Ijma
http://dbpedia.org/resource/Ijma an entity of type: Thing
الإجماع هو أحد مصادر التشريع الإسلامي وهو المصدر الثالث من المصادر الشرعية للأحكام عموماً بعد الكتاب والسنة، وكان ظهوره بسبب القضايا المستجدة التي طرأت بعد وفاة الرسول فصار كونه مصدر ضرورة لابد منها، ولكون النبي حذر من الفرقة والاختلاف وحثّ على الاجتماع في أحاديث كثيرة. ولا بد في الإجماع أن يستند إلى أصل من الكتاب والسنة، اللذان هما الوحيان والمصدران الأولان الأساسيان للتشريع.
rdf:langString
Иджма́‘ (араб. إجماع — букв. «единогласие») — согласие, единодушное мнение или решение авторитетных лиц по обсуждаемому вопросу. Один из источников мусульманского права — фикха.
rdf:langString
Ijma (”överensstämmelse”, consensus ecclesiae) är inom islam den allmänt erkända praxis i fråga om tolkningen av Koranen och sunna. De grundvalar, på vilka den islamiska dogmatiken ytterst vilar, är således Koranen, sunna och ijma.
rdf:langString
伊制玛尔（阿拉伯语：إجماع,Ijmāʿ），或译为伊智玛尔、公议、佥议，伊斯兰教法学用语，阿拉伯语本义为“一致意见”或“协商意见”，是伊斯兰教立法所遵循的四项原则之一，其地位仅次于《古兰经》和圣训。伊制玛尔具体是指有名望的宗教权威人士和法学家在解释《古兰经》和确定圣训权威以及对某些法律问题发表的一致意见。
rdf:langString
L'ijmà —àrab: إجماع, ijmāʿ, ‘unanimitat’, ‘consens’— és un dels mètodes utilitzats pel dret islàmic per a establir jurisprudència. Consisteix a cercar el consens de la comunitat pel que fa a casos que no són prou clars en les fonts documentals (l'Alcorà i els hadits), considerades com les principals. En la pràctica, aquest consens és obtingut pels experts en jurisprudència i altres autoritats religioses, i la nova llei que apareix mai no pot contradir els texts de les fonts documentals. Pels sunnites és la tercera font del dret, seguida pel qiyàs, o el recurs a l'analogia.
rdf:langString
Ijmāʿ (Arabic: إجماع ʾiǧmāʿ [ʔɪd͡ʒˈmæːʕ], "consensus") is an Arabic term referring to the consensus or agreement of the Islamic community on a point of Islamic law. Sunni Muslims regard ijmā' as one of the secondary sources of Sharia law, after the Qur'an, and the Sunnah.
rdf:langString
Idschmāʿ, إجماع idschma, DMG iǧmāʿ ‚Konsens‘, der Konsensus der islamischen Rechtsgelehrten, ist die dritte Quelle des Fiqh, der islamischen Jurisprudenz, neben dem Koran und der Sunna des Propheten Mohammed und seiner Gefährten (sahaba). Man unterscheidet drei Arten von Konsensus: Den Konsensus durch ausdrückliche Aussage, durch die nachgewiesene Praxis und durch die stillschweigende Billigung einer Tat oder Aussage.
rdf:langString
L'ijma` (arabe : إِجْمَاع [idʒ'ma:ʕ], accord ; consensus) est une des sources du droit musulman, après le Coran et la sunna. Les écoles juridiques (madhhabs) lui accordent une place plus ou moins grande. Le consensus est généralement compris comme celui des oulémas spécialistes du domaine dont il est question. Une règle de droit prise par ce procédé ne peut en aucun cas contredire le Coran ou la sunna. Les écoles se divisent à propos de savoir de qui l'accord doit être reconnu :
rdf:langString
Iŷmā‘ (إجماع) es un término árabe que se refiere al consenso ideal de la Ummah (comunidad islámica o conjunto de seguidores del islam). El hadith de Mahoma que proclama que "Mi comunidad nunca estará de acuerdo en un error" se cita como apoyo a la validez de la iŷmā‘. Los musulmanes suníes guardan la iŷmā‘ como la tercera fuente fundamental de la sharía, después de la divina revelación del Corán, la práctica profética de la sunna.
* Datos: Q652172
rdf:langString
Ijmak atau Ijma' (bahasa Arab: إجماع) adalah kesepakatan para ulama dalam menetapkan suatu hukum hukum dalam agama berdasarkan Al-Qur'an dan Hadis dalam suatu perkara yang terjadi. Secara etimologi ijma’ mengandung dua arti, yang pertama memiliki arti kesepakatan atau consensus. Seperti perkataan seseorang: yang berarti kaum itu telah sepakat tentang yang demikian itu. Arti kedua dengan arti ketetapan hati untuk melakukan sesuatu atau keputusan berbuat sesuatu.[1] Kata ijma secara bahasa berarti” kebetulan tekad terhadap suatu persoalam” atau “kesepakatan tentang suatu masalah” Menurut istilah ushul fiqih seperti yang di kemukakan oleh abdul karim zaidan kesepakatan para mujtahid dari kelapangan umat islam tentang hukum syara pada suatu masa setelah rasullah wafat.
rdf:langString
이즈마(아랍어: إجماع)는 이슬람 법의 네 가지 기본 원리 중 하나로 종교 공동체(교단) 내부의 '견해의 일치점 도달'을 의미한다. 이슬람교의 종교 공동체 전체의 기성 견해의 합치가 교리 해석 상 및 법학 상 구속력을 갖는다는 원칙이 확립된 것은 이슬람력 2세기였다. 이 원리는 처음에는 내부의 발전 폭을 허용하는 것이었으나 뒤이어 법학(신학)자가 체계화한 교리에 봉인을 누르게 되어 그 변경을 불가능한 것으로 하는 역할을 하는 것으로 되어 버렸다. 다시 말하면 적극적이며 다이내믹한 원리로부터 부정적이며 제약적인 역할로 변하여 이슬람법의 경직성(硬直性)을 가져온 원인이 되고, 이에 의한 정통성이 사회적 강제로서 또는 법으로서의 힘을 갖게 되었다. 이즈마는 하디스가 《꾸란》을 보완하고 종합한 것처럼 다시 하디스를 보완하고 최종적으로 종합한 것으로 되었다. 이와 같이 해서 《꾸란》과 하디스 해석의 확실성을 보증하는 것이 이즈마로 되었다. 여기에 이즈마 무류설(無謬說)이 확립되어 '이단(異端)'에 대한 판단의 기준이 성립되었다.
rdf:langString
L'Ijmāʿ (in arabo: إجماع ) è il "consenso [dei dotti]", considerato dal diritto islamico la terza fonte del diritto, dopo gli indiscussi Corano e Sunna e prima del qiyās, o "analogia giuridica", concetto alquanto discusso. Per consenso s'intende in termini generali quello della Umma islamica ma, in pratica, quello dei primi grandi giuristi (Abū Ḥanīfa, Mālik b. Anas, Muḥammad al-Shāfiʿī e Aḥmad b. Ḥanbal), fondatori e guide (Imām ) delle scuole giuridiche (madhhab ) che da loro prendono il nome e che fino ad oggi sono sopravvissute.
rdf:langString
Idżma (arab. إجماع - dosł.: jednomyślne postanowienie) - zgodna opinia uczonych muzułmańskich w określonej kwestii prawa lub teologii, jedno z czterech podstawowych źródeł prawa muzułmańskiego. Tradycyjnie stworzenie koncepcji idżmy, podobnie jak idei czterech źródeł prawa muzułmańskiego (oprócz idżmy Koranu, sunny i kijasu) przypisuje się Asz-Szafi'iemu (zm. 820), uważanemu za "największego reformatora i systematyka prawa muzułmańskiego". Koncepcja idżmy opiera się na idei, że najpobożniejsi i najbardziej uczeni członkowie ummy nie mogą działać w sposób niezgodny z wolą Boga. Idżma nie może pozostawać w sprzeczności z Koranem i sunną, jest zatem mniej ważnym niż te dwa naczelne źródłem prawa. Rozróżnia się m.in. idżmę polegającą na zgodzie wszystkich prawników (Iğmāʿ muţlaq) lub zgodę jak
rdf:langString
Іджма (араб. إجماع, дос. «згода») — узгоджена думка (рішення) авторитетних осіб з приводу питання, що обговорюється, одне з джерел мусульманського права (фікху). Іджма також є одним із джерел іджтихаду
rdf:langString
rdf:langString
Ijma
rdf:langString
إجماع (فقه)
rdf:langString
Ijmà
rdf:langString
Idschmāʿ
rdf:langString
Iŷmā‘
rdf:langString
Ijmak
rdf:langString
Ijmâ'
rdf:langString
Ijma'
rdf:langString
이즈마
rdf:langString
Idżma
rdf:langString
Иджма
rdf:langString
Ijma
rdf:langString
Іджма
rdf:langString
伊制玛尔
xsd:integer
165910
xsd:integer
1124294242
rdf:langString
L'ijmà —àrab: إجماع, ijmāʿ, ‘unanimitat’, ‘consens’— és un dels mètodes utilitzats pel dret islàmic per a establir jurisprudència. Consisteix a cercar el consens de la comunitat pel que fa a casos que no són prou clars en les fonts documentals (l'Alcorà i els hadits), considerades com les principals. En la pràctica, aquest consens és obtingut pels experts en jurisprudència i altres autoritats religioses, i la nova llei que apareix mai no pot contradir els texts de les fonts documentals. Pels sunnites és la tercera font del dret, seguida pel qiyàs, o el recurs a l'analogia. Aquesta regla s'admet per l'existència d'un hadit que narra que el profeta Muhàmmad va dir: «La meva comunitat no es reunirà mai al voltant d'un error». Les diverses escoles jurídiques (màdhhabs) encoratgen més o menys la utilització de l'ijmà i es diferencien, sobretot, pel que fa a decidir qui té les capacitats per obtenir aquest consens.
rdf:langString
الإجماع هو أحد مصادر التشريع الإسلامي وهو المصدر الثالث من المصادر الشرعية للأحكام عموماً بعد الكتاب والسنة، وكان ظهوره بسبب القضايا المستجدة التي طرأت بعد وفاة الرسول فصار كونه مصدر ضرورة لابد منها، ولكون النبي حذر من الفرقة والاختلاف وحثّ على الاجتماع في أحاديث كثيرة. ولا بد في الإجماع أن يستند إلى أصل من الكتاب والسنة، اللذان هما الوحيان والمصدران الأولان الأساسيان للتشريع.
rdf:langString
Idschmāʿ, إجماع idschma, DMG iǧmāʿ ‚Konsens‘, der Konsensus der islamischen Rechtsgelehrten, ist die dritte Quelle des Fiqh, der islamischen Jurisprudenz, neben dem Koran und der Sunna des Propheten Mohammed und seiner Gefährten (sahaba). Man unterscheidet drei Arten von Konsensus: Den Konsensus durch ausdrückliche Aussage, durch die nachgewiesene Praxis und durch die stillschweigende Billigung einer Tat oder Aussage. Uneingeschränkter Konsensus إجماع مطلق, DMG iǧmāʿ muṭlaq herrscht unter den Gelehrten in grundsätzlichen Fragen des Rituals (ʿibādāt), wie die Pflicht zum Gebet, zum Fasten, zur Pflichtabgabe und Ähnlichem. Allerdings bedeutet die Idee des Konsensus nicht, dass man in allen Bereichen des islamischen Rechts Übereinstimmung erzielt habe. Vielmehr spricht man vom Konsensus in Medina, oder in Mekka, vom Konsensus der rechtgeleiteten Kalifen, vom Konsensus der „beiden Städte“, das heißt Kufa und Basra, und vom Konsensus innerhalb einer Rechtsschule (madhhab). Bei allen Unterschieden im Bereich des Konsensus geht die Legitimität desselben auf den Grundgedanken zurück, dass der Konsensus der Rechtsgelehrten in keiner Weise im Widerspruch zum Koran und zur Sunna stehen könne. Arabische Gegenbegriffe zu Idschmāʿ sind Ichtilāf und Chilāf. Sie bezeichnen den Dissens zwischen und innerhalb der Rechtsschulen, der auch Gegenstand der Ausbildung der Rechtsgelehrten ist.
rdf:langString
Ijmāʿ (Arabic: إجماع ʾiǧmāʿ [ʔɪd͡ʒˈmæːʕ], "consensus") is an Arabic term referring to the consensus or agreement of the Islamic community on a point of Islamic law. Sunni Muslims regard ijmā' as one of the secondary sources of Sharia law, after the Qur'an, and the Sunnah. Exactly what group should represent the Muslim community in reaching the consensus is not agreed on by the various schools of Islamic jurisprudence. Some believe it should be the Sahaba (the first generation of Muslims) only; others the consensus of the Salaf (the first three generations of Muslims); or the consensus of Islamic lawyers, the jurists and scholars of the Muslim world, i.e. scholarly consensus; or the consensus of all the Muslim world, both scholars and lay people. The opposite of ijma (i.e., lack of consensus on a point of Islamic law) is called ikhtilaf.
rdf:langString
Iŷmā‘ (إجماع) es un término árabe que se refiere al consenso ideal de la Ummah (comunidad islámica o conjunto de seguidores del islam). El hadith de Mahoma que proclama que "Mi comunidad nunca estará de acuerdo en un error" se cita como apoyo a la validez de la iŷmā‘. Los musulmanes suníes guardan la iŷmā‘ como la tercera fuente fundamental de la sharía, después de la divina revelación del Corán, la práctica profética de la sunna. El razonamiento analógico o qiyas se describe como cuarta fuente en el islam sunita, mientras que el islam chiita usa el 'aql (intelecto). Muchos escritores musulmanes conservadores han afirmado que el uso de la iŷmā‘ hace compatible la ley islámica con la democracia. El chiismo acepta la iŷmā‘ en condiciones restringidas como una fuente de la ley islámica. Técnicamente se trata de "la doctrina y la unánime opinión de las autoridades religiosas reconocidas en un momento dado". Varios defensores de los movimientos liberales dentro del Islam critican la opinión tradicional de que la iŷmā‘ no es más que un consenso entre los estudiosos islámicos tradicionales (en árabe, ulema). Afirman que el consenso verdaderamente democrático debería implicar a toda la comunidad en lugar de una pequeña y conservadora clase clerical, sobre todo porque no hay sistema jerárquico en el islam.
* Datos: Q652172
rdf:langString
L'ijma` (arabe : إِجْمَاع [idʒ'ma:ʕ], accord ; consensus) est une des sources du droit musulman, après le Coran et la sunna. Les écoles juridiques (madhhabs) lui accordent une place plus ou moins grande. Le consensus est généralement compris comme celui des oulémas spécialistes du domaine dont il est question. Une règle de droit prise par ce procédé ne peut en aucun cas contredire le Coran ou la sunna. Les écoles juridiques sunnites, largement majoritaires aujourd'hui, admettent cette règle du consensus notamment en vertu du hadith suivant : « Ma communauté ne se réunira pas sur une erreur »(rapporté par At-Tirmidhî). Les écoles se divisent à propos de savoir de qui l'accord doit être reconnu :
* le malékisme ne reconnaît que l'ijma' des compagnons de Mahomet (les sahabas, témoins de sa vie) et des suivants de Médine (cf. le hadîth « L'Islam reste attaché à Médine comme le serpent à son trou ») ;
* les hanbalites ne reconnaissent que celui des compagnons de Mahomet ;
* les chiites (en particulier les imamites et les zaidites) n'admettent que l'avis collectif des descendants de Mahomet. En revanche les kharijites rejette l'ijma', et une partie des mu`tazilites ne le prennent en considération que dans certains cas`.
rdf:langString
Ijmak atau Ijma' (bahasa Arab: إجماع) adalah kesepakatan para ulama dalam menetapkan suatu hukum hukum dalam agama berdasarkan Al-Qur'an dan Hadis dalam suatu perkara yang terjadi. Secara etimologi ijma’ mengandung dua arti, yang pertama memiliki arti kesepakatan atau consensus. Seperti perkataan seseorang: yang berarti kaum itu telah sepakat tentang yang demikian itu. Arti kedua dengan arti ketetapan hati untuk melakukan sesuatu atau keputusan berbuat sesuatu.[1] Kata ijma secara bahasa berarti” kebetulan tekad terhadap suatu persoalam” atau “kesepakatan tentang suatu masalah” Menurut istilah ushul fiqih seperti yang di kemukakan oleh abdul karim zaidan kesepakatan para mujtahid dari kelapangan umat islam tentang hukum syara pada suatu masa setelah rasullah wafat. Menurut Muhammad Abu Zahra, para ulama sepakat bahwa ijma sah ndi jadikan sebagi dalil hukum. sungguh pun demikian,mereka berbeda pendapat mengenai jumlah pelaku kesepakatan sehingga dapat di anggap sebagai ijma yang mengikat umat islam. Menurut madzahb maliki kesepakatan sudah di anggap ijma meskipun hanya merupakan kesepakatan penduduk madinah yang dikenal dengan ijma ahl al madinah. Menurut kalangan syiah ijma adalah sepekatan para imam di kalangan mereka adapun menurut jumhur ulama ,kata muhammad abu zahra ijma sudah di anggap sah dengan adanya kesepakatan dari mayoritas ulama mujtahid dan menurut abdul karim zaidan ijma baru di anggap terjadi bilaman merupakan kesepakat seluruh ulama mujtahid.
rdf:langString
L'Ijmāʿ (in arabo: إجماع ) è il "consenso [dei dotti]", considerato dal diritto islamico la terza fonte del diritto, dopo gli indiscussi Corano e Sunna e prima del qiyās, o "analogia giuridica", concetto alquanto discusso. Per consenso s'intende in termini generali quello della Umma islamica ma, in pratica, quello dei primi grandi giuristi (Abū Ḥanīfa, Mālik b. Anas, Muḥammad al-Shāfiʿī e Aḥmad b. Ḥanbal), fondatori e guide (Imām ) delle scuole giuridiche (madhhab ) che da loro prendono il nome e che fino ad oggi sono sopravvissute. Se dunque in ambito islamico ci si trovasse di fronte a un silenzio del testo coranico e, in subordine, del corpus tradizionistico che compone la Sunna, a garantire legittimità a una data fattispecie giuridica provvederà il consenso, chiaro e ininterrotto, dei dotti (ʿulamāʾ ) giurisperiti musulmani. Il puntello giuridico per affermare la legittimità dell'ijmāʿ risiede in un ḥadīth del Profeta Maometto che avrebbe dichiarato una volta: «La mia Comunità non si troverà mai d'accordo su un errore».Ciò nondimeno il Kharigismo, i mutaziliti e gli sciiti non ammettono l'ijmāʿ.
rdf:langString
이즈마(아랍어: إجماع)는 이슬람 법의 네 가지 기본 원리 중 하나로 종교 공동체(교단) 내부의 '견해의 일치점 도달'을 의미한다. 이슬람교의 종교 공동체 전체의 기성 견해의 합치가 교리 해석 상 및 법학 상 구속력을 갖는다는 원칙이 확립된 것은 이슬람력 2세기였다. 이 원리는 처음에는 내부의 발전 폭을 허용하는 것이었으나 뒤이어 법학(신학)자가 체계화한 교리에 봉인을 누르게 되어 그 변경을 불가능한 것으로 하는 역할을 하는 것으로 되어 버렸다. 다시 말하면 적극적이며 다이내믹한 원리로부터 부정적이며 제약적인 역할로 변하여 이슬람법의 경직성(硬直性)을 가져온 원인이 되고, 이에 의한 정통성이 사회적 강제로서 또는 법으로서의 힘을 갖게 되었다. 이즈마는 하디스가 《꾸란》을 보완하고 종합한 것처럼 다시 하디스를 보완하고 최종적으로 종합한 것으로 되었다. 이와 같이 해서 《꾸란》과 하디스 해석의 확실성을 보증하는 것이 이즈마로 되었다. 여기에 이즈마 무류설(無謬說)이 확립되어 '이단(異端)'에 대한 판단의 기준이 성립되었다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 내용을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다.
rdf:langString
Idżma (arab. إجماع - dosł.: jednomyślne postanowienie) - zgodna opinia uczonych muzułmańskich w określonej kwestii prawa lub teologii, jedno z czterech podstawowych źródeł prawa muzułmańskiego. Tradycyjnie stworzenie koncepcji idżmy, podobnie jak idei czterech źródeł prawa muzułmańskiego (oprócz idżmy Koranu, sunny i kijasu) przypisuje się Asz-Szafi'iemu (zm. 820), uważanemu za "największego reformatora i systematyka prawa muzułmańskiego". Koncepcja idżmy opiera się na idei, że najpobożniejsi i najbardziej uczeni członkowie ummy nie mogą działać w sposób niezgodny z wolą Boga. Idżma nie może pozostawać w sprzeczności z Koranem i sunną, jest zatem mniej ważnym niż te dwa naczelne źródłem prawa. Rozróżnia się m.in. idżmę polegającą na zgodzie wszystkich prawników (Iğmāʿ muţlaq) lub zgodę jakiejś ich grupy (Iğmāʿ mud.āf). Każda ze szkół prawa inaczej określa jaki rodzaj idżmy jest brany pod uwagę. W najszerszym zakresie idżmą posługują się hanafici. Wahhabici uznają jedynie idżmę pomiędzy towarzyszami Proroka. Szyici w ogóle nie uznają idżmy.
rdf:langString
Иджма́‘ (араб. إجماع — букв. «единогласие») — согласие, единодушное мнение или решение авторитетных лиц по обсуждаемому вопросу. Один из источников мусульманского права — фикха.
rdf:langString
Ijma (”överensstämmelse”, consensus ecclesiae) är inom islam den allmänt erkända praxis i fråga om tolkningen av Koranen och sunna. De grundvalar, på vilka den islamiska dogmatiken ytterst vilar, är således Koranen, sunna och ijma.
rdf:langString
伊制玛尔（阿拉伯语：إجماع,Ijmāʿ），或译为伊智玛尔、公议、佥议，伊斯兰教法学用语，阿拉伯语本义为“一致意见”或“协商意见”，是伊斯兰教立法所遵循的四项原则之一，其地位仅次于《古兰经》和圣训。伊制玛尔具体是指有名望的宗教权威人士和法学家在解释《古兰经》和确定圣训权威以及对某些法律问题发表的一致意见。
rdf:langString
Іджма (араб. إجماع, дос. «згода») — узгоджена думка (рішення) авторитетних осіб з приводу питання, що обговорюється, одне з джерел мусульманського права (фікху). Іджма також є одним із джерел іджтихаду Поняття виникло ще за життя сподвижників пророка Мухаммеда, які після його смерті вирішували шляхом консенсусу деякі проблеми. Колективним рішенням надавалась перевага перед рішенням одного сподвижника. Традиція пов’язує виникнення іджми з діяльністю перших вчених-законодавців (муджтахідів) другої половини VII ст., «семи факіхів Медини» — Саїда ібн аль-Мусайїба, Урви ібн аз-Зубайра, Абу Бекра ібн Убайда, Касима ібн Мухаммеда, Убайдаллаха ібн Абдаллаха, Сулеймана ібн Ясара, та Харіджи ібн Зайда, які встановили порядок вивчення дискусійних питань.Обов’язковою умовою прийняття іджми всією мусульманською спільнотою є її обґрунтування на основі першоджерел ісламу — Корані і Сунні. Іджма може бути досягнута за умови посилань муджтахідів на аналогію (кияс) конкретної проблеми з доказами, підтвердженими першоджерелами.Ставлення до іджми у різних сунітських мазхабах відрізняється. Лише у ханафітському мазхабі іджма отримала перспективу розвитку в правотворчий інститут. У решті мазхабів іджма — стабільне, канонізоване джерело правового матеріалу.Шиїти вважають іджмою думку лише своїх імамів і муджтахідів
xsd:nonNegativeInteger
12279