Humanistic psychology
http://dbpedia.org/resource/Humanistic_psychology an entity of type: Thing
La psicologia humanista és una perspectiva psicològica popular a mitjans del segle xx basada en el treball de pioners com ara Carl Rogers i en la filosofia dels existencialistes i fenomenològics. Adopta una visió holística de l'existència humana des de la investigació del sentit, valors, llibertat, dol, responsabilitat personal, potencials, espiritualitat i autorealització de les persones.
rdf:langString
La humanisma psikologio komprenas sin kiel "tria forto" de psikoterapiaj skoloj, paralela al la skoloj de profunda psikologio (inkluzive de psikoanalizo) kaj de konduta terapio. Komuna bazo de la diversaj skoloj, kiuj grupiĝas en tiu kategorio, estas la konvinko ke sana kaj kreema personeco estas nepra antaŭkondiĉo por atingo de la celo sukcese realigi siajn konvinkojn kaj ideojn pri la propra vivo
rdf:langString
Bei der Humanistischen Psychologie handelt es sich um eine psychologische Schule. Ihrem Anspruch nach trägt sie mit dazu bei, dass sich gesunde, sich selbst verwirklichende und schöpferische Persönlichkeiten entfalten können.
rdf:langString
Humanistik adalah salah satu pendekatan atau aliran dari psikologi yang menekankan kehendak bebas, pertumbuhan pribadi, kegembiraan, kemampuan untuk kembali setelah mengalami ketidakbahagiaan, serta keberhasilan dalam merealisasikan manusia. Tujuan humanistik adalah membantu manusia mengekspresikan dirinya secara kreatif dan merealisasikan potensinya secara utuh. Salah satu pencetus psikologi humanistik adalah Abraham Maslow.
rdf:langString
인본주의 심리학(Humanistic psychology)은 심리학의 한 분야이다. 인간 중심 치료(PCT, Person-centered therapy)를 개발한 미국의 칼 로저스가 이 분야의 주요한 핵심 인물중 한명이며, 에이브러햄 매슬로 역시 이러한 심리학적 관점을 갖는 대표적인 인물중 한명이다. 현재는 다양한 방법이 연구되고 있다.
rdf:langString
Psychologia humanistyczna – kierunek psychologiczny, który zrodził się w latach 50. XX wieku i bardzo szybko zdobył ogromną popularność, stając się trzecią siłą psychologii, obok psychoanalizy i behawioryzmu.
rdf:langString
A psicologia humanista é um ramo da psicologia em geral, e da psicoterapia, considerada como a terceira força, ao lado da psicanálise e da psicologia comportamental. A psicologia humanista surgiu como uma reação ao determinismo dominante nas outras práticas psicoterapêuticas, ensinando que o ser humano possui em si uma força de autorrealização, que conduz o indivíduo ao desenvolvimento de uma personalidade criativa e saudável.
rdf:langString
人本主义心理学兴起于20世纪五、六十年代的美国。由亚伯拉罕·马斯洛创立，以卡爾·羅哲斯为代表，被稱為除行為學派和精神分析以外，心理學上的「第三勢力」。 人本主義和其他學派最大的不同是特別強調人的正面本質和價值，而並非集中研究人的問題行為，並強調人的成長和發展，稱為自我實現。
rdf:langString
علم النفس الإنساني (بالإنجليزية: Humanistic psychology) هو وجهة نظر نفسية سطع نجمها في منتصف القرن العشرين استجابةً لتحديات نظرية التحليل النفسي التي صاغها سيغموند فرويد وسلوكية ب. ف. سكينر. يؤكد هذا المنهج من خلال جذوره الممتدة من عصر سقراط إلى عصر النهضة على الدافع الفطري للفرد نحو تحقيق الذات أي عملية الإدراك والتعبير عن قدرات الفرد وإبداعه. في القرن العشرين، أُشير إلى علم النفس الإنساني على أنه «قوة ثالثة» في علم النفس، وهي تتميز عن المناهج السابقة الأقل الإنسانية للتحليل النفسي والسلوكية.
rdf:langString
Humanistická psychologie (někdy také třetí síla v psychologii) vznikla v roce 1962, kdy skupina psychologů založila Společnost pro humanistickou psychologii jako alternativu k psychoanalytickému a behaviorálnímu přístupu . Humanistický směr si mnoho nezakládá na teoriích a je zaměřen ponejvíce terapeuticky (tedy léčebně), poradensky, či výchovně. Ve svém programu člověka nerozkládá, ale přistupuje k němu celostně (holisticky). Zajímá se o každodennost normálních lidí, řešení jejich problémů. Upozorňuje na jedinečnost každého z nás.
rdf:langString
Με τον όρο ανθρωπιστική ψυχολογία εννοείται ένα είδος ψυχοθεραπευτικής προσέγγισης που εισήχθη απ' τον Καρλ Ρότζερς (1902-1987). Σε θεραπευτικό επίπεδο, βασικό χαρακτηριστικό της προσέγγισης είναι η μη παρεμβατική/κατευθυντική θεραπεία καθώς και η θεραπεία επικεντρωμένη στον πελάτη. Για το λόγο αυτό η θεραπεία αυτή ονομάζεται και προσωποκεντρική (ή πελατοκεντρική).
rdf:langString
Se denomina Psicología humanista a un movimiento de la Psicología que surge en el siglo XX y se desarrolla fundamentalmente en las décadas de los años 50 y 60. Nace en Estados Unidos con el lanzamiento del manifiesto Bugental, como reacción al psicoanálisis y conductismo más ortodoxo que imperaban en la práctica psicoterapeútica en aquel entonces. Sin embargo, esta corriente no se ha considerado nunca a sí misma como competitiva con las otras dos sino con vocación de complementarlas, e incluso integrarlas en un contexto teórico más amplio.
rdf:langString
Humanistic psychology is a psychological perspective that arose in the mid-20th century in answer to two theories: Sigmund Freud's psychoanalytic theory and B. F. Skinner's behaviorism. Thus, Abraham Maslow established the need for a "third force" in psychology. The school of thought of humanistic psychology gained traction due to key figure Abraham Maslow in the 1950s during the time of the humanistic movement. It was made popular in the 1950s by the process of realizing and expressing one's own capabilities and creativity.
rdf:langString
Psikologia humanista gizakiaren ikuspegi positiboan oinarritutako psikologiaren korronte bat da. Gainera, pertsonaren berezko joeran oinarritzen den psikoterapia eredua da, hau da, nork bere burua garatzeko nahia duela kontsiderarzen du, posible delakoan norberaren hazkunde psikologikoaren indarrak mobilizatu eta nork bere potentziala garatu.
rdf:langString
L'approche humaniste est un courant de la psychologie fondé sur une vision positive de l'être humain. C'est également un modèle de psychothérapie qui s'appuie sur la tendance innée de la personne à vouloir se réaliser, c'est-à-dire à mobiliser les forces de croissance psychologique et à développer son potentiel. La psychologie humaniste (Humanistic Psychology) apparaît à partir des années 1940 aux États-Unis, principalement sous l'impulsion d'Abraham Maslow. Ce courant est parfois nommé « troisième force » (Third Force Psychology), faisant suite aux deux autres grands mouvements que sont la psychanalyse et le comportementalisme (béhaviorisme). Un quatrième courant lui fait suite : la psychologie transpersonnelle. L'approche existentielle-humaniste est souvent associée au mouvement du poten
rdf:langString
La psicologia umanistica, conosciuta anche con l'appellativo di terza forza, in quanto alternativa sia al comportamentismo sia alla psicologia dinamica, si sviluppa nell'ambito del pensiero psicologico con una prospettiva sociale agli inizi degli anni settanta negli USA, ad opera di alcuni psicologi tra cui Abraham Maslow e Carl Rogers, che individuarono nel bisogno di crescita e di affermazione le principali spinte di ogni comportamento umano e nel senso di autostima il presupposto fondamentale dell'equilibrio personale.
rdf:langString
人間性心理学（にんげんせいしんりがく、英: humanistic psychology）とは、主体性・創造性・自己実現といった人間の肯定的側面を強調した心理学の潮流である。ヒューマニスティック心理学とも呼ばれる。それまで支配的であった精神分析や行動主義との間に1960年代に生まれた第三の心理学とされる。 提唱者であるアブラハム・マズローは、精神分析を第一勢力、行動主義を第二勢力、人間性心理学を第三勢力と位置づけた。人間性心理学は人間性回復運動の支柱ともなった。また後に、人間性心理学に続きトランスパーソナル心理学が登場する。 代表的な人間性心理学者には、前述のマズローの他、カール・ロジャーズ、ゲシュタルト療法家のフレデリック・パールズなどがおり、また、ロロ・メイや個人心理学の創始者アルフレッド・アドラーをこれに加える向きもある。 人間性心理学に属する理論・療法には、実存分析、現存在分析、マズローの自己実現理論、来談者中心療法、ゲシュタルト療法、交流分析、エンカウンターグループ、フォーカシングなどがある。 人間性心理学は、機械論的で物質主義的な傾向へ反論する精神によって生じたとされている。行動主義的心理学は人間性を一面的にしか見ておらず、また、精神分析のほうは、意識の役割を軽視していたため、決定論的になりすぎていた。それらへの反論として提唱された学問である。
rdf:langString
De humanistische psychologie of Third Force Psychology was een reactie op het behaviorisme en de psychoanalyse. De beweging is opgericht door Carl R. Rogers en Abraham H. Maslow. De humanistische school in de psychologie is vaak meer filosofisch dan psychologisch. Het is een van oorsprong Amerikaanse stroming die ook in Europa veel invloed heeft.
rdf:langString
Humanistisk psykologi är ett synsätt inom psykologi som huvudsakligen utvecklades av Carl Rogers, Fritz Perls, Erich Fromm, Rollo May och Abraham H. Maslow i USA under 1960-talet. Humanistisk psykologi har tenderat att fokusera på personligt ansvar, fri vilja och individens strävan efter att växa som person och nå så hög grad av välmående som möjligt. En viktig del inom humanistisk psykologi är att den tar parti för tilliten gentemot fenomenologi, vilket innebär rapporter av äkta upplevelser utan försök att tolka dessa på något sätt. En central roll spelar människans upplevelse, det vill säga tankar, känslor och behov av ett meningsfullt liv.
rdf:langString
Гуманісти́чна психоло́гія — один з напрямків сучасної психології, орієнтований на вивчення смислових структур людини. У гуманістичній психології як основні предмети виступають вищі цінності, самоактуалізація особистості, творчість, любов, свобода, відповідальність, автономія, психічне здоров'я, міжособистісні стосунки. Гуманістична психологія як самостійний напрям відокремилася на початку 1960-х років як протест проти домінування біхевіоризму і психоаналізу в США, одержала назву третьої сили. До цього напряму можуть бути віднесені А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл, , Ролло Мей, та інші. Гуманістична психологія опирається на екзистенціалізм.
rdf:langString
Гуманисти́ческая психоло́гия (англ. Humanistic psychology) — направление в западной (преимущественно американской) психологии, признающее своим главным предметом личность как уникальную целостную систему, которая представляет собой не нечто заранее данное, а «открытую возможность» самоактуализации, присущую только человеку. В гуманистической психологии в качестве основных предметов анализа выступают: высшие ценности, самоактуализация личности, творчество, любовь, свобода, ответственность, автономия, психическое здоровье, межличностное общение. Гуманистическая психология в качестве самостоятельного течения выделилась в начале 60-х годов XX века, как протест против доминирования бихевиоризма и психоанализа в США, получив название третьей силы. К данному направлению могут быть отнесены Абраха
rdf:langString
rdf:langString
Humanistic psychology
rdf:langString
علم النفس الإنساني
rdf:langString
Psicologia humanista
rdf:langString
Humanistická psychologie
rdf:langString
Humanistische Psychologie
rdf:langString
Ανθρωπιστική ψυχολογία
rdf:langString
Humanisma psikologio
rdf:langString
Psicología humanista
rdf:langString
Psikologia humanista
rdf:langString
Humanistik
rdf:langString
Psicologia umanistica
rdf:langString
Psychologie humaniste
rdf:langString
인본주의 심리학
rdf:langString
人間性心理学
rdf:langString
Psychologia humanistyczna
rdf:langString
Humanistische psychologie
rdf:langString
Гуманистическая психология
rdf:langString
Psicologia humanista
rdf:langString
Humanistisk psykologi
rdf:langString
人本主义心理学
rdf:langString
Гуманістична психологія
xsd:integer
324180
xsd:integer
1121691478
xsd:date
2012-11-05
rdf:langString
La psicologia humanista és una perspectiva psicològica popular a mitjans del segle xx basada en el treball de pioners com ara Carl Rogers i en la filosofia dels existencialistes i fenomenològics. Adopta una visió holística de l'existència humana des de la investigació del sentit, valors, llibertat, dol, responsabilitat personal, potencials, espiritualitat i autorealització de les persones.
rdf:langString
Humanistická psychologie (někdy také třetí síla v psychologii) vznikla v roce 1962, kdy skupina psychologů založila Společnost pro humanistickou psychologii jako alternativu k psychoanalytickému a behaviorálnímu přístupu . Humanistický směr si mnoho nezakládá na teoriích a je zaměřen ponejvíce terapeuticky (tedy léčebně), poradensky, či výchovně. Ve svém programu člověka nerozkládá, ale přistupuje k němu celostně (holisticky). Zajímá se o každodennost normálních lidí, řešení jejich problémů. Upozorňuje na jedinečnost každého z nás. Humanistická psychologie je učení o osobnosti jako celku se zvláštním zájmem o hodnoty a morální dynamismy lidské aktivity. Nemá "jednoho vůdce", hlavními představiteli jsou Abraham H. Maslow a Carl R. Rogers. Ovšem i další psychologové měli humanistický postoj, z řad psychoanalytiků lze jmenovat např. Carla Gustava Junga, Alfreda Adlera a Erika Eriksona, jejichž pohled se lišil od pohledu Sigmunda Freuda. Označení humanistický psycholog jistě přísluší i představiteli teorie rysů Gordonu Allportovi a zakladateli existenciální analýzy Viktoru Franklovi.
rdf:langString
علم النفس الإنساني (بالإنجليزية: Humanistic psychology) هو وجهة نظر نفسية سطع نجمها في منتصف القرن العشرين استجابةً لتحديات نظرية التحليل النفسي التي صاغها سيغموند فرويد وسلوكية ب. ف. سكينر. يؤكد هذا المنهج من خلال جذوره الممتدة من عصر سقراط إلى عصر النهضة على الدافع الفطري للفرد نحو تحقيق الذات أي عملية الإدراك والتعبير عن قدرات الفرد وإبداعه. وجهة النظر النفسية هذه تساعد العميل على الاعتقاد بأن جميع الناس أخيار بفطرتهم. تتبنى منهجاً كلانياً للوجود الإنساني، وتولي اهتماماً خاصاً لظواهر مثل الإبداع والإرادة الحرة والطاقات البشرية الإيجابية. ويشجع على رؤية النفس «شخصاً كاملاً» أعظم من مجموع أجزاء، ويدفع إلى استكشاف الذات بدلاً من دراسة السلوك لدى أشخاص آخرين. يعترف علم النفس الإنساني بالطموح الروحي كجزء متمم من النفس، ويرتبط بالمجال الناشئ لعلم النفس ما وراء الشخصي. يشجع هذا النوع من العلاج بالدرجة الأولى الوعي الذاتي واليقظة، ما يساعد العميل على تغيير حالته الذهنية وسلوكه من مجموعة واحدة من ردود الفعل إلى أخرى أكثر صحة مع وعي ذاتي أكثر إنتاجية وأفعال مدروسة. يسمح هذا المنهج بشكل أساسي بمزج اليقظة والعلاج السلوكي مع دعم اجتماعي إيجابي. في مقال كتب من قبل جمعية علم النفس الإنساني، تُوصف فوائد العلاج الإنساني بأنها «فرصة جوهرية لقيادة ثقافتنا المضطربة والعودة بها إلى مسارها الصحي الخاص. إذ يصور العلاج الإنساني الوجودي الديمقراطية أكثر من أي علاج آخر، ويقلل فرض عقائد الآخرين على العميل بالمقارنة مع الممارسات العلاجية الأخرى. فتُوَفَر حرية الاختيار بحدها الأقصى. نحن نوثق الطاقات البشرية لعملائنا». في القرن العشرين، أُشير إلى علم النفس الإنساني على أنه «قوة ثالثة» في علم النفس، وهي تتميز عن المناهج السابقة الأقل الإنسانية للتحليل النفسي والسلوكية. تشمل منظماته المهنية الرئيسية في الولايات المتحدة مؤسسة علم النفس الإنساني وجمعية علم النفس الإنساني (القسم 32 من مؤسسة علم النفس الأمريكية). وتتواجد أيضاً رابطة المملكة المتحدة لممارسي علم النفس الإنساني في بريطانيا.
rdf:langString
Με τον όρο ανθρωπιστική ψυχολογία εννοείται ένα είδος ψυχοθεραπευτικής προσέγγισης που εισήχθη απ' τον Καρλ Ρότζερς (1902-1987). Σε θεραπευτικό επίπεδο, βασικό χαρακτηριστικό της προσέγγισης είναι η μη παρεμβατική/κατευθυντική θεραπεία καθώς και η θεραπεία επικεντρωμένη στον πελάτη. Για το λόγο αυτό η θεραπεία αυτή ονομάζεται και προσωποκεντρική (ή πελατοκεντρική). Η προσωποκεντρική προσέγγιση δίνει ιδιαίτερη βαρύτητα στη δόμηση του εαυτού. Σύμφωνα μ'αυτή, μάλιστα, η ψυχοπαθολογία οφείλεται στη σύγκρουση του ιδεατού εαυτού με τις εμπειρίες της καθημερινότητας. Επίσης, σ'ό,τι αφορά τη θεραπευτική διαδικασία, βασικότερο στοιχείο θεωρείται η σχέση που αναπτύσσεται μεταξύ θεραπευτή και θεραπευόμενου. Η σχέση αυτή πρέπει να χαρακτηρίζεται από αυθεντικότητα, αμοιβαία εμπιστοσύνη και άνευ όρων αποδοχή του πελάτη απ' τον θεραπευτή του. Η βασική κατεύθυνση του ανθρώπου κατά τον Carl Rogers, είναι η αυτοπραγμάτωση. Ο άνθρωπος δηλαδή μεταβαλλόμενος συνεχώς και βελτιώνοντας τον εαυτό του, επιθυμεί να φτάσει στο καλύτερο δυνατό σημείο που μπορεί. Αυτή είναι και η κινητήριος δύναμη που σπρώχνει τον άνθρωπο στην αλλαγή και στην βελτίωση. Με τον όρο αυτοπραγμάτωση, ο Αμερικανός ψυχολόγος εννοούσε την την πλήρη ανάπτυξη και έκφραση όλων των ικανοτήτων που κατέχει κάποιος από την φύση του. Είναι σημαντικό να αναφερθεί επίσης ότι ο Carl Rogers, είχε μία αυθεντική στάση αγάπης και αποδοχής απέναντι στους θεραπευόμενους του, πράγμα το οποίο τον χαρακτηρίζει ως έναν αληθινό πατέρα της ψυχολογίας. Ήταν πράγματι οπαδός της άνευ όρων αποδοχής του ανθρώπου, χαρακτηριστικό το οποίο συνέβαλλε σημαντικά στην διάπλαση αυτής της προσέγγισης που ονομάζεται προσωποκεντρική. Ακόμη, ο σεβασμός που είχε για το πρόσωπο και η κατανόηση θέτουν στο κέντρο της θεραπευτικής διαδικασίας τον θεραπευόμενο ως πρόσωπο ύψιστης σημασίας. Για τους λόγους αυτούς εξάλλου, η προσέγγιση αυτή ονομάστηκε "προσωποκεντρική".
rdf:langString
La humanisma psikologio komprenas sin kiel "tria forto" de psikoterapiaj skoloj, paralela al la skoloj de profunda psikologio (inkluzive de psikoanalizo) kaj de konduta terapio. Komuna bazo de la diversaj skoloj, kiuj grupiĝas en tiu kategorio, estas la konvinko ke sana kaj kreema personeco estas nepra antaŭkondiĉo por atingo de la celo sukcese realigi siajn konvinkojn kaj ideojn pri la propra vivo
rdf:langString
Bei der Humanistischen Psychologie handelt es sich um eine psychologische Schule. Ihrem Anspruch nach trägt sie mit dazu bei, dass sich gesunde, sich selbst verwirklichende und schöpferische Persönlichkeiten entfalten können.
rdf:langString
Humanistic psychology is a psychological perspective that arose in the mid-20th century in answer to two theories: Sigmund Freud's psychoanalytic theory and B. F. Skinner's behaviorism. Thus, Abraham Maslow established the need for a "third force" in psychology. The school of thought of humanistic psychology gained traction due to key figure Abraham Maslow in the 1950s during the time of the humanistic movement. It was made popular in the 1950s by the process of realizing and expressing one's own capabilities and creativity. Humanistic psychology aims to help the client gain the belief that all people are inherently good. It adopts a holistic approach to human existence and pays special attention to such phenomena as creativity, free will, and positive human potential. It encourages viewing ourselves as a "whole person" greater than the sum of our parts and encourages self exploration rather than the study of behavior in other people. Humanistic psychology acknowledges spiritual aspiration as an integral part of the psyche. It is linked to the emerging field of transpersonal psychology. Primarily, this type of therapy encourages a self-awareness and reflexivity that helps the client change their state of mind and behaviour from one set of reactions to a healthier one with more productive self-awareness and thoughtful actions. Essentially, this approach allows the merging of mindfulness and behavioral therapy, with positive social support. In an article from the Association for Humanistic Psychology, the benefits of humanistic therapy are described as having a "crucial opportunity to lead our troubled culture back to its own healthy path. More than any other therapy, Humanistic-Existential therapy models democracy. It imposes ideologies of others upon the client less than other therapeutic practices. Freedom to choose is maximized. We validate our clients' human potential." In the 20th century, humanistic psychology was referred to as the "third force" in psychology, distinct from earlier, less humanistic approaches of psychoanalysis and behaviorism. Its principal professional organizations in the US are the Association for Humanistic Psychology and the Society for Humanistic Psychology (Division 32 of the American Psychological Association). In Britain, there is the UK Association for Humanistic Psychology Practitioners.
rdf:langString
Psikologia humanista gizakiaren ikuspegi positiboan oinarritutako psikologiaren korronte bat da. Gainera, pertsonaren berezko joeran oinarritzen den psikoterapia eredua da, hau da, nork bere burua garatzeko nahia duela kontsiderarzen du, posible delakoan norberaren hazkunde psikologikoaren indarrak mobilizatu eta nork bere potentziala garatu. Humanistic Psychology izenarekin 1940ko hamarkadatik aurrera agertu zen Estatu Batuetan, batez ere Abraham Maslow -en bultzadaz. Korronte horri deitzen zaio halaber hirugarren indarra (Third Force Psychology ), psikoanalisiaren (1.a) eta konduktismoaren (2.a) beste bi mugimendu nagusien jarraipena delakoan. Laugarren korronte batek jarraitzen dio : k. Maslowren ekarpenetako bat bere piramide ezaguna da, gizakiaren premia psikologikoen eskala bat marrazten duena.
rdf:langString
Se denomina Psicología humanista a un movimiento de la Psicología que surge en el siglo XX y se desarrolla fundamentalmente en las décadas de los años 50 y 60. Nace en Estados Unidos con el lanzamiento del manifiesto Bugental, como reacción al psicoanálisis y conductismo más ortodoxo que imperaban en la práctica psicoterapeútica en aquel entonces. Sin embargo, esta corriente no se ha considerado nunca a sí misma como competitiva con las otras dos sino con vocación de complementarlas, e incluso integrarlas en un contexto teórico más amplio. El conductismo (Watson, Hull, Skinner) se basaba en la idea de que la conciencia humana, en el caso de existir, era una dimensión de la persona que no se puede medir, y por consiguiente quedaba fuera del campo de su interés, ya que la psicología solo debía analizar la conducta mediante el estímulo y la respuesta. El psicoanálisis, desde un punto de vista radicalmente contrario, defendía que la conducta observable (es decir, cuantificable) del ser humano tiene sus raíces en un nivel no cuantificable al que se denomina inconsciente. Lo que podemos medir no es, por consiguiente, lo que mejor nos puede explicar esa conducta. Ambos coincidían, no obstante, en el determinismo de dicha conducta. La psicología humanista nace como reacción a esta simplificación del ser humano, proveniente de ambas teorías, y busca comprenderlo a través de los estudios integrales de los mismos. Tal y como expresó Maslow, pionero de la psicología humanista, frente a la concepción aséptica de los experimentos y la invisibilidad del experimentador, defendida desde el conductismo, defiende que al hombre solo se lo puede conocer en su humanidad a través de la humanidad del hombre que lo estudia; dicho de otra manera, el individuo que se siente respetado y querido durante un experimento, actúa con más naturalidad que el que se siente manipulado. La Psicología humanista se caracterizó por apoyarse en concepciones del ser humano de profundas raíces filosóficas (con antecedentes que van de Sócrates a la fenomenología y la filosofía de la existencia y existencialismo), con raíces en Kierkegaard, Nietzsche, Heidegger, Merleau-Ponty y Sartre. Pretende la consideración global de la persona y la acentuación en sus aspectos existenciales (la libertad, el conocimiento, la responsabilidad, la historicidad), cuestionando una concepción de la psicología que, desde la vocación de reconocerse como una ciencia natural, reducía al ser humano a variables cuantificables (conductismo), o centrada tan solo en aspectos negativos y patológicos del ser humano (psicoanálisis). Es decir: tanto el psicoanálisis como el conductismo, se basaban, principalmente, en tratar al ser humano como animal, cosa que es, pero no solamente (el psicoanálisis se centraba en los instintos y el conductismo en los mecanismos de acción, reacción y refuerzo.) Por ello, uno de los teóricos humanistas más importantes de la época, el psicólogo estadounidense Abraham Maslow (1908-1970), quien había incursionado en el conductismo, denominó a este movimiento la Tercera Fuerza, para mostrar lo que se proponía con esta corriente: integrar las formas (aparentemente opuestas) en que se expresaba el quehacer psicológico de la época (conductismo y psicoanálisis) y dar un paso más allá de las mismas.
rdf:langString
L'approche humaniste est un courant de la psychologie fondé sur une vision positive de l'être humain. C'est également un modèle de psychothérapie qui s'appuie sur la tendance innée de la personne à vouloir se réaliser, c'est-à-dire à mobiliser les forces de croissance psychologique et à développer son potentiel. La psychologie humaniste (Humanistic Psychology) apparaît à partir des années 1940 aux États-Unis, principalement sous l'impulsion d'Abraham Maslow. Ce courant est parfois nommé « troisième force » (Third Force Psychology), faisant suite aux deux autres grands mouvements que sont la psychanalyse et le comportementalisme (béhaviorisme). Un quatrième courant lui fait suite : la psychologie transpersonnelle. L'approche existentielle-humaniste est souvent associée au mouvement du potentiel humain. Toutefois, une vision extrêmement positive de l’être humain a eu des difficultés « à être pensée » au sein de la culture européenne ravagée alors par les tragédies et l’horreur des deux guerres. En Europe, la tradition existentielle a accordé une place prépondérante aux limitations de l’être humain et aux dimensions tragiques de l’existence (Santarpia, 2016 ; Lecomte & Drouin, 2007 ; Lecomte & Richard, 1999). De nombreux aspects de la philosophie humaniste américaine trouvaient toutefois un écho dans le cadre des références existentielles européennes sur lesquelles nous centrons ce chapitre : l’anti-déterminisme, l’importance accordée à la liberté, le choix, l’intention, les valeurs, la responsabilité, et l’orientation vers la prise en compte du monde expérientiel unique de chaque individu (Yalom, 2008).
rdf:langString
Humanistik adalah salah satu pendekatan atau aliran dari psikologi yang menekankan kehendak bebas, pertumbuhan pribadi, kegembiraan, kemampuan untuk kembali setelah mengalami ketidakbahagiaan, serta keberhasilan dalam merealisasikan manusia. Tujuan humanistik adalah membantu manusia mengekspresikan dirinya secara kreatif dan merealisasikan potensinya secara utuh. Salah satu pencetus psikologi humanistik adalah Abraham Maslow.
rdf:langString
인본주의 심리학(Humanistic psychology)은 심리학의 한 분야이다. 인간 중심 치료(PCT, Person-centered therapy)를 개발한 미국의 칼 로저스가 이 분야의 주요한 핵심 인물중 한명이며, 에이브러햄 매슬로 역시 이러한 심리학적 관점을 갖는 대표적인 인물중 한명이다. 현재는 다양한 방법이 연구되고 있다.
rdf:langString
人間性心理学（にんげんせいしんりがく、英: humanistic psychology）とは、主体性・創造性・自己実現といった人間の肯定的側面を強調した心理学の潮流である。ヒューマニスティック心理学とも呼ばれる。それまで支配的であった精神分析や行動主義との間に1960年代に生まれた第三の心理学とされる。 提唱者であるアブラハム・マズローは、精神分析を第一勢力、行動主義を第二勢力、人間性心理学を第三勢力と位置づけた。人間性心理学は人間性回復運動の支柱ともなった。また後に、人間性心理学に続きトランスパーソナル心理学が登場する。 代表的な人間性心理学者には、前述のマズローの他、カール・ロジャーズ、ゲシュタルト療法家のフレデリック・パールズなどがおり、また、ロロ・メイや個人心理学の創始者アルフレッド・アドラーをこれに加える向きもある。 人間性心理学に属する理論・療法には、実存分析、現存在分析、マズローの自己実現理論、来談者中心療法、ゲシュタルト療法、交流分析、エンカウンターグループ、フォーカシングなどがある。 人間性心理学は、機械論的で物質主義的な傾向へ反論する精神によって生じたとされている。行動主義的心理学は人間性を一面的にしか見ておらず、また、精神分析のほうは、意識の役割を軽視していたため、決定論的になりすぎていた。それらへの反論として提唱された学問である。 マズローが人間性心理学を唱えた背景には、それまで第一勢力であった行動主義では人間と他の動物を区別せず、第二勢力とした精神分析では人間の病的で異常な側面を研究しており、どちらも正常で健康な人間を対象とする視点が欠如しているという思いがある。 人間性心理学は、ひとりひとりを異なった独自の存在と見なすという点で、実存主義的な心理学と共通点がある。異なる点は人間性心理学が自己実現 (self-actualization) の活動を主眼とするのに対して、実存主義では人生の意味や死の意味に重点を置いていることである。 マズローは、行動主義の強かった動物の研究から転向した基礎心理学者であり、ロジャーズは臨床の立場から人間性心理学へと向かった。 それまでの心理学では、行動の原因の動機として空腹などの単純な特定の欲求を満たすような欠乏動機（deficiency motivation）に重点を置いて満足してしまっていたが、マズローはそれだけでは説明できない人間のある種の成長への欲求を存在動機（being motivation）と呼び、より高次の価値を求める人間について研究しようとしたのである。現在では、マズローの自己実現理論は高校の教科書にも記述されるほど広く知られるようになっている。 カール・ロジャーズは1930年代の精神分析がさかんな時代に心理療法を学び、問題をもつ子供の治療を通じて、普通の人々に施す治療法についての洞察を得た。1942年の『カウンセリングと心理療法』において、それまで被治療者が患者（patient）と呼ばれていたのをクライエント（client）と呼ぶようにし、やがて療法をクライエント中心療法と呼び、クライエントの持っている自己実現傾向を強調するようになった。ロジャーズは、健康的なパーソナリティを促す方法のひとつとして無条件の肯定的配慮というものを考えている。 1961年にはマズローらは『ヒューマニスティック心理学雑誌』を創刊し、ロジャースも寄稿した。そして、1963年にはマズローの助力を得たロジャースはヒューマニスティック心理学会を創設する。後にマズローは、自己実現した後に超個の欲求があると述べるようになったが、1969年には、スタニスラフ・グロフと共にトランスパーソナル心理学会を設立した。
rdf:langString
De humanistische psychologie of Third Force Psychology was een reactie op het behaviorisme en de psychoanalyse. De beweging is opgericht door Carl R. Rogers en Abraham H. Maslow. De humanistische school in de psychologie is vaak meer filosofisch dan psychologisch. Het is een van oorsprong Amerikaanse stroming die ook in Europa veel invloed heeft. Abraham Maslow was van origine behaviorist. Toen hij aan de wieg van zijn eerstgeborene stond, kon hij niet geloven dat zijn kind niet meer was dan de dieren waarmee hij in zijn laboratorium experimenteerde. Van toen af zocht hij naar een nieuwe benadering. In 1954 deed hij een oproep aan zijn collega-psychologen om zich te verenigen en samen een nieuwe psychologie te ontwikkelen. Maslow verwerpt het streven naar wetmatigheden en gaat daarentegen uit van theorieën gebaseerd op het bewustzijn en de vrije wil van de mens. Mensen zijn in staat eigen keuzen te maken. Hierdoor wordt gefocust op de gehele unieke mens, in plaats van op bepaalde onderdelen ervan. De psychologie moet volgens hem mensen helpen zichzelf te ontplooien. De humanistische psychologie heeft een positieve blik op de menselijke aard. Er wordt uitgegaan van het idee dat mensen een aangeboren drang hebben tot zelfactualisering; de mens kan verder kijken dan zijn dierlijke instincten en kan zich engageren in creatieve activiteiten die zowel zijn welzijn als die van de maatschappij verbeteren. Humanistische psychologie houdt zich vooral bezig met , psychotherapie en trainingen van gezonde en geesteszieke cliënten. Het is onjuist humanisme en humanistische psychologie op een lijn te stellen. Humanisme is een niet-godsdienstige wereldbeschouwing die de menselijke waardigheid, vrijheid en persoonlijkheid vooropstelt. Gelet op deze drie pijlers is er wel enige verwantschap.
rdf:langString
La psicologia umanistica, conosciuta anche con l'appellativo di terza forza, in quanto alternativa sia al comportamentismo sia alla psicologia dinamica, si sviluppa nell'ambito del pensiero psicologico con una prospettiva sociale agli inizi degli anni settanta negli USA, ad opera di alcuni psicologi tra cui Abraham Maslow e Carl Rogers, che individuarono nel bisogno di crescita e di affermazione le principali spinte di ogni comportamento umano e nel senso di autostima il presupposto fondamentale dell'equilibrio personale. La definizione di "psicologia umanistica" fu coniata nel 1954 da un gruppo di psicologi, guidati da Abraham Maslow, durante l'atto di fondazione dell'Associazione di Psicologia Umanistica, il cui programma prevedeva di "studiare le dinamiche emozionali e le caratteristiche comportamentali di un'esistenza umana piena e vitale".La psicologia umanistica affonda le sue radici nella versione americana del romanticismo e nel pensiero del filosofo Ralph Waldo Emerson.
rdf:langString
Psychologia humanistyczna – kierunek psychologiczny, który zrodził się w latach 50. XX wieku i bardzo szybko zdobył ogromną popularność, stając się trzecią siłą psychologii, obok psychoanalizy i behawioryzmu.
rdf:langString
A psicologia humanista é um ramo da psicologia em geral, e da psicoterapia, considerada como a terceira força, ao lado da psicanálise e da psicologia comportamental. A psicologia humanista surgiu como uma reação ao determinismo dominante nas outras práticas psicoterapêuticas, ensinando que o ser humano possui em si uma força de autorrealização, que conduz o indivíduo ao desenvolvimento de uma personalidade criativa e saudável.
rdf:langString
Humanistisk psykologi är ett synsätt inom psykologi som huvudsakligen utvecklades av Carl Rogers, Fritz Perls, Erich Fromm, Rollo May och Abraham H. Maslow i USA under 1960-talet. Humanistisk psykologi har tenderat att fokusera på personligt ansvar, fri vilja och individens strävan efter att växa som person och nå så hög grad av välmående som möjligt. En viktig del inom humanistisk psykologi är att den tar parti för tilliten gentemot fenomenologi, vilket innebär rapporter av äkta upplevelser utan försök att tolka dessa på något sätt. En central roll spelar människans upplevelse, det vill säga tankar, känslor och behov av ett meningsfullt liv. Antaganden av humanistiska psykologer gällande försök att förstå mänskligt beteende genom att förlita sig på fenomenologi gjorde att det humanistiska synsättet skiljer sig mycket från behaviorismen som utvecklades ganska kort innan det humanistiska synsättet. Det finns tvivel om huruvida det humanistiska synsättet är vetenskap eller inte. Det finns delar som talar både för och emot att humanistisk psykologi är vetenskap. Humanister har dock inte haft lika stor ambition att förklara den humanistiska psykologin som en vetenskap till skillnad från exempelvis behaviorister. Medan behaviorism anser att miljön är den mest betydande faktorn för hur individen utvecklas så anser humanistisk psykologi att både arv och miljö har viktiga roller i denna utveckling. Arvet en grundläggande betydelse, men miljön påverkar i positiva eller negativa riktningar.
rdf:langString
Гуманисти́ческая психоло́гия (англ. Humanistic psychology) — направление в западной (преимущественно американской) психологии, признающее своим главным предметом личность как уникальную целостную систему, которая представляет собой не нечто заранее данное, а «открытую возможность» самоактуализации, присущую только человеку. В гуманистической психологии в качестве основных предметов анализа выступают: высшие ценности, самоактуализация личности, творчество, любовь, свобода, ответственность, автономия, психическое здоровье, межличностное общение. Гуманистическая психология в качестве самостоятельного течения выделилась в начале 60-х годов XX века, как протест против доминирования бихевиоризма и психоанализа в США, получив название третьей силы. К данному направлению могут быть отнесены Абрахам Маслоу, Карл Роджерс, Гордон Олпорт, Виктор Франкл, Шарлотта Бюлер, Ролло Мэй, , Джеймс Бьюдженталь, Эверетт Шостром, Ханс-Вернер Гессманн, Фредерик Перлз и другие. К гуманистической психологии относится направление позитивной психологии, которое занимается исследованием положительных аспектов психики человека. Гуманистическая психология в качестве своей философской базы опирается на экзистенциализм. Манифестом гуманистической психологии стала книга под редакцией Ролло Мэя «Экзистенциальная психология» — сборник докладов, представленных на симпозиуме в Цинциннати в сентябре 1959 года в рамках ежегодного съезда Американской психологической ассоциации.
rdf:langString
Гуманісти́чна психоло́гія — один з напрямків сучасної психології, орієнтований на вивчення смислових структур людини. У гуманістичній психології як основні предмети виступають вищі цінності, самоактуалізація особистості, творчість, любов, свобода, відповідальність, автономія, психічне здоров'я, міжособистісні стосунки. Гуманістична психологія як самостійний напрям відокремилася на початку 1960-х років як протест проти домінування біхевіоризму і психоаналізу в США, одержала назву третьої сили. До цього напряму можуть бути віднесені А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл, , Ролло Мей, та інші. Гуманістична психологія опирається на екзистенціалізм. У 1963 році перший президент Асоціації гуманістичної психології, Джеймс Бьюдженталь, висунув п'ять основних положень даного напряму психології: 1.
* Людина як цілісна істота перевершує суму своїх складових (інакше кажучи, людина не може бути пояснена в результаті наукового вивчення її часткових функцій). 2.
* Людське буття розгортається в контексті міжлюдських відносин (інакше кажучи, людина не може бути пояснена своїми частковими функціями, в яких не береться в розрахунок міжособистісний досвід). 3.
* Людина усвідомлює себе (і не може бути зрозумілою психологією, бо та не враховує її безперервну, багаторівневу самосвідомість). 4.
* Людина має вибір (людина не є пасивним спостерігачем процесу свого існування: вона творить свій власний досвід). 5.
* Людина інтенціальна (людина звернена у майбутнє, в її житті є мета, цінності та сенс). На основі гуманістичної психології будуються деякі напрямки психотерапії і гуманістична педагогіка. Лікувальними факторами в роботі гуманістичного психолога і психотерапевта є, перш за все, безумовне прийняття клієнта, підтримка, емпатія, увага до внутрішніх переживань, стимулювання здійснення вибору і прийняття рішень, справжність. Однак за видимої простоти гуманістична психотерапія заснована на серйозній феноменологічній філософській базі та використовує надзвичайно широкий набір терапевтичних технологій і методів. Одне з базових переконань гуманістично-орієнтованих фахівців полягає в тому, що кожна людина містить в собі потенціал одужання. За наявності певних умов людина може самостійно і повною мірою реалізувати цей свій потенціал. Тому робота гуманістичного психолога спрямована насамперед на створення сприятливих умов для реінтеграції особистості в процесі терапевтичних зустрічей. Гуманістична психологія розглядається як альтернативна біхевіоризму й психоаналізу, пріоритетна увага в ній приділяється вивченню саме здорової особистості й умов, які сприяють її розвитку.
rdf:langString
人本主义心理学兴起于20世纪五、六十年代的美国。由亚伯拉罕·马斯洛创立，以卡爾·羅哲斯为代表，被稱為除行為學派和精神分析以外，心理學上的「第三勢力」。 人本主義和其他學派最大的不同是特別強調人的正面本質和價值，而並非集中研究人的問題行為，並強調人的成長和發展，稱為自我實現。
xsd:nonNegativeInteger
58931
