1914-1917, alikonita kiel la ekspedicio Endurance (Endurance Expedition), estis la lasta grava ekspedicio de la tiel nomata "heroa epoko" de la esplorado de Antarkto. Ĝi estis organizita de Ernest Shackleton, kaj celis plenumi la unuan surlandan travojaĝon de la antarkta kontinento. Post la atingo de la suda poluso fare de Roald Amundsen en 1911, la travojaĝo restis laŭ Shackleton "la unua, grava celo de antarktaj vojaĝoj". La ekspedicio estis kompleta malsukceso, sed restis fama kiel epopeo de heroeco kaj superviveco.
rdf:langString
Die Endurance-Expedition, offiziell British Imperial Trans-Antarctic Expedition, war eine Antarktisexpedition in den Jahren von 1914 bis 1917. Sie war die letzte große Expedition des Goldenen Zeitalters der Antarktis-Forschung. Gemein hatten diese Expeditionen die Beschränktheit der für sie verfügbaren Ressourcen, bevor der Fortschritt auf den Gebieten von Transport und Kommunikation die Art der Expeditionen grundlegend veränderte. Die von Ernest Shackleton geleitete Unternehmung hatte das Ziel, als erste den antarktischen Kontinent zu durchqueren. Die Expedition scheiterte, bleibt aber besonders bekannt, weil alle Expeditionsmitglieder der Gruppe unter Shackleton unter äußerst widrigen Umständen überlebten.
rdf:langString
La Expedición Imperial Transantártica (1914-1917), también conocida como Expedición Endurance, fue la última gran expedición de la edad heroica de la exploración de la Antártida. Diseñada por Ernest Shackleton, aspiraba a ser la primera en atravesar por tierra el continente antártico. Después de que en 1911 Roald Amundsen llegara al polo sur, Shackleton declaró que la travesía del continente era el «único gran objetivo principal de los viajes antárticos».xi_1-0" class="reference separada"> La distancia a recorrer era de unos 2900 kilómetros, y la mitad del trayecto, entre el mar de Weddell y el polo sur, aún estaba sin explorar. La expedición no consiguió cumplir este propósito, pero es recordada como una historia épica de heroísmo y supervivencia.
rdf:langString
The Imperial Trans-Antarctic Expedition of 1914–1917 is considered to be the last major expedition of the Heroic Age of Antarctic Exploration. Conceived by Sir Ernest Shackleton, the expedition was an attempt to make the first land crossing of the Antarctic continent. After Roald Amundsen's South Pole expedition in 1911, this crossing remained, in Shackleton's words, the "one great main object of Antarctic journeyings". Shackleton's expedition failed to accomplish this objective, but became recognized instead as an epic feat of endurance.
rdf:langString
Trans-Antartika Espedizio Inperiala (1914-1917), Endurance Espedizioa izenaz ere ezaguna, azken espedizio garrantzitsua izan zen. Sir Ernest Shackleton buruzagi eta diseinatzaile izan zen eta Antartika alderik alde zeharkatzeko helburua zuen. 1911n Roald Amundsen norvegiarra Hego Polora iritsi ondoren, Shackeltonek zioenez, Antartikarako bidaien helburu nagusi bakarra kontinentea zeharkatzea zen. Bidaia horren distantzia 2.900 kilometrokoa zen, eta ibilbidearen erdia, hots, Weddell itsasoaren eta Hego Poloaren artekoa, artean esploratzeke zegoen. Ezin izan zuten helburua bete, baina heroi epika eta biziraupen istorio modura gogoratzen da.
rdf:langString
L’expédition Endurance d'Ernest Shackleton, officiellement appelée Imperial Trans-Antarctic Expedition (1914 - 1917), est la quatrième expédition britannique en Antarctique au XXe siècle. Elle visait à traverser ce continent de part en part mais fut un échec. Elle est pourtant devenue célèbre à la suite de l'odyssée qu'ont vécue les membres de l'expédition et leur chef Ernest Shackleton. Ils réussirent, malgré la perte de leur bateau, à survivre à l'extrême rigueur de l'Antarctique et à revenir de leur périple par leurs propres moyens.
rdf:langString
( 1955~1958년의 탐험에 대해서는 문서를 참고하십시오.) 제국 남극 횡단 탐험대(1914년~1917년, Imperial Trans-Antarctic Expedition) 또는 인듀어런스 탐험, 섀클턴의 탐험은 남극 탐험의 영웅 시대에 이루어진 마지막 주요 남극 탐험이다. 어니스트 섀클턴이 생각해 낸 이 탐험은 처음으로 남극 대륙 횡단을 시도했다. 1911년 로알 아문센이 남극점을 하면서, 섀클턴의 말에 따르면 "남극 장거리 여행의 한가지 거대한 주 목적인" 바다에서 건너편 바다로 대륙을 횡단하는 탐험이 주된 목표로 떠올랐다. 원정대는 이 목적을 달성하는 데에는 실패했지만, 인내의 대서사시라는 위업을 인정받았다.
rdf:langString
La spedizione Endurance (in inglese Endurance Expedition, pron. [ɪnˈdjʊərəns ˌekspɪˈdɪʃn]), conosciuta anche come spedizione imperiale trans-antartica (Imperial Trans-Antarctic Expedition), fu una missione esplorativa che si proponeva come obiettivo l'attraversamento dell'Antartide via terra a piedi con slitte trainate da cani per 2 900 km (1 800 miglia) a una media di 24-32 km al giorno, impiegando quindi da 3 a 4 mesi circa di viaggio. Una missione fallita ancor prima di cominciare, perché la nave fu stritolata dal pack nel mare di Weddell il 21 novembre 1915.
rdf:langString
De Endurance-expeditie, ook wel Imperial Trans-Antarctic Expedition (1914-1917) was de laatste grote expeditie naar Antarctica tijdens de Heroïsche Tijd van Antarcticaverkenningen. De expeditie werd geleid door Ernest Shackleton. Voor Shackleton was er, na het bereiken van de Zuidpool door Roald Amundsen, maar één uitdaging meer te bereiken op Antarctica:
rdf:langString
A Expedição Transantártica Imperial (1914–17), também conhecida como Expedição Endurance, é considerada como a última grande expedição da Idade Heroica da Exploração da Antártida. Concebida por sir Ernest Henry Shackleton, o objectivo da expedição era efectuar a primeira travessia terrestre do continente Antártico. Depois da conquista do Polo Sul por Roald Amundsen em 1911, restava esta travessia entre mares que, nas palavras de Shackleton, era o "principal objectivo das explorações da Antártida". A expedição não conseguiu alcançar o objectivo proposto, tendo ficado conhecida pela história de resistência dos seus membros.
rdf:langString
Импе́рская трансантаркти́ческая экспеди́ция 1914—1917 годов (англ. Imperial Trans-Antarctic Expedition) — вторая экспедиция под командованием сэра Эрнеста Шеклтона, целью которой было пересечение всего Антарктического материка в самом узком месте на дистанцию 1800 миль (2900 км). Проект пересечения всей Антарктиды разработал в 1904 году Уильям Спирс Брюс, но не имел средств реализовать его. Имперская экспедиция включала два отряда на кораблях «Эндьюранс» и «Аврора». Группа Шеклтона на «Эндьюранс» должна была подойти к побережью моря Уэдделла, перезимовать в и следующим антарктическим летом выступить к Южному полюсу. Второй отряд, базируясь на о. Росса в проливе Мак-Мердо, должен был заложить склады для успешного возвращения отряда Шеклтона. В отличие от предыдущих британских экспедиций, в
rdf:langString
大英帝国南极穿越探险（1914–1917），也被叫做坚忍号探险，被认为是的最后一次主要探险。这次探险由欧内斯特·沙克尔顿指挥，目的是实现人类第一次横穿南极大陆。在阿蒙森第一次到达南极点后，横跨南极的旅行就如沙克尔顿所说，是“最后一次伟大的南极探险”。 这次探险没有完成它的使命，但被认作是坚忍号的史诗。 沙克尔顿曾经在斯科特船长1901-1904年的南极探险航行中任职，也曾领导过1907-1909年的英国探险航行。在这次新的航行中，沙克尔顿本打算航行到威德尔海在登陆，再横穿南极大陆通过南极点到达罗斯海。另一组人，叫做罗斯海支隊，会同时航行到大陆的另一边，在扎营，从这里放一些补给物资从罗斯冰架到比尔德莫尔冰川脚下。这些物资对探险队的生存至关重要，因为探险队不能带够足够的补给物资来满足整个探险过程。这次探险需要两艘船：沙克尔顿指挥下的“坚忍号”和船长指挥下的“”，来运送罗斯海团队的人员。
rdf:langString
Імперська трансантарктична експедиція 1914-1917 років (англ. Imperial Trans-Antarctic Expedition) — друга експедиція під командуванням сера Ернеста Шеклтона, метою якої був перетин всього Антарктичного материка. На думку Шеклтона, після того, як Руал Амундсен підкорив Південний полюс в 1911 році, перетин всього материка залишився єдиною великою метою антарктичних подорожей. Досягти поставленої мети не вдалося, проте в анналах історії ця експедиція стала прикладом професіоналізму та витривалості полярників, які зуміли вижити в екстремальних умовах. Експедиція вважається останньою великою подорожжю «Золотого століття полярних досліджень», що використовують технології XIX століття, коли обмежена в ресурсах команда була повністю відрізана від зовнішнього світу. Далі в антарктичних експедиціях
rdf:langString
rdf:langString
Imperial Trans-Antarctic Expedition
rdf:langString
البعثة الإمبراطورية العابرة للقارة القطبية الجنوبية
rdf:langString
Expedició Endurance
rdf:langString
Shackletonova expedice
rdf:langString
Endurance-Expedition
rdf:langString
Imperia Transantarkta Ekspedicio
rdf:langString
Expedición Imperial Transantártica
rdf:langString
Trans-Antartika Espedizio Inperiala
rdf:langString
Expédition Endurance
rdf:langString
Spedizione Endurance
rdf:langString
제국 남극 횡단 탐험대
rdf:langString
帝国南極横断探検隊
rdf:langString
Endurance-expeditie
rdf:langString
Expedição Transantártica Imperial
rdf:langString
Имперская трансантарктическая экспедиция
rdf:langString
Імперська трансантарктична експедиція
rdf:langString
大英帝國橫越南極遠征
xsd:integer
2183356
xsd:integer
1123270605
rdf:langString
البعثة الإمبراطورية العابرة للقارة القطبية الجنوبية خلال الفترة من 1914 إلى 1917 هي آخر بعثة استكشافية كبرى في العصر البطولي لاستكشاف القطب الجنوبي. وكانت هذه البعثة التي رتب لها السير إرنست شاكلتون محاولةً للقيام بأول عبور بري للقارة القطبية الجنوبية. فبعد البعثة التي قادها روال أموندسن في عام 1911 إلى القطب الجنوبي، ظل هذا الاِجتياز، على حد تعبير شاكلتون، «الهدف الرئيس الوحيد لرحلات القطب الجنوبي». وقد فشلت بعثة شاكلتون في تحقيق هذا الهدف، بيدَ أنها أصبحت معروفة بأنها إنجاز ملحمي ومثال تاريخي للقدرة على التحمل. شارك شاكلتون في القطب الجنوبي ضمن بعثة استكشافية من عام 1901 إلى 1904، وقاد بعثة نمرود من عام 1907 حتى عام 1909، وفي هذه المغامرة الجديدة، اقترح شاكلتون الإبحار إلى بحر ودل، وإنزال فريق مهمة تسهيل الإنزال على الشاطئ بالقرب من خليج فاهسل، استعدادًا لمسيرة عابرة للقارة عبر القطب الجنوبي إلى بحر روس، وأثناء ذلك، أقامت إحدى الفرق الداعمة، معسكرًا في ماكموردو ساوند، وأقامت من هناك سلسلة من مستودعات الإمداد عبر جرف روس الجليدي حتى سفح نهر بيردمور الجليدي، وكانت هذه المستودعات ضرورية لبقاء الفريق العابر للقارة على قيد الحياة حيث لم تكن المجموعة قادرة على حمل المُؤن الكافية للعبور بأكمله، وتطلبت البعثة سفينتين: إنديورانس بقيادة شاكلتون لفريق بحر ودل، وأورورا بقيادة إينيس ماكنتوش لفريق بحر روس. حُوصرت سفينة إنديورانس في جليد بحر ودل قبل أن تصل إلى خليج فاهسل، وانجرفت شمالًا وعلقت في جليد غطائي في القارة القطبية الجنوبية طوال شتاء عام 1915. وفي النهاية، سُحقت السفينة وغرقت وجنحت إلى الجليد وعلى متنها 28 رجلًا. وبعد قضاء شهور في المعسكرات المؤقتة مع استمرار انحراف الجليد شمالًا، استقل الفريق قوارب النجاة للوصول إلى جزيرة إليفانت غير المأهولة، ثم استخدم شاكلتون وخمسة آخرون قاربًا مفتوحًا برحلة طولها 800 ميل (1300 كم) في رحلة الجيمس كايرد للوصول إلى جورجيا الجنوبية، ومن هناك، تمكن شاكلتون في النهاية من إنقاذ الرجال المنتظرين في جزيرة إليفانت وإعادتهم إلى منازلهم دون خسائر في الأرواح. على الجانب الآخر من القارة، تغلب فريق بحر روس على مصاعب كبيرة لإنجاز مهمته. واندفعت السفينة أورورا من مراسيها أثناء عاصفة، ولم تتمكن من العودة، تاركة فريق مهمة تسهيل الإنزال على الشاطئ محاصرًا بدون إمدادات أو معدات مناسبة، ومع ذلك، أُقيمت المستودعات وفُقد ثلاثة أشخاص قبل إنقاذ الفريق في النهاية.
rdf:langString
L'expedició imperial transantàrtica (1914–1917), més coneguda com a expedició Endurance, va ser l'última expedició important de l'edat heroica de l'exploració de l'Antàrtida. Dissenyada per Sir Ernest Shackleton, aspirava a ser la primera a travessar per terra el continent antàrtic. Després que el 1911 l'expedició Amundsen arribés al Pol Sud, Shackleton va dir que la travessia del continent era l'"únic gran objectiu principal dels viatges antàrtics". L'expedició no va aconseguir complir aquest propòsit, però és recordada com una història èpica d'heroisme i supervivència. Shackleton havia estat a l'Antàrtic entre el 1901 i el 1904 formant part de l'expedició Discovery del Capità Scott, i havia liderat l'expedició Nimrod entre 1907 i 1909. La nova expedició requeria, d'una banda, una tripulació principal que navegaria pel mar de Weddell i que desembarcaria a la costa aproximadament a la latitud 78°S, prop de la badia Vahsel, com a preparació per una marxa transcontinental en direcció al mar de Ross, tot travessant el Pol Sud. Paral·lelament, un grup de suport, l'equip del mar de Ross, viatjaria al costat oposat del continent, establiria un campament a l'estret McMurdo, i des d'allà prepararia una sèrie de dipòsits de subministrament al llarg de la barrera de gel de Ross, al peu de la glacera Beardmore. Aquests magatzems havien de ser essencials per a la supervivència de l'equip transcontinental, ja que no portarien prou provisions per fer tota la travessia. L'expedició disposava de dos vaixells: l'Endurance, que portaria l'equip de Shackleton pel mar de Weddell, i l'Aurora, a les ordres del capità Aeneas Mackintosh, que portaria l'equip del mar de Ross fins a l'estret McMurdo. L'Endurance va quedar atrapat al gel del mar de Weddell abans d'arribar a la badia Vahsel, i malgrat els esforços per alliberar el vaixell, se'n va anar a la deriva cap al nord en un bloc de gel durant l'hivern antàrtic de 1915. Finalment, el gel va esclafar i enfonsar el vaixell, i va deixar sobre el gel els 28 homes de la tripulació, que es van veure sotmesos a una sèrie de dures proves: mesos d'espera en campaments improvisats sobre el gel, un viatge en bots salvavides a l'illa Elephant, una segona travessia de 1.300 km en un bot obert, el James Caird, i haver de travessar les muntanyes de Geòrgia del Sud, per, finalment, ser tots rescatats sense ni una sola baixa. Mentrestant, l'equip del mar de Ross va haver de vèncer grans dificultats per acomplir la seva missió, després que l'Aurora fos arrancat de les seves amarres durant un vendaval i no poder retornar. Els dipòsits es van instal·lar com estava previst, però l'operació va costar tres vides.
rdf:langString
Shackletonova expedice (anglicky Imperial Trans-Antarctic Expedition) v letech 1914–1916 byla britská královská expedice pod vedením Brita irského původu Ernesta Shackletona s cílem překonat napříč Antarktidu od Weddellova moře přes jižní pól k Rossovu moři.
rdf:langString
Die Endurance-Expedition, offiziell British Imperial Trans-Antarctic Expedition, war eine Antarktisexpedition in den Jahren von 1914 bis 1917. Sie war die letzte große Expedition des Goldenen Zeitalters der Antarktis-Forschung. Gemein hatten diese Expeditionen die Beschränktheit der für sie verfügbaren Ressourcen, bevor der Fortschritt auf den Gebieten von Transport und Kommunikation die Art der Expeditionen grundlegend veränderte. Die von Ernest Shackleton geleitete Unternehmung hatte das Ziel, als erste den antarktischen Kontinent zu durchqueren. Die Expedition scheiterte, bleibt aber besonders bekannt, weil alle Expeditionsmitglieder der Gruppe unter Shackleton unter äußerst widrigen Umständen überlebten. Die Expedition bestand aus zwei Gruppen, die auf zwei Schiffe verteilt waren. Das Schiff Endurance, das Shackleton mit der Hauptgruppe beförderte, sollte in die Weddell-See segeln, um dort anzulanden. Die Aurora mit der sogenannten Ross Sea Party sollte in der Zwischenzeit zur gegenüberliegenden Seite des Kontinents reisen und vom McMurdo-Sund aus eine Reihe von Depots anlegen. Die Endurance blieb bereits im Packeis der Weddell-See stecken, bevor sie ihr Ziel, die Vahsel-Bucht, erreichte. Nachdem sie im Eis zerdrückt wurde und sank, gelang es der Mannschaft, in Rettungsbooten Elephant Island zu erreichen. Eine kleine Gruppe fuhr weiter nach Südgeorgien, um dort Hilfe zu organisieren. Alle Mitglieder der Hauptgruppe konnten gerettet werden. Die Ross Sea Party legte die geplanten Depots unter großen Schwierigkeiten an; dabei starben drei Männer.
rdf:langString
La Imperia Transantarkta Ekspedicio (angle Imperial Trans-Antarctic Expedition), 1914-1917, alikonita kiel la ekspedicio Endurance (Endurance Expedition), estis la lasta grava ekspedicio de la tiel nomata "heroa epoko" de la esplorado de Antarkto. Ĝi estis organizita de Ernest Shackleton, kaj celis plenumi la unuan surlandan travojaĝon de la antarkta kontinento. Post la atingo de la suda poluso fare de Roald Amundsen en 1911, la travojaĝo restis laŭ Shackleton "la unua, grava celo de antarktaj vojaĝoj". La ekspedicio estis kompleta malsukceso, sed restis fama kiel epopeo de heroeco kaj superviveco. La ekspedicio estis plenumita sur la ŝipo Endurance, kiu dronis dum la vojaĝo.
rdf:langString
Trans-Antartika Espedizio Inperiala (1914-1917), Endurance Espedizioa izenaz ere ezaguna, azken espedizio garrantzitsua izan zen. Sir Ernest Shackleton buruzagi eta diseinatzaile izan zen eta Antartika alderik alde zeharkatzeko helburua zuen. 1911n Roald Amundsen norvegiarra Hego Polora iritsi ondoren, Shackeltonek zioenez, Antartikarako bidaien helburu nagusi bakarra kontinentea zeharkatzea zen. Bidaia horren distantzia 2.900 kilometrokoa zen, eta ibilbidearen erdia, hots, Weddell itsasoaren eta Hego Poloaren artekoa, artean esploratzeke zegoen. Ezin izan zuten helburua bete, baina heroi epika eta biziraupen istorio modura gogoratzen da. Shackleton 1901 eta 1904 bitartean Scott kapitainaren Discovery Espedizioko kide gisa Antartikan egona zen, eta 1907 eta 1909 artean Nimrod Espedizioko buru izan zen. Espedizio berri honek, alde batetik, 78°H latitude inguruan zegoen Weddell itsasoan zehar nabigatuko zuen eskifaia behar zuen, hau Hego Poloa igaroz Ross itsasorako norabidean joango zen martxa kontinentean zeharrerako prestaketa izango zen. Paraleloki, laguntza-talde batek, , kontinentearen beste aldera bidaiatuko zuen, McMurdo itsasartean akanpalekua ezarri, eta handik Beardmore glaziarraren oinetan zegoen Ross izotz hesian zehar hainbat hornigai-depositu prest utziko zituen. Biltegi hauek talde kontinentean zeharrekoaren biziraupenerako oinarrizkoak ziren, taldeak berez berarekin bat ibilbide osoa burutzeko behar hainbat hornigai ez baitzeramatzan. Espedizioa bi ontziz osatuta zegoen: bata Endurance ontzia, zeinak Shackletonen taldea Weddell itsasora garraiatuko baitzuen, eta bestea Aurora, Aeneas Mackintosh kapitainaren agintepekoa; horrek taldea Ross itsasotik McMurdo itsasartera eramango zuen. Endurance ontzia Vahsel badiara iritsi aurretik Weddell itsasoko izotzetan harrapatuta gelditu zen, eta nahiz eta ontzia askatzeko saiakera ugari egin, 1915eko neguan ontzia izotz bloke batean sarturik noraezean ibili zen. Azkenik, ontzia, izotzak zanpaturik, bertan behera hondoratu zen eta, halatan, eskifaia osatzen zuten 28 gizonak izotzetan gelditu ziren. Gizon hauek hainbat froga latzi aurre egin behar izan zieten: hilabete luzez osatutako itxaronaldia izotz gaineko kanpaleku inprobisatuetan, Elefante uhartera joateko txalupan egindako bidaia, James Caird txalupa irekian burututako 1.300 kilometroko bigarren bidaia bat, eta Hegoaldeko Georgiako mendilerroak zeharkatzea, azkenik, inor hil gabe erreskatatuak izan ziren arte. Bitartean, Ross itsasoko taldeak bere misioa betetzeko zailtasun handiak garaitu behar izan zituen, gehienbat haize zurrunbilo batek Aurora ontzia bere loturetatik askatu eta ezin itzulirik gelditu zenean. Hornigai-biltegiak aurreikusirik zegoen bezala instalatuak izan ziren, baina eginkizun honek berarekin hiru bizitza eraman zituen. 2022ko martxoan izeneko espedizioak Endurance ontzia aurkitu zuen hiru kilometroko sakoneran, osorik eta oso egoera onean, Weddell itsasoan.
rdf:langString
The Imperial Trans-Antarctic Expedition of 1914–1917 is considered to be the last major expedition of the Heroic Age of Antarctic Exploration. Conceived by Sir Ernest Shackleton, the expedition was an attempt to make the first land crossing of the Antarctic continent. After Roald Amundsen's South Pole expedition in 1911, this crossing remained, in Shackleton's words, the "one great main object of Antarctic journeyings". Shackleton's expedition failed to accomplish this objective, but became recognized instead as an epic feat of endurance. Shackleton had served in the Antarctic on the Discovery expedition of 1901–1904, and had led the Nimrod expedition of 1907–1909. In this new venture he proposed to sail to the Weddell Sea and to land a shore party near Vahsel Bay, in preparation for a transcontinental march via the South Pole to the Ross Sea. A supporting group, the Ross Sea party, would meanwhile establish camp in McMurdo Sound, and from there lay a series of supply depots across the Ross Ice Shelf to the foot of the Beardmore Glacier. These depots would be essential for the transcontinental party's survival, as the group would not be able to carry enough provisions for the entire crossing. The expedition required two ships: Endurance under Shackleton for the Weddell Sea party, and Aurora, under Aeneas Mackintosh, for the Ross Sea party. Endurance became beset—trapped in the ice of the Weddell Sea—before it was able to reach Vahsel Bay. It drifted northward, held in the pack ice, throughout the Antarctic winter of 1915. Eventually the ice crushed the ship, and it sank, stranding its complement of 28 men on the ice. After months spent in makeshift camps as the ice continued its northwards drift, the party used lifeboats that had been salvaged from the ship to reach the inhospitable, uninhabited Elephant Island. Shackleton and five other members of the group then made an 800-mile (1,300 km) open-boat journey in the James Caird, and were able to reach South Georgia. From there, Shackleton was eventually able to arrange a rescue of the men who had remained on Elephant Island and to bring them home without loss of life. The remarkably preserved wreck of Endurance was found on the seafloor in 2022. On the other side of the continent, the Ross Sea party overcame great hardships to fulfill its mission. Aurora was blown from her moorings during a gale and was unable to return, leaving the shore party stranded without proper supplies or equipment. Although the depots were still able to be laid, three people died before the party was eventually rescued.
rdf:langString
L’expédition Endurance d'Ernest Shackleton, officiellement appelée Imperial Trans-Antarctic Expedition (1914 - 1917), est la quatrième expédition britannique en Antarctique au XXe siècle. Elle visait à traverser ce continent de part en part mais fut un échec. Elle est pourtant devenue célèbre à la suite de l'odyssée qu'ont vécue les membres de l'expédition et leur chef Ernest Shackleton. Ils réussirent, malgré la perte de leur bateau, à survivre à l'extrême rigueur de l'Antarctique et à revenir de leur périple par leurs propres moyens. Les 28 naufragés de l’Endurance ont survécu pendant 22 mois à des milliers de milles de la terre habitée la plus proche avec des provisions en quantité limitée et en subissant des températures allant jusqu'à −45 °C. Leur traversée désespérée mais salvatrice vers l'île de Géorgie du Sud pour rejoindre une station baleinière constitue l'un des points d'orgue de leur exploit. La seconde équipe de l'expédition, envoyée en mission d'approvisionnement de l'équipe de Shackleton à l'opposé du continent à bord de l’Aurora, a également vécu une situation critique de survie. L'aventure s'est soldée par la mort de trois hommes ; contrairement à la première équipe dont les membres ont tous eu la vie sauve. La Première Guerre mondiale faisant rage, aucune tentative de sauvetage des disparus n'a jamais été entreprise par le Royaume-Uni. Outre les témoignages écrits, une grande partie de l'expédition a été photographiée. De nombreux livres ont été publiés après l'expédition, dont certains écrits par des membres de celle-ci. Plusieurs films documentaires ont également été réalisés. L'expédition est considérée comme la dernière expédition importante de l'âge héroïque de l'exploration en Antarctique (1895-1922).
rdf:langString
La Expedición Imperial Transantártica (1914-1917), también conocida como Expedición Endurance, fue la última gran expedición de la edad heroica de la exploración de la Antártida. Diseñada por Ernest Shackleton, aspiraba a ser la primera en atravesar por tierra el continente antártico. Después de que en 1911 Roald Amundsen llegara al polo sur, Shackleton declaró que la travesía del continente era el «único gran objetivo principal de los viajes antárticos».xi_1-0" class="reference separada"> La distancia a recorrer era de unos 2900 kilómetros, y la mitad del trayecto, entre el mar de Weddell y el polo sur, aún estaba sin explorar. La expedición no consiguió cumplir este propósito, pero es recordada como una historia épica de heroísmo y supervivencia. Shackleton había estado en el Antártico entre 1901 y 1904 formando parte de la expedición Discovery, del capitán Scott, y había liderado la expedición Nimrod, desarrollada entre 1907 y 1909. La nueva expedición requería, por una parte, una tripulación principal que navegaría por el mar de Weddell y que desembarcaría en la costa, aproximadamente en la latitud 78°S, cerca de la bahía de Vahsel, como preparación para una marcha transcontinental en dirección al mar de Ross, atravesando el Polo Sur. Paralelamente, un grupo de apoyo, el equipo del mar de Ross, viajaría por el lado opuesto del continente, establecería un campamento en el estrecho de McMurdo y desde allí iría distribuyendo una serie de depósitos de suministro a lo largo de la barrera de hielo de Ross, al pie del glaciar Beardmore. Estos almacenes tenían que ser esenciales para la supervivencia del equipo transcontinental, ya que el equipo principal no podría trasladar todas las provisiones necesarias para tan larga travesía. La expedición disponía de dos barcos: el Endurance, que llevaría el equipo de Shackleton por el mar de Weddell, y el Aurora, a las órdenes del capitán Aeneas Mackintosh, que llevaría el equipo del mar de Ross hasta el estrecho de McMurdo. El Endurance quedó atrapado en el hielo del mar de Weddell antes de llegar a la bahía de Vahsel y, a pesar de los esfuerzos por liberar el barco, este fue a la deriva hacia el norte sobre un bloque de hielo durante el invierno antártico de 1915. Finalmente, la presión del hielo acabó aplastando el casco y hundiendo la embarcación, si bien los 27 hombres de la tripulación tuvieron tiempo de salir y poner a salvo los víveres y enseres necesarios para sobrevivir. Después, estos hubieron de afrontar una serie de duras pruebas: meses de espera en campamentos improvisados sobre el hielo, un viaje en botes salvavidas a la isla Elefante, una segunda travesía de 1300 kilómetros en un bote abierto y el desafío de atravesar las montañas de Georgia del Sur. Al final, todos serían rescatados sin una sola baja. Por su parte, el equipo del mar de Ross también tuvo que enfrentarse a graves dificultades, dificultades que, a la postre, resultarían más trágicas, ya que el Aurora fue arrancado de sus amarras durante un vendaval y no pudo regresar. Los depósitos de víveres se habían distribuido como estaba previsto, pero durante la operación tres hombres perdieron la vida.
rdf:langString
La spedizione Endurance (in inglese Endurance Expedition, pron. [ɪnˈdjʊərəns ˌekspɪˈdɪʃn]), conosciuta anche come spedizione imperiale trans-antartica (Imperial Trans-Antarctic Expedition), fu una missione esplorativa che si proponeva come obiettivo l'attraversamento dell'Antartide via terra a piedi con slitte trainate da cani per 2 900 km (1 800 miglia) a una media di 24-32 km al giorno, impiegando quindi da 3 a 4 mesi circa di viaggio. Una missione fallita ancor prima di cominciare, perché la nave fu stritolata dal pack nel mare di Weddell il 21 novembre 1915. Svoltasi negli anni 1914-1917, la missione impegnò due navi. L'Endurance, comandata da Ernest Shackleton, avrebbe attraversato il mare di Weddell puntando alla baia di Vahsel da dove una squadra di sei uomini, guidata da Shackleton stesso, avrebbe iniziato la traversata del continente antartico. Nel frattempo una seconda nave di supporto, l'Aurora sotto il comando del capitano Æneas Mackintosh, dal Canale McMurdo sulla costa del mare di Ross dall'altro lato del continente, avrebbe provveduto a predisporre dei depositi di rifornimento fino al Ghiacciaio Beardmore, depositi che rifornendo il cibo e il carburante avrebbero consentito al gruppo di Shackleton di completare il loro viaggio attraverso il continente. Ma a sole 80 miglia dal continente antartico, l'Endurance, sorpresa dal gelo, rimase intrappolata nei ghiacci del mare di Weddell e per dieci mesi venne trascinata verso nordovest alla deriva nel pack. Il 21 novembre del 1915 la nave, non resistendo più alla costante pressione della banchisa, dopo 281 giorni dall'incagliamento sprofondò nel ghiaccio, inabissandosi nei pressi del 70º parallelo di latitudine Sud e costringendo Shackleton e il suo equipaggio a un'incredibile lotta per la sopravvivenza in uno dei luoghi più inospitali della terra, a migliaia di chilometri dalle più vicine terre abitate e dal soccorso. I 28 uomini dell'equipaggio furono costretti a lottare per sopravvivere, con provviste limitate e in un ambiente in cui la temperatura oscillava da -22 °C a -45 °C, dormendo per 5 mesi sul ghiaccio. Costretti per mesi a vivere accampati sul pack, non furono soccorsi da nessuno; dopo un incredibile viaggio sulle tre scialuppe di salvataggio, salvate dal naufragio dell'Endurance, tutti gli uomini riuscirono comunque ad arrivare all'isola Elephant nelle Shetland Meridionali. Da qui Shackleton, con altri cinque compagni, salpò alla guida di una scialuppa di sette metri nel temerario tentativo di raggiungere una base baleniera situata nella Georgia del Sud. Con il solo aiuto di un sestante e di un cronometro l'imbarcazione riuscì incredibilmente a percorrere 1 600 km e a raggiungere Grytviken, attraversando uno dei mari più pericolosi e inospitali al mondo. All'arrivo Shackleton organizzò una spedizione di soccorso, che solo molti mesi dopo, a causa del mare ghiacciato, riuscì a recuperare gli uomini rimasti ad attendere sull'isola dell'Elefante. Con grande orgoglio di Shackleton, nessuno dei suoi uomini morì in Antartide. Dopo il salvataggio vennero scritti numerosi libri sull'avventura, spesso a cura degli stessi partecipanti. Inoltre, durante la spedizione furono realizzate numerose fotografie ad opera di Frank Hurley. A queste testimonianze vanno aggiunti diversi film e documentari che hanno trattato della spedizione, considerata come l'ultimo atto dell'epoca eroica dell'esplorazione antartica. Agli inizi di Marzo 2022 il relitto dell'Endurance è stato ritrovato a 3 000 metri di profondità nel mare di Weddell. Anche l'equipaggio dell'Aurora dovette affrontare situazioni altrettanto critiche. La loro storia è meno conosciuta, ma più tragica di quella dell'Endurance. Dopo che una tempesta in Antartide ruppe gli ormeggi della nave, i dieci uomini già scesi a terra rimasero abbandonati al Polo Sud, con poche scorte di viveri e nessun vestito di ricambio, dal 7 maggio 1915 fino al 10 gennaio 1917. Incredibilmente fu Shackleton che, arrivato in Nuova Zelanda nel dicembre 1916 e avvisato che il gruppo del mare di Ross si trovava ancora in Antartide, salpò per prestare loro soccorso. Una settimana dopo raggiunse capo Evans dove i sette sopravvissuti (dei 10 originali), membri del gruppo del mare di Ross, furono recuperati e trasportati sino a Wellington.
rdf:langString
帝国南極横断探検隊（英文表記: Imperial Trans-Antarctic Expedition。Shackleton's Expedition、The Endurance Expeditionとも。1914年8月9日〜1917年）は、イギリスが20世紀中に派遣した南極探検隊のうち、4番目の探検隊である。南極大陸の初横断を目指し、失敗した。この探険は、文明圏から何千マイルも離れた地で探検隊の船が難破したあと、隊長であるアーネスト・シャクルトンとその隊員達が英雄的な努力によって南極から生還したことで有名である。数々の書籍が出版され、映画・ドキュメンタリー映像作品も制作された。 摂氏マイナス37度の寒さと乏しい食料の中、南極圏で28人が実に22ヶ月もの間を耐え忍んだ。最終的に、シャクルトン以下6名の乗組員が全長僅か7メートルの救命艇に乗って、南極海を1,500キロメートル航海した。その数ヶ月後、シャクルトンは残された全ての乗組員を救出しに戻り、一人の命も落とすこと無く全員が生還した。 探検当時は船舶無線が実用化されてはいたが、探険地が遠すぎて通信は不可能であった。更にイギリスは第一次世界大戦の真っ最中であり、行方不明になった探検隊の捜索・救出はついぞなかった。この探険の多くの部分は映像で記録されている。
rdf:langString
( 1955~1958년의 탐험에 대해서는 문서를 참고하십시오.) 제국 남극 횡단 탐험대(1914년~1917년, Imperial Trans-Antarctic Expedition) 또는 인듀어런스 탐험, 섀클턴의 탐험은 남극 탐험의 영웅 시대에 이루어진 마지막 주요 남극 탐험이다. 어니스트 섀클턴이 생각해 낸 이 탐험은 처음으로 남극 대륙 횡단을 시도했다. 1911년 로알 아문센이 남극점을 하면서, 섀클턴의 말에 따르면 "남극 장거리 여행의 한가지 거대한 주 목적인" 바다에서 건너편 바다로 대륙을 횡단하는 탐험이 주된 목표로 떠올랐다. 원정대는 이 목적을 달성하는 데에는 실패했지만, 인내의 대서사시라는 위업을 인정받았다. 섀클턴은 1901년부터 1904년까지 로버트 팰컨 스콧과 함께한 과 1907년부터 1909년까지의 을 주도했다. 이 새로운 탐험에서 섀클턴은 웨들해로 항해한 다음 근처 해안에서 상륙한 이후, 남극점을 통과해 로스해까지 통과하는 경로를 제안했다. 한편, 지원대인 가 맥머도만에 캠프를 구축하여 대륙 반대편에서 탐험하여 로스 빙붕부터 까지 일련의 보급창고를 건설하기로 했다. 이 보급창고는 탐험대 하나로는 대륙 횡단을 시도하기에 힘들었기 때문에 대륙 횡단 탐험대에 매우 중요했다. 원정대는 섀클턴이 지휘하는 웨들해 탐험대의 인듀어런스와 가 지휘하는 로스해 탐험대의 2 척의 함선을 이용했다. 인듀어런스호는 바셸만에 도달하기 전에 웨들해의 유빙에게 발이 묶이고 탈출하기 위해 노력했으나 얼음 위로 들려올라가 1915년 겨울 내내 북쪽에서 표류했다. 결국 배는 파괴되고 침몰하여 28명의 사람들은 남극 위에서 표류되었다. 북쪽으로 계속 표류하는 얼음의 임시 캠프에서 수개월을 보낸 이후 무인도인 엘리펀트섬에 도달하기 위해 구명보트로 이동했다. 셰클턴 외 5명은 약 1,300km를 돛단배 를 타고 이동해 사우스조지아섬에 도착했다. 거기에서 섀클턴은 엘리펀트섬에서 기다리고 있던 사람들을 구조선으로 싣고 한명의 사망자도 없이 영국으로 돌아왔다. 남극 대륙 반대편의 로스해 탐험대는 임무를 수행하는 데 큰 어려움에 직면했다. 오로라호는 강풍으로 인해 계류 기구가 날라가 돌아갈 수 없게 되었고, 적절한 보급이나 장비 없이 버려져 해안 탐험대로 떠나게 되었다. 그럼에도 불구하고 보급창고를 설치했고, 이 동안 3명이 사망했다.
rdf:langString
De Endurance-expeditie, ook wel Imperial Trans-Antarctic Expedition (1914-1917) was de laatste grote expeditie naar Antarctica tijdens de Heroïsche Tijd van Antarcticaverkenningen. De expeditie werd geleid door Ernest Shackleton. Voor Shackleton was er, na het bereiken van de Zuidpool door Roald Amundsen, maar één uitdaging meer te bereiken op Antarctica: Na het veroveren van de Zuidpool door Roald Amundsen, die met een marge van slechts enkele dagen, voorsprong had op de Britse expeditie onder leiding van Robert Falcon Scott, was er nog één hoofddoel te bereiken in de ontdekking van Antarctica: de oversteek van het Zuidpoolcontinent van zee tot zee. De expeditie faalde in haar opzet. Het schip, de Endurance, kwam vast te zitten in pakijs en zonk. Met sloepen bereikte de expeditie Elephanteiland, waar ze maanden later opgepikt werden en gered konden worden. De Ross Sea Party, die de Endurance-expeditie begeleidde, geraakte aan de andere kant van het continent in de problemen. Hier verloren drie mannen het leven.
rdf:langString
A Expedição Transantártica Imperial (1914–17), também conhecida como Expedição Endurance, é considerada como a última grande expedição da Idade Heroica da Exploração da Antártida. Concebida por sir Ernest Henry Shackleton, o objectivo da expedição era efectuar a primeira travessia terrestre do continente Antártico. Depois da conquista do Polo Sul por Roald Amundsen em 1911, restava esta travessia entre mares que, nas palavras de Shackleton, era o "principal objectivo das explorações da Antártida". A expedição não conseguiu alcançar o objectivo proposto, tendo ficado conhecida pela história de resistência dos seus membros. Shackleton fez parte da tripulação da Expedição Discovery liderada por Robert Falcon Scott (1901–04), e comandou a Expedição Nimrod (1907–09). Nesta nova expedição, propôs rumar até ao mar de Weddell e fazer desembarcar um grupo de homens perto da baía de Vahsel para, seguidamente, efectuarem uma marcha através do continente Antártico até ao mar de Ross. Entretanto, um grupo de apoio, o grupo do mar de Ross, viajaria para o lado oposto do continente, acampando no estreito de McMurdo e, a partir daí, instalariam vários depósitos de mantimentos através da barreira de gelo Ross até ao do glaciar Beardmore. Estes depósitos seriam essenciais para a sobrevivência do grupo transcontinental, pois estes não teriam capacidade para transportar provisões suficientes para todo o percurso. A expedição requeria dois navios: o Endurance, comandado por Shackleton, para o grupo do mar de Weddell, e o Aurora, sob a liderança do capitão Aeneas Mackintosh, para o grupo do mar de Ross. O Endurance ficou preso no gelo do mar Weddell antes mesmo de chegar à baía de Vahsel, e mesmo depois de todo o esforço feito para o libertar, foi à deriva para norte, preso numa placa de gelo, durante todo o inverno antárctico de 1915. O navio acabaria por ser esmagado pelo gelo e afundar-se-ia, deixando 28 homens para trás. Depois de vários meses passados num acampamento improvisado numa placa de gelo flutuante, à deriva para norte, o grupo decidiu pegar nos barcos salva-vidas e rumar para a ilha Elefante, uma ilha inóspita e desabitada. Shackleton, e mais cinco homens, fizeram uma viagem num pequeno barco aberto, o James Caird, de cerca de 1 300 km, para chegar à ilha Geórgia do Sul. Daí, Shackleton esperava efectuar uma operação de resgate ao seus homens que ficaram na ilha Elefante, e levá-los sãos e salvos para casa. Do outro lado do continente, o grupo do mar de Ross passou por grandes dificuldades para cumprir a sua missão. O Aurora foi arrancado do local onde estava atracado por uma forte tempestade e, ficando impossibilitado de regressar, deixou o grupo terrestre abandonado sem mantimentos e equipamento. Ainda assim, os depósitos foram instalados mas, no final haveria três vítimas a lamentar.
rdf:langString
大英帝国南极穿越探险（1914–1917），也被叫做坚忍号探险，被认为是的最后一次主要探险。这次探险由欧内斯特·沙克尔顿指挥，目的是实现人类第一次横穿南极大陆。在阿蒙森第一次到达南极点后，横跨南极的旅行就如沙克尔顿所说，是“最后一次伟大的南极探险”。 这次探险没有完成它的使命，但被认作是坚忍号的史诗。 沙克尔顿曾经在斯科特船长1901-1904年的南极探险航行中任职，也曾领导过1907-1909年的英国探险航行。在这次新的航行中，沙克尔顿本打算航行到威德尔海在登陆，再横穿南极大陆通过南极点到达罗斯海。另一组人，叫做罗斯海支隊，会同时航行到大陆的另一边，在扎营，从这里放一些补给物资从罗斯冰架到比尔德莫尔冰川脚下。这些物资对探险队的生存至关重要，因为探险队不能带够足够的补给物资来满足整个探险过程。这次探险需要两艘船：沙克尔顿指挥下的“坚忍号”和船长指挥下的“”，来运送罗斯海团队的人员。 “坚忍号”在到达瓦瑟尔湾之前被威德尔海的浮冰困住，在将它脱困的努力失败后，它在1915年的冬天向北漂行。最后船撞毁沉没了，只留下了28人的探险队。在浮冰继续向北移动了几个月后，探险队登上救生艇，来登上未开发的，荒无人烟的象岛。沙克尔顿和其他五个人又在救生艇中航行了800英里（1,300千米）来到达 南乔治亚岛和南桑威奇群岛。从这里，沙克尔顿最终组织了一支救援队来救援还在象岛上的队员并且把他们安全带回英国。在南极大陆的另一边，罗斯海团队克服了巨大的困难来完成它的使命。“奥罗拉号”在一场大风后吹离了停泊地并且无法返航，使海岸上的队员没有足够的物资补给。无论怎样，物资还是安放到了正确的位置，但是在这一过程中却损失了三名队员。
rdf:langString
Импе́рская трансантаркти́ческая экспеди́ция 1914—1917 годов (англ. Imperial Trans-Antarctic Expedition) — вторая экспедиция под командованием сэра Эрнеста Шеклтона, целью которой было пересечение всего Антарктического материка в самом узком месте на дистанцию 1800 миль (2900 км). Проект пересечения всей Антарктиды разработал в 1904 году Уильям Спирс Брюс, но не имел средств реализовать его. Имперская экспедиция включала два отряда на кораблях «Эндьюранс» и «Аврора». Группа Шеклтона на «Эндьюранс» должна была подойти к побережью моря Уэдделла, перезимовать в и следующим антарктическим летом выступить к Южному полюсу. Второй отряд, базируясь на о. Росса в проливе Мак-Мердо, должен был заложить склады для успешного возвращения отряда Шеклтона. В отличие от предыдущих британских экспедиций, в качестве транспортного средства на ледниках была сделана ставка на ездовых собак. Было подано 5000 заявок для участия в экспедиции, в которой участвовало 56 человек — по 28 в каждом отряде. Из ветеранов экспедиций Шеклтона участвовали Фрэнк Уайлд, Энеас Макинтош, Эрнест Джойс, вновь были приняты фотограф Фрэнк Хёрли и моряк Том Крин. «Эндьюранс» был зажат в паковых льдах и начал незапланированный дрейф, в ходе которого был раздавлен льдами и затонул, а «Аврора», которую сорвало с якорной стоянки в проливе Мак-Мердо, после затяжного дрейфа с трудом вернулась в Новую Зеландию. Команда Шеклтона сумела спастись без потерь, опираясь только на собственные силы. Из 10 человек, оставшихся на о. Росса, погибли трое. Поскольку экспедиция проходила во время Первой мировой войны, она оказалась практически незамеченной современниками. Ни одна из поставленных целей экспедиции не была достигнута, немногочисленными были и полученные данные, хотя множество ценных наблюдений предоставил дрейф «Эндьюранса» и «Авроры» в разных антарктических морях. В анналах истории эта экспедиция стала примером профессионализма и выносливости полярников, сумевших выжить в экстремальных условиях; спасательная операция Шеклтона, добравшегося на шлюпке до Южной Георгии, стала одной из важнейших парадигм современного обучения лидерству. Экспедиция считается последним великим путешествием «Золотого века полярных исследований», использующим технологии XIX века, когда ограниченная в ресурсах команда была полностью отрезана от внешнего мира.
rdf:langString
Імперська трансантарктична експедиція 1914-1917 років (англ. Imperial Trans-Antarctic Expedition) — друга експедиція під командуванням сера Ернеста Шеклтона, метою якої був перетин всього Антарктичного материка. На думку Шеклтона, після того, як Руал Амундсен підкорив Південний полюс в 1911 році, перетин всього материка залишився єдиною великою метою антарктичних подорожей. Досягти поставленої мети не вдалося, проте в анналах історії ця експедиція стала прикладом професіоналізму та витривалості полярників, які зуміли вижити в екстремальних умовах. Експедиція вважається останньою великою подорожжю «Золотого століття полярних досліджень», що використовують технології XIX століття, коли обмежена в ресурсах команда була повністю відрізана від зовнішнього світу. Далі в антарктичних експедиціях використовувалися принципово інші технології та засоби зв'язку. Експедиція включала два загони по 28 осіб на кораблях «Енд'юренс» та . Група Шеклтона на кораблі «Енд'юренс» мала підійти до узбережжя моря Ведделла, перезимувати у і з приходом наступного антарктичного літа виступити на Південний полюс. Другий загін, базуючись на острові Росса в протоці Мак-Мердо, повинен був закласти склади для успішного повернення загону Шеклтона. В результаті обидва судна потрапили в пакові льоди і почали незапланований дрейф, в ході якого «Ендьюренс» був розчавлений льодом і затонув. Команда Шеклтона зуміла врятуватися без втрат, покладаючись тільки на власні сили. З 10 осіб, що залишилися на острові Росса, загинули троє. Оскільки експедиція проходила під час Першої світової війни, вона виявилася практично непоміченою сучасниками.
xsd:nonNegativeInteger
65357
